Митрофан Миколайович Александрович (літ. псевд. — Митро Олелькович) (* 1 січня 1837, Калита, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — †16 вересня 1881, Київ) — український етнограф, історик, письменник.
Народився в с. Калиті на Чернігівщині. Походив із старої козацької родини.
До 14-ти років ріс і виховувався у сім'ї. Від 1851 року у Санкт-Петербурзі: навчався в інженерному училищі (1851—1855), потім у Михайлівській інженерній академії (1855—1857), яку закінчив у званні підпоручика.
Залишивши у травні 1860 року військову службу оселився у Калиті. Якийсь час працював у повітовій межовій комісії. Був мировим посередником у Мінській губернії, головою Остерського земства.
Перші його публікації з'явилися I860 року у «Черниговских губернских ведомостях».
У часописі «Основа» (1861—1862) публікував невеликі статті етнографічно-історичного змісту українською мовою (за С.А. Венгеровим). А за І. Франком — «оповідання «Антін Михайлович Tанський», «Три пани», «Проскурка», «П’яниця», «Пожежа» та инші під псевдонімом Митро Олелькович».
У той же час друкував свої твори в «Черниговском листке» (1861—1863), який видавав Л. Глібов.
Студіював українську історію, написав монографію «Гетьманство Дорошенка», що вийшла друком у часописі «Вестник Западной России» у Вільні (1867). Автор роботи «Андрусівський договір».
1881 року, мешкаючи у Києві, під час нервового нападу вискочив з вікна готелю і помер на місці.
Творчість
I860 року у «Черниговских губернских ведомостях» з'явилися його перші публікації: нарис «Із Канева до Чигирина й назад», обробки казкових сюжетів «Семилітка», «Про городянку та бублики», записані у Каневі перекази про гайдамаків, а пісня «їхав Харько з Жаботина» — на Херсонщині.
Автор повістей і оповідань («Антін Михайлович Танський», «Три пани», «П'яниця», «Пожежа», «Проскурка»), надрукованих в «Основі», історичних праць про Чернігівщину, про гетьмана П. Дорошенка та ін.
Розпочав публікацію великого дослідження з історії України під назвою «Остерскій уѣздъ. Историческое описаніе». Випуск I, що вийшов друком у Києві 1881року, 212 стор. (російською мовою), і охопив події у Східній Україні до 1669 року.
Після його смерті залашилося багато цінних рукописів.
Джерело: Вікіпедія
