Емма Андієвська народилася у м. Сталіне Донецької області, 19 березня 1931 року (1931-03-19). Її мати була вчителем біології, а батько хіміком-винахідником. Через його винаходи німці вбили його під час війни, а матері з дітьми довелось тікати.
Емма жила спочатку в Німеччині, Франції і в Америці. Вона почала писати поетичні книги та прозові оповідання. Дехто знає її як художницю. Перша збірка творів побачила світ у 50-х роках. Ім’я Емми Андієвської стало не менш відомим, ніж імена Павла Тичини і Артюра Рембо. Книги були наповнені її ж ілюстраціями.
У своїй поезії вона зобразила іншу реальність, зберігаючи традиції. Стилем своєї творчості вона внесла щось нове. Літературні критики називали її «поетом від Бога». Емма Андієвська обрала сюрреалізм. Емоційна сфера поезії апелює до уяви читача, конкретизує абстрактні образи. Прозові романи Андієвської відрізняються складністю. «Роман про добру людину» поєднує реальність з вигадкою, зображуючи Пекло і Страшний Суд автор залишається на стороні добра.
До головних літературних досягнень нашої землячки входять поетичні збірки («Поезія», «Риба ірозмір», «Первні», «Наука про землю», «Кав’ярня», «Архітектурні ансамблі») та проза («Подорож», «Тигри», «Герострати», «Роман про людське призначення», «Роман про добру людину»).
