Никифор Антонович Авраменко (*22 лютого 1893, Верхньодніпровськ —†21 вересня 1973, Ломжа) — сотник армії Української Народної Республіки. Автор книги «Спомини запорожця».
Никифор Авраменко народився 1893 року у місті Верхньодніпровськ Катеринославської губернії. У 1916 році закінчив Миколаївське інженерне училище. Брав участь у Першій світовій війні, був нагороджений відзнакою Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — поручник.
З листопада 1917 року служив у військах Української Центральної Ради.
1917 року Никифор Авраменко викладав в одній із двох Житомирських шкіл прапорщиків, де навчався Данило Терпило. Відтак сотник Авраменко можливо був його учителем.
З 9 лютого 1918 року — комендант штабу Окремого Запорізького загону (згодом — бригади та дивізії). З 17 листопада 1918 року — комендант штабу Лівобережного фронту під командуванням полковника Петра Болбочана.
З 22 січня 1919 року — комендант штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу, згодом — старшина штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. У серпні 1920 року у боях з червоноармійцями отримав поранення правої руки.
На еміграції жив у Польщі. Помер у 1973 році.
Автор книги — документального свідоцтва «Спомини запорожця».
На фото - з синами в еміграції у Польщі, 1950-ті роки.
Джерело: Вікіпедія
