Володимир Львович Єшкілєв

UA
Володи́мир Льво́вич Є́шкілєв (*23 травня 1965, Івано-Франківськ) — український прозаїк, поет, есеїст.
Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988).
У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 — на посаді доцента) Західноукраїнського економіко-правничого університету.
В 1996—1998 рр. видавав нерегулярний часопис «Плерома», з 2001 р. — редактор літературного часопису «Потяг 76», з 2002 р. — журналу «Ї», з 2006 р. — журналу «Київська Русь», у 2008 р. — випустив перші числа часописів «Сноб» і «Золота каста». Автор «авторських колонок» у ряді західноукраїнських газет.
Член Асоціації українських письменників (з 2007), Національної спілки письменників України (з 2012). Живе в Івано-Франківську.
Володимир Єшкілєв — автор романів, повістей, оповідань, філософських есе, літературознавчих статей, віршів, словникових гасел, упорядник глосаріїв. Окрім окремих видань, друкувався у журналах «Четвер», «Сучасність», «Перевал», «Кур'єр Кривбасу», «Плерома», у хрестоматійному додатку «МУЕАЛ», часописах «Кальміюс», «Література плюс», «Критика». Пише українською та російською мовами.
Письменник має потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі. У прозі Володимира Єшкілєва передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків. Володимир є також ідеологом т. зв. «станіславського феномена».
Йому належить ідея класифікації сучасного літературного процесу, яка виходить із уявлень про існування рустикального, модерністкого й постмодерністського дискурсів. Єшкілєв розробив оригінальну історико-філософську концепцію «втраченої української книги» і «російського безкнижжя», котрі багато у чому визначили, на його думку, парадигму культурного розвитку України та Росії.
* * *
RU
Владимир Львович Ешкилев (*23 мая 1965, Ивано-Франковск) — украинский прозаик, поэт, эссеист.
Окончил исторический факультет Ивано-Франковского педагогического института им. В. Стефаныка (теперь — Прикарпатский университет имени Васыля Стефаныка) (1988).
В 1988—1998 гг. работал учителем истории и правоведения и преподавателем (с 2001 г. — старшим преподавателем, с 2004 — в должности доцента ) Западноукраинского экономико-правового университета.
В 1996—1998 гг. издавал нерегулярный журнал «Плерома», с 2001 г. — редактор литературного журнала «Потяг 76», с 2002 г. — журнала «Ї», с 2006 г. — журнала «Киевская Русь», в 2008 г. — выпустил первые номера журналов «Сноб» и «Золотая каста». Автор «авторских колонок» в ряде западноукраинских газет.
Член Ассоциации украинских писателей (с 2007), Национального союза писателей Украины (с 2012). Живет в Ивано-Франковске.
Владимир Ешкилев — автор романов, повестей, рассказов, философских эссе, литературоведческих статей, стихов, словарных статей, составитель глоссариев. Кроме отдельных изданий, печатался в журналах «Четвер», «Сучасність», «Перевал», «Кур'єр Кривбасу», «Плерома», в хрестоматийном приложении «МУЕАЛ», журналах « Кальміюс», «Література плюс», «Критика». Пишет на украинском и русском языках.
Писатель имеет тягу к разыгрыванию возможного канона современной литературы и различных «интеллектуальных» провокаций в литературном процессе. В прозе Владимира Ешкилева прежде всего привлекает философская струя и попытки обозначить тайну символов и знаков. Владимир является также идеологом т. н. «станиславского феномена».
Ему принадлежит идея классификации современного литературного процесса, исходящая из представлений о существовании рустикального, модернисткого и постмодернистского дискурсов. Ешкилев разработал оригинальную историко-философскую концепцию «утраченной украинской книги» и «русского бескнижия», во многом определивших, по его мнению, парадигму культурного развития Украины и России.