КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

100 аргументов против штрафов ГАИ [Владимир Александрович Караваев] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]
  [Оглавление]

Караваев В. А. 100 аргументов против штрафов ГАИ

I. Напутствие перед дорогой

Проблема обеспечения безопасности дорожного движения возникла еще до появления автомобиля, но только с его рождением встала перед обществом со всей остротой. Весь автомобильный парк дореволюционной Российской импе­рии составлял всего лишь 12 тысяч единиц, поэтому каких-либо ме­роприятий по предупреждению дорожно-транспортных происше­ствий не проводилось.

Иная ситуация сегодня. Поэтому и ответственность за нару­шение Правил дорожного движения серьезно усилена. Применя­ются репрессивные меры: задержание транспортного средства, изъ­ятие водительского удостоверения, талона технического осмотра и, конечно же, неимоверные размеры штрафов. И это понятно, ведь в Украине насчитывается свыше 9 млн. автомобилей, а число автодо­рожных происшествий говорит только в пользу такого решения.

Выезжая на своем автомобиле, мы вливаемся в стремитель­ный и гармоничный поток. Но вдруг, в какой-то момент, происходит сбой, нарушение гармонии - неумолимым жестом инспектор ГАИ останавливает вашу машину! Сердце бьется учащенно, потому что вы оказываетесь один на один с мощным механизмом государствен­ной автоинспекции. И от этого застраховаться невозможно. Прак­тически каждый водитель, хотя бы раз, находился в такой ситуации и выяснял отношения с инспектором ГАИ. Как правило, при таких встречах преобладали эмоции, а победителем из поединка выходил инспектор. Почему? Все очень просто - в отличие от вас, он подго­товлен к этой встрече!

А как быть, если вы не являетесь злостным нарушителем, пре­тензии инспектора ГАИ, на ваш взгляд, необоснованны, а он счита­ет вас виновным уже за то, что вы сели за руль? Ведь с этим явлени­ем приходится сталкиваться достаточно часто. Из-за этого у боль­шинства водителей исторически сложился стереотип, что на доро­гах действует полный диктат ГАИ, а фигура инспектора представля­ется «удельным князьком».

Мы вооружим вас эффективным средством борьбы за свои права. Его основа - действующее законодательство и умелое его применение в процессуальном поединке с любым должностным ли­цом. Главный принцип законодательства, на котором будет строить­ся ваша позиция, заключается в том, что вина любого гражданина, совершил ли он убийство или проехал на красный свет светофора, должна быть доказана всесторонне и полно. Сомнения толкуются в пользу обвиняемого. Это и есть известный принцип презумпции не­виновности, закрепленный в ст. 62 Конституции Украины.

Сотрудники прокуратуры, уголовного розыска хорошо осве­домлены о многоступенчатости процесса. В него входят: дознание, следствие, суд первой инстанции, кассационное обжалование, уча­стие защитника и т.д. Поэтому они стараются добыть улики, свиде­тельские показания. Они проводят многочисленные экспертизы и очные ставки. Из всего этого строится система доказательств при­частности человека к тому или иному преступлению. Иное дело -сотрудники ГАИ. Они считают, что их мнение является исчерпыва­ющим основанием для наказания водителя. При этом не затрудняют себя ответом на самый простой вопрос - какие доказательства вины водителя имеются, кроме их голословного утверждения?

Прочитав эту книгу, вы измените ситуацию, потому что овла­деете знаниями, которые помогут вам аргументировано возра­жать инспектору ГАИ и профессионально вести с ним поединок. ПОЕДИНОК НА ДОРОГЕ!

II. Подготовка водителя к поездке

Начнем с элементарного. В какой момент вы становитесь водителем? Ведь свои претензии инспектор ГАИ на до­роге может предъявлять исключительно участникам до­рожного движения. Владелец транспортного средства таковым не является. Наличие автомобиля и водительских прав, еще не делают вас «водителем».

ПОМНИТЕ! В соответствии с Законом Украины «Про ав­томобильный транспорт» «водитель» означает «вся­кое лицо, управляющее транспортным средством и имеющее со­ответствующее удостоверение установленного образца». Про­ще говоря, если вы находитесь рядом со своим автомобилем, а не управляете им, то в этот момент водителем вы не являетесь. Правильное понимание термина «водитель» может спасти вас во многих ситуациях. Например, при неправильной парковке автомобиля или фотофиксации нарушений. Но об этом мы рас­скажем позже.

Все наши РЕКОМЕНДАЦИИ окажутся бессильными, а инспек­тор ГАИ бесспорно выиграет поединок на дороге, если у вас бу­дут отсутствовать необходимые документы или автомобиль бу­дет иметь серьезную неисправность.

Проверьте документы

В соответствии с требованиями пункта 2.1. Правил Дорожного Движения (далее - «ПДД») водитель должен иметь при себе:

- Свидетельство на право управления транспортным сред­ством соответствующей категории, которое мы привычно назы­ваем «правами», талон к нему;

- Регистрационный документ на транспортное средство, а в случае если вы собираетесь в путь без собственника - свидетель­ство о праве совместной собственности на этот автомобиль либо регистрационный или другой засвидетельствованный в установ­ленном порядке документ, который подтверждает право управ­ления, пользования или распоряжения таким транспортным средством.

- Полис или сертификат обязательного страхования гражданско-правовой ответственности собственников транс­портных средств.

Проверьте комплектацию автомобиля

Пункт 31.4.7. ПДД говорит о том, что автомобиль должен быть укомплектован:

- Медицинской аптечкой с указанными данными про тип транспортного средства, для которого она предназначена. При этом помните, что каждое лекарство имеет срок годности. Поэ­тому мы рекомендуем в целях вашей же безопасности регулярно проверять этот срок.

- Знаком аварийной остановки или мигающим красным фо­нарем, отвечающим требованиям стандарта;

- Работающим огнетушителем, который, как и лекарства, то­же имеет срок годности.

При этом обратите внимание, что аптечка и огнетуши­тель должны находиться в легко доступных местах, кроме ба­гажника легкового автомобиля. Где именно? Решать только вам.

Проверьте техническое состояние автомобиля

Если вы не хотите, чтобы инспектор ГАИ изъял ваш талон техос­мотра или отправил автомобиль на штрафплощадку, проверьте перед выездом его техническое состояние.

Перечень всех неисправностей, при которых запрещена экс­плуатация автомобиля, подробно изложен в п.31.4. ПДД. Обра­щаем ваше внимание на основные из них.

Вначале производим внешний осмотр автомобиля:

- Каждый раз, выходя из дома, вы надеваете обувь. Таковой для вашего автомобиля являются шины, и они должны быть в порядке. Рисунок протектора должен иметь в высоту не менее 1,6 мм, а на одной оси не должны стоять разные шины. Вы же не об­уете на ноги разные ботинки? Проверьте крепление дисков колес и их целостность;

- Номерные знаки установлены, бампера на месте, брызго­вики тоже;

- Внешние осветительные приборы должны быть целыми и работающими. Фары отрегулированы. Допускается лишь не­рабочее состояние лампы правой фары в режиме ближнего све­та. А если вы установили дополнительные противотуманные фары, то имейте в виду, что их может быть не более двух, они должны находиться не выше основных фар и включаться толь­ко одновременно с габаритными огнями, ближним или дальним светом фар;

- На всякий случай загляните под автомобиль. Нет ли там следов подтекания какой-либо жидкости. А если есть, то в целях собственной безопасности проверьте - что это за жидкость и от­куда она вытекает?

Внешний осмотр закончен. Теперь садимся в салон и заво­дим автомобиль:

- Проверяем рулевое управление. Суммарный люфт на рулевом управлении должен быть не более 10 градусов. Усилитель рулевого управления работает. Руль соответствует модели ваше­го автомобиля;

- Сигнал работает, обдув стекол тоже;

- Зеркала заднего вида на месте;

- Дверные замки исправны;

- Ремни безопасности на месте и надрывов не имеют, подго­ловники установлены;

- Стеклоочистители и стеклоомыватели работают,

- Двигатель вашего автомобиля не должен иметь вред­ных веществ в отработанных газах. Но определить это в домаш­них условиях вы не сможете. А вот проверить дымность - проще простого. Ну-ка, погазуем.

- Проверяем тормозную систему. Давим на педаль тормоза - не проваливается. Кстати, тормозной путь вашего автомобиля не дол­жен превышать 14,7 метра при движении со скоростью 40 км/час на ровной и сухой дороге. Ручка стояночного тормоза фиксируется. Напоминаем, что ручной тормоз должен обеспечивать неподвиж­ность автомобиля на нейтральной скорости на уклоне не менее 16%.

Все в порядке. Можно ехать.

ПОМНИТЕ! Если в дороге вы или инспектор ГАИ обнару­жили неисправность, хотя бы одну из вышеперечисленных, вам необходимо устранить ее на месте или направиться самым ко­ротким путем к месту ремонта или стоянки. Именно об этом го­ворит п.31.5. ПДД.

III. Подготовка инспектора гаи к патрулированию

Какие только истории не гуляют в народе об инспек­торах дорожно-патрульной службы. Анекдоты о «ра­ботниках свистка и полосатого жезла», ласково на­зываемых в народе «гаишниками», бьют рекорды по популярности среди населения. Общение водителей с ра­ботниками Госавтоинспекции - завораживающее театра­лизованное представление, в котором актеры играют ми­микой, жестами, бумагами под названием «Протокол про адміністративне правопорушення» и бумагами под названи­ем «гривны». Проезжающие мимо зрители всегда выворачи­вают головы в надежде подольше насладиться разыгрывае­мым на обочине спектаклем. Покинув место действия, це­нители комедий и драм усиленно «моргают» фарами встреч­ным, дабы предупредить их о приближении к театру народ­ного творчества и возможности стать непосредственным участником представления.

А что, кроме анекдотов, вы знаете про инспектора ГАИ? Практически ничего! Давайте подробнее изучим соперника, с которым вы собираетесь вступить в поединок на дороге.

История создания Государственной автомобильной ин­спекции относится к первым годам советской власти. 10 ию­ня 1920 года В.И. Ленин подписал Декрет Совета Народных Комиссаров «Об автодвижении по г. Москве и ее окрестно­стям» (Правила). Они предусматривали введение определен­ных требований к автомашинам (регистрация, порядок их использования, номерные знаки), водителям (наличие води­тельских удостоверений, путевых листов), устанавливал пре­дельные скорости движения автомобилей и мотоциклов (лег­ковые автомобили и мотоциклы не свыше 25 верст в час, гру­зовые автомобили - не свыше 15), определяли лиц, ответ­ственных за нарушения Правил движения.

Декретом предусматривалось создание специально­го органа, предназначенного для контроля над соблюде­нием Правил движения и эксплуатации автотранспор­та - Автоинспекция. 22 ноября 1922 года административно-организационным отделом ГУРК НКВД была утвержде­на «Инструкция постовому милиционеру о порядке пользо­вания жезлом». В ней говорилось, что «в целях правильного урегулирования уличного движения, всем постовым милицио­нерам вручаются жезлы, длиною 11 вершков, красного цвета, с желтой рукояткой». Вот, оказывается, как выглядела пра­родительница «полосатой палочки», неотъемлемого атрибута любого инспектора ГАИ.

Официальной датой создания ГАИ считается 3 июля 1936 года. В этот день Совет Народных Комиссаров утвердил «По­ложение о Государственной автомобильной инспекции Глав­ного управления рабоче-крестьянской милиции НКВД СССР».

Сегодня в автомобильной инспекции Укра­ины работает 23 тысячи человек, из которых бо­лее 6 тыс. несут службу круглосуточно, обеспечи­вая безопасность на дорогах. Ее деятельность опре­делена Постановлением КМУ №341 от 14.04.97 г. «Положение о Государственной автомобильной инспекции Министерства внутренних дел».

Однако далеко не все водители знают, что во время па­трулирования на дорогах в своих действиях инспектор ГАИ руководствуется, в основном, «Инструкцией по вопросам де­ятельности подразделений дорожно-патрульной службы Го­савтоинспекции МВД», утвержденной Приказом МВД Укра­ины №111 от 27.03.2009 г. (далее - «Инструкция»), который вступил в силу 26 июня 2009 года, придя на смену старой Ин­струкции под очень похожим номером 1111 от 13.11.06 г.

Инструкция определяет основные направления и поря­док работы представителей дорожно-патрульной службы, каковыми и являются привычные для водителей инспекто­ры ГАИ. Именно в ней четко описаны основания для оста­новки автомобиля. Здесь же можно ознакомиться с права­ми и обязанностями инспектора ГАИ, процедурой патру­лирования на дорогах, процедурой «наказания» водителей и оформления ДТП, порядком преследования нарушителей на дорогах.

С содержанием Инструкции стоит ознакомиться. Хотя бы для того, чтобы понять - инспекторы ГАИ тоже наруша­ют требования нормативно-правового акта, каковым и явля­ется Инструкция, поскольку зарегистрирована в Министер­стве юстиции Украины под 576/16592 от 26 июня 2009 г.

Они тоже нарушают! И вы должны об этом знать.

Продолжаем наше знакомство с потенциальным сопер­ником.

Инструкция гласит, что «в своей деятельности инспек­торы ГАИ руководствуются Конституцией Украины, за­конами Украины, актами Президента Украины, Кабинета Министров Украины, нормативно-правовыми актами МВД Украины и этой Инструкцией».

Обратите внимание, на первом месте - Конституция Украины! Прочитайте Ст. 62 Конституции, это основа ва­шей позиции в поединке с инспектором ГАИ. В большинстве случаев, не имея надлежащих доказательств, инспектор ГАИ рассчитывает на добровольное признание вами своей вины, что и является основанием для вынесения наказания

ПОМНИТЕ! Все показания сотрудника ГАИ, включая ау­дио- или видеозаписи, не являются исключительными, т.е. бес­спорно доказывающими вашу вину. Они - лишь часть доказа­тельств, которые будут рассмотрены судом при окончатель­ном решении вопроса о необходимости наложения админи­стративного взыскания. Окончательно признать вашу вину мо­жет только суд. И ещё один документ, на который стоит обра­тить ваше внимание. Он утверждён Приказом МВД Украины № 77 от 26.02.09 г., зарегистрирован в Минюсте под № 374/16390 и вступил в силу 24 апреля 2009 года - «Инструкция по оформ­лению работниками Госавтоинспекции МВД материалов об ад­министративных нарушениях в сфере обеспечения безопасно­сти дорожного движения». По сути, документ основан на по­следних изменениях в законодательстве, является руководством к действию для инспекторов ГАИ и разъясняет им - как надо правильно действовать в той или иной ситуации при «наказа­нии» водителей. Прочитав эту инструкцию, вы узнаете для себя много полезного. Например, что будет, если вы одновременно нарушили несколько пунктов ПДД, как правильно изымаются и возвращаются права, как выполняются постановления о нало­жении админштрафа, какие требования к правильному оформ­лению «писем счастья» и т.д.

А мы возвращаемся к дальнейшему изучению потенци­ального соперника на дороге.

Экипировка инспектора ГАИ

Итак, инспектор ГАИ готовится к патрулированию. Поми­мо опрятного внешнего вида, светоотражающей экипировки, табельного оружия и жезла, он должен иметь при себе:

- «Карточку маршрута патрулирования» или поста, ко­торая рассказывает о том, что инспектор ГАИ должен нахо­диться именно в этом месте и именно в этот час. Если это не так, инспектора ГАИ можно заподозрить в «самодеятельно­сти» и сообщить об этом по телефону доверия ГАИ.

- служебное удостоверение и водительское удостове­рение;

- нагрудный знак;

- список автомобилей, объявленных в розыск за послед­ние сутки;

- бланки протоколов об административных правонару­шениях, временных разрешений на право управления транс­портными средствами и иные процессуальные документы;

- ведомость учёта работы по надзору за дорожным дви­жением;

- ПДД и выдержку из КоАП, относящуюся к дорожно­му движению;

- другие технические средства (к примеру, средства аудио- или видеозаписи, радар, прибор контроля трез­вости).

Виды патрулирования

Инструкция №111 дает исключительный перечень видов па­трулирования и гласит, что наблюдение за дорожным движе­нием, с использованием транспортных средств или без них, может быть открытым, скрытым и смешанным.

- Открытое наблюдение. Осуществляется при пешем па­трулировании, а также на служебных автомобилях (автобу­сах, мотоциклах), которые имеют специальную окраску.

- Скрытое наблюдение. Осуществляется на служебных транспортных средствах обычной окраски, без надписей и опознавательных знаков.

- Смешанное наблюдение. Осуществляется одновремен­но на нескольких служебных автомобилях (автобусах, мо­тоциклах), один из которых должен иметь специальную, а остальные - обычную окраску. Кроме того, Инструкция предусматривает несение службы на постах (в том числе и стационарных).

Остановка автомобиля инспектором ГАИ

Каждый водитель должен знать, что Инструкция №111 имеет конкретный перечень оснований для законной остановки ва­шего автомобиля инспектором ГАИ. Вот они:

- Нарушение ПДД;

- Характер движения автомобиля (резкое изменение на­правления или скорости движения) вызывает сомнение от­носительно состояния водителя управлять автомобилем;

- Отсутствие номерных знаков, их скрытость, несоот­ветствие требованиям стандарта, загрязнённость, плохая ви­димость с расстояния 20 метров или отсутствие талона те­хосмотра;

- Наличие признаков неисправности автомобиля;

- Наличие данных о причастности автомобиля, во­дителя, пассажиров или груза к совершению дорожно-транспортного происшествия (далее - «ДТП»), администра­тивного правонарушения или иному преступлению и его ро­зыске;

- Наличие данных об использовании транспортного средства с противоправной целью;

- Необходимость опроса водителя или пассажиров в ка­честве свидетелей ДТП или иного преступления, свидетеля­ми которого они есть или могли быть;

- Необходимость привлечения водителя для оказания помощи другим участникам дорожного движения, работни­кам милиции или как свидетеля при оформлении админи­стративных материалов;

- Проведение целевых мероприятий по проверке доку­ментов на право управления или использования автомоби­ля, а так же документов на транспортное средство и груз: Вы­полнение решений уполномоченных на то государственных органов об ограничении или запрете движения; Транспорт­ное средство или способ крепления багажа на нём создаёт опасность для других участников дорожного движения; На­рушение установленного порядка использования световых и звуковых сигнальных устройств.

ВНИМАНИЕ! Прежняя Инструкция запрещала инспекто­ру ГАИ безосновательную остановку автомобиля. Об этом бы­ло сказано в Инструкции №1111! А вот в новой редакции этот пункт почему-то пропал. Но это и не страшно, так как безо­сновательная остановка автомобиля запрещена другим ведом­ственным документам. О нём мы расскажем ниже, при рас­смотрении «запретов» для инспектора ГАИ. Всё-таки наше за­конодательство очень противоречиво. Одним законом раз­решаем, а другим запрещаем. А инспектора ГАИ всегда будут вам цитировать только «полезные» для них законы. Поэтому, «свои» законы вы должны знать!

Права инспектора ГАИ

Они четко изложены в Ст. 11 Закона Украины «О милиции». Инспектор ГАИ имеет право:

- Осматривать ваш автомобиль;

ВНИМАНИЕ: осмотр и досмотр автомобиля - юридиче­ски абсолютно разные термины. К этому мы вернемся позже.

- Проверять у водителей документы на право использо­вания и управления автомобилем, наличие страхового поли­са (сертификата);

ВНИМАНИЕ: вспомните определение термина «води­тель»!

- Проверять автомобиль по базам данных на предмет угона и, если автомобиль окажется в такой базе, доставлять его в ближайшее отделение милиции со всеми вытекающими последствиями;

- Проводить осмотр водителей на состояние алкоголь­ного опьянения с помощью трубки «Контроль трезвости» или иных технических средств, согласованных с Министер­ством охраны здоровья;

- Обеспечивать направление на медицинский осмотр во­дителей, в отношении которых существует подозрение, что они находятся в состоянии алкогольного опьянения;

- Задерживать, отстранять от управления автомоби­лем водителей, которые находятся в состоянии алкогольного опьянения, а также не имеющих документов на право управ­ления или распоряжения автомобилем;

ВНИМАНИЕ: опять вспоминайте определение термина «водитель»!

- Запрещать эксплуатацию автомобиля в случа­ях, когда они не прошли государственный технический осмотр, не имеют номерных знаков, имеют измененные или подделанные номера агрегатов, в конструкцию кото­рых внесены изменения без соответствующего разреше­ния;

- Использовать технические средства для фиксации на­рушений ПДД;

- Использовать иные технические средства (аудио-, ви­деозапись и т.д.) для объективности рассмотрения дела, ко­торые в соответствии со ст. 251 КоАП будут относиться к совокупности доказательств;

ВНИМАНИЕ: в случае осуществления такой записи ин­спектор ГАИ обязан предупредить вас об этом в соответ­ствии с Законом Украины «Об информации»;

- Составлять протоколы об административном правона­рушении в сфере безопасности дорожного движения;

- Осуществлять, в случае административного задержа­ния, личный досмотр автомобиля, вещей, багажа, с последу­ющим их изъятием;

- Задерживать и доставлять автомобили для временного хранения на специальных площадках или стоянках;

- Изымать документы с признаками подделки, но только те, которые касаются безопасности дорожного дви­жения;

- Использовать меры физического воздействия, включая огнестрельное оружие, но только в случаях, предусмотрен­ных Ст. 12-15 Закона Украины «О милиции». Несколько рас­ширены права инспекторов ГАИ в упомянутой Инструкции №111, но с ними вы сможете ознакомиться самостоятельно, если обратитесь к Приложению.

Что запрещено инспектору ГАИ?

Как мы уже говорили, инспекторам ГАИ разрешено далеко не все. Поэтому они тоже нарушают! Читая далее, вы навер­няка вспомните случаи из собственной жизни.

Инструкция №111 во время несения службы запрещает инспектору ГАИ:

- Заходить без служебной необходимости в жилые дома и другие помещения;

- Обращаться к участникам дорожного движения на «ТЫ», применять угрожающие или обижающие жесты,

допускать во время общения неуважительный тон, гру­бость, неуважительную подачу замечаний, фразы или реплики, которые унижают человеческое достоинство, угрозы;

- Предъявлять безосновательные обвинения;

- Применять во время несения службы технические средства и устройства, которые не сертифицированы в Укра­ине, не прошли метрологическую проверку или имеют про­сроченное свидетельство;

- Использовать для несения службы личные транспорт­ные средства;

- Нарушать или отступать от требований ПДД, за ис­ключением случаев, предусмотренных законодательством.

Здесь мы сделаем небольшое отступление. Часто можно услышать вопрос - а могут ли инспектора ГАИ ставить слу­жебные автомобили под запрещающими знаками или в иных местах, где требованиями ПДД запрещена остановка или стоянка? И, могут ли они в этих местах останавливать авто­мобили других участников дорожного движения? И многие неверно считают, что могут, потому что они находятся при исполнении служебных обязанностей. Дадим пояснение по данному вопросу.

Как известно статья 14 Закона Украины «О дорожном движении» гласит: «сотрудники МВД при исполнении слу­жебных обязанностей могут отступать от отдельных требо­ваний Правил дорожного движения только в случае и при выполнении условий изложенных в них». Так вот, в ПДД в пункте 3.1 прямо написано, что отступать от пунктов пра­вил сотрудникам МВД можно при условии включения про­блескового маячка синего или красного цвета. То есть пока водитель патрульного автомобиля не включил, мигалку - он такой же участник дорожного движения, как и мы с вами, и обязан исполнять требования ПДД.

Продолжим рассмотрение перечня запретов для инспек­торов ГАИ. Им так же категорически запрещено:

- Стоять перед или за остановленным транспортным средством;

- Останавливать патрульный автомобиль впереди оста­новленного автомобиля;

- Стоять спиной к участникам дорожного движения и движению транспортных средств;

- Останавливать в ночное время два и более транс­портных средства. (Напомним, что в соответствии с ПДД, тёмное время суток - 30 минут после захода солнца и до его восхода).

- Осуществлять преследование нарушителей на транс­портных средствах, не имеющих специальных звуковых и световых сигналов, на собственных или частных транспорт­ных средствах;

- Преследовать водителей мопедов, мотоциклов без мо­тошлемов, если отсутствует информация о совершении ними преступления.

Требования к инспекторам ГАИ дополняются ещё од­ним документом - Распоряжение МВД Украины № 466 от 21.05.2009 г. «Про организацию работы подразделений ГАИ по профилактике правонарушений с использованием средств фото- и киносъёмки, видеозаписи». Основные пункты доку­мента гласят:

- Контроль за соблюдение водителями ПДД с исполь­зованием средств фото и киносъёмки, видеозаписи должен осуществляться работниками ГАИ исключительно в формен­ной одежде, с нагрудным знаком и на служебном автомобиле;

- Не допускать осуществление контроля с мест, закры­тых для визуального осмотра участниками дорожного движения;

- Исключить случаи безосновательной остановки транс­портных средств;

- Исключить случаи документирования нарушений ско­ростного режима в зонах действия дорожных знаков, огра­ничивающих максимальную скорость, на въездах в населён­ные пункты, на расстоянии менее чем 1000 метров от его на­чала.

- Исключить случаи составления относительно водите­лей протоколов без доведения их вины или достаточных до­казательств допущенных нарушений;

- Снимки фотофиксации должны содержать информа­цию о месте и времени совершения нарушения.

Обязанности инспектора ГАИ

Как и любой участник дорожного движения, инспектор ГАИ имеет свои обязанности:

- Он должен постоянно контролировать соблюдение участниками дорожного движения правил, норм и стан­дартов, действующих в сфере безопасности дорожного движения;

- Во время управления патрульным автомобилем быть примером для других участников дорожного движения в ча­сти соблюдения требований ПДД;

- В темное время суток он должен быть одет в светоо­тражающую одежду (жилет);

- Во время остановки автомобиля он должен без задерж­ки подойти к водителю;

- При обращении к вам он должен приложить руку к го­ловному убору, поздороваться, четко и понятно представ­ляться, называть свою должность, специальное звание, фа­милию, высказать требование о передаче документов для проверки, и указать причину остановки вашего автомобиля и суть совершённого правонарушения;

- По вашему требованию он должен предъявлять свое служебное удостоверение;

- При составлении протокола обязан разъяснить вам ваши права, предусмотренные ст. 262 КоАП Украины, и рассказать о том, что вы имеете право знакомиться с материалами дела, да­вать пояснения и доказательства, заявлять ходатайства, поль­зоваться услугами адвоката, переводчика, оспаривать решение инспектора ГАИ в установленном порядке и так далее;

ВНИМАНИЕ! Вспомните хотя бы один случай, когда ин­спектор ГАИ, наказывая вас, зачитывал бы ваши права? А ведь подписывая протокол, вы ставите подпись под тем, что ознакомлены с ними! А это - серьезное процессуальное на­рушение со стороны инспектора ГАИ!

IV. Общие правила ведения поединка

Теперь, когда вы больше узнали о своем потенциальном сопернике, можно смелее выдвигаться в путь. Во время движения мы вместе с вами создадим различные ситуа­ции, проанализируем их с точки зрения законодательства и смело вступим на дороге в процессуальный поединок с инспек­тором ГАИ.

ПОМНИТЕ: этот поединок выиграть практически невоз­можно, если вы добровольно признаете свою вину, у вас отсут­ствуют документы на автомобиль, право его управления, а у са­мого автомобиля отсутствуют номерные знаки или присутству­ют явные признаки его неисправности.

Первое, что вам нужно освоить при общении с работни­ком ГАИ - это не бояться!!! Руки - не трясутся! Голос - не дро­жит! В ином случае он это почувствует и использует ситуацию против вас! Вы проиграете поединок, даже не начав его. Научи­тесь реагировать на них спокойно! Уберите с лица заискиваю­щую улыбку. Ведите себя достойно. Забудьте раз и навсегда ста­рые методы обращения к инспектору ГАИ, типа «гражданин на­чальник» или «командир». Почувствуйте себя равноценным со­перником.

ПОМНИТЕ: он не может сделать вам ничего плохого! На вашей стороне Конституция Украины и презумпция невино­вности. Инспектору ГАИ необходимо решить более сложную процедурную задачу - доказать вашу вину. Помните, его пока­зания - лишь часть доказательств. Но у него есть богатейший опыт общения с такими, как вы, он хороший психолог, а глав­ная его задача - «уговорить» вас к добровольному признанию своей вины.

Остановка автомобиля инспектором ГАИ

С чего начинается ваше общение с инспектором ГАИ? Правиль­но - понятным для вас жестом он подает команду на останов­ку автомобиля. Бесспорно, вы дисциплинированный водитель и подчиняетесь этому сигналу. Возможно, вас останавливают не для оформления нарушения, а с другой целью. Например, ука­зать на неисправность транспортного средства (спущенное ко­лесо и т.п.) или предупредить, что впереди дорога закрыта для движения.

Существует два распространенных варианта остановки ва­шего автомобиля инспектором ГАИ: просто так и за нарушение.

В первом случае вы едете с утра на работу, ничего не нару­шаете; стоит патруль ГАИ и характерным жестом подает коман­ду на остановку транспортного средства. Стандартная ситуа­ция: «Бур-бур-бур...инспектор Петренко, ваши документы». По­сле этого могут последовать другие вопросы: «куда едем», «с кем едем». Чем больше вопросов, тем более интересными они стано­вятся: «что-то вид у вас уставший», «а почему глаза красные» и тому подобное.

Как правило, такие остановки случаются рано утром или поздно вечером, а истинной их причиной является желание ра­ботника ГАИ уличить вас в употреблении алкоголя. Понятно, что вы нормальный человек и, садясь за руль автомобиля, алкоголь не употребляли. Расчет инспектора в ранние утренние часы дела­ется на остаточное явление - попросту говоря, наличие у вас «пе­регара» от вчерашней вечеринки. Это отдельная тема, и мы рас­смотрим ее в специально отведенном разделе.

Если вас остановили «просто так», вы можете по своему усмотрению выбрать один из вариантов дальнейшего развития событий.

Вариант первый - такие остановки происходят крайне редко и не доставляют вам неудобства. Спокойно, не нервничая, предъя­вите свои документы и после их проверки следуйте дальше. Такой вариант самый простой, как для вас, так и для сотрудника ГАИ -«разошлись, как в море корабли».

Вариант второй - остановки «просто так» происходят регу­лярно, на определенном маршруте, в определенное время, они от­нимают у вас время, они вас «достали», и вы решили положить им конец. Тогда выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Обратите внимание, на каком автомобиле и в каком месте стоит патруль. Не создает ли он помеху другим участникам дви­жения? Если вы видите явное нарушение со стороны инспектора ГАИ (остановка транспортных средств на участках дорог с ограни­ченной видимостью, до и после поворотов, непосредственно перед перекрестками, в зоне железнодорожных переездов и в других не­безопасных местах), сообщите об этом нарушении по телефону до­верия ГАИ, а ещё лучше - в службу внутренней безопасности МВД Украины, телефоны которой вы найдёте в Приложении... Произ­ведите фотосъемку происходящего.

2) Никогда не выходите из машины, говорите через опущен­ное стекло. У инспектора ГАИ нет права требовать от вас выхода из машины. Он может только предложить вам это сделать или рас­сказать вам о том, что согласно закону Украины «О милиции» вы должны выполнить его законные требования. Обратите его вни­мание на ключевое слово «законные».

3) Перед тем, как подать свои документы, вы должны убедить­ся, что человек в форме действительно является работником ГАИ. Наличие формы, жезла в руках, жетона и именной таблички не яв­ляются тому доказательством. Поэтому, ссылаясь на Ст.5 закона «О милиции», попросите его предъявить служебное удостоверение. Запишите номер удостоверения и ФИО. Впоследствии это даст вам возможность опротестовать неправомерные действия инспек­тора ГАИ.

4) Поинтересуйтесь причиной остановки. Такое право вам пре­доставлено Законом Украины «О дорожном движении». Услышав самое модное среди работников ГАИ - «проверка документов», вы­скажете свое мнение - это не причина, а желание инспектора. При­чиной это может быть лишь в двух случаях - вас подозревают в со­вершении правонарушения или проводится целевое мероприятие по проверке документов, о чем можно узнать по телефону доверия ГАИ. Если у вас его нет - попросите у инспектора.

5) Поняв, что остановка автомобиля - это желание инспектора, который хочет вас «понюхать», - сообщите о действиях инспектора ГАИ по телефону доверия. Можете даже накатать жалобу прокуро­ру. Проверка документов - процедура для нас унизительная, она от­нимает наше время и нервы. Зачем нас отвлекать, если мы ничего не нарушали? Чем чаще мы будем это делать, тем меньше они будут нас безосновательно останавливать на дорогах в желании «понюхать».

Вы должны знать, что сказано о порядке проверки докумен­тов в п.2 ст. 11 Закона Украины «О милиции». Он действитель­но предусматривает право сотрудника милиции (каковым и явля­ется инспектор ГАИ) «проверять документы у граждан при подо­зрении в совершении правонарушений».

Поэтому при упоминании инспектором ГАИ закона «О ми­лиции» сразу же задайте вопрос: в чем, собственно говоря, вас подозревают? При этом можете добавить, что согласно ст. 19 Конституции Украины должностное лицо органа государствен­ной власти, в т.ч. и сотрудник ГАИ, имеет право действовать только на основании, в пределах полномочий и в порядке, уста­новленных Законом.

ПОМНИТЕ: получив на вопрос о причине остановки ответ инспектора ГАИ: «Проверка документов», вы имеете право аргу­ментированно возразить, что сама по себе такая проверка не мо­жет служить основанием для остановки (задержания) автомобиля, если вами не совершено правонарушение, вы не подозреваетесь в совершении иного преступления, а органы милиции не проводят целевое мероприятие (спецоперацию) по проверке документов.

Теперь рассмотрим второй случай - остановка за нарушение. Позже мы дадим вам ценные РЕКОМЕНДАЦИИ под каждый вид нару­шений, а пока остановимся на общих принципах.

«Нарушаемо? Що будемо робити?»

В первую минуту после остановки автомобиля инспектором ГАИ вы горько сожалеете о том, что «попались» и начинаете ли­хорадочно продумывать свои дальнейшие действия. Традиционно вы выбирали один из трех вариантов: запугать (если есть «крутая корочка»), уговорить или откупиться.

Если вы не являетесь обладателем удостоверения народного депутата, судьи, прокурора, сотрудника СБУ или милиции, выбор вариантов упрощается. Уже легче! Сначала попытаетесь уговорить инспектора ГАИ, а если не получиться - откупиться. Этим объяс­няется поведение большинства водителей, которые выскакива­ют из авто, бегут к инспектору на «полусогнутых» и заискивающе улыбаются. Со стороны вид нелепый или попросту глупый. Это «совковый» вариант. Забудьте про него, раз и навсегда! Тем более, что после увеличения штрафов вряд ли инспектор ГАИ оценит ва­шу улыбку на 500-700 грн.

Измените свою психологию и сделайте выбор для себя по-новому:

- Я экстремал, умышленно шел на нарушение, признаю его и готов отвечать по всей строгости закона;

- Нарушение произошло случайно. Виноват не я, а дорожная обстановка. .

Мы не рекомендуем вам заниматься экстремальной ездой, ведь это вопрос жизни и смерти, - не только вашей, но и окружа­ющих. Но справедливости ради скажем, что независимо от вашего выбора вы имеете право, а самое главное все возможности не толь­ко вступить в процессуальный поединок с инспектором ГАИ, но и выиграть его.

Всегда соблюдайте несколько основных правил:

1) Для вашей защиты нужен подробный анализ дорожной об­становки. Это очень важно - как и при каких обстоятельствах вы совершили нарушение? Основные РЕКОМЕНДАЦИИ мы вам дадим, но воспользоваться ими можно только в том случае, если вы до­бровольно не признали свою вину. Если это так, - требуйте от ра­ботника ГАИ составления протокола об административном на­рушении. Именно он является для вас «палочкой-выручалочкой», потому что для инспектора ГАИ - это самое слабое звено.

2) Все обстоятельства совершенного нарушения зафиксируй­те по максимуму. Если это нарушение требований дорожного знака или светофора - где и как они висели, в каком режиме работал светофор, сколько секунд на нем мигает свет? В каком состоянии находится дорожная разметка? Все это оговорено государственны­ми стандартами и национальным законодательством, которые вы можете и не знать. А вот халатное отношение дорожных служб к своим обязанностям может доказать вашу невиновность. Исполь­зуйте для своей защиты фото- и видеосъемку. Вам никто этого не запрещает. Вполне возможно, что уже на этой стадии у инспектора ГАИ отпадет желание общаться с вами далее!

3) Задайте инспектору ГАИ простой вопрос: какими доказа­тельствами совершенного вами нарушения он располагает? Пом­ните, что его показания, отраженные в протоколе, относятся лишь к совокупности доказательств и не являются исключительными. Любая его попытка незаконного привлечения свидетелей может трактоваться адвокатом как «принуждение к даче ложных показа­ний», что повлечет за собой привлечение к уголовной ответствен­ности уже самого инспектора ГАИ.

4) Внимательно отнеситесь к заполнению протокола об адми­нистративном правонарушении. Сейчас мы объясним, почему он является самым слабым звеном для работников ГАИ.

Правильное составление протокола об административном нарушении

Как правило, для составления протокола инспектор ГАИ просит водителя пройти в свою машину. Отказывайтесь, ни один закон не обязывает вас к этому Это всего лишь пожелание инспектора ГАИ.

Таким способом он пытается оказать на вас психологическое дав­ление и склонить к добровольному признанию своей вины! Сиди­те в своей машине и ждите, пока он выполнит свою работу и при­несет вам протокол. Наберитесь терпения. Используйте это время с пользой для себя - прочтите наши РЕКОМЕНДАЦИИ и подготовь­тесь к своей части заполнения протокола. Если процедура прини­мает затяжной характер, целью которого является все то же психо­логическое воздействие, звоните по телефону доверия и отражайте этот факт в своих пояснениях к протоколу.

Как только протокол попадает к вам в руки, начинайте внима­тельно его изучать. Вас никто не торопит. Протокол составляется в двух экземплярах - один из них останется у вас и понадобится для дальнейшего обжалования действий инспектора ГАИ.

В любых ситуациях, независимо от вида допущенного нару­шения, выполняйте общие РЕКОМЕНДАЦИИ при составлении протокола:

1) Помните, что давать объяснения, подписывать протокол -это ваше право, а не обязанность. Но своим правом вы обязатель­но должны пользоваться, в своих же интересах.

2) Обратите внимание на набранную типографским способом строчку «Подпись нарушителя». Слово «нарушителя» можете за­черкнуть и написать сверху слово «водителя». В этом есть большой смысл. Вы подчеркиваете, что виновным себя не признаете, а «на­рушителем» признать вас может только суд;

3) Проверьте правильность заполнения всех граф и обратите внимание, под чем вы ставите свою подпись! Инспектор ГАИ, как правило, просит вас поставить подпись в трех местах. В этом-то и есть весь секрет!

ВНИМАНИЕ!

Первую подпись вы ставите под тем, что инспектор ГАИ ознакомил вас с правами и обязанностями в соответствии со статьей 63 Конституции Украины, статьей 268 КоАП, глав­ная суть которых сводится к тому, что каждое лицо, которое привлекается к административной или иной ответственно­сти, имеет право на помощь адвоката, предоставление доказа­тельств и т.д.

Предварительно советуем самому с ними ознакомиться. Если инспектор вас не ознакомил с содержанием этих статей - пишите, что с соответствующими статьями вас не ознакомили. Это серьез­ное процедурное нарушение, что впоследствии повлияет на реше­ние суда!!!

Если инспектор все же начнет зачитывать вам ваши права, то вы услышите, что имеете право на юридическую помощь адвоката. А где взять адвоката посреди дороги? Вот тут, в полном соответ­ствии со Ст. 268 КоАП, вы сможете реализовать другое свое право и заявляете ходатайство о реализации вашего права на помощь ад­воката. Его образец вы найдете в Приложении. А в своих поясне­ниях к протоколу не забудьте указать: «С обстоятельствами, из­ложенными в протоколе не согласен, нарушения правил дорожного движения не совершал. Мною заявлено ходатайство о предостав­лении права на защиту и помощь адвоката, которое прилагается к настоящему протоколу».

Однако такой вариант является не самым лучшим, посколь­ку предполагает лишь отсрочку наказания и вынуждает вас обра­щаться за помощью к адвокату, со всеми вытекающими послед­ствиями. Им следует пользоваться только в самых безнадежных случаях, когда вы не находите иных аргументов для противостоя­ния инспектору ГАИ.

Второй подписью вы подтверждаете свои же пояснения к допущенному нарушению. Именно эта графа определяет дальней­шую судьбу протокола, и к ее заполнению вы должны отнестись очень ответственно и внимательно. В разделе «Что делать, если пришлось нарушить?» мы опишем конкретные РЕКОМЕНДАЦИИ для каждого вида выдвигаемых обвинений.Именно в своих поясне­ниях в протоколе вы должны привести аргументы в свою пользу, которые смогут убедить инспектора ГАИ в вашей правоте. А если этого не произошло, аргументы сыграют решающую роль при об­жаловании постановления о наложении взыскания.

Третьей подписью вы подтверждаете, что копию протокола об админнарушении вы получили на руки.

Четвертую подпись инспектор ГАИ вам не обозначит, но мы настоятельно рекомендуем ее поставить, и вот почему.

Подписи свидетелей. Это самое слабое звено инспектора ГАИ. Если реальных свидетелей допущенного вами нарушения не было, свою подпись в протоколе они не ставили, смело пишите: «Свиде­тели отсутствуют» и ставьте четвертую подпись.

Если в вашем автомобиле находятся пассажиры, вносите их данные в графу «свидетели» в протоколе. При этом, главная их за­дача - засвидетельствовать ваши пояснения к протоколу. Кто и как может выступать свидетелем - вопрос очень важный. Поэтому мы рассмотрим его отдельно, немного ниже.

Продолжим наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

4) Инспектора не боимся, спорим и готовимся к рассмо­трению дела в суде. Рассказы про «щаз заберу права, машину на штрафплощадку» - это запугивание, целью которого является принуждение к даче ложных показаний, о чем не забываем ука­зать в протоколе;

5) Может быть и такой вариант: инспектор, почуяв неладное, не дает вам протокол, чтоб вы не написали туда чего лишнего. Это незаконно, требуем протокол для подписи и комментариев. В слу­чае отказа - звоним на телефон доверия и жалуемся;

6) В обязательном порядке следим, чтобы в незаполненных графах протокола стояли прочерки, - во избежание дальнейших дописок;

7) Инспектор ГАИ обязан вам выдать копию протокола, а ес­ли на месте выносится постановление об административном пра­вонарушении, - и копию постановления. Проследите, чтобы дан­ные совпадали с оригиналом протокола, включая данные самого инспектора ГАИ, составившего протокол и/или постановление;

8) Если в протоколе, в своих пояснениях не хватает места -пишите их на отдельном листе, но в обязательном порядке от­метив в протоколе, что объяснение на отдельном листе прила­гается;

9) Протокол должен быть оформлен правильно, причем вы должны принять самое активное участие в его составлении. При наличии в протоколе неточностей и исправлений (т.е. яв­ных формальных нарушений процессуального порядка его со­ставления) он будет признан недействительным, а задержание - незаконным (в таких случаях суд может принять сторону води­теля).

ПОМНИТЕ! Вы ведете процессуальный поединок с ин­спектором ГАИ. Соблюдение этих правил позволит вам уже на первой стадии этого поединка занять правильную пози­цию. Это самая важная стадия. Она является решающей! Уже на этой стадии поединок может закончиться полной вашей побе­дой. Если этого не произошло, вы сможете успешно защитить­ся в суде.

ВНИМАНИЕ! Недобросовестные сотрудники милиции утверждают, что подпись гражданина под протоколом и есть при­знание им своей вины. Это грубое нарушение закона, а по суще­ству - возврат к так называемым «бериевским» методам дознания и следствия. Подписание протокола лицом, которое подозревает­ся или обвиняется в том или ином административном правонару­шении, означает лишь одно: это лицо ознакомлено с содержанием протокола, оно поставлено в известность, о каких действиях (или бездействии) и о нарушении какого нормативного акта в нем гово­рится.

Подписание протокола вовсе не означает согласия граждани­на с его содержанием! Не отказывайтесь от подписания протокола - вы однозначно проиграете поединок! Наоборот, правильное его заполнение - и есть ваша защита!

И еще один важный момент. С целью запугивания водите­лей некоторые сотрудники ГАИ предлагают им проехать в отде­ление милиции для составления протокола. Такое требование яв­ляется незаконным, т.к. ст. 259 КоАП однозначно говорит о том, что «нарушителя правил безопасности дорожного движения мож­но доставлять в милицию только в том случае, если у него от­сутствуют документы, подтверждающие личность или отсут­ствуют свидетели, которые могут сообщить о нем необходимые

Кто может быть свидетелем?

Как мы уже говорили, показания инспектора ГАИ в отношении допущенного вами нарушения ПДД являются лишь частью дока­зательств. Не менее важной их частью являются и показания сви­детелей.

Как правило, таких свидетелей у инспектора ГАИ нет! И он об этом знает. Неслучайно он подает вам на подпись недооформленный протокол.

Ранее, когда протокол составлялся в единственном экземпля­ре и оставался у инспектора ГАИ, показания и фамилии свидете­лей могли появиться там позже, без вашего участия. Сейчас же, с внесением изменений в законодательство, протокол составляется в двух экземплярах, один из которых остается у водителя.

Таким образом, законодатель попытался защитить вас от про­извола недобросовестных инспекторов ГАИ. За это ему – большое спасибо!

Но это еще не означает, что при рассмотрении дела у прокуро­ра или в суде со стороны ГАИ не появятся свидетели и их показа­ния на отдельных листах бумаги. Ситуация может выглядеть сле­дующим образом. Обжалуя действия или постановление инспек­тора ГАИ о наложении штрафа, вы приходите в прокуратуру или суд. Вам показывают написанные на отдельных листах бумаги по­казания других водителей или пешеходов: один якобы менял не­вдалеке проколотое колесо, другой гулял с собачкой, влюбленная парочка целовалась в подъезде, из которого видна была улица. Примеры можно продолжать. Все эти «свидетели» напишут, что видели нарушение вами ПДД. Указаны также причины, по кото­рым они не были занесены в протокол, а явились в отделение ГАИ спустя некоторое время по «собственной инициативе».

Если вы столкнетесь с такой ситуацией, смело заявляйте хо­датайство о вызове этих свидетелей на рассмотрение администра­тивного дела. Поверьте, вы с удовольствием будете наблюдать за тем, как ваш адвокат будет выводить их на чистую воду, опраши­вая их по существу дела. Кроме того, вы можете обратиться в про­куратуру и прославленную инспекцию МВД Украины по лично­му составу с ходатайством о проверке за два минувших года про­токолов, составленных вашим инспектором ГАИ и его коллегами по смене. Глядишь, подобные «свидетели» выявятся и при других конфликтах...

Типичным нарушением прав граждан является отказ инспек­тора ГАИ вписать в раздел протокола «Свидетели» данные ваших пассажиров. Любимое изречение инспектора при этом: «Пассажи­ры не свидетели, а заинтересованные лица».

А могут ли жена, теща, кум, сват, брат, сосед или сослуживец быть свидетелями? Без сомнения, да!!!

Ст. 272 КоАП Украины гласит: «Б качестве свидетеля по делу об административном правонарушении может быть вызвано лю­бое лицо, которому известны какие-либо обстоятельства, подле­жащие установлению по данному делу».

Аналогично звучит и ст. 50 Гражданско-процессуального Ко­декса Украины: «Свидетелем может быть любое лицо, которому могут быть известны какие-либо обстоятельства, относящиеся к делу».

Во всех комментариях к этим статьям подчеркнуто, что в ка­честве свидетелей могут выступать граждане, находящиеся в род­ственных, дружеских, неприязненных и иных отношениях с лица­ми, участвующими в деле. Однако указанные обстоятельства учиты­ваются судом при оценке достоверности свидетельских показаний.

ВНИМАНИЕ! Только суд дает оценку свидетельским показа­ниям, а инспектор ГАИ должен быть добросовестным регистрато­ром. Он обязан внести в протокол данные всех пассажиров, кото­рые являлись свидетелями происходящего, а ваша задача - внима­тельно проследить за этим при подписании протокола.

ПОМНИТЕ! Когда инспектор ГАИ не вносит в протокол име­на ваших пассажиров или представляет «подставных» свидете­лей, он совершает уголовно наказуемое деяние, предусмотренное Ст. 172 УК Украины «Служебный подлог», что предполагает ответ­ственность за внесение должностным лицом в официальные доку­менты заведомо ложных сведений и предусматривает наказание в виде лишения свободы на срок до 3-х лет. А при тяжких послед­ствиях (например, на сегодняшний день, причинение вам ущерба более чем на 425 грн - средний размер штрафа) - от 3-х до 7 лет ли­шения свободы.

Свидетели у вас в машине были, а в протоколе этот факт не отражен. Получается, что свидетелей не было. И наоборот - свиде­телей обвинения в действительности не было, но по воле инспек­тора они появляются. И в том, и в другом случае инспектор внес в официальный документ заведомо ложные сведения, совершая тем самым служебный подлог.

Бывают и такие случаи. При оформлении допущенного ва­ми нарушения инспектор ГАИ в качестве свидетелей привлекает водителей, остановленных после вас, специально для подписания протокола. Ему говорят: «Видишь на радаре цифру 100? Подпиши ­вот тута». И подписывают, не сомневайтесь, на радостях, - что их остановили не за собственное нарушение, лишь бы отпустили подобру-поздорову. И снова ваш адвокат испытает наслаждение, допрашивая таких вот «свидетелей» в суде.

ВНИМАНИЕ! В случае возникновения подобной ситуации задайте «свидетелям» вопрос: видели они своими глазами (а не со слов инспектора ГАИ) допущенное вами нарушение? Обязательно скажите им о том, что они будут вызваны в суд в качестве свиде­телей. Просветите их и расскажите, что в соответствии со Ст. 384 УК Украины за дачу заведомо ложных показаний наступает уго­ловная ответственность (до двух лет лишения свободы). Навер­няка после этого «свидетели» задумаются: стоит ли подписывать­ся под тем, чего не видел? Да и инспектору ГАИ можно напомнить об уголовной ответственности за принуждение к даче ложных по­казаний.

А может ли второй инспектор ГАИ, находящийся в патруле, быть свидетелем? Теоретически да. Но! Один из основополагаю­щих принципов юриспруденции запрещает совмещение процес­суальных функций. Это означает, что ни милиционер, ни следова­тель, ведущий дело, ни прокурор, осуществляющий надзор, ни су­дья, рассматривающий дело в суде любой инстанции, быть по нему свидетелями не могут!!!

Показания второго инспектора ГАИ по делу об адми­нистративном правонарушении не являются исчерпыва­ющими и будут оцениваться наравне с иными доказательствами, полученными в установленном законом порядке.

ПОМНИТЕ! Инспектор ГАИ, составляющий протокол от сво­его имени, является представителем обвинения, а не свидетелем.

Осмотр автомобиля инспектором гаи (сотрудником милиции)

Иногда при разговоре с инспектором ГАИ вы можете услышать фра­зу: «Откройте багажник». Как правило, водители безупречно выпол­няют эту просьбу, не задумываясь о возможных последствиях.

ВНИМАНИЕ! Это просьба, а не требование. На такое требо­вание у инспектора ГАИ должны быть законные основания. Он может проводить только осмотр автомобиля. Его же досмотр тре­бует совсем иной процедуры.

В самом факте осмотра багажника вашего автомобиля ничего страшного нет, хотя сама по себе эта процедура весьма унизитель­ная и занимает ваше время. Да и мало ли что вы везете в багажни­ке собственного автомобиля? Ведь вы его для этого и покупали! К тому же автомобиль - это ваша личная собственность, неприкос­новенность которой гарантируется Конституцией.

Почему мы обращаем ваше внимание на этот вопрос? К со­жалению, история знает случаи подбрасываний в ходе досмотров разных пикантных вещей и предметов, за хранение которых пред­усмотрена юридическая ответственность - от административ­ной до уголовной. И нахождение таковых предметов является пре­красным поводом для вымогательства, шантажа либо воплощения иных далеко идущих планов при реализации «заказных» дел.

Посему знание процессуальных нюансов проведения осмотра или досмотра транспортных средств в реалиях нашей страны, увы, - необходимость с точки зрения вашей личной безопасности.

В каких же случаях инспектор ГАИ может осмотреть, а в ка­ких досмотреть ваш автомобиль?

В Законе Украины «О милиции» есть две нормы, касающиеся интересующего нас вопроса. Для выполнения возложенных Зако­ном обязанностей милиции дано право:

1) «...оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними...» (п. 21 ст. 11);

2) «...проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієїстатті речей, що знаходятъся при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можутъ бу­ти речовими доказами або використат на шкоду їх здоров'ю»; (п. 6 ст. 11).

Цитируем на языке оригинала не случайно. Дело в том, что русскоязычные термины «осмотр» и «досмотр» переводятся на украинский язык одинаково - «огляд». И эта непереводимая игра слов, к сожалению, вселяет смуту.

Так вот, в первой из приведенных норм речь идет о праве ин­спектора ГАИ осматривать транспортные средства и проверять у водителей документы, а во втором - о праве производить досмотр транспортных средств и лиц находящихся в них.

Законодательство не дает право ни инспектору ГАИ, ни любо­му другому сотруднику милиции производить досмотр вашего ав­томобиля по первому своему желанию. Исчерпывающий перечень таких случаев приводится в п. 5 ст. 11 упомянутого Закона «О ми­лиции». Досмотр производится в отношении:

- лиц, подозреваемых в совершении преступления;

- лиц, в отношении которых в качестве меры пресечения из­брано взятие под стражу;

- лиц, совершивших административные нарушения.

Досмотр личных вещей и транспортных средств (в отличие от внешнего их осмотра), предполагающий изучение содержимо­го карманов одежды, сумок и багажников автомобилей, работ­ники милиции могут производить только у лиц, задержанных в уголовно-процессуальном либо административном порядке. Безусловно, требование инспектора дорожно-патрульной служ­бы открыть багажник и заглянуть внутрь, так же как и требо­вание показать содержимое сумок, является досмотром транс­портного средства и досмотром личных вещей.

ПОМНИТЕ! При требовании инспектора ГАИ (сотрудника милиции) открыть багажник вы должны выполнить следующие действия:

1) Как и в описанных ранее случаях, потребовать предъя­вить служебное удостоверение остановившего автомобиль ин­спектора ГАИ (сотрудника милиции);

2) Потребовать указать причину проведения досмотра;

3) Потребовать составления протокола об административ­ном задержании либо протокола задержания по подозрению в совершении преступления. Порядок административного за­держания оговорен в ст. 261 КоАП и не может быть применен к водителю по первому желанию работника милиции. Если вы не нарушали ПДД, оснований для составления такого протоко­ла у инспектора ГАИ вообще нет! Если вы все-таки нарушили ПДД - принимайте решение самостоятельно: открывать багаж­ник или согласиться на процедуру административного задержа­ния, которая, кстати, не может длиться более 3-х часов (Ст. 263 КоАП), но исчисляется с момента составления протокола про административное задержание.

ПОМНИТЕ! Только после составления протокола задержа­ния у работников милиции появляется право на досмотр транс­портных средств и личных вещей. До этого момента вы свободный человек, личное имущество которого неприкосновенно.

4) Потребуйте от инспектора ГАИ (сотрудника милиции) в соответствии со ст. 5 Закона «О милиции» разъяснить (зачи­тать) ваши права, разъяснения статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 и 63 Конституции Украины, и вручить их разъяснение в письмен­ном виде.

5) Потребуйте от работника ГАИ (сотрудника милиции) присутствия понятых для проведения досмотра автомобиля.

ПОМНИТЕ! Сотрудник милиции может попытаться «за­пугать» вас статьей 122-3 КоАП и рассказать о том, что препятствование проведению работником милиции досмотра транс­портных средств в предусмотренных законом случаях влечет наложение штрафа. Вот вы мягко и интересуетесь, какой из слу­чаев, предусмотренный законом, имеет место здесь? Кроме то­го, вы можете ему намекнуть, что данная статья отменена.

ПОМНИТЕ! Граждане освобождены от ответственности за неисполнение незаконных требований должностных лиц орга­нов государственной власти. Напротив, незаконные требова­ния данных лиц можно квалифицировать как превышение вла­сти либо злоупотребление таковой. Сотрудник милиции имеет право осматривать транспортное средство не просто по своему желанию, а «в установленном законом порядке, при наличии на то законных оснований».

6) Если инспектор ГАИ захочет составить на вас протокол за отказ предоставить транспортное средство для осмотра, в графе для пояснений необходимо сделать соответствующую за­пись: «Поскольку от меня потребовали открыть багажник ав­томобиля для осмотра находящихся в нем вещей, такие дей­ствия являются не осмотром, а досмотром. Досмотр являет­ся незаконным, т.к. проводится без составления протокола об административном задержании, без присутствия понятых. На указанном основании считаю действия сотрудников милиции незаконными».

Можете смело писать жалобу прокурору на незаконные действия инспектора ГАИ (сотрудника милиции).

Может ли инспектор ГАИ изымать водительское удостоверение?

Да, может! Согласно ст. 265-1 КоАП Украины временное изъ­ятие водительского удостоверения производится в случае, если водитель совершил нарушение ПДД, за которое в числе прочих взысканий (крупного штрафа, привлечения к общественным работам или административного ареста) предусмотрено лише­ние права управления транспортными средствами. Такое изъя­тие является временным. Окончательное решение принимается судом.

17 декабря 2008 г. Кабинет Министров Украины принял Постановление № 1086 об утверждении «Порядка временного изъятия удостоверения водителя, талона о прохождении госу­дарственного технического осмотра и лицензионной карты на транспортное средство и их возврата».

Согласно этому Порядку удостоверение водителя временно изымается уполномоченным представителем ГАИ в случае со­вершения им правонарушения, по которому предусмотрено та­кое наказание в КоАП. Поэтому мы настоятельно рекомендуем:

- НЕ УПРАВЛЯЙТЕ автомобилем в состоянии алкогольно­го опьянения, под воздействием лекарственных или наркотиче­ских веществ;

- НЕ УПОТРЕБЛЯЙТЕ алкоголь, лекарственные или наркотические вещества после совершения дорожно-транспортного происшествия или остановки вашего автомоби­ля инспектором ГАИ;

- НЕ СОВЕРШАЙТЕ дорожно-транспортные происше­ствия;

- НЕ СОЗДАВАЙТЕ аварийную ситуацию на дороге;

- ВЫПОЛНЯЙТЕ требования работника милиции об оста­новке;

- УПРАВЛЯЙТЕ исправным транспортным средством и проходите вовремя техосмотр (в этом случае удостоверение во­дителя изымается, если вы уклоняетесь от прохождения техос­мотра и вас повторно, на протяжении года, уличили в этом).

Если вы не будете придерживаться этих рекомендаций, за­поминайте, что будет происходить далее.

Инспектор ГАИ составит протокол о соответствующем ад­министративном нарушении в двух экземплярах и сделает в нем запись об изъятии прав. После этого выдаст вам временное разрешение на право управления транспортным средством, но не более чем на 3 месяца с момента изъятия удостоверения. На сегодняшний день таковым является талон предупреждений.

ПОМНИТЕ! Решение о лишении прав (или применении иной меры наказания) принимает исключительно суд. Поэтому составленный инспектором ГАИ административный протокол пересылается в суд. А вот права хранятся в ГАИ.

Если суд вынесет постановление наказать вас не лишением права управления, а каким-либо другим способом (например, крупным штрафом), то вернуть права вы сможете после предо­ставления в ГАИ копии решения суда и отметки о выполнении наложенного взыскания.

Если же, не дай бог, вам будет запрещено определенное вре­мя ездить за рулем, то права вам вернут по истечении срока на­казания и успешной сдачи экзаменов в ГАИ.

Но не все так страшно. Вы сможете без каких-либо послед­ствий вернуть свои права, если:

- суд не принял решения о лишении вас права управления транспортным средством в установленный законом срок (на протяжении 2-х месяцев с момента составления инспектором ГАИ протокола по данному делу);

- суд предоставил в ГАИ копию постановления о закрытии данного административного дела (за исключением возбужде­ния вместо него уголовного дела).

ПОМНИТЕ: Во всех этих случаях органы ГАИ обязаны вернуть водительское удостоверение по вашему требованию и бесплатно!

Вам интересно будет узнать об опыте ближайших соседей - россиян. У них, как и у нас, предусмотрена такая же мера на­казания - изъятие водительских прав. Если удостоверение уже изъяли за предыдущее нарушение, то на второй раз - заберут и талон предупреждений, выдав взамен временное разрешение на право управления автомобилем на 30 дней.

Ездить в Москве по временным разрешениям очень попу­лярно, торговля ими - прибыльный бизнес инспекторов ГАИ. Механизм прост: за 20-30 баксов (цены московские) инспектор продает вам липовое временное разрешение, якобы выданное инспектором Пупкиным из ГАИ другого района или области, при этом вы получаете возможность не рисковать ни своими правами, ни девственностью талона предупреждений, а эту бу­мажку при срочной нужде использовать по ее прямому назна­чению. Проверяя ваше временное разрешение, очередной гаиш­ник многозначительно намекает, что его срок уже подходит к концу и тут же предлагает купить у него новое.

Наложение запрета на эксплуатацию транспортного средства путем временного изъятия талона о государственном техническом осмотре

Реализация такого права ранее осуществлялась двумя способа­ми: изъятием номерного знака или отправкой автомобиля на штрафплощадку. Недавние изменения в КоАП, Ст. 265-3 и Ст. 37 Закона «О дорожном движении» исключили меру изъятия номерного знака, заменив его изъятием талона о прохождении государственного технического осмотра. Порядок наложения запрета и изъятия техталона теперь оговорен в Постановлении КМУ №1086 от 17.12.08 г. «О порядке временного изъятия удо­стоверения водителя, талона о прохождении государственного технического осмотра.... и их возврате» .

Временное изъятие техталона инспектором ГАИ происхо­дит в следующих случаях:

- Автомобиль имеет неисправности тормозной системы, рулевого управления, прицепной системы, внешних освети­тельных приборов (в темное время суток) и иные неисправно­сти, при которых запрещена эксплуатация;

- Автомобиль переоборудован с нарушением правил, норм и стандартов;

- Автомобиль своевременно не прошел технический осмотр.

При изъятии техталона инспектор ГАИ должен составить в двух экземплярах админпротокол и провести на месте провер­ку технического состояния автомобиля с последующим состав­лением в двух экземплярах Акта, один из которых вручается во­дителю. Запись об изъятии техталона и проверке технического состояния автомобиля делается в админпротоколе.

Если водитель может устранить техническую неисправ­ность прямо на месте, то техталон не изымается, но штраф при­дется оплатить. Если неисправность устранить невозможно, ин­спектор ГАИ в пределах своей компетенции может временно задержать транспортное средство путем блокировки колес или путем эвакуации на штрафплощадку. О том, как это должно происходить, мы расскажем в следующем разделе.

А пока остановимся лишь на том, каким же образом вер­нуть свой техталон, который на время ремонта вашего автомо­биля будет находиться на хранении в органах ГАИ.

Для этого вы должны устранить техническую неисправ­ность - самостоятельно либо с помощью специализированной техстанции. После этого езжайте в ГАИ, прихватив с собой:

- Квитанцию об оплате штрафа;

- Акт проверки технического состояния вашего автомоби­ля, выданный техстанцией.

Дальнейшая эксплуатация автомобиля разрешается после устранения технических неисправностей и возвращения техта­лона.

ПОМНИТЕ! В соответствии с новым законодательством, проверку технического состояния автомобилей будут прово­дить станции технического обслуживания автомобилей, кото­рые имеют на это полномочия от органов ГАИ (специализиро­ванные техстанции).

Наложение запрета на эксплуатацию транспортного средства путем временного задержания транспортного средства

Данный вид наказания предусмотрен Ст. 265-2 КоАП, его ме­ханизм оговорен в Постановлении КМУ №1102 от 17.12.08 г. Инспектор ГАИ может применить эту меру наказания в стро­гом соответствии с законодательством и требованиями Ин­струкции №111 МВД Украины, которая несколько расширяет его полномочия. Задержание осуществляется путем блокиров­ки колес или путем эвакуации. Ваш автомобиль однозначно мо­гут задержать, если:

- Отсутствует талон технического осмотра;

- Отсутствуют регистрационные документы на автомобиль

- Водитель находится в состоянии алкогольного опья­нения;

ВНИМАНИЕ! Для этого случая есть оговорка. Если вы соб­ственник автомобиля, по вашему требованию автомобиль не может быть направлен на штрафплощадку в случае, когда на месте совершения правонарушения имеется другой водитель, способный управлять вашим автомобилем.

- Регистрационные данные автомобиля не соответствуют записям в свидетельстве о регистрации (техпаспорте, техниче­ском или регистрационном талоне);

- Идентификационные номера автомобиля уничтожены либо имеют явные следы подделки;

ВНИМАНИЕ! Задержание автомобиля с уничтоженными или подделанными идентификационными номерами или доку­ментами производится только на основании вывода эксперта, причем в письменном виде.

ПОМНИТЕ! В случае наложения запрета на эксплуатацию автомобиля инспектор ГАИ должен предоставить вам воз­можность сообщения об изъятии транспортного средства или к принятию мер по возврату его на место постоянной дисло­кации.

ВНИМАНИЕ! Срок задержания транспортного средства не может превышать трех дней. За возврат транспортного средства требование оплаты запрещено.

Жизненный опыт говорит о том, что блокировкой колес инспекторы ГАИ, как правило, не занимаются. Этим страдают больше различные коммунальные «парксервисы». А вот об эвакуации автомобилей стоит рассказать отдельно.

Эвакуация автомобиля

Наибольшие нарекания этот вопрос вызывает в Киеве. Система «эвакуации» автомобилей здесь налажена превосходно и позво­ляет ежедневно собирать с бесправных водителей несколько де­сятков тысяч гривен «черной кассы». Значительная часть ее бла­гополучно кочует по цепочке «экипаж эвакуатора - инспектор ГАИ - старший смены - руководство - чиновники КГГА».

Что еще остается водителям, если места для парковки днем с огнем не сыщешь? А оставить на десяток минут автомобиль с целью разрешения тех или иных жизненных ситуаций (отпра­вить или встретить родственников на ж/д вокзале, посетить больницу или аптеку, передать по долгу службы документы и т.п.) - просто необходимо...

Как это выглядит на деле?

Возле оставленного автомобиля внезапно возникает эва­куационный экипаж - группа людей жлобоватого вида, в униформе, в сопровождении сержанта ГАИ. Весьма опера­тивно они начинают погрузку автомобиля на эвакуатор, ино­гда вместе с незадачливым водителем. Процедура зачастую осуществляется с занятием двух-трех полос движения, ор­ганично дополняя дорожный пейзаж мгновенно создавшей­ся пробкой, а иногда ...опрокинутым под непосильным гру­зом эвакуатором.

После проделанной процедуры эвакуатор освобождает вто­рую полосу, но остается на первой, ожидая «влетевшего» во­дителя (зачем зря гнать транспорт через полгорода). С него-то по прибытию в обмен на автомобиль, и взимается «стоимость услуг принудительной эвакуации» в несколько сотен гривен. При этом полученный гонорар в открытую, тут же, в кабине эвакуатора, делится между сотрудником ГАИ и эвакуаторщиками. А экипаж отправляется «оказывать услуги» следующему не­задачливому водителю.

Но такая ситуация является не самой худшей. Грубо попи­рая гарантированную Конституцией Украины неприкосновен­ность частной собственности граждан, коей и является авто­мобиль, эвакуаторщики, при содействии сотрудников мили­ции, позволяют себе создавать ситуацию, которая может дове­сти до инфаркта любого автовладельца. Поставил машину, вы­шел, а ее нет! Первая мысль - угнали! Угнали «все, что нажи­то непосильным трудом»! А, каково? Вот и предынфарктное состояние! «А у вас были несчастные случаи на стройке? Нет? Будут!» Кто в этом случае будет отвечать?

Порядок временного задержания автомобилей и их эва­куации содержатся в Ст. 265-2 КоАП Украины и Постанов­лении КМУ №1102 от 17.12.08 г., которому законодатели поручили разработать механизм временного задержания ав­томобилей. Остановимся на таком существенном моменте:

В каких случаях автомобиль может быть эвакуирован?

Сразу же подчеркнем - закон дает исключительный пе­речень таких случаев. Все они полностью совпадают с теми, которые содержаться в ПДД в разделе запретов на эксплуа­тацию транспортных средств и о чем мы рассказывали выше.

КоАП четко оговаривает случаи, когда инспектор ГАИ мо­жет временно задержать транспортное средство путем блокировки колес или доставкой его на специальную площадку с по­мощью специального автомобиля - эвакуатора. Эвакуация ав­томобиля осуществляется только в том случае, если временно задержанный автомобиль существенно препятствует дорожно­му движению - делает невозможным движение транспортных средств по проезжей части.

ВНИМАНИЕ! В законодательстве отсутствует норма, обя­зывающая водителя самостоятельно доставлять свой автомо­биль на так называемую «штрафплощадку». Хотите задержать автомобиль - будьте добры, предоставьте эвакуатор.

А теперь обратим ваше внимание на противоречия, кото­рые содержаться в законодательстве.

1) Первое противоречие. Должен ли водитель оплачивать услуги эвакуатора?

КоАп четко указывает: «за возвращение временно задержан­ного транспортного средства оплата взиматься не может»!

Постановление Кабмина имеет другую редакцию: «возврат транспортного средства осуществляется по письменному об­ращению его владельца, водителя, при условии оплаты им рас­ходов, связанных с транспортировкой и хранением».

2) Второе противоречие. На какой срок может быть задер­жан ваш автомобиль?

Ст. 265-2 КоАП прямо говорит о том, что «автомобиль мо­жет быть временно задержан на срок до решения дела об адми­нистративном правонарушении, но не более чем на 3 дня с момента такого задержания. По окончании трехдневного срока автомобиль должен быть возвращен владельцу независимо от стадии решения дела об. административном нарушении».

Кабмин проявил творческую инициативу и внес дополне­ние к этому пункту: «Срок задержания транспортного сред­ства исчисляется с момента составления админпротокола, а срок сохранения - с момента доставки автомобиля на специ­альную площадку. Автомобиль возвращается при предъявлении протокола об админнарушении».

Чувствуете разницу? Фактически, автомобиль погрузили на эвакуатор и увезли на штрафплощадку. Но сам по себе этот факт считается не задержанием, а сохранением. Вот так про­сто: вы ушли погулять, а в это время добрые дяди решили взять ваш автомобиль на сохранение. Вы там пока гуляйте, а мы бу­дем заботиться о вашем имуществе. И будет оно находиться на сбережении неделю, две, а то и месяц и забрать вы его не смо­жете, пока не явитесь с повинной в органы ГАИ для составле­ния админпротокола. Именно с этого момента и начнется за­держание. Вот такой «сохраняющий» механизм заложен в По­становлении Кабмина, что полностью противоречит законода­тельству. Где же истина?

ПОМНИТЕ! В данном случае постановление Кабмина яв­ляется подзаконным актом. При противоречии закона и подза­конного акта высшую юридическую силу имеет закон. Поэто­му на основании соответствующей статьи КоАП вы имеете пра­во обжаловать законность как самого факта невозвращения ав­томобиля по истечении трехдневного срока, так и факта взима­ния платы за его сохранение и возврат!

Но Кабмин не все сделал плохо. В его Постановлении есть и положительные моменты, которые, кстати, не противоречат за­кону.

Так, например, если владелец транспортного средства поя­вился в момент задержания автомобиля, эвакуация не произво­дится, а оформляется протокол. Не менее важен и вопрос воз­можных повреждений при эвакуации или хранении автомоби­ля. Постановление гласит, что в момент временного задержания автомобиля инспектор ГАИ обязан составить соответствующий протокол. Именно в этом протоколе, в присутствии свидетелей, делаются записи о недостатках и имеющих место повреждени­ях автомобиля. Постановление запрещает работникам Госавто­инспекции принимать участие в эвакуации автомобилей в слу­чаях, не предусмотренных законодательством. А случай толь­ко один - автомобиль существенно препятствует дорожному движению - делает невозможным движение транспортных средств по проезжей части.

Если ваш автомобиль подвергли эвакуации, выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Не обнаружив автомобиля на месте, сразу же звоните в дежурную часть милиции. При эвакуации автомобиля в отсут­ствие его владельца инспектор ГАИ обязан известить об этом дежурную часть милиции. Там вам сообщат о местонахождении автомобиля. Если этого, не дай бог, не произойдет, - тут же за­являйте об угоне транспортного средства.

2) Прибыв на специальную площадку, потребуйте предъяв­ления протокола об административном правонарушении и вре­менном задержании автомобиля. Обратите внимание на пра­вильность заполнения протокола (п.4 Постановления КМУ №1102), в котором должно быть указано:

- число, время, место нарушения и основания для времен­ного задержания и доставки автомобиля на специальную пло­щадку;

- должность, место работы, ФИО лица, принявшего реше­ние о временном задержании автомобиля;

- тип, марка, государственный регистрационный номер, перечень визуальных недостатков и повреждений транспортно­го средства;

- наименование, местонахождение и номера телефонов предприятия или организации, доставившей автомобиль на спецплощадку, государственный регистрационный номер эва­куатора;

- адрес места сбережения автомобиля;

- должность, ФИО лица, выполнившего работу по эваку­ации;

К протоколу могут прилагаться фотография автомобиля и перечень находящихся в нем вещей.

Протокол должен быть подписан лицом, принявшим реше­ние о временном задержании, лицом, выполнившим работы по эвакуации, двумя свидетелями, а так же водителем и страховым комиссаром, в случае их присутствия.

3) Осмотрите свой автомобиль и убедитесь в отсутствии каких-либо повреждений на нем. Не дай бог, они есть - уста­новите виновника. Если описание повреждений отсутствует в протоколе, составленном инспектором ГАИ, ответственность ложится на тех, кто осуществлял транспортировку и хранение вашего автомобиля. К сожалению, без суда здесь не обойтись. Ваша главная задача - определить виновника.

4) Независимо ни от чего, в случае временного задержания вашего автомобиля, вам должны вернуть его через 3 дня, и бес­платно!

5) Не возвращают? Выбор за вами - платить жуликам, вы­звать адвоката или идти в суд.

Рассмотрим еще один вариант. Вы становитесь свидетелем погрузки вашего автомобиля на эвакуатор. Он предусмотрен п.9 Постановления КМУ №1102: «В случае, когда водитель по­является на месте правонарушения в момент выполнения ра­бот по загрузке транспортного средства, уполномоченное ли­цо Госавтоинспекции не проводит временное задержание транс­портного средства, а оформляет протокол об административ­ном правонарушении. ... В этом случае, фактически выполнен­ные работы по транспортировке транспортного средства не оплачиваются».

Возвращаясь к вопросу о законности самого факта эваку­ации автомобиля, мы можем сказать, что неприкосновенность частной собственности гарантируется Конституцией Украины. И многие юристы считают, что принудительная эвакуация ав­томобиля является, по сути, «незаконным завладением транс­портного средства» и посягательством на вашу собственность. Мы не будем вникать в юридические тонкости, но обратим ва­ше внимание на один интересный документ.

Верховный Суд Украины своим Постановлением №14 от 23.12.05, п. 15. дал разъяснение: «Не является незаконным завла­дение транспортным средством в состоянии крайней необходимости, например, для того, чтобы срочно доставить тяже­ло больного человека в больницу, укротить стихийное бедствие, устранить другую опасность, которая угрожает людям, инте-ресам общества или государства».

Поэтому, паркуя свой автомобиль, внимательно подумай­те - не создадите ли вы тем самым угрозу национальным ин­тересам? .

И как же здесь не рассказать о технических тонкостях бло­кировки и эвакуации.

Блокировка. На сегодняшний день существует масса меха­нических блокираторов, однако, все они снимаются одним про­стым способом: спускаете колесо и стаскиваете блокиратор! Никаких ножовок, распиливаний и т.д. Немного усилий, и бло­киратор снят! Накачали колесо и поехали дальше.

Эвакуация. Для погрузки автомобиля на эвакуатор необхо­дим захват четырех колес. Если автомобиль будет оставлен на парковке с повернутыми в любую сторону колесами, захватить колеса без повреждения передних крыльев будет невозможно.

Проверка технического состояния автомобилей на дороге

Этот раздел пока отходит в историю, поскольку упомяну­тый ниже документ пока утратил свою силу. Но как бы вы­глядел техосмотр на дороге, (или как может выглядеть он в будущем), мы решили вам рассказать. Ведь законы в нашей стране меняются очень быстро - как в одну сторону, так и в Другую.

МВД Украины зарегистрировало в Минюсте Приказ № 534, которым был утвержден порядок контроля техниче­ского состояния транспортных средств во время их эксплуата­ции. Согласно этому документу гаишники имели право прове­рить исправность вашего автомобиля прямо на дороге.

На первый взгляд, такие проверки выглядят как узаконен­ные придирки к автомобилистам. Ведь техническое состояние машины, если она прошла государственный техосмотр, под­тверждено талоном технического осмотра.

Но в Департаменте ГАИ МВД Украины считают, что в пери­од между техосмотрами от неисправности не застраховано ни одно транспортное средство, что напрямую влияет на безопас­ность движения. И с этим нужно согласиться.

Документом была установлена процедура проведения про­верок технического состояния всех автомобилей в период меж­ду государственными техническими осмотрами. Данные меро­приятия могли осуществлять только работники автомобильно-технической инспекции Государственной автоинспекции (далее -«АТИ»).

Они имели право остановить на дороге для проверки технического состояния любое транспортное средство. Кста­ти, проведение подобных мероприятий уже не предусмотре­но ПДД, п. 2.4 (б), - водитель теперь не обязан предостав­лять свой автомобиль сотруднику милиции для техническо­го осмотра.

Техническое состояние должно было проверяться как ви­зуально, так и с использованием средств измерительной техни­ки, но в любом случае - без вмешательства в работу (разборки) узлов и агрегатов. Время проверки одного ТС не должно было превышать 20 минут.

По результатам данных мероприятий составлялся бы акт проверки технического состояния ТС, копию которого работ­ник АТИ обязан был вручить водителю. Однако данная про­верка, подтвержденная актом, никак не была связана с государ­ственным техническим осмотром и не могла являться основа­нием для его оформления с выдачей талона техосмотра. Кон­троль технического состояния вашего автомобиля не являлся платной услугой, и работники АТИ не имели права требовать от вас оплаты этой процедуры.

Автомобили должны были останавливать для провер­ки технического состояния только при наличии визуальных признаков эксплуатации неисправного транспортного сред­ства.

Старым порядком был предусмотрен четкий перечень того, что имели право проверить работники АТИ:

- тормозную систему и ее составляющие;

- систему выпуска;

- содержание СО или СН (в зависимости от типа двигателя и используемого топлива);

- рулевое управление и его составляющие;

- внешние световые приборы и сигналы;

- колеса/шины;

- подвеску, шасси (видимые дефекты);

- переоборудование;

- наличие недостатков, предусмотренных п. 31.4.7 Правил дорожного движения (отсутствие аптечки, огнетушителя, зна­ка аварийной остановки, тонировка не отвечает требованиям стандартов и пр.);

- протекание топлива и/или масла.

Работник АТИ составил бы протокол об административ­ном правонарушении и запретил эксплуатацию автомобиля только при выявлении неисправностей. Но пока, такая система проверок остается в прошлом.

Неясно одно: ответственность водителя за управление не­исправным транспортным средством остается. Остается и на­казание. Только теперь не понятно, кто будет устанавливать не­исправность.

О фотофиксации правонарушений

Длительное время руководство Госавтоинспекции много гово­рило на тему внедрения приборов автоматической фотофикса­ции нарушений водителями ПДД. Утверждали, что, дескать, ка­меры позволят минимизировать контакт водителя с инспекто­ром, ссылались на многолетний опыт применения «электрон­ных стражей» в Европе.

Заручившись поддержкой законодательной ветви власти, гаишники осуществили свой давнишний замысел: с 17 ноября 2008 г. стало возможным привлекать автомобилистов к ответ­ственности по одной лишь фотографии. Причем, обратите вни­мание, не водителей, а автовладельцев!

Результат не заставил себя долго ждать. В обычных почто­вых конвертах фотографии десятками тысяч начали разлетать­ся по Украине и уже получили свое название - «письма счастья».

Теперь и у нас, как в Европе, - при каждом удобном случае подчеркивают стражи порядка на дорогах. Однако лукавят - до Европы нам пока далеко. Хотя бы потому, что принципы привлечения нарушителей к административной ответственности, с применением фотофиксации, здесь и там разные.

Взять ту же Германию, где система фотофиксации наруше­ний существует без малого 30 лет. И на протяжении всегоэто­го времени штрафом «награждаются» не владельцы транспорт­ных средств, а водители, т. е. те, кто управлял автомобилем в момент нарушения.

У нас же хотели сделать правильно, а «получилось, как всегда». Ответственность несет владелец транспортного сред­ства, хотя в момент нарушения автомобилем мог управлять:

- Другой водитель, имеющий доверенность на право управления этим автомобилем;

- Другой водитель, в присутствии владельца транспортно­го средства;

- Другой водитель, управляющий автомобилем, принадле­жащим юридическому лицу.

В последнем варианте вообще получается полный абсурд - если собственником транспортного средства является юриди­ческое лицо, фактически исполнить требования ст.14-1 КоАП вообще невозможно: юридические лица не являются субъекта­ми административной ответственности.

Кроме того, ч.2 ст.61 Конституции Украины четко пред­усматривает, что юридическая ответственность каждого (а ад­министративная ответственность - один из видов юридической ответственности) имеет индивидуальный характер. А это зна­чит, что устанавливать ответственность без разбора всех соб­ственников транспортных средств нельзя.

В нашем же случае получается, что работникам ГАИ, рас­сылающим протоколы с фотографиями нарушений, абсолютно все равно, кто управлял машиной, - пусть за все отвечает соб­ственник автомобиля. А если он считает, что ни в чем не вино­ват, пусть потрудится доказать, что это действительно так.

Собственник транспортного средства не может нести от­ветственность за то, что его поверенный проехал на красный свет светофора или превысил скорость. Почему за нарушение должен отвечать собственник, а не сам нарушитель? Это все равно, что привлекать к уголовной ответственности директора трикотажной фабрики за то, что какой-нибудь вор, отправив­шись на дело, надел перчатки и шапочку, выпускаемые этой фабрикой.

И почему именно собственник машины должен доказы­вать, что он не находился за рулем автомобиля в момент нару­шения ПДД? Разве убийца, пойманный на месте преступления, доказывает свою невиновность? Доказать его вину - прямая обязанность милицейских и прокурорских следователей. Здра­вого смысла в новом законе, который, увы, стал реальностью, маловато.

Современная техника позволяет делать фотоснимки нару­шений ПДД, где в мельчайших подробностях можно разглядеть прыщи и шрамы сидящего за рулем человека. Пример той же Германии. Там до сих пор нарушителей фотографируют, потом по номеру авто отыскивают его владельца и поднимают на него картотеку. Если физиономия нарушителя совпала с физиономией личности из картотеки, то формируется квитанция на оплату штрафа, прикрепляются копии обеих фотографий и конверт от­правляют нарушителю.

В таком случае почему украинские законодатели не захоте­ли штрафовать именно тех, чье лицо оказалась в фокусе каме­ры ГАИ? Видать, побоялись, что наши шоферы введут моду на управление автомобилем в парандже.

Сам принцип ответственности собственника транспорт­ного средства при фиксации нарушения действующими в ав­томатическом режиме специальными средствами фото-, кино-или видеосъемки введен ст. 14-1 КоАП. При этом ч.2 указанной статьи содержит норму: «при наличии обстоятельств, свиде­тельствующих о совершении правонарушения иным лицом, соб­ственник в 10-дневный срок с момента вынесения постановле­ния имеет право сообщить об этом органу или должностному лицу, вынесшему постановление (желательно в письменном виде и заказным письмом). При этом исполнение постановления при­останавливается, а ГАИ проводит мероприятия с целью уста­новления действительного нарушителя».

ПОМНИТЕ! Если этого нарушителя сотрудники ГАИ не найдут, это уже не будет проблемой собственника транспортно­го средства. И до установления этого лица исполнять постанов­ление, т.е. оплачивать штраф, нельзя.

Впрочем, если вы получите такую фотографию, выполняй­те наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Изучите фотографию - где, в каком месте и в какое вре­мя произведена фотосъемка, кто находится за рулем автомоби­ля. Письмо придет к вам не ранее чем через неделю от даты ука­занного нарушения, а то и позже. Вы действительно можете не помнить, где находились в это время, с какой скоростью двига­лись, было это в населенном пункте или за его пределами, бы­ли ли в этом месте знаки, ограничивающие скоростной режим и кто управлял автомобилем в этот момент.

В заявлении можете написать: «в момент предполагаемого нарушения я не находился за рулем, т.к. передал управление ино­му водителю. Фамилию его не знаю, его водительское удостове­рение, дающее право управления данным видом транспортного средства, видел. Передать ему управление в своем присутствии я имел право на основании п.2.2 ПДД». Можно и причину объяс­нить: дескать, был в нетрезвом состоянии или просто плохо се­бя чувствовал, попросил отогнать машину...

При получении такого заявления сотрудники ГАИ обя­заны (т.к. формулировка ст. 14-1 КоАП просто не дает другой возможности) приостановить исполнение постановления и на­чать поиск неизвестного водителя с целью привлечения его к административной ответственности. Искать его они могут дол­го, скорее истечет срок наложения на него административного взыскания (который в случае рассмотрения дел сотрудниками ГАИ составляет 2 месяца).

2) Проанализируйте источник происхождения фотогра­фии: с какого места и каким прибором она могла быть выполне­на. Все дело в том, что ст. 14-1 КоАП недвусмысленно говорит о том, что фотофиксация и «заочное» вынесение постановлений в отношении собственника транспортного средства возможны, если нарушение зафиксировано средствами, работающими в автоматическом режиме, т.е. без участия человека. Если, как это часто происходит, съемка производилась самим инспектором, -такой порядок не будет соответствовать закону.

3) Внимательно изучите приложенное к фотографии поста­новление о наложении административного взыскания. В нем должны быть указаны реквизиты прибора, которым фиксиро­валось нарушение. Поскольку это средство измерительной тех­ники, должны быть указаны реквизиты документов о допуске данного средства измерительной техники к использованию, а также данные поверки конкретного экземпляра прибора. Это -прямые требования Закона Украины «О метрологии и метроло­гической деятельности» к приборам, с помощью которых про­водятся измерения, результаты которых используются в каче­стве доказательств.

4) В результате подробного анализа всего вышеизложенно­го, не найдя достаточных доказательств своей вины, начинайте процедуру обжалования постановления. Ст.288 КоАП не дела­ет исключения для доказательств, которые вынесены по резуль­татам фотофиксации.

ПОМНИТЕ! В соответствии с ч.2 ст.71 КАС, при об­жаловании гражданином действий органов государственной власти именно они должны доказывать правомерность своих действий. Этим нужно пользоваться и ссылаться на это в жа­лобе.

5) Воспользуйтесь несовершенством системы доставки пи­сем. Квитанция на оплату штрафа вместе с фотографией прихо­дит к вам в виде заказного письма. Вы как получатель этого ра­достного известия по закону обязаны расписаться в его получе­нии. Если вас не окажется дома, то через неделю придет повтор­ное извещение. Вас опять не будет дома. В третий раз вас попы­таются вызвать на почту, якобы для получения бандероли. Там вам и вручат «ценную» бандероль!

ПОМНИТЕ! Только после получения росписи нарушителя пойдет фактический отсчет времени на уплату штрафа. Если вы вовсе не дружите с почтой или не живете по месту прописки, «ценную» бандероль вы не получите никогда!

Руководство ГАИ утверждает, что при неуплате штрафа ваш автомобиль не пройдет техосмотр. Но ответственность за нарушение не должен нести автомобиль или его владелец. Кро­ме того, никто не запрещает проходить техосмотр людям, кото­рые имеют доверенность на право пользования вашим автомо­билем (они могут даже не иметь водительского удостоверения). И они, в данном случае, не обязаны нести ответственность за нарушения третьих лиц, в том числе владельцев транспортных средств. А если все же возникнет проблема при прохождении техосмотра, она легко снимается судебным решением или пред­писанием прокурора об устранении нарушения закона.

И еще один немаловажный момент. Известны случаи, ког­да «письма счастья» содержали только постановление о наложе­нии штрафа и намек на то, что с фотографией, являющейся до­казательством совершенного нарушения, можно будет ознако­миться в суде. Это грубейшее нарушение законодательства, по­скольку Ст. 258 КоАП неоднозначно говорит о том, что нару­шителю вместе с постановлением высылаются материалы ви­део-, фото- и т.д. съемок.

. Впрочем, смекалистые автолюбители уже предлагают мно­гочисленные варианты решения проблемы фотофиксации с помощью различных технических средств. В странах, где фото­фиксация существует уже не один десяток лет, такие средства существуют в большом количестве. Начиная с фотоотражаю-ших спреев и заканчивая электронными приспособлениями. Но более подробно мы остановимся на них в разделе, посвящен­ном вашей защите при нарушениях скоростного режима дви­жения.

Расскажем подробнее о зарубежном опыте фотофиксации правонарушений на дорогах. В Европе, в основном, наличие ка­меры с фотофиксацией на конкретном участке дороги предва­ряет предупреждающий знак. В Германии и Финляндии он, на­пример, устанавливается за 300-500 м до места расположения камеры. Кстати, иногда знаки устанавливают в качестве профи­лактики правонарушений - камеры или радара в указанном ме­сте может не оказаться.

В Англии использование радаров регулируется законом о защите информации, исходя из которого, камеры должны нахо­диться на видном месте, а их месторасположение должно обо­значаться соответствующим знаком. Но эти условия стали со­блюдаться далеко не сразу. Только в 2001 году британские авто­любители благодаря поддержке Национальной автомобильной ассоциации добились того, чтобы все радары приобрели ярко-желтую окраску и перед ними были установлены предупрежда­ющие знаки. Автовладельцы, прежде всего, оперировали тем фактом, что несанкционированная видеосъемка нарушает пра­ва человека. Нынче о камерах и радарах, расположенных на до­рогах с ограничением скорости 64 км/ч, необходимо предупре­ждать не менее, чем за 60 метров. Если участок дороги позво­ляет ехать быстрее, то водитель должен узнать о фотокамере за 100 метров. В 2005 году Ассоциация автолюбителей опублико­вала официальную карту, на которой значились все 5 тысяч фо­торадаров Великобритании, и купить ее можно было в любом книжном магазине. Издатели карты камер вовсе не призывали водителей нарушать правила и превышать скорость. По их мне­нию, знание мест расположения камер позволило бы избежать опасных ситуаций на дорогах, когда водитель, заприметив ка­меру, резко бьет по тормозам.

На Кипре автомобилистам также удалось отстоять свои права. Они обвинили полицию в том, что она желает лишь пополнить государственную казну, а вовсе не беспокоится за безопасность на дорогах. После волны недовольств, связан­ных с фотофиксацией правонарушений в 2000 году, парламент принял-таки поправку к закону о дорожном движении, кото­рая обязывала установить предупреждающие водителей зна­ки о том, что впереди их ожидает полицейский фото-видео ра­дар. И месторасположение этих камер должно было фиксиро­ваться знаком, находящимся не менее чем за 2,5 км от камеры.

В Италии также был принят закон о том, что на дорогах должны находиться знаки, предупреждающие водителей о при­ближении к участку, где ведется автоматическая фиксация ско­рости.

Во Франции предупреждающие знаки должны быть уста­новлены за 200 метров до того участка дороги, где должна рас­полагаться камера фотофиксации.

Немецкие автомобилисты, несмотря на идеальные до­роги, где практически отсутствуют скоростные ограни­чения, тоже борются за свои права. Они убеждают власти в том, что вспышки фотокамер в темное время суток соз­дают аварийную ситуацию на дорогах, ослепляя несущих­ся на скорости водителей. А для снижения эффективности фоторадаров они нелегально приобретают за 500 евро спе­циальное устройство, которое посылает в камеру поток све­та, в результате чего на экране полицейского радара остает­ся только белое пятно.

Фиксация нарушений инспектором ГАИ

На месте совершения нарушения ПДД инспектор ГАИ вручает водителю постановление о выплате соответствующего штрафа.

Если водитель не согласен с вынесенным постановлением, он должен требовать составления протокола об администра­тивном правонарушении. Протокол составляется в двух эк­земплярах, один из которых вручается водителю. На его осно­вании происходит обжалование постановления о наложении административного взыскания. На это отводится всего десять дней!

ВНИМАНИЕ! Обжалуя постановление инспектора ГАИ, вы обратились в суд. Внимательно следите за процедурой из­вещения вас о дате рассмотрения дела. Если суд не присылает повестку либо присылает без уведомления, что равносильно неприсыланию и таким образом не уведомляет вас о дате рас­смотрения дела, он нарушает ст. 268 КоАП, чем делает свое решение незаконным и дает вам возможность через прокура­туру его опротестовать. А учитывая, что срок административ­ной ответственности всего 2 месяца, то даже если вы были 100 раз неправы, судить вас заново уже невозможно по закону.

Обжалование решения инспектора ГАИ

Для чего это нужно? Дело не только в размере штрафов, пла­тить которые «просто так» мало кому захочется. Но и в том, что за совершение ряда нарушений повторно в течение года предусмотрены дополнительные наказания: увеличение сум­мы штрафа, лишение права управления транспортным сред­ством, общественные работы.

Следовательно, каждое нарушение для вас будет на вес зо­лота и обжаловать каждое постановление необходимо хотя бы для того, чтобы следующее не оказалось «повторным»! Для это­го необходимо использовать все шансы.

ПОМНИТЕ! Принимать эти меры необходимо быстро - не позднее 10 дней после вынесения постановления. Иначе жалоба не будет удовлетворена из-за пропуска срока. А пропуск срока на об­жалование нужно будет обосновать уважительными причинами.

Обжаловать постановление можно тремя путями:

1. Через непосредственного начальника инспектора ГАИ, вынесшего постановление о наложении админвзыскания.

2. Через обращение в суд.

3. Через обращение к прокурору.

Первый вариант, честно говоря, очень сомнительный. Практика показывает, что начальник не будет отменять реше­ние своего подчиненного в силу целого ряда причин. Мы не бу­дем о них говорить - сами догадаетесь.

Для обращения в суд необходимо иметь копии постанов­ления и протокола. Обратите внимание на очень существен­ный момент. В соответствии со ст. 19 Кодекса административ­ного судопроизводства Украины, «...административные дела рассматриваются административным судом по месту нахож­дения ответчика». В случае обжалования ответчиком будет яв­ляться должностное лицо - инспектор ГАИ. Именно этим пун­ктом может воспользоваться недобросовестный работник ГАИ, рассказывая вам, что в суд лучше не обращаться, что это будет хлопотнее и дороже, дешевле оплатить штраф. У вас при этом откроется перспектива поездок на судебные заседания в другой регион, потеря времени, расходы на бензин, проживание, содер­жание адвоката и т.д.

ПОМНИТЕ! Упомянутая статья Кодекса имеет и другой пункт: «Административные дела по поводу обжалования право­вых актов индивидуального характера, а также действий или бездействий субъектов властных полномочий, которые каса­ются интересов конкретного лица, решаются административ­ными судами по месту проживания (пребывания, нахождения) истца».

Упреждая возможные недоразумения по данному вопросу, мы настоятельно рекомендуем - в своих пояснениях к протоко­лу об административном нарушении, который составит работ­ник ГАИ, сделайте дополнительную запись: «... с выводами ин­спектора ГАИ не согласен, ПДД не нарушал. Для окончательного решения вопроса об административной ответственности про­шу материалы дела направить на рассмотрение в суд по месту моего жительства (пребывания, нахождения)».

А что же вас ожидает в суде? Чем же будет руководство­ваться суд при рассмотрении дела? Ответ содержится в доку­менте, который называется «Про практику застосування суда­ми Украши законодавства у справах про деяю злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатаци транспорту, а також про адшшстративш правопорушення на транспорт!» и утверж­ден Постановлением №14 Пленума Верховного суда Украины 25 декабря 2005 года. В пункте 24 черным по белому сказано:

-Обратить внимание судов на недопустимость упрощен­ного подхода к судебному разбирательству дел об администра­тивных правонарушениях на транспорте и игнорированиях прав лиц, которые привлекаются к ответственности, потер­певших, их законных представителей и защитников.

- Суды должны неуклонно выполнять требования ст. 268 КоАП относительно рассмотрения дела об административ­ном правонарушении в присутствии лица, которое привлека­ется к административной ответственности.

При отсутствии такого лица рассмотрение дела возможно лишь в случаях, когда имеются сведения о своевременном его из­вещении о месте и времени рассмотрения дела, и если от него не поступило ходатайство о его отсрочке.

- При рассмотрении дел отмеченной категории необходи­мо выяснять все обстоятельства, перечисленные в статьях 247 и 280 КоАП, в том числе путем допроса свидетелей и назна­чения экспертиз.

- Содержание постановления судьи должно отвечать тре­бованиям, предусмотренным статьями 283 и 284КоАП. В ней, в частности, нужно привести доказательства, на которых основывается вывод о совершении лицом административ­ного правонарушения, и отметить мотивы отклонения других доказательств, на которые ссылался правонарушитель, или его доводов.

- Признать правильной практику тех судей, которые мо­тивированными постановлениями возвращают протоколы об административных правонарушениях, составленные неуполно­моченным на то должностным лицом или без соблюдения тре­бований ст. 256 КоАП, соответствующему правоохранитель­ному органу для надлежащего оформления».

Обратите внимание - последний пункт, как раз и говорит о правильности составления протокола, на которую мы обраща­ли ваше внимание.

Дело может и не дойти до суда, если вы обратитесь в про­куратуру с жалобой на действия инспектора ГАИ и вынесен­ное постановление. В соответствии со Ст. 250 КоАП, именно прокуратура осуществляет надзор за соблюдением законов при производстве дел об административных нарушениях, к кото­рым и относится нарушение водителем ПДД. Прокурор или его заместитель, осуществляя надзор, имеют право:

- Знакомиться с материалами дела;

- Проверять законность действий должностных лиц при производстве дела;

- Принимать участие в рассмотрении дела;

- Делать выводы по вопросам, которые возникают во вре­мя рассмотрения дела;

- Проверять правильность применения соответствующими органами мер воздействия за административные нарушения;

- Опротестовывать постановления и решения по жалобе;

- Останавливать исполнение постановлений.

Во многих случаях ваше обращение с жалобой к прокурору может быть более эффективным.

Какой путь обжалования выбрать - суд или прокурора? Правильную оценку выбора пути лучше сделать с помощью квалифицированного юриста, с учетом всех обстоятельств дела.

Кто несет ответственность за состояние дорог?

При обсуждении вопроса об ужесточении наказания водителей за нарушение ПДД большинство депутатов ссылались на прак­тику европейских стран. А вот в Германии.. .А вот в Англии... А вот в Европе... Это прекрасно, что мы стремимся к стандартам цивилизованных стран. Но почему это касается только разме­ров штрафов? Почему депутаты забывают о качестве европей­ских дорог? Неужто они там не были?

Иностранцы, оказавшиеся в Украине впервые, поражаются нашим дорогам. Скажем вернее - ужасаются. Им вообще не по­нятно, как наши водители могут ездить по таким дорогам. Пом­ните, в начале 90-х представительства иностранных компаний в Украине отказались оплачивать дорожный сбор, мотивируя это тем, что нельзя платить за то, чего нет.

Несчастный украинский водитель... Ему надо иметь не од­ну пару глаз, чтобы правильно ориентироваться на дороге, да еще выполнять требования дорожной разметки и знаков. Он не знает, на что обращать внимание в первую очередь - на знаки или ямы на дорогах? Выбирает ямы, потому что ремонт автомо­биля стоит дороже штрафов.

Каждый из нас постоянно сталкивается с ситуацией без­образного состояния дорог, неудобства размещения дорожных знаков или необоснованностью их установки. Прямая, ровная дорога, а знак ограничивает скорость до 40 км/час. Инспекторы ГАИ в таких случаях говорят: «Не мы устанавливаем знаки». А кто же? Кто и какую ответственность должен нести за это?

В соответствии с Законом Украины «О дорожном движе­нии» каждая дорога имеет собственника. Статья 24 этого зако­на четко говорит о том, что собственник несет ответственность, в том числе и уголовную, за создание опасных условий на доро­гах, особенно если произошло ДТП.

Вы должны четко понимать различие между собственни­ками. За дороги общегосударственного значения (все, что меж­ду городами) отвечает Государственная служба автомобильных дорог Украины. За дороги внутри городов отвечают коммуналь­ные предприятия органов местного самоуправления. К приме­ру, в Киеве это коммунальная корпорация «Киевавтодор».

Законодатель, увеличивая ответственность водителей за нарушение ПДД, установил ее и для собственников дорог (Ст. 140 КоАП). Так вот, за нарушение норм и стандартов при со­держании дорог, о которых мы будем рассказывать ниже, на должностных лиц может быть наложен штраф, аж в 1360 грн. Если в результате таких нарушений создалась аварийная об­становка или повреждение транспортного средства, собствен­ник дороги может получить дополнительно административный арест до 10 суток.

Что касается уголовной ответственности собственников дорог за плохое их содержание, разъяснение дается в Поста­новлении Пленума Верховного Суда Украины №14 от 23.12.05 г., Ст. 14: «общественно опасные деяния, предусмотренные ст. 288 Уголовного Кодекса Украины, заключаются в наруше­нии правил, норм и стандартов при строительстве, рекон­струкции, ремонте или содержании дорог, улиц, железнодорож­ных переездов, иных дорожных сооружений (к примеру, отклю­чение уличного освещения в темное время суток). Субъектами такого преступления являются должностные лица дорожно-эксплуатационных служб.

ПОМНИТЕ! Прежде чем соглашаться с тем, что вы до­пустили нарушение ПДД, внимательно проанализируйте со­стояние дороги, дорожных знаков и разметки. Вполне воз­можно, что они не соответствуют существующим нормам и стандартам и послужили причиной допущенного вами на­рушения. Стандарты в дороге или при общении с сотрудни­ком ГАИ вы изучать не будете. Поэтому главная ваша зада­ча - доказать, что виной допущенного нарушения ПДД яв­ляется дорожная обстановка: плохое состояние дороги, за­тертая дорожная разметка, неясный сигнал светофора (за­темненный в лучах солнечного света) или знак, расположен­ный в невидимом для вас месте. В этом случае ответствен­ность должна быть переложена на руководителей дорожно-эксплуатационных служб. А у инспектора ГАИ обязательно поинтересуйтесь, кто отвечает за содержание дороги, на ко­торой он вас остановил, и подробно запишите услышанную информацию в свой блокнот.

V. Что делать, если пришлось нарушить?

Правила есть правила. Выполнять их необходимо в це­лях собственной же безопасности. Наверняка вам приходилось слышать: «Из любого правила есть ис­ключения». Свои исключения есть и в ПДД. И это не­случайно. Ведь безопасность вашего движения зависит не только от того, насколько вы являетесь дисциплинированным водителем, но и от состояния дороги, поведения других участ­ников дорожного движения. Именно поэтому правила огова­ривают единственный случай исключения из них.

ПОМНИТЕ! Ст. 16 Закона Украины «О дорожном движении» и п.2.14. ПДД дают вам право отступать от требова­ний законодательства «в условиях действия непреодолимой си­лы или когда другими средствами невозможно предотвратить собственную гибель или увечье граждан».

Дополняет этот единственный случай и Ст. 18 КоАП: «Не является административным правонарушением дей­ствие, если оно совершено в состоянии крайней необходимо­сти, то есть для устранения опасности, которая угрожает собственности, правам и свободам граждан, если эта опас­ность, при данных обстоятельствах, не могла быть устране­на другими способами и если причиненный вред является менее значительным от возможного».

Невозможно избежать наказания, если у вас отсутствуют до­кументы на автомобиль и его управление, на автомобиле отсут­ствуют номерные знаки, либо они поддельны, либо номера агре­гатов автомобиля несоответствуют документам или перебиты. Санкции за эти виды нарушений вы найдете в полной таблице Штрафов, которая находится в Приложении. В таких случаях мы бессильны давать какие-либо РЕКОМЕНДАЦИИ и остановимся лишь на наиболее распространенных видах нарушений ПДД.

Какие же наказания ожидают водителей?

Мы рассмотрим только те виды нарушений, которые наиболее часто вызывают недоразумения между водителями и сотрудниками ГАИ. Мы проанализируем возможные причины и дадим РЕКОМЕНДАЦИИ для ведения процессуального поединка с инспектором ГАИ.

Сразу же оговоримся: в отличие от законов и ПДД, наши РЕКОМЕНДАЦИИ не носят исключительный характер. Каждый случай общения водителя с инспектором ГАИ является уни­кальным, и его исход зависит от множества факторов: настро­ения водителя и инспектора ГАИ, взаимные их антипатии или симпатии, погодные условия, время суток, сам автомобиль, окружающая обстановка и т.д. и т.п.

Но при всем этом неизменным останется одно правило: будьте вежливы при общении с сотрудниками ГАИ, не пытайтесь показывать им свою «крутизну», всегда сохраняйте спокойствие. Вы должны научиться разговаривать «процессуальным языком». Мы даем вам для этого все возможности. Стройте свое общение с инспектором ГАИ на трех «китах»:

1) Смело приводите аргументы и доказательства своей правоты. Бытующее мнение о том, что спорить с инспектором бесполезно, является ошибочным.

2) Внимательно относитесь к заполнению протокола об административном правонарушении. В отличие от сотрудни­ка ГАИ, для вас это «сильное звено» и ваша защита в будущем.

3) Обязательно обжалуйте постановление и не пропускай­те установленные законом сроки его обжалования.

Управление транспортными средствами с неисправной тормозной системой, с неисправ­ным рулевым управлением, с неисправными световыми приборами, переоборудованными с нарушениями требований ПДД, не прошедшими то

Штраф составляет от 340 до 425 грн. При повторном нарушении - лишение прав на 3-6 месяцев или административный арест на 5-10 суток.

Для любого водителя этот вид правонарушений является наи­более опасным. Как с точки зрения личной безопасности, так и с точки зрения административной ответственности, - штраф, нало­жение запрета на эксплуатацию транспортного средства, админи­стративный арест. Санкции достаточно жесткие. И это правильно. Неисправный автомобиль представляет большую опасность для всех участников движения!

Как мы уже говорили, инспектор ГАИ может наложить вре­менный запрет на эксплуатацию такого автомобиля изъятием та­лона технического осмотра, путем блокировки колес или отправ­кой его на штрафплощадку. Такая мера наказания, как снятие но­мерных знаков, в действующем законодательстве уже отсутствует.

Как же вам необходимо вести себя, чтобы избежать не толь­ко штрафа, но и срыва своих планов или, к примеру, испорченно­го отпуска? Самый главный совет - следите за исправностью авто­мобиля! Но даже при этом вы не застрахованы от недоразумений при общении с сотрудником ГАИ на дороге. О них мы и расскажем в этом разделе.

ПОМНИТЕ! Перечень неисправностей, при наличии которых эксплуатация транспортных средств запрещается, приведенный в п.31.4 ПДД, является исключительным. Ни при каких других не­исправностях сотрудники ГАИ запретить эксплуатацию транс­портного средства не могут.

На деле именно здесь таится почва для конфликтов. Обви­нять в них какую-то одну сторону едва ли возможно: и сотрудни­ки ГАИ, бывает, пытаются запретить эксплуатацию транспортного средства по явно надуманным причинам, и автомобили на дорогах попадаются в таком состоянии, что диву даешься - как они еще не развалились на части прямо во время движения.

Что касается сотрудников ГАИ, то некоторые из них, пытаясь запретить эксплуатацию транспортного средства при отсутствии неисправностей, перечисленных в п.31.4 ПДД, ссылаются на п.31.1 Правил. Данный пункт говорит о том, что «техническое состояние транспортных средств и их оборудование должны соответство­вать требованиям инструкций предприятий-производителей».

Например, заводом-изготовителем установлен на автомобиле радиоприемник. А вы сняли его и поставили музыкальный центр с DVD-проигрывателем. По сути - это несоответствие... Так что же, из-за этого эксплуатацию запрещать? Да и какая в замене прием­ника опасность для движения?

Приведем еще несколько примеров.

Например, у инспектора претензии по поводу ржавых колес­ных дисков автомобиля. Здесь нужно сослаться на п.31.4.5 ПДД, где предусмотрено, что основанием для запрета эксплуатации мо­гут быть только отсутствие болта или гайки крепления или тре­щины дисков и ободов колес. Трещины, но никак не поверхност­ная коррозия.

Инспектор считает, что недопустимо наличие трещин на ло­бовом стекле автомобиля. В этом случае нужно сослаться на п.31.4.7 ПДД. Там указано, что эксплуатация транспортного сред­ства запрещается, когда предусмотренных конструкцией стекол вообще нет или же на стекла установлены дополнительные пред­меты, ограничивающие обзорность с места водителя и уменьшаю­щие прозрачность. Между тем, трещина не является дополнитель­ным предметом (и едва ли ограничивает обзорность), а ее наличие само по себе указывает на то, что стекло на месте. Поэтому основа­ний для запрета эксплуатации нет и в этом случае.

Инспектор считает недопустимым отсутствие брызговиков. Это справедливо только для случая, когда они предусмотрены кон­струкцией транспортного средства, если же (как на многих авто­мобилях иностранных марок) изготовителем они не предусмотре­ны и не устанавливаются, транспортное средство может эксплуа­тироваться.

Инспектор обнаружил незначительное подтекание масла из двигателя и полагает, что в таком состоянии автомобиль эксплу­атировать нельзя. Нужно предложить ему найти упоминание об этой неисправности в п.31.4 ПДД. Там он таковой не найдет, по­скольку повод к запрету эксплуатации - негерметичность топлив­ной системы, а не системы смазки двигателя (п.31.4.6). А следо­вательно, оснований для наложения запрета на эксплуатацию ав­томобиля нет!

И таких примеров можно привести сколько угодно.

ВНИМАНИЕ! Особые претензии со стороны инспектора ГАИ могут вызвать элементы тюнинга автомобиля. Поэтому, прежде чем тратить на него деньги, внимательно проанализируйте воз­можные последствия.

ПОМНИТЕ! Запретить эксплуатацию автомобиля инспектор ГАИ может только при наличии неисправностей, предусмотрен­ных п.31.4 ПДД. Потому перечень этих неисправностей всегда на­до иметь под рукой, и аргументировано применять в случае кон­фликта с сотрудниками ГАИ.

Что делать, если в подобной ситуации убедить инспектора ГАИ в своей правоте не удалось?

Выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Если составляется протокол об административном право­нарушении за управление транспортным средством с неисправно­стью, при которой его эксплуатация Не запрещена.

В своем пояснении в протоколе пишите: «Протокол состав­ляется в связи с... (укажите неисправность, привлекшую внимание инспектора). Данная неисправность не является такой, при нали­чии которой эксплуатация транспортного средства запрещена на основании п.31.4 ПДД (далее указать, почему именно). Поэтому считаю, что в нарушении ПДД я невиновен, а протокол составлен неправомерно».

2) Если инспектор ГАИ прибегает к временному запрету на эксплуатацию транспортного средства путем изъятия техталона, без которого невозможно пользоваться автомобилем.

Вы должны точно узнать у инспектора, в каком подразделе­нии он служит и где будет находиться техталон. После чего следует немедленно явиться туда, предварительно написав на имя руководителя этого подразделения заявление. В нем нужно изложить об­стоятельства происшедшего: фамилию и номер нагрудного жетона сотрудника ГАИ; где он задержал вас; неисправность, в связи с на­личием которой был изъят талон техосмотра; незаконность запре­та эксплуатации автомобиля в связи с данной неисправностью. В заявлении нужно изложить просьбу вернуть техталон в связи с не­законностью его изъятия и необходимостью дальнейшей эксплуа­тации автомобиля.

С этим заявлением нужно обратиться к руководителю подраз­деления ГАИ, а в его отсутствие - к заместителю или дежурному по подразделению. Скорее всего, последует команда вернуть техталон.

Если этого не произойдет, Вы имеет полное право обратиться в суд за возмещением материального и морального ущерба, причи­ненного незаконным запретом эксплуатации автомобиля.

3) Если инспектор ГАИ прибегает к временному запрету на эксплуатацию транспортного средства путем блокировки колес или путем доставки его на штрафплощадку.

По нашему мнению, это наиболее маловероятный вариант развития событий. Во-первых, вас никто не может обязать достав­лять свой автомобиль на штрафплощадку самостоятельно. Пусть инспектор ГАИ вызывает эвакуатор, за свой счет. Если все же это произошло, Вы должны обязательно оспорить протокол и после этого забрать свой автомобиль, максимум через трое суток. Бо­лее этого срока его не имеют права удерживать. Подробно об этой процедуре мы вам уже рассказывали.

Но это еще не все тонкости вопроса.

Некоторые неисправности, при которых эксплуатация транс­портных средств запрещается, выражаются в точных значениях опре­деленных параметров. Например, величина уклона, на котором дол­жен удерживать транспортное средство стояночный тормоз, люфт в рулевом управлении, остаточная высота рисунка протектора шин и т.п.

Изредка встречаются ситуации, когда все ясно и без измере­ний. Например, шина вообще не имеет никакого рисунка протек­тора, напоминая скорее гоночный «слик». Но если рисунок про­тектора присутствует, рулевое управление работоспособно и т.д., для выяснения, имеется ли запрещенная неисправность, однознач­но нужны измерения.

Поэтому инспектору ГАИ, предложившему, к примеру, пока­чать рулем, задайте очень простой вопрос: «А у вас есть люфтомер?». Если прибор отсутствует, а наличие неисправности опреде­ляется «на глазок», такая, с позволения сказать, диагностика не мо­жет быть ни поводом к запрету эксплуатации, ни доказательством по делу об административном правонарушении.

Это касается и определения степени прозрачности тониро­ванных стекол, если только с первого взгляда не видно, что они зеркальные, применение которых запрещено п.31.4.7 ПДД.

Если сотрудник ГАИ предложил на уклоне затянуть стоя­ночный тормоз, чтобы проверить, удерживает ли он транспорт­ное средство, можно заявить, что нет никаких доказательств того, что крутизна этого уклона соответствует значениям, указанным в п.31.4.1 ПДД, - 16 градусов. Едва ли у инспектора окажется при себе уровень, чтобы проверить это.

И вообще, опыт показывает, что на дороге у инспектора ГАИ соответствующее измерительное оборудование оказывается редко. А без применения такого оборудования определить наличие мно­гих неисправностей невозможно.

Если инспектор все же начнет составлять протокол об адми­нистративном правонарушении, то в объяснении пишите: «Счи­таю, что факт наличия неисправности не установлен, т.к. ввиду отсутствия соответствующих измерительных приборов, измере­ния... (указать параметр) не проведены».

Но даже если измерительное оборудование у инспектора имеет­ся, не все так просто. Ведь для того, чтобы результаты измерений не вызывали сомнений в своей достоверности, нужно, чтобы сами сред­ства измерения соответствовали всем необходимым требованиям.

Каковы же требования к такому измерительному оборудованию?

Они определяются Законом Украины «О метрологии и метро­логической деятельности». Согласно ст. 4 Закона, в числе прочих задач метрологической системы, - защита граждан от недостовер­ных результатов измерений и обеспечение основ единства измере­ний в государстве.

Согласно ст. 9 Закона, средства измерительной техники могут использоваться, если они соответствуют требованиям по точно­сти, установленным для этих средств, в определенных условиях их эксплуатации и только при условии, что они прошли поверку или государственную метрологическую аттестацию. Результаты атте­стации и калибровки оформляются соответствующими докумен­тами. Наличие документов об аттестации, поверке или калибров­ке - это залог того, что результаты измерений точны. Без этого их просто нельзя применять в качестве доказательства по делу.

О наличии таких документов нужно задать вопрос инспекто­ру, применяющему соответствующие средства измерительной тех­ники. Часто их у него не оказывается.

ВНИМАНИЕ! При использовании сотрудниками ГАИ каких­ либо измерительных приборов (включая радар скорости), требуйте документы, выданные государственной метрологической службой о допуске этих приборов к проведению конкретных замеров. Обра­щайте внимание на характеристики погрешностей в измерениях.

Все дело в том, что в соответствии ч. 3 ст. 10 Закона «О метро­логии...» результаты измерений могут быть использованы при условии, что известны соответствующие характеристики погреш­ностей в измерениях. Об этом же можете задать вопрос инспекто­ру ГАИ. Если он не сможет ответить на этот вопрос, это уже повод к тому, чтобы результаты измерений не могли быть использованы. Как для запрета эксплуатации транспортного средства, так и в ка­честве доказательства при рассмотрении в суде дела об админи­стративном правонарушении.

При составлении протокола в этом случае укажите в поясне­ниях к нему: «Измерения проведены с нарушениями: средство из­мерительной техники (укажите, какое) не снабжено документа­ми метрологической аттестации, поверки либо калибровки. Лицо, проводившее измерения (сотрудник ГАИ), не смогло сообщить ха­рактеристики погрешностей в измерениях, т.е. они ему неизвест­ны. Все эти обстоятельства, согласно ст.ст.1, 2,4, 9, 10, 15, 18, 19, 29, Закона Украины «О метрологии и метрологической деятельно­сти», препятствуют проведению измерений. По указанной при­чине измерения, проведенные с нарушениями законодательства, не могут служить источником доказательств по делу об админи­стративном правонарушении».

Далее следует процедура обжалования постановления, о кото­рой вы уже знаете.

И ПОМНИТЕ! На сегодняшний день водитель не обязан предоставлять свой автомобиль инспектору ГАИ для проверки его технического состояния.

Нарушение правил пользования ремнями безопасности

Штраф составляет от 51 до 85 грн.

В целях вашей же безопасности ремнями лучше все-таки пользоваться. На трассе - однозначно! Но случаи бывают разные. К примеру, вы совершаете покупки в магазинах и до ближайшего надо проехать всего 500 метров. И тут вас останавливает инспек­тор ГАИ.

Выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) На обвинение, что вы не пристегнуты ремнем безопасно­сти, отвечаете: «Ремнем безопасности необходимо пользоваться при движении, а моя машина стоит. Я отстегнулся только что, пока вы шли ко мне, и сделал это для того, чтобы достать доку­менты. В остановившейся машине и водитель, и пассажир не обя­заны быть пристегнутыми».

2) Если же инспектора не удовлетворяют ваши доводы, наста­ивайте на составлении протокола, с обязательным указанием сви­детелей, которые видели, что в момент движения вы не были при­стегнуты ремнями безопасности.

ПОМНИТЕ! Отсутствие ремня безопасности дает повод ин­спектору ГАИ для остановки вашего автомобиля. А за этим могут последовать и проверка документов и осмотр автомобиля и т.д. и т.п.

Превышение установленных ограничений скорости движения более чем на 20 кm/час и 50 км/час

Штраф составляет в первом случае от 255 до 340 грн, во вто­ром - от 510 до 680 грн, или общественные работы на 30-40 ча­сов. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф уве­личивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Постановлением № 395 от 22.04.2009 Кабмин внес измене­ния в п.12 ПДД, упорядочил скоростной режим на дорогах, чем сделал большой подарок водителям. Обратите внимание, что из­менения касаются только дорог за пределами населенных пун­ктов. На автомагистралях - 130 км/ч, на автодорогах с отдельны­ми проезжими частями - 110 км/ч. Отлично, - рассудят водите­ли, - ведь большинство наших дорог имеют отдельные полосы для движения в разных направлениях и по большинству из них смело можно двигаться 110 км/ч. Да плюс к этому официальные 20 км/ч. Вот это да!

Сразу предупреждаем - осторожно, ЭТО ЛОВУШКА!

Все дело в том, что скорость 110 км/час разрешена только на участках дорог не только с отдельными проезжими частями, но и отделенных одна от одной разделительной полосой. Обратите ВНИМАНИЕ на определение этого термина в ПДД: разделитель­ная полоса - выделенный конструктивно или с помощью сплош­ных линий дорожной разметки 1.1 или 1.2 элемент автомобильной дороги, разделяющий смежные проезжие части.

1.1 (узкая сплошная линия) - разделяет транспортные по­токи противоположных направлений и обозначает границы полос движения на дорогах; обозначает границыпроезжей части, въезд на которые запрещен; обозначает границы мест стоянки и край проезжей части дорог, не отнесенных по условиям движения к ав­томагистралям;

1.2 (широкая сплошная линия) - обозначает край проез­жей части на автомагистралях или границы полосы для движе­ния маршрутных транспортных средств. В местах, где на поло­су маршрутных транспортных средств разрешен заезд другим транспортным средствам, эта линия может быть прерывистой.

Теперь мы сделаем небольшие пояснения. Инициатива Кабмина заслуживает похвалы, но хотели сделать хорошо, а получи­лось - как всегда. Вспоминаем наши дороги. Большинство из них имеет прерывистую осевую линию, которая, исходя из формули­ровки Постановления, не разрешает движение со скоростью более 90 км/ч. А вот в местах ограниченной видимости осевая прерыви­стая превращается в сплошную - можно жать на педаль газа. Где же логика?

Но в Постановлении №395 есть и приятная новость, кото­рая может положить конец случаям необоснованного ограниче­ния скорости на дорогах. Возможно, наши дети уже не будут вспо­минать анекдот «Товарищ капитан, выдайте мне знак «сорок», а то сын женится». В Правилах дорожного движения появился новый пункт - 2.10, где четко сказано:

- «Дополнительные ограничения скорости движения могут быть установлены исключительно в случае проведения ремонтных работ вместе с предупреждающим знаком 1.37 «Дорожные работы».

- В случае, когда знаки ограничения скорости установлены без проведения дорожных работ или оставлены после их заверше­ния, водитель не может быть привлечен к ответственности за превышение установленных ограничений скорости движения.

- Обязательным является установка дорожных знаков 3.30 «Конец ограничения максимальной скорости» и 3.32 « Конец зо­ны ограничения максимальной скорости» на расстоянии не более 2-х километров от места установки знака ограничения скорости движения».

А теперь возвращаемся к вопросу о том, что же делать, ес­ли вас обвиняют в нарушении скоростного режима. Превыше­ние разрешенной скорости движения - одно из самых распро­страненных нарушений, которое наиболее часто вызывает пре­тензии со стороны сотрудников ГАИ. И не только!.. Именно здесь возникает наиболее распространенный вид фальсифика­ции правонарушений, потому что не все водители знают тонко­сти украинского законодательства. Сотрудники ГАИ с удоволь­ствием этим пользуются. Вы должны знать эти особенности и пользоваться ими с момента остановки вашего автомобиля ин­спектором ГАИ.

Итак, об особенностях:

1) Как мы уже поясняли, любая аппаратура для измерения, в том числе и скорости движения транспортных средств (назо­вем ее привычным словом «радар»), должна отвечать требова­ниям Закона Украины «О метрологии и метрологической де­ятельности». Без этого все измерения нелегитимны и использоваться в качестве доказательства не могут. На деле же ино­гда водителю предъявляют показания радара и он добровольно сознается в своем нарушении, со всеми вытекающими послед­ствиями.

А если на радар нет документов, проверку в органах метро­логии он не прошел, допуска к использованию в Украине не по­лучал, на нем отсутствуют или нарушены пломбы? Во всех этих случаях результаты измерений в качестве доказательства исполь­зоваться не могут. Поэтому ваша главная задача - проверить ле­гитимность использования прибора, показания которого, по мнению инспектора ГАИ, являются бесспорным доказательством вашей вины.

2) Любой прибор имеет погрешность измерений. Вы двигае­тесь на участке с ограничением скорости 60 км/ч. За превышение скорости до 20 км/ч ответственность законодательством не преду­смотрена. Вас останавливают и обвиняют в превышении скорости на основании показаний прибора - 82 км/ч. Вы должны уточнить погрешность радара. Если погрешность неизвестна, то по требова­ниям того же Закона «О метрологии и метрологической деятель­ности» использование результатов измерений вообще невозмож­но. Добавьте к этой цифре погрешность спидометра собственно­го автомобиля. Желательно выяснить ее заранее. Вполне возмож­но, что суммарная погрешность окажется выше допущенного пре­вышения скорости.

Водители часто не знают этого и добровольно соглашаются с неправомерными обвинениями инспектора ГАИ.

3) Иногда сотрудники ГАИ используют в качестве доказа­тельства радар со встроенным секундомером. Измерения та­кого прибора вообще не могут являться доказательством ва­шей вины. Эффект рассчитан на ваше добровольное призна­ние. Никто и никогда не сможет точно сказать, сколько про­шло времени с момента начала измерения, скажем, 40 секунд или 50. Между тем, на скорости 80 км/ч это означает разни­цу более чем в 200 м дистанции. Возможно, измерена скорость транспортного средства, двигавшегося на таком расстоянии впереди или сзади вас?

4) Еще один важный момент. Большинство приборов, сто­ящих сегодня на вооружении ГАИ, позволяют инспектору предъявить водителю «голые» цифры скорости, но не предо­ставляют доказательств принадлежности измеренной скорости именно вашему автомобилю. Между тем, на приборе может от­разиться скорость более массивного или движущегося с боль­шей скоростью транспортного средства. Отсутствие же дока­зательств принадлежности этой скорости конкретному транс­портному средству не позволяет использовать измерение при обвинении против его водителя. Поэтому если вам предъявля­ются такого рода показания прибора, можете, как говорится, с чистой совестью указать в протоколе на то, что вы двигались в транспортном потоке и доказательства принадлежности изме­ренной радаром скорости именно вашему автомобилю отсут­ствуют.

ПОМНИТЕ! Если за превышение скорости на вас составля­ется постановление о наложении административного взыскания, вы должны внимательно проанализировать все вышеизложенные особенности и отразить их в своих объяснениях в протоколе. Ес­ли инспектор ГАИ отказался показать вам документы на средства измерительной техники, можете в пояснениях добавить, что «доку­менты на средство измерительной техники инспектор показать отказался, в результате чего законность применения прибора про­верить не удалось».

После этого заявляйте в суде ходатайство о закрытии дела за отсутствием состава правонарушения, мотивируя его тем, что над­лежащих и собранных без нарушения Закона доказательств пре­вышения скорости в деле нет.

Ситуация на дорогах меняется, Госавтоинспекция оснаща­ется более современными измерительными приборами с функ­цией фотофиксацией. Знакомьтесь - скандально известное устройство нового поколения «Визир». Учитывая актуальность вопроса, расскажем более подробно об этом приборе. Радио­локационный видеозаписывающий измеритель скорости - та­ково полное название прибора, который в последнее время на­водит страх практически на всех без исключения автомобили­стов Украины. Большинство из них безоговорочно принимают показания прибора в качестве доказательства допущенного на­рушения. По сути, это гибрид радара и цифрового фотоаппара­та. В приборе используется допплеровский когерентный радар частотой 24,15 ГГц. С виду он напоминает ручной радар, опре­деляющий скорость. Инспектор легко может держать его одной рукой. Небольшая коробочка с дисплеем не только фиксиру­ет все нарушения, но и выдает информацию о машине. Прибор может работать в двух режимах: контроль с измерением скоро­сти и контроль без измерения скорости.

В первом случае с помощью функции «Радар» инспекто­ром задается порог скорости. Если измеренная скорость боль­ше установленного порога, прибор сделает снимок одного ка­дра или начнет видеозапись. Именно эта функция прибора рас­ценивается инспекторами ГАИ как автоматическая и исполь­зуется ими для вынесения заочных «приговоров» нарушите­лям через рассылку «писем счастья». Однако прибор обеспечи­вает внесение в кадр информации о дате, времени и скорости транспортного средства. Он не содержит информацию о месте проведения фотофиксации, что вызывает справедливые наре­кания большинства водителей: а где доказательства того, что в данном месте имеются ограничения по скорости? На фотогра­фии зафиксирован автомобиль и его скорость - 83 км/ч, а что, если снимок был сделан на трассе, за городом? Ведь зачастую большинство водителей действительно не помнят, где они езди­ли неделю, а то и две назад. Выходит, что данная фотофиксация может служить доказательством допущенного нарушения лишь при условии остановки водителя инспектором ГАИ на месте до­пущенного нарушения ПДД и вынесения постановления о на­ложении взыскания.

Во втором случае прибор может быть использован как фото­аппарат или видеокамера, например, для фотографирования ме­ста ДТП. Сделанные кадры хранятся в энергонезависимом архи­ве. Отстоять водителям свою правоту теперь будет куда сложнее. Однако не стоит отчаиваться - и на эту машинку есть противоя­дие. Так, производитель «Визира» официально заявил о погрешно­сти измерения скорости в ±2 км/ч в патрульном и ±1 км/ч в стаци­онарном режиме, а это уже маленький, но бонус к официально до­пустимым +20.

Кроме того, многие специалисты отмечают техническое несо­вершенство «Визира». Прежде чем дать пояснения, мы приведем основные технические характеристики прибора.


Диапазон измерения скоростей с шагом 1

от 20 до 250 км/ч

Максимальная дальность измерения на ровной дороге

не менее 400 метров

Дальность определения номерного знака автомобиля

не более 80 метров

Возможность селекции по скоростям транспортного средства

не менее 3 км/ч

Соотношение эффективных отражающих площадей ТС

1:10

Тип цели

ближайшая или наиболее быстрая

Попадание прямых солнечных лучей на объектив камеры

недопустимо

Температурный режим

от 0 до 60 градусов С° без термочехла, от минус 30 градусов С°- при наличии термочехла

Угол осмотра

регулируемый

Основным недостатком прибора является достаточ­но широкий луч действия - 10 м на 100 м дальности. Регу­лировка луча предусмотрена, но инспектор ГАИ с настройка­ми прибора в поле разбираться не будет: как включили, так и работаем. А при включении «Визир» автоматически (по умолчанию) становится в положение «самая быстрая цель» и «максимальная дальность». Вот тут и получается полная ерунда. Фотоаппарат может зафиксировать изображение но­мерного знака автомобиля с расстояния не более 80 метров, а радар тем временем «подметает» еще минимум (!) 400 м за зоной фотосъемки. И выделяет из группы автомобилей са­мый быстроходный! Именно его скорость будет присвоена автомобилю, попавшему в объектив фотоаппарата.

Еще одна существенная деталь - радар не измеряет рас­стояние до цели. Надпись в меню «цель: ближняя» является заведомо ложной. Это определение действительно на сове­сти разработчиков, т.к. в качестве «ближней» следует пони­мать цель с максимальной эффективной площадью рассеи­вания, т.е. цель, которая лучше других отражает сигнал ра­дара.

Поэтому джип, идущий в 50 метрах перед трейлером, не будет воспринят как «ближняя» цель: в этом режиме бу­дет показана скорость грузовика. То же самое произойдет и с легковым автомобилем, идущим перед джипом.

ПОМНИТЕ! Расстояние до цели этот радар не измеряет и может выбрать из группы целей либо самую скоростную, либо самую «массивную».

В зарубежных аналогах «Визиря» имеется «лазерный прицел». Наличие его метки на фотографии автомобиля (красный квадратик, напоминающий прицел) является до­казательством того, что указанная скорость принадлежит именно этому автомобилю.

Руководители ГАИ много говорят о зарубежном опы­те использования фотофиксации правонарушений. Но при этом они забывают одну существенную деталь. Подобная проблема там решается очень просто: приборы фотофикса­ции устанавливаются на высоких опорах и работают только в автоматическом режиме, с большим углом наклона луча к дороге (поэтому он и на столбе, сверху), чтобы уменьшить глубину зоны измерения скорости.

Кстати, бытует мнение, что все фотографии хранятся в архиве прибора и стереть их невозможно. После смены инспектор ГАИ должен предъявить фотоархив своему на­чальнику, который произведет сверку с количеством со­ставленных протоколов. Таким образом, утверждают не­которые, будет вестись борьба со взятками. Эта инфор­мация не соответствует действительности, что следует из инструкции по эксплуатации от завода-изготовителя (ин­тересно, а инспекторам ГАИ дают ее читать полностью?). Фотография или видеоизображение сначала фиксиру­ются в оперативной памяти прибора, откуда в результа­те небрежного обращения они могут попросту исчезнуть. Сброс на флэш-карту производится вручную. Но и с нее фото- или видеофайл можно удалить с помощью самого примитивного компьютера.

А насколько эффективна работа «Визиря» в темное время суток? Ровно наполовину. Фотоаппарат не сможет зафиксировать номерной знак автомобиля. Именно поэто­му изготовитель рекомендует в ночное время для фикса­ции нарушений пользоваться функцией видеосъемки. Он даже дает РЕКОМЕНДАЦИИ, как это сделать. Один инспек­тор ГАИ, увидев сигнал превышения скорости, должен на­чать видеосъемку, которая может длиться до 60 секунд (для обеспечения качества съемки завод-изготовитель рекомен­дует использовать скорость записи 12 кадров/с, что сокра­щает время съемки до 15 секунд). В это время второй ин­спектор предпринимает меры по остановке автомобиля-нарушителя. Видеосъемка продолжается практически до момента полной остановки автомобиля, когда на мониторе прибора появится четкое изображение его номерного знака.

А есть ли возможность фальсифицировать показания «Визиря»? Увы... есть!

Сделать это с помощью камертона (старые гаишни­ки понимают, о чем речь) пользователь уже не может. Да­лее мы сошлемся на мнение технических экспертов ком­пании «TREDEX» к.т.н Р. Павловича и А. Крамаренко. Они утверждают, что для фальсификации показаний прибора у инспектора ГАИ есть две возможности:

1) Обеспечить движение радара навстречу цели. Самый простой способ: опытный инспектор поставит настройку в ручной режим (внутренней когерентности) и, делая шаг на­встречу с одновременным выбросом руки вперед, легко до­бавит вашему автомобилю скорости километров 10 в час. Именно поэтому эксперты Харьковского НИИ судебных экспертиз им. Бокариуса неоднократно рассматривали по­добные случаи и давали соответствующее заключение для судов (водитель выигрывал).

2) Использовать фонарик с люминесцентным светиль­ником. Ионизированный газ в трубке такого фонаря обе­спечивает фазовую модуляцию отраженного сигнала. Ско­рость будет показана пропорционально заряду батарей (полностью заряженный китайский фонарик дает показа­ния около 110 км/ч, наполовину заряженный - 60-70). Т.е. достаточно «выстрелить» не в приближающуюся машину, а на обочину дороги через светильник такого фонаря, и тре­буемая «скорость» будет получена (примерно в 30-50% слу­чаев зависит от навыка).

Справедливости ради нужно сказать, что фокусы с фо­нариком и выбросом руки вперед встречаются достаточно редко, работникам ГАИ и так «целей» хватает.

Вокруг прибора «Визир» разгорелось немало споров и скандалов. И теперь руководство ГАИ ориентируется на но­вую систему «Поток», хорошо зарекомендовавшую себя в России. Ознакомим вас с этой новинкой.

Система «Поток» может быть как стационарная, так и мобильная, смонтированная на автотранспорте. Она уста­навливается за 200-300 метров от поста ГАИ, состоит из ви­деокамеры и ноутбука с базами данных. Если камера фикси­рует номер автомобиля, имеющийся в базе, то за несколько секунд сигнал передается на пост, где ее останавливают со­трудники ГАИ.

Эти системы показали невероятную эффективность. Они не только могут распознавать в транспортном потоке угнанные авто, украденные номерные знаки, но и при инте­грации в него различных баз данных, отлавливать даже не­плательщиков кредитов или дорожных штрафов. «Поток» обеспечивает считывание номерных знаков, как по полному символьному ряду, так и по отдельным его элементам (по частично известному номерному знаку). Более того, одна из цифровых камер «Потока» работает в инфракрасном режи­ме, то есть записывает номерные знаки без дополнительно­го освещения.

У украинского ГАИ также уже есть на вооружении «Поток-М». Экспериментальный автомобиль с такой систе­мой успешно прошел испытания еще несколько лет и по­зволил выявлять угнанные автомобили. Тогда разработкой очень заинтересовались в Департаменте ГАИ. Сейчас, по

данным производителя, в Украине имеются 16 таких уста­новок.

Законы физики гласят о том, что каждому действию со­путствует противодействие. Именно поэтому водители всех стран постоянно ищут способы борьбы с радарами. Самым распространенным средством является применение антира­даров. К тому же законодательством это не запрещено. На­пример, цифровые антирадары, по заявлению производите­лей, «видят» лазерные радары серии «Визир» на расстоянии до 600 метров, при эффективной дальности самого рада­ра в 400 метров. На интернет-форумах уже обсуждают не­кое устройство, посылающее лазерные импульсы на частоте «Визиря», и тем самым заглушая его. Однако лучшим сред­ством борьбы с радарами является соблюдение скоростного режима - это намного дешевле.

Вам интересно будет узнать о том, что в различных странах существуют свои методы борьбы с аналогичными приборами фотофиксации.

Британские автомобилисты придумали довольно дей­ственный способ борьбы с дорожными видеокамерами сле­жения. Оптика нацелена на выявление нарушителей, опре­деляя автомобили по регистрационным номерам. В послед­нее время особенное распространение получили номерные знаки, которые распознающими системами воспринимается как иностранные. Такие знаки продаются через Интернет, они изготовлены из неотражающего свет металла, а цифры на них напечатаны шрифтами и окрашены в цвета, исполь­зуемые в континентальной Европе.

Системам слежения сложнее всего распознавать в но­мерах взаимное расположение цифр и пробелов между ни­ми, дефисов и гербовых марок - круглых эмблем, указыва-кнцих на место регистрации автомобиля. Одни распозна­ющие системы регистрируют такие знаки, а другие - нет, принимая их за заграничные номера. В большинстве слу­чаев хитрость срабатывает, но британская полиция не ре­комендует водителям такие противозаконные трюки. Как и сувенирные номера с нестандартными шрифтами.

В интернет-магазинах США продаются специальные рамочки для номерных знаков. С виду они напоминают за­щитный чехол на номер, но после нажатия кнопки в них ак­тивируются электроэлементы, находящиеся внутри, и сни­мок становится нечитаемым. Чтобы предостеречь себя от нападок закона, продавцы рамок утверждают: «Устройство было разработано для того, чтобы выставлять автомобили на различных выставках. Машина должна доехать до места проведения мероприятия по дорогам общего пользования, а на выставке номерной знак не должен быть читаем».

Для обмана камер используют также специальные по­ляризационные фильтры. Они представляют собой пла­стиковую накладку, которая искажает одну или несколь­ко цифр номера, а если смотреть на регистрационный знак сверху, то и вовсе его скрывает.

Самый простой способ - покрытие номерного знака толстым слоем лака «спрей-фотоблокер». Такие лаки уже продаются в Украине, их цена составляет около 400 грн. По утверждениям продавцов покрытая лаком табличка с по­вышенной интенсивностью отражает лучи инфракрасной вспышки, которая используется для подсветки. Отражен­ный пучок лучей создает засветку на матрице цифровой ка­меры. Некоторые утверждают, что в США этот метод непло­хо работает.

Применять подобные устройства или нет - персональ­ное решение каждого водителя. Но мы советуем: не торопи­тесь бежать в магазин за покупкой, можете зря потратить деньги. Ведь в других странах используются иные приборы. А на том же «Визире» отсутствует инфракрасная вспышка, против которой действуют указанные выше способы. Ну, а если вас привлекает научная деятельность, вы можете про­вести собственные эксперименты по выявлению эффектив­ности того или иного противоядия от «Визиря», используя вместо него обычный цифровой фотоаппарат.

Все вышесказанное лишний раз подтверждает - знание законов может быть куда более эффективным средством для противостояния инспектору ГАИ. Докажем это на про­стом примере. Ситуация встречается сплошь и рядом на за­городных трассах: дорожный знак, обозначающий начало населенного пункта или его конец, устанавливается «в чи­стом поле». До начала застроенных участков, примыкаю­щих к дороге, остаются сотни метров, а если речь о круп­ном городе, - чуть ли не километры. Скорость, понятно, никто не снижает. Именно здесь сотрудники ГАИ, воору­женные прибором для определения скорости, частенько на­казывают водителей за превышение скорости, разрешенной в населенном пункте.

А ведь требования ПДД в данном случае не на сторо­не инспекторов ГАИ. Все дело в том, что пункт 1.10 ПДД определяет понятие населенного пункта: это - «застроен­ная территория, обозначенная соответствующими дорожними знаками...»

Такими знаками являются 5.45 и 5.46 - начало и конец населенного пункта. ПДД четко указывают, что эти зна­ки устанавливаются «на фактической границе застройки, прилегающей к дороге». Это же требование содержится ив стандартах, регулирующих установку дорожных знаков. О них мы подробно будем рассказывать в следующем разделе.

Поэтому при составлении протокола за нарушение ско­ростного режима в такой ситуации в объяснениях вы долж­ны указать: «Данный участок дороги не проходит в населен­ном пункте, т.к. территория, хотя и обозначена знаком 5.45, не является застроенной и не подпадает под определе­ние населенного пункта, данное п. 1.10 ПДД. Знак 5.45 уста­новлен с нарушением требований ПДД. Граница застройки находится в нескольких сотнях метров от указанного зна­ка и от места, где я был остановлен сотрудником ГАИ. По указанным причинам считаю себя невиновным в нарушении ПДД».

Перед началом рассмотрения дела судьей в таких случа­ях имеет смысл подать ходатайство об истребовании из со­ответствующей дорожной службы документов об установ­ке дорожных знаков с указанием подробного места их уста­новки. Можете в качестве доказательств приложить соб­ственные видео или фотоматериалы. И ходатайствуйте о закрытии дела за отсутствием состава административного правонарушения.

Как всегда, наша славная Госавтоинспекция очень лю­бит расставлять ловушки для водителей. Хотим рассказать об очередной. Наверняка, многие водители помнят, как весной 2009 года Кабинет Министров вознамерился задобрить водителей путём, увеличения скорости на дорогах. Мно­го спорили и обсуждали. В итоге Кабмин частично увели­чил скорость на некоторых трассах до ПО км/час и пору­чил ГАИ изучение вопроса увеличения скоростного режи­ма в населённых пунктах там, где позволяет дорожная об­становка.

И вот он, долгожданный результат научных изысканий Госавтоинспекции. В столице появились скоростные зна­ки «80». Для Киева это не новшество. На проспекте Побе­ды, имеющим четыре-пять полос для движения в каждом направлении и конструктивный элемент между ними в ви­де железного ограждения, когда-то стояли знаки «90». Води­тели хорошо это помнят и не хотели замечать, что эти зна­ки давно исчезли. Большинство двигалось и двигается по проспекту именно с такой скоростью. Да и что могут сде­лать гаишники, когда автомобили двигаются плотным по­током и вытащить нарушителя из него просто нереально? В ГАИ тоже думали над этим и придумали. С одной стороны, выполняется распоряжение Кабмина, с другой, - водители начнут добровольно сознаваться в допущенном нарушении. А это, для инспектора ГАИ, самое главное - исчезает необ­ходимость сбора доказательств.

Как поётся в песне «наша служба и опасна и трудна». Все трудности по сбору доказательств вины водителя оказа­лись позади, как только на проспекте появились знаки «80». Счастливые киевляне, вспомнив старые времена, добавили к 80-ти безнаказанные 20 км/час и с ветерком начали... по­падать в руки счастливым гаишникам. И, как говорят, тё­пленькими, с полным и чистосердечным признанием своей вины. Возникает примерно следующий диалог:

- Нарушаем? -Нет!

- А с какой скоростью вы двигались?

- Девяносто, вон знак «80», а за «двадцатку» наказание не предусмотрено.

- Да нет, предусмотрено. Только не за нарушение ско­ростного режима, а за нарушение требований дорожного знака. Так что, будем выписывать постановление на уплату штрафа.

Как правило, в такой ситуации водитель не сразу пони­мает, что происходит. После проведения разъяснительной работы со стороны гаишника он добровольно соглашается на уплату штрафа. Деваться то ведь некуда, только что во­дитель добровольно признал, что двигался со скоростью 90 км/час.

А теперь поясним ситуацию.

Во-первых, никаких правил, разрешающих водителю двигаться со скоростью превышения до 20 км/час нет. Про­сто в КоАП отсутствует наказание за этот вид нарушения. Подчёркиваем слово «нарушение». У инспектора ГАИ есть полное основание для остановки вашего автомобиля со все­ми вытекающими последствиями - проверка документов, осмотр автомобиля. Кстати, с введением в действие с 26 ию­ня Приказа МВД №111 п. 16.1.1 Инструкции инспектор ГАИ теперь может проверить документы даже у ваших пассажи­ров. В случае, когда на городской магистрали установлен знак «80» у инспектора ГАИ исчезают законные основания для остановки вашего автомобиля за превышение официаль­но разрешённой скорости в населённых пунктах - 60 км/час.

Во-вторых, многие водители неверно трактуют знак «80», считая, что это разрешённая максимальная скорость. Поэтому и добавляют к нему 20 «ненаказуемых». А те­перь цитата из ДСТУ 4100-2002: «Знак 3.29 «Обмежен­ня максимальної швидкості» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух всіх транспортних засобів з більшою швидкістю, ніж зазначено на знаку, у разі потреби введен­ня на ділянці дороги іншої максимальної швидкості, ніж на попередній ділянці». Практически тоже самое сказано и в ПДД. Читайте внимательно слово «Заборонити», оно ведь даже по написанию отличается от слова «Дозволити», а по смыслу, тем более. Так что в данном случае у инспектора ГАИ есть все основания для вынесения наказания именно за невыполнение требований дорожного знака, предусмо­тренного частью 1 Статьи 122 КоАП, со всеми вытекаю­щими последствиями, которые описаны в начале данного раздела.

В-третьих, противоядие на этот случай тоже есть. Га­ишникам, как всегда, нужны доказательства вины води­теля. В дневное время суток проспект Победы пустым ни­когда не бывает, там постоянно двигается поток автомоби­лей. Без радаров с лазерным прицелом доказать принадлеж­ность скорости тому или иному автомобилю практически невозможно, если только сам водитель добровольно не при­знается в нарушении. Таких радаров в Украине пока нет! Автоматических радаров тоже нет! Установленные камеры предназначены лишь для наблюдения и скорость не фик­сируют (во всяком случае, пока что). А в тёмное время су­ток тот же «ВИЗИР» неэффективен, он не имеет инфракрас­ной вспышки, поэтому слеп и не видит номерных знаков ав­томобилей. Правда, гаишники могут использовать функ­цию видеосъёмки - один из них будет вас снимать с момен­та фиксации скорости, а другой - останавливать. От тако­го доказательства отвертеться будет сложно. Так что будьте особо бдительны в тёмное время суток, когда на проспектах со знаком «80» очень мало машин. Именно эта пора, как и для отлова водителей «под мухой», является «золотой» для гаишников.

Можно немного добавить «противоядию». Помните, что в новой редакции ПДД появился пункт 12.10, который оговаривает случаи дополнительного ограничения скоро­сти. Знаки 3.219 и 3.31 могут устанавливаться исключитель­но в случае проведения дорожных работ. В случае, когда знаки ограничения скорости установлены без проведения дорожных работ, водитель не может быть привлечён к от­ветственности за превышение установленных ограничений скорости. На проспекте Победы знаки «дорожные работы» отсутствуют. Именно поэтому ГАИ и наказывает водите­лей не за скорость, а за невыполнение требований дорож­ных знаков. А вот на эти знаки стоит посмотреть повнима­тельней. Констатируем факт - установленные летом 2009 года на проспекте Победы в городе Киеве дорожные знаки 3.29 не обладают светоотражающими свойствами, не име­ют внутренней или внешней подсветки. Таким образом, они не соответствуют требованиям ДСТУ 4100 по обеспече­нию безопасности дорожного движения. На этот счёт мож­но предъявлять претензии уже к самой Госавтоинспекции. А вот теперь ВНИМАНИЕ!

Если вы попали в такую ситуацию, сосредоточьтесь на протоколе. Как можно меньше говорите с инспектором ГАИ и дайте ему полную свободу по составлению протоко­ла. Дайте ему возможность сделать запись, что вы наруши­ли требование дорожного знака. Сидите и выжидайте, на­беритесь терпения. Вы попали в ловушку и ваша задача -успешно из неё вынырнуть. Прокол принесли, вниматель­но читайте написанное инспектором. Увидели желанную фразу? А теперь за дело, смело вписывайте в свои поясне­ния: «С обвинениями не согласен, требования знака не на­рушал, поскольку сам знак не видел. При подробном изуче­нии дорожной обстановки, я визуально обнаружил, что сам знак не обладает светоотражающими свойствами, не имеет внешнего или внутреннего освещения. Рассмотрения дела прошу перенести в суд по месту моего жительства для вы­яснения обстоятельств соответствия дорожного знака тре­бованиям Госстандартов по обеспечению безопасности до­рожного движения...»

Теперь наступает очередь гаишника по разгадыванию головоломок. Обвинить теперь вас в нарушении скорости движения, он уже не может. Как говорят «а у нас все хо­ды записаны». Вряд ли он отважится на составление друго­го протокола. И помните, что данная рекомендация может сработать лишь в тёмное время суток.

О том, как бороться со знаками, ограничивающими скорость движения, вы узнаете из следующего раздела.

Нарушения требований дорожных знаков и разметки

Штраф составляет от 255 до 340 грн. Если при этом воз­никла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 ме­сяцев.

Немного отвлечемся от особенностей украинского за­конодательства и совершим небольшую экскурсию в исто­рию.

В 1903 г. на дорогах Российской империи применялось всего 4 дорожных знака. Сегодня их насчитывается более двух с половиной сотен, и они подробно регламентируют практически все стороны дорожного движения.

Первые дорожные указатели появились практически одновременно с возникновением дорог. Для обозначения маршрута первобытные путешественники надламывали су­чья и делали метки на коре деревьев, устанавливали вдоль них камни определенной формы.

Следующим шагом стало придание придорожным со­оружениям конкретной формы, чтобы выделить их на фо­не окружающего пейзажа. С этой целью вдоль дороги ста­ли ставить скульптуры (к примеру, половецкая баба) или на камнях делали надписи с названием населенного пункта, в который ведет дорога.

Впервые система дорожных указателей возникла в древнем Риме в III веке до нашей эры. На основных дорогах римляне устанавливали мильные столбы цилиндрической формы, с высеченным на них расстоянием от Римского фо­рума. Именно эта система получила широкое распростране­ние во многих странах.

Не стала исключением и Россия, где в XVI в. по ука­занию царя Федора Ивановича на дороге, ведущей из Мо­сквы в царское имение Коломенское, были установлены верстовые столбы высотой около 4 м с орлами наверху. Петр I повелел своим указом «ставить верстовые стол­бы крашенные и подписанные цифрами, ставить по вер­стам на перекрестках руки с надписанием, куда которая лежит».

Со временем на столбах стали указывать расстояние, название местности и границы владений. Верстовые столбы красили в черные и белые полоски, обеспечивавшие луч­шую их видимость в любое время суток.

Появление на дорогах первых самодвижущихся экипа­жей потребовало коренных изменений организации дорож­ного движения. Как бы несовершенны ни были первые ав­томобили, но они двигались гораздо быстрее конных экипа­жей. Водитель автомобиля должен был реагировать быстрее на возникающую опасность, чем кучер.

Аварии, случавшиеся с автомобилями, были не столь часты, но зато имели большой резонанс в общественном мнении ввиду своей уникальности. А на общественное мне­ние необходимо реагировать.

Сочетание вышеперечисленных условий привело к тому, что в 1903 году на улицах Парижа появились первые дорож­ные знаки: на черном или синем фоне квадратных вывесок белой краской были нарисованы символы - «Крутой спуск», «Опасный поворот», «Неровная дорога». Спустя 5 лет поя­вился еще один знак - «Пересечение с железной дорогой».

Стремительное развитие автомобильного транспор­та ставило перед каждой страной одни и те же задачи: как улучшить организацию движения и безопасность проезда. Для решения этих вопросов, начиная с 1909 года, предста­вители европейских стран регулярно собираются в Париже на конференцию по автомобильному движению, где и при­нимают изменения в «Международную конвенцию относи­тельно передвижения автомобилей», регламентирующую основные принципы дорожного движения и требования к автомобилю.

Вернемся к нашей теме. Требования дорожных знаков и разметки, в целях Вашей же безопасности, надо выпол­нять. Но зачастую мы сталкиваемся с ситуацией, когда вы­полнить их невозможно, потому что их не видно. Напри­мер, разметка покрыта снегом, затерта колесами автомоби­лей, а дорожный знак скрылся за ветками деревьев или гру­зовиком, стоящим на обочине или двигающимся по правой полосе дороги.

Если вы столкнетесь с такой ситуацией и по факту на­рушения будет составляться протокол, - обязательно ука­жите в объяснении на причины, которые помешали уви­деть дорожную разметку или знак. Их существование необ­ходимо также доказать в суде. Как это сделать? Лучше всего сделать фотографию. Это самый простой и короткий путь. В случае, если фотоаппарата не оказалось под рукой, а раз­метка была покрыта снегом, обратитесь в суд, который бу­дет рассматривать дело, с ходатайством об истребовании справки из метеослужбы о том, наблюдались ли осадки в виде снега в данной местности в конкретный день. При по­ложительном ответе отрицать, что снег скрывал разметку, будет невозможно. Аналогично нужно вести себя и в ситу­ации, когда вы вынужденно нарушили требования дорож­ной разметки в темное время суток, да еще и в дождливую погоду.

Иногда можно услышать позицию инспектора ГАИ: «А вы что, не знаете, что здесь сплошная линия?» Ответ ваш должен быть достаточно прост: «Как водитель, в своих дей­ствиях я должен руководствоваться тем, что вижу. А дан­ную разметку в условиях существующего дорожного движе­ния я не вижу».

Если дорожный знак закрыт ветвями дерева, а у вас опять не оказалось под рукой фотоаппарата, можете дей­ствовать аналогично. Письменно обращайтесь в дорожно-эксплуатационную службу и организацию, ответственную за состояние зеленых насаждений. По Закону Украины «Об обращениях граждан» организация, получившая такой запрос, обязана письменно на него ответить. Если же повест­ка из суда придет раньше, можно обратиться с ходатай­ством о перенесении заседания в связи с ожиданием отве­та из соответствующих организаций, который может послу­жить доказательством вашей невиновности.

Нередко знак невозможно заметить из-за припаркован­ного крупногабаритного транспортного средства. В таком случае в объяснении к протоколу пишите: «Дорожного зна­ка не видел, т.к. он был закрыт крупногабаритным транс­портным средством». Укажите марку и номер автомобиля, припаркованного с нарушением п. 15.9 ПДД .

Во всех этих случаях судье, рассматривающему дело, вы должны заявить ходатайство о прекращении дела за отсут­ствием состава административного правонарушения. Такое ходатайство, если оно подкреплено доказательствами, суду трудно не удовлетворить.

И все же, дабы не тратить время и средства на сбор до­казательств вашей невиновности, возите в своей машине фотоаппарат или купите мобильный телефон с таковым. И не стесняйтесь фотографировать - ведь Вы собираете дока­зательства в свою пользу. Уверены, что сам факт проведе­ния фотосъемки немного охладит пыл сотрудников ГАИ в стремлении вас наказать и зачастую может послужить при­чиной для вашего выигрыша в поединке на дороге.

ПОМНИТЕ! Наиболее частой причиной нарушения требований дорожных знаков и разметки является не ха­латность водителей, а безалаберность дорожных служб, от­вечающих за установку этих знаков. Госавтоинспекция при этом является пассивным пособником этих нарушений, по­скольку именно в ее функции входит контроль за соблюдением норм и стандартов в вопросах обеспечения безопас­ности дорожного движения, контроль за исполнением соб­ственниками автодорог требований безопасности дорожно­го движения. Об этом прямо сказано в «Положении о Госу­дарственной автомобильной инспекции Министерства вну­тренних дел», утвержденного Постановлением КМУ №341 от 14.04.1997 г.

В Госавтоинспекции вопросами контроля занимаются специализированные отделы, сотрудники которых на доро­гах не стоят. Инспекторы ГАИ, с которыми приходится об­щаться водителям, вряд ли знают требования норм, стан­дартов и ГОСТов, которым должны соответствовать дорож­ные знаки, световые сигналы (светофоры) и дорожная раз­метка. Их функция заключается в ином - следить за тем, чтобы вы соблюдали требования дорожных знаков и раз­метки и, в случае чего, наказывать вас.

Но разве вы должны нести ответственность за то, что дорожный знак висит за ветвями деревьев, его не видно в темное время суток, или он скрылся за попутным автомо­билем? Неужели вы достойны наказания за то, что в лучах солнечного света не видите сигналы светофора, что дорож­ная разметка затерта колесами автомобилей или не видна в ночное время суток?

Именно поэтому вы должны знать о том, какие же тре­бования предъявляются к дорожным знакам, световым сиг­налам и дорожной разметке. Они являются основой для ва­шего поединка с инспектором ГАИ и успешной защиты в суде.

Все они четко оговорены в международной Конвенции «О дорожных знаках и сигналах», участником которой яв­ляется и Украина, взявшая на себя международные обяза­тельства по их выполнению.

Какие ж требования предъявляются к дорожным зна­кам, светофорам и разметке? Приводить все мы не будем, их слишком много и вы можете самостоятельно ознако­миться с ними. Приведем лишь те, которые наглядно про­демонстрируют пренебрежение собственниками дорог меж­дународных требований и пояснят причины многих нару­шений.

Статья 6 Конвенции определяет установку знаков «... таким образом, чтобы их легко и своевременно могли рас­познать водители, для которых они предназначены. Любой знак, установленный на стороне дороги, соответствующей направлению движения, должен быть повторен над проез­жей частью или на противоположной стороне дороги, если местные условия таковы, что этот знак может быть во­время не замечен водителями транспортных средств, для которых он предназначен».

Статья 7 Конвенции рекомендует «...предусмо­треть в национальном законодательстве следующее; для того чтобы дорожные знаки, в частности предупреждаю­щие знаки и знаки, означающие обязательное предписание, за исключением знаков, регламентирующих остановку или стоянку на освещенных улицах населенных пунктов, были лучше видны и могли легче читаться ночью, следует осве­щать их или пользоваться светоотражающими материа­лами или приспособлениями, при условии, что это не приво­дит к ослеплению пользователей дороги».

Статья 15 Конвенции говорит, что «...предварительные указатели направлений устанавливаются на таком рассто­янии от перекрестка, которое обеспечивает их максималь­ную эффективность, как днем, так и ночью, с учетом усло­вий дороги и движения, и обычной скорости транспортных средств и расстояния, с которого виден этот знак. Это рас­стояние должно составлять не менее 50 м в населенных пун­ктах, но на автомагистралях и на дорогах со скоростным движением оно должно составлять не менее 500 м».

Статья 29 Конвенции рекомендует «...применять све­тоотражающую дорожную разметку для движущихся транспортных средств в тех случаях, когда этого требует интенсивность движения, и при плохой освещенности или при полном отсутствии освещения».

Статья 31 Конвенции оговаривает требования к участкам проезжей части дороги, на которых произво­дятся ремонтные работы. «Они должны ясно обозначать­ся сигнальными знаками: устанавливаются прерывистые или сплошные барьеры, окрашенные чередующимися бе­лыми и красными, желтыми и красными, черными и белы­ми или черными и желтыми полосами, и, кроме того, но­чью, если барьерам не приданы светоотражающие свойства, устанавливаются огни и светоотражающие приспособле­ния. Светоотражающие приспособления и немигающие огни должны быть красного или темно-желтого цвета, а мигаю­щие огни - темно-желтого цвета».

Мы думаем, что этих примеров вполне достаточно для того, чтобы понять - нарушение водителями требований дорожных знаков или разметки довольно часто происходит из-за их несоответствия требованиям международных норм и стандартов.

А теперь ВНИМАНИЕ!!! Как мы уже сказали, Украина при­соединилась к требованиям Конвенции и обязалась их вы­полнять. Следовательно, дорожные знаки, разметка и све­товые знаки (светофоры) должны соответствовать требова­ниям международного документа. На самом деле это не так! В Украине существует три основных документа, в которых изложены требования к дорожным знакам, разметке и све­тофорам. И называются они ДСТУ - «Державний стандарт України»

1. ДСТУ 4100-2002 - дорожные знаки

2. ДСТУ 2587-94 - дорожная разметка

3. ДСТУ 4092-2002 - светофоры дорожные

Эти стандарты едины в одном - в них сказано, что они полностью соответствуют требованиям международной Конвенции. Однако это не совсем так!

Обратите внимание на число - 2002. Оно означает, что эти стандарты начали действовать в Украине с 2002 года. До этого действовал иной стандарт. Иназывался он так - Межгосударственный стандарт ГОСТ 23457-86 «Техниче­ские средства организации дорожного движения. Правила применения». А теперь сравним содержание одной и той же статьи, но из разных стандартов. В редакции старого ГОСТа она звучит следующим образом: «На дорогах с двумя и бо­лее полосами для движения в одном направлении знаки с уче­том характера содержащейся на них информации и мест­ных условий должны дублироваться, если они могут быть своевременно не замечены водителями из-за крупногабарит­ных транспортных средств, движущихся по правым поло­сам проезжей части».

А вот редакция современная: «На дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків визначають залежно від конкретних дорожніх умов».

Если вы сравните эти два текста с редакцией Ст. 6 Кон­венции, то обнаружите, что современная украинская ре­дакция не соответствует ее требованиям. Кто и зачем это сделал? Изменения в стандарты вносил никто иной, как на­ша родная Госавтоинспекция. А вот зачем? Вывод напраши­вается сам собой - для того, чтобы водители не смогли уви­деть дорожный знак из-за крупногабаритного транспортно­го средства, двигающегося по правой полосе, со всеми вы­текающими последствиями.

При подъезде к большинству крупных населенных пун­ктов, дороги начинают приобретать цивилизованный вид -появляется две и более полосы для движения в каждом на­правлении. А вот дорожный знак с названием населенного пункта стоит всегда только с правой стороны дороги, что дает водителю все основания заявлять: «Знак не видел, по­скольку в этот момент совершал опережение крупногаба­ритного транспортного средства. Поэтому двигался со ско­ростью, разрешенной ПДД за пределами населенных пун­ктов, а именно - 90 км/час».

Если инспектор ГАИ с этим согласится, но намекнет, что при подъезде к городу и слева, и справа стояли знаки, ограничивающие скорость, водитель может заявить: «Знаки действительно видел, и я выполнил их требования до бли­жайшего перекрестка, как того и требуют ПДД».

Если вас решили наказать за нарушение требований до­рожных знаков или разметки, и все аргументы исчерпаны, выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Не соглашайтесь с инспектором ГАИ, требуйте со­ставления протокола.

2) Произведите фотосъемку дорожной обстановки (разметки, знака и т.д.).

3) В пояснениях к протоколу пишите: «Требования до­рожного знака (разметки) не смог выполнить, поскольку его (ее) не видел в момент управления транспортным сред­ством. Возможной причиной является несоответствие до­рожного знака (разметки) требованиям ДСТУ. Для выясне­ния данного обстоятельства, подробного анализа ситуа­ции, приведшей к нарушению, и сбора доказательств прошу рассмотрение дела отложить и передать его на рассмотре­ние суда по месту моего жительства (пребывания)».

4) При обжаловании постановления загляните в ДСТУ. Вы можете обнаружить, что сам дорожный знак, место его расположения или дорожная разметка, не соответствуют его требованиям. Это и будет доказательством вашей пра­воты.

Далее мы приведем наиболее интересные требования стандартов, а с полным содержанием вы сможете ознако­миться в Приложении.

- Технические средства организации дорожного дви­жения, применение которых было вызвано причинами вре­менного характера - дорожно-ремонтные работы, сезон­ные особенности движения и т.п., должны быть немедлен­но демонтированы после устранения указанных причин.

- В одном поперечном сечении дороги допускается уста­навливать не более трех знаков, без учета дублирующих зна­ков и знаков дополнительной информации (табличек).

- Знаки, установленные на дороге последовательно, за исключением знаков, установленных на перекрестке, долж­ны быть расположены вне населенных пунктов на расстоя­нии не менее 50 м, а в населенных пунктах - не менее 25 м друг от друга.

А вот требования стандартов, которые далеко не всег­да соблюдаются:

- Знаки со световоз вращающей поверхностью должны применяться на участках дорог без стационар­ного освещения, знаки с внутренним и внешним осве­щением - на участках дорог со стационарным освеще­нием.

- Знаки со световозвращающей поверхностью допуска­ется применять на участках дорог со стационарным осве­щением, если обеспечивается видимость знаков с расстоя­ния не менее 100 м.

Дорожная разметка, или вернее сказать, ее качество за­служивает отдельного внимания. Поэтому мы расскажем об основных требованиях ДСТУ к ней. Во-первых, о видимо­сти разметки. Стандарты предписывают следующую види­мость разметки:


РАССТОЯНИЕ ВИДИМОСТИ ГОРИЗОНТАЛЬНОЙ РАЗМЕТКИ, М

Классификация дорог и улиц

Максимально разрешенная скорость

км/час

День

Ночь

продольная

поперечная

продольная

поперечная

Дороги общего пользования:

-автомагистрали

130

200

130

145

190

- иные дороги

90

135

135

100

115

-дороги в пределах населенных пунктов

60

90

70

70

60

Улично-дорожная граница города и иных населенных пунктов:

- магистральные улицы и улицы общего назначения

90

135

135

100

115

- улицы и дороги местного значения

60

90

70

70

60


Примечание: Расстояние видимости определяется с высоты 1,2 метра (уровень глаз водителя) подуровнем проезжей части, с автомобиля, который стоит на сухой поверхности, при метеорологическом расстоянии видимости не менее 1000 метров.

Думаем, что комментарии здесь излишни. Напрашивается лишь вопрос - как можно выполнять требования того, чего не видно?

Приведем и другие основные требования к дорожной раз­метке:

- На участках дорог, где дорожная разметка, определяющая режим движения, трудно различима: снег, грязь и т.п., или не мо­жет быть восстановлена, должны быть установлены соответ­ствующие по значению дорожные знаки.

- На дорогах государственного значения горизонтальная раз­метка должна быть световозвращающая, а на других - преиму­щественно световозвращающая.

- Для увеличения расстояния видимости горизонтальной разметки в темное время суток, на участках дорог, которые не имеют стационарного электрического освещения, к разметоч­ным материалам необходимо добавлять световозвращающие добавки (стеклянные микрошарики) или придавать поверхности грубошерстную форму. Поверхность «кнопок» должна быть све-товозвращающей.

Дорожная разметка, которая нанесена на наших дорогах, соответствует требованиям ДСТУ только на протяжении вес­ны, после обновления. Но это не касается ее светоотражающих свойств, что дает вполне законные основания утверждать: «Раз­метку не видел».

Выше приведенные РЕКОМЕНДАЦИИ применимы и к светофо­рам. К примеру, вы знаете, сколько по времени должен мигать зе­леный свет перед переключением на желтый - не менее 3 секунд. Сколько видов светофоров существует - пятьдесят шесть! Где, как и какие из них должны устанавливаться? Какая должна быть осе­вая сила света? Какие требования к доминантной длине волны из­лучения? Вы знаете, что солнечные лучи не должны влиять на раз­личение водителем сигналов светофора?

Все требования к светофорам оговорены в ДСТУ 4092-2002 «Национальный Стандарт Украины «Светофоры дорожные».

Мы не призываем вас изучать содержание всех требований к светофорам. И рассказываем все это для того, чтобы вы четко по­нимали - обвинения инспектора ГАИ по поводу проезда на запре­щающий сигнал светофора, еще не означает вашу вину. Вполне возможно, что сам светофор не соответствует требованиям стан­дарта и, таким образом, не обеспечивает безопасности для участ­ников дорожного движения.

Говоря о дорожных знаках, отметим еще одно явление - «не­ уставные» дорожные знаки. Что это такое? Чаще всего, это ком­бинация дорожных знаков и различных табличек к ним. К при­меру, висит знак «Движение запрещено», табличка снизу гласит: «Транзит». Или, например, знак «Остановка запрещена» снабжен табличкой «Кроме автомобилей...», далее название соседней фир­мы или учреждения. Противоположный пример - висит знак «Ме­сто для стоянки», под ним опять табличка «Только для автомоби­лей. ..», и вновь указываются избранные.

За нарушение требований таких знаков сотрудники ГАИ пы­таются сплошь и рядом наказывать водителей, часто - успешно. Как быть в таких случаях?

Ответ на этот вопрос дает Ст.41 Закона Украины «О дорож­ном движении»: «Вопросы организации движения и его безопасно­сти регулируются Правилами дорожного движения, утверждаемы­ми Кабинетом Министров Украины».

Обращаемся к ПДД, которые дают исключительный перечень дорожных знаков. Внимательно изучаем раздел 7 в Приложении к ПДД, который так и называется «Таблички к дорожным знакам». Там же указано, какие именно таблички и с какими дорожными знаками применяются. Упомянутых выше сочетаний нет!!! Един­ственная табличка, которая дает исключения из правил в некото­рых случаях - «Инвалид».

Подобные знаки являются творческой инициативой местных властей, которая теоретически не могла обойтись без согласования с Госавтоинспекцией. Но, к сожалению, и тех и других, в ПДД есть пункт 32. «Отдельные вопросы дорожного движения, требующие согласования с Госавтоинспекцией», где случаи установки «неу­ставных дорожных знаков» не предусмотрены.

Как мы уже сказали, вопросы организации движения отнесе­ны к ПДД непосредственно Законом. Это значит, что никто - ни ГАИ, ни местные власти - не имеют права придумывать что-то но­вое, ПДД не предусмотренное. Это вытекает из Ст. 19 Конститу­ции, согласно которой должностные лица государственных орга­нов власти обязаны действовать только в пределах и способами, прямо установленными Законом.

Таким образом, ни местные власти, ни ГАИ не имели права устанавливать дорожный знак, снабженный непредусмотренной никакими нормативными актами табличкой и, тем более, не име­ют права составлять протоколы за нарушение требований таких знаков.

По этой причине если даже и существуют какие-либо ведом­ственные акты, разрешающие установку непредусмотренных ПДД знаков, и сотрудники ГАИ, и участники движения обязаны руко­водствоваться не ими, а требованиями ПДД и, в конечном счете, Закона.

Что делать, если вас обвинят в невыполнении требований, снабженных незаконными табличками знаков?

Прежде всего, достаньте ПДД, которые всегда нужно иметь в машине, и предложите инспектору ГАИ показать вам соответству­ющую табличку: «Вот когда покажете, тогда я и признаю, что ва­ши требования и требования знака - законны, а я нарушил Пра­вила». С перечнем табличек ознакомьтесь заранее, чтобы не посра­миться. Если инспектора ГАИ не удовлетворили ваши пояснения и он составляет протокол, выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) В объяснениях к протоколу укажите: «Свою вину не при­знаю, потому что табличка, которой снабжен знак, не предусмо­трена ПДД, а следовательно, ее установка, а также требования инспектора противоречат ст. 19, ч.1 ст. 16, ч.2 ст.41 Закона «О дорожном движении».

2) После этого заявляйте ходатайство в суд о прекращении дела. Вряд ли судья, который будет рассматривать дело, сможет признать вас виновным в нарушении ПДД и применить меру ад­министративного воздействия.

Отдельно стоит остановиться на «неуставном» примене­нии знака, запрещающего въезд и именуемого в простонародии «кирпич». Его можно увидеть где угодно - над дворовы­ми арками, при подъездах к админзданиям, на лесных дорогах и т.д. Неуставное применение этого знака, как правило, свя­зано с желанием определённой группы лиц ограничить въезд на свою территорию посторонним посетителям. Поэтому, вы должны знать - требования по установке этого знака чётко оговорены требованиями Госстандарта - ДСТУ 4100-2002 -дорожные знаки, п. 10.5.20. Процитируем их: «Знак 3.21 при­меняется для запрета въезда всех транспортных средств в слу­чаях, когда необходимо:

- упредить встречное движение транспортных средств на участках дорог с односторонним движением;

- упредить въезд транспортного средства навстречу обще­му потоку на дорогах, обозначенных знаком 5.8. «Дорога с полосой для движения маршрутных транспортных средств»;

- организовать отдельный въезд и выезд на площадках для стоянки автомобилей, площадках для отдыха, АЗС и т.д.

- запретить въезд на отдельную полосу для движения».

Вот и всё, иных случаев установки этого знака не предусмо­трено. То же самое касается и знака «Остановка запрещена». Пункт 10.5.29 ДСТУ предписывает, что при наличии двух полос и более для движения в одном направлении знак устанавливается лишь в тех местах, где интенсивность движения автомобилей может соз­дать повышенную опасность столкновений. Интенсивность дви­жения определяется количеством проехавших за один час автомо­билей и составляет от 300 до 600 авт/час, в зависимости от катего­рии дороги.

Нарушение правил остановки и стоянки

Штраф составляет от 255 до 340 грн. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Часто причиной недоразумений между водителем и сотруд­никами ГАИ выступают вопросы, связанные с остановкой и сто­янкой. В городах нарушение правил остановки и стоянки является одним из наиболее распространенных нарушений ПДД - действи­тельных или мнимых. Правила остановки и стоянки подробно из­ложены в п. 15 ПДД.

Изменения в КоАП у сотрудников ГАИ отобрали полномо­чия изымать номерные знаки с целью «обеспечения оформления нарушений», и острота проблемы снизилась. Ведь номерные зна­ки снимали именно с автомобилей, припаркованных с нарушени­ем ПДД, в результате чего владелец на длительное время терял воз­можность пользоваться машиной.

Сейчас речь идет только об административном взыскании за нарушение ПДД и возможной блокировке или эвакуации автомо­биля, особенности которой мы подробно уже рассмотрели. Одна­ко и в этом вопросе со стороны работников ГАИ бывают необъек­тивные обвинения в адрес водителей.

Напомним вам разницу между терминами «остановка» и «стоянка». Согласно п. 1.10 ПДД, «остановка - это прекращение движения транспортного средства на время до 5 минут или бо­лее, если это необходимо для посадки (высадки) пассажиров или за­грузки (выгрузки) груза, выполнения требований ПДД (предостав­ления преимущества в движении, выполнение требований регули­ровщика, сигналов светофора и т.п.)». Соответственно, «стоянка - прекращение движения на время более 5 минут по причинам, не связанным с посадкой (высадкой) пассажиров или загрузкой (выгруз­кой) груза, выполнением требований ПДД (предоставление преиму­щества в движении, выполнение требований регулировщика, сигна­лов светофора и т.п.)».

Все дело в том, что на практике встречаются ситуации, ког­да водителя наказывают за стоянку в месте, где она запрещена, но разрешена остановка. И вот здесь инспектор, составивший прото­кол, должен предоставить доказательства того, что «прекращение движения» длилось более 5 минут и не было связано с погрузкой-выгрузкой.

Реально такие доказательства предоставить практически не­возможно, если только автомобиль не завален по самые ручки две­рей снегом, выпавшим неделю назад... В спорных случаях вы мо­жете указать в своих объяснениях к протоколу, что остановка про­должалась менее 5 минут и была связана с погрузкой-выгрузкой, а потому стоянкой не являлась. Доказать обратное инспектору ГАИ вряд ли удастся.

Нужно помнить и о том, что действие знаков «Остановка за­прещена» и «Стоянка запрещена» распространяется только на ту сторону дороги, на которой они установлены. В случае предъявле­ния претензий со стороны сотрудника ГАИ и составления прото­кола вы должны указать в своих пояснениях, что остановились на другой стороне дороги, а не на той, что обозначена знаком, и со­слаться на соответствующее положение ПДД. Главное, чтобы на дороге не было сплошной линии и она не примыкала к бульвару. В условиях, когда дорожная разметка скрыта грязью или снегом, вы можете при крайней необходимости не соблюдать это требо­вание. Тогда в своих пояснениях к протоколу не забудьте указать, что, паркуя свой автомобиль на противоположной стороне дороги, вы не увидели дорожную разметку, которая оказалась под снегом (другие варианты - стерта, не видна в темное время суток и т.д.).

Перечень мест, где запрещена остановка или стоянка, приве­денный в ПДД, является исключительным. Во всех остальных слу­чаях ограничения на остановку или стоянку могут вводиться толь­ко средствами регулирования движения - дорожными знаками или разметкой.

Отдельная тема - это стоянка транспортных средств в жи­лых районах. Что особенно актуально в крупных городах, где боль­шинство автомобилей, частных владельцев, не обеспечены гаража­ми или охраняемыми стоянками.

Правда, рейды ГАИ с целью наказания за нарушение правил стоянки владельцев автомобилей, хранящих их возле домов, сей­час редкость. Но достаточно распространенным является дру­гое явление: если машину обворовали или изуродовали, вызван­ные сотрудники милиции пытаются выставить в роли нарушите­ля ПДД самого потерпевшего, свалив на него хотя бы часть ответ­ственности. Помогает в этом формулировка п.26.2 ПДД, согласно которой в жилой зоне запрещается стоянка транспортных средств вне специально отведенных мест и такое их расположение, кото­рое затрудняет движение пешеходов и проезд оперативных или специальных транспортных средств. Применение такой форму­лировки дает возможность сотрудникам милиции считать стоян­ку практически в любом месте жилого района нарушением ПДД -и действовать соответственно. Правы ли они в этом? Давайте по­смотрим. В любом жилом районе имеются асфальтированные пло­щадки, которые предназначены специально для стоянки транс­портных средств и ни для чего иного. Это и есть «специально от­веденные места». Дорожными знаками они обычно не обозначе­ны. Но ПДД и не требуют, чтобы такие места в пределах жилых зон были обозначены средствами регулирования дорожного дви­жения. Потому на этих площадках стоянка транспортных средств будет законной.

Кроме того, что такое жилая зона? п. 1.10 ПДД дает такое определение: «Жилая зона - дворовые территории, а также ча­сти населенных пунктов, обозначенные дорожным знаком 5.31». Раздел 5 Приложения 1 к ПДД уточняет: «Отдельные дворовые территории знаками 5.31 и 5.32 не обозначаются, но в них дей­ствуют требования раздела 26 настоящих Правил» (т.е. правила движения в жилой зоне).

Сотрудники милиции любую территорию, расположенную невдалеке от жилых домов, считают «отдельной дворовой тер­риторией», со всеми вытекающими последствиями. Однако это не так.

Большинство населения крупных городов проживает в со­временных жилых массивах, которые представляют собою слож­ное переплетение проездов, территорий школ, детских садов, зе­леных зон и стоящих между ними жилых домов и других зданий, обеспечивающих инфраструктуру - медицинских, коммуналь­ных, торговых учреждений... Архитектура подобных массивов такова, что выделить «отдельные дворовые территории» невоз­можно. Такой жилой массив - никак не «дворовая территория». Это - часть населенного пункта. Она, не будучи обозначена со­ответствующими дорожными знаками (чего, как правило, не бы­вает), статуса жилой зоны в соответствии с ПДД не имеет. Здесь действуют общие правила, предусмотренные для движения в на­селенных пунктах.

В случае конфликта с сотрудниками милиции по поводу сто­янки в таком месте выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

В объяснении к протоколу пишите: «Место, где припаркован мой автомобиль, не является жилой зоной, поскольку не обозначе­но дорожными знаками «Жилая зона». Данная территория не яв­ляется «отдельной дворовой территорией», поскольку не отделе­на от всей остальной территории жилого массива никакими архи­тектурными, инженерными или иными сооружениями, и провести границы между такими территориями в данном районе невозмож­но. По указанной причине считаю, что правил движения и стоянки в жилой зоне я не нарушал».

Кстати, в ПДД нет запрета на остановку или стоянку за пре­делами дороги, например, в так называемых «зеленых зонах» и т.п. Водитель, припарковавший свой автомобиль в подобном ме­сте, предстает нарушителем ПДД лишь в одном случае - если на въезде на такую территорию имеется знак, запрещающий дви­жение или въезд. Если же автомобиль заехал в такую зону за­конно, то и стоянка там будет законной, но только с точки зре­ния ПДД. Квитанцию на уплату штрафа могут прислать работ­ники зеленстроя. К ней же будет приложена фотография - авто­мобиль на зеленой травке. И это будет законно - еще в 2005 году был принят Закон «О благоустройстве населенных пунктов». Ви­новники повреждения «объектов благоустройства» должны воз­мещать причиненный ущерб. Рассчитывается он очень просто: стоимость стандартных семи квадратов поврежденного газона, что составляет примерно 454 грн. Даже отсутствие травы не по­может в таком случае - ведь машины укатывают землю, и, есте­ственно, там травка не вырастет. Именно так рассуждают озеле­нители, взыскивая платежи с помощью исполнительной службы после решения суда.

И еще одна интересная особенность этого вопроса. Если вы запарковали свой автомобиль не под самым носом у инспектора ГАИ, он, как правило, не видит, кто управлял автомобилем в мо­мент парковки, т.е. в момент совершения правонарушения. И вот тут ситуация может развиваться, как и в случае фотофиксации на­рушений. Выйдя из магазина, вы подходите к своему автомобилю, возле которого вас встречает радушный и приветливый инспектор ГАИ. Далее происходит примерно такой диалог:

- Инспектор Петренко, это ваш автомобиль? Будьте добры, документы.

- А в чем, собственно говоря, вы меня хотите обвинить?

- Вы нарушили правила остановки, предусмотренные ПДД.

- Простите, но я ничего не нарушал. Автомобиль действи­тельно мой, но в момент парковки за рулем находился не я, а так­сист, которого я попросил сесть за руль моего автомобиля, потому что.... И в момент совершения правонарушения, именно он являл­ся водителем и нес ответственность за соблюдение требований ПДД. Вот его и привлекайте к ответственности. Или покажите мне свидетелей, которые видели, что в момент парковки именно я управлял автомобилем.

Этот пример не самый лучший, и, конечно же, честный чело­век не будет применять такие приемы. Но мы его привели лишь для того, чтобы личный раз подчеркнуть сказанное в начале кни­ги - ответственность за допущенное нарушение правил дорожно­го движения несет не владелец транспортного средства, а лицо им управляющее - водитель. Правильное понимание этого термина в применении на практике может спасти вас во многих ситуациях.

Нарушение правил проезда пешеходных переходов, проезд по тротуарам

Штраф составляет от 255 до 340 грн. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Как правило, инспекторы ГАИ рьяно отстаивают права пеше­ходов. Возможно, потому, что в момент патрулирования они сами являются пешеходами. Но зачастую водители несут наказание за этот вид нарушения не вполне обоснованно.

Кто такой пешеход? По определению ПДД, пешеход - это ли­цо, участвующее в дорожном движении вне транспортных средств, у которого есть не только права (состоящие из 2-х пунктов), но и обязанности (состоящие из 15 пунктов), которые большинство пе­шеходов не знает и не соблюдает.

Правда, среди его обязанностей есть довольно стран­ные. К примеру, п. 4.4. ПДД гласит: «в темное время суток и в условиях недостаточной видимости пешеходы, двигающие­ся по проезжей части или обочине, должны выделить себя для своевременного их выявления другими участниками дорожного движения».

А как выполнение пешеходами данной обязанности выгля­дит на практике? Чем и как они должны себя выделять - обмо­таться елочной гирляндой, одеть светоотражающую одежду или взять в руки горящий факел? Если правила едины для всех и все должны их выполнять, сотрудникам ГАИ необходимо срочно вы­ходить на улицы в темное время суток и начинать выписывать штрафы всем пешеходам, которые до сих пор не поняли, для чего в магазинах продаются елочные гирлянды. В дополнение к увели­ченным штрафам для водителей, это будет хорошей статьей для пополнения государственного бюджета.

Тем более что и размеры штрафов для пешеходов за невы­полнение требований ПДД увеличены до 85 грн. А если при этом какой-нибудь автомобиль, упреждая наезд на перебегающего до­рогу пешехода, врежется в столб, штраф составит уже 255 грн. Единственное но... Вы когда-нибудь видели пешехода, раскаиваю­щегося после совершенного по его вине ДТП и ожидающего в сто­ронке прибытия сотрудников ГАИ?

Так что, хоть пешеход и является участником дорожного дви­жения, по своей сути он не может быть другом и товарищем для водителя. Слишком неравны условия - один на машине, другой пешком, да и ответственность несоизмерима. И потому достаточ­но часто из-за таких вот безнаказанных нарушителей-пешеходов водитель вынужден рисковать жизнью своей и своих пассажиров, да и других участников движения.

Пешехода надо бояться! Потому что Уголовный кодекс пред­усматривает наказание за нарушение ПДД, закончившееся нане­сением телесных повреждений или смертью потерпевшего. Пеше­хода вообще нельзя считать полноценным участником движения, потому, что даже незначительное происшествие с его участием за­канчивается нанесенными ему же травмами, причем, как правило, серьезными...

Учитывая тяжесть последствий в общении с пешеходами, лю­бой водитель обязан руководствоваться действующими Правила­ми и предоставлять им преимущество в движении в указанных ПДД случаях. О них мы и расскажем далее.

Среди сотрудников ГАИ получила распространение практика расширенного толкования обязанностей водителя пропускать пе­шеходов и возникает ситуация необоснованного привлечения во­дителей к административной ответственности. Фактом нарушения в таких случаях для инспектора ГАИ является одновременное на­хождение на пешеходном переходе автомобиля и пешехода.

А как же быть в ситуациях, когда на нерегулируемых перехо­дах, расположенных возле рынков или вокзалов, люди идут через дорогу сплошной стеной? Пропускать пешеходов в соответствии с ПДД можно и час, и два, и три. Водителю приходится выезжать на переход, чуть ли не продираясь сквозь пешеходов. По действу­ющим Правилам - это нарушение. Но во многих местах иначе не проедешь. Как быть?

Давайте для начала обратимся к ПДД и внимательно прочита­ем интересующий нас пункт. «Водитель транспортного средства, приближающегося к нерегулируемому пешеходному переходу, на ко­тором находятся пешеходы, должен снизить скорость, а при необ­ходимости остановиться, чтобы уступить дорогу пешеходам, для которых может быть создано препятствие или опасность».

Обращаем ваше внимание на ключевые моменты:

1) Во-первых, речь идет о пешеходных переходах, на которых уже находятся пешеходы.

2) Во-вторых, водитель не всегда обязан снижать скорость, останавливаться и уступать дорогу пешеходам, а только в случаях, когда пешеход уже находится на переходе и ему может быть созда­но препятствие или опасность.

А теперь ВНИМАНИЕ!

Наиболее часто водителей штрафуют в ситуациях, ког­да в момент проезда перехода на нем действительно был пе­шеход, но переходил он при этом совсем другую полосу дви­жения или находился на островке безопасности или раздели­тельной полосе.

За разъяснением ситуации обращаемся к п. 18.3 ПДД: «Про­езжая мимо пешеходов, которые не успели закончить переход про­езжей части и вынужденно находятся на островке безопасности или линии, разделяющей транспортные потоки противоположных направлений, водители должны выдерживать безопасный ин­тервал».

Улавливаете разницу? Вывод однозначен: вы обязаны остано­виться и пропустить пешехода только в том случае, если он нахо­дится на полосе движения вашего автомобиля! Если он находится на линии, разделяющей транспортные потоки, вы можете продол­жать свое движение, но при условии соблюдения безопасной дис­танции.

Разъяснение этой ситуации особенно поможет вам, когда вы двигаетесь по дороге с несколькими полосами для движения в каждом направлении. К примеру, вы двигаетесь по третьей полосе. Пешеход пересекает дорогу по первой полосе. Проезжаете переход и вас останавливает инспектор, утверждая, что вы не пропустили пешехода.

Выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Акцентируйте внимание инспектора на едином вопро­се - находился ли пешеход на полосе движения вашего авто­мобиля?

2) Задайте инспектору следующий вопрос: «Какими доказа­тельствами того, что я создал опасность или препятствие для пешехода, вы располагаете?».

3) Если инспектор остается при своем мнении и начинает со­ставлять протокол, в своих пояснениях так и пишите: «Во время своего движения через пешеходный переход какую-либо опасность либо препятствие для пешехода не создавал, так как пешеход дви­гался по другой полосе движения». Или второй вариант: «...пешеход находился на линии, разделяющей транспортные потоки, ин­тервал между моим автомобилем и пешеходом составлял не ме­нее.... метров, что, по моему мнению, являлось безопасной дистан­цией для пешехода».

4) Попросите инспектора ГАИ привлечь для дачи показаний того самого пешехода, которого вы не пропустили. Согласно ст. 269 КоАП, такой пешеход есть потерпевшим. Не обеспечив его участия в процессе, не установив его личность, сотрудник ГАИ, на­рушил его права и сделал невозможным правильное рассмотрение дела с оценкой всех обстоятельств и доказательств. Думаем, что вряд ли инспектор ГАИ найдет этого человека. Если, конечно, при пересечении пешеходного перехода колеса автомобиля не наехали на носки его ботинок.

5) Да и не забудьте, что пассажиры вашего автомобиля тоже могут выступить в качестве свидетелей и отразить свою точку зре­ния в протоколе.

Для полноты рассмотрения данного вида правонарушений давайте разберемся с терминами «опасность» и «препятствие». П. 1.10 ПДД дает четкие формулировки:

«Опасность для движения - изменение дорожной обстанов­ки [в том числе появление движущегося объекта, приближающего­ся к полосе движения транспортного средства или пересекающего ее) или технического состояния транспортного средства, угрожа­ющее безопасности дорожного движения и вынуждающее водителя немедленно снизить скорость или остановиться...»

«Препятствие для движения - это неподвижный объект в пределах полосы движения транспортного средства или объект, движущийся попутно в пределах этой полосы ... и вынуждающий водителя маневрировать или снижать скорость вплоть до оста­новки транспортного средства».

Из формулировок следует, что опасность для пешехода -это изменение дорожной обстановки, вынуждающее его снизить скорость движения или остановиться. В таком случае инспектор ГАИ, указывая в протоколе, что водитель создал опасность для пешехода, должен, как минимум, сослаться на то, с какой скоро­стью двигался пешеход до появления автомобиля и насколько она была снижена. А что может быть препятствием для пешехо­да? Имеющаяся в ПДД формулировка к пешеходу вообще не под­ходит. Попробуем все же провести аналогию, представив его вме­сто транспортного средства. Что же получается?

Для того, чтобы автомобиль стал «препятствием» для пеше­хода, он должен остановиться на пешеходном переходе (что, в принципе, и происходит возле рынков и вокзалов) или двигаться попутно с пешеходом через пешеходный переход. Да, такое даже трудно представить себе.

Из всего этого следует, что имеющиеся в ПДД термины, в слу­чае применения их к пешеходам, являются условными и могут трактоваться как угодно. Как водителем, так и инспектором ГАИ или самим пешеходом.

Вывод можно сделать только один: водитель становится на­рушителем только в двух случаях - он сбил пешехода или пеше­ход был вынужден уворачиваться от автомобиля. Если в момент проезда автомобиля пешеход спокойно пересекал другую поло­су и ни один из участников движения не создавал помех другому, нет никакого повода наказывать водителя. В такой ситуации тор­мозить или останавливаться он не обязан.

То же касается и ситуации с пешеходами, которые пере­ходят на перекрестке проезжую часть, на которую вы пово­рачиваете. Нарушение возникает, если продолжение движе­ния транспортного средства вынудит пешехода изменить ско­рость или направление движения. Если возможно продолже­ние движения и водителем, и пешеходом, в результате которо­го никто из них не вынужден менять скорость или направле­ние движения и они спокойно разминутся (пешеход на другой полосе движения), - обязанность уступать дорогу не возника­ет в принципе.

Нарушение правил проезда перекрестков. Проезд на запрещающий сигнал светофора или жест регулировщика

Штраф составляет от 425 до 510 грн. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Именно на перекрестках возникают самые конфликтные си­туации: водитель не пропустил пешеходов при повороте, создал помеху водителю, имеющему преимущество на нерегулируемом перекрестке, или проехал перекресток на запрещающий сигнал светофора.

Про пешеходов мы уже говорили. Уступать дорогу водителю, имеющему преимущество, просто необходимо, иначе на дорогах возникнет полный хаос. Проезд же на запрещающий сигнал свето­фора могут позволить себе лишь «камикадзе», которых, слава бо­гу, у нас немного. Поэтому случаи откровенного проезда на красный свет встречаются довольно редко, да и спорной такая ситуа­ция бывает редко.

Основные недоразумения возникают в момент проезда ав­томобиля через перекресток при переключении сигналов свето­фора.

Вспоминаем определение термина «перекресток». Цитируем п. 1.10 ПДД: «перекресток - место пересечения, примыкания или разветвления дорог на одном уровне, границей которого являются воображаемые линии между началом закруглений краев проезжей части каждой из дорог».

Выделяем для себя очень важный момент формулировки -воображаемые линии.

ПОМНИТЕ! Вы находитесь на перекрестке не с момента вы­езда на полосы поперечного движения, а с момента пересечения воображаемой линии, проведенной вами между закруглениями краев проезжей части!

Почему это важно? Во-первых, вы не должны допустить иного рода нарушения. Ведь согласно п. 16.8 ПДД, водитель, выехавший на перекресток на разрешающий сигнал, должен выехать в намеченном направлении независимо от сигнала све­тофора на выезде. Исключения - наличие там стоп-линий. Это означает, что если при выезде на перекресток (пересекли вооб­ражаемые линии или стоп-линию) вы заметили изменение сиг­нала светофора, - вы обязаны продолжить движение через пе­рекресток и освободить его. Иначе вам грозит наказание за на­рушение п. 16.8 ПДД, хотя формально вы и проехали перекре­сток на красный свет. Более того, водители пересекаемого дви­жения, которые намереваются начать движение на разрешаю­щий сигнал светофора, не имеют права этого делать, пока вы не освободите перекресток. Во-вторых, на правильном понимании термина «перекресток» будет построена ваша защита в поедин­ке с сотрудниками ГАИ. Для этого вы должны понимать мето­дику их работы при фиксации подобного рода нарушений. Как правило, сотрудники ГАИ располагаются за перекрестком и уже там останавливают водителей, нарушивших, по их мнению, правила проезда этого перекрестка. В таких условиях инспек­тор ГАИ вообще не может точно определить, пересек ли авто­мобиль воображаемую линию границы перекрестка или нахо­дящуюся там стоп-линию в момент смены сигнала светофора. Водитель всегда имеет возможность определить местоположе­ние своего транспортного средства более точно. На это в спор­ной ситуации указываем инспектору. При его несогласии, что будет выражено в составлении протокола, выполняйте наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Укажите в своих пояснениях к протоколу на упомянутые выше обстоятельства.

2) Перед рассмотрением дела в суде, лучше всего заранее, за­казной почтой направляйте в суд ходатайство об истребовании из соответствующих служб планов данного перекрестка с указанием ширины проезжих частей, тротуаров и т.п. И еще - о вызове в за­седание инспектора, составившего протокол. Такое право вам да­ет КоАП.

3) Во время судебного заседания попросите инспектора ГАИ указать на схеме перекрестка место, где он стоял, и место, где находилось ваше транспортное средство в момент «наруше­ния». Потом, с учетом обозначенных на схеме размеров, попро­сите определить расстояние между этими точками. Как показы­вает опыт, это расстояние практически никогда не бывает мень­ше 30-40 метров. А значит, заронить у судьи сомнение в том, что инспектор на таком расстоянии точно определил, пересек ли ав­томобиль границу перекрестка в момент переключения сигнала светофора можно всегда. Утверждение инспектора, что в момент переключения сигнала светофора водитель еще не выехал на пе­рекресток, может являться только его личным предположением. Постановление же суда, в соответствии со Ст. 62 Конституции, должно базироваться исключительно на точных данных, а не на предположениях.

Все сказанное выше не относится к случаям, когда в мо­мент переключения светофора вы находились в нескольких десятках метров от перекрестка, - тут все видно невооружен­ным глазом.

Рассмотрим иную ситуацию, связанную с проездом пере­крестков. Наиболее частый случай, когда смена сигналов светофо­ра застает вас в непосредственной близости от границы перекрест­ка и вы начинаете выбор между резким торможением или проез­дом перекрестка на запрещающий сигнал. Правила предусматри­вают такие ситуации и, в отличие от сотрудников ГАИ, встают на защиту водителей.

П.8.11. ПДД прямо предусматривает, что «водитель, кото­рый при включении желтого сигнала светофора или поднятии ру­ки регулировщика не может остановить в надлежащем месте транспортное средство без применения экстренного торможения, имеет право двигаться дальше при условии обеспечения безопасно­сти движения».

При этом водитель, по сути, определяет сам, будет ли в таком случае торможение экстренным или нет, может ли он остановиться без применения экстренного торможения? Это зависит от целого ряда параметров - категории, типа и харак­теристик транспортного средства, его загрузки, состояния до­роги и т.п. Более того, п. 12.9 ПДД вообще запрещает води­телю прибегать к резкому торможению, кроме одного един­ственного случая - когда без этого невозможно предотвратить ДТП. Само по себе резкое торможение тоже может послужить причиной ДТП.

ПОМНИТЕ! На дороге возникает множество различных ситуаций. Проанализировать их все невозможно. Поэтому, мы рекомендуем каждому водителю полагаться на свою оценку до­рожной ситуации и здравый смысл. Речь не идет о призывах от­кровенно «летать на желтый». Но если дорожная ситуация за­ставила вас проехать на запрещающий сигнал светофора, вы не должны считаться нарушителем ПДД. На все нюансы и оценку дорожной ситуации вы должны обратить внимание инспекто­ра ГАИ. Ваша главная задача - доказать ему, что допущенное ва­ми нарушение предусмотрено ПДД и вы не по своей вине яви­лись участником ситуации, при которой Правила разрешают вам проезд на запрещающий сигнал светофора.

А если сотрудник ГАИ все же составляет протокол, то в сво­их пояснениях вы можете написать примерно следующее: «В момент переключения сигнала светофора с зеленого на желтый я на­ходился приблизительно в 10 м от границы перекрестка и двигал­ся со скорость 60 км/час, разрешенной для населенного пункта. Да­же при экстренном торможении тормозной путь составил бы более указанного расстояния и мог бы привести к столкновению с идущим сзади автомобилем. Согласно П.8.11 ПДД, в данной ситу­ации я имел право продолжать движение. Поэтому считаю свои действия не просто правомерными, а единственно соответству­ющими требованиям ПДД в данной дорожно-транспортной ситу­ации».

Кстати, в соответствии с требованиями ПДД тормозной путь исправного автомобиля должен составлять 14,7 м при его движе­нии на скорости 40 км/час. Сокращение этого расстояние возмож­но только за счет экстренного торможения и, конечно же, будет за­висеть от массы автомобиля.

Вот для примера ещё одна из множества возможных ситуа­ций. Вас обвиняют в проезде на желтый и завершении маневра на красный. Но вы, хоть убей, не помните за собой такого! По хо­ду дела выясняется, что инспектору «немного показалось» или он неправильно сформулировал свою претензию, в общем, ехали вы на мигающий (!) зеленый. Но в итоге-то попали на красный -значит нарушили. «Как же, а пункт о завершении маневра?» - ин­тересуетесь вы. «Я смотрю, вы, товарищ, умный такой. Проблем захотелось?» - вопрошает гаишник. После такой «прямой атаки» большинство водителей решают не осложнять себе жизнь... А ес­ли задуматься - где здесь нарушение? Зеленый мигающий - это что, новый вид сигнала светофора? Если да, то пускай «страж до­рожного порядка» ткнет вам пальчиком в пункт, где идет речь о таком сигнале. Желтый мигающий есть. А зеленый остается зе­леным - мигает он или нет. Поэтому немного терпения, умения стоять на своем, и содержимое вашего кошелька останется не­тронутым.

Непредоставление преимущества в движении маршрутным транспортным средствам

Штраф составляет от 425 до 510 грн. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Что является маршрутным транспортным средством? По определению п. 1.10 ПДД, к ним относятся «транспортные сред­ства общего пользования - автобусы, микроавтобусы, троллейбу­сы, трамваи и такси, движущиеся по установленным маршрутам и имеющие определенные места на дороге для посадки (высадки) пассажиров».

Из всех перечисленных транспортных средств больше всего проблем создают «маршрутки». Отъезжая от остановки, водите­ли маршрутных транспортных средств редко смотрят в зеркало за­днего вида. Созданные другим участникам движения помехи их не беспокоят. Так же они ведут себя и приперестроениях на другую полосу. За это их практически никогда не наказывают. Многие из них, как и некоторые сотрудники ГАИ, убеждены - они имеют на это право. А водителя, не пропустившего резко «отчаливший» от остановки автобус, зачастую пытаются наказать за непредоставле­ние преимущества маршрутному транспортному средству.

Внимательно читаем п. 17.4. ПДД: «В населенных пунктах, приближаясь к автобусу, микроавтобусу или троллейбусу, начина­ющему движение от обозначенной остановки, которая расположе­на в заездном «кармане», водители других транспортных средств обязаны снизить скорость, а при необходимости остановиться, чтобы дать возможность маршрутному транспортному сред­ству начать движение».

Выделяем лишь один момент. Преимущества есть только в том случае, если маршрутный транспорт отъезжает от останов­ки, находящейся в заездном «кармане». Вот и все! Других преиму­ществ у них нет! На это и обращайте внимание инспектора. Если не помогает, то указываем в объяснениях к протоколу: «Останов­ка маршрутных транспортных средств расположена не в заезд­ном «кармане», а непосредственно на краю проезжей части. В со­ответствии с п. 17.4ПДД водитель маршрутного транспорт­ного средства не имел здесь преимущества в движении. Наоборот, именно он создал опасность для моего движения и, таким образом, виновен в нарушении ПДД».

Перед рассмотрением дела в суде заявляйте ходатайство об истребовании из дорожных служб планов данного участка дороги. На нем будет четко видно, что никакого заездного «кармана» здесь нет. Это наглядно продемонстрирует судье, что вы правы, а ПДД нарушил водитель маршрутного транспортного средства. Ходатай­ство должно содержать просьбу о закрытии дела за отсутствием состава административного правонарушения.

Нарушения правил обгона

Штраф составляет от 425 до 510 грн. Если при этом возникла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Пли лишение права управления на 6-12 месяцев.

Вообще, обгон - это опаснейший маневр, во время которого случается примерно каждая пятая авария. В нем присутствует, как правило, три участника - обгоняющий, обгоняемый и встречный водитель. Обгон является и причиной частых конфликтов между водителем и инспектором ГАИ, при котором один считает, что он совершил опережение, а другой называет маневр обгоном, со все­ми вытекающими последствиями.

Наиболее часто причиной таких конфликтов является попыт­ка инспектора ГАИ применять определение термина «обгон» из старой редакции ПДД, которая перестала действовать еще в 2002 году. Она определяла обгон, как опережение одного или несколь­ких автомобилей, связанное с выездом из занимаемого ряда.

Новая редакция ПДД внесла очень существенное измене­ние в понятие обгона. По определению п. 1.10 ПДД: «Обгон - это опережение одного или нескольких транспортных средств, свя­занное с выездом на полосу встречного движения; опережение - движение транспортного средства со скоростью, превышающей скорость попутного транспортного средства, движущегося ря­дом по смежной полосе».

Выделяем для себя лишь один момент - обгон связан с обяза­тельным выездом на полосу встречного движения. Если выезд на полосу встречного движения не осуществлялся - это не обгон, а опережение. И правила обгона при этом не действуют. Кстати, в России сохранилась прежняя редакция термина «обгон».

Рассмотрим наиболее типичные ситуации возникновения конфликта между водителем и инспектором ГАИ при выполнении маневра под названием «обгон».

1) Вы двигаетесь по дороге, имеющей две и более полосы для движения в вашем направлении. Видите знак «Обгон запрещен». В ле­вой полосе двигается транспортное средство, и вы, как полагаете, со­вершаете опережение по правой полосе. Вас останавливает инспек­тор ГАИ, показывает п. 14.1 ПДД, который гласит: «обгон нерельсовых транспортных средств можно осуществлять только слева».

В этом случае задайте инспектору очень простой вопрос - а где же еще при правостороннем движении находится полоса встречного движения? И посмейтесь вместе с ним!

2) Другая причина конфликта при обгонах - создание поме­хи транспортному средству, движущемуся сзади и тоже начавше­му обгон или обгоняемому при возвращении на свою полосу. Вас останавливает инспектор ГАИ и напоминает п. 14.2 ПДД, кото­рый об этом как раз и говорит.

В этом случае настаивайте на предъявлении доказательств того, что препятствие для чьего-то движения действительно бы­ло создано. Во-первых, что такой участник движения вообще был. Во-вторых, что он действительно предпринимал торможение или маневрирование. В-третьих, что именно действия, предпринятые обгоняющим, вынудили другого водителя тормозить или манев­рировать.

Доказать это без пояснений «пострадавшего» водителя невоз­можно. А пока продолжается дискуссия с инспектором, он продол­жает свой путь... Если его не остановили и не взяли объяснений, то в собственном объяснении при составлении протокола указы­ваем, что «в связи с отсутствием пострадавшего, а также каких-либо доказательств нарушения нет». Потом заявляем ходатай­ство о прекращении дела за отсутствием состава административ­ного правонарушения.

3) Следующая причина конфликтов - обгон в местах, где он запрещен.

ПОМНИТЕ! Перечень мест, где запрещен обгон, оговорен в п. 14.6 ПДД, он является исключительным. Говорить о запрете обго­на в каких-либо иных местах сотрудник ГАИ не имеет права. Вы же в целях собственной безопасности не должны совершать обгон:

- на перекрестках, мостах, эстакадах, путепроводах, в тон­нелях;

- на железнодорожных переездах и ближе чем за 100 м перед ними;

- ближе 50 м перед пешеходным переходом в населенном пун­кте и 100 м - вне населенного пункта;

- в конце подъема, на крутых поворотах и других участках до­рог с ограниченной обзорностью или в условиях недостаточной видимости;

- транспортного средства, осуществляющего обгон или объезд;

- на дорогах, имеющих две или более полосы для движения в одном направлении;

- колонны транспортных средств, сзади которых движет­ся транспортное средства с включенным проблесковым маячком (кроме оранжевого).

Этот перечень дополняется требованиями дорожных знаков и разметки:

- На участке дороги с установленным дорожным знаком «Об­гон запрещен», исключением являются транспортные средства, скорость которых менее 30 км/ч;

- На участках дороги, имеющих сплошную белую линию, обо­значающую границы проезжей части, въезд на которые запрещен.

Конфликты реже всего возникают на мостах, путепроводах и т.д. Сотрудники ГАИ чаще всего дежурят в зоне действия соот­ветствующего дорожного знака или разметки. Особенно они лю­бят участки с затяжным спуском-подъемом - и обзор хороший, и соблазн у водителей возникает в таких местах чаще всего. Доро­га просматривается хорошо - почему бы и не обогнать тянущий­ся грузовичок или старый «жигуленок»? И тут вас останавливает инспектор ГАИ. Что делать? Исходя из возникшей ситуации, руко­водствуйтесь нашими РЕКОМЕНДАЦИЯМИ:

Ситуация первая - вас обвиняют в нарушении требований дорожного знака «Обгон запрещен». Внимательно оцените об­становку. Дорога, по которой вы двигались, имеет две и более по­лосы для движения в одном направлении. Во-первых, обгон вы не совершали, поскольку не выезжали на встречную полосу. Во-вторых, как мы уже поясняли, на такой дороге дорожные знаки должны обязательно дублироваться - устанавливаться над поло­сами для движения или слева от них. Ведь вы могли совершать опережение крупногабаритного транспортного средства, которое скрыло от вас установленный знак. Так что вы не являетесь нару­шителем.

Ситуация вторая - вас обвиняют в пересечении сплош­ной осевой линии. Зачастую на наших дорогах эта линия нане­сена с нарушением требований ДСТУ 2587-94 «Розмітка дорож­ня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування», пункт 2, которым установлены правила нанесения дорожной разметки. Там сказано, что разметка 1.1 должна применяться на участках дорог с необеспеченной видимостью, и приводится та­кая вот табличка:

Скорость движения, км/час

30

40

50

60

80

100

120

Минимальное расстояние видимости, обеспечивающее безопасность движения при данной скорости, м

80

100

120

150

200

280

350

Из нее следует, что если вы двигаетесь с максимально до­зволенной на наших дорогах, скоростью - 90 км/ч, расстояние безопасной видимости составляет не менее 280 метров. А если на дороге установлен еще и знак, ограничивающий скорость до 40 км/ч, - расстояние безопасной видимости составляет 100 метров. Тогда почему при обеспеченной видимости доро­ги в 300...800 метров вы вынуждены на протяжении несколь­ких километров тянуться за «тихоходом»? Вот вам и основа для конфликта.

По сути, провокаторами нарушений, в данном случае, как и в случаях размещения дорожных знаков за ветвями ра­стущих деревьев, являются дорожные службы, которые на­несли разметку с нарушением требований стандартов. Кос­венными виновниками являются и органы Госавтоинспек­ции, которые не осуществили надлежащий контроль за со­блюдение норм и стандартов в обеспечении безопасности до­рожного движения.

Конечно же, выявленный факт нарушения стандартов, не является оправданием перед инспектором ГАИ, но, столкнув­шись с такой ситуацией на дороге, руководствуясь п. 2.3. ПДД, вы обязаны сообщить дорожно-эксплуатационным службам или органам автоинспекции о выявленном факте создания пре­пятствий для дорожного движения. Чем чаще вы будете это де­лать, тем быстрее наши дороги станут цивилизованными и с них исчезнут многокилометровые сплошные осевые линии.

Возвращаемся к нашей ситуации - вы совершили обгон через сплошную осевую и готовитесь к общению с инспек­тором ГАИ. Знайте, что обгон через сплошную осевую тоже можно совершать, но только в случае, предусмотренном ст.18 КоАП: «Не является административным правонарушением действие...если оно совершено в состоянии крайней необходи­мости, то есть для устранения опасности, которая угрожа­ет собственности, правам и свободам граждан, если эта опас­ность, при данных обстоятельствах, не могла быть устране­на другими способами и если причиненный вред является менее значительным от возможного».

Практически об этом же говорит и п.2.14 ПДД: «Во­дитель имеет право ...отступать от требований законода­тельства, в условиях действия непреодолимой силы или ког­да иными способами невозможно избежать собственной гибели или нанесению увечий гражданам».

Если вы сможете доказать работнику ГАИ наличие таких обстоятельств или условий, которые вынудили пойти на на­рушение ПДД, маневр не будет являться административным правонарушением. Если ваши доводы окажутся неубедитель­ными для инспектора, вам предстоит привести их в суде. Та­кими обстоятельствами может быть все что угодно - у впере­ди идущего грузовика был камень между колесами, высыпался груз из кузова, колесо начало отваливаться.

В конце концов, вы всегда сможете утверждать, что впере­ди идущее транспортное средство двигалось со скоростью ме­нее 30 км/ч. Пусть инспектор ГАИ попытается доказать обрат­ное. Только потяните время и дайте возможность этому авто­мобилю уехать подальше. Иначе его водителя привлекут в ка­честве свидетеля. В общем, все зависит от вашей фантазии.

Ситуация общая - вас обвиняют в нарушении правил об­гона, потому что вы не выполнили требования знака и пере­секли сплошную осевую линию. Доказать свою невиновность будет тяжело, если согласиться с тем, что вы двигались по до­роге с одной полосой движения в вашем направлении. По­пробуйте доказать, что полосы было две - тогда это не обгон, а опережение. Как это сделать? Много дорог не снабжены раз­меткой или она затерта, находится под снегом. А в темное вре­мя суток, если еще прошел дождь, разметку вообще не видно, даже в городах с уличным освещением. Почему-то вопреки ре­комендациям ст. 29 Международной Конвенции «О дорож­ных знаках и сигналах» в Украине вообще отсутствует прак­тика нанесения светоотражающей разметки в условиях пло­хой освещенности или при полном отсутствии освещения.

Водитель не должен гадать, есть на дороге разметка или нет. Он должен четко ее видеть. Если не видит - она отсутству­ет. Далее руководствуемся п.11.1 ПДД: «количество полос для движения определяется дорожными знаками или разметкой, а при их отсутствии - водителем, с учетом ширины проезжей части соответствующего направления движения, габаритов транспортных средств и безопасных интервалов между ними».

Обратите внимание, что количество полос определяется не инспектором ГАИ, а водителем. Государственные стандарты, которые, кстати, водитель знать не обязан, устанавливают шири­ну полосы для движения транспортных средств - от 2,5 до 3 ме­тров. Водитель имеет право самостоятельно определить, что в на­правлении его движения имеется две полосы, а следовательно, его маневр считается опережением, а не обгоном, поскольку вы­езда на встречную полосу не было. Для уверенности можно изме­рять ширину проезжей части.

ПОМНИТЕ! Если инспектор ГАИ предъявляет вам обви­нение в нарушении правил обгона, вы должны, используя опи­санные ситуации, доказать одно из двух: вы совершили опере­жение, а не обгон, а если и обгон, то в силу тех обстоятельств, которые предусмотрены законом. В любом случае вы должны отразить свои аргументы в протоколе и привести в суде дока­зательства своей правоты.

ВНИМАНИЕ! Все описанные способы защиты могут по­мочь в спорных ситуациях. Но не должны быть поводом для рискованного и неоправданного обгона, в надежде выиграть какую-то минуту... Ответственность за безопасность обгона лежит на том, кто его совершает. Все приведенные оправдания действенны только в случаях, когда ДТП в результате обгона не произошло! При ДТП картину происшедшего будут вос­станавливать экспертными методами. Только оправдываться, возможно, будет уже некому!

Нарушение правил пользования внешними осветительными приборами или предупредительными сигналами, в том числе при начале движения или изменении его направления, их переоборудование

Штраф составляет от 425 до 510 грн. Если при этом возник­ла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

В данном разделе мы не будем пересказывать требования ПДД к подаче предупредительных сигналов. Где и когда вклю­чать указатели поворотов, габаритные огни или фары, вы долж­ны знать. Если знаете, но не соблюдаете, претензии инспекто­ра ГАИ будут вполне обоснованны. Можете, конечно, «отморо­зится» и потребовать от сотрудника ГАИ доказательств, как это было описано в предыдущих случаях. Но, справедливости ради, заметим, что несоблюдением этих правил вы создаете пробле­мы, в первую очередь, своим соседям по дороге.

Причины конфликтов же с работниками ГАИ здесь в дру­гом - каждый водитель знает, что помимо ПДД на дороге дей­ствуют неписанные правила. Они появились давно, благодаря солидарности водителей. Вы двигаетесь по дороге, торопитесь, и вдруг встречный автомобиль мигает вам фарами - «засада» на дороге. Вы снижаете скорость и с чувством глубочайшего удовлетворения проезжаете мимо сотрудников ГАИ, грустно смотрящих вдаль. Они знают, что в солидарность играют да­леко не все водители и очередную жертву ждать придется не­долго.

Сотрудникам ГАИ солидарность водителей не нужна, она мешает их работе. Вот они и пытаются наказывать водителей за применение «азбуки» световой сигнализации. Вы помигае­те фарами своему коллеге, а через триста метров стоит второй пост ГАИ: «Чего мигаем? Нарушаем! Давайте посмотрим доку­менты, проверим аптечку и т.д. и т.п.»

ПОМНИТЕ! Мигание фарами не является причиной для остановки вашего автомобиля, поскольку Правилами дорож­ного движения не запрещено.

В соответствии с п.9.7 ПДД сигналить дальним светом запрещается, когда это может привести к ослеплению других водителей. Что практически невозможно в дневное время.

Если вас попытаются привлечь к административной от­ветственности за нарушение правил пользования световы­ми приборами, занимайте жесткую позицию: «Это не за­прещено!».

Если довод на инспектора не подействовал, в объяснениях к протоколу пишите: «Применение сигнализации светом фар о месте несения службы сотрудниками милиции не запрещено ни ПДД, ни другими нормативными актами Украины. Опасности ослепления других водителей при этом не создавалось, и при составлении протокола, сотрудниками ГАИ не зафиксирова­ны лица, которые были бы таким образом ослеплены. На этом основании считаю себя невиновным в нарушении ПДД».

В дополнение скажем, что руководство ГАИ неоднократно заявляло о том, что ничего незаконного в такой сигнализации нет. И наказывать водителей за это не следует. Но это мнение не всегда разделяют их подчиненные, которым «азбука» свето­вой сигнализации мешает выполнять план по фиксации пра­вонарушений на дорогах.

Использование водителем средств связи (без громкой связи)

Штраф составляет от 425 до 510 грн. Если при этом возник­ла аварийная ситуация - штраф увеличивается от 680 до 850 грн. Или лишение права управления на 6-12 месяцев.

Двигаясь в потоке автомобилей и заметив среди них «подо­зрительный», можете не сомневаться - водитель или пьян, или ве­дет увлеченный разговор по мобильному телефону. А героиня многих анекдотов - блондинка за рулем, да еще и с мобильником в руке - ставится в один ряд с обезьяной, держащей в руке гранату.

Мы исходим из того, что ситуации бываю разные. К при­меру, гарнитура вышла из строя, вы двигаетесь в «тянучке», а тут телефонный звонок, который вы не можете проигнори­ровать. Мало ли что - с ребенком что-то случилось, звонит шеф или срывается деловая сделка, которую готовили не­сколько месяцев. Ну как здесь не взять телефон в руку? И тут вас останавливает инспектор ГАИ. Варианта развития собы­тий всего два:

1) Вы убеждаете инспектора в том, что разговор по мо­бильному телефону - это вопрос жизни или смерти. Вспоми­наете о том, что закон дает вам право отступать от требова­ний ПДД в случае, когда ситуация угрожает вашей собствен­ности или здоровью близкого человека. Будьте готовы к тому, что в этом случае инспектор составит протокол, а доказатель­ства попросит вас представить в суде.

2) Вы начинаете отрицать сам факт разговора по мобиль­ному телефону и просите инспектора представить доказатель­ства. Со слов руководства ГАИ, доказательством в таких слу­чаях могут служить официальные данные мобильного опера­тора. А как быть в ситуации, когда ваш телефон в этот момент находился не у вас? К примеру, вы оставили его своей жене, ребенку или сослуживцу. Опять-таки, инспектору ГАИ про­ще составить протокол и предложить вам представить доказа­тельства своей невиновности в суде.

Смекалистые автолюбители, обсуждая этот вопрос на фо­румах в интернете, предложили интересный вариант решения проблемы. Суть его очень проста - вы покупаете второй мо­бильный телефон и держите его в машине для таких вот слу­чаев, для предъявления сотруднику ГАИ. Если и это не помог­ло, в объяснениях в протоколе укажите, что в качестве дока­зательства инспектору ГАИ был предъявлен мобильный теле­фон с демонстрацией входящих и выходящих звонков, кото­рые наглядно продемонстрировали - в последние 30 минут вы по телефону не говорили. Укажите номер мобильного телефо­на и заявите ходатайство об истребовании данных от мобиль­ного оператора.

Но нам кажется, что все-таки проще купить систему hands-free и вообще забыть об этой проблеме.

Все перечисленные нарушения, которые привели к созданию аварийной обстановки, начиная от превышения скорости на 20 км/час и заканчивая правилами остановки, стоянки, которые создают угрозу безопасности

Особенность данного обвинения заключается в том, что ин­спектору ГАИ предстоит доказать создание аварийной обста­новки водителем. Бесспорным доказательством является толь­ко ДТП. А если его нет, нужны пояснения свидетелей, потер­певших или показания технических средств фиксации.

Если инспектор ГАИ не просто обвиняет вас в наруше­нии ПДД, а еще добавляет фразу: «Допущенное вами наруше­ние создало аварийную обстановку», выполняете наши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) Как и во всех предыдущих случаях задайте сотруднику ГАИ стандартный вопрос: какими доказательствами того, что вы создали аварийную обстановку, он располагает?

2) Попросите его отразить имеющиеся доказательства в протоколе об административном правонарушении.

3) Берите протокол в руки и, придерживаясь общих правил его заполнения, о которых мы говорили выше, проанализируй­те ситуацию. Имелись ли реально участники дорожного движе­ния, которым создана опасность или препятствие. Какие имен­но действия они предприняли, и были ли их действия резкими? Указаны ли их данные в протоколе об административном пра­вонарушении в качестве потерпевших или свидетелей.

Анализируя все это, не торопитесь. Законодательством не оговорен лимит времени на заполнение вами протокола

В зависимости от указанных обстоятельств в пояснениях к админпротоколу вы указываете свои аргументы о несогла­сии с выдвигаемыми вам обвинениями в нарушении. Пример­но, это может выглядеть так: «Участники дорожного движе­ния, которым, якобы, создано аварийную обстановку, отсут­ствуют. Их показания в протоколе отсутствуют. Аварий­ная обстановка никому не создавалась, резкого изменения ско­рости или направления движения, других мер для обеспечения безопасности никто не осуществлял»

Напоминаем, что в соответствии с требованиями ст. 256 КоАП данные потерпевших или свидетелей должны быть указаны в протоколе. Без этого протокол не соответствует указанной норме Закона и не может быть рассмотрен.

Невыполнение водителем требования работника милиции об остановке транспортного средства

Штраф составляет от 153 до 187 грн или лишение права управления на 3-6 месяцев.


Пункт 2.4. ПДД обязывает водителя произвести оста­новку автомобиля по требованию работника милиции. О про­цедуре остановки автомобиля инспектором ГАИ мы рассказы­вали подробно в отдельном разделе. Там же мы рассказывали об основаниях для остановки автомобиля. А если оснований нет, а вас останавливает не инспектор ГАИ, а человек в мили­цейской форме?

Требования сотрудника милиции об остановке желатель­но все же выполнять. Мало ли, что он скажет. Может, на до­роге вас ожидает опасность, о которой он хочет Вас предупре­дить? Может, где то рядом человеку плохо и ему срочно нуж­ны медикаменты, которые находятся в вашей аптечке?

Но, мы же люди умные, смотрим телевизор и читаем газе­ты, где периодически мелькает информация об «оборотнях в погонах». Поэтому мы очень неохотно останавливаем машину по требованию работника милиции, особенно если это проис­ходит в малолюдном месте, на трассе и в ночное время.

Если вы видите патрульный автомобиль с характерной окраской и «мигалками», скорее всего, опасность отсутствует. Если возле человека в форме милиции стоит обычный легко­вой автомобиль или он вообще отсутствует, требуется реаль­ная оценка ситуации и принятие решения.

Остановимся на ситуации, в которой вы принимаете ре­шение - не останавливать автомобиль. Вариантов развития событий может быть несколько:

1) Ну, не остановили... Поехали дальше и все на этом за­кончилось. Скорее всего, сотрудник милиции хотел восполь­зоваться услугой попутной машины и куда-то подъехать.

2) Не остановили, поехали дальше, но на этом все не за­кончилось. Сотрудник милиции зафиксировал номера вашего автомобиля, «накатал телегу» в Госавтоинспекцию, что такого-то числа, в таком-то месте, руководствуясь законом «О мили­ции», останавливал автомобиль, водитель которого не выпол­нил требования, чем нарушил ст.122 КоАП. Через некото­рое время вы получаете бумагу из Госавтоинспекции, в кото­рой вас просят придти на собеседование по вышеизложенно­му факту. Далее вас будут подводить к процедуре наложения штрафа за правонарушение, предусмотренное КоАП.

Теоретически такой вариант развития событий маловероя­тен. Но, если он произойдет, - для своей защиты вы можете ис­пользовать любой способ - не был, не знаю, не видел, а в этот момент находился в другом месте, а где доказательства и т.д.

3) Не остановили, поехали дальше и вдруг в зеркале за­днего обзора вы видите кадры из боевика - идет погоня, с ми­галками, с сиреной. Ух, как интересно! Спустя несколько се­кунд, вы понимаете, что преследуют именно вас. Возникает стрессовая ситуация - вас догоняет патрульная машина, и ра­ботники ДПС уже раздражены вашим неподчинением.

Следует спокойно и внятно объяснить сотрудникам мили­ции, что вы вовсе не предполагали оказывать им сопротивление или скрываться. Просто памятуя о многочисленных случаях раз­бойных нападений людей, переодетых в форму, вы не были уве­рены в том, что вас останавливает действительно милиция. Как только это выяснилось, вы немедленно прекратили движение.

Если же сотрудник ГАИ все-таки захочет применить санк­ции, сообщите ему, что такую линию поведения вам разре­шает ст.18 КоАП: «Не является административным право­нарушением действие, если оно совершено в состоянии край­ней необходимости, то есть для устранения опасности, кото­рая угрожает собственности, правам и свободам граждан, если эта опасность, при данных обстоятельствах, не могла быть устранена другими способами и, если причиненный вред явля­ется менее значительным от возможного».

И не забудьте об этом указать в своих пояснениях в про­токоле.

Непредоставление транспортного средства сотрудникам милиции и медицинским работникам

Штраф составляет от 68 до 136 грн.

Основная правовая норма, дающая право работнику ми­лиции на использование вашего автомобиля, содержится в ст. 11 Закона Украины «О милиции»: «Работник милиции имеет право использовать транспортные средства граждан для проез­да к месту происшествия, стихийного бедствия, доставки в ле­чебное учреждение лиц, требующих безотлагательной медицин­ской помощи, для преследования преступников и доставки их в милицию». Об этом же сказано в п.2.7 ПДД и ст. 16 Закона Украины «О дорожном движении». При этом водитель имеет право на компенсацию затрат. Лицо, воспользовавшееся транс­портным средством, обязано выдать соответствующую справку.

В отличие от того, что мы видим в американских боеви­ках, наша милиция не злоупотребляет своими правами и не беспокоит добропорядочных граждан желанием покататься на их автомобиле.

Кстати, под компенсацией затрат имеется ввиду не толь­ко стоимость потраченного бензина, но и любой ущерб, на­несенный транспортному средству. К примеру, повреждения, нанесенные преследуемыми правонарушителями, если они отстреливались и попали в автомобиль. Кровь пострадавше­го, испачкавшая сиденья. Повреждения ходовой части, про­исшедшие в результате выезда на плохую дорогу и т.п. Кроме того, в состав такого ущерба может входить и упущенная вы­года. Например, из-за опоздания у владельца автомобиля со­рвалась сделка.

Понятно, что любой автовладелец не хочет иметь та­кую головную боль. Ведь процедура выплаты компен­сации может занять многие месяцы, а то и годы. К то­му же, нет никаких гарантий, что все это произой­дет без вмешательства судебных органов. Поэто­му давайте разберемся - всегда ли вы обязаны предо­ставлять свой автомобиль сотруднику милиции или медработнику, и какие здесь существуют нюансы?

На самом деле требование предоставления транспорт­ного средства имеет достаточно серьезные ограничения, ко­торые мы и перечислим. Возможно, что каким-нибудь из них вам придется воспользоваться.

1) Остановить транспортное средство может только со­трудник милиции. Медицинские работники такого права не имеют.

2) Действующим законодательством не предусмотрено право работников милиции требовать от водителя высадки пассажиров из автомобиля. Ст. 19 Конституции Украины:

«Должностные лица органов государственной власти или ор­ганов местного самоуправления могут действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, предусмо­тренном Конституцией и законами Украины».

3) Закон требует от водителя предоставления транс­портного средства, но не своих услуг как водителя. Ст.43 Конституции: «...использование принудительного труда за­прещено...» Водитель имеет право отказаться от управле­ния автомобилем. Для принудительного отстранения его от управления нужны веские основания. К примеру, водитель пьян-..

4) Сотрудники милиции имеют право требовать предо­ставления транспортных средств не для всех своих служеб­ных заданий, а лишь связанных с непосредственным пресле­дованием правонарушителей или доставкой их в органы ми­лиции.

А абсурдность ситуации в том, что вам предлагают стать участником боевика с гонками автомобилей по пересеченной местности, со стрельбой, захватом заложников, а если «пове­зет», то и со взрывом автомобиля в финале, вместе со всеми его пассажирами. Ну, если вы большой любитель этого жан­ра, тогда, пожалуйста, - погоняйте адреналин в крови. А ес­ли вам больше нравится эротика, то лучше, наверное, запла­тить штраф и отказаться от захватывающей погони. Тем бо­лее, что цена вопроса составит всего 136 грн.

Продолжим перечень ограничений.

5) От водителя могут потребовать предоставить транс­портное средство для доставки пострадавшего не в любое, а только в ближайшее лечебное учреждение. При этом профиль учреждения, наличие или отсутствие в нем стационара и т.п. значения не имеют.

6) Сотрудники милиции или медики не могут вынуждать водителя нарушать требования ПДД. Если в такой ситуации по вине водителя произойдет ДТП, он будет нести за это от­ветственность.

7) Транспортное средство - это объект права собствен­ности. Это право представляет собою возможность владе­ния, пользования и распоряжения имуществом. Ущемление любой из этих возможностей - нарушение права собственно­сти. Когда от владельца требуют предоставления автомоби­ля, нарушают право распоряжения свои имуществом. Ст.41 Конституции гласит, что право частной собственности яв­ляется нерушимым. Исключений всего два: принудительное отчуждение по мотивам общественной необходимости, при условии предварительной и полной компенсации его стоимо­сти, и конфискация по решению суда. И речь здесь идет о ли­шении права собственности, а не о его нарушении. В пере­чень разрешенных Конституцией случаев нарушения права собственности не входит пользование должностными лица­ми государственных органов власти или медицинскими ра­ботниками предоставленным частным транспортным сред­ством. Ст.8 Конституции Украины говорит о том, что все законы и иные нормативные акты должны приниматься на основе Конституции и отвечать ей. Это относится и к Зако­ну «О дорожном движении и ПДД, где имеются явные несо­ответствия нормам Конституции.

Доказывать все это сотрудникам милиции вы не должны, а если по факту вашего отказа в предоставлении транспортно­го средства они начнут составлять протокол, выполняйте на­ши РЕКОМЕНДАЦИИ:

1) В своих объяснениях в протоколе пишите: «Выполне­ние требования о предоставлении транспортного средства временно лишает меня возможности пользоваться и распо­ряжаться транспортным средством. Это является нару­шением права собственности. Данный случай не входит в исключительный перечень ситуаций, когда нарушение пра­ва собственности разрешено ст.41 Конституции Украины. Согласно ст.8 Конституции, законы и нормативные акты должны отвечать ей, нормы Конституции являются норма­ми прямого действия. Поэтому в случае противоречия Кон­ституции и иных нормативных актов применяются нор­мы Конституции, которые не разрешают в такой ситуации нарушений права собственности. На указанных основаниях считаю свои действия правомерными».

2) Не забудьте обжаловать протокол в установленном по­рядке и установленные строки.

При составлении жалобы можете сослаться на п.2 Поста­новления Пленума Верховного суда Украины «О применении Конституции Украины при осуществлении правосудия» от 1.11.1996г., где сказано: «Суды при рассмотрении конкрет­ных дел должны оценивать содержание любого закона или иного нормативно-правового акта с точки зрения его соответствия Конституции и во всех необходимых случаях применять Кон­ституцию, как акт прямого действия. Судебные решения должны базироваться на Конституции, а также на действующем законодательстве, не противоречащем ей... Суд должен приме­нять Конституцию в случае ... когда закон, действовавший до введения в действие Конституции или принятый после этого, противоречит ей».

Управление тс в состоянии алкогольного, наркотического или другого опьянения или под воздействием лекарственных препаратов, отказ от прохождения осмотра на состояние опьянения или относительно употребления препаратов

Штраф составляет от 2550 до 3400 грн, или общественные работы на 40-50 часов, или арест на 7-10 суток. Повтор­ное нарушение на протяжении года влечет за собой лишение права управления на 2-3 года, с возможным платным изъя­тием ТС, или общественные работы на 50-60 часов, или арест на 10-15 суток. Третье нарушение на протяжении го­да - лишение права управления на 10 лет, с платным изъя­тием ТС.

Управление транспортным средством в состоянии опья­нения является одним из самых серьезных и самых распро­страненных нарушений ПДД на дороге. Даже после введения новых штрафов этот вид правонарушений стоит чуть ли не на первом месте. Складывается впечатление, что в нашей стране за рулем сидят одни алкоголики.

Вождение под «мухой» - явление ненормальное и пред­ставляет повышенную общественную опасность. Каждое чет­вертое дорожно-транспортное происшествие совершается по вине водителей в нетрезвом состоянии. Это объясняется тем, что под влиянием алкоголя или наркотиков нарушаются важ­нейшие функции организма водителя, снижается реакция, возникает излишняя самоуверенность, пренебрежительное отношение к соблюдению Правил дорожного движения.

В большинстве зарубежных стран управление транспорт­ным средством под воздействием алкоголя не запрещается, а лишь ограничивается количественным уровнем или степе­нью концентрации алкоголя в крови водителя. Влияние раз­личных доз алкоголя на водительские способности человека и, как следствие, на вероятность совершения ДТП определено, по мнению зарубежных специалистов, достаточно четко. Это дало основание для широкой поддержки идеи о том, что мак­симально разрешаемый уровень содержания алкоголя не дол­жен превышать 0,5 г в расчете на 1000 куб. см или 1 литр кро­ви (г/л).

В Европейском союзе в настоящее время обсуждается воз­можность введения единого для всех государств-членов макси­мально разрешаемого уровня - 0,5 г/л, что позволит снизить ко­личество погибших по причине повышенного содержания ал­коголя. Но уже и сейчас многие европейские государства при­няли законодательные нормы, ограничившие допускаемый уро­вень содержания алкоголя в крови водителя этой величиной.

В Венгрии, Румынии, Словакии, Японии водителям вообще запрещено употребление алкоголя. В Болгарии, Латвии, Турции, Югославии, Австрии, Бельгии, Германии, Дании, Франции, Ис­пании - уровень содержания алкоголя в крови водителя не дол­жен превышать 0,5 г/л. В Великобритании, Италии, Швейцарии - 0,8 г/л. В Швеции, Польше - 0,2 г/л. В Испании 0,3 г/л - мак­симально разрешенный уровень содержания алкоголя в крови для водителей грузовых и пассажирских транспортных средств, автомобилей скорой помощи и пожарной охраны.

В США принят закон, вынуждающий штаты снизить уро­вень допустимого содержания алкоголя в крови водителя до 0,8 г/л. В настоящее время в большинстве штатов разрешается управление транспортным средством при концентрации алкого­ля в крови не более 1,0 г/л, лишь в 18 из 50 штатов страны приня­то ограничение в 0,8 г/л. В соответствии с законом штат, который не введет ограничение уровня содержания алкоголя в крови до 0,8 г/л, ежегодно недополучит суммы, выделяемые государством на строительство и ремонт дорог. Украинское законодательство вообще не допускает содержание алкоголя в крови.

Исследования медицинских экспертов убедительно гово­рят о зависимости совершения ДТП от приема алкоголя и от высоты уровня алкоголя в крови: содержание алкоголя в кро­ви выше 1,50 г/л находили почти у всех пострадавших при ав­томобильных авариях.

Каким же образом наркологи характеризуют влияние со­держания алкоголя в крови на общее состояние человека?

СОДЕРЖАНИЕ АЛКОГОЛЯ Г/Л

СОСТОЯНИЕ ЧЕЛОВЕКА

0,0 - 0,2

«Физиологическое» или повышенное «физиологическое» содержание алкоголя в крови. До уровня 0,20 г/л «алкогольное число» может повышаться и без алкоголя - после приема большого количества загнившего, бродящего винограда и некоторых фруктов, некоторых пищевых средств и при некоторых состояниях организма

0,2 - 0,5

Большинство наркологов объединяет эту группу с предыдущей.

0,5-1,0

Такое содержание алкоголя в крови указывает на несомненный факт приема алкоголя. Внешние признаки могут не проявляться

1,0-1,5

Явное влияние алкоголя. Внешние признаки проявляются у большинства людей

1,5-2,0

Стойкое влияние алкоголя, значительное опьянение

2,0 и выше

Сильное и сильнейшее влияние алкоголя


Процедура диагностики на состояние алкогольного опья­нения весьма унизительна. При этом водитель теряет массу времени. И даже если он окажется абсолютно трезвым, ни по­терянного времени, ни унижения ему никто, никак и никогда не компенсирует.

Есть ли у водителя возможность избежать этого? Есть. Она заключается в использовании своих прав, предоставлен­ных Конституцией и законами. Вот их-то мы и рассмотрим вначале, а после разберемся в тонкостях процедуры диагно­стики, которую применяют сотрудники ГАИ.

Самым последним документом, направленным на борь­бу с водителями-алкоголиками, является Постановление КМУ №1103 от 17 декабря 2008 г. «Порядок направления во­дителей транспортных средств на проведение осмотра с це­лью выявления состояния алкогольного, наркотического или другого опьянения или пребывания под воздействием ле­карственных препаратов, которые снижают внимание и ско­рость реакции».

Постановление содержит несколько ключевых моментов:

- Осмотр водителя на месте остановки транспортного средства осуществляется в присутствии двух свидетелей.

- В качестве свидетелей не могут привлекаться работни­ки милиции.

- Осмотр водителя может проводиться уполномоченным лицом Госавтоинспекции на месте остановки автомобиля или врачом заведения здравоохранения, в том числе и в специаль­но оборудованных передвижных пунктах.

- Осмотр водителя врачом осуществляется по методике и с использованием устройств, разрешенных к применению Мини­стерством здравоохранения.

- Инспектор ГАИ должен обеспечить проведение осмо­тра водителя на наличие в крови алкоголя или наркотических средств не позже, чем на протяжении двух часов с момента вы­явления соответствующих оснований.

- Если водитель отказывается от осмотра, инспектор в при­сутствии двух свидетелей составляет протокол об администра­тивном правонарушении, в котором отмечаются признаки опья­нения и действия водителя относительно уклонения от осмотра.

Что ж, документ, несмотря на свою свежесть, не содержит ничего нового и утешительного для водителей. А ведь, чест­но говоря, многие ожидали, что после увеличения штрафов и ужесточения ответственности водителей в этом Постановле­нии появится хоть что-то для защиты водителей от произво­ла гаишников, проводящих «по-своему» проверку водителей на состояние опьянения. Об этом мы расскажем позже, а пока да­вайте изучим документ, на котором было воспитано не одно поколение гаишников. Для вас он более интересен, потому что называется так: «Инструкция о порядке направления граж­дан для осмотра на состояние опьянения в учреждения охра­ны здоровья и проведение осмотра с использованием техниче­ских средств». Добавим, что документ утвержден совместным приказом Министерства здравоохранения и МВД Украины. № 114/38/15-36-18 от 24.02.95 г.

Как известно, далеко не все работники милиции в своей работе руководствуются законами. Ну, хотя бы потому, что их надо знать. А для этого их надо читать. С инструкциями про­ще - их гораздо меньше, по содержанию они короче, да и при­думаны непосредственным руководством. Пускай оно изучает законы, на то оно и руководство.

Итак, начинаем изучать инструкцию и представляем себя в роли инспектора ГАИ, которому предстоит поймать, а глав­ное, уличить водителя-алкаша.

Читаем в начале: «...выявление у правонарушителя состо­яния опьянения осуществляется на основании его осмотра, ко­торый проводится в соответствии с требованиями этой Ин­струкции с использованием индикаторных трубок «Контроль трезвости» или иных специальных технических средств и ра­ботниками медицинских учреждений».

Далее следуют признаками опьянения:

- запах алкоголя изо рта;

- неустойчивость позы;

- нарушение речи;

- выраженное дрожание пальцев;

- резкое изменение кожного покрова лица;

- поведение, не соответствующее обстановке;

- заявление граждан об употреблении спиртных напит­ков, а так же признание их в этом.

Если работник ГАИ обнаружит у водителя суженные или расширены зрачки, которые не будут реагировать на свет, за­медленные движения или ответы на поставленные вопросы, а на руках многочисленные следы от инъекций, то вывод одно­значен - перед ним наркоман.

Далее Инструкция раскрывает весь арсенал инспекто­ра ГАИ для выведения водителя-алкоголика на чистую во­ду. Рассмотрим подробно каждый из них и дадим коммен­тарии.

Первый из них - добровольное признание водителя в упо­треблении спиртных напитков. Это самый простой способ вы­ведения водителя на чистую воду. Он отрабатывался гаишника­ми десятилетиями, опыт передавался из поколения в поколение и, традиционно держался в большой тайне. Но и здесь есть два варианта.

Когда выпил и сел за руль, все понятно. Пьяному не ме­сто на дорогах. Пусть отдуваются сами. Они считают себя «джентльменами удачи» на дорогах. И путь у них должен быть такой же, как угероев из одноименного фильма: выпил - сел за руль - в тюрьму! На этот случай советы давать не будем!

От второго варианта страдает большинство водителей, порой необоснованно. Расслабился человек вечером, выпил, а утром за руль. Вот тут все и начинается.

Утренняя «проверка документов» инспекторами ГАИ, как правило, является операцией по выявлению любителей вечерне­го застолья. Среди гаишников существуют даже негласные пра­вила - надо обязательно останавливать автомобиль с запотевши­ми стеклами, особенно если за рулем сидит «жующий» водитель. Как мы уже говорили, официально эти признаки не являются по­водом для остановки. Официальные документы гласят, что осно­ванием для остановки автомобиля с последующей проверкой во­дителя на состояние алкогольного опьянения является харак­тер движения транспортного средства. Отсюда и возникла горя­чо любимая стражами дороги иная причина остановки - провер­ка документов.

Получив документы на руки, работник ГАИ начинает задавать различные вопросы. В момент ответа он усилен­но втягивает носом воздух. Раньше было проще - водитель всегда выходил из машины, а инспектор ГАИ во время раз­говора с ним всегда становился лицом против ветра. Теперь немного сложнее водитель сидит в автомобиле, а работни­ку ГАИ приходится наклоняться к опущенному стеклу авто­мобиля, дабы учуять долгожданный запах. Но и здесь не все просто - в салоне могут сидеть пассажиры со стойким запа­хом алкоголя и нужно найти причину, чтобы заставить во­дителя выйти из автомобиля и поставить его лицом к себе с наветренной стороны.

При возникновении малейших подозрений гаишник начинает процедуру «выбивания добровольного призна­ния». Для начала он задаст провокационный вопрос: «Что-то вид у вас уставший?». Ответ водителя должен разве­ять его сомнения, поэтому содержание ответа имеет очень большое значение для сценария дальнейших событий. Ес­ли водитель расскажет, что поздно лег спать или устал вче­ра на вечеринке (свадьбе, дне рождения, похоронах и т.д.), можете не сомневаться - тут же последует второй вопрос: «Что вчера пили?». И это называется - приплыли. Следую­щим шагом будет «продувка», представляющая из себя ком­плекс упражнений по надуванию воздушного шарика через «трубку трезвости».

Вообще, водитель может вообще отказаться отвечать на вопросы инспектора. Такое право дано ему ст. 63 Конститу­ции Украины, которая прямо указывает, что человек не мо­жет быть привлечен к ответственности за отказ давать пояс­нения или показания относительно себя, близких родственни­ков или членов семьи. И в данной конкретной ситуации этим правом можно воспользоваться...

Но, самое главное, в чем и заключается секрет гаишников, в другом.

ПОМНИТЕ! Факт употребления спиртных напитков в прошлом и нахождение в состоянии алкогольного опьянения в данный момент - это не одно и то же! Опьянение подразу­мевает определенное состояние нервной системы и всего орга­низма человека. Законодательство устанавливает ответствен­ность за управление транспортным средством в состоянии ал­когольного опьянения, а не за употребление спиртных напит­ков в прошлом.

С точки зрения законодательства в упомянутом выше ди­алоге вопрос инспектора ГАИ должен был прозвучать следу­ющим образом: «Находитесь ли вы в состоянии алкогольного опьянения?». Ответ должен прозвучать созвучно: «В состоянии алкогольного опьянения я не нахожусь!». Если такой ответ со­трудника ГАИ не удовлетворяет, он перейдет ко второму спо­собу разоблачения водителя - проверка с помощью трубки «Контроль трезвости».

Опять обращаемся к упомянутой выше Инструкции № 114/38/15-36-18.

ВНИМАНИЕ! Последний ее пункт гласит: «Выводы по осмо­тру граждан на состояние опьянения, полученные с нарушением требований Инструкции, считаются недействительными».

Именно потому эти требования вы должны знать:

- К проведению осмотра водителя с применением трубки «Контроль трезвости» допускаются лишь те сотрудники мили­ции, которые имеют специальные звания и прошли специаль­ную подготовку.

- Перед применением трубка проверяется на годность к применению. Запрещено использовать трубку, если она име­ет механические повреждения, нарушена ее герметичность, наполнитель имеет зеленые вкрапления и пересыпается по трубке, истек гарантийный срок, присутствуют иные наруше­ния требований паспорта предприятия-изготовителя.

- Осмотр водителя с применением трубки проводится в присутствии двух свидетелей.

- Работник милиции должен получить согласие водителя на его осмотр с применением трубки. В случае отсутствия та­кого согласия, дальнейший осмотр проводится в учреждениях медицины.

- Трубку раскрывают в присутствии водителя и двух сви­детелей. При этом работник милиции одевает мундштук респи­раторного баллона на конец трубки и предлагает водителю са­мостоятельно взять из упаковки индивидуальный мундштук одноразового использования, надеть его на противоположный конец трубки и продуть ее до полного заполнения баллона.

- Наполнитель под действием паров алкоголя должен за 1-2 минуты изменить цвет с желтого на зеленый.

- Если цвет изменился, проба считается позитивной.

- Позитивная проба на алкоголь в воздухе, что выдыхает­ся, является подтверждением факта употребления алкогольно­го напитка, а протокол, при согласии водителя с результатами осмотра, - основанием для привлечения его к ответственности за управление транспортным средством в состоянии алкоголь­ного опьянения.

- Бланки протоколов являются документами строгой от­четности.

- Если водитель не соглашается с результатами пробы, его направляют для осмотра в медицинское учреждение.

Переходим к комментариям. Проблема с этими трубками заключается в следующем - изменение цвета реагента в труб­ке еще не свидетельствует однозначно о нахождении водителя в состоянии алкогольного опьянения. Такая же реакция труб­ки возможна на целый ряд безалкогольных напитков и заболе­ваний человека. Изменение цвета трубки очень наглядно. По­этому большинство водителей, получивших «положительный» результат пробы, признаются, что действительно вечером упо­требляли алкоголь и добровольно подписываются под тем, что управляли автомобилем в состоянии алкогольного опьянения.

ПОМНИТЕ! Изменение цвета трубки «Контроль трезво­сти» является доказательством состояния алкогольного опья­нения только в том случае, если водитель добровольно при­знается в этом. Показания трубки являются лишь основанием для дальнейшей проверки водителя в медицинском учрежде­нии. Более того, подвергаться тесту с использованием трубки «Контроль трезвости» или иного алкотестера совсем не обя­зательно. Ни одним законом не предусмотрена такая обязан­ность водителя. Законодательством установлена ответствен­ность только за уклонение от осмотра на состояние алкоголь­ного опьянения в медицинском учреждении.

Если вы желаете отстоять свои права - отказывайтесь от проверки с помощью трубки контроля трезвости и предлагай­те сотруднику милиции проследовать в медицинское учрежде­ние для проведения медицинского освидетельствования. Его результаты покажут ваше состояние и имеют силу доказатель­ства. В подавляющем большинстве случаев инспектор отказы­вается от такой проверки и возвращает водителю документы.

Кроме того, известны способы обмана водителей при контроле на трезвость с использованием трубки «Контроль трезвости». Перечислим наиболее известные из них:

- Увлажнение полиэтиленового пакета спиртосодержа­щей жидкостью. После продувания трубки водителем, воздух из пакета выжимают. Трубка приобретает зеленую окраску.

- Подмена трубки до продувания. Водитель дует в трубку, уже имеющую зеленый цвет.

- Подмена трубки после продувания. Водителю демон­стрируют новую трубку, имеющую желтую окраску. Затем имитируют отламывание обоих стеклянных концов. Предлага­ют продуть, не выпуская при этом из рук и закрывая наполни­тель, затем показывают трубку зеленого окрашивания.

- Увлажнение стенок индикаторной трубки спиртосодер­жащей жидкостью. Делается минимальный скол одного из краев трубки. Кончиком иглы инсулинового шприца наносит­ся спиртсодержащая жидкость на внутренние стенки трубки. При поведении пробы водителю показывают трубку желтого цвета с неповрежденным концом ближним к наполнителю, за­тем демонстрируется скол целого конца трубки и имитирует­ся скол второго.

- Использование трубок с просроченным сроком годности.

Оказывается, и водитель может обмануть трубку. Сери­ей глубоких вдохов-выдохов можно запросто снизить сте­пень концентрации «дурного воздуха», заполнив полость рта и часть трахеи чистым воздухом. Сами производители алко-метров признают, что при помощи такой вентиляции можно уменьшить силу «выхлопа» на 10-15 процентов.

Подкованные хитрецы, зная, что трубки реагируют не только на алкоголь, но и на спиртосодержащие лекарства, ссы­лаются на больное сердце и заявляют, будто принимают, напри­мер, валокордин. Кроме того, можно «найти» у себя что-нибудь из длинного списка болезней, при которых также фиксирует­ся наличие паров алкоголя в воздухе, выдыхаемом абсолютно трезвым человеком: диабет, тонзиллит, стоматит и даже кариес.

Руководство ГАИ заявляет о том, что на смену трубкам скоро придут более современные алкотестеры. Насколько можно будет верить их показаниям? Мы приведем несколько примеров подтасовки данных на современных алкотестерах. Выводы делайте сами.

Алкотестер «Алкотест - 203», производство Беларусь. До­вольно распространен у сотрудников ДПС по причине неболь­шой стоимости, удобстве при использовании. Имеет три источ­ника питания: 220 вольт, 12 вольт, элемент питания типа «Крона».

При включении прибора, вначале происходит прогрев. На табло загораются цифры обратного отсчета времени: 1,80; 1,79; 1,78; 1,77; и так до 0, после чего и должна начаться «про­дувка». Но если кнопку включения держать все время нажа­той, на табло всегда будет значение «000». Его демонстрируют водителю, после чего предлагают продуть прибор. При этом инспектор ГАИ не выпускает прибор из своих рук, удержи­вая клавишу включения питания в нажатом состоянии. По­сле выдоха ГАИшник отпускает клавишу. На табло начинается обратный отсчет времени. Водителю демонстрируется какая-либо из цифр 1,79 или 1,77, заявляя при этом, что прибор об­наружил 1,79 промилле. Если водитель заметил, что цифра с 1,79 уменьшилась до 1,78, ему объясняют, что промилле сни­жается по причине проветривания датчика.

Алкотестер ALERT J4X. На боковой стороне под клави­шей включения - круглая пластмассовая заглушка. Под ней имеется регулировочный винт чувствительности прибора. Благодаря легкому доступу с помощью тонкой отвертки мож­но изменять чувствительность прибора в сторону увеличения или в сторону уменьшения.

При использовании алкотестеров любых моделей, име­ющих мундштуки, возможно использование ваты или ткани, смоченной спиртсодержащей жидкостью. В зависимости от конструкции вата со спиртом может вкладываться либо в мунд­штук, либо в отверстие прибора, предназначенное для муштука.

Также при использовании алкотестеров практически лю­бых моделей возможно введение газа из газовых зажигалок в полость мундштука. При дальнейшем продувании даже не­большие остатки газа, попадая на датчик алкотестера, изменя­ют его чувствительность, в результате чего прибор показывает какие-либо «промилле»...

Как избежать обмана? Лучше всего - никуда не дуть: ды­хательные упражнения оставьте для жены или надувания воз­душных шариков своему ребенку. А степень алкогольного опьянения проверяйте в медицинском учреждении.

Не хотите терять время? Вспоминайте о размере штра­фа или перспективе хождения пешком в течение нескольких лет. Ну, а если вам дорого время или вы уверены в своем со­стоянии, то постарайтесь придерживаться основных рекомен­даций при выполнении дыхательных упражнений по просьбе сотрудника ГАИ:

- Проверьте срок годности трубки «Контроль трезвости»;

- Проверьте целостность трубки;

- Мундштук берите из упаковки и открывайте самостоя­тельно;

- Порошок в трубке не должен иметь посторонних вкра­плений;

- Порошок не должен пересыпаться;

- Держите трубку или алкотестер в своих руках;

- Не торопитесь возвращать прибор ГАИшнику, запомни­те и запишите его название;

- Постарайтесь привлечь как можно больше свидетелей;

- Трубка позеленела - еще не все потеряно: не признавай­те показания трубки и настаивайте на дальнейшей проверке в медицинском учреждении.

В жизни бывают разные поводы для употребления алко­голя, перечислять их не имеет смысла. Но употребляя вечер­ние 100... граммов, вы должны трезво оценивать ситуацию и понимать всю ответственность своего состояния за рулем. А для расчета предельно допустимой вечерней дозы вы можете воспользоваться приведенными ниже таблицами.

Зависимость между наличием паров алкоголя в выдыхаемом воздухе при освидетельствовании с использованием индикаторных трубок «контроль трезвости» и употребленным напитком

Напиток

Кол-во (мл)

Время обнаружения паров алкоголя в выдыхаемом воздухе (часы)

Пиво (2,8°)

Пиво (3,4°)

500 (1 порция)

500 (1 порция)

Не определяется

«Джин-тоник»

330 (1 порция)

Не определяется

Шампанское

100(1 порция)

1

Смесь коньяка и шампанского

100-150

4-5

Портвейн

200 (2 порции)

300

400

3-3,5

3,5-4

4,5-5

Коньяк

100

3,5-4

Водка

50

100

200

250

500

1-1,5

3-3,5

6,5-7

8-9

15-18


ПРИМЕРНОЕ ОПРЕДЕЛЕНИЕ СОХРАНЕНИЯ АЛКОГОЛЯ В КРОВИ

Вес тела

Кол-во порций


1

2

3

4

5

Время сохранения алкоголя в крови (в часах от начала приема)

50

3

6,5

9,5

13

16

60

3

5,5

8

10,5

13,5

80

2

4

6

8

10

90

2

3,5

5,5

7

9

100

1,5

3

5

6,5

8

Примечание: за одну порцию приняты следующие количества напитков: 50 г водки, либо 100 г портвейна, либо 150 г сухого вина, либо 7 бутылка (0,5 л) пива.


И, наконец, мы рассмотрим последнюю стадию определения степени алкогольного опьянения водителя - медицинское осви­детельствование. Заключение специалистов-медиков, даваемое при таком освидетельствовании, - это доказательство, что води­тель действительно нетрезв. Опять обращаемся к Инструкции № 114/38/15-36-18. Выделяем ключевые моменты:

- Осмотр в медицинских учреждения проводится врачами: психиатрами-наркологами, невропатологами, специально подго­товленными врачами других специальностей, фельдшерами, про­шедшими специальную подготовку, по списку, утвержденному главным врачом центральной городской (районной) больницы.

- Перечень медицинских учреждений, которым дано право проведения такого осмотра, утверждается региональным управле­нием охраны здоровья. Проведения осмотра в других учреждени­ях запрещается.

- Доставка в медицинское учреждение осуществляется не позднее 2-х часов с момента возникновения оснований для его проведения.

- Результаты осмотра сообщаются водителю в присутствии

доставившего его работника милиции.

- Результат осмотра оформляется протоколом в двух экзем­плярах, один из которых отдается работнику милиции и заверяется подписью врача и печатью, второй - остается в учреждении здравоохранения.

- Осмотр фиксируется в специальном журнале.

- Водитель или работник милиции могут в десятидневный срок оспорить результаты осмотра в региональном наркодиспан­сере или в суде.

- Затраты на проведение осмотра могут компенсироваться на договорной основе. Заказчиками проведения осмотра не могут выступать физические лица, за исключением случая проведения осмотра по их инициативе.

ПОМНИМ! «Выводы по осмотру граждан на состояние опья­нения, полученные с нарушением требований Инструкции, счита­ются недействительными».

Полное освидетельствование - это не только «воздушный тест», но и проверка на хроматографе (приборе для анализа мочи), иногда анализ крови, а также проверка общего состояния: одеж­ды, мимики, речи, дыхания, координации движений... Нарколог просит, например, дотронуться мизинцем до кончика носа или принять позу Ромберга, то есть закрыть глаза, поставить ноги по одной прямой и вытянуть вперед руки.

Казалось бы, все, тут уж не отвертеться. Представьте, умудря­ются. Кто-то возит с собой баночку собственной «трезвой» урины и ее-то и отдает на экспертизу. Кто-то поступает совсем нагло: за­черпнет в пробирку из-под крана обычной воды, окрасит ее слегка в туалете и подсовывает наркологу.

Правда, если нарколог сговаривается с гаишниками, то тут ничего не спасает. И это самая опасная ситуация. Защитить в ней может только одно - знание методологии, если хотите, правил про­ведения медицинского осмотра. Вы можете задать резонный во­прос: а кто устанавливает эти правила? Кто главный разработчик методологии? По логике, конечно же, Министерство здравоохра­нения.

Почему вопрос методологии очень важен? Ранее медики при проведении экспертизы использовали термин «остаточное явле­ние». Сейчас его заменили на формулировку «установлен факт применения алкоголя. Признаков опьянения не выявлено». Эта фор­мулировка означает, что человек ранее употреблял алкоголь, но на момент освидетельствования уже протрезвел. А значит, в его пове­дении нет признаков опьянения и он не виновен. Разница в фор­мулировках имеет очень существенное значение - от нее зависит дальнейшая судьба водителя. Есть ли единая методология в Укра­ине, какими методологиями пользуются медики при определении степени опьянения водителя, - мы, к сожалению, не нашли офици­альных документов. На сайте Минздрава Украины, где расположе­ны все официальные документы, каких-либо следов существова­ния такой методологии мы не обнаружили.

Зато мы нашли другой интересный документ. Это приказ Минздрава СССР № 694 от 08.09.1988 г. «О мерах по дальнейшему совершенствованию медицинского освидетельствования для уста­новления факта употребления алкоголя и состояния опьянения» Процитируем его дословно:

«В настоящее время медицинское освидетельствование лиц с подозрением на употребление алкоголя широко осуществляется в учреждениях здравоохранения. Прежде всего это касается освиде­тельствования водителей автотранспорта и других подвижных средств. ...Указанные обстоятельства налагают на работников здравоохранения повышенную ответственность за качество про­ведения медицинского освидетельствования и обоснованность вы­носимых ими заключений.

Вместе с тем на местах в организации медицинского освиде­тельствования для установления состояний, связанных с употре­блением алкоголя, имеются серьезные недостатки. Нередко врачи, привлекаемые к проведению такого освидетельствования, не осве­домлены о всех действующих по этому вопросу нормативных до­кументах; осуществляемое ими освидетельствование не соответ­ствует требованиям инструкции, выносимые заключения должным образом не обосновываются результатами самого освидетель­ствования. Вследствие этого только за 1985-1987 годы Централь­ной контрольной комиссией экспертизы алкогольного опьянения при Минздраве СССР на основании экспертной оценки актов меди­цинского освидетельствования и медицинской документации, за­ключения о наличии алкогольного опьянения более чем в половине случаев признаны необоснованными».

Результатом появления этого Приказа стал другой документ - «Медицинское освидетельствование для установления факта упо­требления алкоголя и состояния опьянения», который является Указанием Министерства здравоохранения СССР под №06-14/33-14 от 2.09.88 г. Он настолько интересен, что мы решили разме­стить его в приложении, а дабы вас заинтриговать, приведем не­сколько интересных выдержек:

- «Недопустимым является установление факта употребле­ния алкоголя и состояния опьянения у обследуемого исключительно на основании запаха алкоголя изо рта, а также сведений о потре­блении спиртных напитков».

— «Запах алкоголя изо рта практически обязателен в состоя­нии алкогольного опьянения. Однако субъективная оценка наличия или отсутствия запаха алкоголя изо рта, как показывает прак­тический опыт, нередко приводит к ошибкам. Следует дифферен­цировать запах алкоголя с запахами других летучих пищевых, ле­карственных или косметических веществ, которые могут весь­ма напоминать алкоголь. Кроме того, нередко может запах исхо­дить от одежды обследуемого, пропитанной спиртными напитка­ми, от повязок или ран, обработанных спиртосодержащими пре­паратами».

Вообще нужно заметить, что вопрос существования украин­ской медицинской методологии проверки водителей на состояние алкогольного опьянения достоин своего описания в детективном романе.

По логике вещей, следуя Постановлению Кабмина от 06.04.1998 р. № 456, в Украине был создан Украинский медицин­ский центр безопасности дорожного движения при Министерстве здравоохранения. Кому, как не этому центру, необходимо было за­ниматься разработкой методологий. Но центру было не до этого. Его постоянно реорганизовывали, а в это время на местах созда­вались региональные медицинские центры безопасности дорож­ного движения в виде обществ с ограниченной ответственностью и частных предприятий, которые имеют довольно громкие назва­ния. К примеру - частное предприятие «Західний регіональний медичний центр безпеки дорожнього руху» (выдержка из Приказа МЗ от 30.03.2007 г. № 152 «Про затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України»).

Центры есть, а вот единой методологии нет. Кому и зачем это нужно? Мы думаем, что этой темой должны заниматься совсем другие «писатели».

Употребление алкоголя, наркотиков или лекарственных препаратов на их основе, после ДТП или остановки автомобиля работниками ГАИ

Лишение права управления на 2-3 года или арест на 10-15 суток.

Новым законодательством введен запрет на употребление во­дителем алкоголя, наркотических и иных одурманивающих ве­ществ после ДТП или остановки автомобиля инспектором ГАИ. Милиционеры утверждают, что многие водители пытаются избе­жать наказания за управление машиной в нетрезвом виде, демон­стративно употребляя алкоголь уже после того, как их остановил сотрудник ГАИ. С алкоголем все понятно, а как быть с лекарствен­ными препаратами? Ведь их применение, особенно в стрессовой ситуации, может быть для некоторых людей вопросом жизни или смерти. Впрочем, юристы считают, что данный пункт противоре­чит ст. 62 Конституции, устанавливающей презумпцию невино­вности, и ограничивает ряд гражданских свобод. А значит, измене­ние к правилам может оспорить любой автолюбитель.

Несколько слов об употреблении лекарственных препаратов за рулем. Это весьма важный вопрос. Первое место среди причин автоаварий занимает вождение в нетрезвом состоянии. Невнима­тельность на дорогах и небрежное отношение к правилам – лишь на третьем месте. Второй, по европейским и американским дан­ным, самой распространенной причиной ДТП является злоупо­требление лекарствами. В Украине такой статистики нет, но, учи­тывая национальную любовь к самолечению, эта цифра должна быть серьезной.

Самые популярные препараты в водительской аптечке - обе­зболивающие. Их принимают от всего - и от прихватившего ра­дикулита, и от мышечных судорог, и от спазмов. Ну и, само собой, когда голова гудит «после вчерашнего».

Обезболивающие препараты делят на две группы:

- простые анальгетики - с одним активным обезболивающим веществом.

- Комплексные препараты.

Комплексные препараты имеют в своем составе несколько ак­тивных обезболивающих компонентов. В этой группе много пси­хотропных веществ, изъятых из свободной продажи. Но есть сре­ди комбинированных препаратов и эффективные безрецептур­ные, которые в разовых дозах содержат ненаркотические дозы нар­котического анальгетика. Они эффективны, но при неосторожном обращении опасны.

Потенциально опасными для водительского внимания явля­ются лекарства, в состав которых входят фенобарбитал и кодеин, -читайте в инструкциях состав препарата! Это седалгин, пенталгин, тетралгин, солпадеин (в последнем дозы кодеина очень высокие) и другие. Ненаркотической считается доза из одной-трех таблеток. Прием в таких количествах относительно безопасен. Но многие «глушат» боль ударными дозами. Например, дальнобойщики свое профессиональное заболевание - радикулит - на пять-шесть часов «заговаривают» большим количеством пенталгина. Боль эта доза снимает, но попутно снижает реакцию, концентрацию внимания, создает состояние эйфории. К группе риска относятся профессио­нальные водители старше 40 лет и водители с серьезными систем­ными заболеваниями.

Что делать? Разовый прием в дозах, указанных в инструк­циях, безопасен, но не всегда эффективен. Если прихватило рез­ко, а ехать далеко, например, от Донецка до Киева, лучше обра­тится в ближайшую больницу, чтобы сделали обезболивающий укол. Инъекции эффективнее таблеток. Но, правда, действуют более короткое время. Если позволяют время и средства, луч­ше заехать к своему лечащему врачу сделать анальгезирующую блокаду. Но в течение часа за руль садиться категорически про­тивопоказано!

Прихватило спину, как быть? При хронических мышечных спазмах (а это сильные боли) иногда назначают миорелаксанты. Молва записала их в очень эффективные обезболивающие. Мол, просто находка для водителей! Это не совсем так. Препарат дей­ствительно расслабляет мышцы, но при этом рассеивает внимание и вызывает сонливость. Разовый прием таких препаратов неэф­фективен! Назначают курсом. Если и подходят для водителей, то лишь для тех, у кого дневной график. Такие препараты (боклафен, терелгин, сердолок) принимают на ночь. У них быстрая скорость распада. Утром загибавшийся накануне от боли человек выглядит «молодцом-огурцом». Обезболивающий эффект длительный. По­могают при радикулите, растяжениях, прострелах. Нельзя приме­нять перед поездкой!

Особенно аккуратными за рулем надо быть:

- при передозировках и склонности к аллергии;

- при регулярном употреблении больших доз медикаментов, пусть даже назначенных врачом;

- при первом принятии нового препарата.

Анальгин замедляет реакцию. Отдельная тема - «пилюль-кины» без медицинского диплома, назначающие себе лекарства от головной боли по совету соседки или доктора из телерекламы. Обычно такие «специалисты» выбирают самые популярные обе­зболивающие препараты. Начинается все с парацетамола и аналь­гина, потом человек переходит на более сложные комбинирован­ные препараты на основе кофеина и многих других сильных обе­зболивающих препаратов. Тут совет один: ни в коем случае не на­до применять выбранные методом «тыка» препараты от головной боли! Ничего хорошего из этого не выйдет. Если замечаете, что все чаще и чаще тянетесь к аптечке за таблетками «от головы», то как можно скорее обращайтесь к неврологу. Иначе организм привы­кнет, и для того, чтобы снять боль, ему с каждым разом будет тре­боваться все большая доза. У хронических больных разовый при­ем таких самостоятельно прописанных и порой очень небезопас­ных препаратов часто достигает десятка таблеток. А эффект ми­нимален. Такой водитель вдвойне опасен на дороге - его внима­ние подавлено лекарствами и болью. Хроническим считается упо­требление обезболивающего от трех раз в неделю и чаще в течение двух-трех месяцев.

ПОМНИТЕ! Прежде чем принимать лекарственный препа­рат, внимательно изучите его инструкцию. Там не должно быть противопоказаний к приему препарата лицами, управляющими транспортными средствами.

VI. Последний совет

Все, что вы прочитали, удержать в голове невозможно. К тому же, дорога есть дорога, и ситуации на ней могут возникать самые непредсказуемые. Постарайтесь запом­нить для себя самое главное - никогда не спешите согла­шаться с решением инспектора ГАИ! Он тоже человек и тоже может ошибаться. К тому же не наша вина в том, что зачастую во время движения мы смотрим не на дорожные знаки, а на до­рожные ямы. Всегда, в любой ситуации пытайтесь найти ответ на вопрос: что вынудило вас нарушить правила дорожного дви­жения? Ответственность на дорогах должна быть солидарной. Пока же за все отвечаем только мы - своими деньгами, нерва­ми, здоровьем, а порой и жизнью.

Закон дает вам права на защиту собственных интересов. А они нарушаются уже в тот момент, когда инспектор ГАИ, со­ставляя протокол об административном нарушении, не гово­рит: «У вас есть право на юридическую помощь, сбор и предо­ставление доказательств» - предоставленное ст. 268 КоАП.

Даже если сотрудники ГАИ научаться произносить или зачитывать эту фразу, вряд ли они расскажут вам о том, каким образом эти права вы можете реализовать? Не возить же с со­бой адвоката?

Реализация ваших прав заключается всего в нескольких шагах:

1. Проверьте протокол и постановление.

Сотрудник ГАИ обязан выдать на месте копию протоко­ла. А если на месте выносится постановление об администра­тивном правонарушении - копию постановления. Проследи­те, чтобы данные совпадали с оригиналом протокола, включая данные самого сотрудника, составившего протокол и/или по­становление. Соблюдение всех нюансов поможет успешно за­щищаться в суде, а также обжаловать постановление.

2. Следите за правильностью заполнения протокола.

3. Если вам не пояснили ваши права, напишите в этой гра­фе, что со ст. 268 КоАП вас не знакомили.

4. Обязательно напишите пояснения в соответствующей графе протокола.

Укажите все аргументы в свою пользу. Если они отсут­ствуют в данный момент, это не означает, что они отсутству­ют вообще. Обязательно пишите в пояснении, что свою вину не признаете и согласно ст. 268 КоАП Украины просите отло­жить рассмотрение дела. Укажите, что доказательства будут представлены в суде.

5. Если у инспектора ГАИ отсутствуют свидетели, смело пишите в соответствующей графе, что свидетели отсутству­ют. Обязательно укажите свидетелей, в том числе и пассажи­ров своего автомобиля, которые могут подтвердить вашу не­виновность.

6. В незаполненных графах протокола ставьте прочерки.

7. Не стесняйтесь производить фото или видеосъемку до­рожной обстановки. То, что не увидели вы, - увидит адвокат.

8. Жалуйтесь в срочном порядке.

Чтобы обжаловать несправедливый вердикт, лучше все­го обратиться с соответствующей жалобой в течение 10 дней к начальнику управления ГАИ, работник которого вынес по­становление. Позже жалобы не рассматривают либо требуют оправдательные причины. Это - простой и быстрый путь. Но согласно законодательству, сделать это можно и через подачу жалобы в суд или прокурору. В прежнем законодательстве ес­ли суд принимал решение, не устраивающее водителя, опроте­стовать его было большой проблемой. Дело в том, что в КоАП прошлой редакции была фраза о том, что по админделам ре­шения районного суда являются окончательными. В нынеш­них изменениях ввели процедуру полноценной апелляции. Но водителям нужно учесть, что апелляцию необходимо подать в течение 10 дней после вынесения постановления по делу су­дом первой инстанции.

В жалобе указывайте все аргументы относительно «непра­воты» гаишника. Подкрепляйте их ссылками на ПДД и другие законодательные акты, включая Конституцию Украины. Обя­зательно подтвердите свое мнение доказательствами - показа­ниями свидетелей, фото- и видеоматериалами и пр. На край­ний случай, подойдут даже записи с мобильного телефона.

Можете обратиться за подготовкой документов к профессионалам-юристам. Ставки слишком-высоки, и оно то-uо стоит.

САМОЕ ГЛАВНОЕ! Надо ли показывать ли свою юри­дическую грамотность инспектору? Мы говорим - действуй­те по ситуации. Но всегда помните, что к счастью, инспекто­ры ГАИ при привлечении к административной ответствен­ности не то чтобы относятся к нам некорректно или посту­пают неправильно - они прекрасно чувствуют нашу юриди­ческую неграмотность и при привлечении гражданина к от­ветственности игнорируют все действующие нормы и пра­вила, что в итоге приводит к наказанию. Так вот, именно эта инспекторская уверенность, а также безалаберность должны работать на вас!!!

Дело в том, что при серьезном нарушении ПДД ваша юри­дическая грамотность начнет работать против вас. Вы начне­те спорить, и инспектор, чувствуя опасность, будет оформлять все именно так, чтобы у вас не оставалось ни единой возмож­ности обжаловать его решение.

Перефразируя классика, скажем - Уголовный кодекс вме­сте с КоАП и ПДД нужно чтить! Учитесь себя защищать! Мы постарались в доступной форме дать вам необходимые для этого знания!

Всех ситуаций, которые могут возникнуть на дороге, не предусмотришь, ни в какой книге не опишешь. Мы дали мно­жество советов. Они не исключительны, потому что на дороге возникают самые разные и самые неожиданные ситуации. Но что бы в вашей жизни ни произошло, постарайтесь всегда вы­полнять наш главный совет: не бойтесь отстаивать свои права! Особенно - при осознании собственной правоты.

ПОМНИТЕ!

Ваши права больше всех интересуют работников Госавтоинспекции!

© Караваев В.А., 2009 г.

VII. Приложение

ВНИМАНИЕ!

Тексты законодательных актов приведены в сокраще­нии.

Во избежание неоднозначной трактовки законодатель­ных актов Украины, текст приводится на государствен­ном языке.

Источник - сайт Верховной Рады Украины. Дата - 28. 06.2009 г.

Конституція України

Стаття 8.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Зако­ни та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звер­нення до суду для захисту конституційних прав і свобод лю­дини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 19.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 24.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 28.

Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не­людському або такому, що принижує його гідність, поводжен­ню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть засто­сувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох го­дин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з момен­ту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затри­мання захищати себе особисто та користуватися правовою до­помогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржи­ти в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 41.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визна­ченому законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користу­ватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, вста­новлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об'єктів з наступним по­вним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди пра­вам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 43.

Кожен має право на працю, що включає можливість заро­бляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення грома­дянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтерна­тивна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпеч­них для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 55.

Права і свободи людини і громадянина захищаються су­дом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і проти­правних посягань.

Стаття 56.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держа­ви чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 60.

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпо­рядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха­рактер.

Стаття 62.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинуваль­ним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержа­них незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного дер­жава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показан­ня або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і гро­мадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

**********

Правила дорожнього руху

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 10 жовтня 2001 р. № 1306

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташовани­ми на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакада­ми, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові доро­ги, крім довільно накатаних доріг (колій);

безпечна дистанція - відстань до транспортного засо­бу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі йо­го раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру; ' '

безпечний інтервал - відстань між боковими частина­ми транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змо­гу безпечно керувати транспортним засобом та контролюва­ти його рух у конкретних дорожніх умовах;

видимість унапрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зо­крема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпеч­ного маневру;

вимушена зупинка - припинення руху транспорт­ного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі;

випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспорт­ного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі;

власник транспортного засобу - фізична або юридич­на особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи;

водій - особа, яка керує транспортним засобом. Вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за повід, прирівнюється до водія. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі;

гальмовий шлях - відстань, що проходить транс­портний засіб під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на орган керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки;

дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників до­рожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

дорожні умови - сукупність факторів, що характеризу­ють (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка - сукупність факторів, що ха­рактеризуються дорожніми умовами, наявністю пере­шкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

житлова зона - дворові території, а також частини насе­лених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31;

засліплення - фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об'єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані;

зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (ви­садки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, вико­нання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби за­гального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролей­буси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими марш­рутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (ви­садки) пасажирів;

населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47,5.48;

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху;

пасажир - особа, яка користується транспортним за-собом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним;

перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах сму­ги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається по­путно в межах цієї смуги (за винятком транспортного за­собу, що рухається назустріч загальному потоку транспор­тних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або роз­галуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до доро­ги виїзду з прилеглої території;

пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі по­за транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які руха­ються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів че­рез дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначають­ся відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи ре­гулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сиг­налу; стоянка - припинення руху транспортного засо­бу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;

темна пора доби - частина доби від закінчення вечірніх (ЗО хв. після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (ЗО хв. до сходу сонця);

учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосеред­ню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, паса­жир, погонич тварин.

2. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним за­собом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транс­портний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право ке­рування, користування чи розпорядження таким транспор­тним засобом;

д) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодав­ства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспор­тних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транс­портного засобу і не відволікатися від керування цим засо­бом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної без­пеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ни­ми і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременя­ми безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорож­нього руху;

е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або Державтоінспекції про виявлені факти створення пере­шкод для дорожнього руху;

є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкодже­но автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шко­ди користувачам.

2.4. На вимогу працівника міліції водій повинен зупини­тися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) надати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) надати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних щдставах

2.5. Водій повинен на вимогу працівника міліції прой­ти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи ток­сичних речовин.

2.7. Водій, крім водіїв транспортних засобів дипло­матичних та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, оперативних і спеціальних транс­портних засобів, повинен надавати транспортний засіб:'

а) працівникам міліції та охорони здоров'я для достав­ки до найближчого лікувального закладу осіб, які потребу­ють негайної медичної допомоги;

6) працівникам міліції для виконання непередбаче­них і невідкладних службових обов'язків, пов'язаних із переслідуванням правопорушників, доставкою їх у міліцію, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів.

2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольно­го сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу

в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або талона про про­ходження державного технічного огляду;

г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;

г) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до ви­мог розділу 24 цих Правил;

д) під час руху транспортного засобу користуватися за­собами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

2.12. Власник транспортного засобу має право:

а) довіряти в установленому порядку користування і розпорядження транспортним засобом іншій особі;

б) на відшкодування витрат у разі надання транспорт­ного засобу працівникам міліції та органу охорони здоров'я згідно з пунктом 2.7 цих Правил;

в) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху;

г) на безпечні та зручні умови для руху;

ґ) запитувати оперативну інформацію про дорожні умо­ви та напрямки руху.

2.14. Водій має право:

а) керувати транспортним засобом і перевози­ти пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил;

б) довіряти в установленому порядку керування при­ватним транспортним засобом іншій особі, у якої при собі є посвідчення на право керування транспортним засобом

відповідної категорії;

в) знати причину зупинки, перевірки та огляду транс­портного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і

посаду;

г) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред'явлення посвідчення її особи;

ґ) отримувати необхідну допомогу від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорож­нього руху;

д) оскаржити дії працівника міліції в разі порушення ним законодавства;

е) відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

4. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПІШОХОДІВ

4.4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

8. РЕГУЛЮВАННЯ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупи­нити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

9. ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ СИГНАЛИ

9.7. Забороняється користуватися дальнім світлом фар як попереджувальним сигналом в умовах, коли це може при­звести до засліплення інших водіїв, у тому числі через дзер­кало заднього виду.

9.9. Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;

б) у разі засліплення водія світлом фар;

в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;

г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;

ґ) на механічному транспортному засобі, позначе­ному розпізнавальним знаком «Діти», що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;

д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;

е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

9.10. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транс­портного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі:

а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.

11. РОЗТАШУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА ДОРОЗІ

11.1. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорож­ньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням шири­ни проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

12. ШВИДКІСТЬ РУХУ

12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені зна­ком 5.47 (див. додаток 1), дозволяється рух із швидкістю:

а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють пере­везення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;

в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год;

г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год;

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 ( 306а-2001-п ) - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окреми­ми проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. ( Підпункт «ґ» пункту 12.6 в редакції Постанови KM № 395 ( 395-2009-п ) від 22.04.2009 )

12.8. На ділянках доріг, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більш високою швидкістю, за погодженим з Державтоінспекцією рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, дозволена швидкість руху може бути збільшена шля­хом встановлення відповідних дорожніх знаків.( Пункт 12.8 в редакції Постанови KM № 395 ( 395-2009-п ) від 22.04.2009)

12.9. Водієві забороняється:

а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу;

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому вста­новлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

в) перешкоджати іншим транспортним засобам, рухаю­чись без потреби з дуже малою швидкістю;

г) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього не­можливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).

12.10. Додаткові обмеження швидкості руху можуть бу­ти встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37.

У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Обов'язковим є встановлення дорожніх знаків 3.30 та 3.32 на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця встанов­лення знака обмеження швидкості руху.

14. ОБГІН

14.1. Здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч.

14.2. Перед початком обгону водій повинен переконати­ся в тому, що:

а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону;

б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (пе-рестроювання) ліворуч;

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транс­портному засобу, якого він обганяє, повернутися на займа­ну смугу.

14.6. Обгін заборонено:

а) на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа;

б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними;

в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом;

г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопрово­дах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;

ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд;

д) у тунелях;

е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку;

є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

15. ЗУПИНКА І СТОЯНКА

15.1. Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

15.2. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожньо­го руху).

15.3. У населених пунктах зупинка і стоянка транспор­тних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Якщо дорога має бульвар або розділювальну смугу, зу­пинка і стоянка транспортних засобів біля них забороня­ються.

15.4. Транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

15.5. Ставити транспортні засоби під кутом до краю проїзної частини дозволяється в місцях, де це не буде пере­шкоджати руху інших транспортних засобів.

Біля тротуарів або інших місць із пішохідним рухом ста­вити транспортні засоби під кутом дозволяється лише перед­ньою частиною, а на підйомах - тільки задньою частиною.

15.6. Стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позна­чених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з таблич­кою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуа­ру, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.5 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

15.7. На спусках і підйомах, де спосіб поставлення не регламентується засобами регулювання руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїзної части­ни так, щоб не створювати перешкод іншим учасникам до­рожнього руху і виключити можливість для самовільного руху цих засобів.

На таких ділянках допускається ставити транспор­тний засіб уздовж краю проїзної частини, повернувши керовані колеса таким чином, щоб виключалась можливість самовільного руху транспортного засобу.

15.8. На трамвайній колії попутного напрямку, розташованій ліворуч на одному рівні з проїзною частиною для руху нерейкових транспортних засобів, дозволяється зу­пинка лише для виконання вимог цих Правил, а на розташо­ваних біля правого краю проїзної частини - лише для посад­ки (висадки) пасажирів чи виконання вимог цих Правил.

У цих випадках не повинно створюватись перешкод для руху трамваїв.

15.9. Зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а та­кож у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надан­ня переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної ча­стини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче ЗО м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче ЗО м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить пе­решкоди технологічним транспортним засобам, що пра­цюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпо­середньо в місці виїзду.

15.10. Стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонаймен­ше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю до­роги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

15.11. У темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за ме­жами дороги.

15.14. У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб при­брати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.

16. ПРОЇЗД ПЕРЕХРЕСТЬ

16.4. Забороняється виїжджати на будь-яке перехре­стя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транс­портних засобів і пішоходів.

16.8. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних ча­стин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, пови­нен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

17. ПЕРЕВАГИ МАРШРУТНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

17.4. У населених пунктах, наближаючись до автобу­са, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», водії інших транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрут­ному транспортному засобу розпочати рух.

18. ПРОЇЗД ПІШОХІДНИХ ПЕРЕХОДІВ І ЗУПИНОК ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебува­ють пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потре­би зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

18.2. На регульованих пішохідних переходах і пере­хрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати до­рогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

18.3. Проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли

закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні пото­ки протилежних напрямків, водії повинні дотримувати без­печного інтервалу.

18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним перехо­дом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зу­пинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише пере­конавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

26. РУХ У ЖИТЛОВІЙ ТА ПІШОХІДНІЙ ЗОНІ

26.2. У житловій зоні забороняється:

а) транзитний рух транспортних засобів;

б) стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспор­тних засобів;

в) стоянка з працюючим двигуном;

г) навчальна їзда;

26.3. У пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транс­портним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним за­собам, що належать громадянам, які проживають або пра­цюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначе­ним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними.

31. ТЕХНІЧНИЙ СТАН ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ ОБЛАДНАННЯ

31.1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнан­ня повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються без­пеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств -виробників та іншої нормативно-технічної документації.

31.3. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

а) у разі їх виготовлення або переобладнання з пору­шенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосу­ються безпеки дорожнього руху;

б) якщо вони не пройшли державного технічного огляду або не мають талона про його проходження;

в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;

г) у разі обладнання без дозволу Державтоінспекції спеціальними звуковими та світловими сигналами.

31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних не­справностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.1. Гальмові системи:

а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника;

б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової си­стеми перевищуються такі значення:

ТИП ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

ГАЛЬМОВИЙ ШЛЯХ, М,НЕ БІЛЬШЕ НІЖ

Легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів

14,7

Нормативне значення гальмового шляху для транспор­тних засобів випуску до 1988 року допускається переви­щувати не більше ніж на 10 відсотків значення, поданого в таблиці.

Примітки:

1. Випробування робочої гальмової системи проводить­ся на горизонтальній ділянці дороги з рівним, сухим, чи­стим цементо- або асфальтобетонним покриттям при швидкості транспортного засобу на початок гальмування: 40 км/год - для автомобілів. Результати випробування вва­жаються незадовільними, якщо під час гальмування транс­портний засіб розвертається на кут більше 8 градусів або займає смугу руху більше ніж 3,5 м.

2. Гальмовий шлях вимірюється з моменту натискан­ня на гальмову педаль (рукоятку) до повної зупинки транс­портного засобу;

в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу;

г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв.см) за 15 хв у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою;

ґ) не працює манометр пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу;

д) стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан: транспор­тних засобів з повним навантаженням - на уклоні не мен­ше ніж 16 %; легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 23 %; вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 31 %;

е) не замикається важіль (рукоятка) стоянкової гальмової системи в робочому положенні; 31.4.2. Рульове керування:

а) сумарний люфт у рульовому керуванні перевищує такі граничні значення:

ТИП ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

ГРАНИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СУМАРНОГО ЛЮФТУ, ГРАД, НЕ БІЛЬШЕ НІЖ

Легкові автомобілі та вантажні

автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т

10

б) є не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів рульового керування або переміщення їх відносно кузова (шасі, кабіни, рами) транс­портного засобу; нарізні з'єднання не затягнуті або надійно

не зафіксовані;

в) зіпсований або відсутній передбачений конструкцією підсилювач рульового керування або рульовий демпфер (на мотоциклах);

г) у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також засто­совано деталі і робочі рідини, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.

31.4.3. Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим робо­ти зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або викори­стовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу да­ного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено то­нування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Примітки:

1. Мотоцикли (мопеди) можуть бути додатково обладнані однією протитуманною фарою, інші механічні транспортні засоби - двома. Протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні до­роги (але не вище фар ближнього світла) симетрично до поздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною.

2. Дозволяється встановлювати на транспортних засо­бах один або два задні протитуманні ліхтарі червоного ко­льору на висоті 400-1200 мм і не ближче 100 мМ до ліхтарів сигналу гальмування.

3. Увімкнення протитуманних фар, задніх проти­туманних ліхтарів повинно здійснюватися одночасно з увімкненням габаритних вогнів і освітленням номерного зна­ка (ближнім або дальнім світлом фар).

4. На легковому автомобілі і автобусі дозволяється встановлювати один або два додаткові немиготливі сигна­ли гальмування червоного кольору на висоті 1150-1400 мм від поверхні дороги.

31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла:

а) не працюють склоочисники;

б) не працюють передбачені конструкцією транспортно­го засобу склообмивачі.

31.4.5. Колеса і шини:

а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишко­ву висоту малюнка протектора менше 1,6 мм,

б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини;

в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу;

г) на одну вісь транспортного засобу встановле­но діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів,

ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні;

є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.

31.4.6. Двигун:

а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми;

б) негерметична паливна система;

в) несправна система випускання відпрацьованих газів.

31.4.7. Інші елементи конструкції:

а) немає передбачених конструкцією транспортного за­собу стекол, дзеркал заднього виду;

б) не працює звуковий сигнал;

в) встановлено на скло додаткові предмети або нане­сено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Примітка.

На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бо­кових вікнах автобусів;

г) не працюють передбачені конструкцією замки две­рей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платфор­ми, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування двери­ма, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдуван­ня скла;

ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ре­сори;

е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризко-вики;

є) відсутні:

- медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призна­чена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить не­безпечний вантаж;

- знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;

- на вантажних автомобілях з дозволеною максималь­ною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною макси­мальною масою понад 5т- противідкотні упори (щонаймен­ше два);

- працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Примітки:

1. Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, виз­начаються умовами безпечного перевезення конкретного не­безпечного вантажу.

2. Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і во­гнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, виз­начених підприємством-виробником. Якщо конструкцією транспортного засобу ці місця не передбачено, медична ап­течка і вогнегасник повинні знаходитися в легкодоступних місцях, крім багажника легкового автомобіля. В автобусі один вогнегасник повинен бути в кабіні водія, другий - у салоні для пасажирів;

ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспор­тних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;

з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі

надриви на лямках;

и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг

безпеки;

і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;

ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великога­баритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а та­кож проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Пра­вил.

31.5. У разі виникнення в дорозі несправностей, за­значених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - ру­хатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням ви­мог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

31.6. Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;

г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

31.7. Забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоян­ку Державтоінспекції у випадках, передбачених законодав­ством.

32. ОКРЕМІ ПИТАННЯ ДОРОЖНЬОГО РУХУ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ УЗГОДЖЕННЯ З ДЕРЖАВТОІНСПЕКЦІЄЮ

32.1. З органами Державтоінспекції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штуч­них спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересув­них торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій, місць торгівлі та надан­ня послуг;

б) маршрути та перелік доріг, на яких може проводитися навчання водінню транспортними засобами;

в) умови та порядок руху колон у складі більш як понад 5 механічних транспортних засобів;

д) порядок буксирування двох і більше транспортних Засобів

е) технічні вимоги, конструкція та встановлення на транспортних засобах спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв (типу «Сирена», проблисковий мая­чок тощо), світлових покажчиків та розпізнавальних знаків автомобілів аварійної служби, а також розміщення реклами та нанесення білих смуг під нахилом на зовнішніх бокових поверхнях транспортних засобів;

є) переобладнання транспортних засобів.

З органами Державтоінспекції узгоджуються та­кож інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Кодекс України про адмінітративні правопорушення

Стаття 14-1. Відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів

До адміністративної відповідальності за право­порушення у сфері забезпечення безпеки дорожньо­го руху у разі їх фіксації працюючими в автоматично­му режимі спеціальними технічними засобами, що ма­ють функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засоба­ми фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення пору­шення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправ­них дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконан­ня постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Стаття 18. Крайня необхідність

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що вста­новлюють відповідальність за адміністративні правопору­шення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадсь­кому порядку, власності, правам і свободам громадян, уста­новленому порядку управління, якщо ця небезпека за да­них обставин не могла бути усунута іншими засобами і як­що заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями без­пеки або мотошоломами

Керування водіями транспортними засобами, що ма­ють несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з яки­ми відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду,

- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Керування водіями транспортними засобами, які вико­ристовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, що мають несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації,

- тягне за собою накладення штрафу від сорока доп'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з по­рушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті,

- тягне за собою позбавлення права керування транс­портними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами,

- тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установле­ному порядку, без номерного знака або з номерним зна­ком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не вста­новленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи но­мерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, а також без талона про проходження держав­ного технічного огляду чи з талоном, що не належить цьому засобу або не відповідає вимогам стандарту,

- тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з пору­шень, передбачених частиною п'ятою цієї статті,

- тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока го­дин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Стаття 121-1. Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах

Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені,

- тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборон­ний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Перевищення водіями транспортних засобів встановле­них обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних пе­реходах, а так само порушення встановленої для транспор­тних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,

- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загаль­ного користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі марш­рутним транспортним засобам, порушення правил обго­ну і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користуван­ня зовнішніми освітлювальними приладами або попере­джувальними сигналами при початку руху чи зміні його на­прямку, використання цих приладів та їх переобладнан­ня з порушенням вимог відповідних стандартів, користу­вання водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозво­ляють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,

- тягнуть за собою накладення штрафу від двадця­ти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення водіями транспортних засобів встановле­них обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або зву­ковими сигнальними пристроями, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорож­ньому руху або загрозу безпеці руху, .

- тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин

Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної об­становки, а саме: примусили інших учасників дорожньо­го руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжи­ти інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактични­ми даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами,

- тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 122-2. Невиконання водіями вимог про зупинку Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу,

- тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до оди­надцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Стаття 122-4. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Залишення водіями транспортних засобів, іншими учас­никами дорожнього руху на порушення встановлених пра­вил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні,

- тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або громадські роботи на строк від тридцяти до соро­ка годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Стаття 122-5. Порушення порядку встановлення і ви­користання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв

Порушення визначеного порядку встановлення і вико­ристання на транспортних засобах спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв,

- тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних світлових або звукових сигналь­них пристроїв або без такої.

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сиг­нал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд,

- тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Порушення, передбачені частиною першою або дру­гою цієї статті, що спричинили створення аварійної об­становки та підтверджені фактичними даними, а саме: по­ясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами,

- тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Стаття 124. Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, ванта­жу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Порушення учасниками дорожнього руху правил до­рожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавлення права керування транспортними засо­бами на строк від шести місяців до одного року.

Стаття 124-1. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також не­надання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм на­лежать, працівникам міліції та медичним працівникам, а та­кож ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках,

- тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху Інші порушення правил дорожнього руху, крім передба­чених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу,

- тягнуть за собою попередження.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особа­ми, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки

Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, та­лона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених зако­нодавством, належно оформленого дорожнього (маршрут­ного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»),

- тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права ке­рування таким транспортним засобом,

- тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами,

- тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка: Положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому поряд­ку навчаються водінню транспортного засобу.

Стаття 127-1. Порушення порядку перевірки технічного стану транспортного засобу

Неналежне проведення перевірки технічного стану транспортного засобу та видача відповідного документа про його технічну справність,

- тягне за собою накладення штрафу на особу, відповідальну за видачу документа про технічну справність транспортного засобу, від дев'яноста до ста неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

Видача талона про проходження державного технічного огляду без документа, що підтверджує технічну справність транспортного засобу,

- тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від дев'яноста до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 128-1. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до­рожнього руху

Порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього ру­ху, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час виготовлення та ремонту транс­портних засобів і деталей до них або встановлення на них інших предметів додаткового обладнання, не перед­баченого конструкцією транспортного засобу, а також під час будівництва, реконструкції, ремонту та утриман­ня автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і дорожніх споруд,

- тягне за собою накладення штрафу від ста до ста двад­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

- тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольно­го, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспор­тним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проход­ження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або що­до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

- тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транс­портними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з пору­шень, передбачених частиною першою цієї статті,

- тягне за собою на водіїв позбавлення права керу­вання транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або громадські роботи на строк від п'ятдесяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб і на інших осіб - оплатне вилу­чення транспортного засобу чи без такого або громадські роботи на строк від п'ятдесяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортни­ми засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що зни­жують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проход­ження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або що­до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

- тягнуть за собою на водіїв позбавлення права керу­вання транспортними засобами на строк до десяти років з оплатним вилученням транспортного засобу і на інших осіб - оплатне вилучення транспортного засобу.

Вживання водієм транспортного засобу після Дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкого­лю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготов­лених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно за­твердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу працівника міліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою вста­новлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до при­йняття рішення про звільнення від проведення такого огляду,

- тягне за собою на водіїв позбавлення права керу­вання транспортними засобами на строк від двох до трьох років або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Стаття 140. Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначен­ня на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт

Порушення правил, норм і стандартів, що стосують­ся забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної забо­рони або обмеження руху при виникненні умов, які загро­жують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху,

- тягнуть за собою накладення штрафу на посадо­вих осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення визначеного законодавством порядку по­годження з Державною автомобільною інспекцією: встанов­лення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорож­нього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ре­монт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських пе­ревезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування,

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від тридцяти до сорока неопода­тковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неу-сунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів,

- тягнуть за собою накладення штрафу на грома­дян від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від сорока до п'ятдесяти неопода­тковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної об­становки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, грома­дян - суб'єктів господарської діяльності від п'ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або адміністративний арешт на строк від п'яти до деся­ти діб.

Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення

Провадження в справі про адміністративне правопору­шення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закрит­тю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопо­рушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постано­ви компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато проваджен­ня в справі.

Стаття 250. Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні пра­вопорушення

Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи на­гляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне право­порушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (по­садових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадо­вими особами) заходів впливу за адміністративні правопо­рушення; опротестовувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти ви­конання постанови, а також вчиняти інші передбачені зако­ном дії.

Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопору­шення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначе­ному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушен­ня, винність даної особи в його вчиненні та інші обстави­ни, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання­ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються за­безпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилу­чення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне пра­вопорушення

У протоколі про адміністративне правопорушен­ня зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинен­ня і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопо­рушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і осо­бою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоко­лу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати по­яснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його пра­ва і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

Протокол не складається в разі ...якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а по­передження оформлюється на місці вчинення правопору­шення. ;Н

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допу­щене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне пра­вопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопо­рушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопо­рушення у сфері забезпечення безпеки дорожньо­го руху, зафіксованого за допомогою працюючих в ав­томатичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а по­станова у справі про адміністративне правопорушен­ня виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматич­ному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фо­то- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протя­гом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Стаття 259. Доставления порушника

...При вчиненні порушень правил користування засо­бами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху,... порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які 6 могли повідомити необхідні дані про нього.

Стаття 260. Заходи забезпечення провадження в спра­вах про адміністративні правопорушення

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення осо­би, складення протоколу про адміністративне правопо­рушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоко­лу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правиль­ного розгляду справ та виконання постанов по спра­вах про адміністративні правопорушення допускають­ся адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державно­го технічного огляду, ліцензійної картки на транспор­тний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засо­бами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особисто­го огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходжен­ня державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортни­ми засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижу­ють їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими зако­нами України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові неза­конним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.

Стаття 261. Адміністративне затримання

Про адміністративне затримання складається прото­кол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; по­сада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затри­мання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчи­нення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або упо­вноважений ним орган.

Стаття 262. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те за­конами України.

Адміністративне затримання провадиться:

1) органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення по­рядку організації і проведення зборів, мітингів, вулич­них походів і демонстрацій, при поширюванні неправди­вих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпо­рядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадсь­кого формування з охорони громадського порядку і дер­жавного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконно­го доступу до інформації в автоматизованих системах, по­рушення правил про валютні операції, правил обігу нар­котичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у гро­мадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людсь­ку гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полюван­ня, рибальства і охорони рибних запасів та інших пору-, шень законодавства про охорону і використання тварин­ного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України;

Стаття 263. Строки адміністративного затримання Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних ви­падках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених нарко­тичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово проку­рора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту за­тримання або на строк до десяти діб з санкції проку­рора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу.

Осіб, які вчинили дрібне хуліганство, насильство в сім'ї, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формуван­ня з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні закли­ки до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Си­лах України, може бути затримано до розгляду справи суд­дею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставления порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження.

Стаття 265-1. Тимчасове вилучення посвідчення водія

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчине­но порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бу­ти накладено адміністративне стягнення у вигляді позбав­лення права керування транспортними засобами, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тим­часовий дозвіл на право керування транспортними засоба­ми. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після закінчення тримісячного строку тимчасово­го вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо су­дом не прийнято рішення щодо позбавлення водія пра­ва керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у вста­новлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення осо­би є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопору­шення. За подання такого звернення та повернення особі тим­часово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, тре­тьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, ча­стинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення за­триманого транспортного засобу суттєво перешкоджає до­рожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання ро­биться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затри­мання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправно­стей, виявлених у процесі його огляду.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопору­шення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затри­мання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засо­бу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тим­часово затриманого транспортного засобу не може стягува­тися плата.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транс­портних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 265-3. Тимчасове вилучення талона про проход­ження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб

У разі експлуатації транспортного засобу, що має несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), або не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встанов­лених правил експлуатація їх забороняється, або переобладна­ний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огля­ду, - працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду.

Про тимчасове вилучення талона про проходження дер­жавного технічного огляду або ліцензійної картки на транс­портний засіб складається відповідний акт. Порядок тим­часового вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 268. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопо­тання; при розгляді справи користуватися юридичною допо­могою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за за­коном має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постано­ву по справі. Справа про адміністративне правопорушен­ня розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, ко­ли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час роз­гляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Стаття 269. Потерпілий

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопору­шенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами спра­ви, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Стаття 272. Свідок

Як свідок у справі про адміністративне правопорушен­ня може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні яко­го перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазна­чений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержан­ня органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна да­на особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтя­жують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне право­порушення на розгляд громадської організації, трудового ко­лективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значен­ня для правильного вирішення справи.

Стаття 283. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення

Розглянувши справу про адміністративне правопо­рушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення

приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування орга­ну (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається спра­ва; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазна­чення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Ко­дексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазна­чаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питан­ня про вилучені речі і документи, а також вказівку про по­рядок і строк її оскарження.

Постанова по справі про адміністративне правопорушен­ня підписується посадовою особою, яка розглянула справу...

Стаття 284. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених стат­тею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на роз­гляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопору­шення може бути оскаржено:

3) постанову іншого органу (посадової особи) про на­кладення адміністративного стягнення - у вищестоящий ор­ган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, район­ний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визна­ченому Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цимКодексом.

Постанову про одночасне накладення основного і додатково­го адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встанов­леному для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скар­га, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності проте­сту прокурора - керівником вищестоящого органу.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Таблица штрафов

СТАТЬЯ КоАП

НАРУШЕНИЕ

НАКАЗАНИЕ

ВЫНОСИТ ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ИЗЪЯТИЕ ВЕЩЕЙ И ДОКУМЕНТОВ

ст. 80

Выпуск в эксплуатацию автомобилей, самолетов, судов и других передвижных средств и установок, у которых содержание загрязняющих веществ в отработанных газах* а также уровень воздействия физических факторов, осуществляемого, создаваемого ими во время работы, превышают установленные нормативы.

1360-1700 грн. на должностных лиц, граждан - субъектов предпринимательской деятельности

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ст. 81

Эксплуатация гражданами автомототранспортных и других передвижных средств и установок, у которых содержание загрязняющих веществ в отработанных газах* а также уровень воздействия физических факторов, осуществляемого, ! создаваемого ими во время работы, превышают установленные норгмативы.

510 - 850 грн

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ст. 108

Грубое нарушение механизаторами правил технической эксплуатации тракторов, комбайнов, других самоходных сельскохозяйственных машин и правил техники безопасности во время их эксплуатации.

102-340 грн. лишение права управления -до 1 месяца

Уполномоченные должностные лица Минагрополитики


ст. 108

Грубое нарушение механизаторами правил технической эксплуатации тракторов, комбайнов, других самоходных сельскохозяйственных машин и правил техники безопасности во время их эксплуатации.

102-340 грн. лишение права управления -до 1 месяца

Уполномоченные должностные лица Минагрополитики


ч.2 ст.121

Управление водителями транспортными средствами, которые используются для предоставления услуг по перевозке пассажиров, которые имеют неисправности, предусмотренные ч.1 ст. 121, или техническое состояние и оборудование которых не отвечает требованиям стандартов, правил дорожного движения и технической эксплуатации

680-850 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звани

Временно задерживается транспортное средство, временно изымается талон о прохождении ТО

ч.З ст. 121

Повторное на протяжении года совершение любого из нарушений, предусмотренных ч.1 или ч.2ст. 121

лишение права управления - от 3 до 6 месяцев, или административный арест-от 5 до 10 суток

Суд

Временно задерживается транспортное средство, временно изымается талон о прохождении ТО и водительское удостоверение

ч.4 ст. 121

Нарушение правил пользования ремнями безопасности или мотошлемами

51-85 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звани


ч.5 ст. 121

Управление водителями транспортными средствами, не зарегистрированными или не перерегистрированными в установленном порядке, без номерного знака или с номерным знаком, который не принадлежит этому средству или не соответствует требованиям стандартов, или с номерным знаком, закрепленным в не­установленном для этого месте, закрытым другими предметами или загрязненным, что не позволяет четко определить символы номерного знака с расстояния двадцати метров, перевернутым или неосвещенным, а также без талона о прохождении государственного технического осмотра или с талоном, который не принадлежит этому средству или не соответствует требованиям стандарта.

170-255 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания

Временно задерживается транспортное средство

ч.6 ст. 121

Повторное на протяжении года совершение любого из нарушений, предусмотренных ч.1 ст. 121.

255-510 грн. или общественные работы - от 30 до 40 часов, с оплатным изъятием тр, ср-ва или без такового

Суд

Временно задерживается транспортное средство

ст.121-1

Эксплуатация водителями транспортных средств, идентификационные номера составных частей которых не соответствуют записям в регистрационных документах, уничтожены или подделаны

255 - 340 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания

Временно задерживается транспортное средство

ч.1 ст. 121-2

Перевозка водителями транспортных средств, которые работают в режиме маршрутных такси, пассажиров свыше максимального количества, предусмотренного технической характеристикой транспортного средства или определенного в регистрационных документах на это транспортное средство, а также перевозка водителями транспортных средств, которые совершают междугородные или международные перевозки, пассажиров, количество которых превышает количество мест для сидения, предусмотренное технической характеристикой транспортного средства или определенное в регистрационных документах на это транспортное средство.

170-255 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.2 ст. 121-2

Нарушение водителями транспортных средств, которые работают в режиме маршрутных такси, правил остановки во время совершения посадки (высадки) пассажиров.

255 - 340 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.З ст. 121-2

Перевозка пассажиров на автобусном маршруте протяженностью свыше пятисот километров одним водителем

170-255 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания

Временно изымается лицензионная карточка

ч.1 ст. 122

Превышение водителями транспортных средств установленных ограничений скорости движения транспортных средств более чем на двадцать километров в час, нарушение требований дорожных знаков и разметки проездной части дорог, правил перевозки грузов, буксировки транспортных средств, остановки, стоянки, проезда пешеходных переходов, непредоставление преимущества в движении пешеходам на нерегулируемых пешеходных переходах, а также нарушение установленного для транспортных средств запрещения двигаться тротуарами или пешеходными дорожками.

255 - 340 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.2 ст. 122

Нарушение водителями транспортных средств правил проезда перекрестков, остановок транспортных средств общего пользования, проезд на запрещенный сигнал светофора или жест регулировщика, непредоставление преимущества в движении маршрутным транспортным средствам, нарушение правил обгона и встречного разъезда, безопасной дистанции или интервала, размещения транспортных средств на проезжей части, нарушение правил движения автомагистралями, пользования внешними освещающими приборами или предупредительными сигналами при начале движения или изменении его направления, использование этих приборов и их переоборудование с нарушением требований соответствующих стандартов, пользование водителем во время движения транспортного средства средствами связи, не оборудованными техническими устройствами, позволяющими вести переговоры без помощи рук (за исключением водителей оперативных траншортньїх средств во время выполнения ими безотлагательного служеоного задания), а также нарушение правил учебной езды.

425-510 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.З ст. 122

Превышение водителями транспортных средств установленных ограничении скорости движения транспортных средств более чем на пятьдесят километров в час, непредоставление преимущества в движении транспортным средствам аварийно-спасательных служб, скорой медицинской помощи, пожарной охраны, милиции, которые двигаются с включенными специальными световыми или звуковыми сигнальными устройствами, а также нарушение правил остановки, стоянки, которые создают препятствия дорожному движению или угрозу безопасности движения.

510-680 грн. или общественные работы - от 30 до 40 часов

Суд


ч.4 ст. 122

Нарушения, предусмотренные 4.1,2, или 3 ст. 122, которые повлекли создание аварийной обстановки, а именно: принудили других участников дорожного движения резко изменить скорость, направление движения или принять другие меры к обеспечению личной безопасности или безопасности других граждан, которые подтверждены фактическими данными, а именно: объяснениями лица, которое привлекается к административной ответственности, потерпевшего, свидетелей, показаниями технических приборов и средств фото- и видеонаблюдения и другими документами.

510-680 грн. или лишение права управления -от 6 месяцев до 1 года

Суд

Временно изымается водительское удостоверение

ст. 122-2

Невыполнение водителями требований сотрудника милиции о остановке транспортного средства.

153-187 грн. или лишение права управления -отЗдоб месяцев

Суд

Временно изымается водительское удостоверение

ст. 122-4

Оставление водителями транспортных средств, другими участниками дорожного движения в нарушение установленных правил места дорожно-транспортного происшествия, к которому они причастны.

255 - 306 грн. Или общественные работы - от 30 до 40 часов или административный арест- от 10 до 15 суток

Суд


ст. 122-5

Нарушение определенного порядка установки и использования на транспортных средствах специальных световых или звуковых сигнальных устройств.

340-425 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.2 ст. 123

Другие нарушения правил проезда железнодорожных переездов, кроме предусмотренных ч. 1 ст. 123

255 - 340 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.З ст.123

Нарушения, предусмотренные ч.1 или ч. 2 ст. 123, которые повлекли создание аварийной обстановки и подтверждены фактическими данными, а именно: объяснениями лица, которое привлекается к административной ответственности, свидетелей, показаниями технических приборов и средств фото- и видеонаблюдения и другими документами.

340 - 680 грн. или лишение права управления - от 1 до 2 лет или общественные работы - от 40 до 60 часов

Суд

Временно изымается водительское удостоверение

ст. 124

Нарушение участниками дорожного движения правил дорожного движения, которое повлекло повреждение транспортных средств, груза, автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов, дорожных сооружений или иного имущества.

340 - 425 грн. или лишение права управления - от 6 месяцев до 1 года

Суд

Временно изымается водительское удостоверение

ст. 124-1

Непредоставление должностными лицами предприятий, учреждений, организаций и гражданами транспортных средств, которые им принадлежат, работникам милиции и медицинским работникам в установленных законом безотлагательных случаях

68-136 грн.

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ст. 125

Другие нарушения правил дорожного движения кроме предусмотренных статьями 121-128, ч.1 и ч. 2 статьи 129, статьями 139 и 140.

Предупреждение

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.1

Управление транспортными средствами водителями, которые не имеют при себе или не предъявили или не передали для проверки удостоверение водителя соответствующей категории, талона к нему, регистрационных и других документов, которые подтверждают право пользования или распоряжения транспортным средством, а в случаях, предусмотренных законодательством, правильно оформленного путевого (маршрутного) листа или документов на груз, который перевозится, лицензионной карточки на транспортное средство, а также полиса (договора) обязательного страхования гражданско-правовой ответственности собственников наземных транспортных средств (страхового сертификата «Зеленая карта»).

425 - 850 грн

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания

Временно задерживается транспортное средство Временно изымается лицензионная карточка

ч.2 ст. 126

Управление транспортным средством лицом, которое не имеет права управления таким транспортным средством, или передача управления транспортным средством лицу, которое не имеет права управления таким транспортным средством.

510-850 грн

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД

Временно задерживается транспортное средство

ч.З ст. 126

Управление транспортным средством лицом, лишенным права управления транспортными средствами.

510-850 грн

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД

Временно задерживается транспортное средство

ч.1 ст. 127

Неподчинение пешеходов сигналам регулирования дорожного движения, переход ими проезжей части в неустановленных местах или непосредственно перед транспортными средствами, которые приближаются, невыполнение других правил дорожного движения.

51-85 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.2 ст. 127

Нарушение правил дорожного движения лицами, которые управляют велосипедами, гужевым транспортом, и погонщиками животных.

85-136 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.З ст. 127

Те же нарушения, совершенные лицами, указанными в ч. 1 или ч. 2 ст. 127, которые пребывают в состоянии опьянения.

136-170 грн

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.4 ст. 127

Нарушения, предусмотренные ч. 1 или ч. 2 ст. 127, которые повлекли создание аварийной обстановки.

170-255 грн. или общественные работы - от 20 до 40 часов

Суд


ч.1 ст. 127-1

Ненадлежащее проведение проверки технического состояния транспортного средства и выдача соответствующего документа про его техническую исправность

1530-1700 грн.-лицо ответственное за выдачу документа о тех. исправности

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч. 2 ст. 127-1

Выдача талона о прохождении государственного технического осмотра без документа, который подтверждает техническую исправность транспортного средства.

1530-1700 грн.-на должностных лиц

Суд


ч.1 ст. 128

Выпуск на линию транспортных средств, техническое состояние, оборудование или комплектность которых не отвечает требования правил и стандартов, которые касаются обеспечения дорожного движения, технической эксплуатации, переоборудованньїх без соответствующего согласования, не зарегистрированных в установленном порядке, таких, что не прошли государственного технического осмотра или без полиса обязательного страхования гражданско-правовой ответственное™ собственников наземных транспортных средств (страхового сертификата «Зеленая карточка») или безлицензионной карточки на транспортное средство, без отметок в путевом листе о прохождении ежесменного медицинского осмотра и контроля технического состояния, а также направление в рейс одного водителя при совершении пассажирских перевозок на автобусном маршруте протяженностью более пятисот километров.

680-850 грн.-на должностных лиц, ответственных за техническое состояние, оборудование, эксплуатацию транспортных средств, граждан -субъектов хозяйственной деятельности

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД

Временно изымается талон о прохождении техосмотра. Временно изымается лицензионная карточка.

ч.2 ст. 128

Повторное на протяжении года совершение любого из нарушений, предусмотренных ч.1 ст.128

850-1360 грн.-на вышеуказанных должностных лиц и граждан.

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД

Временно изымается талон о прохождении техосмотра. Временно изымается лицензионная карточка.

ч.1 ст. 128-1

Нарушение или невыполнение правил, норм и стандартов, которые касаются обеспечения безопасности дорожного движения на предприятиях, в учреждениях и организациях всех форм собственности во время изготовления и ремонта транспортных средств и деталей к ним или установление на них других предметов дополнительного оборудования, не предусмотренного конструкцией транспортного средства, а также во время строительства, реконструкции, ремонта и содержания автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов и дорожных сооружений.

1700-2040 грн

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.2 ст. 128-1

Нарушение, предусмотренные ч.1 с. 128-1, которые повлекли повреждение транспортных средств, грузов, автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов, дорожных сооружении или иного имущества.

2550 - 3060 грн.

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.1 ст. 129

Допуск к управлению транспортными средствами водителей, которые пребывают в состоянии алкогольного, наркотического или другого опьянения, или в болезненном состоянии, или под воздействием лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции, или таких, которые не прошли в установленный срок медицинского осмотра.

425-850 грн. на должностныхлиц, ответственньх за техническое состояние, оборудование, эксплуатацию трантортных средств, граждан -субъектов хозяйственной деятельности

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.2 ст. 129

Допуск к управлению транспортным средством лица, которое не имеет права на управление транспортным средством.

340 - 680 грн. на вышеуказанных должностных лиц и граждан.

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.1 ст. 130

Управление транспортными средствами лицами в состоянии алкогольного, наркотического или иного опьянения или под действием лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции, а также передача управления транспортным средством лицу, которое пребывает в состоянии такого опьянения или под воздействием таких лекарственных препаратов, а также отказ лица, которое управляет транспортным средством, от прохождения в соответствии с установленным порядком осмотра на состояние алкогольного, наркотического или иного опьянения или на употребление лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции.

2550 - 3400 грн. или лишение права управления - от 1 до 2 лет или общественные работы - от 40 до 50 часов или административный арест-от 7 до 10 суток (на водителей) 2550 - 3400 грн или общественные работы -от40 до50 часов или административный арест-от 7 до 10 суток (на других лиц)

Суд

Временно задерживается транспортное средство. Временно изымается водительское удостоверение.

ч.2 ст. 130

Повторное на протяжении года совершение любого из нарушений, предусмотренных ч.1 ст. 130.

лишение права управления-от2 до3 лет с оплатным изъятием тр. ср-ва ил и без такового или общественные работы - от 50 до 60 часов или административный арест-от 10 до 15 суток (на водителей) оплатное изъятие тр. ср-ва ил и без такового или общественньїе работы - от 50 до 60 часов или административный арест - от 10 до 15 суток (на другихлиц)

Суд

Временно задерживается транспортное средство. Временно изымается водительское удостоверение.

ч.З ст. 130

Действия, предусмотренные Ч. 1 СТ.130, совершенные лицом, которое дважды на протяжении года подвергалась административному взысканию за управление транспортными средствами в состоянии алкогольного, наркотического или иного опьянения или под действием лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции транспортними, за отказ от прохождения в соответствии с установленным порядком осмотра на состояние алкогольного, наркотического или иного опьянения или на употребление лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции.

лишение права управления-до 10 лет с оплатным изъятием тр. ср-ва (на водителей) оплатное изъятие тр.ср-ва (на другихлиц)

Суд

Временно задерживается транспортное средство. Временно изымается водительское удостоверение.

ч.4 ст. 130

Употребление водителем транспортного средства после дорожно-транспортного происшествия с его участием алкоголя, наркотиков, а также лекарственных препаратов, изготовленных на их основе (кроме тех, что входят в официально утвержденный состав аптечки или назначены медицинским работником), или после того, как транспортное средство было остановлено по требованию работника милиции, до проведения уполномоченным лицом медицинского осмотра с целью установления состояния алкогольного, наркотического или иного опьянения или на употребление лекарственных препаратов, которые снижают их внимание и скорость реакции, или до принятия решения о освобождении от проведения такого осмотра.

лишение права управления - от 2 до 3 лет или или административный арест-от 10до 15суток

Суд

Временно задерживается транспортное средство. Временно изымается водительское удостоверение.

ст. 132-1

Нарушение правил дорожной перевозки опасных грузов, правил проезда крупногабаритных и тяжеловесных транспортных средств автомобильными дорогами, улицами или железнодорожными переездами.

510-680 грн. (на водителей), 680 – 850 грн. (должностных лиц, ответственных за техническое состояние, оборудование, эксплуатацию транспортных средств, граждан -субъектов хозяйственной деятельности)

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД

Временно задерживается транспортное средство.

ч.1 ст. 133-1

Осуществление регулярных перевозок пассажиров на постоянных маршрутах без заключения договора на перевозку пассажиров автомобильным транспортом или без паспорта маршрута.

340 - 425 грн. на , должностных лиц, граждан - субъектов предпринимательской деятельности

Начальники автотранспортных управлений Минтранса


ч.2 ст. 133-1

Нарушение правил предоставления услуг по перевозке организованных групп детей или туристов.

595 - 680 грн. На водителей, 680 - 850 грн. на должностных лиц, граждан - субъектов предпринимательской деятельности

Начальники автотранспортных управлений Минтранса


ч.З ст. 133-1

Отклонение от определенного маршрута движения автобуса или маршрутного таксомотора, незаезд на автостанцию (автовокзал), если такой заезд предусмотрен расписанием движения автобуса или маршрутного таксомотора.

14-85 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания, начальники автотранспортных управлений и их заместители


ч.4 ст. 133-1

Осуществление перевозок пассажиров такси, в которых не установлен или не работает таксометр.

51-119 грн.

Начальники автотранспортных управлений Минтранса и их заместители


ч. 5 ст. 133-1

Отсутствие визуальной или громкоговорящей информации для пассажиров об отправлении, прибытии автобусов, стоимости проезда, правилах оказания услуг и льготах на пассажирском автотранспорте, отсутствие визуальной информации для пассажиров в автобусах и маршрутных таксомоторах, предусмотренной Правилами предоставления услуг пассажирского автомобильного транспорта.

170-340 грн. на должностныхлиц, граждан-субъектов предпринимательской деятельности

Начальники автотранспортных управлений Минтранса и их заместители


ч.6 ст. 133-1

Нарушение установленного режима труда и отдыха водителей.

680 - 765 грн. На водителей, 1020-1190 грн. на должностных лиц, граждан - субъектов предпринимательской деятельности

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч. 7 ст. 133-1

Безосновательный отказ от предусмотренной законом льготной перевозки граждан.

136-170 грн. на водителей, граждан - субъектов предпринимательской деятельности

Начальники автотранспортных управлений Минтранса и их заместители


ч.8 ст. 133-1

Хранение транспортных средств, которые используются для перевозки пассажиров на коммерческой основе, вне установленных мест их стоянки.

680 - 870 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания


ч.9 ст. 133-1

Перевозка пассажиров или грузов водителем, который не прошел ежесменного передрейсового медицинского осмотра водителей транспортных средств, или перевозка без проведения передрейсового контроля технического состояния транспортных средств.

510- 680 грн.

Сотрудники ГАИ, имеющие специальные звания

Временно изымается лицензионная карточка

ч.1ст. 139

Повреждение автомобильных дорог, улиц, дорожных сооружений, железнодорожных переездов, трамвайных путей, технических средств регулирования дорожного движения, самовольный съем, закрытие или установка технических средств регулирования дорожного движения, создание преград для дорожного движения, в тому числе загрязнение дорожного покрытия, или непринятие необходимых мер к их устранению и предупреждению других участников движения о возникшей опасности, или непринятие должностными лицами, ответственными за техническое состояние, оборудование, эксплуатацию транспортных средств, содержание автомобильных дорог и улиц, гражданами - субъектами хозяйственной деятельности мер кзапрещению движения подведомственных технологических транспортных средств, сельскохозяйственной техники и машин на гусеничном ходу автомобильными дорогами и улицами, покрытие которых может быть повреждено.

340-510 грн. или общественные работы - от 30 до 40 часов (на граждан), 510-680 грн. или общественные работы -от 30 до 40 часов (на должностных лиц, ответственных за техническое состояние, оборудование, эксплуатацию транспортных средств, содержание автодорог и улиц, граждан -субъектов хозяйственной деятельности)

Суд


ч.2 ст.139

Нарушения, предусмотренные ч.1 ст. 139, которые повлекли повреждения транспортных средств, грузов или другого имущества

510-680 грн. или общественные работы -от 40 до 60 часов

(награждай), 680 - 850 грн.или общественные работы - от 40 до 60 часов (на должностных лиц,

ответственных за техническоесостояние, оборудование, эксплуатацию транспортных средств, содержание автодорог

и улиц, граждан -субъектов хозяйственной деятельности)

Суд


ч.1 ст.140

Нарушение правил, норм и стандартов, которые касаются обеспечения безопасности дорожного движения при содержании автомобильных дорог и улиц, железнодорожных переездов, других дорожных сооружений, непринятие мер к своевременному запрещению или ограничению движения при возникновении условий, которые угрожают безопасности движения, или непринятие своевременных мер к возобновлению безопасных условий для движения

1020-1360 грн. (на должностных лиц)

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.2 ст. 140

Нарушение определенного законодательством порядка согласования с Государственной автомобильной инспекцией: установки рекламоносителей, технических средств организации дорожного движения, проведение каких-либо работ на автомобильных дорогах, улицах, железнодорожных переездах; разработка проектной документации на строительство, реконструкцию и ремонт автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов и объектов дорожного сервиса; совершение пассажирских перевозок по установленным маршрутам движения транспортных средств общего пользования.

340-425 грн. (на граждан), 510- 680 грн. (на должностных лиц, граждан -субъектов хозяйственной деятельности)

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.З ст. 140

Нарушение нормативов об оборудовании на автомобильных дорогах, улицах, железнодорожных переездах мест: проведения работ, оставление дорожных машин, строительных материалов, конструкций и т.п., а также неустранение после окончания работ препятствий и неприведение автомобильной дороги, улицы, железнодорожного переезда в состояние, которое гарантирует беспрепятственное и безопасное движение транспортных средств и пешеходов.

510-680 грн. (на граждан), 680 - 850 грн. (на должностных лиц, граждан -субъектов хозяйственной деятельности)

Начальник или зам. нач-ка отделения ГАИ, командир или зам. командира отдельного подразделения ГАИ, начальник ОВД


ч.4 ст. 140

Нарушения, предусмотренные ч.ч. 1,2,3 ст. 140, которые повлекли создание аварийной обстановки или повреждение транспортных средств, грузов, автомобильных дорог, улиц, железнодорожных переездов, дорожных сооружений или другого имущества.

680 - 850 грн. (на

граждан), 850-1020 грн. или административный арест на срок от 5 до 10 суток (на должностных лиц, граждан-субъектов хозяйственной деятельности)

Суд


ст. 188-28

Невыполнение законных требований (предписаний) должностных лиц Государственной автомобильной инспекции Министерства внутренних дел Украины об устранении нарушений правил, норм и стандартов, которые относятся к обеспечению безопасности дорожного движения.

255-340 грн

Суд

Міністерство внутрішніх справ України наказ від 27.03.2009 № 111 Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС(№111)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за № 576/16592

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція) визначає завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби (далі - підрозділи ДПС), що здійснюють на­гляд за дорожнім рухом, взаємовідносини з учасниками дорож­нього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України (далі - ОВС).

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

2.1. Працівники підрозділів ДПС повинні мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, бути дисциплінованими та пильними, стійко переносити труднощі, пов'язані зі службою, бути ввічливими й тактовними в спілкуванні з громадянами.

2.2. У своїй діяльності працівники підрозділів ДПС керують­ся Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими ак­тами Міністерства внутрішніх справ України та цією Інструкцією.

2.7. Підрозділи ДПС взаємодіють з іншими підрозділами ОВС, службами з безпеки дорожнього руху підприємств, уста­нов і організацій всіх форм власності, іншими державними і гро­мадськими організаціями, діяльність яких пов'язана із забезпе­ченням безпеки дорожнього руху, а також з трудовими колектива­ми і громадськістю.

2.8. За невиконання покладених на них обов'язків і пе­ревищення наданих їм прав працівники підрозділів ДПС несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

3. ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

3.1. Нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки.

3.2. Забезпечення безпечного й безперебійного руху транс­портних засобів.

3.3. Попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.

3.4. Винесення відповідно до чинного законодавства поста­нов про адміністративні порушення.

3.5. Забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за ви­конанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

3.6. Контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм і стандартів у сфері забезпечення до­рожнього руху.

3.7. Застосування в установленому порядку передбачених за­конодавством заходів впливу до порушників ПДР.

3.8. Регулювання дорожнього руху, забезпечення організації руху транспортних засобів і пішоходів у місцях проведення аварійно-рятувальних робіт, масових заходів та під час виникнен­ня заторових явищ.

3.9. Виконання невідкладних заходів на місці ДТП, а також ужиття заходів до евакуації людей та надання їм першої медичної допомоги, сприяння в транспортуванні пошкоджених транспор­тних засобів.

3.10. Здійснення спільно з іншими підрозділами ОВС роз­шуку транспортних засобів, водії яких зникли з місця скоєння ДТП, та транспортних засобів, які викрадені або якими незакон­но заволоділи в межах території обслуговування під час введення відповідного оперативного плану.

3.11. Супроводження та забезпечення безперешкодно­го проїзду транспортних засобів, що використовуються для пе­ресування осіб, стосовно яких здійснюється державна охоро­на, організованих груп дітей, що прямують до місць оздоровлен­ня та у зворотному напрямку, небезпечних, великогабаритних вантажів, а також інших транспортних засобів та вантажів у по­рядку, визначеному чинним законодавством.

3.12. Забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони гро­мадського порядку під час проведення масових заходів.

3.13. Здійснення заходів забезпечення провадження у спра­вах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставления їх на спеціальні майданчики чи стоянки.

3.14. Облік, аналіз правопорушень та ДТП на території, що обслуговується.

3.15. Надання практичної допомоги учасникам дорожнього Руху.

3.16. Контроль за утриманням автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд та залізничних переїздів у безпечному для до­рожнього руху стані, обладнанням вулиць і доріг технічними за­собами регулювання дорожнього руху.

3.17. Здійснення під час несення служби контролю за вико­нанням умов та порядку проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулично-дорожній мережі, залізничних переїздах, а також здійснення невідкладних заходів під час виникнення не­безпечних дорожніх умов.

3.18. Участь у попередженні й розкритті злочинів під час на­гляду за дорожнім рухом та охорони громадського порядку.

6. ОБОВ'ЯЗКИ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

6.1. Працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний:

6.2. Досконало знати ПДР, цю Інструкцію, інші нормативно-правові акти у сфері безпеки дорожнього руху та свої функціональні обов'язки.

6.3. Перебувати на визначеному місці несення служби

відповідно до дислокації.

6.4. Постійно контролювати безперебійність радіозв'язку, а в разі його відсутності негайно вживати всіх можливих заходів що­до інформування про це чергової частини або безпосереднього керівника (командира).

6.5. Дотримуватись встановленого порядку носіння формено­го одягу, знаків розрізнення та відомчих нагород.

6.6. Постійно утримувати у належному стані спеціальні за­соби захисту, елементи екіпірування, транспортні засоби та їх об­ладнання, технічні засоби та технічні прилади, які використову­ються для фіксації правопорушень, засоби зв’язку, медичне устат­кування для надання першої медичної допомоги учасникам до­рожнього руху.

6.7. Організовувати безпечний та безперешкодний дорожній рух.

6.8. Знати дислокацію найближчих нарядів міліції та систему зв'язку з ними.

6.9. Знати оперативну обстановку, що доводиться на інструктажах, насамперед стан аварійності та злочинності на території обслуговування.

6.10. Постійно контролювати дотримання учасниками до­рожнього руху правил, норм і стандартів, діючих у сфері безпеки дорожнього руху.

6.11. Попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції за­стосовувати до порушників заходи адміністративного впливу.

6.12. За наявності інформації попереджати водіїв про небез­пеку, яка виникла на шляху їх руху і яку вони не в змозі своєчасно виявити.

6.13. Надавати у межах компетенції допомогу учасникам до­рожнього руху.

6.14. Регулювати дорожній рух, у тому числі з використанням жестів.

6.15. Проводити невідкладні заходи на місці ДТП, зокрема з надання першої медичної допомоги постраждалим від ДТП та з охорони місця ДТП до прибуття слідчо-оперативної групи.

6.16. Кваліфіковано з'ясовувати обставини, які призводять до скоєння ДТП.

6.17. Для нормалізації дорожнього руху надавати допомо­гу слідчо-оперативній групі ОВС та громадянам в прибиранні по­шкоджених транспортних засобш з проїзної частини дороги.

6.18. Надавати допомогу в безперешкодному проїзді транс­портних засобів оперативних та аварійно-рятувальних служб у райони аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих, інших надзви­чайних подій.

6.19. Виявляти й затримувати транспортні засоби, що перебу­вають у розшуку або використовуються в протиправних цілях, та водіїв, що зникли з місця скоєння ДТП.

6.20. Контролювати наявність у водіїв документів, передбаче­них ПДР.

6.21. Контролювати утримання в справному і безпечному для руху стані вулиць, дорії1 і дорожніх споруд та їх освітленість.

6.22. Здійснювати контроль за виконанням умов забезпечен­ня безпеки дорожнього руху при проведенні на вулицях і дорогах ремонтно-будівельних та інших робіт. (

6.23. При отриманні інформації про злочин негайно доповідати про це черговому або безпосередньому начальникові і діяти за їх рішеннями.

6.24. Під час отримання інформації від громадян про злочин установлювати всі необхідні дані про особу, що звернулася, кон­кретне місце злочину, ким і проти кого він скоєний чи готується та іншу інформацію, що має значення для розкриття злочину, про що доповідати черговому територіального ОВС. У подаль­шому до прибуття слідчо-оперативної групи у межах компетенції організовувати роботу з розкриття злочину по «гарячих слідах» та здійснювати охорону місця злочину.

6.25. Бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадяна­ми, неухильно дотримуватися законності та не допускати її пору­шень іншими працівниками.

6.26. Під час керування патрульним автомобілем (автобусом, мотоциклом) бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР.

6.27. Після закінчення несення служби доповідати безпосе­редньому начальникові про результати роботи.

6.28. Після прибуття на маршрут патрулювання або пост працівник підрозділу ДПС отримує від працівника, яко­го він змінює, інформацію про скоєні пригоди, дорожні робо­ти, що проводяться, стан спеціальних технічних засобів, а та­кож інші відомості, які мають пряме відношення до несення служби. Вживає заходів по документуванню порушень ПДР йо­го учасниками, у першу чергу порушень, які є причинами ДТП на

ввіреному маршруті, посту.

Якщо в попередню зміну нагляд за дорожнім рухом на цьо­му маршруті (посту) не здійснювався, працівник підрозділу ДПС в обов'язковому порядку перевіряє справність технічних засобів регулювання, засобів зв'язку, стан доріг, умови проведення на них ремонтно-будівельних та інших робіт.

Про прийняття маршруту патрулювання (поста) і виявлені недоліки працівник підрозділу ДПС доповідає командирові або відповідальному по підрозділу ДПС.

6.29. Під час несення служби працівник підрозділу ДПС по­винен вжити заходів до усунення перешкод у русі, звільнення проїзної частини від транспортних засобів, що створюють пе­решкоду на маршруті патрулювання, особливо тих, що стоять темної пори доби і в умовах недостатньої видимості поза населе­ними пунктами.

6.30. У разі виникнення заторів, перешкод у русі транспорту не­гайно вживати заходів по встановленню їх причин та нормалізації дорожнього руху, у тому числі шляхом ручного регулювання.

6.31. Під час несення служби нарядом у складі двох і більше працівників підрозділу ДПС призначається старший наряду.

6.32. Старший наряду ДПС забезпечує керівництво діяльністю наряду ДПС та несе персональну відповідальність за його дії в період несення служби і зобов'язаний:

6.32.1. Організовувати роботу працівників підрозділу ДПС у складі наряду, доповідати командирові, черговому про необхідність внесення змін у розстановку сил і порядок несення служби залежно від обстановки, яка склалася.

6.32.2. Постійно здійснювати керівництво і контроль за не­сенням служби працівниками наряду ДПС.

6.32.3. Здійснювати перевірку правильності ведення службової документації, якості оформлення адміністративних матеріалів, матеріалів ДТП, уживати заходів до усунення недоліків.

6.32.4. Забезпечувати ефективне використання технічних приладів та засобів контролю за дотриманням водіями ПДР, ввіреного автомототранспорту.

6.32.5. Під час службової діяльності дотримуватись законності, не допускати її порушень іншими працівниками.

7. ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

7.1. Вимагати від громадян і службових осіб, які порушу­ють громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виноси­ти на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених ви­мог застосовувати заходи примусу, передбачені Законом України «Про міліцію».

7.2. Перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопо­рушень документи, що посвідчують їх особу, а також документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.

7.3. Зупиняти транспортні засоби в разі порушення ПДР, наявних ознак, які свідчать про їх технічну несправність або забруднення ними навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що вони використовуються з проти­правноюметою. Оглядати транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ни­ми, дорожні (маршрутні) листи, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового стра­хування цивільно-правової відповідальності власників на­земних транспортних засобів, а у разі спільних з іншими службами ОВС заходів - відповідність вантажів, що пере­возяться, товарно-транспортним та іншим документам. Перевіряти транспортні засоби за базами даних автоматизо­ваних інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції МВС і в передбачених законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

7.4. Обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що за­грожують життю і здоров'ю людей, рух транспортних засобів і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг.

7.5. Забезпечувати направлення на медичний огляд водіїв за наявності підстав вважати, що вони перебувають у стані ал­когольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впли­вом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, та проводити огляд особи на стан сп'яніння із застосуванням дозволених МОЗ та Держспожив-стандартом технічних засобів та приладів (у тому числі засобів тест-контролю) затримувати, відстороняти від керування транс­портними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а та­кож тих, які не мають документів на право керування або кори­стування транспортними засобами, забороняти експлуатацію транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або за допомогою евакуаторів і примусово­го доставления на спеціальний майданчик чи стоянку, тимчасово вилучати посвідчення водія транспортного засобу талон про про­ходження державного технічного огляду та ліцензійну картку на транспортний засіб.

7.6. Використовувати технічні засоби та технічні прила­ди для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

7.7 Складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня у сфері безпеки дорожнього руху. Здійснювати в установлено­му законодавством порядку особистий огляд, перевірку речей, транспортного засобу і вантажу, вилучення речей і документів, адміністративне затримання.

7.8. Вимагати від фізичних та юридичних осіб усунен­ня порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, обмежувати або забороня­ти проведення ремонтно-будівельних робіт та інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не дотримуються вимоги із забезпечення безпеки до­рожнього руху.

7.9. При проведенні спеціальних заходів із супроводження посадових осіб, відносно яких здійснюється державна охорона, до їх закінчення припиняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт.

7.10. Забороняти експлуатацію транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів, без ліцензії, що не пройш­ли державного технічного огляду, не мають номерних знаків, у конструкцію яких внесені зміни без відповідного дозволу, мають знищені, змінені або підроблені ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів або державні реєстраційні номерні знаки, а також ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів, які не відповідають за­писам у реєстраційних документах транспортного засобу.

7.11. Затримувати і доставляти в установленому законодав­ством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках.

7.12. Вилучати в громадян та службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обігу, а також документи з озна­ками підробки, що стосуються/сфери безпеки дорожнього ру­ху, з подальшою їх передачею за призначенням в установлено­му порядку.

7.13. Використовувати безперешкодно транспортні засо­би, що належать підприємствам, установам, організаціям і гро­мадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульсь­ких та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначен­ня), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставления до лікувальних закладів осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, або для доставления правопорушників до підрозділу міліції.

7.14. Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

7.15. Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засо­би та вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених За­коном України «Про міліцію».

10. РОЗСТАНОВКА СИЛ ТА ЗАСОБІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

10.1. Організація служби підрозділів ДПС здійснюється вихо­дячи з наявності сил і засобів, з урахуванням місць концентрації ДТП на території обслуговування, протяжності автомобільних доріг, вулиць і особливостей руху ними, наявності технічних засобів та приладів фіксації порушень ПДР, технічних приладів регулювання дорожнього руху, інтенсивності руху транспортних засобів і пішоходів, часу доби, дня тижня, пори року.

10.2. Розстановка сил і засобів підрозділів ДПС здійснюється на підставі дислокації маршрутів патрулювання і постів, яка розробляється з урахуванням обов'язкових норм щоденно­го виставлення нарядів ДПС та виходу на лінію патрульних автомобілів і мотоциклів.

10.3. Дислокація включає в себе: визначену ділянку дорожньо-шляхової мережі, оцінку оперативної обстановки, перелік постів і маршрутів патрулювання, у тому числі додатко­вих, які підлягають закриттю в період ускладнення оперативної обстановки, види нарядів ДПС (піший у складі автопатруля), по­рядок взаємодії і зв'язку між ними та іншу необхідну інформацію (місця розташування і телефони закладів охорони здоров'я, ОВС, станцій технічного обслуговування, організованих стоянок та інших об'єктів сервісу).

10.4. Дислокація маршрутів патрулювання і постів підрозділів ДПС розробляється командиром окремого стройо­вого підрозділу в межах території, що обслуговується, на основі аналізу аварійності за місцями, днями, часом доби скоєння ДТП і з урахуванням інтенсивності руху, з обов'язковим погоджен­ням начальником ОВС, затверджується керівником управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС і підлягає пе­регляду не менше одного разу на квартал. У разі необхідності дислокація переглядається негайно.

10.6. На кожний маршрут патрулювання (пост) складається картка маршруту патрулювання, поста. Один примірник картки зберігається у відділах (відділеннях) Державтоінспекції МВС з об­слуговування адміністративних територій міст, раионш, районів у містах, другий видається старшому наряду ДПС на час несення служби.

10.12. Дислокація маршрутів патрулювання і постів розробляється командиром стройового підрозділу на 1 до­бу і затверджується керівником управління (відділу) Державтоінспекції МВС ГУМВС, УМВС, відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах. У разі необхідності вно­сяться зміни, про що повідомляється чергова частина.

10.13. Робоча зміна нарядів ДПС не повинна перевищувати 8 годин. У разі службової необхідності тривалість робочого часу працівників підрозділів ДПС наказом начальника ГУМВС, УМВС може бути збільшена до 12 годин (дія такого наказу не повинна перевищувати 30 діб).

10.14. Режим роботи особового складу підрозділу ДПС встановлюється за щомісячним графіком, який затверджується командиром підрозділу ДПС. У графіку вказуються дні й години несення служби кожним працівником та їх вихідні дні.

12. ПІДГОТОВКА ТА ІНСТРУКТАЖ НАРЯДІВ ДПС

12.1. Підготовка, інструктаж і розвід нарядів ДПС здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів МВС.

12.5. Працівники підрозділів ДПС, які заступають у на­ряд ДПС, повинні мати: охайний зовнішній вигляд; справне спо­рядження; єдиний формений одяг за сезоном; світловідбиваюче екіпірування; нагрудний знак; табельну вогнепальну зброю; жезл та інші спеціальні технічні засоби; список транспортних засобів, оголошених у розшук за останню добу, із зазначенням марки, дер­жавного реєстраційного номера, кольору, ідентифікаційного но­мера кузова, шасі (рами), особливих прикмет; словесні портрети, фотографії (фотороботи) осіб, які розшукуються; картку марш­руту патрулювання, поста; відомість обліку роботи по нагля­ду за дорожнім рухом; службове та водійське посвідчення; блан­ки протоколів про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами та інших необхідних процесуальних документів; авторучку, олівець, лінійку (рулетку), записну книжку, свисток, кишеньковий ліхтарик; ПДР; витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня, що стосується безпеки дорожнього руху, службову сумку або планшет.

13. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК НЕСЕННЯ ДОРОЖНЬО-ПАТРУЛЬНОЇ СЛУЖБИ

13.1. Основними формами несення служби є:

13.1.1. Патрулювання на транспортних засобах.

13.1.2. Піше патрулювання.

13.1.3. Несення служби на постах (у тому числі стаціонарних).

13.1.4. Здійснення регулювально-розпорядчих дій.

13.1.5. Супроводження транспортних засобів та ескортуван­ня посадових осіб, відносно яких здійснюється державна охорона.

13.1.6. Супроводження транспортних засобів або їх колон ( 5 і більше одиниць), організованих груп дітей, небезпечних, велико­вагових або великогабаритних вантажів.

13.2. Нагляд за дорожнім рухом з використанням транспор­тних засобів та без такого може здійснюватися відкритим, прихо­ваним чи змішаним способами.

Відкритий нагляд здійснюється працівниками підрозділів ДПС при пішому патрулюванні, а також на службових транспор­тних засобах (автомобілях, автобусах, мотоциклах), які мають спеціальне кольорографічне пофарбування.

Прихований нагляд здійснюється працівниками Державтоінспекції МВС на службових транспортних засобах (автомобілях) без спеціального кольорографічного пофарбування та розпізнавальних знаків.

Змішаний нагляд здійснюється одночасно на декількох служ­бових транспортних засобах (автомобілях, автобусах, мотоци­клах), з яких щонайменше один повинен мати спеціальне, а решта - звичайне пофарбування.

13.3. Під час несення служби на транспортних засобах засто­совуються такі тактичні способи:

13.3.1. Рух у потоці транспортних засобів (для контролю за поведінкою водіїв з метою попередження та виявлення порушень ПДР).

13.3.2. Дислокація патрульного автомобіля в небезпечних за аварійністю місцях (для усунення небезпеки та з метою припи­нення порушень ПДР водіями і пішоходами).

13.3.3. Дислокація патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості для всіх учасників дорожнього руху з одно­часним пішим переміщенням працівника до найбільш напруже­них ділянок руху.

13.3.4. Використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фо­то-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР.

Застосування того чи іншого способу та інші конкретні завдання ставляться на інструктажах відповідно до стану аварійності та дисципліни учасників дорожнього руху, що склали­ся на посту, маршруті.

13.4. Піше патрулювання нарядом ДПС застосовується з ме­тою забезпечення безпеки дорожнього руху на невеликих за протяжністю (не більше 1,5 км), напружених за інтенсивністю та небезпечних за аварійністю ділянках вулично-дорожньої мережі. Місце несення служби при цьому вибирається за умови надання можливості працівникові підрозділу ДПС своєчасно фіксувати і припиняти адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху без створення аварійних обстановок чи перешкод у русі.

При пішому патрулюванні застосовується відкритий спосіб несення служби шляхом переміщення тротуаром (узбіччям).

13.5. При несенні служби на стаціонарних постах під час про­ведення спеціальних операцій особлива увага приділяється:

13.5.1. Забезпеченню оперативного реагування на повідомлення про злочини.

13.5.2. Виявленню транспортних засобів, якими незаконно заволоділи, та встановленню причетних до цього осіб.

13.5.3. Затриманню транспортних засобів, що використову­валися при скоєнні злочинів, транспортних засобів, які зникли з місць ДТП.

13.5.4. Протидії нелегальній міграції.

13.5.5. Наданню всебічної практичної допомоги учасникам дорожнього руху у межах своєї компетенції.

13.6. Стаціонарні пости ДПС можуть забезпечуватись: патрульним автомобілем, радіозв'язком, комп'ютером з модемним зв'язком, телефонним зв'язком, засобами індивідуального захисту особового складу, примусового зупинення транспортних засобів, блокувальними пристроями, засобами медичної допомо­ги потерпілим, носилками, плащ-накидками, мобільними засо­бами додаткового освітлення («світлова вежа» тощо), службовою документацією.

13.7. Основними методами несення служби є:

13.7.1. Спостереження за дорожнім рухом. Під спостере­женням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за до­помогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, кон­троль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановле­них правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього ру­ху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті.

13.7.2. Розпорядчо-регулювальні дії. Розпорядчо-регулювальні дії - це дії, які застосовуються з метою усунення перешкод у русі, надання можливої допомоги учасникам руху в місцях тимчасових заторів, де трапилося стихійне лихо або ДТП, при забезпеченні проведення масових та спеціальних заходів, при несправній світлофорній сигналізації тощо. До таких дій нале­жить регулювання дорожнього руху за допомогою жестів (рука­ми, жезлом) та свистка.

13.7.3. Застереження учасників дорожнього руху від пору­шень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху.

Застереження учасників дорожнього руху є впливом на їх поведінку самим перебуванням працівника підрозділу ДПС на найбільш напруженій ділянці маршруту, на місці пригоди або стихійного лиха, а також за допомогою роз'яснення водіям ПДР при зупиненні транспортних засобів.

13.7.4. Втручання при правопорушеннях. Втручання при пра­вопорушеннях полягає в обов'язковому реагуванні на дії грома­дян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, застосуванні до порушників передбачених чинним законодав­ством заходів впливу.

13.8. При несенні служби на маршруті патрулювання (посту) працівник підрозділу ДПС зобов'язаний шляхом умілого вибору форм і методів, застосування технічних засобів та приладів актив­но впливати на процес руху.

13.9. При контролі за дорожнім рухом працівник підрозділу ДПС активно реагує на порушення ПДР і в першу чергу на ті, що можуть стати причиною ДТП.

13.10. При контролі за рухом транспортних засобів на па­трульному автомобілі (мотоциклі) для зупинення транспортно­го засобу, водій якого порушив ПДР, використовуються спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої, жести рукою або жезлом. Водієві патрульного автомобіля (мотоцикла) при цьому потрібно дотримуватись заходів безпеки і зупинятися в безпосередній близькості позаду автомобіля-порушника, причому екіпаж пови­нен бути готовий до його можливих раптових маневрів.

13.11. При зупинці транспортного засобу повинна врахо­вуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорож­нього руху. Для припинення правопорушення у виключних ви­падках (достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, підозрюється у скоєнні злочину, залишив місце ДТП, створює аварійні ситуації іншим учасникам руху) дозволяється зупинка у місцях, заборонених ПДР, крім залізничних переїздів.

14. ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗУПИНКИ ПРАЦІВНИКОМ ДЕРЖАВТОІНСПЕКЦІЇ МВС ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

14.1. Підставою для зупинення транспортних засобів є:

14.1.1. Порушення ПДР водіями.

14.1.2. Характер руху транспортного засобу викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка та періодична зміна на­прямку руху і (або) швидкісного режиму).

14.1.3. Відсутність номерних (го) знаків (а) на транспортно­му засобі або наявність номерних знаків, які не відповідають ви­могам стандартів, закріплені у невстановленому для цього місці, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцять метрів, а також керування транспортним засобом за відсутності талона про проходження державного технічного огляду.

14.1.4. Наявність ознак, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

14.1.5. Наявність даних, що свідчать про причетність транс­портного засобу, водія, пасажирів або вантажу до скоєння ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення.

14.1.6. Перебування транспортного засобу в розшуку, а також наявність даних про використання транспортного засобу з проти­правною метою.

14.1.7. Необхідність опитування водія чи пасажирів про об­ставини скоєння ДТП, адміністративного правопорушення, зло­чину, свідками якого вони є або могли бути.

14.1.8. Необхідність залучення водія транспортного засо­бу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього ру­ху або працівникам міліції або як свідка при оформленні адміністративних матеріалів.

14.1.9. Проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, а також документів на транспортний засіб і вантаж.

14.1.10. Виконання рішень уповноважених на те державних органів про обмеження чи заборону руху.

14.1.11. Якщо технічний стан транспортного засобу або спосіб закріплення вантажу на ньому створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

14.1.12. Порушення визначеного порядку встановлення і ви­користання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

15. ПОРЯДОК ЗУПИНКИ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

15.1. У разі прийняття працівником підрозділу ДПС рішення про зупинку транспортного засобу останній повинен вра­хувати всі його наслідки (причину зупинки, дорожні умови, інтенсивність руху, освітлення або видимість ділянки дороги, можливий досвід водія).

15.2. Сигнал про зупинку транспортного засобу подається працівником підрозділу ДПС з тротуару (обочини) у зрозумілій для водіїв формі (сигналів), за допомогою жезла регулювальника, свистка чи рукою. При цьому жезлом (рукою) вказується безпосе­редньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоно­ване місце зупинки.

15.3. Місце для зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен вказувати так, щоб після повної зупин­ки останній знаходився попереду патрульного автомобіля (авто­буса, мотоцикла) чи поста на відстані до 20 метрів.

15.4. Після повної зупинки транспортного засобу працівник підрозділу ДПС повинен підійти до водія з дотриманням заходів особистої безпеки.

15.5. Під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний прикласти праву руку до головного убо­ру, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про переда­чу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР, для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення.

16. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС ПРИ ПОРУШЕННІ УЧАСНИКОМ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ВИМОГ ПДР

16.1. При порушенні учасником дорожнього руху ПДР працівник підрозділу ДПС:

16.1.1. Складає протокол про адміністративне правопору­шення, здійснює перевірку водія (у разі необхідності - пасажирів), а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами;

16.1.2. Проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним зако­нодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставления на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції МВС.

16.1.3. Тимчасово вилучає посвідчення водія у випадках, пе­редбачених чинним законодавством.

16.1.4. Тимчасово вилучає талон про проходження технічного огляду з одночасною забороною експлуатації транспортного засо­бу у випадках, передбачених чинним законодавством.

16.1.5. Тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб у випадках, передбачених чинним законодавством.

16.1.6. Використовує спеціальні технічні засоби (у тому числі засоби тест-контролю), дозволені до застосування МОЗ і Держспо-живстандартом, на місці зупинки транспортного засобу для огля­ду водіїв, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Якщо при перевірці документів виявлено озна­ки їх підробки, ці документи вилучаються, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, а особа, яка їх пред'явила, доставляється до територіального підрозділу ОВС.

16.2. Водії, які не мають або позбавлені права керування транс­портними засобами, підлягають відстороненню від керування ними.

16.3. Відсторонення водія від керування транспортним засобом здійснюється шляхом тимчасового затримання цього транспортно­го засобу і доставления на спеціальний майданчик або стоянку.

16.4. У разі надання посвідчення водія особою, яка позбавле­на права керування транспортними засобами, уживаються захо­ди щодо доставляння цієї особи до підрозділу Державтоінспекції МВС, де начальником органу внутрішніх справ, начальником або заступником начальника відділення (відділу, управління), командиром або заступником командира окремого підрозділу ДПС Державтоінспекції МВС здійснюється вилучення цього посвідчення.

16.5. У випадках учинення учасником дорожнього руху злісної непокори або хуліганських дій, необхідності встановлен­ня особи правопорушника чи підозрюваного у вчиненні злочину працівник підрозділу ДПС:

16.5.1. Припиняє протиправні дії шляхом вимагання від пра­вопорушника припинити протиправні дії, застерігає про наслідки скоєного, попереджає останнього, що у разі продовження пра­вопорушення до нього будуть вжиті заходи фізичного впливу та спеціальні засоби.

16.5.2. У разі наявності достатніх підстав застосовує відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» фізичну силу або спеціальні засоби відносно такої особи.

16.5.3. Встановлює та фіксує дані свідків та очевидців проти­правних дій особи.

16.5.4. Дотримуючись заходів особистої безпеки, доставляє таку особу до чергової частини територіального ОВС, де складає мотивований рапорт про обставини доставления.

16.5.5. Уживає заходів щодо безпечного і безперешкодно­го проїзду територією поста або маршруту патрулювання ко­лон або окремих автомобілів, що супроводжуються патрульни­ми автомобілями Державтоінспекції МВС, а також транспортних засобів медичних установ, оперативно-рятувальних та пожежних служб, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими та (або) звуковими сигнальними пристроями і мають відповідне кольорографічне пофарбування.

16.6. За всіма виявленими порушеннями ПДР складають­ся протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладе­но ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Якщо передача протоколів припадає на вихідний чи святковий день, вона переноситься на наступний за ним робочий день.

16.7. Зупинення транспортних засобів, що належать спеціальним чи оперативним службам, які подають спеціальні звукові та світлові сигнали, здійснюється у випадках, коли наявні достовірні дані про те, що вказаними автомобілями незаконно заволоділи, користуються в протиправних цілях або водії, що ни­ми керують, перебувають в стані сп'яніння, або які можуть ство­рити небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

16.8. При порушенні ПДР водіями транспортних засобів працівником підрозділу ДПС складається рапорт у якому зазна­чаються місце, час, марка транспортного засобу, його колір, но­мерний знак, обставини скоєного порушення ПДР та Стаття Ко­дексу України про адміністративні правопорушення, якою перед­бачена відповідальність за його вчинення. Рапорт надсилається до відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговуван­ня адміністративних територій міст, районів, районів у містах за місцем реєстрації такого транспортного засобу. У таких випад­ках можливе використання спеціальних технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

16.9. При виявленні порушень правил перевезення велико­габаритних, великовагових і небезпечних вантажів працівник підрозділу ДПС тимчасово обмежує подальший рух зазначених транспортних засобів до усунення недоліків, обов'язково вживає заходів до прибирання цих транспортних засобів з проїзної ча­стини шляхом доставляння до найближчої стоянки або безпеч­ного місця для паркування, де останні не створюватимуть небез­пеку для інших учасників дорожнього руху або екології, особливо темної пори доби або в умовах недостатньої видимості, доповідає командирові (начальникові) підрозділу і діє відповідно до його рішень.

16.10. При встановленні на маршруті патрулювання працівників міліції, представників міністерств та інших цен­тральних органів виконавчої влади, громадських формувань, що здійснюють зупинення транспортних засобів та подаль­шу перевірку документів водія і вантажу, доповідає командирові (начальникові) підрозділу або черговому і в подальшому діє за їх вказівкою.

16.11. Організовує усунення перешкоди руху (несправний транспортний засіб, що зупинився, вантаж, який випав, тощо). Якщо негайне усунення цих перешкод неможливе, працівник підрозділу ДПС вживає заходів до завчасного позначення і ого­родження небезпечних місць тимчасовими технічними засобами організації дорожнього руху та попередження про них учасників дорожнього руху.

16.12. При несенні служби на маршруті патрулювання чи по­ста здійснює контроль за справністю технічних засобів регулю­вання (світлофорів, дорожніх знаків і т.ін.), а також за безпечним проведенням дорожніх робіт на проїзній частині.

16.13. Забороняє проведення дорожніх робіт на проїзній частині доріг без погодження Державтоінспекції МВС. При виникненні аварійних ситуацій такі роботи дозволяються за узгодженням командира підрозділу ДПС ДАІ з керівниками відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговуван­ня адміністративних територій міст, районів, районів у містах управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС.

17. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС ПІД ЧАС ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

17.1. Працівниками підрозділів ДПС допускається переслідування транспортних засобів з особами, що підозрюються в скоєнні злочину, водіїв, які не виконали вимо­гу працівника міліції про зупинку або зникли з місця ДТП, а та­кож водіїв, що своїми діями наражають на небезпеку життя чи здоров'я інших учасників дорожнього руху.

17.2. При переслідуванні транспортного засобу правопо­рушника працівник підрозділу ДПС для координації дій інших нарядів ДПС доповідає оперативному черговому про: місце по­чатку переслідування; модель, колір, номерний знак транс­портного засобу; причину переслідування (відповідність орієнтуванню, протиправні дії водія чи пасажирів такого транс­портного засобу, підозра у причетності до скоєння злочину, підтверджена інформація про наявність в салоні автомобіля зброї або заручників, невиконання вимог про зупинку та ін.); особливі прикмети автомобіля, водія або пасажирів; видимі технічні пошкодження чи несправності; постійно інформує про напрямок та маршрут руху транспортного засобу, який переслідується.

17.3. З метою забезпечення під час переслідування власної безпеки і безпеки інших учасників дорожнього руху працівник підрозділу ДПС повинен:

17.3.1. Передавати черговому інформацію про місцезнаходження та маршрут руху транспортного засобу, який переслідується з мінімальним інтервалом.

17.3.2. Використовувати гучномовний пристрій патрульного автомобіля для попередження інших учасників дорожнього руху про можливу небезпеку.

17.3.3. Під час переслідування постійно тримати ввімкненими ближнє світло фар, спеціальні звукові і світлові сиг­нали, встановлені на патрульному автомобілі.

17.3.4. Обирати безпечну швидкість руху автомобіля (мото­цикла) виходячи з конкретних умов, з урахуванням забезпечення максимальної безпеки інших учасників дорожнього руху.

17.3.5. Бути максимально уважним до дій водія та пасажирів переслідуваного транспортного засобу та інших учасників дорожнього руху, запобігати створенню аварійних обстановок.

17.3.6. При переслідуванні правопорушника водій патруль­ного автомобіля безпосередньо контролює дорожню обстанов­ку, враховує поведінку переслідуваного автомобіля, забезпечую­чи при цьому максимально можливу безпеку інших учасників ру­ху. Працівник підрозділу ДПС, який перебуває на пасажирсько­му сидінні, контролює рух автомобіля правопорушника (напря­мок руху, маршрут), веде переговори з черговим по радіозв'язку, інформує водія про зміну дорожньої обстановки.

17.3.7. Після зупинки транспортного засобу, що переслідувався, дотримуватись вимог розділу 24 цієї Інструкції, а також: негайно доповісти черговому по підрозділу (команди­ру) про місце, де закінчено переслідування, та одночасно визна­читись з необхідністю надання допомоги іншими нарядами ДПС для затримання підозрюваних; зупиняти патрульний автомобіль лише позаду транспортного засобу, який переслідувався, на відстані не менше 10 метрів; відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» приготувати до застосування табельну вогне­пальну зброю; використовуючи для особистого захисту кор­пус патрульного автомобіля, за допомогою гучномовця або го­лосом дати водієві та пасажирам транспортного засобу, який переслідувався (далі - затримані), команду: «Заглушити двигун! Без команди не відкривати дверцята автомобіля! Викинути че­рез відкриті вікна зброю та ключі запалювання! По одному, по­чинаючи з водія, виходити з салону з піднятими руками та ста­вати обличчям до дверцят автомобіля!»; після безумовного вико­нання всіх команд працівнику підрозділу ДПС, постійно контро­люючи дії правопорушників, дозволяється підходити до транс­портного засобу, який переслідувався, для здійснення затриман­ня; перед посадкою затриманих в патрульний автомобіль прово­диться зовнішній огляд їх одягу і речей з метою вилучення у них предметів що можуть бути використані для нападу на працівника підрозділу ДПС, заподіяння шкоди собі чи іншим особам, які пе­ребувають в салоні автомобіля.

17.3.8. У разі якщо кількість підозрюваних осіб в транспорт­ному засобі який переслідувався, більше трьох осіб, затримання останніх здійснюється лише після прибуття на місце додатково­го наряду ДПС або територіального підрозділу ОВС для надання допомоги. До прибуття такого наряду працівниками підрозділів ДПС підозрюваним особам забороняється залишати свій транс­портний засіб. При цьому подається команда голосом: «Не руха­тись! Руки тримати за головою!»

17.3.9. Не проводиться переслідування водіїв, які допусти­ли незначні порушення правил або коли небезпека порушен­ня минула. У таких випадках про порушення повідомляється на наступний за напрямком руху порушника маршрут патру­лювання (пост). Про вчинене правопорушення складається ра­порт, який по закінченні роботи передається до підрозділу з адміністративної практики для відповідного реагування.

17.4. Категорично забороняється переслідування: на служ­бових автомобілях (автобусах, мотоциклах), які не мають спеціальних світлових та звукових пристроїв, на власних або при­ватних транспортних засобах; водіїв мопедів, мотоциклів без мотошоломів, за винятком випадків, коли наявна інформація про скоєння ними злочинів.

18. ОСОБЛИВОСТІ НЕСЕННЯ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКАМИ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється:

18.2. Виймати з кобури і передавати будь-кому свою табельну вогнепальну зброю.

18.3. Відволікатися від служби і послаблювати увагу під час нагляду за дорожнім рухом.

18.4. Вступати в розмови з учасниками дорожнього руху з пи­тань, які не мають відношення до служби.

18.5. Порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону.

18.6. Заходити без службової необхідності в жилі будинки та інші приміщення.

18.7. У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється: звертатися до учасників дорожнього руху на «ти»; використовувати погрозливі чи ображаючі жести; допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення за­уважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, по­грози; пред'являти безпідставні звинувачення.

18.8. Перевозити сторонніх громадян і вантажі в патрульно­му автомобілі (автобусі, мотоциклі), а також залишати його не-замкненим та без нагляду.

18.9. Доставляти затриманих осіб до територіальних ОВС на транспортних засобах, які не призначені для перевезення людей.

18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройш­ли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув.

18.11. Самовільно залишати пост, маршрут патрулювання або відхилятися від нього і змінювати порядок несення служби.

18.12. Порушувати або відступати від вимог ПДР, за винятком випадків, визначених чинним законодавством.

18.13. Передавати будь-кому спеціальні засоби чи прилади, право керування патрульним транспортним засобом.

18.14. Залишати без нагляду в патрульному транспорті затри­маних осіб.

18.15. Використовувати для несення служби приватні транспортні засоби.

20. Порядок застосування спеціальних технічних засобів та приладів

20.1. Технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожньо­го руху, прилади для виявлення підробок у документах застосову­ються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання.

20.2. Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні за­соби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройш­ли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для ко­ристування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

20.4. На кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані.

20.5. Керівництвом підрозділу ДПС щозміни прово­диться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактич­ною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху.

20.6. За фактами невідповідності наявних даних прово­диться службова перевірка, результати якої доповідаються керівництву відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з об­слуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС.

21. ДІЇ ПРАЦІВНИКА ПІДРОЗДІЛУ ДПС ПІД ЧАС ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДТП

21.1. Працівник підрозділу ДПС невідкладно доповідає командирові підрозділу інформацію про ДТП, яка стала йо­му відома, включаючи випадки, коли вона сталася поза його по­стом або маршрутом патрулювання, і надалі діє відповідно до от­риманих вказівок, а у невідкладних випадках (аварія з тяжкими наслідками, небезпечним вантажем, зниклим транспортним засо­бом) негайно виїжджає до місця пригоди.

21.2. При отриманні повідомлення з'ясовує прізвище, ім'я та по батькові, адресу і номер телефону особи, що повідомила про ДТП.

21.3. Термін прибуття наряду ДПС на місце ДТП, в якій постраждали люди, обчислюється з моменту отримання інформації про пригоду та не повинен перевищувати: 15 хви­лин для підрозділів ДПС, які обслуговують міста з чисельністю населення один мільйон та більше; 20 хвилин для підрозділів ДПС, які обслуговують міста з чисельністю населення до одно­го мільйона людей; ЗО хвилин для підрозділів ДПС, які обслуго­вують автомобільні дороги державного значення; 1 година для підрозділів ДПС, які обслуговують інші автомобільні дороги (рай­онного або місцевого значення).

21.4. Прибувши на місце пригоди, у результаті якої отримали тілесні ушкодження люди, працівник підрозділу ДПС до приїзду слідчо-оперативної групи:

21.4.1. Доповідає черговому, командиру підрозділу або особі, яка його заміщає, про обставини події (уточнене місце, час, кількість потерпілих, наявність на місці всіх учасників ДТП та їх транспортних засобів, інформацію про небезпечний вантаж, зону ураження тощо) та чітко виконує доручення останнього щодо за­безпечення безпеки дорожнього руху.

21.4.2. Уживає заходів з огородження місця пригоди необхідною кількістю тимчасових технічних засобів регулю­вання дорожнім рухом (направляючі конуси, огороджувальна стрічка, дорожні знаки, інформаційні щити «Увага! Оформлення ДТП», інше) та одночасного надання першої медичної допомоги потерпілим і доставляння їх до медичних закладів.

21.4.3. Збирає інформацію про постраждалих, у які медичні заклади і ким вони відправлені.

21.4.4. З'ясовує тип, марку, колір і реєстраційні номерні знаки транспортних засобів, на яких до його прибуття були відправлені постраждалі.

21.4.5. У присутності двох свідків фіксує місце, час, вид, об­ставини та наслідки ДТП.

21.4.6. Установлює транспортні засоби, водіїв, пасажирів та інших осіб причетних до ДТП, її свідків і забезпечує присутність вказаних осіб на місці пригоди до прибуття слідчо-оперативної групи. Опитує їх про обставини пригоди і записує установчі дані.

21.4.7. Забезпечує охорону місця пригоди та вживає заходів до збереження слідів та речових доказів.

21.4.8. Вживає заходів до поновлення руху повз місце пригоди або організовує його об'їзд по безпечному маршруту.

21.5. Доповідає прибулому на місце події керівникові слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) (прокурору, слідчому, працівникові, що здійснює дізнання) інформацію про причетних до ДТП осіб і свідків, передає йому зібрані відомості й речові до­кази і надалі діє за його вказівками.

21.5.1. За вказівкою старшого СОГ забезпечує участь свідків під час проведення огляду місця пригоди та організовує огляд осіб, причетних до ДТП, у медичних закладах.

21.5.2. За дорученням слідчого в присутності понятих про­водить необхідні виміри, огляд транспортних засобів, дані про які вносяться старшим СОГ до протоколів огляду транспор­тних засобів та огляду місця ДТП і схеми до нього. Спільно з відповідальною посадовою особою дорожньої або комунальної організації обстежує дорожні умови в місці скоєння ДТП з метою виявлення та фіксації недоліків в утриманні доріг (вулиць), які могли стати супутньою або безпосередньою причиною скоєння ДТП. За результатами обстеження складається акт, який в обов'язковому порядку додається до протоколу огляду місця ДТП.

21.5.3. Надає старшому СОГ допомогу в з'ясуванні обста­вин скоєння ДТП, оформленні необхідних матеріалів пригоди, установленні її учасників і свідків, прикмет транспортних засобів, які залишили місце пригоди, та ймовірних шляхів їх руху. Негай­но вживає заходів реагування для переслідування та затримання підозрюваних транспортних засобів.

21.5.4. За необхідності видає приписи дорожнім, комунальним організаціям або аварійно-технічним службам щодо усунення наслідків пригоди для відновлення нормальних умов дорожнього руху.

21.6. У разі якщо водій залишив місце ДТП, установлює ймовірний напрямок його руху, марку, тип, державний реєстраційний номерний знак, колір, а також особливі прик­мети транспортного засобу і водія, про що інформує чергово­го територіального ОВС та командира підрозділу (начальни­ка) відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговуван­ня адміністративних територій міст, районів, районів у містах. Вживає заходів щодо встановлення транспортного засобу та водія, який залишив місце пригоди, по «гарячих слідах».

21.6.1. Отримані при первинному огляді місця ДТП і опитуванні свідків дані про зниклий транспортний засіб з водієм, його можливий подальший рух працівник ДПС негайно доповідає командирові підрозділу ДПС або його заступнику і далі діє відповідно до одержаних вказівок.

21.6.2. У межах компетенції здійснює перевірку прилеглої території, автостоянок, підприємств, СТО, приватних майстерень на предмет виявлення зниклого транспортного засобу та виконує інші вказівки старшого слідчо-оперативної групи.

21.7. При оформленні матеріалів ДТП з транспортним за­собом, в якому перебувають працівники консульських, дипло­матичних представництв, які користуються імунітетом та ма­ють дипломатичну або консульську картку встановленої фор­ми, працівник підрозділу ДПС пропонує водію бути присутнім при оформленні матеріалів пригоди. У разі якщо водій або будь-хто з пасажирів висловлює небажання бути при цьому присутнім, працівник підрозділу ДПС записує необхідні дані (обов'язково -номер дипломатичної, консульської картки) про учасників події і дозволяє їм їхати. У такому випадку в протоколі огляду місця події робиться запис про причину відсутності водія. Протокол підписується особою, що його склала, та двома свідками.

21.8. Оформлення матеріалів про порушення ПДР, що спричи­нили ушкодження транспортних засобів, вантажів, доріг, дорожніх споруд або іншого майна і заподіяли при цьому тільки матеріальну шкоду, за рішенням командирапідрозділу ДПС або його заступни­ка може здійснюватися працівником підрозділу ДПС самостійно відповідно до вимог чинного законодавства України.

24. ЗАХОДИ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС

24.1. Під час несення служби працівник підрозділу ДПС зобов'язаний дотримуватися заходів особистої безпеки, а саме:

24.1.1. Знаходитись на тротуарі, а за його відсутності - на узбіччі дороги чи вулиці або на острівці безпеки.

24.1.2. Вихід працівника підрозділу ДПС на проїзну части­ну дозволяється лише для здійснення розпорядчо-регулювальних дій, огляду місця ДТП та надання допомоги учасникам дорожньо­го руху.

24.1.3. При оформленні ДТП, наданні допомоги учасникам дорожнього руху на проїзній частини облаштовувати ці місця сигнальними конусами в достатній кількості та дорожніми зна­ками «Об'їзд перешкоди з правого боку» або «Об'їзд перешко­ди з лівого боку» з установленням знака аварійної зупинки чи увімкненням аварійної сигналізації.

24.1.4. Здійснювати нагляд за дорожнім рухом у місцях, виз­начених карткою маршруту патрулювання.

24.1.5. При проведенні відпрацювань, якщо маршрут патру­лювання не визначено карткою, вибирати місце несення служби таким чином, щоб знаходитися в межах чіткої видимості для всіх учасників дорожнього руху і мати можливість для своєчасного припинення правопорушення.

24.1.6. Проводити перевірку документів та розбір правопору­шення лише на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці), острівці без­пеки під прикриттям автомобіля. Службовий автомобіль (авто­бус, мотоцикл) при цьому необхідно ставити також на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці) за умови дотримання ПДР.

24.1.7. Здійснювати зупинку транспортних засобів за допомо­гою жезла з використанням поданого свистком сигналу для при­вертання уваги учасників дорожнього руху. При цьому врахову­вати швидкість руху, тип, габарити, вагу транспортного засобу,

стан дорожнього покриття, інтенсивність та щільність транспорт­ного потоку.

24.1.8. По можливості не знаходитися на слизьких ділянках

дорожнього покриття.

24.2. Вибирати для зупинки транспортного засобу тем­ного часу доби найбільш освітлені ділянки дороги, а в разі неможливості використовувати світло фар патрульного транспортного засобу та спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

24.3. При зупиненні транспортних засобів та перевірці документів необхідно:

24.3.1. Наближаючись до зупиненого автомобіля, перевірити, чи зачинена кришка багажника, оглянути салон автомобіля, темної пори доби освітити салон електричним ліхтариком або за­пропонувати водієві ввімкнути освітлення салону.

24.3.2. Після отримання документів знаходитися біля зупине­ного транспортного засобу збоку, щоб виключити можливість на­несення удару при різкому відкритті дверей або раптовому почат­ку руху.

24.3.3. У разі знаходження водія поруч з працівником підрозділу ДПС останній обирає позицію, що забезпечує постійний контроль за діями водія, пасажирів та рухом транспор­тних засобів.

Інші працівники, що знаходяться в складі наряду, повинні за­ймати положення, що дозволяє забезпечувати взаємну страховку та виключає у випадку застосування зброї ураження працівника, що страхується.

24.3.4. У разі знаходження в транспортному засобі групи осіб забезпечувати страхування працівника підрозділу ДПС, що здійснює перевірку, іншим працівником.

24.3.5. Під час руху з метою зупинення транспортного засобу - учасника дорожнього руху вмикати спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої на патрульному транспортному засобі.

Категорично забороняється стояти перед або за зупиненим транспортним засобом, спиною до учасників дорожнього руху та руху транспортних засобів, зупиняти патрульний автомобіль по­переду зупиненого транспортного засобу та здійснювати в нічний час зупинення двох і більше транспортних засобів.

24.4. Темної пори доби, незалежно від кліматичних умов, працівник ДПС ДАІ повинен бути одягнутий у світловідбиваючий одяг (жилет).

24.5. У випадку виявлення транспортного засобу, що розшукується, або осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, працівники, що входять до складу наряду, приймають, залежно від конкретних обставин, необхідні запобіжні заходи для прове­дення обшуку затриманих та огляду транспортного засобу з ме­тою виявлення і вилучення зброї відповідно до вимог статті 11 За­кону України «Про міліцію» (565-12 ).

Огляд транспортного засобу проводиться після того, як працівниками наряду встановлено контроль за поведінкою затри­маних.

24.6. У разі загострення ситуації працівникові підрозділу ДПС, що забезпечує безпеку, рекомендується пересунути кобу­ру ближче до пряжки ременя, розстебнути її та зняти пістолет із запобіжника. У цьому випадку страхуючий, якщо він уважає, що в обстановці, яка складається, можуть виникнути обставини для застосування вогнепальної зброї, має право оголити пістолет і привести його в готовність.

24.7. Заходи безпеки працівників підрозділів ДПС при оформленні ДТП.

24.7.1. До проведення необхідних дій на місці ДТП з оформ­лення, організації дорожнього руху і огородження місця ДТП до­пускаються працівники підрозділів ДПС, а також працівники ОВС, які входять до складу СОГ.

24.7.2. Керівник СОГ здійснює загальне керівництво при проведенні необхідних дій на місці ДТП.

Старший наряду ДПС організовує та забезпечує безпеку до­рожнього руху на місці ДТП (у разі ДТП з матеріальними збитка­ми - оформлення).

Усі необхідні дії на місці ДТП виконуються тільки після його огородження технічними засобами організації дорожнього руху (далі - ТЗОДР) і тимчасової зміни порядку організації дорожньо­го руху в зоні ДТП.

24.7.3. Початкові дії працівників підрозділів ДПС і СОГ на місці ДТП із забезпечення безпеки дорожнього руху:

24.7.3.1. Увімкнути на службовому транспортному засобі, який розміщується на проїзній частині дороги, як еле­мент прикриття проблискові маячки й аварійну світлову сигналізацію.

Працівникам підрозділів ДПС забороняється знаходити­ся в патрульному автомобілі, який використовується як прикриття.

24.7.3.2. Обстежити місце ДТП та виставити сигнальні кону­си, що позначають його межі.

24.7.3.3. У разі розташування місця ДТП на одному боці проїзної частини необхідно виставити сигнальні конуси перед транспортним засобом прикриття на відстані 5-10 метрів (поза населеними пунктами - до 20 метрів).

24.7.3.4. У разі розташування місця ДТП на обох бо­ках проїзної частини з одного напрямку під'їзду до місця ДТП розміщується транспортний засіб прикриття, а з іншого напрям­ку необхідно виставити сигнальні конуси на відстані 15-20 м від місця ДТП і біля них. На краю проїзної частини виставляється працівник підрозділу ДПС (регулювальник), який виконує розпорядчо-регулювальні дії.

24.7.4. Організувати із застосуванням ТЗОДР дорожній рух у зоні ДТП. При цьому в першу чергу встановлюються ТЗОДР, найбільш віддалені від місця ДТП.

24.7.5. ТЗОДР встановлюються в такій послідовності:

24.7.5.1. Попереджувальний дорожній знак «Інша небезпека» (аварійно небезпечна ділянка).

24.7.5.2. Інформаційні табло «Увага! Оформлення ДТП».

24.7.5.3. Наказові дорожні знаки «Об'їзд перешкоди з правого боку», «Об'їзд перешкоди з лівого боку».

24.7.5.4. Конуси сигнальні, що позначають траєкторію руху транспортних засобів на під'їзді до місця ДТП.

24.7.5.5. Проблискові маячки жовтого кольору (можуть уста­новлюватись одночасно з ТЗОДР, на яких вони закріплюються).

24.7.5.6. Огороджувальна стрічка.

24.7.6. Демонтаж ТЗОДР здійснюють у зворотній послідовності (від найближчих до найвіддаленіших від місця ДТП) після проведення всіх необхідних робіт на місці ДТП.

24.7.7. Вимоги до встановлення ТЗОДР у зоні ДТП:

24.7.7.1. Довжина зони ДТП повинна бути мінімальною і забезпечувати безпеку осіб, що здійснюють роботи на місці ДТП, а також безпечний режим руху пішоходів і транспортних засобів.

24.7.7.2. На початку зони ДТП установлюється попереджуваль­ний дорожній знак «Інша небезпека» (поза населеними пунктами на відстані 150-300 м, у населених пунктах - на відстані 50-100 м).

Знак розміщують на узбіччі якомога ближче до краю проїзної частини. За умови кількості смуг руху в одному напрямку дві і більше та розташуванні місця ДТП ближче до осі дороги попере­джувальний дорожній знак «Інша небезпека» (аварійно небезпеч­на ділянка) установлюють на осі дороги.

24.7.7.3. Інформаційне табло «Увага! Оформлення ДТП» встановлюється разом з попереджувальним дорожнім знаком «Інша небезпека» (аварійно небезпечна ділянка). Винятком є ви­падок установлення інформаційного табло «Увага! Оформлення ДТП» на осі дороги на відстані 25 м у населеному пункті (50 м по­за населеним пунктом) за напрямком від місця встановлення по­переджувального дорожнього знака «Інша небезпека» (аварійно небезпечна ділянка).

24.7.7.4. Темного часу доби і в умовах недостатньої видимості застосування спеціальних світлових сигнальних пристроїв обов'язкове на всіх дорогах незалежно від освітлення. Крім того, їх застосування є обов'язковим на ділянках доріг під шляхопроводами, естакадами, мостами або в тунелях.

24.7.7.5. Кількість спеціальних світлових сигнальних пристроїв, що встановлюються для кожного напрямку руху в зоні

ДТП, повинна бути не менше 5. Вони встановлюються: на початку зони ДТП - спільно з інформаційним табло «Увага! Оформлення ДТП»; на сигнальних конусах, що позначають траєкторію обїзду місця ДТП.

24.7.7.6. Огороджувальна стрічка повинна використовуватись для огородження тієї частини місця ДТП, яка поширюється за межі проїзної частини на тротуар, а також в інших випадках, коли необхідно унеможливити шляхом застосування огороджувальної стрічки рух пішоходів у місці ДТП.

24.7.8. Категорично забороняється оформлення матеріалів ДТП у службовому автомобілі, що використовується як прикриття.

24.7.9. В обов'язковому порядку незалежно від часу доби працівники ДПС які проводять оформлення матеріалів ДТП, повинні бути одягнуті в одяг зі світловідбиваючими елементами (жилети).

26. НЕСЕННЯ СЛУЖБИ НА КОНТРОЛЬНО-ПРОПУСКНИХ ПУНКТАХ

26.1. Контрольно-пропускні пункти (далі - КПП) призначені для забезпечення перепускного режиму (обмеження й регулю­вання руху, огляду транспортних засобів), підтримання право­порядку і громадської безпеки, припинення протиправних дій і затримання правопорушників. Крім того, наряди ДПС у складі КПП можуть бути задіяні для забезпечення особливого режи­му в'їзду на визначену територію і виїзду з неї, вжиття заходів щодо забезпечення режиму надзвичайного стану і проведення спеціальних операцій.

28. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ ДПС З УЧАСНИКАМИ

ДОРОЖНЬОГО РУХУ

28.1. Взаємовідносини працівників підрозділів ДПС з учас­никами дорожнього руху мають ґрунтуватися на принципах до­тримання законності, забезпеченні свободи та недоторканності особи та її прав, уважному, доброзичливому і шанобливому ставленні до громадян.

28.2. Під час звернення до учасників дорожнього руху працівник підрозділу ДПС повинен чітко відрекомендуватися, назвавши свою посаду, спеціальне звання, прізвище та причину, суть звернення.

У разі звернення громадян (одержання інформації про злочин тощо) працівник підрозділу ДПС зобов'язаний вжити заходів щодо надання допомоги і діяти відповідно до своїх службових обов'язків.

У розмові з громадянами працівники підрозділів ДПС зобов'язані виявляти спокій і витримку. Недопустимі грубощі, ви­рази та репліки, які ображають людську гідність, будь-які дії, що свідчать про неповагу до громадян, коментарі, які не стосуються виконання службових обов'язків.

На вимогу громадянина працівник підрозділу ДПС зобов'язаний пред'явити службове посвідчення.

28.3. Зупинення транспортного засобу здійснюється виключ­но жезлом, а у виняткових випадках - жестом руки. При цьо­му працівник підрозділу ДПС спочатку вказує на транспортний засіб, який повинен зупинитися, а потім - на місце, де йому слід зупинитися.

Для привертання уваги учасників дорожнього руху може по­даватися сигнал свистком (у необхідних випадках - увімкненим спеціальним світловим або звуковим сигнальним пристроєм). Жести працівника підрозділу ДПС мають бути зрозумілими всім водіям і пішоходам, подаватися своєчасно і так, щоб їх виконання не створювало аварійної обстановки.

28.4. Працівник підрозділу ДПС під час зупинки транс­портного засобу зобов'язаний без затримки підійти до водія. Для розмови з водієм не обов'язково запрошувати його вийти з автомобіля, крім випадків:

28.4.1. Якщо знаходження працівника підрозділу ДПС поруч із зупиненим транспортним засобом створює загрозу особистій безпеці працівника. У цьому випадку розмову з водієм слід прово­дити на тротуарі (узбіччі).

28.4.2. З метою усунення технічної несправності транспорт­ного засобу або порушень правил перевезення вантажів.

28.4.3. Коли є достатні підстави вважати, що водій знаходить­ся в стані сп'яніння.

28.4.4. Для проведення (у присутності водія) звірки ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів транспортного засобу із записами в реєстраційних документах.

28.4.5. Коли водій або пасажири підозрюються в скоєнні зло­чину.

28.4.6. В інших випадках, коли є необхідною участь водія в оформленні документів або наданні допомоги іншим учасникам дорожнього руху.

28.5. Не слід повідомляти про дійсну причину зупинен­ня транспортного засобу, якщо його водій або пасажири підозрюються в скоєнні злочину або причетності до ДТП. При цьому працівник підрозділу ДПС повинен знайти тему для роз­мови з водієм, не розкриваючи характеру своїх намірів.

28.6. Роз'яснення порушникові про неправомірність його дій необхідно давати доброзичливо, переконливо і зрозуміло, з поси­ланням на відповідні вимоги ПДР.

Під час перевірки документів з ними слід поводитися аку­ратно, не робити в них будь-яких поміток. Якщо в докумен­ти вкладені гроші чи цінні папери, необхідно запропонувати власникові забрати їх.

28.7. Затримання особи, яка вчинила адміністративне право­порушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

28.8. Під час несення служби працівник підрозділу ДПС відповідно до норм чинного законодавства може застосовува­ти необхідні технічні засоби та технічні прилади для виявлення відповідного правопорушення.

28.9. З метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки, а під час оформлення матеріалів ДТП воно є обов'язковим.

28.10. Працівник підрозділу ДПС повинен надавати допо­могу водіям в усуненні причин, що призвели до вимушеної зу­пинки в дорозі, а в необхідних випадках сприяти громадя­нам в: 28.10.1. Організації надання першої медичної допомо­ги постраждалим у ДТП і доставляння їх до закладів охорони здоров'я.

28.10.2. Захисті від протиправних зазіхань на їхнє життя і здоров'я, а також в охороні їх власності. 28.10.3. Роз'ясненні осо­бливостей проїзду територією маршруту, що обслуговується.

28.10.4. Можливому усуненні технічних несправностей транспортного засобу і транспортуванні ушкодженого транспорт­ного засобу.

28.11. Народні депутати України в позасудовому порядку не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

При цьому не допускаються адміністративне затримання на­родного депутата України, особистий огляд, огляд транспортного засобу, що ним використовується.

28.12. Особистість судді недоторканна, він не може бу­ти притягнутий до адміністративної відповідальності, затри­маний або примусово доставлений до ОВС у порядку провад­ження стосовно справ про адміністративні правопорушен­ня. Недоторканність судді поширюється також на транспорт, що ним використовується, на майно і документи, що йому нале­жать. Про допущені суддею порушення складається рапорт, який передається командирові підрозділу з обов'язковою реєстрацією для подальшої передачі за місцем роботи.

28.13. Якщо народний депутат чи суддя керує транспортним засобом у стані сп'яніння, йому пропонується припинити керу­вання.

Огляд на визначення стану сп'яніння зазначених осіб у ме­дичних закладах проводиться тільки в разі їх згоди. У цьому разі працівник підрозділу ДПС повідомляє про вказаний випадок командирові підрозділу ДПС і діє згідно з його рішеннями. У за­значених випадках командирові підрозділу необхідно запросити на місце виявлення правопорушення представника органу, у яко­му ця особа працює, або представника вищестоящого органу. У разі відмови від проведення медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків складається протокол з вичерпними відомостями про особу правопорушника, її стан та наявні озна­ки сп'яніння. Після складання протоколу забороняється вживати будь-яких заходів щодо затримання або інші примусові дії стосов­но цієї особи. їй пропонується скористатися послугами таксі або попутного транспорту і надається можливість викликати іншу машину чи водія.

28.14. Про вищевказану подію працівником підрозділу ДПС, що виявив правопорушення, без зволікань складається ґрунтовний рапорт до якого можуть долучатися інші матеріали.

28.17. Іноземці, які не користуються дипломатич­ним імунітетом, та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з гро­мадянами України. Слід ураховувати, що зазначені особи під час керування транспортними засобами, крім усіх передбачених за­конодавством документів, повинні мати при собі міжнародне або національне водійське посвідчення, що відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух, прийнятої 8 листопада 1968 року у Відні.

Начальник ДДАІ МВС України генерал-майор міліції СГ.Коломієць


ЗАКОН УКРАЇНИ Про автомобільний транспорт

Стаття 1. Визначення основних термінів

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

Кабінет міністрів України Постанова від 14 квітня 1997р. № 341 «Положення про Державну Автомобільну Інспекцію міністерства внутрішніх справ»(№341)

1. Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є голов­ним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорож­нього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих си­стем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби осо­бливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговуван­ня адміністративних територій міст, районів, районів у містах, автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, підрозділи дорожньо-патрульної служби.

МВС через Департамент державної автомобільної інспекції організовує роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки дорож­нього руху.

2. Державтоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами МВС.

3. Основними завданнями Державтоінспекції є:

- реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- організація контролю за додержанням законів, інших нор­мативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони на­вколишнього середовища від шкідливого впливу автомототран-спортних засобів (далі - транспортних засобів);

- удосконалення регулювання дорожнього руху з метою за­безпечення його безпеки та підвищення ефективності викори­стання транспортних засобів;

- виявлення та припинення фактів порушення безпеки до­рожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

5. Підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право:

1) перевіряти виконання власниками (володільцями) транс­портних засобів вимог законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху і охорони довкілля, а також вимагати і отримувати від них безплатно необхідні відомості та документацію; здійснювати кон­троль транспортних засобів Міноборони, Держкомкордону, СБУ внутрішніх військ МВС, інших утворених відповідно до законів військових формувань тільки в частині дотримання водіями Пра­вил дорожнього руху;

2) давати посадовим і службовим особам та громадянам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень зако­нодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосують­ся забе зпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягувати винних осіб до передбаченої зако­нодавством відповідальності;

3) вживати відповідно до законодавства необхідних заходів для розшуку злочинців та викрадених транспортних засобів, провадження дізнання, розслідування кримінальних справ за фактами дорожньо-транспортних пригод та інших злочинів, у військових частинах і з'єднаннях Збройних Сил, підрозділах Служби безпеки та інших утворених відповідно до законів військових формувань, провадити дізнання тільки за фактами конкретних дорожньо-транспортних пригод та пов'язаних з ними злочинів;

4) обмежувати, забороняти та вносити оперативні зміни в організацію руху на окремих ділянках автомобільних доріг і ву­лиць у випадках затримання злочинців, проведення в установ­леному порядку масових та протокольних заходів або у разі ви­никнення загрози безпеці дорожнього руху, під час стихійного лиха, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, аварій, катастроф, інших надзвичайних подій, а також на залізничних переїздах, що не відповідають пра­вилам їх утримання у безпечному для дорожнього руху стані; за­бороняти чи припиняти ремонтно-будівельні та інші роботи на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, що про­водяться з порушенням правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, у невідкладних випадках самостійно огороджувати зазначені ділянки технічними засобами регулю­вання дорожнього руху з наступним відшкодуванням цих витрат виконавцями робіт;

5) зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожньо­го руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою, огляда­ти транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні(маршрутні) листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам, а також перевіряти їх наявність у ба­зах даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законодавством випадках за­тримувати ці документи та вантажі;

6) забороняти подальший рух та відстороняти від керу­вання транспортними засобами водіїв у випадках, передбаче­них Правилами дорожнього руху та іншими актами законо­давства;

7) проводити в установленому законодавством поряд­ку огляд осіб, які підозрюються у вчиненні адміністративного правопорушення або злочину для визначення наявності в їх організмі алкоголю, наркотичних засобів, психотропних чи ток­сичних речовин або направляти чи доставляти зазначених осіб до медичних установ, якщо результат огляду необхідний для підтвердження чи спростування факту правопорушення або об'єктивного розгляду;

8) застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю у випадках і в порядку, передба­чених законодавством;

9) здійснювати в установленому законодавством порядку адміністративне затримання і особистий огляд громадян, які вчи­нили адміністративне правопорушення, огляд їх речей, транс­портного засобу і вантажу;

10) використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, обстеження водіїв, нагляду за технічним станом транспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, примусової зупинки транспортних засобів, їх транспортування на спеціальні майданчики у випадках пору­шень водіями правил зупинки і стоянки, дешифрування пока­зань тахографів;

11) здійснювати в установленому порядку фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації проти­правних діянь;

12) використовувати засоби масової інформації для дове­дення до громадськості оперативних повідомлень про зміни в організації дорожнього руху, факти злочинів на транспорті, роз­шук злочинців та стан аварійності тощо;

13) здійснювати контроль за технічним станом транспортних засобів, додержанням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;

14) у випадках, передбачених законодавством, затримувати транспортні засоби і доставляти їх, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів, на спеціальні майданчики чи стоянки Державтоінспекції для тимчасового зберігання;

15) використовувати в установленому порядку транспортні засоби, за винятком спеціальних і оперативних, дипломатич­них та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, для виконання непередбачених невідкладних служ­бових обов'язків, пов'язаних із затриманням правопорушників, та для транспортування пошкоджених транспортних засобів, а та­кож для відправлення до найближчого лікувального закладу осіб, які потребують негайної медичної допомоги;

16) вживати заходів до заборони експлуатації пасажирсько­го транспорту, а також перевезення надгабаритних, великоваго­вих та небезпечних вантажів у разі невиконання водіями, поса­довими і службовими особами правил норм, стандартів забез­печення безпеки дорожнього руху, притягати винних у цьому до відповідальності згідно із законами та стягувати з них установлені суми зборів;

17) забезпечувати в установленому законодавством порядку заборону експлуатації транспортних засобів;

18) не допускати до експлуатації транспортні засоби і пристрої до них, виготовлені або переобладнані з порушенням вимог нормативів, без проектної документації (у випадках коли така документація передбачена відповідними нормативними ак­тами) або за документацією, не погодженою у відповідному по­рядку;

19) вимагати від посадових і службових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарю­вання, а також від громадян документи, що підтверджують право власності на транспортні засоби та номерні агрегати до них;

20) викликати до Державтоінспекції громадян, посадових і службових осіб у справах і за матеріалами, які перебувають у провадженні, для дачі письмових чи усних пояснень;

21) забезпечувати відповідно до законодавства оформлення адміністративних правопорушень та брати пояснення в громадян, представників юридичних осіб з питань забезпечення безпеки до­рожнього руху, вживати відповідних заходів з метою притягнення винних до відповідальності, а також перевіряти у водіїв наявність медичної довідки щодо придатності до керування транспор­тним засобом відповідної категорії під час отримання або обміну посвідчення водія та проведення державного технічного огляду транспортних засобів;

22) залучати в установленому порядку спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій до розгля­ду питань, що належать до її компетенції, та утворювати в разі по­треби комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи, а також співпрацювати з громадськими формуваннями з питань за­безпечення безпеки дорожнього руху;

24) перевіряти на відповідність встановленим правилам, нор­мам та стандартам з безпеки дорожнього руху проекти детальної забудови окремих територій населених пунктів, генеральні пла­ни окремих забудов в населених пунктах, комплексні транспортні схеми міст та автоматизовані системи, дислокацію технічних засобів регулювання дорожнього руху;

25) подавати пропозиції відповідним місцевим органам виконавчої влади щодо фінансування проектних і будівельних робіт для поліпшення стану вуличної мережі та організації до­рожнього руху в населених пунктах;

26) вимагати від установ та організацій, фізичних і юридич­них осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, обмежу­вати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги до забезпе­чення безпеки дорожнього руху та його учасників;

27) забороняти встановлення та експлуатацію технічних засобів регулювання дорожнього руху, кіосків, панно, рекламоносіїв, плакатів, транспарантів , що не відповідають вимо­гам правил, норм та стандартів з безпеки дорожнього руху;

28) визначати потребу в підготовці спеціалістів для служб і підрозділів Державтоінспекції, а також у навчальних закладах для цієї мети, укладати з ними відповідні угоди щодо забезпечен­ня їх сучасними технічними засобами організації і контролю за дорожнім рухом;

30) передавати в установленому порядку матеріали на осіб, які порушили вимоги законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, на розгляд інших державних органів;

31) у випадках, передбачених законодавством, позбавляти водіїв права на керування транспортними засобами та вилучати посвідчення;

32) отримувати від органів юстиції, митних та правоохо­ронних органів необхідну інформацію про митне проходження та оформлення транспортних засобів, нотаріальне посвідчення угод щодо них, перебування транспортних засобів у розшуку, під арештом тощо, в тому числі інформацію, що надходить до органів МВС у рамках міжнародного співробітництва у сфері боротьби із злочинністю;

33) здійснювати супроводження відповідних транспортних засобів патрульним транспортом Державтоінспекції, погоджен­ня в установленому порядку питань забезпечення безпеки дорож­нього руху, реалізацію спеціальної продукції Державтоінспекції, доставку, буксирування, збереження і охорону транспортних засобів, затриманих відповідно до законодавства і доставлених на спеціальні майданчики чи стоянки, зазначені у підпункті 46 пун­кту 4 цього Положення, видачу технічних умов на проектування тощо. У разі якщо законодавством передбачено надання зазначе­них послуг за плату, отримані кошти, після сплати встановлених законом податків і зборів (обов'язкових платежів), спрямовують­ся на зміцнення матеріально-технічної бази Державтоінспекції та фінансування соціальних програм.

6. Департамент державної автомобільної інспекції підпорядковується МВС, а управління (відділи) державної автомобільної інспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - відповідним головним управлінням, управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС призначається на посаду Міністром внутрішніх справ в установ­леному порядку.

Начальники управлінь (відділів) Державтоінспекції голов­них управлінь управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, а також їх заступни­ки призначаються на посаду та звільняються з посади в установ­леному порядку за погодженням з начальником департаменту Державтоінспекції МВС.

Закон України Про міліцію

Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незакон­них дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалеж­но від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гу­манне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших пе­реконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з гро­мадянами працівник міліції повинен виявляти високу культу­ру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особисто­го життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояс­нення з цього приводу.

Міліція:

забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) пра­во захищати себе особисто та користуватися правовою допомо­гою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештова­них (взятих під варту) осіб;

негайно, але не пізніш як через дві години після затри­мання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявления усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем ро­боти чи навчання;

забезпечує харчування затриманих осіб три рази на до­бу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;

у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взя­тим під варту) особам.

У разі заявления затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення за­хисника працівники мшіції не мають права вимагати від них на­дання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

Про заявления вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний за­пис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді;

надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в дру­кованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештова­них (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі пра­ва здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за до­помогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

забезпечується можливість з моменту затримання або ареш­ту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановле­них цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її пред­ставники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із зая­вою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

4) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, ко­ли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призве­ли до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впли­ву, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з

оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.

У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться ор­гани і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду господарської діяльності.

Стаття 11. Права міліції

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушу­ють громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виноси­ти на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених ви­мог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопору­шень документи, що посвідчують їх особу, а також інші докумен­ти, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про зло­чини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановле­них законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухи­ляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;

осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для скла­дання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обста­вин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це пись­мово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досяглй віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники

для дітей, але не більш як на 8 годин;

осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 го­дини;

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;

осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до ЗО діб з санкції прокурора;

осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про на­правлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, -до передачі їх військовослужбовцям Військової служби право­порядку у Збройних Силах України або військового команду­вання;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і ство­рюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, -до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, ре­чей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати до­кументи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю;

7) складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забез­печення провадження у справах про адміністративні правопору­шення;

8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні право­порушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;

9) проводити в порядку провадження дізнання і за дору­ченням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, ви­лучення, допити та інші слідчі дії відповідно докримінально-процесуального законодавства;

10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених зако­ном, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопіїо осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під вар­ту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;

12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й по­рядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим Законом;

14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним зако­нодавством;

15) входити безперешкодно у будь-який час доби:

а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою при­пинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичай­них обставинах;

б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення грома­дян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання вста­новлених судом обмежень.

У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжи­ти заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;

16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затриман­ня осіб, які його вчинили;

17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що ста­новлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у спра­вах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отри­мання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

18) повідомляти з метою профілактичного впливу держав­ним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;

19) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що за­грожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиня­ти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього ру­ху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транс­порту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з проти­правною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового стра­хування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб;

організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, за­тримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, тимчасово вилучати посвідчення водія транспортного засобу, талон про проходження державного технічного огляду та ліцензійну картку на транспортний засіб;

використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього ру­ху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом;

відвідувати підприємства, установи й організації для вико­нання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечен­ня безпеки дорожнього руху;

вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення пору­шень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, ву­лиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або за­бороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги щодо забез­печення громадської безпеки і безпеки дорожнього руху та його учасників;

22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатува­ти склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що тор­гують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;

анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;

оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;

оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;

23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або переда­вати їх за призначенням у встановленому порядку;

24) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а та­кож у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про­водити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направ­лення на перевірку, яке складається за формою, встановле­ною Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції; за рішенням суду в присутності поня­тих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилуча­ти оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення су­ду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням осо­бам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі;

25) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд неза­лежно від наявності місць;

26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і грома­дянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульсь­ких та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

Використання з цією метою транспортних засобів, що нале­жать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється без­платно. Відшкодування збитків та витрат за використання транс­порту громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону та інших актів чинного законодавства;

27) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, устано­вам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, -за їх згодою;

28) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втек­ли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладе­них на неї обов'язків.

Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, перед­бачених пунктами 24-28 статті 11, підлягають відповідальності за чинним законодавством;

29) матеріально і морально заохочувати громадян, які пода­ють допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;

30) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

31) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і роз­криття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені пунктами 2, 3, абзацами другим, третім, четвер­тим, шостим пункту 5, пунктами 6-19, 23-31 частини першої цієї статті, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї Міліція має пра­во застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і во­гнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Зако­ном Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використан­ня, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична си­ла, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо ви­никла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними озна­ками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групо­вого нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не по­винна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості за­вдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допо­моги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово до­водить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 13. Застосування засобів впливу

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним ви­могам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили що­до працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Міліція може направляти спеціальні підрозділи міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або Дозвіл на направлення спеціального підрозділу міліції надається лише у випадках, коли перевірка проводиться в рамках розслідування кримінальних справ.

Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення прове­дення контролюючими органами планових та позапланових перевірок суб'єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх за­стосування.

Стаття 14. Застосування спеціальних засобів

Працівники міліції мають право застосовувати наручни­ки, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, броне­машини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також вико­ристовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, спору­ди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для кон­воювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій,

що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь,

які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених

пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я лю­дей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим осо­бам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що скла­лася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх за­стосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за вис­новком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї

Працівники міліції як крайній захід мають право застосову­вати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі за­хоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкод­ження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть по­страждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знеш­кодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Закон України Про дорожній рух

Стаття 16. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу

Водій має право:

керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку;

довіряти у встановленому порядку право користування і роз­порядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;

знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім ру­хом, а також прізвище і посаду цієї особи;

відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;

на відшкодування витрат у разі надання транспортного засо­бу працівникам міліції та охорони здоров'я у випадках, передбаче­них цим Законом;

на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;

одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожньо­го руху.

- Водій зобов'язаний:

мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передава­ти для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші докумен­ти, що підтверджують право на керування транспортним засо­бом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на ван­таж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страху­вання цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення

пасажирів і вантажів;

виконувати розпорядження працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби пра­вопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорож­нього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого

не допускати випадків керування транспортним засо­бом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспор­тним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;

перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;

своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд;

під час руху на автомобілі, обладнаному ременями без­пеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі;

надавати переважне право для проїзду транспортним засо­бам із включеними синіми або червоними проблисковими маяч­ками та спеціальними звуковими сигналами;

своєчасно сплачувати державний податок з власників транс­портних засобів у встановлених законодавством розмірах;

надавати переважне право руху пішоходу, який зна­ходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;

вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів.

Надавати транспортний засіб:

- працівникам міліції та охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів та­кож і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

- працівникам міліції, а води військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби право­порядку у Збройних Силах України для виконання неперед­бачених і невідкладних службових обов'язків по затриманню правопорушників. При цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством.

Стаття 41. Правила дорожнього руху

В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташу­вання транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпе­ки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджують­ся Кабінетом Міністрів України.

Цивільний процесуальний кодекс України

Стаття 50. Свідок

1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які об­ставини, що стосуються справи.

2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених за­коном, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від да­вання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

Кримінальний кодекс України

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експер­та під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведен­ня розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений пере­кладачем у таких самих випадках,

- караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисли­вих мотивів,

- караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними за­собами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним за­собом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,

- карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,

- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо во­ни спричинили загибель кількох осіб,

- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосу­ються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убез­печення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть,

- карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Кримінально-процесуальний кодекс України

Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє поста­нову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предме­ти або документи, а також вказати місце, де переховується злочи­нець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить об­шук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займа­ють приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка проводиться в їх присутності.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки.

В необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів.

Кабінет міністрів України. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення(№1086)

ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою КМУ №1086 від 17.12.08 р.

1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового вилучен­ня посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення.

2. Тимчасове вилучення посвідчення водія, талона про про­ходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб здійснюється уповноваженою особою підрозділу Державтоінспекції (далі - уповноважена особа).

3. Посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, перед­бачене Кодексом України про адміністративні правопорушен­ня, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

4. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено на­кладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлен­ня права керування транспортним засобом, складається прото­кол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться за­пис у протоколі.

5. До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної си­ли уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на пра­во керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

6. Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві:

- за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транс­портним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;

- після виконання водієм постанови суду про накладен­ня адміністративного стягнення або подання до підрозділу Державтоінспекції копії постанови суду про закриття спра­ви (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі порушення за тим самим фактом кримінальної справи);

- у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення виз­наченого строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в Державтоінспекції теоретич­ного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

7. Талон про проходження державного технічного огля­ду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управлінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призна­чення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державний технічний огляд.

8. У разі тимчасового вилучення талона про проходжен­ня державного технічного огляду уповноважена особа складає У двох примірниках протокол про адміністративне правопору­шення та проводить на місці виявлення такого правопорушен­ня перевірку технічного стану транспортного засобу, за резуль­татами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Другі примірники протоколу та акта видають­ся під розписку водієві, який притягується до адміністративної відповідальності.

Про тимчасове вилучення талона про проходження дер­жавного технічного огляду уповноважена особа робить відповідний запис у протоколі про адміністративне правопору­шення.

9. У разі неможливості усунення технічних несправностей транспортного засобу на місці виявлення правопорушення упо­вноважена особа вживає у межах своїх повноважень необхідних заходів до тимчасового затримання транспортного засобу (шля­хом його блокування або доставления на спеціальний майдан­чик) в установленому законодавством порядку.

Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проход­ження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваже­ним на проведення перевірки технічного стану суб'єктом госпо­дарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопору­шення штрафу

Форма акта перевірки технічного стану транспортного за­собу затверджується МВС.

10. У разі усунення технічних несправностей транспорт­ного засобу на місці виявлення правопорушення уповноваже­на особа складає акт перевірки технічного стану транспорт­ного засобу та не вилучає талон про проходження державно­го технічного огляду, про що робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

11. Вилучене посвідчення водія або талон про проход­ження державного технічного огляду, перші примірники протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачене тимчасове вилучення талона, та акта перевірки такого засобу передаються для зберігання до відповідного підрозділу Державтоінспекції в установлено­му МВС порядку.

12. Ліцензійна картка на транспортний засіб тимчасо­во вилучається уповноваженою особою у разі експлуатації транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів, водієм, у до­рожньому листі якого відсутні відмітки про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також у разі направлення в рейс одного водія під час здійснення пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад 500 кілометрів.

13. Під час тимчасового вилучення ліцензійної карт­ки на транспортний засіб уповноважена особа складає на місці виявлення правопорушення відповідний акт у трьох примірниках, один з яких видається під розписку водієві. Форма акта затверджується МВС.

14. Акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб та вилучена ліцензійна картка надсила­ються у триденний строк до відповідного органу ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в установ­леному МВС та Мінтрансзв'язку порядку.

15. Перші примірники протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та акта про тимчасове ви­лучення ліцензійної картки на транспортний засіб надсилають­ся до підрозділу Державтоінспекції за місцем реєстрації транс­портного засобу чи тимчасового його обліку.

16. Порядок зберігання та повернення вилучених ліцензійних карток визначається органом ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Кабінет міністрів України. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках(№1102)

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 17 грудня 2008 р.№1102

1. Цей Порядок визначає процедуру тимчасового затриман­ня, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчи­ках і стоянках та їх повернення.

2. Тимчасове затримання транспортного засобу упо­вноваженою особою Державтоінспекції проводиться у ви­падках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли не­можливо усунути причину затримання на місці виявлен­ня адміністративного правопорушення, і передбачає приму­сове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставления на спеціальний майданчик чи стоянку, як­що транспортний засіб створює значні перешкоди дорож­ньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.

Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспор­тних засобів у випадках, не передбачених законом.

3. Доставления транспортного засобу на спеціальний май­данчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспор­тних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установ­леному порядку договори.

4. Для доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку уповноважена особа Державтоінспекції викликає евакуатор через чергового по підрозділу Державтоінспекції.

Після прибуття евакуатора уповноважена особа Державтоінспекції робить у присутності двох свідків і пред­ставника підприємства, установи або організації, яким нале­жить евакуатор, запис у протоколі про адміністративне право­порушення про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням:

1) дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасо­вого затримання та доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;

2) посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові осо­би, яка приймає рішення про тимчасове затримання і достав­ления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи сто­янку;

3) типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспорт­ного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;

4) найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транс­портний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державно­го реєстраційного номера евакуатора;

5) адреси місця зберігання транспортного засобу;

6) посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставления транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

До протоколу за можливості додаються фотографія транс­портного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають в ньому.

Протокол підписують особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставления такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар в разі їх присутності.

5. У разі коли доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, уповноважена особа Державтоінспекції проводить його затримання шляхом блокування з дотриманням умов безпеки дорожнього руху.

6. У разі відсутності водія, транспортний засіб якого забло­ковано, уповноважена особа Державтоінспекції залишає під йо­го склоочисниками повідомлення про необхідність прибуття такого водія до територіального підрозділу Державтоінспекції для оформлення протоколу про адміністративне правопору­шення. ^

Форма повідомлення про тимчасове затримання транс­портного засобу шляхом його блокування затверджується МВС.

7. Розблокування транспортного засобу здійснюється упо­вноваженими особами Державтоінспекції після складення про­токолу про адміністративне правопорушення.

8. Про місце зберігання тимчасово затриманого транспорт­ного засобу уповноважена особа Державтоінспекції повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а за його відсутності - черговій частині територіального органу внутрішніх справ.

9. У разі коли водій з'являється на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, уповноважена особа Державтоінспекції не проводить тимчасо­ве затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення. При цьому правопорушення повинно бути усунуте протягом максимально короткого строку.

У такому разі фактично виконані підприємством, уста­новою або організацією, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, роботи не оплачу­ються.

10. Транспортний засіб може бути тимчасово затрима­ний на строк до вирішення справи про адміністративне пра­вопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затри­мання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне порушення, а строк зберігання - з моменту доставления транспортного за­собу на спеціальний майданчик чи стоянку.

11. Водій, власник (співвласник) тимчасово затримано­го транспортного засобу, що перебуває на спеціальному май­данчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного за­собу.

12. Повернення тимчасово затриманого транспортно­го засобу, який зберігається на спеціальному майданчи­ку чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням йо­го водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транс­портного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

13. За транспортування і зберігання транспортного засо­бу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну таМінекономіки розмірі.

14. На спеціальному майданчику і стоянці ведеться в уста­новленому МВС порядку облік прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів.

15. Спори, пов'язані із шкодою, що заподіяна тимчасово за­триманому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньо­му, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв'язуються в установленому законо­давством порядку.

Пленум Верховного суду України Постанова 23.12.2005 № 14

Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні право­порушення на транспорті

14. Суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 288 КК, полягає у порушенні відповідних правил, норм і стандартів при будівництві, реконструкції, ремонті чи утриманні шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових спо­руд (наприклад, вимиканні вуличного освітлення в тем­ну пору доби, наданні дозволу на експлуатацію ділянки до­роги з поганим покриттям, невстановленні загороджуваль­них засобів та попереджувальних знаків на місці прове­дення дорожніх робіт, несвоєчасному огляді доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд з метою з'ясувати, чи відповідає їх стан вимозі убезпечення дорож­нього руху, тощо).

Суб'єктом цього злочину можуть бути особи, які викону­ють такі роботи або відповідальні за їх проведення: керівники Дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, котрим надано повноваження щодо дотримання відповідних правил, норм і стандартів, та рядові робітники зазначених підприємств; інспектори безпеки руху; виконроби, майстри, інші особи, які керують проведенням дорожніх робіт чи робіт у межах проїзної частини; тощо.

15. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всу­переч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспор­тний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від ке­рування, примушування їх до початку чи продовження руху то­що. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням на­сильства або погроз. f

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транс­портний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи бук­сирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транс­портного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу за­пустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Не є незаконним заволодіння транспортним засо­бом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборка­ти стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави.


КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 71. Обов'язок доказування

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення метрологічної діяльності, і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, орга­ни місцевого самоврядування, підприємства (їх об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України (далі - підприємства і організації), на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і виробників (експортерів) іноземних держав, що ввозять засоби вимірювальної техніки на територію України (далі - іноземні виробники).

2. Цей Закон також поширюється на фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власників засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду.

Стаття 4. Державна метрологічна система

1. Державна метрологічна система створює необхідні за­сади для забезпечення єдності вимірювань у державі, а її діяльність спрямована на:

реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології;

захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань;

підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок;

економію всіх видів матеріальних ресурсів;

забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

2. Діяльність щодо забезпечення функціонування та роз­витку державної метрологічної системи координує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології (далі - ЦОВМ).

Стаття 10. Вимірювання та використання їх результатів

3. Методики виконання вимірювань, що використовують­ся у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані.

Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній

системі на проведення цієї атестації.

Стаття 18. Мета державного метрологічного контролю і на­гляду

Державний метрологічний контроль і нагляд здійснюються з метою перевірки додержання вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

Стаття 19. Об'єкти державного метрологічного контролю і нагляду

Об'єктами державного метрологічного контролю і на­гляду є:

засоби вимірювальної техніки;

методики виконання вимірювань;

кількість фасованого товару в упаковках.

Стаття 29. Державний метрологічний нагляд за забезпе­ченням єдності вимірювань

1. Державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядуван­ня, підприємства, організації та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

2. У центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах управління об'єднань підприємств проводиться перевірка додержання ви­мог цього Закону, інших нормативно-правових актів і норма­тивних документів з метрології.

На підприємствах, в організаціях і у фізичних осіб ­суб'єктів підприємницької діяльності, крім того, проводиться перевірка:

стану і застосування засобів вимірювальної техніки;

застосування атестованих методик виконання вимірювань і правильності виконання вимірювань;

додержання умов і правил проведення державних випробу­вань, повірки, калібрування, ввезення, випуску з виробництва, ремонту та у продаж і видачі напрокат засобів вимірювальної техніки, проведення вимірювань та атестації методик виконан­ня вимірювань.

3. Державний метрологічний нагляд за забезпечен­ням єдності вимірювань та оформлення його результатів здійснюються в порядку, встановленому нормативно-правовими актами ЦОВМ.

Закон України Про звернення громадян

Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадяна­ми України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадсь­кими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Стаття 1. Звернення громадян

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань гро­мадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваження­ми, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і закон­них інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадяни­на (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються органам державної вла­ди і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням гро­мадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи пись­мовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноваже­ну ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них

Громадяни мають право звертатися до органів державної

влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян,

посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звер­нення

Звернення, оформлені належним чином і подані у встанов­леному порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та роз­гляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мо­ви звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями гро­мадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх по­вноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ни­ми за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскар­жуються.

Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможли­во встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же ор­ганом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питан­ня, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернен­ня осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка по­дала звернення.

Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його по­дання :

Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого са­моврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.

Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

Стаття 10. Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях

Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначе­не в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.

Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Стаття 12. Сфера застосування цього Закону Дія цього Закону не поширюється на порядок роз­гляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодав­ством і законодавством про захист економічної конкуренції. Стаття 14. Розгляд пропозицій (зауважень) громадян Органи державної влади і місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані роз­глянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни роз­глядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форм власності, об'єднань гро­мадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопо­тань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чин­ного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни роз­глядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийня­того рішення.

Стаття 16. Розгляд скарг громадян

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звер­нутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийня­тим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються пер­шими керівниками державних органів, органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в су­довому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або че­рез уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути по­дана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а та­кож інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Стаття 17. Термін подання скарги

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана До органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розгля­даються.

Пропущений з поважної причини термін може бути понов­лений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

Громадянин, який звернувся із заявою чи скар­гою до органів державної влади, місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, по­садових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника тру­дового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому зако­ном порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду зая­ви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали резуль­татом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгля­ду заяв чи скарг

Органи державної влади і місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу грома­дянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у ви­падках, передбачених законодавством України, якщо во­ни не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушен­ням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне вико­нання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому за­коном порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадя­нина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колек­тиву чи об'єднання громадян за місцем проживання громадя­нина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати насе­лення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей роз­гляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це по­ложення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не по­требують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його роз­гляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодав­ством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення Органи державної влади, місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Стаття 22. Особистий прийом громадян

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та годи­ни, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і прожи­вання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної вла­ди, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях грома­дян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні пи­тання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Стаття 24. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 25. Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги

У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадяни­на, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Стаття 26. Відповідальність громадян за подання звернень

протиправного характеру

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці звернень, які містять завЧдомо неправдиві відомості

Витрати, зроблені органом державної влади, місцевого са­моврядування, підприємством, установою, організацією не­залежно від форм власності, об'єднанням громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадя­нина за рішенням суду.

Міністерство охорони здоров'я України Наказ № 187 від 07.07.98

 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 20 липня 1998 р.за №465/2905

Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів до 9 осіб та вантажних транспортних засобів (автомобільна аптечка - 1)

1. Засоби для зупинки кровотечі, накладання пов'язок при травмах

1.1. Джгут для зупинки кровотечі - 1 од.

1.2. Бинт стерильний 5 м х 10 см - 1 од.

1.3. Серветки з хлоргексидином 6 CM X 10 CM - 2 од.

1.4. Серветки кровоспинні з фурагіном 6 см х 10 см - 2 од.

1.5. Пакет перев'язочний стерильний - 1 од.

1.6. Лейкопластир в рулоні 5 см х 5 м - 1 од.

1.7. Пластир бактерицидний 2,3 см х 7,2 см - 4 од.

1.8. Косинка медична перев'язочна 50 см х 50 см - 1 од.

2. Антисептичні засоби

2.1. Розчин йоду 5% - 10 мл - 1 фл.

3. Знеболюючі та серцеві засоби

3.1. Буторфанолу тартрат 0,2% - 1 мл у шприц-тюбику - 2 од.

3.2. Нітрогліцерин 1% в капсулах (0,0005) - 20 капе.

4. Додаткові засоби

4.1. Ножиці з тупими кінцями - 1 од.

4.2. Рукавички медичні № 8 з поліетилену - 1 пара

4.3. Плівка (клапан) для проведення штучної вентиляції легенів - 1 од.

4.4. Сульфаціл натрію 20% -1 мл у шприц-тюбику - 2 од.

4.5. Булавки англійські - 6 од.

4.6. Портативний апарат для штучної вентиляції легенів - 1 од.

5. Інструкція про користування засобами автомобільної аптечки

6. Футляр для аптечки - 1 од.

Необхідно своєчасно поновлювати або замінювати лікарські засоби після їх використання чи закінчення терміну дії.

Закон України Про інформацію

Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні орга­ни мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, сво­бод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридич­ними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, перед­бачених законами України.

Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них

Громадяни мають право: знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надава­ти її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вжи­вати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.

Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства дер­жавними органами, організаціями і посадовими особами.

Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети.

Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановлено­му Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.

Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одер­жати законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети.

Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширен­ня можуть бути оскаржені до суду.

Конвенция о дорожных знаках и сигналах

(Вена, 8 ноября 1968 года)

Статья 6

1. Знаки устанавливаются таким образом, чтобы их легко и своевременно могли распознать водители, для которых они предназначены. Обычно они устанавливаются на стороне доро­ги, соответствующей направлению движения; однако они мо­гут быть помещены или повторены над проезжей частью до­роги. Любой знак, установленный на стороне дороги, соответ­ствующей направлению движения, должен быть повторен над проезжей частью или на противоположной стороне дороги, ес­ли местные условия таковы, что этот знак может не быть вовремя замечен водителями транспортных средств, для которых он предназначен.

2. Действие каждого знака распространяется на всю ширину проезжей части открытой для движения дороги, для тех водите­лей, для которых он предназначен. Однако действие знака может быть ограничено одной или несколькими полосами движения, разграниченными продольной разметкой на проезжей части.

3. Когда, по мнению компетентных органов, тот или иной знак, помещенный на обочине дороги с раздельными проезжи­ми частями, является неэффективным, он может устанавли­ваться на разделительной полосе, и в этом случае его можно не повторять на обочине.

4. Рекомендуется предусмотреть в национальном законода­тельстве, что:

a) знаки устанавливаются таким образом, чтобы не мешать движению транспортных средств по проезжей части, а знаки, уста­новленные на обочинах, должны в возможно меньшей мере ме­шать движению пешеходов. Расстояние между кромкой уровня дороги с той стороны, где установлен знак, и нижним краем знака должно быть, по возможности, более или менее одинаковым для знаков одной и той же категории на одной и той же дороге;

b) размеры знаков должны быть такими, чтобы знак был хорошо виден издали и легко различим при приближении к не­му; с оговоркой относительно положений подпункта «с» насто­ящего пункта эти размеры устанавливаются с учетом обычной скорости транспортных средств;

c) размеры предупреждающих знаков и знаков, означающих обязательное предписание, должны быть стандартизированы на территории каждой Договаривающейся Стороны. Как правило, для каждого вида сигнальных знаков устанавливается четыре ка­тегории размеров: малые, нормальные, большие и очень большие размеры. Знаки малого размера должны устанавливаться в тех слу­чаях, когда условия не позволяют применять знаки нормального размера или когда возможно движение лишь на малой скорости. Они могут также устанавливаться для повторения предшествую­щего знака. Знаки большого размера должны устанавливаться на очень широких дорогах со скоростным движением. Знаки очень большого размера должны устанавливаться на дорогах со сверх­скоростным движением, в частности на автомагистралях.

Статья 7

1. Рекомендуется предусмотреть в национальном законо­дательстве следующее: для того чтобы дорожные знаки, в част­ности предупреждающие знаки и знаки, означающие обязатель­ное предписание, за исключением знаков, регламентирующих остановку или стоянку на освещенных улицах населенных пун­ктов, были лучше видны и могли легче читаться ночью, следу­ет освещать их или пользоваться светоотражающими материа­лами или приспособлениями, при условии, что это не приводит к ослеплению пользователей дороги.

2. Ни одно положение настоящей Конвенции не воспреща­ет использовать для оповещения или предупреждения, отно­сящегося только к некоторым часам или некоторым дням, зна­ки, которые видны лишь тогда, когда действует содержащаяся в них информация.

Статья 15. Предварительные указатели направлений

Предварительные указатели направлений устанавливают­ся на таком расстоянии от перекрестка, которое обеспечивает их максимальную эффективность как днем, так и ночью, с уче­том условий дороги и движения и, в частности, обычной скоро­сти транспортных средств и расстояния, с которого виден этот знак; это расстояние может не превышать 50 м (55 ярдов) в на­селенных пунктах, но на автомагистралях и на дорогах со ско­ростным движением оно должно составлять не менее 500 м (550 ярдов). Эти знаки могут повторяться. На дополнительной та­бличке, помещенной под знаком, может быть указано расстоя­ние между знаком и перекрестком; это расстояние может быть указано также в нижней части самого знака. Статья 29

1. Разметка, упомянутая в ст. 26 - 28 настоящей Конвенции, может наноситься на проезжей части дороги краской или лю­бым другим способом при условии, что он является столь же эффективным.

2. Если разметка проезжей части дороги наносится краской, она должна быть желтого или белого цвета; однако может приме­няться синий цвет для разметки, обозначающей места разрешен­ной или ограниченной стоянки. Когда на территории Договари­вающейся Стороны применяются оба цвета - желтый и белый, разметка одинаковой категории должна быть одинакового цвета. При применении положений настоящего пункта термин «белый» включает оттенки «серебристый» или «светло-серый».

3. При нанесении надписей, изображений и стрел, которые включены в разметку, следует учитывать необходимость зна­чительного увеличения их размеров в направлении движения транспортных средств ввиду того, что эти надписи, изображе­ния и стрелы видны водителю под очень небольшим углом.

4. Рекомендуется, чтобы дорожная разметка, предназначен­ная для движущихся транспортных средств, была светоотража­ющей в тех случаях, когда этого требует интенсивность движе­ния, и при плохой освещенности или при полном отсутствии освещения.

Статья 31. Сигнализация ремонтных работ

1. Границы участков проезжей части дороги, на которых производятся ремонтные работы, должны ясно обозначаться сигнальными знаками.

2. Когда это вызывается объемом ремонтных работ и ин­тенсивностью движения, для обозначения границ участков проезжей части дороги, на которых производятся ремонтные работы, устанавливаются прерывистые или сплошные барьеры, окрашенные чередующимися белыми и красными, желтыми и красными, черными и белыми или черными и желтыми полоса­ми, и, кроме того, ночью, если барьерам не приданы светоотра­жающие свойства, устанавливаются огни и светоотражающие приспособления. Светоотражающие приспособления и немига­ющие огни должны быть красного или темно-желтого цвета, а мигающие огни - темно-желтого цвета. Однако:

a) огни и приспособления могут быть белого цвета, если они видны только в одном направлении движения и обознача­ют границы участка на стороне, противоположной этому на­правлению движения;

b) огни и приспособления могут быть белого или светло-желтого цвета, если они обозначают границы участка, разделя­ющего оба направления движения.

Національний стандарт України. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100-2002. Чинний від 2003-01-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях (далі - дорогах), а також правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються. Вимоги цього стандарту є обов'язковими.

З ГРУПИ, НАЗВИ, ЗОБРАЖЕННЯ, РОЗМІРИ

3.14 Дорожні знаки повинні виготовлятися чотирьох типорозмірів: І - малого, П - середнього, Ш - великого, IV - дуже великого.

3.15 Типорозміри знаків залежно від умов застосування повинні вибиратись відповідно до таблиці 9.

5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

5.1 Знаки повинні виготовлятись у кліматичних виконан­нях У і ХЛ, категорії розміщення 1 згідно з ГОСТ 15150, вимо­гами цього стандарту і технічними умовами, розробленими та погодженими у встановленому порядку.

5.2 Вимоги до конструкції

5.2.1 Знаки повинні виготовлятись з світлоповертальною поверхнею або внутрішнім освітленням.

Чорні і сірі елементи зображення знаків можуть не мати світлоповертального ефекту.

Тло знаків 5.47, 5.51-5.54, 5.56, 5.58.1-5.59, призначених для застосування на дорогах четвертої і нижчих категорій, допускається виконувати несвітлоповертальним. f 5.2.2 Допускається виготовляти знаки як однобічні, так і двобічні, а також розміщувати зображення знаків, за винят­ком знаків пріоритету, на щиті прямокутної форми з білим світлоповертальним тлом, при цьому зображення знака також повинно мати світлоповертальний ефект. Зображення знаків, на яких необхідно зосереджувати увагу водіїв, допускається розміщувати на щитах з жовтим світлоповертальним тлом.

5.2.3 Конструкція знаків з внутрішнім освітленням по­винна забезпечувати легкий доступ до елементів знака, які необхідно чистити чи замінювати, і місць електричних з'єднань.

5.2.4 Всі деталі і складові частини знаків повинні бути виготовлені з антикорозійних матеріалів або мати захисне по­криття. Покриття повинно відповідати вимогам ГОСТ 9.032, ГОСТ 9.401.

5.2.5 Корпус і зворотний бік знака, а також усі елементи кріплення та стояк повинні бути сірого кольору.

5.2.6 Конструкція знаків з внутрішнім освітленням по­винна забезпечувати щільність з'єднань скла з корпу­сом, необхідну для запобігання пошкодженням від дощу інтенсивністю 5 мм/хв.

5.3 Електротехнічні вимоги

5.3.1 Для приєднання знаків з внутрішнім освітленням до живильної електромережі повинна бути передбачена клемна колодка типу Св-2~4,0/250 УЗ або СОв-2-4,0/250 УЗ згідно з вимогами ГОСТ 17557. Клемна колодка повинна бути розміщена усередині корпусу знака.

5.3.2 Опір ізоляції між струмовідними дротами, а також між ними, з'єднаними разом, і заземлювальним контактом повинен бу­ти не менший ніж 20 МОм у холодному (знеструмленому) стані.

5.3.3 Ізоляція між струмовідними дротами, а також між ними, з'єднаними разом, і заземлювальним контактом повин­на витримувати дослідну напругу 1500 В частотою 50 Гц без пробою або перекриття не менш ніж 1 хв.

5.3.4 Для внутрішньої електромережі освітлюваних знаків повинен застосовуватись мідний дріт перерізом не менш ніж 1 мм2 з ізоляцією, розрахованою на напругу не нижчу ніж 660 В змінного струму частотою 50 Гц.

5.3.5 Для заземлювання металевих неструмовідних частин знак повинен мати контактний затискач відповідно до вимог ГОСТ 10434 з умовним позначенням заземлення згідно з вимога­ми ГОСТ 2930. Заземлювальні дроти повинні мати маркірування або забарвленість, відмінну від забарвленості фазових дротів.

5.4 Фотометричні характеристики

5.4.1 Яскравість елементів зображення знаків з внутрішнім освітленням повинна бути:

150-300 кд/м2 - для білого кольору, 15-35 кд-м2- для чер­воного, 45-100 кд/м2- для жовтого,

10-20 кд/м2 - для зеленого, 7-17 кд/м2- для синього.

5.4.2 Знаки з внутрішнім освітлюванням повинні мати рівномірний розподіл яскравості на все поле зображення.

5.4.3 Питомий коефіцієнт сили світла знаків із світлоповертальною поверхнею за умови, що кут відхилення а = 20' і кут освітлювання В = 5°, повинен бути не менший ніж: 50 кд/лк-м2 - для білого кольору; 35 кд/лк-м2 - для жовтого; 20 кд/ лк-м2 - для оранжевого; 10 кд/лк-м2 - для червоного; 7 кд/лк-м2 -для зеленого; 2 кд/лк-м2 - для синього.

5.5 Колориметричні характеристики

5.5.1 Зображення знаків слід виконувати поліграфічними або іншими фарбами, які забезпечують колориметричні ха­рактеристики, наведені в таблиці 15.

5.5.2 Для знаків з внутрішнім освітлюванням координа­ти кольоровості х, у і коефіцієнти яскравості В, які визначають в колориметричній системі МКО (Публікація Міжнародної Комісії з освітлювання № 15 (Е-1.3.1), 1971 р. Центральне бю­ро МКО, том 4) за джерела світла С у відповідності до вимог ГОСТ 7721, повинні відповідати таблиці 15 і рисунку 10.

10 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ

10.1 Загальні положення

10.1.1 Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручністьексплуатації і об­слуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкод­ження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насад­женнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забез­печена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачи­ти (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

10.1.2 Встановлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з підрозділами Державтоінспекції МВС України за­боронено.

10.1.3 Дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньоремонтні робо­ти, сезонні особливості руху тощо), повинні виконуватися на жовтому тлі або установлюватися на щитах жовтого кольору, розміри яких повинні перевищувати розміри знака не менше ніж на 0,1 м. Ці знаки повинні бути негайно демонтовані після усунення зазначених причин тимчасового характеру. При цьо­му знаки допускається закривати чохлами.

10.1.4 Дорожні знаки допускається застосовувати у ви­падках, не передбачених цим стандартом, якщо необхідність їхнього застосування обґрунтована конкретними умовами до­рожнього руху.

10.1.5 3 дозволу Головного Управління Державтоінспекції МВС України та НДЦ БДР МВС України в експерименталь­ному порядку допускається застосовувати дорожні знаки, не встановлені чинними стандартами і технічними умовами, зо­крема керовані дорожні знаки і табло із змінною інформацією. При цьому в необхідних випадках для своєчасного інформування учасників руху на експериментальній ділянці до­роги повинні бути установлені транспаранти, які б пояснювали зміст і значення експерименту, що проводиться.

10.1.6 Дозволяється експлуатація встановлених дорожніх знаків із зображенням символів відповідно до попереднього ви­дання цього стандарту до закінчення терміну експлуатації.

10.2 Загальні вимоги

10.2.1 Знаки із світлоповертальною поверхнею повинні застосовуватись на ділянках доріг без стаціонарного освітлення, знаки з внутрішнім освітленням - на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, увімкненим на весь темний час доби.

Знаки із світлоповертальною поверхнею допускається за­стосовувати на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, як­що буде забезпечено видимість знаків з відстані не менш ніж 100 м як у світлий, так і в темний час доби.

10.2.2 В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати не більше як три знаки, без урахування дублюю­чих знаків і табличок до дорожніх знаків.

Черговість розміщення знаків різних груп на одній опорі (зверху-вниз або зліва-направо) повинна бути наступна:

- знаки пріоритету;

- попереджувальні знаки;

- наказові знаки;

- заборонні знаки;

- інформаційно-вказівні знаки;

- знаки сервісу.

У разі розміщення на одній опорі знаків однієї групи, їх розташовують відповідно до номера знака в групі.

10.2.3 Знаки, установлені на дорозі послідовно, за ви­нятком знаків, установлених на перехресті, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менш ніж 50 м, а в населених пунктах - не менш ніж 25 м між попе­речними перетинами дороги, в яких встановлені знаки.

10.2.4 Дорожні знаки повинні встановлюватись з пра вого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускается установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На доро­гах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку зна­ки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків виз­начають залежно від конкретних дорожніх умов. Дублюючі зна­ки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смути.

10.2.5 Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повин­на становити від 0,5 до 2 м, а до краю інформаційно-вказівних знаків 5.45-5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58.2, 5.59, 5.61.1-5.61.3-від 0,5 до 5,0 м.

10.2.6 За складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) допускається установлювати знаки на узбіччях. У цьому разі відстань між краєм проїзної частини і найближ­чим до неї краєм знака повинна становити не менш ніж 1 м, а висота установлення має бути не менш ніж 2 м.

10.2.7 У разі відсутності огороджень бар'єрного або па­рапетного типу знаки, розташовані на узбіччі, а також на розділювальній смузі, повинні установлюватись на безпечних опорах (згідно з ГОСТ 25458 або ГОСТ 25459). Верхній обріз фундаменту опори знака повинен бути виконаний у рівень з по­верхнею узбіччя, розділювальної смуги або присипної берми.

10.2.8 В місцях проведення робіт на проїзній частині і у разі оперативних змін у схемах організації руху тимчасові знаки на переносних опорах допускається установлювати на проїзній частині. На дорогах поза населеними пунктами тимчасові дорожні знаки допускається установлювати на опорах жовтого кольору.

10.2.9 Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1-1.31.6 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття (висота установлен­ня) крім випадків, спеціально обумовлених стандартом, повин­на становити:

- від 1,5 до 2,2 м - у разі установлення збоку від дороги по­за населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м - у населених пунктах;

- не менш ніж 0,6 м - у разі установлення на острівцях без­пеки і на проїзній частині дороги;

- від 5,0 до 6,0 м - у разі розміщення над проїзною части­ною; у разі розміщення знаків на прогінних конструкціях штуч­них споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Висоту установлення знаків, розміщених збоку від дороги, визначають від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Якщо знаки розміщено один під одним, висоту установлен­ня визначають за нижнім знаком.

10.2.10 Відстань між сусідніми знаками, розміщеними на одній опорі, що поширюють свою дію на ту саму проїзну части­ну, за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 до 200 мм.

10.2.11 Знаки не повинні установлюватись на відстані меншій ніж 1 м від проводів лінії високої напруги. В межах охоронної зони високовольтних ліній підвішувати знаки на тросах-розтяжках забороняється.

10.3 Попереджувальні знаки

10.3.1 Попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про характер небезпеки і розташованість небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках.

10.3.2 Поза населеними пунктами попереджувальні знаки, крім знаків 1.4.1-1.4.3, 1.29-1.31.6, повинні установлюватись на відстані від 150 до 300 м, а в населених пунктах - на відстані 50-100 м від початку небезпечної ділянки.

Якщо початок небезпечної ділянки закритий від водія кру­тим поворотом, переломом поздовжнього профілю, спорудою тощо, допускається установлювати попереджувальні знаки на іншій відстані, яку зазначають у цьому разі на табличці 7.1.1.

10.3.3 Якщо між попереджувальним знаком і почат­ком небезпечної ділянки є перехрестя, за цим перехрестям допускається установлювати повторний попереджувальний знак з табличкою 7.1.1. Якщо відстань між початком небезпечної ділянки і перехрестям менша ніж 20 м, то на дорозі, що перетинається допускається установлювати відповідний знак з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 на відстані до 50 м від перехрестя.

10.3.4 Знаки 1.8, 1.13-1.16, 1.25, 1.27, 1.28, 1.33, 1.37 повинні повторно встановлюватись поза населеними пунктами, а зна­ки 1.33,1.37 - і в населених пунктах. Другий знак повинен бу­ти установлений на відстані не меншій ніж 50 м від початку небезпечної ділянки.

10.3.5 Знаки 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» і 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» повинні установлюватись пе­ред кривими в плані з радіусом меншим ніж 500 м поза населе­ними пунктами, і меншим ніж 150 м - у населених пунктах.

10.3.6 Знаки 1.3.1 і 1.3.2 «Декілька поворотів» повинні уста­новлюватись перед двома і більше кривими в плані, що йдуть од­на за одною, і відстань між якими менша ніж 300 м поза населе­ними пунктами, 100 м - у населених пунктах.

Відстань між сусідніми кривими в плані визначають між кінцем однієї і початком наступної кривої протилежного на­прямку.

За наявності трьох і більше кривих у плані, що йдуть одна за одною, із знаками 1.3.1 і 1.3.2 потрібно застосовувати табличку 7.10 з зазначенням кількості кривих.

Допускається зазначати кількість поворотів і на самих зна­ках 1.3.1,1.3.2.

10.3.7 Знаки 1.4.1 і 1.4.2 «Напрямок повороту» повинні за­стосовуватись для зазначання напрямку повороту на кривих у плані малого радіуса з обмеженою оглядовістю, за якої неможливо забезпечити відстань видимості згідно з вимогами ДСТУ 3587, якщо під час наближення до кривої визначити напрямок поворо­ту важко, і їх слід встановлювати із зовнішнього боку кривої на продовженні осі смуги (смуг), якою здійснюється рух до поворо­ту. Протягом однієї кривої знаки допускається повторювати.

Допускається установлювати знак 1.4.1 на розділювальному острівці перехресть із круговим рухом.

Знаки 1.4.1 і 1.4.2 повинні бути установлені на висоті від 1 до 1,5 м.

На кривих у плані радіусом менше 1000 м поза населени­ми пунктами і менше 250 м у населених пунктах замість знаків 1.4.1,1.4.2 дозволяється застосовувати знаки, що являють со­бою частину знака 1.4.1, 1.4.2 {одна стрілка). В цьому разі вони повинні повторюватись вздовж кривої на відстані, зазначеній в таблиці 16, залежно від радіуса кривої.

10.3.8 Знак 1.4.3 «Напрямок повороту» повинен установ­люватись на Т-подібних перехрестях і розгалуженнях доріг, якщо є небезпека їх проїзду транспортними засобами в пря­мому напрямку.

На Т-подібних перехрестях знак 1.4.3 слід установлюва­ти навпроти проїзду, який не має продовження, на розгалу­женнях доріг - безпосередньо за місцем, де розгалужуються проїзні частини доріг. Знак 1.4.3 повинен бути установлений на висоті від 1 до 1,5 м.

10.3.9 В місцях проведення дорожніх робіт допускається застосовувати знаки 1.4.1-1.4.3 для додаткового зазначення напрямку об'їзду ділянки, що ремонтується. Знаки в цьому разі повинні розташовуватись на огороджувальних бар'єрах.

10.3.10 Знаки 1.5.1-1.5.3 «Звуження дороги» повинні уста­новлюватись поза населеними пунктами перед ділянками доріг, де ширина проїзної частини зменшується більше ніж на 0,5 м, а в населених пунктах - перед ділянками доріг, де ши­рина проїзної частини зменшується на одну смугу або більше. Поза населеними пунктами знак повинен установлюватись та­кож перед мостами, шляхопроводами, естакадами і тунеля­ми, якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди дорівнює або менша ніж на підходах до неї, а в населених пун­ктах - якщо ширина проїзної частини в межах штучної спору­ди менша, ніж на підходах до неї. Знак 1.5.2 не повинен уста­новлюватись у місцях закінчення смуги розгону і додаткової смути на підйомі.

10.3.11 Знаки 1.6 «Крутий підйом» і 1.7 «Крутий спуск» необхідно установлювати відповідно перед підйомом або спу­ском, якщо довжина ділянки дороги на схилі за відповідної ве­личини схилу більша, ніж зазначено в таблиці 17.

У тому разі, якщо підйоми та спуски ідуть один за од­ним, знаки 1.6 і 1.7 (без таблички 7.1.1) допускається уста­новлювати в безпосередній близькості перед початком підйому або спуску.

Якщо ділянку підйому або спуску неможливо проглянути на всьому її протязі або її довжина перевищує 0,5 км, то із зна­ком 1.6 або 1.7 потрібно застосовувати табличку 7.2.1.

10.3.12 Знак 1.8 «Виїзд на набережну або берег» повинен установлюватись перед ділянками доріг, що виходять на на­бережну або берег будь-якого водоймища. Знак 1.8 повинен установлюватись незалежно від наявності дорожнього огород­ження.

10.3.13 Знак 1.9 «Тунель» повинен установлюватись перед тунелями, в яких відсутнє штучне освітлення, або на під'їздах до них звужена проїзна частина, а також перед тунелями, в'їзні портали яких через рельєф місцевості видно з відстані меншої ніж 150 м.

Якщо при в'їзді в тунель не видно його протилежного кінця, із знаком 1.9 потрібно застосовувати табличку 7.2.1.

10.3.14 Знак 1.10 «Нерівна дорога» повинен установлю­ватись перед ділянками доріг, що мають нерівності проїзної частини (хвилястість), напливи, випини, величина яких перевищує значення допустимі згідно з ДСТУ 3587.

10.3.15 Знак 1.11 «Пагорб» повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг горбів, «горбатих» мостів чи неплавних стиковань конструкцій мостів, а також перед штуч­но створеними підвищеннями проїзної частини в місцях, де необхідно примусово зменшити швидкість руху.

10.3.16 Знак 1.12 «Вибоїна» повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг вибоїн, просідань дорожньо­го покриття, величина яких перевищує значення допустимі

згідно з ДСТУ 3587.

10.3.17 Знак 1.13 «Слизька дорога» повинен установлюва­тись перед ділянками доріг, на яких коефіцієнт зчеплення шин із вологим покриттям проїзної частини менший допустимо­го згідно з ДСТУ 3587. Знак 1.13 використовують з табличкою 7.13, а на ділянках доріг із ожеледицею - з табличкою 7.12.

10.3.18 Знак 1.14 «Викидання кам'яних матеріалів» повинен установлюватись перед ділянками доріг, на яких можливе вики­дання гравію, щебеню тощо з-під коліс транспортних засобів.

10.3.19 Знак 1.15 «Небезпечне узбіччя» повинен установ­люватись перед ділянками з небезпечним узбіччям (ремонтні роботи, можливість зруйнування узбіччя під впливом при­родних явищ тощо).

10.3.20 Знак 1.16 «Падіння каміння» повинен установлю­ватись перед ділянками дороги, на яких можливі обвали, зсу­ви, снігові лавини та каменепади.

10.3.21 Знак 1.17 «Боковий вітер» повинен установлюва­тись перед ділянками доріг, що проходять через гірські пере­вали, високі насипи, мости, шляхопроводи, вздовж урвищ та річок тощо, на яких можливий сильний боковий вітер, або йо­го раптові пориви.

10.3.22 Знак 1.18 «Низьколітаючі літаки» повинен установлю­ватись перед ділянками доріг, що проходять поблизу аеродромів, над якими літаки або вертольоти пролітають на невеликій висоті.

10.3.23 Знак 1.19 «Перехрещення з рухом по колу» пови­нен установлюватись поза населеними пунктами перед кож­ним перехрестям, на якому установлені знаки 4.10, у населе­них пунктах - перед перехрестями, відстань видимості яких становить менше ніж 50 м, а також перед кожним перехре­стям, на якому відсутнє стаціонарне освітлення.

10.3.24 Знак 1.20 «Перехрещення з трамвайною колією» повинен установлюватись перед перехрещенням дороги з трамвайними коліями поза перехрестям, а також перед пере­хрестями (площами), через які проходять трамвайні колії, як­що відстань видимості колій менша ніж 50 м.

Якщо автомобільна дорога проходить паралельно трам­вайним коліям на відстані менше ніж 50 м, то знак 1.20 з та­бличкою 7.1.3 або 7.1.4 повинен бути установлений перед пе­рехрещенням з дорогою, що веде в бік трамвайних колій, на відстані 50 м від перехрещення.

10.3.25 Знак 1.21 «Перехрещення рівнозначних доріг» повинен установлюватись перед перехрещенням рівних за значенням доріг, де трикутник видимості на перехресті не відповідає вимогам за значеним в ДСТУ 3587.

Знак 1.21 повинен установлюватись також перед перехре­стям, на якому треба скасувати черговість проїзду, установле­ну раніше за допомогою знаків пріоритету чи знаками 1.22-1.23.4.

10.3.26 Знаки 1.22 «Перехрещення з другорядною доро­гою», 1.23.1-1.23.4 «Прилягання другорядної дороги» повинні застосовуватись поза населеними пунктами на дорогах, позна­чених знаком 2.3 для попередження водіїв про перехрещення з другорядною дорогою або про її прилягання.

На знаках 1.23.1-1.23.4 зображення доріг, що прилягають, повинно відповідати реальній конфігурації перехрестя.

Знаки 1.23.3 і 1.23.4 повинні застосовуватись у тому разі, коли відстань між місцями прилягання другорядних доріг менша ніж 50 м у населених пунктах і 100 м поза населеними пунктами.

Допускається не установлювати знаки 1.23.1, 1.23.2 перед з'їздами з перехрещень доріг у різних рівнях.

Знаки 1.22-1.23.4 допускається застосовувати для по­значання окремих перехресть, на яких необхідно установити черговість проїзду, яка б відрізнялась від черговості проїзду перехрестя рівнозначних доріг. Якщо на такому перехресті головна дорога змінює напрямок, то на головній дорозі перед перехрестям повинен бути установлений знак 2.3 з таблич­кою 7.8.

10.3.27 Знак 1.24 «Світлофорне регулювання» повинен установлюватись поза населеними пунктами перед кожним перехрестям, пішохідним переходом або ділянкою дороги, рух на яких регулює світлофор, у населених пунктах - якщо відстань видимості сигналів світлофора становить менше ніж 100 м, а також перед першим після в'їзду до населеного пункту перехрестям або пішохідним переходом із світлофорним регу­люванням.

10.3.28 Знак 1.25 «Розвідний міст» повинен установлюва­тись перед усіма розвідними мостами.

10.3.29 Знак 1.26 «Двосторонній рух» повинен уста­новлюватись перед ділянкою дороги (проїзної части­ни) з двостороннім рухом, якщо перед нею була ділянка з одностороннім рухом. Знак 1.26 повинен застосовуватись не­залежно від застосування знака 5.6.

Знак 1.26 не повинен застосовуватись, якщо дорога по­значена знаком 5.5, закінчується на Т-подібному перехресті, перехресті з рухом по колу або площі.

10.3.30 Знаки 1.27 «Залізничний переїзд із шлагбаумом» і 1.28 «Залізничний переїзд без шлагбаума» повинні установлю­ватись перед усіма залізничними переїздами: 1.27 - перед об­ладнаним шлагбаумом; 1.28 - перед необладнаним шлагбаумом.

Знаки 1.27 і 1.28 повинні дублюватись на дорогах з трьо­ма і більше смугами для руху в обох напрямках, а також на до­рогах з однією або двома смугами для руху в обох напрямках, якщо відстань видимості переїзду поза населеними пунктами менша ніж 300 м, а в населених пунктах - менша ніж 100 м.

Якщо автомобільна дорога перетинає переїзди, відстань між якими становить менше ніж 50 м, знаки 1.27 і 1.28 повинні установлюватись тільки перед першим переїздом, а в інших випадках - перед кожним переїздом.

Якщо автомобільна дорога проходить паралельно залізничній колії на відстані від 20 до 50 м, то на дорозі, що перетинає їх, потрібно додатково установлювати знак 1.27 або 1.28 з табличкою 7.1.1.

Якщо відстань між залізничною колією і дорогою стано­вить менше ніж 20 м, то знаки 1.27 і 1.28 з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 повинні бути установлені на відстані не меншій ніж 50 м перед перехрещенням з дорогою, яка веде в бік переїзду.

10.3.31 Знаки 1.29 «Одноколійна залізниця» і 1.30 «Багатоколійна залізниця» повинні установлюватись пе­ред усіма залізничними переїздами без шлагбаума через залізницю відповідно з однією або з двома і більше коліями. У разі наявності на переїзді світлофорної сигналізації знаки 1.29 і 1.30 повинні установлюватись на одній опорі із світлофором, а у разі її відсутності - на відстані не меншій ніж 20 м від

найближчої рейки.

10.3.32 Знаки 1.31.1-1.31.6 «Наближення до залізничного переїзду» повинні установлюватись поза населеними пункта­ми перед кожним переїздом.

Знаки 1.31.1-1.31.3 повинні установлюватись праворуч від дороги, а знаки 1.31.4-1.31.6 - ліворуч. Знаки 1.31.1 і 1.31.4 повинні установлюватись з першим (основним та дублюючим) по ходу руху знаком 1.27 або 1.23, знаки 1.31.3 і 1.31.6 - з дру­гим знаком 1.27 або 1.28, а знаки 1.31.2 і 1.31.5 - самостійно, на однаковій відстані між першим і другим знаком 1.27 або 1.28.

Знаки 1.31.1, 1.31.3, 1.31.4 і 1.31.6 повинні розташову­ватись під знаком 1.27 або 1.28, установленим на висоті відповідно до п. 10.2.9 даного стандарту. Знаки 1.31,2 і 1.31.5 повинні установлюватись на висоті, що дорівнює висоті вста­новлювання знаків 1.31.1,1.31.3,1.31.4 і 1.31.6.

10.3.33 Знак 1.32 «Пішохідний перехід» поза населеними пунктами повинен установлюватись перед усіма позначеними знаками 5.35.1, 5.35.2 і (або) розміткою 1.14 нерегульованими пішохідними переходами, а в населених пунктах - перед пере­ходами, відстань видимості яких менша ніж 150 м.

Знак 1.32 допускається не установлювати перед пішохідними переходами, розміщеними на перехрестях.

10.3.34 Знак 1.33 «Діти» повинен установлюватись перед ділянками доріг, на які є вихід з території дитячих закладів (дошкільних закладів, шкіл, дитячих таборів тощо), що приля­гають безпосередньо до даної дороги.

Знак 1.33 повинен повторюватись. Перший знак пови­нен бути установлений на відстані 100 м, а другий - не меншій ніж 50 м від початку небезпечної ділянки. З повторним зна­ком повинна застосовуватись табличка 7.2.1, на якій зазнача­ють довжину ділянки дороги, що прилягає безпосередньо до території дитячого закладу.

10.3.35 Знак 1.34 «Виїзд велосипедистів» повинен установ­люватись поза перехрестями перед перехрещеннями з велоси­педною доріжкою, позначеною знаками 4.12, 4.14, а також на ділянці дороги де можлива раптова поява велосипедистів та їх рух через проїзну частину.

10.3.36 Знак 1.35 «Перегін худоби» повинен установлю­ватись перед ділянками доріг, що пролягають вздовж ферм, відкритих загонів, пасовищ, де худоба може вийти на проїзну частину дороги, та перед місцями, де переганяють худобу до­рогою.

10.3.37 Знак 1.36 «Дикі тварини» повинен установлю­ватись перед ділянками доріг що пролягають територією заповідників, мисливських господарств, лісових масивів тощо, якщо на них можлива поява диких тварин, і застосовуватись з табличкою 7.2.1.

10.3.38 Знак 1.37 «Дорожні роботи» повинен установ­люватись перед місцями проведення будь-яких видів робіт на дорозі. За умов, коли знак неможливо установити згідно з вимогами, викладеними в пп. 10.3.2, 10.3.4, допускається установлювати другий знак 1.37 безпосередньо біля почат­ку ділянки проведення робіт, при цьому за початок ділянки потрібно вважати перший за ходом руху напрямний або ого-роджувальний пристрій. У разі проведення короткостроко­вих робіт, пов'язаних з профілактичним оглядом колодязів підземних інженерних мереж або прибиранням проїзної частини, допускається установлювати один знак 1.37 на пересувній опорі на відстані 10-15 м від місця проведення робіт.

На дорогах, що мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, знак 1.37 повинен застосовуватись разом із знаками 4.7, 4.8, які використовуються для позначення лінії відхилення траєкторії руху транспортних засобів у місцях проведення ремонтних робіт, знаками 5.24.1, 5.24.2 - на доро­гах, що мають розділювальну смугу, і установлюватись згідно з вимогами пп. 10.3.2 і 10.3.4.

Якщо перед ділянкою дороги, де проводяться дорожні ро­боти, застосовано й інші знаки, то знак 1.37 повинен установ­люватись першим за ходом руху, окрім випадку, коли поза на­селеними пунктами застосовано знак 5.56.

10.3.39 Знаки 1.10, 1.12, 1.14, 1.15, 1.37, 1.38 - тимчасові і їх установлюють на час, необхідний для проведення відповідних робіт на дорозі, і повинні мати лише жовте тло.

10.3.40 Знак 1.38 «Затори в дорожньому русі» пови­нен установлюватись у місцях з недостатньою пропускною спроможністю проїзної частини, де найбільш вірогідне ви­никнення заторів внаслідок проведення дорожніх робіт або недостатньої пропускної спроможності дороги. Знак 1.38 може застосовуватись з табличками 7.4.1-7.4.7.

10.3.41 Знак 1.39 «Інша небезпека (аварійно небезпеч­на ділянка)» повинен установлюватись перед небезпечни­ми ділянками доріг у місцях, де ширина проїзної частини, радіуси заокруглень тощо не відповідають вимогам Державних будівельних норм (ДБН), а також перед місцем або ділянкою концентрації ДТП, визначених у встановленому порядку.

10.4 Знаки пріоритету

10.4.1 Знаки пріоритету застосовуються для зазначання черговості проїзду перехресть, перехрещень окремих проїзних частин, а також вузьких ділянок доріг.

10.4.2 Знак 2.1 «Дати дорогу» повинен установлюватись безпосередньо перед виїздом на дорогу, по якій знаками 2.3 або 1.22, 1.23.1-1.23.4 надано переважне право проїзду даного перехрестя, а також на початку смути розгону.

Якщо у місцях виїзду на дорогу, на якій транспортні за­соби користуються переважним правом проїзду перехрестя, є смуга розгону, то знак 2.1 повинен установлюватись перед по­чатком цієї смуги.

Допускається установлювати знак 2.1 перед виїздами на дорогу з покриттям з лісових просік, польових та інших доріг без покриття, а також у місцях виїзду на дорогу з територій гаражів, АЗС, майданчиків відпочинку тощо.

Знак 2.1 з табличкою 7.1.1 або 7.1.2 на дорогах поза насе­леними пунктами, за винятком доріг без покриття, повинен установлюватись попередньо на відстані 150-300 м від пере­хрестя якщо перед перехрестям установлено відповідно знак

2.1 або 2.2.

10.4.3 Знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» повинен установлюватись у місцях, де згідно з вимогами п. 10.4.2. мо­же бути установлено знак 2.1, але не забезпечено видимість транспортних засобів, які наближаються дорогою, що перетинається.

Перед перехрестями, на яких головна дорога змінює на­прямок, а також перехрестями зі складним плануванням, знак

2.2 повинен установлюватись з табличкою 7.8.

Знак 2.2 повинен установлюватись у місці, з якого для водія транспортного засобу, що зупинився, забезпечено видимість транспортних засобів, які рухаються дорогою, що перетинається.

Знак 2.2 допускається встановлювати перед залізничними переїздами без охорони і перед тими, які не облаштовані світлофорною сигналізацією у тому разі, коли водій, який перебуває від переїзду на розрахунковій відстані видимості дороги, бачить поїзд, що перебуває на відстані не більшій як 50 м від переїзду. Знак 2.2 допускається установлювати також у разі виконання робіт на переїзді. Знак у цьому разі установ­люють на відстані 10 м до найближчої рейки.

10.4.4 Знак 2.3 «Головна дорога» повинен застосову­ватись для позначення ділянки дороги, під час руху якою транспортні засоби мають переважне право проїзду перехре­стя, і установлюється на початку такої ділянки дороги. У на­селених пунктах знак 2.3 повинен повторюватись перед кож­ним перехрестям, де надано переважне право проїзду пере­хрестя.

Перед перехрестями, на яких головна дорога проходить у прямому напрямку, а на дорозі яка перетинається, є не більше чотирьох смут, допускається установлювати знак 2.3 розміром 350 х 350 мм.

Допускається не повторювати знак 2.3 перед з'їздами з пе­рехрещень та прилягань доріг в різних рівнях.

Перед перехрестями, на яких головна дорога змінює на­прямок, а також перед перехрестями із складним плануван­ням, знак 2.3 повинен установлюватись з табличкою 7.8 на відстані 150-300 м від перехрестя поза населеними пунктами, 50-100 м від перехрестя - у населених пунктах.

Перед перехрестями, на яких головна дорога змінює на­прямок, а також перехрестями зі складним плануванням, на головній дорозі повинен установлюватись знак 2.3 з таблич­кою 7.8, а на другорядній - знак 2.1 з табличкою 7.8.

10.4.5 Знаки 2.1 і 2.2 допускається застосовувати для по­значення окремих перехресть, на яких необхідно установити черговість проїзду, відмінну від черговості проїзду перехрестя рівнозначних доріг.

Якщо на такому перехресті головна дорога змінює напря­мок, то на головній дорозі перед перехрестям повинен бути установлений знак 2.3 з табличкою 7.8, а за перехрестям - знак 2,4 якщо на наступному перехресті ця дорога буде другоряд­ною, або знак 2.3 - якщо буде головною.

10.4.6 На регульованих перехрестях знаки 2.1, 2.2 і 2.3 потрібно розміщувати на опорі світлофора, а якщо це неможли­во - на відстані не більш ніж 5 м від опори таким чином, щоб во­ни в обох випадках не закривали сигнали основного світлофора.

10.4.7 Знак 2.4 «Кінець головної дороги» повинен застосо­вуватись для позначення кінця дороги, позначеної знаком 2.3.

Якщо дорога, позначена знаком 2.3, закінчується перед дорогою, учасникам руху по якій надано переважне право проїзду даного перехрестя, то знак 2.4 повинен бути установ­лений разом із знаком 2.1 або 2.2. В населених пунктах знак 2.4 допускається установлювати попередньо з табличкою 7.1.1.

10.4.8 Знак 2.5 «Перевага зустрічного руху» повинен за­стосовуватись, щоб заборонити в'їжджати на вузьку ділянку дороги у разі наявності на ній або на протилежному під'їзді до неї зустрічних транспортних засобів.

10.4.9 Знак 2.6 «Перевага перед зустрічним рухом» пови­нен застосовуватись для позначення вузької ділянки дороги, під час руху якою водій має перевагу щодо зустрічних: транс­портних засобів.

10.4.10 Знаки 2.5 і 2.6 потрібно застосовувати, щоб організувати рух в місцях, де роз'їхатися зустрічним транс­портним засобам неможливо або небезпечно (вузькі ділянки доріг, мости з шириною проїзної частини менше 6 м тощо), за умов інтенсивності руху, яка забезпечує саморегулювання зустрічного роз'їзду, і видимості всієї вузької ділянки дороги та протилежного в'їзду на неї з кожного кінця вузької ділянки дороги.

На ділянках доріг з поздовжнім схилом знаки 2.5 і 2.6 необхідно застосовувати таким чином, щоб перевага надава­лась транспортним засобам, що рухаються вгору.

Знаки 2.5 і 2.6 повинні установлюватись безпосередньо перед вузькою ділянкою дороги з її протилежних кінців. Знак 2.5 повинен встановлюватися і попередньо з табличкою 7.1.1 на одній опорі із знаками 1.5.1-1.5.3.

10.5 Заборонні знаки

10.5.1 Заборонні знаки застосовують, щоб ввести обме­ження руху або їх скасувати.

10.5.2 Заборонні знаки, окрім спеціально обумовлених даним стандартом випадків, повинні установлюватись без­посередньо перед ділянками доріг, на яких необхідно ввести відповідне обмеження.

10.5.3 Знак 3.1 «Рух заборонено» повинен застосовува­тись, щоб заборонити рух усіх транспортних засобів на окре­мих ділянках доріг.

10.5.4 Знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів за­боронено» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух усіх механічних транспортних засобів.

10.5.5 Знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів забороне­но» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух вантаж­них автомобілів і автопоїздів (вантажний автомобіль з при­чепом або напівпричепом) з дозволеною максимальною ма­сою понад 3,5 т, якщо на знаку (на зображенні вантажно­го автомобіля) не зазначено масу, або масою, яка перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних ма­шин і механізмів, щоб розвантажити найбільш напружені транспортні магістралі або окремі райони населених пунктів.

10.5.6 Знак 3.4 «Рух з причепом заборонено» повинен за­стосовуватись, щоб заборонити рух вантажних автомобілів і тракторів з причепами або напівпричепами будь-якого ти­пу, а також будь-яке буксирування механічних транспортних засобів, знак 3.5 «Рух тракторів заборонено» - для заборони руху тракторів і самохідних машин, знак 3.6 «Рух мотоциклів заборонено» - для заборони руху на мотоциклах, знак 3.7 «Рух на мопедах заборонено» - для заборони руху на мопедах, знак 3.8 «Рух на велосипедах заборонено» - для заборони руху на велосипедах, знак 3.11 «Рух гужових возів (саней) заборонено» - для заборони руху гужових возів (саней), тварин під сідлом або в'юком, а також проганяти худобу.

10.5.7 Знаки 3.9 «Рух пішоходів заборонено» і 3.10 «Рух з ручними візками заборонено» повинні застосовуватись відповідно, щоб заборонити рух пішоходів і осіб, що руха­ються з ручними візками на ділянках доріг, де він недопусти­мий (транспортні тунелі, мости, шляхопроводи, естакади, що не мають пішохідних доріжок або тротуарів, ділянки доріг, що ремонтуються тощо), і установлюватись з того боку дороги, на якому треба ввести заборону.

10.5.8 Знак 3.12 «Рух транспортних засобів, що перевоз­ять небезпечні вантажі, заборонено» повинен застосовува­тись, щоб заборонити рух транспортних засобів, що перевоз­ять небезпечні вантажі.

10.5.9 Знак 3.13 «Рух транспортних засобів, що пере­возять вибухівку, заборонено» повинен застосовуватись для заборони руху транспортних засобів, що перевозять вибухонебезпечні вантажі.

10.5.10 Знак 3.14 «Рух транспортних засобів, що перевоз­ять речовини, які забруднюють воду, заборонено» повинен за­стосовуватись для заборони руху транспортних засобів, що перевозять речовини, які забруднюють воду в місцях, де є бро­ди, льодові переправи через водні перешкоди.

10.5.11 Знаки 3.1-3.8, 3.11-3.14 повинні установлюватись на кожному в'їзді на ділянку дороги або територію, де забо­ронено рух відповідних видів транспортних засобів, при цьо­му перед боковими виїздами на дорогу знаки 3.1-3.8, 3.11-3.14 повинні застосовуватись з однією з табличок 7.3.1-7.3.3.

10.5.12 Знаки 3.12-3.14 з табличкою 7.1.1 повинні установ­люватись безпосередньо перед початком ділянки дороги, пере­везення відповідних вантажів якою заборонено (центральна частина міста, житлові масиви і т. ін.).

10.5.13 Знак 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує ...т, заборонено» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух транспортних засобів через штучні спо­руди (мости, шляхопроводи тощо) з обмеженою несу­чою спроможністю, в тому числі тягачів з причепами або напівпричепами, загальна фактична маса яких (включаючи масу пасажирів і вантажу) перевищує зазначену на знаку.

На знаку повинна зазначатись допустима маса, що вста­новлена виходячи з фактичної несучої спроможності штучної споруди, визначеної за результатами спеціальних обстежень і випробувань.

10.5.14 Знак 3.16 «Рух транспортних засобів, навантажен­ня на вісь яких перевищує ...т, заборонено» повинен застосо­вуватись, щоб заборонити рух транспортних засобів, у яких фактичне навантаження на будь-яку вісь більше від зазначено­го на знаку. На знаку 3.16 повинно бути зазначено допустиме навантаження на вісь, яке визначають виходячи з фактичної несучої спроможності штучної споруди або дорожнього одягу.

10.5.15 Знак 3.17 «Рух транспортних засобів, ширина яких перевищує ...м, заборонено» повинен застосовуватись, щоб за­боронити рух транспортних засобів, габаритна ширина яких з вантажем або без нього більша від зазначеної на знаку.

Ширина, зазначена на знаку 3.17, повинна бути менша за фактичну на 0,2 м. Знак 3.17 допускається повторно установ­лювати безпосередньо на прогоні або опорі штучної споруди.

10.5.16 Знак 3.18 «Рух транспортних засобів, висота яких перевищує ...м, заборонено» повинен застосовуватись, щоб забо­ронити рух транспортних засобів, габаритна висота яких з ванта­жем або без нього більша від зазначеної на знаку, якщо відстань від поверхні дорожнього покриття до низу прогінної будови штучної споруди, лінії електропередачі тощо, дорівнює або менша ніж 5 м.

Висота, яку зазначають на знаку 3.18, повинна бути мен­ша від фактичної на 0,2-0,4 м, зокрема для шляхопроводів, яки­ми проходить автомобільна дорога або залізниця, відповідно на 0,3 або 0,4 м. Різницю між фактичною і зазначеною висотою допускається збільшувати залежно від рівності дорожнього по­криття.

Знак 3.18 допускається повторно установлювати на прогоні штучної споруди, а у разі наявності перед ним габа­ритних воріт - на воротах.

10.5.17 Знак 3.19 «Рух транспортних засобів, довжина яких перевищує ...м, заборонено» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух транспортних засобів (автопоїздів), га­баритна довжина яких з вантажем або без нього більша від зазначеної на знаку, на ділянках доріг, де рух або роз'їзд із зустрічними транспортними засобами ускладнений (ділянки доріг з вузькою проїзною частиною, тісною забудовою, крути­ми поворотами тощо).

10.5.18 У разі встановлення одного із знаків 3.15-3.19 на ділянці дороги поміж перехрестями, на початку ділянки (на найближчому чи одному з ближніх перехресть), повинен бути встановлений такий самий знак з табличкою 7.1.1 та зазначено напрямок об'їзду ділянки, на якій введено обмеження.

10.5.19 Знак 3.20 «Рух транспортних засобів без дотриман­ня дистанції ...м, заборонено» повинен застосовуватись у випад­ках, коли необхідно забезпечити між транспортними засоба­ми, що рухаються, дистанцію не меншу від зазначеної на знаку (на мостах, шляхопроводах з великими прогонами обмеженої вантажопідйомності, льодових переправах, у тунелях тощо).

10.5.20 Знак 3.21 «В'їзд заборонено» повинен застосовува­тись, щоб заборонити в'їзд усіх транспортних засобів у випад­ках, коли треба:

- запобігти зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом, при цьому на дорогах з декількома проїзними частинами, відокремленими одна від одної бульваром або підійнятою розділювапьною смугою, знак 3.21 допускається установлювати для кожної проїзної частини з одностороннім рухом;

- запобігти виїзду транспортних засобів назустріч загаль­ному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;

- організувати відокремлений в'їзд і виїзд на майданчи­ках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, АЗС тощо;

- заборонити в'їзд на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9.

У разі установлення знака 3.21 на ділянці дороги між пе­рехрестями, на початку ділянки повинен бути установлений попередній знак 3.21 з табличкою 7.1.1.

Не допускається застосовувати знак 3.21 з табличками 7.3.1-7.3.3, 7.5.1-7.5.8.

10.5.21 Знаки 3.22 «Поворот праворуч заборонено» і 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» повинні застосовуватись, щоб заборонити поворот на найближчому перетині проїзних ча­стин у випадках, коли потрібний порядок руху неможливо за­безпечити за допомогою знаків 4.1-4.6 або 5.16, 5.18.

10.5.22 Знак 3.24 «Розворот заборонено» повинен засто­совуватись, щоб заборонити розворот на перехрестях, де цей маневр важко виконати або він створює небезпеку для руху інших транспортних засобів.

Знак 3.24 не повинен застосовуватись для заборони роз­вороту в розривах розділювальних смуг на ділянках доріг між перехрестями.

10.5.23 На дорогах з двома і більше смугами для руху в даному напрямку дублюючі знаки 3.23 і 3.24 повинні уста­новлюватись над лівою з смуг, якими транспорт рухається у напрямку перехрестя, на дорогах з розділювальною смугою - на розділювальній смузі. На дорогах без розділювальної смуги, де для зустрічного руху є не більше ніж дві смуги, допускається встановлення дублюючого знака з лівого боку дороги. >

10.5.24 Знаки 3.25 «Обгін заборонено» і 3.27 «Обгін вантажним автомобілям заборонено» повинні застосо­вуватись для заборони обгону всіх транспортних засобів відповідно всіма транспортними засобами або вантажними автомобілями, дозволена максимальна маса яких перевищує 3,5 т.

Знаки 3.25 і 3.27 повинні застосовуватись на дорогах з однією смугою для руху в одному напрямку, якщо залеж­но від інтенсивності руху, ширини, стану проїзної части­ни створюється підвищена небезпека зустрічних зіткнень, при цьому знаки належить застосовувати з однією з табличок 7.4.4-7.4.7, а також разом з розміткою 1.1 згідно ДСТУ 2587.

Знак 3.25 застосовується, у разі потреби, на ділянках доріг з обмеженою видимістю. Мінімальну відстань видимості за­лежно від швидкості руху наведено в таблиці 18.

Примітка 1. Для доріг, що будуються, повинна прийматись швидкість, яка відповідає 70 % розрахункової швидкості, а для доріг, що експлуатуються

- швидкість, яку на даній ділянці не перевищують 85 % транспортних засобів. Примітка 2. За відстань видимості вважають відстань, на якій з висоти 1,2 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет,

розташований на висоті 1,2 м над рівнем проїзної частини.

10.5.25 Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» повинен застосовуватись, щоб заборонити рух всіх транспор­тних засобів з більшою швидкістю, ніж зазначено на знаку, у разі потреби введення на ділянці дороги іншої максимальної швидкості, ніж на попередній ділянці.

На дорогах мінімальна межа обмеження швидкості не по­винна бути нижче ніж 40 км/год, крім випадків, коли обме­ження вводиться на ділянках із слизьким покриттям (ожеле­диця, сніговий накат).

У разі обмеження швидкості руху на небезпечних ділянках дороги (населені пункти, небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги то­що) зона дії знака повинна визначатись довжиною небезпечної ділянки.

Оскільки зона дії знаку 3.29 поширюється до пере­хрестя, то в разі потреби обмежити швидкість руху на небезпечній ділянці за перехрестям, треба повторно вста­новити знак 3.29.

Якщо обмеження максимальної швидкості, що його вво­дять на даній ділянці дороги, більш ніж на 20 км/год змінює її значення проти дозволеної швидкості руху на попередній ділянці, то треба використовувати ступінчасте обмежен­ня швидкості з кроком не більше ніж 20 км/год послідовним встановленням знаків 3.29, розміщених один від одного на відстані від 100 до 150 м.

Ступінчасте обмеження швидкості не повинно застосову­ватись перед населеними пунктами, позначеними знаком 5.45, якщо видимість знаку становить більше 150 м.

Знак 3.29 слід установлювати з табличкою 7.4.4, що зазначає час його дії, якщо обмеження вводять на визначені години, наприклад, біля шкіл, заводських прохідних і т. ін.

Величину допустимої швидкості руху в населених пунктах слід установлювати залежно від їх довжини, відстані від краю проїзної частини до лінії забудови, інтенсивності пішохідного руху. Цю залежність наведено в таблиці 19.

Обмеження швидкості руху на спусках доцільно вводи­ти, якщо спуск закінчується кривою в плані малого радіуса, мостом з шириною проїзної частини, що дорівнює або мен­ша від ширини проїзної частини дороги і т.ін. У разі виз­начення На прямих горизонтальних ділянках дороги перед мали­ми мостами з однією смугою руху в кожному напрямку макси­мально допустиму швидкість слід визначати для всього транс­портного потоку відповідно до таблиці 21.

10.5.26 Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» повинен застосовуватись у тому разі, ко­ли швидкість треба обмежити на якійсь території (зона відпочинку, парк, автодром і т. ін., де немає чітко визначених Доріг).

10.5.26 Знаки 3.26 «Кінець заборони обгону», 3.28 «Кінець заборони обгону вантажним автомобілям», 3.30 «Кінець обме­ження максимальної швидкості», 3.32 «Кінець зони обмежен­ня максимальної швидкості» і 3.42 «Кінець усіх заборон і об­межень» повинні застосовуватись для позначення кінця зони дії знаків 3.25, 3.27, 3.29 і 3.31, якщо немає потреби поширю­вати цю зону дії до найближчого за ходом руху перехрестя або до кінця населеного пункту.

На дорогах з однією, двома або трьома смутами для руху в обох напрямках знаки 3.26, 3.28, 3.30, 3.32 і 3.42 допускається розташовувати тільки з лівого боку дороги на зворотному боці знаків 3.25, 3.27, 3.29 і 3.31, призначених для водіїв транс­портних засобів, які рухаються в зустрічному напрямку.

10.5.28 Знак 3.33 «Подачу звукового сигналу заборонено» повинен застосовуватись, щоб заборонити користування зву­ковими сигналами поза населеними пунктами.

10.5.29 Знак 3.34 «Зупинку заборонено» повинен засто­совуватись, щоб заборонити зупинки транспортних засобів і установлюється з того боку дороги, на якому вводитьсязабо­рона.

На ділянках доріг з кількістю смуг для руху в одному на­прямку не менше двох знак 3.34 «Зупинку заборонено» пови­нен застосовуватись там, де, залежно від інтенсивності руху

Знак 3.34 слід встановлювати з обох боків дороги у місцях перетину її повітряними лініями електропередачі напругою 330 кВ і більше на відстані не менше 10 м від межі охоронної зони цих ліній.

10.5.30 Знаки 3.35 «Стоянку заборонено», 3.36 «Стоянку заборонено в непарні числа місяця» і 3.37 «Стоянку забороне­но в парні числа місяця» повинні застосовуватись, щоб забо­ронити стоянку транспортних засобів, відповідно, в усі дні, у непарні чи парні числа місяця і установлювати з того боку до­роги, на якому вводять заборону.

У населених пунктах дорожні знаки 3.34-3.37 повинні засто­совуватись з табличками 7.2.2-7.2.6, 7.4.1-7.4.7,7.5.1-7.5.6,7.18.

У разі одночасного застосування з обох боків проїзної ча­стини знаків 3.36 і 3.37 час переміщення транспортних засобів з одного боку дороги на інший встановлюється з 19 год 00 хв

до 24 год 00 хв.

У випадках, коли необхідно заборонити зупинку або сто­янку вздовж одного боку площі, фасаду будинку тощо, і зна­ки 3.34-3.37 не можуть бути установлені так, щоб усі водії бу­ли поінформовані про введену заборону, допускається уста­новлювати ці знаки разом з однією з табличок 7.2.5 чи 7.2.6 або з обома табличками одночасно навпроти в'їзду на пло­щу, під'їзду до будинку тощо, лицьовою частиною в бік водіїв транспортних засобів, що під'їжджають.

Якщо немає потреби поширювати дію знаків 3.34-3.37 до найближчого за ходом руху перехрестя, то в кінці зони дії цих знаків установлюють відповідні знаки з табличкою 7.2.3, а посередині - з табличкою 7.2.4 (чому віддають перевагу), або застосовують табличку 7.2.2 у разі зони дії знаків до 100 м.

Допускається застосовувати знак 3.34 разом з розміткою 1.4, а знак 3.35 з розміткою 1.10 за ДСТУ 2587, у цьому разі зо­ну дії знаків визначає довжина лінії розмітки.

10.5.31 Знак 3.38 «Зона обмеженої стоянки» повинен за­стосовуватись за наявності чітко виявленої зони (окрема територія, площа тощо), на якій тривалість стоянки обмеже­на, незалежно від того, чи ще платна стоянка чи безплатна. У нижній частині знака або на додаткових табличках 7.4.1-7.4.7, 7.19 вказують дні і години доби, протягом яких діють обме­ження, а також його умови. В кінці зони повинен бути уста­новлений знак 3.39 «Кінець зони обмеженої стоянки».

10.5.32 Знак 3.40 «Митниця» повинен застосовуватись, Щоб заборонити транспортним засобам проїзд без зупинки біля митниці і установлюватись безпосередньо перед в'їздом на територію митниці.

10.5.33 Знак 3.41 «Контроль» повинен застосовуватись, щоб заборонити транспортним засобам проїзд без зупинки біля контрольного пункту і установлюватись у місці, де пови­нен зупинитись транспортний засіб. Допускається установлю­вати знак 3.41 на спеціальних карантинних постах.

10.5.34 Знак 3.42 «Кінець усіх заборон і обмежень» пови­нен застосовуватись, щоб позначити кінець зони дії одночасно декількох із знаків: 3.20, 3.25, 3.27, 3.29, 3.31, 3.33-3.38.

10.5.35 Знак 3.43 «Небезпека» повинен застосовува­тись, щоб заборонити рух транспортних засобів у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).

10.5.36 Дія знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 поширюється від місця установлення до найближчого пере­хрестя за знаком, а в населеному пункті у разі відсутності пере­хресть - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях пере­хрещення (прилягання) польових, лісових та інших доріг без по­криття, перед якими не встановлені знаки пріоритету.

Зазначені знаки повинні бути повторно установлені після закінчення населеного пункту або безпосередньо за перехре­стям у разі необхідності збереження обмежень, введених зна­ком, установленим відповідно до перехрестя або кінця населе­ного пункту. У разі необхідності зону дії знаків допускається зменшувати:

- для знаків 3.20, 3.33 - застосуванням таблички 7.2.1;

- для знаків 3.25, 3.27 і 3.29 - установленням у кінці зони їх дії відповідно знаків 3.26, 3.28 і 3.30 або використанням та­блички 7.2.1 (якщо зона дії не перевищує 100 м). Зону дії зна­ка 3.29 допускається зменшувати установленням знака 3.29 з іншим значенням максимальної швидкості руху;

- для знаків 3.34-3.37 - установленням в кінці зони їх дії повторних знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3 (чому віддають перевагу).

10.6 Наказові знаки

10.6.1 Наказові знаки застосовують для введення необхідних режимів руху.

10.6.2 Знаки 4.1 «Рух прямо», 4.2 «Рух праворуч», 4.3 «Рух ліворуч», 4.4 «Рух прямо або праворуч», 4.5 «Рух прямо або ліворуч», 4.6 «Рух праворуч або ліворуч» повинні застосову­ватись, щоб дозволити рух на найближчому перехрещенні проїзних частин у напрямках, зазначених стрілками на знаку, а знаки 4.3, 4.5 і 4.6 - і розвороту.

Дія знаків 4.1-4.6 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за установленими для них маршрутами.

Якщо для регулювання руху на перехресті можуть бу­ти використані як наказові знаки 4.3 чи 4.5, так і заборонний знак 3.22, належить застосовувати наказові знаки.

10.6.3 На дорогах з двома і більше смугами для руху в да­ному напрямку знаки 4.1, 4.3,4.5 повинні установлюватись та­кож над лівою з смуг, якими транспорт рухається в бік пе­рехрестя. При цьому на дорогах з розділювальною смугою допускається установлювати знаки на розділювальніи смузі, а на дорогах без розділювальної смуги, якщо кількість смуг для зустрічного руху не більша ніж дві, - з лівого боку дороги.

10.6.4 Знак 4.1 слід застосовувати також, щоб заборонити розвороти у розривах розділювальної смуги на ділянках доріг між перехрестями, при цьому знак належить установлювати тільки на розділювальній смузі.

У разі необхідності знак 4.1 допускається застосовувати для дублювання розмітки 1.1 і 1.3, нанесеної для розділювання зустрічних потоків транспортних засобів, при цьому знак 4.1 повинен установлюватись безпосередньо на початку ділянки дороги. Дія знака в цьому разі поширюється до найближчого перехрестя.

10.6.5 Знаки 4.7 «Об'їзд перешкоди з правого боку», 4.8 «Об'їзд перешкоди з лівого боку», 4.9 «Об'їзд перешкоди з пра­вого або лівого боку» повинні застосовуватись, щоб зазначи­ти, що об'їзд острівців безпеки і різноманітних перешкод, що знаходяться на проїзній частині, дозволяється з боку (боків), зазначеного стрілкою (стрілками) на знаках.

У разі встановлення знаків 4.7-4.9 на стійках допускається під знаком встановлювати щити розміром 350 х 700 мм та на­несеною на них розміткою 2.3.

В місцях проведення ремонтних робіт знаки 4.7 і 4.8 допускається застосовувати для позначення лінії відхилення траєкторії руху транспортних засобів від перешкоди, яка по­винна бути утворена не менше ніж п'ятьма знаками, при цьо­му нахил лінії до осі дороги повинен бути не менший ніж 1:10, 1:20, 1:50, якщо дозволена швидкість руху 40, 60 і більше 60 км/год відповідно.

10.6.6 Знак 4.10 «Круговий рух» повинен застосовуватись, щоб дозволити рух тільки у зазначеному стрілками напрям­ку, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак повинен установлюватись на кожно­му в'їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу.

10.6.7 Знак 4.11 «Рух легкових автомобілів» пови­нен застосовуватись, щоб дозволити рух тільки легкових автомобілів, маршрутних транспортних засобів, що рухають­ся за установленими маршрутами, мотоциклів, автобусів, а та­кож вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т.

Дія знака не поширюється на інші транспортні засоби, які обслуговують підприємства, розташовані в позначеній зоні, а також на транспортні засоби, що належать громадянам, які мешкають або працюють у цій зоні. Такі транспортні засоби повинні в'їжджати в позначену зону і виїжджати з неї за найкоротшими маршрутами.

Знак 4.11 повинен установлюватись на кожному виїзді на дорогу, рух якою дозволяється тільки зазначених транс­портних засобів, при цьому перед боковими виїздами знаки повинні бути доповнені табличками 7.3.1-7.3.3.

10.6.8 Знак 4.12 «Доріжка для велосипедистів» повинен за­стосовуватись, щоб позначати доріжки, рухатися якими до­зволено тільки на велосипедах і мопедах.

Якщо смугу, призначену для руху велосипедистів, відокремлено від основної проїзної частини розміткою 1.1 за ДСТУ 2587, знак 4.12 у поєднанні з табличкою 7.9 повинен бути розташований над смугою. Якщо смугу відокремлено від основної проїзної частини бордюром або бар'єром, знак допускається установлювати праворуч від смуги.

Знак 4.12 повинен повторюватись після кожного перетину велосипедної доріжки з дорогою.

10.6.9 Знак 4.13 «Доріжка для пішоходів» повинен засто­совуватись для позначення доріжок, призначених тільки для руху пішоходів, а також для позначення пішохідних зон або ділянок доріг, виділених для руху тільки пішоходів.

Знак 4.13 повинен повторюватись після кожного перетину пішохідної доріжки з дорогою.

10.6.10 Знак 4.14 «Доріжка для пішоходів і велосипедистів» повинен застосовуватись для позначення доріжки, призначеної для двох категорій учасників дорожньо­го руху (пішоходів і велосипедистів).

У цьому разі рух інших учасників руху забороняється. Знак 4.14 установлюється на початку доріжки і дублюється після кожного перехрестя.

10.6.11 Знак 4.15 «Доріжка для вершників» зазначає, що доріжку, на початку якої він установлений, призначе­но для вершників. Вершники повинні користуватися цією доріжкою, якщо вона проходить вздовж проїзної частини дороги. Знак 4.15 повинен дублюватись після кожного пере­хрестя.

10.6.12 Знак 4,16 «Обмеження мінімальної швидкості» повинен застосовуватись для зазначення того, що на дорозі або окремій смузі проїзної частини, наприклад, на затяжних підйомах, рух дозволяється тільки із зазначеною або більшою швидкістю.

10.6.13 Знак 4.17 «Кінець обмеження мінімальної швидкості» повинен застосовуватись для позначення кінця зони дії знака 4.16. 10.7 Інформаційно-вказівні знаки

10.7.1 Інформаційно-вказівні знаки застосовують для інформування учасників руху про особливості режиму ру­ху або про розташування на шляху прямування населених пунктів та інших об'єктів.

10.7.2 Знак 5.1 «Автомагістраль» повинен застосовуватись для позначення доріг, на яких встановлено відповідні режими руху згідно з Правилами дорожнього руху. Знак 5.1 повинен установлюватись на початку автомагістралі.

Знак 5.1 повинен установлюватись з табличкою 7.1.1 перед найближчим до початку автомагістралі місцем для розвороту або перехрестям; з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 - перед з'їздами на автомагістраль. Знак 5.1 допускається повторювати після виїзду на автомагістраль.

10.7.3 Знак 5.2 «Кінець автомагістралі» повинен застосо­вуватись для позначення кінця автомагістралі. Знак 5.2 пови­нен установлюватись у кінці автомагістралі і на початку з'їздів з неї, а також попередньо з табличкою 7.1.1 на відстані 400 і 1000 м від кінця автомагістралі.

10.7.4 Знак 5.3 «Дорога для автомобілів» повинен застосо­вуватись для позначення дороги, призначеної тільки для руху автомобілів, автобусів та мотоциклів, і установлюватись на по­чатку дороги.

Знак 5.3 повинен установлюватись:

- з табличкою 7.1.1 - перед найближчим до початку цієї дороги місцем для розвороту або перехрестям;

- з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 - перед виїздами на неї;

- з однією з табличок 7.3.1-7.3.3 - перед перетином з до­рогою, позначеною знаком 5.3. У цьому разі, якщо перед пе­рехрестям є знак 2.1 або 2.2, знак 5.3 з відповідною табличкою повинен установлюватись разом з ним.

10.7.5 Знак 5.4 «Кінець дороги для автомобілів» повинен застосовуватись для позначення кінця дороги, позначеної зна­ком 5.3.

10.7.6 Знак 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» пови­нен застосовуватись для позначення дороги або відокремленої проїзної частини, по всій ширині якої транспортні засоби ру­хаються в одному напрямку.

Знак 5.5 повинен установлюватись на початку дороги або відокремленої проїзної частини з одностороннім рухом і по­вторюватись після перехресть.

Знак 5.5 допускається не установлювати на початку проїзної частини з одностороннім рухом, відокремленої від проїзної частини з зустрічним рухом розділювальною сму­гою. Також допускається не установлювати знак 5.5 на з'їздах розв'язок на різних рівнях, з одностороннім рухом.

10.7.7 Знак 5.6 «Кінець дороги з одностороннім рухом» повинен застосовуватись для зазначення кінця дороги або проїзної частини, позначеної знаком 5.5. Знак 5.6 допускається установлювати попередньо з табличкою 7.1.1.

10.7.8 Знаки 5.7.1 і 5.7.2 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом» повинні застосовуватись для позначення виїзду на проїзну частину дороги з однобічним рухом і установлюва­тись перед усіма боковими виїздами на неї.

Якщо біля виїзду на дорогу на одній опорі установлю­ють декілька різних знаків, то знаки 5.7.1 і 5.7.2 повинні розміщуватись над іншими знаками.

10.7.9 Знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрут­них транспортних засобів» повинен застосовуватись для по­значення дороги, де рух транспортних засобів, що рухають­ся за установленими маршрутами, здійснюється спеціально виділеною смугою назустріч загальному потоку транспортних засобів. Знак повинен установлюватись на початку дороги над проїзною частиною або з обох боків дороги; знак повинен по­вторюватись після перехресть протягом усієї ділянки дороги, що має цю смугу.

10.7.10 Знак 5.9 «Кінець дороги із смугою для руху марш­рутних транспортних засобів» повинен застосовуватись для

позначення кінця дії знака 5.8.

10.7.11 Знаки 5.10.1 і 5.10.2 «Виїзд на дорогу із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» повинні засто­совуватись для позначення виїзду на дорогу, де рух транс­портних засобів, що рухаються встановленими маршрутами, здійснюється спеціально виділеною смугою назустріч загаль­ному потоку транспортних засобів, і установлюються перед

всіма боковими виїздами на дорогу.

10.7.12 Знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспор­тних засобів» повинен застосовуватись для позначення сму­ги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що ру­хаються за установленими маршрутами, якщо рух такою сму­гою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Знак 5.11 повинен установлюватись над позначеною смугою. Допускається встановлювати знак 5.11 праворуч від дороги, якщо він позначає праву смуту.

Знак повинен повторюватись після кожного перехрестя протягом усієї ділянки дороги, де рух маршрутних транспор­тних засобів організовано відокремленою смугою.

10.7.13 Знак 5.12 «Кінець смуги для руху маршрутних транспортних засобів» повинен застосовуватись для позна­чення кінця смуги, позначеної знаком 5.11.

10.7.14 Знак 5.13 «Дорога з реверсивним рухом» повинен застосовуватись для позначення доріг, де за допомогою ревер­сивних світлофорів або знаків 5.17.1, 5.17.2, 5.19 із змінним зо­браженням можна регулювати рух транспортних засобів по окремих смугах проїзної частини, і установлюватись на почат­ку дороги. Допускається повторювати знак після перехресть із складним плануванням.

10.7.15 Знак 5.14 «Кінець дороги з реверсивним ру­хом» повинен застосовуватись для позначення кінця дороги, позначеної знаком 5.13.

10.7.16 Знак 5.15 «Виїзд на дорогу з реверсивним рухом» повинен застосовуватись для позначення виїзду на доро­гу, позначену знаком 5.13, і установлюватись на всіх бокових виїздах.

10.7.17 Знаки 5.16 «Напрямки руху по смугах», 5.18 «На­прямок руху по смузі» повинні застосовуватись для зазначен­ня кількості смуг і дозволених напрямків руху кожною з них на перехресті, де потрібно забезпечити використання смуг відповідно до інтенсивності руху транспортних засобів за різними напрямками.

Зображені стрілками на знаках 5.16, 5.18 напрямки руху повинні чітко відображати дозволені напрямки руху по сму­гам відповідно до конкретної схеми організації дорожнього руху.

Дія знаків 5.16, 5.18, установлених перед перехре­стям, поширюється на перехрестя, якщо знаки 5.16, 5.18, установлені на перехресті, не дають інших вказівок.

Знаки повинні установлюватись над проїзною частиною дороги так, щоб водії мали змогу своєчасно здійснити необхідні перестроювання. Кожний знак 5.18 повинен розміщуватись над серединою смуги, для якої його призначено.

На дорогах, що мають перед перехрестям більше ніж три смуги для руху в один бік, знаки 5.16, 5.18 повинні бути установлені і попередньо: у населених пунктах на відстані 50-100 м, поза ними - на відстані 150-300 м. На інших дорогах у разі необхідності знаки 5.16, 5.18 допускається установлювати попередньо на такій самій відстані.

Поза населеними пунктами на дорогах, що мають пе­ред перехрестям не більше ніж три, а в населених пун­ктах - не більше ніж дві смути для руху в один бік, знак 5.16 допускається установлювати праворуч від дороги, при цьо­му повинен бути установлений і попередній знак 5.16. За наявності знаків 5.16, 5.18 знаки 4.1-4.6 застосовувати не слід.

10.7.18 Знаки 5,17.1, 5.17.2 «Напрямок руху по смутах», 5.19 «Використання смуги руху» повинні застосовуватись для зазначення напрямків руху кожною з смуг і установлюва­тись за кожним перехрестям протягом усієї ділянки дороги, розділеної на смуги.

Знаки 5.17.1 і 5.17.2 з відповідною кількістю стрілок повинні застосовуватись на ділянках доріг, що мають непарну кількість смуг.

Знак 5.19 із зображенням знака, що забороняє (дозволяє) рух одного з видів транспортних засобів, повинен застосову­ватись щоб заборонити (дозволити) рух зазначених транспор­тних засобів відповідною смугою.

Допускається застосовувати багатопозиційні знаки 5.17.1, 5.17.21, 5.19 із змінною інформацією, щоб організувати ревер­сивний рух, знаки в цьому разі повинні установлюватись за кожним перехрестям протягом всієї ділянки дороги.

10.7.19 Знаки 5.20.1, 5.20.2 «Початок додаткової сму­ги руху» повинні застосовуватись для позначення почат­ку додаткової смуги на підйомі або смуги гальмування на перехрещенні в одному або різних рівнях і установлюються безпосередньо перед початком відгону такої смуги.

Знак 5.20.2 із зображенням знака 4.16 повинен застосову­ватись у випадках, коли необхідно установити мінімально до­пустиму швидкість на лівій смузі, що веде на підйом.

Як мінімально допустиму швидкість на знаку зазначають швидкість, яку перевищує 50 % транспортних засобів, що руха­ються на підйом. Швидкість вимірюють у кінці підйому, отрима­ну величину округлюють у менший бік до значення, кратного 10.

10.7.20 Знак 5.20.3 «Початок додаткової смути руху» по­винен застосовуватись для позначення смуги гальмування, призначеної для повороту ліворуч або розвороту.

10.7.21 Знак 5.21.1 «Кінець додаткової смуги руху» пови­нен застосовуватись для позначення кінця додаткової смуги на підйомі або смуги розгону на перетині в одному або різних рівнях і установлюватись на відстані 50 м від кінця смуги.

10.7.22 Знак 5.21.2 «Кінець додаткової смуги руху» пови­нен застосовуватись для позначення кінця смути, призначеної для руху в даному напрямку, у цьому разі знак повинен уста­новлюватись біля початку перехідної лінії розмітки.

10.7.23 Знак 5.22 «Прилягання смуги для розгону транс­портних засобів» повинен застосовуватись для інформування учасників руху про наявність спереду за ходом руху приляган­ня смуги для розгону транспортних засобів.

Знак 5.22 повинен установлюватись поза населеними пун­ктами за 150-300 м до початку смуги розгону.

На розв'язках знак 5.22 установлюватись не повинен.

10.7.24 Знак 5.23 «Прилягання додаткової смуги руху з правого боку» повинен застосовуватись для інформування учасників руху про прилягання до дороги смуги, якою транс­порт рухається в тому самому напрямку. Знак 5.23 повинен установлюватись за 150-300 м до початку додаткової* смуги.

10.7.25 Знаки 5.24.1 і 5.24.2 «Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою» повинні застосовуватись на дорогах з розділювальною смугою відповідно для зазначення напрямку об'їзду закритої для руху ділянки проїзної частини і напрямку руху для повернення на праву проїзну частину.

Знак 5.24.1 з табличкою 7.1.1 установлюють з обох боків проїзної частини на відстані 50 - 100 м, а поза населеними пунктами, крім того, і за 300 м від розриву в розділювальній смузі, по якому здійснюється переїзд на проїзну частину, при­значену для руху в зустрічному напрямку.

Знак 5.24.2 з табличкою 7.1.1 установлюють з обох боків проїзної частини на відстані 50-100 м до розриву в розділювальній смузі, по якому здійснюється переїзд на пра­ву проїзну частину.

10.7.26 Знак 5.25 «Смуга руху для аварійної зупинки» застосовується для зазначення смути руху для аварійної зу­пинки (на гірських перевалах, крутих спусках тощо) у разі відмови у роботі гальмової системи. Знак 5.25 установлюється за 50-300 м до початку смуги аварійного гальмування.

10.7.27 Знаки 5.26 «Місце для розвороту» і 5.27 «Зона для розвороту» повинні застосовуватись для позначення розривів у розділювальній смузі, де дозволяється розворот, а на дорогах без розділювальної смуги - місць, де можна безпечно викона­ти розворот.

Знаки 5.26 і 5.27 установлюються безпосередньо в місцях, призначених для розвороту, а попередні знаки на відстані 50-150 м у населених пунктах і 150-300 м поза ними.

10.7.28 Знаки 5.28.1 і 5.28.2 «Напрямок руху для вантаж­них автомобілів» повинні застосовуватись для зазначення рекомендованого маршруту руху вантажним автомобілям, самохідним машинам і механізмам.

Стрілка, що її наносять на знаках 5.28.1 і 5.28.2 повинна точно і зрозуміло вказувати на рекомендований напрямок ру­ху для вантажних автомобілів.

Протягом об'їзного маршруту руху знаки 5.28.1 і 5.28.2 повинні установлюватись перед кожним перехрестям. Знаки 5.28.1 і 5.28.2 допускається установлювати попередньо за 100-150 м до перехрестя, де починається маршрут.

10.7.29 Знаки 5.29.1-5.29.3 «Тупик» повинні застосовува­тись для позначення доріг, що не мають наскрізного проїзду.

Знак 5.29.1 повинен установлюватись на початку дороги, знаки 5.29.2 і 5.29.3 - перед перетином із зазначеною дорогою. Знаки 5.29.1 - 5.29.3 не повинні застосовуватись як попередні, якщо в подальшому рух дорогою заборонено знаком 3.1 або 3.21.

10.7.30 Знак 5.30 «Рекомендована швидкість» пови­нен застосовуватись для зазначення швидкості, з якою рекомендується рух на даній ділянці дороги, і установ­люватись на початку ділянки, при цьому зона дії знака поширюється до найближчого перехрестя.

Допускається застосування багатопозиційних знаків 5.30 із змінною інформацією.

10.7.31 Знаки 5.31 «Житлова зона» і 5.32 «Кінець житлової зони» повинні застосовуватись для позначення початку і кінця житлової зони, на території якої діють особливі умови руху, визначені ПДР.

Знак 5.31 повинен установлюватись з правого боку всіх доріг, що ведуть до житлової зони, знак 5.32 - на виїзді з житлової зони. Допускається розміщувати знак 5.32 на зво­ротному боці знака 5.31. Не повинні позначатись знаками 5.31 і 5.32 території подвір'їв житлових будинків.

10.7*32 Знаки 5.33 «Пішохідна зона» і 5.34 «Кінець пішохідної зони» повинні застосовуватись для позначення по­чатку і кінця пішохідної зони, на території якої проїзд транс­портних засобів заборонено (історичні місця, центральні ча­стини міст тощо).

Знак 5.33 повинен установлюватись з правого боку дороги або над дорогою на початку зони, знак 5.34 - в кінці зони.

10.7.33 Знаки 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід» повинні застосовуватись для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину, як­що інтенсивність руху автотранспорту перевищує 300 авт/ год в обох напрямках та більше 100 пішоходів перетинають проїзну частину хоча б в одну годину будь-якого дня тижня.

Знак 5.35.1 повинен установлюватись праворуч від доро­ги, знак 5.35.2 - ліворуч. На дорогах з розділювальною смугою, де кожна з проїзних частин має дві і більше смут руху, знак 5.2 повинен установлюватись ліворуч від кожної з проїзних ча­стин на розділювальній смузі.

У разі відсутності на переході розмітки 1.14.1-1.14.3 зна­ки 5.35.1 і 5.35.2 повинні бути установлені так, щоб знак 5.35.1 містився відносно транспортних засобів, що наближаються до переходу, на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 - на дальній.

Ширина нерозміченого пішохідного переходу, що міститься між поперечними перетинами дороги, де встановлені знаки 5.35.1 і 5.35.2, повинна визначатись залежно від інтенсивності пішохідного потоку з розрахунку 1 м на 500 піш/год, але становити не менш ніж 4 м.

Знак 5.35.2 допускається розташовувати на зворотному боці знака 5.35.1, призначеного для водіїв зустрічного напрямку.

На регульованих перехрестях, зокрема і на тих, які позна­чено дорожньою розміткою 1.14.3 і світлофорну сигналізацію не переводять у режим жовтого миготіння, знаки 5.35.1 і 5.35.2 можна не встановлювати.

На нерегульованих перехрестях з нерозміченими пішохідними переходами за умови, що внутрішня межа пе­реходу співпаде з краєм проїзної частини, знаки 5.35.1 і 5.35.2 допускається установлювати тільки на зовнішніх межах переходу.

10.7.34 Знаки 5.36.1, 5.36.2 «Підземний пішохідний перехід» і 5.37.1, 5.37.2 «Надземний пішохідний перехід» повинні використовуватись для позначення відповідно підземних та надземних пішохідних переходів і уста­новлюватись зображенням назустріч рухові основних пішохідних потоків біля сходів пішохідних тунелів, мостів і шляхопроводів.

10.7.35 Знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосову­ватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспор­тних засобів.

10.7.36 Знаки 5.39 «Зона стоянки» і 5.40 «Кінець зони сто­янки» повинні застосовуватись для позначення початку і кінця зони, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі.

Знак 5.39 з однією з табличок 7.6.1-7.6.5 повинен застосо­вуватись для позначення способу поставлення автомобіля.

10.7.37 Знаки 5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая» і 5.43 «Місце зупинки тролейбуса» повинні застосовуватись для позначення зупинкових пунктів відповідних видів транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами.

Знаки 5.41-5.43 встановлюються на ближньому за напрям­ком руху транспортних засобів краю зупинкового пункту.

Якщо знаки 5.41-5.43 установлюються на павільйоні, то їх належить розташовувати над краєм павільйону, поверну­тим у бік транспортних засобів, що наближаються до ньо­го. Якщо знаки, у разі наявності павільйону, установлюють на самостійній опорі, то опора повинна міститися на рівні ближ­нього за напрямком руху краю павільйону, а знак - поверну­тий у бік транспортних засобів, що наближаються до нього.

Поза населеними пунктами знаки повинні установлюва­тись на висоті, визначеній для знаків даної дороги.

10.7.38 Знак 5.44 «Місце зупинки таксі» застосовується для позначення стоянок легкових таксі.

10.7.39 Знаки 5.45 «Початок населеного пункту» і 5.46 «Кінець населеного пункту» повинні застосовуватись для по­значення населеного пункту (відповідно початку та кінця), в якому діють спеціальні вимоги, що регулюють порядок руху в населених пунктах, і установлюються на фактичній межі забу­дови, яка прилягає до дороги.

На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.46 допускається розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.45, призначеного для зустрічного руху.

10.7.40 Знаки 5.47 «Початок населеного пункту» і 5.48 «Кінець населеного пункту» повинні застосовуватись для по­значення початку та кінця населеного пункту, в якому на дорозі, де встановлені ці знаки, не діють вимоги Правил дорожнього руху, які регулюють порядок руху у населених пунктах.

На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.48 допускається розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.47, призначеного для водіїв транс­портних засобів, що рухаються у зустрічному напрямку.

10.7.41 Знак 5.49 «Покажчик загальних обмежень швидкості» повинен застосовуватись для інформування водіїв про загальні обмеження швидкості на території України. Знак 5.49 повинен установлюватись перед в'їздом на територію дер­жави.

10.7.42 Знак 5.50 «Можливість використання доро­ги» повинен застосовуватись для інформування водіїв про можливість руху гірською дорогою, зокрема, під час переїзду через перевал, назву якого подають у верхній частині знака. Таблички 1, 2 і 3 - змінні. Табличка 1 черво­ного кольору з написом «Закрито» забороняє рух, зелено­го з написом «Відкрито» - дозволяє. Таблички 2 і 3 білого кольору, написи і позначки на них - чорного. Коли проїзд відкрито, на табличці 2 і 3 - не повинно бути вказівок. Ко­ли проїзд закрито, на табличці 3 зазначається населений пункт, до якого дорогу відкрито, а на табличці 2 роблять на­пис «Відкрито до...».

Знак 5.50 повинен установлюватись на початку ділянки дороги, що веде до перевалу, або на початку якої можна обра­ти інший маршрут чи прийняти інше рішення щодо руху в на­прямку перевалу.

10.7.43 Знак 5.51 «Попередній покажчик напрямків» по­винен застосовуватись для зазначення не більш ніж трьох напрямків руху до населених пунктів або інших об'єктів, а знак 5.52 «Попередній покажчик напрямку» - для зазначення одного напрямку.

Знак 5.51 повинен застосовуватись також для позначен­ня схеми маршрутів об'їзду ділянок доріг, на яких установле­но один із заборонних знаків 3.15-3.19. На знаку повинна бути нанесена схема маршруту об'їзду аналогічно знаку 5.56 та зо­браження відповідного заборонного знака.

10.7.44 Знак 5.51 повинен установлюватись на відстані 300 м від перехрестя або початку смуги гальмування по­за населеними пунктами і за 50 м - у населених пунктах. На автомагістралях повинен бути установлений попередній знак на відстані 800 м від перехрестя або початку смуги гальму­вання.

Допускається установлювати знак над проїзною частиною.

На знаку можуть бути нанесені зображення знаків 3.2-3.8, 3.11-3.20, 3.29, 3.31, 5.1, 5.3, 5.28.1- 5.30, 5.61.1, 6.1-6.24, симво­ли аеропорту, спортивні піктограми, логотипи, логознаки і т. ін. У нижній частині знака 5.51 зазначають відстань від місця розміщення знака до перехрестя або початку смуги гальму­вання.

10.7.45 Знак 5.52 повинен застосовуватись на дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку.

Знак 5.52 повинен установлюватись над проїзною части­ною дороги безпосередньо перед початком смуги гальмуван­ня, а у разі її відсутності - на відстані 150 м від перехрестя по­за населеними пунктами і 50 м - у населених пунктах.

На дорогах з двома або трьома смутами для руху в обох напрямках застосування знака 5.52 допускається на ділянках доріг, де установити знак 5.51 складно (високі насипи, глибокі виямки, наявність будівель, зелених насаджень), а також пе­ред перехрестями, де для ліво- і правоповоротного потоку відведено самостійні смути. В цьому разі знак 5.52 належить установлювати на відстані 300 м від перехрестя або початку смуги гальмування поза населеними пунктами і за 50 м - у на­селених пунктах, а на автомагістралях, крім того, і на відстані 800 м від перехрестя чи початку смуги гальмування.

10.7.46 Знаки 5.53 «Покажчик напрямку», 5.54 «Покажчик напрямків» повинні застосовуватись для зазначення напрямку руху до населених пунктів або інших об'єктів.

Знаки 5.53, 5.54 повинні установлюватись безпосередньо перед перехрестям або з'їздом з дороги. Якщо дорога має не більше ніж дві смуги для руху в обох напрямках, допускається установлювати знаки 5.53 і 5.54 ліворуч від дороги, а у разі наявності розділювальної смуги - і на ній.

В населених пунктах допускається застосовувати знак 5.54 як попередній покажчик напрямків (замість знаків 5.51, 5.52), який установлюється відповідно до вимог, викладених у п. 10.7.44.

На знаках 5.53, 5.54 можуть бути зазначені відстані до позначених на них об'єктів (км), нанесені зображення знаків 3.2-3.8, 3.11-3.20, 3.29, 3.31, 5.1, 5.3, 5.28.1-5.30, 6.1-6.24, сим­воли аеропорту, спортивні піктограми, логотипи, логознаки і т. ін.

10.7.47 Написи на знаках 5.51-5.54 можуть бути продубльовані латинськими літерами на дорогах, якими про­ходять маршрути, позначені знаком 5.61.1 з зеленим тлом.

10.7.48 Знак 5.55 «Схема руху» повинен застосовуватись у разі необхідності зазначити маршрут руху, якщо на перехресті рух в окремих напрямках заборонено, або зазначити дозволені напрямки руху на перехресті із складним плануванням.

Схема руху зображена на знаку 5.55 повинна відповідати реальному плануванню перехресть.

Знак повинен установлюватись безпосередньо перед пере­хрестям. Допускається установлювати попередній знак у насе­лених пунктах на відстані від 50 до 100 м, а поза населеними пунктами - за 150-300 м від перехрестя.

10.7.49 Знак 5.56 «Схема об'їзду» повинен застосовуватись для зазначення маршруту об'їзду ділянки дороги, що тимчасо­во закрита для руху.

Знак повинен установлюватись поза населеними пункта­ми на відстані від 150 до 300 м, а в населених пунктах - за 50-100 м від початку об'їзду.

10.7.50 Знаки 5.57.1 і 5.57.2 «Напрямок об'їзду» повинні за­стосовуватись для зазначення напрямку об'їзду ділянки доро­ги, що тимчасово закрита для руху.

Знаки 5.57.1 і 5.57.2 належить установлювати перед кож­ним перехрестям, де змінюється напрямок маршруту.

Стрілка, що наноситься на знаках 5.57.1 і 5.57.2 повинна точ­но і зрозуміло вказувати на рекомендований напрямок об'їзду.

10.7.51 Знаки 5.58.1 і 5.58.2 «Назва об'єкта» повинні засто­совуватись для позначення об'єктів на маршруті, окрім назви населених пунктів, та установлюватись безпосередньо перед об'єктом (вулиця, річка, озеро, перевал, визначне місце тощо). Знак 5.58.1 позначає об'єкти у населених пунктах, знак 5.58.2 -на всіх інших дорогах та дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47.

10.7.52 Знак 5.59 «Покажчик відстаней» повинен засто­совуватись для зазначення відстаней до населених пунктів, що розташовані на маршруті, та установлюватись на виїздах з міст та інших великих населених пунктів, після розв'язок на різних рівнях, складних перехресть на одному рівні, а на ділянках доріг між ними - не рідше ніж через 40 км.

На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.59 допускається розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.51.

Якщо написи на знаку 5.59 необхідно продублювати ла­тинськими літерами, слід установлювати дублюючий знак 5.59 з написами латинськими літерами через 50 м від першо­го знака.

10.7.53 Знак 5.60 «Кілометровий знак» повинен застосо­вуватись для позначення відстані від початку дороги (населе­ного пункту, державного кордону, місця прилягання до іншої дороги або від іншого об'єкту згідно з паспортом дороги) до місця установлення знака. Допускається установлювати на одній опорі два знаки 5.60, розміщені зворотнім боком один до одного.

На дорогах без розділювальної смуги з чотирма і менше смугами руху двобічні знаки 5.60 повинні установлюватись тільки з одного боку дороги.

На дорогах з розділювальною смугою знаки 5.60 належить установлювати посередині смути або з правого боку дороги для кожного напрямку руху.

10.7.54 Знаки 5.61.1 -5.61.3 «Номер маршруту» повинні застосовуватись для зазначення номера дороги (маршруту), затвердженого у встановленому порядку. Знаки 5.61.1 повинні установлюватись на початку дороги і повторюватись через кожні 15-20 км, а знаки 5.61.2, 5.61.3 - перед перехрестям.

10.7.55 Знак 5.62 «Місце зупинки» повинен застосовува­тись для зазначення місця зупинки транспортних засобів під час заборонного сигналу світлофора (регулювальника), а та­кож на нерегульованих залізничних переїздах.

Знак належить установлювати праворуч від дороги або над проїзною частиною.

Якщо знак застосовується самостійно (без розмітки 1.12), то відстань від знака до світлофора, шлагбауму повинна дорівнювати 5 м, а до ближньої рейки -10 м.

Допускається застосовувати знак для дублювання розмітки 1.12, нанесеної відповідно до вимог ДСТУ 2587.

10.9 Таблички до дорожніх знаків

10.9.1 Таблички до дорожніх знаків застосовують для уточнення, обмеження дії інших дорожніх знаків. Таблички повинні застосовуватись тільки разом із знаками. Розташову­ватись вони повинні безпосередньо під знаком, за винятком табличок 7.2.2-7.2.4, 7.8.

З одним знаком, за винятком знака 5.38, допускається за­стосовувати не більше ніж дві таблички.

10.9.2 Табличку 7.1.1 «Відстань до об'єкта» потрібно за­стосовувати з попереджувальними знаками, якщо початок небезпечної ділянки міститься на іншій відстані, ніж зазна­чена у п. 10.3.2, а також з іншими попередньо встановлени­ми знаками, за винятком знаків 5.16, 5.18, 5.20.1-5.20.3, 5.28.1, 5.28.2, 5.56 і знаків сервісу.

10.9.3 Табличка 7.1.2 «Відстань до об'єкта» повинна засто­совуватись тільки із знаком 2.1, який установлено поза населе­ними пунктами, якщо перед перехрестям установлено знак 2.2.

10.9.4 Таблички 7.1.3 і 7.1.4 «Відстань до об'єкта» повинні застосовуватись з попереджувальними знаками в місцях пово­роту в бік небезпечних ділянок дороги, а також із знаками 5.1, 5.3, 5.38 - в місцях повороту до зазначених об'єктів.

10.9.5 Табличка 7.2.1 «Зона дії» повинна застосовуватись:

- з попереджувальними знаками 1.3.1, 1.3.2, 1.6, 1.7, 1.9, 1.10, 1.13-1.18, 1.33, 1.36, 1.37, 1.39 для зазначення довжини небезпечної ділянки, але, якщо знак установлюється повтор­но, табличку потрібно установлювати під повторним знаком;

- із заборонними знаками 3.20, 3.25, 3.27, 3.33 для зазна­чення зони дії знаків. Зона дії знаків, зазначена на табличці, не повинна сягати далі зони, передбаченої п. 10.5.36;

- з інформаційно-вказівним знаком 5.30, крім випадку, коли його застосовано з попереджувальним знаком, якщо дія знаків не поширюється до найближчого перехрестя.

10.9.6 Таблички 7.2.2-7.2.6 «Зона дії» повинні застосовува­тись тільки із знаками 3.34-3.37, а також 5.41 і 5.43 (тільки та­бличка 7.2.2);

табличка 7.2.2 - для зазначення зони дії знака, якщо вона не поширюється до найближчого перехрестя, а також для зазна­чення довжини одного або декількох, розміщених один за од­ним зупинкових майданчиків, позначених знаками 5.41, 5.43;

табличка 7.2.3 - для зазначення кінця зони дії знака;

табличка 7.2.4 - для інформування водіїв про те, що вони перебувають у зоні дії знаків 3.34- 3.37;

таблички 7.2.5 і 7.2.6 - для зазначення зони дії знака, праворуч і (або) ліворуч від нього, якщо зупинка або стоян­ка забороняється вздовж одного боку площі, фасаду будин­ку тощо.

У разі розміщення знаків на стояках таблички 7.2.2-7.2.4 повинні розміщуватись під знаком.

У разі розміщення знаків на консольних опорах або над проїзною частиною, узбіччям або тротуаром таблич­ки повинні розміщуватись збоку від знака (праворуч або ліворуч) таким чином, щоб знак містився ближче до середини проїзної частини.

10.9.7 Таблички 7.3.1-7.3.3 «Напрямок дії» повинні засто­совуватись із знаками 3.1-3.8, 3.11-3.14, 4.11-4.15, 5.3, 5.31, 5.33, що установлюються безпосередньо перед перехрестям для зазначення їх дії на перехрещуваній дорозі.

Допускається застосування табличок 7.3.1 і 7.3.2 із знаком 5.38, щоб зазначати розташованість стоянкового майданчика відносно дороги, якщо він віддалений від краю проїзної части­ни не більше ніж на 10 м.

10.9.8 Таблички 7.4.1-7.4.3 повинні застосовуватись, щоб зазначити дні тижня, протягом яких діє знак: 7.4.1 - суботні, недільні та святкові дні, 7.4.2 - робочі дні, 7.4.3 - період часу,

який охоплює декілька днів.

Табличка 7.4.4 «Час дії» повинна застосовуватись для того, щоб зазначити час доби, протягом якого діє знак.

Таблички 7.4.5-7.4.7 «Час дії» повинні застосовуватись для того, щоб зазначити дні тижня і час доби, протягом яких діє знак.

10.9.9 Таблички 7.5.1-7.5.8 «Вид транспортного засобу» повинні застосовуватись, щоб зазначити вид транспортного засобу, на який поширюється дія знака.

Табличка 7.5.1 поширює дію знака на вантажні автомобілі, у тому числі і з причепом, з дозволеною максимальною ма­сою понад 3,5 т, 7.5.3 - на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т, 7.5.8 -на автомобілі, що перевозять небезпечні вантажі.

10.9.10 Таблички 7.6.1-7.6.5 «Спосіб поставлення транс­портного засобу на стоянку» повинні застосовуватись із зна­ком 5.39, щоб зазначити спосіб поставлення транспортних засобів на стоянці біля тротуару і на ньому.

Табличка 7.6.1 зазначає, що всі транспортні засо­би повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару. Таблички 7.6.2-7.6.5 зазначають спосіб став­лення легкових автомобілів та мотоциклів на стоянці.

У населених пунктах, де стоянка дозволена з лівого боку вулиці, можна застосовувати таблички 7.6.1-7.6.5 із дзеркаль­ним зображенням символів.

10.9.11 Табличка 7.7 «Стоянка з непрацюючим двигуном» повинна застосовуватись із знаками 5.38 або 5.39 для заборони стоянки транспортних засобів з працюючим двигуном.

10.9.12 Табличка 7.8 «Напрямок головної дороги» повинна застосовуватись із знаками 2.1-2.3, щоб зазначити напрямок головної дороги на перехресті, де вона змінює свій напрямок.

У разі розміщення знаків на стояках табличка повин­на розташовуватись під знаком. У разі розміщення знаків на консольних опорах або над проїзною частиною, узбіччям або тротуаром табличка повинна розташовуватись праворуч від знака.

10.9.13 Табличка 7.9 «Смуга руху» повинна застосовува­тись для зазначення смуги, на яку поширюється дія знака або світлофора, у цьому разі знак повинен розташовуватись над смугою руху.

10.9.14 Табличка 7.10 «Кількість поворотів» повинна за­стосовуватись із знаками 1.3.1 або 1.3.2, якщо кількість кривих у плані три і більше. На табличці потрібно зазначати кількість кривих у плані.

10.9.15 Табличка 7.11 «Поромна переправа» повинна за­стосовуватись із знаком 1.8 і інформувати про наближення до поромної переправи.

10.9.16 Табличка 7.12 «Ожеледиця» повинна застосовува­тись із знаками 1.13, 1.38, 1.39, 3.1-3.4, 3.6-3.14, 3.25, 3.27, 3.29, 3.31 і зазначає, що дія знака поширюється тільки на той час, коли проїзна частина слизька.

10.9.17 Табличка 7.12 «Вологе покриття» повинна засто­совуватись із знаками 1.13, 1.38, 1.39, 3.1- 3.4, 3.6-3.14, 3.25, 3.27, 3.29, 3.31 для зазначення того, що дія знака поширюється тільки на той час, коли покриття проїзної частини вологе.

10.9.18 Табличка 7.14 «Платні послуги» повинна засто­совуватись із знаками 5.38 або 5.39 для позначення стоянко­вих майданчиків, розташованих за межами проїзної части­ни, а також для позначення спеціально збудованих «карманів» для стоянки транспортних засобів на проїзній частині дороги, на яких беруть платню за стоянку, а також із знаками 6.6, 6.7, 6.11, 6.23, де послуги надаються тільки за плату.

10.9.19 Табличка 7.15 «Місце для огляду автомобілів» по­винна застосовуватись із знаками 5.38 і 6.15 для позначення стоянкових майданчиків, на яких є естакада або оглядова ка­нава.

10.9.20 Табличка 7.16 «Сліпі пішоходи» повинна застосо­вуватись із знаками 1.32, 5.35.1, 5.35.2, а також транспортними світлофорами для попередження про те, що пішохідним пере­ходом користуються сліпі пішоходи.

10.9.21 Табличка 7.17 «Інваліди» повинна застосовува­тись із знаком 5.38 і зазначає стоянковий майданчик (або спеціально відведену його частину), відведений для стоянки транспортних засобів, якими керуютьінваліди.

10.9.22 Табличка 7.18 «Крім інвалідів» повинна застосо­вуватись для зазначення того, що дія знаків 3.1, 3.34-3.38 не поширюється на транспортні засоби, якими керують інваліди.

10.9.23 Табличка 7.19 «Обмеження тривалості стоянки» повинна застосовуватись із знаками 5.38, 5.39 для того, щоб зазначити максимально допустиму тривалість перебування транспортних засобів на стоянці.

10.9.24 Табличка 7.20 «Діє від...» повинна застосовува­тись разом з дорожніми знаками 3.1-3.25, 3.27, 3.29, 3.31, 3.33-3.38, 3.40, 3.41, 4.1-4.6, 4.10, 4.12-4.15 (стосовно смуг руху), 4.16, 5.1, 5.3, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10, 5.11, 5.13, 5.15-5.19, 5.31, 5.33, 5.45 для зазначення часу (день, місяць, рік), з якого починає діяти дорожній знак (за винятком тимчасових), який встановлено там, де його раніше не було.

Табличка повинна установлюватись одночасно із знаком не пізніше ніж за 14 діб до початку чинності знака і зніматись не раніше ніж за 14 діб після того, як знак став чинним. Вста­новлення та демонтаж таблички в проекті (схемі) організації дорожнього руху не відображаються.

Державний стандарт України. Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю.Правила застосування. ДСТУ 2587-94 Чинний від 01.01.95

Стандарт поширюється на розмітку доріг, що споруджуються та експлуатуються, незалежно від їх відомчої приналежності і установлює форму, колір, розміри, технічні вимоги, норми видимості та правила застосування розмітки на вулицях і до­рогах (в подальшому - дорогах) України.

Стандарт повністю відповідає вимогам Конвенції про дорожні знаки і сигнали (Відень, 1968 р.) та протоколу про розмітку доріг (1973 р.) до Європейської Угоди, що доповнює цю Конвенцію.

У стандарт включено світло- і кольоротехнічні параметри і загальні вимоги та методи контролю дорожньої розмітки, виконаної із звичайних матеріалів та матеріалів, що мають світлоповертальні властивості, призначеної для застосування на міжнародних автомобільних дорогах відповідно до вимог СТ СЕВ 5864.

Вимоги цього стандарту є обов'язковими.

1. Загальні вимоги

1.1. Характеристика розмітки

1.1.1. Дорожньою розміткою (далі - розмітка) слід вважа­ти лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удо­сконаленим покриттям), бордюрах, елементах дорожніх спо­руд, обстановки вулиць і доріг, що застосовуються самостійно і у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами.

1.1.2. Установлено дві групи дорожньої розмітки: горизон­тальна і вертикальна. Кожному виду розмітки надається но­мер, що складається з арабських цифр. Перше число - номер групи, до якої належить розмітка (1 - горизонтальна, 2 - вер­тикальна); друге - порядковий номер розмітки в групі; третє -різновид розмітки.

До горизонтальної розмітки (табл. 1) належать лінії, напи­си, стріли та інші позначення. Вона поділяється на поздовжню (1.1-1.11), поперечну (1.12-1.15) та інші види розмітки (1.16-1.23) і наноситься на поверхню проїзної частини доріг з удо­сконаленим покриттям.

До вертикальної розмітки (табл. 2) належать лінії (смуги) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та інженерне обладнання автомобільних доріг, а також світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях.

Вертикальна розмітка являє собою сполучення чор­ного і білого кольорів (червоного з жовтим (білим) - для світлоповертачів).

1.1.3. Номери, форма, колір, розміри та призначення кож­ного виду розмітки наведено в табл. 1, 2 та в додатках 1 (рис. 1-14) і 2 (рис. 1-18).

Приклади застосування окремих видів розмітки, розміри стріл, букв і цифр наведено в додатку 1 (рис. 1-14).

Примітка. Під швидкістю руху слід вважати для доріг і ву­лиць, що заново споруджуються, величини, які відповідають 0,7 від розрахункової швидкості, а для тих, які знаходяться в експлуатації, - швидкість, яку на даній ділянці не перевищує 85 % транспортних засобів, але не менше ніж установлено Правилами дорожнього руху.

1.1.4 Основне призначення дорожньої розмітки - забезпечен­ня візуальної орієнтації учасників дорожнього руху у разі вибору траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах.

Видимість розмітки повинна відповідати вимогам розділу 2 цього стандарту.

1.2. Технічні вимоги

1.2.1 Розмітка повинна виконуватись фарбами, термопластич­ними масами або іншими зносостійкими матеріалами з урахуван­ням геометричних розмірів, наведених у додатку 1.

1.2.2 Розмітка, що виконана термопластичними масами, не по­винна виступати над проїзною частиною більше ніж на 3 мм.

1.2.3. Поверхня горизонтальної розмітки, що виконується з термопластичних мас або інших довговічних матеріалів, повинна мати у вологому стані коефіцієнт зчеплення не менше ніж 0,45.

1.2.4. На дорогах державного значення горизонтальна розмітка повинна бути світлоповертальною, а на інших - переваж­но світлоповертальною.

1.2.5. Розмітка виконується білим, жовтим і чорним колюрами.

1.2.6. У разі повторного нанесення розмітки не повинні зали­шатись видимі сліди старої розмітки.

1.2.7. Світлоповертальні елементи, що застосовуються ра­зом із розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні бути праворуч за на­прямком руху червоного кольору, а ліворуч - білого. Площина світлоповертального елемента повинна бути перпендикулярною до напрямку погляду водія (допускається відхилення в бік проїзної частини не більше ніж на 30°С). Площа світлоповертальної поверхні елемента повинна бути не менше ніж 0,004 м2.

1.2.8. Координати колірності X і У точок перетину граничних ліній колірних областей дорожньої розмітки, що нанесена на по­криття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, які по­значено в колометричній системі МКО (публікація Міжнародної Комісії по освітленню № 15 (Е-1.3.1), 1971 р. Центральне бюро МКО, том 4) за джерела світла С і геометрії вимірювання 45°/0°, повинні відповідати вимогам, наведеним у табл. З і на рис. 1.

1.2.9. Коефіцієнт яскравості дорожньої розмітки, що наноситься на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, повинен відповідати значенням, наведе­ним у таблиці 4.

1.2.10. Питомий коефіцієнт сили світла дорожньої розмітки, що наноситься на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, виконаної із світлоповертальних матеріалів, за кута спостереження і кута освітлення повинен відповідати значенням, наведеним у табл. 5.

1.3. Методи контролю

1.3.1. Контроль світло- і кольоротехнічних характеристик слід проводити за температури повітря 25±10°С, відносної вологості 45-80 % і атмосферного тиску 84-107 кПа (630-800 мм рт. ст.).

1.3.2. Вимірювання координат колірності X, Y і коефіцієнта яскравості дорожньої розмітки 2 (рис. 2) про­водять за допомогою спектрофотометра або колориме­тра 1 у разі розташування джерела світла С під кутом 45°С, а вимірювального приладу - перпендикулярно до поверхні розмітки.

1 - спектрофотометр або колориметр; 2 - дорожня розмітка; С - джерело світла

Допускається контроль кольору дорожньої розмітки прово­дити методом візуального порівняння з еталонними зразками, затвердженими в установленому порядку, за денного світла і спо­стереження в напрямку, перпендикулярному поверхні розмітки.

1.3.3. Питомий коефіцієнт сили світла контролюють фотоме­тричним методом.

Для вимірювань освітлювач 1 із стандартним джерелом світла типу А, фотоприймач 2, скоригований під спектраль­ну чутливість фотометричного спостерігача за системою МКО, і зразок дорожньої розмітки 3, виконаної із світлоповертального матеріалу, установлюють відповідно до схеми, наведеної на рис. 3.

Визначення величини питомого коефіцієнта сили світла проводять шляхом порівняння показань фотоприймача у разі послідовного установлення еталона і випробного зразка.

1.3.4. Світлоповертальний ефект (п. 1.2.4) перевіряється візуально.

1 - освітлювач; 2 - фотоприймач; 3 - зразок дорожньої розмітки чи еталона;

2. Видимість розмітки і вертикальної розміток для різних швидкостей руху вдень на-

2.1. Вимоги щодо норм видимості розмітки ведено в табл. 6, у темну пору доби - в табл. 7, у сутінки - в

2.1.1. Нормативні значення відстані видимості горизонтальної і вертикальної розміток для різних швидкостей руху вдень наведено в табл..6, у темну пору доби – в табл..7, у сутніки – в табл. 8.

Примітки:

1. Ранкові сутінки - півгодинний період часу до сходу сонця.

2. Вечірні сутінки - півгодинний період часу після заходу сонця.

2.1.2. нормативне значення відстані видимості розмітки для конкретних ділянок доріг не може перевищувати геометричної (фактичної) відстані видимості поверхні до­роги для горизонтальної розмітки чи відстані видимості відповідних елементів дорожніх споруд і інженерного облад­нання автомобільних доріг для вертикальної розмітки.

2.2. Вказівки щодо забезпечення видимості розмітки

2.2.1. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки на сухих чистих покриттях потрібно наносити розмітку з максимально допустимими розмірами елементів, які наведено в табл. 1, 2 цього стандарту.

2.2.2. Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття, а також білих і чорних елементів вертикальної розмітки повинен бути максимально можли­вим.

Еталонні зразки повинні відповідати зразкам, наведеним у табл. 9.

2.2.3. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки в темну пору доби, на ділянках доріг, що не ма­ють стаціонарного електричного освітлення, до розміткових матеріалів потрібно додавати світлоповертальні домішки (скляні мікрокульки) або придавати поверхні елементів розмітки грубошорстку форму. Поверхня "кнопок" повинна бути світлоповертальною.

2.2.4. На ділянках доріг, що не мають стаціонарного елек­тричного освітлення, білі елементи розмітки 2.1-2.3 (табл. 2) повинні мати світлоповертальну поверхню, крім тумб з внутрішнім підсвічуванням.

Огороджувальні і напрямні пристрої, що позначають розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні мати світлоповертальні елементи прямокутної форми висотою не менше НІЖ 100 MM і шириною не менше ніж 40 мм чи округлої форми діаметром не менше ніж 70 мм. Світлоповертальні елементи встановлю­ються через 25 м, а за довжини огороджувальних пристроїв не менше ніж 25 м, а за довжини огороджувальних пристроїв менше ніж 25 м - не менше ніж три елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).

2.3. Методи контролю

2.3.1. Для оцінки якості розмітки потрібно контролювати колір і розміри елементів розмітки, їх світлотехнічні харак­теристики та світлотехнічні характеристики дорожнього по­криття.

2.3.2. Колір елементів повинен відповідати вимогам цьо­го стандарту і оцінюватись відповідно до п.1.3.2.

2.3.3. Геометричні розміри елементів розмітки визнача­ються за допомогою інструментів для вимірювання лінійних розмірів і кутів нахилу. Відхилення від норми не повинно пе­ревищувати 10 %.

2.4.4. Білизну розміткових матеріалів у відносних оди­ницях по відношенню до молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2. Вона повин­на складати для щойно нанесеної розмітки не менше ніж 0,5 на дорожніх покриттях з чорними в'яжучими і не менше ніж 0,7 на цементобетонних покриттях.

2.3.5. Контраст яскравості розмітки і дорожнього по­криття (білих і чорних елементів для вертикальної розмітки) для щойно нанесеної розмітки повинен складати не мен­ше ніж 0,6. У разі зниження показника в два рази потрібно відновити розмітку.

Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорож­нього покриття (чорних і білих елементів для вертикальної розмітки) визначається за формулою:

K=(RrR2/R2)

де R1 - коефіцієнт дифузного відбиття («білизна») елементів горизонтальної розмітки (білих елементів вертикальної розмітки);

R2 - коефіцієнт дифузного відбиття дорожнього покрит­тя (чорних елементів вертикальної розмітки).

2.3.6. Питомий коефіцієнт сили світла світлоповертальних елементів (катафотів) повинен складати

не менше ніж 35 .

Технічні характеристики світлоповертальних пристроїв перевіряються на відповідність технічних умов на них.

Візуально контролюються тільки зовнішній вигляд світлоповертальних пристроїв і стан світлоповертальної поверхні.

2.3.7. Основною характеристикою якості розмітки, що впливає на безпеку дорожнього руху, є фактична відстань її видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.

2.3.8. Відстань видимості розмітки визначається візуально із автомобіля, що стоїть на сухому дорожньому покритті за метеорологічної відстані видимості не менше ніж 1000 м.

Для визначення відстані видимості розмітки допуска­ються експерти з нормальною гостротою зору, але не нижче ніж 0,7 на гірше око.

Примітка. Під відстанню видимості розуміють відстань, на якій з висоти 1,2 м (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, що знаходиться на висоті 1,2 м над рівнем проїзної частини.

2.3.9. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.5, 1.6, 1.8, 1.9 і 1.11 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля зчитується кількість видимих елементів (штрихів) розмітки. Відстань видимості визначається за формулою:

S=(L1+L2).m+L2/2 де L1 - середня довжина елемента (штриха) дорожньої розмітки, м;

L2 - середня відстань між двома сусідніми елементами (штрихами) дорожньої розмітки, м;

m - кількість елементів (штрихів) дорожньої розмітки, видимих з автомобіля, од.

2.3.10. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.1, 1.2 і 1.3 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля візуально визначається місце, за яким розмітку уже не видно (межа видимості дорожньої розмітки). Межа видимості фіксується по відношенню до яких-небудь об'єктів або суб'єктів (на межі видимості розмітки може знаходитись один із експертів). Потім визначається візуально або вимірюється відстань від автомобіля до межі видимості розмітки.

2.3.11. Для визначення відстані видимості інших видів розмітки (горизонтальної і вертикальної), не передбаче­них пп.2.3.9 і 2.3.10, потрібно визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюється, шляхом повільного наближення до нього чи віддалення від нього легково­го автомобіля з мінімально можливою швидкістю. Потім визначається візуально чи вимірюється відстань від автомобіля до елемента розмітки, що контролюється.

2.3.12. Під час визначення відстані видимості розмітки в темну Пору доби на ділянках доріг без стаціонарного електричного освітлення легковий автомобіль з відрегульованими згідно з Правилами № 1 ЄЕК ООН фарами установлюється посередині смуги руху з увімкнутим дальнім світлом. Вимірювання проводяться за методикою, наведеною в пп.2.3.8-2.3.11, для світлої пори доби, сутінок і для доріг із стаціонарним електричним освітленням.

2.3.13. Відстань видимості розмітки перевіряється візуально робітниками дорожньо-експлуатаційної служби щоквартально. Більш точні вимірювання за методикою, на­ веденою в п.2.3.3-2.3.12, проводять тільки на ділянках доріг, де відстань видимості визначена візуально і близька до зна­чень, наведених в табл. 6-8.

Результати візуального і інструментального контро­лю відстані видимості розмітки оформлюються пись­мово і затверджуються головним інженером дорожньо-експлуатаційної організації.

Якщо відстань видимості розмітки виявляється меншою ніж нормативні значення, що наведено в табл. 6-8, дорожню розмітку потрібно відновити.

2.3.14. Контрольні перевірки відстані видимості розмітки можуть виконуватись співробітниками Державтоінспекції, Держстандарту та іншими уповноваже­ними на це особами.

2.3.15. Відстань видимості (п.2.1.2), контраст яскравості дорожньої розмітки (п.2.2.2) і грубошорстка форма визнача­ються візуально.

3. Правила застосування дорожньої розмітки

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. Номери і зображення розмітки наведено в табл. 1 і 2.

3.1.2. Під час розмітки доріг ширина смуги руху повинна прийматись з урахуванням категорії доріг згідно з вимогами чин­них будівельних норм і правил. На дорогах, елементи поперечно­го профілю яких не відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил, ширина смуги руху, що розмічається, не повин­на бути менше ніж 3 м; допускається зменшення ширини смуги, що призначена тільки для руху легкових автомобілів, до 2,75 м за умови введення потрібних обмежень на режим руху.

Примітка. Ширина смуги руху вимірюється між осями ліній дорожньої розмітки.

3.1.3. На цементобетонних покриттях у разі попадання поздовжньої лінії розмітки, що розділяє потоки попутного напрямку, на поздовжній шов допускається наносити її по­ряд із швом з лівого боку у напрямку руху, а лінії розмітки, що розділяють потоки зустрічного напрямку - з будь-якого боку.

3.2. Горизонтальна розмітка (талб. 1)

3.2.1. Горизонтальна розмітка повинна застосовува­тись на автомобільних дорогах та вулицях з удосконале­ним покриттям. При цьому на дорогах державного значення розмітка має виконуватись із зносостійких матеріалів.

3.2.2. Розмітку 1.1 застосовують:

1) для розділення транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах, що мають дві чи три смуги руху в обох напрямках:

- на ділянках доріг з незабезпеченою видимістю, наве­дених у табл. 10, де зони з видимістю менше ніж допустима (на ділянці дороги з обмеженою видимістю, одна з яких (А) спостерігається під час руху в одному напрямку, а інша (А1) - під час руху в іншому напрямку) перекривають одна одну (ділянка В) (приклад наведено в додатку 2 (рис. 1)).;

- на ділянках доріг з трьома смугами для руху в обох на­прямках для організації руху по одній і двох смугах в одно­му напрямку;

- на всій довжині кривих у плані, радіус яких не перевищує 50 м, а також на ділянках із змінним радіусом, що примикають до них. При цьому на дорогах, що ма­ють дві смуги, розмітка повинна наноситися так, щоб бу­ло витримано відношення ширини внутрішньої смуги до зовнішньої відповідно до вимог табл. 11. На дорогах, що ма­ють три смуги, це відношення зберігається для крайніх смуг, а середня смуга в цьому випадку повинна застосовуватись як роздільна;

- перед перехрестями, на яких відстань видимості не відповідає вимогам чинних будівельних норм і правил, та за інтенсивності руху по дорозі, що перетинається, 50 авт./до-бу і більше, - не менше ніж за 20 (40) м від розмітки 1.12, 1.13 чи краю проїзної частини, що перетинається. Приклади на­несення розмітки наведено в додатку 2 (рис. З, 4 і 9).

Примітка. Тут і далі цифра в дужках відповідає розмітці на дорогах з дозволеною швидкістю руху понад 60 км/год, а цифра без дужок - у решті випадків.

- перед залізничними переїздами від ближньої рейки до розмітки 1.12 і на відстані 100 м від розмітки 1.12;

- в місцях, де заборонено обгін усім транспортним за­собам;

- перед перешкодою (опора шляхопроводу, острівець безпеки, бордюр тощо), що знаходиться ближче ніж 0,3 м від межі смуги руху, чи звужує смугу, а також у разі зменшен­ня кількості смуг в конкретному напрямку з нахилом до осі не більше ніж 1:20 (1:50) (перехідна лінія) (перед перехідною лінією повинна наноситись розмітка 1.1 паралельно осі проїзної частини на відстані 20 (40) м від початку відхилення; приклад нанесення наведено в додатку 2 (рис. 6));

- перед пішохідними переходами, перехрещеннями з ве­лосипедними доріжками за інтенсивності руху більше ніж 3000 авт./добу;

2) для позначення меж смуг руху за їх кількості - дві чи більше для одного напрямку руху

перед перехрестями, пішохідними перехода­ми і залізничними переїздами не менше ніж 20 (40) м від розмітки 1.12 чи 1.13; приклади нанесення наведено в додат­ку 2 (рис. 4, 5);

3) для позначення меж ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено (острівці безпеки, зупинні майданчики то­що); приклади нанесення наведено в додатку (рис. 7, 13);

4) для позначення меж місць для стоянки транспортних засобів (приклад наведено в додатку 2 (рис. 8); при цьому мінімальні розміри одного місця для стоянки у разі послідовного розташування автомобілів уздовж краю проїзної частини повинні бути

2,5 х 7,5 м для легкових і 3,0 та 10,0 м для вантажних автомобілів, а у разі паралельного розташування автомобілів по відношенню один до одного – відповідно 2,5 х 5,0 м і

3,0 х 7,0 м);

5) для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах, не позначених знаком 5.1 "Автомагістраль"* (приклад нанесення наведено в додатку 2 (рис. 13)).

У разі наявності бордюру крайову лінію допускається не наносити, за винятком небезпечних доріг, де вона наноситься на відстані 10 см від бордюру.

3.2.3. Розмітка 1.2 повинна застосовуватись для по­значення краю проїзної частини (крайова лінія) на доро­гах із знаком 5.1 «Автомагістраль», а також для позначення спеціально виділеної смуги для руху маршрутних транспор­тних засобів.

3.2.4. Розмітка 1.3 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і більше смуг руху в обох напрямках. Приклади нанесення наведено в додатку 2 (рис. 4, 5).

3.2.5. Розмітка 1.4 застосовується на дорогах, де забороне­но зупинку транспортних засобів.

Розмітку слід наносити на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру. Приклади наведено в додатку 2 (рис. 8).

3.2.6. Розмітку 1.5 застосовують для:

- розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають дві чи три сму­ги руху в обох напрямках (додаток 2, рис. 1-3, 5, 6, 8, 9, 11, 13), крім випадків, що зазначено в пп.3.2.3 і 3.2.13.

- позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху (додаток 2, рис. 4, 5, 9, 10-12), крім випадків, що зазначено в пп.3.2.3 і 3.2.13.

3.2.7. Розмітка 1.6 (лінія наближення) повинна засто­совуватись для позначення наближення до розмітки 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних (до­даток 2, рис. 1-3, 5, 6) чи попутних (додаток 2, рис. 4, 5, 9) напрямків руху, і наноситись на відстані не менше ніж 50 (100) м перед нею.

3.2.8. Розмітка 1.7 застосовується для позначення смуг ру­ху в межах перехрестя у випадках, коли потрібно показати траєкторію руху транспортних засобів чи підкреслити межі руху смуги. Приклади позначення смуг руху наведено в додат­ку 2 (рис. З, 4, 9, 12).

3.2.9. Розмітка 1.8 застосовується для позначення межі між смутою розгону чи гальмування і основною смутою ру­ху. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 9). При цьому ширина розмітки повинна бути 0,4 м на автомагістралях і 0,2 м на інших дорогах.

3.2.10. Розмітка 1.9 (реверсивна лінія) повинна застосо­вуватись для позначення меж смуг руху, що призначені для реверсивного регулювання. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 11).

3.2.11. Розмітку 1.10 слід застосовувати на ділянках доріг, де потрібно заборонити стоянку транспортних засобів. При­клад застосування наведено в додатку 2 (рис. 8). Розмітку на­носять на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по вер­ху бордюру.

3.2.12. Розмітка 1.11 повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків попутних чи протилежних напрямків (бар'єрна лінія) у разі заборони перестроювання транспортних засобів із однієї смуги в іншу.

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення потоків протилежних напрямків, повинна наноситись на ділянках доріг з обмеженою видимістю, в тому числі на підйомах і спусках. В таких місцях вона суцільною лінією повинна бути по­вернута в бік смуги, з якої потрібно заборонити виїзд на сму­гу зустрічного руху. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 1-3).

Допускається застосовувати цю розмітку для розділення потоків протилежних напрямків перед позначеними пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедною доріжкою, перехрестями, якщо інтенсивність руху менше ніж 3000 од./добу на відстані не менше ніж 20 (40)м від них, а також перед залізничними переїздами на відстані 100 м від розмітки 1.12. При цьому розмітка 1.11 суцільною лінією по­винна бути повернута в бік смуги, по якій рух здійснюється в бік зазначених ділянок доріг. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 5).

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення транс­портних потоків попутніх напрямків, повинна наноситись:

- на ділянках підйомів, де в бік підйому рух здійснюється по двох смутах, на відстані не менше ніж 50 м від верши­ни підйому і ЗО м за нею; в цьому випадку розмітка 1.11 суцільною лінією повинна бути нанесена в бік крайньої правої смуги;

- на багатосмугових ділянках доріг для заборони пере-строювання на крайню ліву смуту, по якій організовано рух транспортних засобів з підвищеною межею швидкості;

- в інших випадках, коли потрібно виключити можливість перестроювання на смугу руху справа чи зліва, виділити ділянки в розмітках 1.1-1.3 для позначення місць перестро­ювання чи розвороту транспортних засобів, для позначення місць в'їзду на територію, що примикає, та виїзду з неї. При­клади наведено в додатку 2 (рис. 5, 6, 9,12,13).

Довжина штриха і проміжку між штрихами цієї розмітки повинна бути такою ж, як у попередньої лінії наближення 1.6, а у разі її відсутності може бути зменшена відповідно до 0,9 і 0,3 м.

3.2.13. Розмітка 1.12 (стоп-лінія) повинна застосовува­тись перед перехрестями у разі наявності дорожнього зна­ку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», в місцях, де рух регулюється світлофором, та перед залізничними переїздами і наноситись там, де водій зобов'язаний зупинитись. Приклади застосування наведено в додатку 2 (рис. 3-5,12).

У місцях, де рух регулюється світлофором, стоп лінію слід наносити з урахуванням забезпечення видимості сигналів світлофора водіями транспортних засобів, що зу­пинились. При цьому відстань від стоп-лінії до світлофора повинна бути не менше ніж 5 м у разі розташування світлофорів над проїзною частиною і не менше ніж 3 м - збо­ку проїзної частини.

Допускається зменшувати зазначену відстань до 3 м за наявності світлофорів типу 3 (повторювачі сигналів світлофора).

На залізничних переїздах стоп-лінію слід наносити на відстані не менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, а у разі відсутності - на відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 5).

3.2.14. Розмітка 1.13 повинна застосовуватись для позна­чення місця зупинки транспортних засобів у разі наявності знака 2.1 «Дати дорогу», як правило, у тих випадках, коли цей знак з будь-яких причин не може бути установлено у тому місці, де водій зобов'язаний дати дорогу. Приклад наведено у додатку 2 (рис. 9).

3.2.15. Розмітки 1.12 і 1.13 допускається наносити як по всій ширині проїзної частини даного напрямку руху, так і окремо по кожній смузі руху. Приклади наведено у додатку 2 (рис. 3,9).

Ці розмітки слід наносити під прямим кутом до осі сму­ги руху, якомога ближче до перехрещуваної проїзної частини (розмітку 1.12 - не менше ніж за 1 м перед нею чи перед на­земним пішохідним переходом).

3.2.16. Розмітка 1.14 повинна застосовуватись для по­значення місць, що виділені для переходу проїзної частини пішоходами.

Ширина пішохідного переходу, що розмічається, визначається з урахуванням інтенсивності пішохідного руху з розрахунку 1 м на кожних 500 пішоходів за годину, але не мен­ше ніж 4 м.

Розмітки 1.14.1 і 1.14.2 повинні застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах. Якщо ширина пішохідного переходу менше ніж 6 м, слід застосовувати розмітку 1.14.1, а за ширини 6 м і більше - розмітку 1.14.2. Приклад застосування розміток наведено в додатку 2 (рис. 3). Лінії розміток 1.14.1 і 1.14.2 повинні наноситись паралель­но осі проїзної частини.

Розмітка 1.14.3 повинна застосовуватись на пішохідних переходах, де рух регулюється світлофором. Приклад наведе­но у додатку 2 (рис. 4).

3.2.17. Розмітка 1.15 повинна застосовуватись для позна­чення перетину велосипедної доріжки з проїзною частиною дороги, що перетинається.

Розмітки 1.14.1, 1.14.2 і 1.14.3, 1.15 слід наносити перпен­дикулярно до осі проїзної частини дороги, що перетинається.

3.2.18. Розмітки 1.16.1-1.16.3 повинні застосовуватись для позначення напрямних острівців, при цьому розмітку 1.16.1 слід застосовувати в місцях розділення транспортних потоків протилежних напрямків, 1.16.2 - в місцях злиття транспор­тних потоків одного напрямку (додаток 2, рис. 10) і 1.16.3 -в місцях злиття транспортних потоків (додаток 2, рис. 9). На острівцях, що мають велику площу, розмітки 1.16.1-1.16.3 дозволяється виконувати відповідно до додатка 2 (рис. 7).

3.2.19. Розмітка 1.17 повинна застосовуватись для по­значення місць зупинок транспортних засобів, що рухають­ся за встановленими маршрутами, і стоянок таксі, за винят­ком відокремлених від основної проїзної частини зупинних майданчиків. Довжина розмітки 1.17 повинна визначатись з урахуванням кількості транспортних засобів, що одночас­но зупиняються чи стоять, але не менше ніж ЗО м для зупинок тролейбусів, автобусів і 20 м для стоянок таксі.

3.2.20. Розмітка 1.18 повинна застосовуватись для за­значених дозволених на перехресті напрямків руху по сму­гах. Приклади наведено в додатку 2 (рис. 4, 9, 10, 12). При цьо­му повинно послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанню між ними від 20 до 30 м. Основа стріли, найближчої до перехрестя, повинна бути на рівні початку розмітки 1.1, що розділяє потоки попутних напрямків руху.

Розмітка з зображенням тупика повинна наноси­тись перед перехрещенням доріг з проїзними частинами, що розділені бульваром, чи широкою розділювальною сму­гою, коли поворот на найближчу проїзну частину заборо­нено. Ця розмітка не наноситься, якщо ширина бульвару чи розділювальної смуги дозволяє нанести стріли без зображен­ня тупика відповідно до умов, наведених в цьому пункті.

3.2.21. Розмітку 1.19 слід наносити у місцях, де зменшується кількість смуг руху в даному напрямку, чи у сполученні з розміткою 1.6 перед розміткою 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків за обмеженої видимості (пп.3.2.3 та 3.2.13) (додаток 2, рис. 1-3, 5, 6, 9). При цьому повинні послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанями між ними 15, ЗО, 45 м і т. д. (ЗО, 60, 90 м і т. д.).

3.2.22. Розмітка 1.20 повинна застосовуватись для позна­чення наближення до розмітки 1.13 і наноситись на кожній смузі руху.

Відстань між основою трикутника розмітки 1.20 і розміткою 1.13 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку 2 (рис. 9).

3.2.23. Розмітка 1.21 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.12, якщо встановлено знак 2.2 «Проїзд без зу­пинки заборонено», і наноситись на кожній смузі руху.

Відстань між розмітками 1.21. і 1.12 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м). Приклад наведено в додатку 2 (рис. 3).

3.2.24. Розмітка 1.22 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.18 для позначення номера дороги чи маршруту в тих випадках, коли дорога перехрещується з іншою дорогою, такою ж чи більш високої категорії, або коли маршрут в місці перехрещення з іншою дорогою змінює свій напрямок.

Ця розмітка повинна наноситись посередині кожної сму­ги руху, що відповідає напрямку маршруту, перед перехрестя­ми та після них.

Розмітка з буквою «Е» повинна застосовуватись на дорогах, призначених для міжнародного руху в установленому порядку.

Розмітка 1.22 повинна наноситись на відстані 1,0 м від розмітки 1.18. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 10).

3.2.25. Розмітку 1.23 наносять на смуги, позначені зна­ком 5.11 «Смуга для маршрутних транспортних засобів», і призначені для руху тільки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосування наведено в додатку 2 (рис. 12). Допускається наносити її на смуги гальмування на пунктах зу­пинки маршрутних транспортних засобів. Приклад застосу­вання наведено в додатку 2 (рис. 13).

Ця розмітка повинна наноситись по осі смути руху осно­вою в бік транспортних засобів, що рухаються по ній. На по­чатку смуги на відстані 10 м від межі перехрещення проїзних частин наноситься перша розмітка, а через 20 м - друга.

Розмітку 1.23 слід повторювати після пункту зупинки маршрутних транспортних засобів, розташованого більше ніж 50 м за перехрестям.

На перегоні довжиною більше ніж 200 м розмітку 1.23 слід повторювати через 200 м. В залежності від конкретних умов цю відстань може бути змінено.

3.2.26. Ширина лінії розміток 1.1, 1.3-1.7, 1.9-1.11, 1.17, а також граничних ліній розміток 1.16.1-1.16.3 повинна бути ОД (0,08) м.

3.2.27. Для написів, що не передбачені цим стандартом і є додатковим засобом інформації, що не запроваджують будь яких обмежень (назви населених пунктів, маршрутів ру­ху тощо), повинні застосовуватись букви висотою 1,6 або 4,0 м (в залежності від швидкості руху транспортних засобів). Розміри основних елементів букв можуть вибиратись з ура­хуванням розмірів елементів цифр, наведених у додатку 1 (рис. 6, 7, 8).

3.3. Вертикальна розмітка (табл. 2)

3.3.1. Розмітка 2.1 повинна застосовуватись для позначен­ня вертикальних елементів дорожніх споруд, металевих, бе­тонних конструкцій, опор штучного освітлення та інших пе­решкод, що розташовані в межах узбіччя чи знаходяться на відстані менше ніж 5 м від краю проїзної частини, а у разі наявності бордюру - на відстані менше ніж 0,75 м, а також в інших випадках, коли ці елементи є небезпечними для транс­портних засобів, що рухаються. Приклади застосування наве­дено в додатку 2 (рис. 14-18).

Під час великої ширини вертикальної поверхні допускається розмічати тільки найближчий до поїзної части­ни край на ширину 0,5 м, у разі великої висоти - на висоту 2 м. Приклад наведено в додатку 2 (рис. 17).

3.3.2. Розмітка 2.2 повинна застосовуватись для позна­чення нижнього краю проїзної конструкції тунелів, мостів та шляхопроводів, коли відстань від нього до покриття дороги менша ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної сму­ги, по якій здійснюється рух у напрямку дорожньої споруди. Приклади застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 14-16).

Допускається наносити розмітку 2.2 на прольот-них будівлях по всій ширині проїзної частини, по якій здійснюється рух у напрямку споруди.

3.3.3. Якщо розмітку 2.1 чи 2.2 неможливо нанести безпо­середньо на поверхню дорожніх споруд, вона повинна викону­ватись на щитах, що прикріплюються до цих споруд чи вста­новлюються безпосередньо перед ними.

3.3.4. Розмітку 2.3 застосовують для позначення кру­глих тумб у випадках, коли вони розташовуються на розділювальних смутах чи острівцях безпеки. Приклад засто­сування наведено в додатку 2 (рис. 18).

Білі смуги розміток 2.1-2.3 на ділянках доріг, що не ма­ють штучного освітлення, допускається виконувати з світлоповертальних матеріалів.

3.3.5. Розмітка 2.4 повинна застосовуватись для позна­чення розташованих в межах дорожнього полотна напрям­них стовпчиків, надовбів, опор огороджень, стійок дорожніх знаків тощо. Приклад застосування розмітки наведено в до­датку 2 (рис. 18).

Нижній край чорної смуги розмітки 2.4 повинен бути по­вернутий в бік проїзної частини.

3.3.6. Розмітку 2.5 слід застосовувати для позначення боко­вих поверхонь початку дорожніх огороджень (протягом не мен­ше ніж 10), що установлені на небезпечних ділянках доріг, а та­кож по всій довжині огороджень на розв'язках різних рівнів, кривих у плані з радіусом меншим ніж 50 м, крутих спусках. Приклад застосування розмітки наведено в додатку 2 (рис. 18).

3.3.7. Розмітка 2.6 повинна застосовуватись для позначен­ня бокових поверхонь дорожніх огороджень в усіх інших ви­падках, крім установлених в п.3.3.6. Приклад наведено в додат­ку 2 (рис. 18).

Огороджувальні та напрямні пристрої, позначені розміткою 2.4-2.6, повинні мати світлоповертальні елементи. Ці елементи повинні бути праворуч за напрямком руху черво­ного кольору, а ліворуч - білого.

Площина світлоповертального елемента повинна бути за можливості перпендикулярною до напрямку руху транспор­тних засобів.

Світлоповертальні елементи встановлюються відповідно до п.2.2.4.

3.3.8. Розмітка 2.7 повинна застосовуватись для позначен­ня поверхні піднятих острівців безпеки, бордюрів на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках. Приклади застосування на­ведено в додатку 2 (рис. 17, 18).

Розміри елементів розмітки 2.7 чорного і білого кольорів відповідно слід приймати: для острівців безпеки - 0,2 і 0,4 м, для бордюрів - 0,5 і 1,0 м (1,0 і 2,0) м.

Національний стандарт України. Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. ДСТУ 4092-2002

Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки

Затверджено наказом Держстандарту України від 03.06.02р. № 326

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Цей стандарт поширюється на світлофори дорожні, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах і встановлює основні технічні вимоги до них.

1.2 Вимоги цього стандарту обов'язкові.

4 КЛАСИФІКАЦІЯ

4.1 Залежно від призначеності світлофори поділяють на групи:

· транспортні (в умовному позначенні - Т);

· пішохідні (в умовному позначенні - П).

У кожній групі світлофори поділяють на типи залежно від функційної призначеності і виконання відповідно до до­датка А.

4.2 Світлофорам надано індекси, в яких літера відповідає групі, перша цифра - типу світлофора, друга - варіанту вико­нання.

4.4 Розміри робочих поверхонь розсіювачів (світлофільтрів) сигналів світлофорів за варіантами індексів світлофорів повинні відповідати зазначеним у таблиці 1, а граничні відхили розмірів - у таблиці 2.


5 ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

5.1 Характеристики

5.1.1 Світлофори треба виготовляти відповідно до цього стандарту та технічних умов виробника на конкретні вироби, погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

5.1.2 Координати кольоровості сигналів, що їх визначають за стандартною колориметричною системою МКО 1971 р., повинні відповідати зазначеним у таблиці 4 та на рисунку 1.

5.1.3 Коефіцієнти пропускання світла кольоровими розсіювачами повинні відповідати зазначеним у таблиці 5.

Для світлофорів з безбарвними розсіювачами домінантна довжина хвилі випромінювання повинна відповідати зазначеній у таблиці 6

5.1.5 Світлорозподіл сигналів транспортних світлофорів з діаметром розсіювачів (світлофільтрів) 200 та 300 мм повинен відповідати таблиці 8.

5.1.6 Світловідбивальна властивість світлофорів із кольо­ровими розсіювачами, у разі освітлювання їх сонячними про­менями, не повинна перевищувати 0,15 кд/лк-м2.

5.1.9 Конструктивні вимоги.

5.1.9.1 Конфігурація та орієнтація стрілок на розсіювачах сигналів світлофорів Т1.4 - ТІ.15, Т2.1 - Т2.18, Т3.2 - Т3.4 повинні відповідати регульованому напрямку (напрямкам) руху транспортних засобів. Кількість зазначе­них на одному розсіювачі напрямків не повинна перевищу­вати двох.

5.1.9.2 За наявності додаткової секції, світлофори повинні бути обладнані світловідбивальними екранами білого кольору прямокутної форми із закругленими краями, що виступають за габарити світлофора на 120 мм.

5.1.9.3 У світлофорах, як джерело світла, мож­на застосовувати лампи розжарювання або кольорові світловипромінювальні елементи відповідно червоного, жов­того та зеленого кольорів.

5.1.9.4 Можливість фокусування джерела світла (для лам­пових).

5.1.9.6 Форма світлофорної секції повинна бути прямо­кутна, а козирок - напівциліндричний.

5.1.9.7 Корпус і козирок світлофора повинні бути чорного або сірого кольору.

5.1.9.8 Розбіжність вмикання однієї групи ламп не повин­на перевищувати 0,12 с.

5.1.9.12 Сонячні промені не повинні впливати на розрізнення сигналів світлофора.

7 ПРАВИЛА ЗАСТОСОВУВАННЯ

7.1 Світлофори типу 1, виконання ТІЛ - ТІ.З, ТІ.16, ТІ. 17, треба застосовувати для одночасного пропускання транспортних засобів в усіх дозволених напрямках на даному підході до перехрестя.

Можна застосовувати світлофори зазначених виконань і в особливих випадках - на залізничних переїздах, перехрещенні з трамвайною колією, в місцях звуження проїзної частини, дорожньо-ремонтними роботами та ін.

7.1.1 Світлофори виконань ТІ.4 - ТІ.15 треба застосову­вати для відокремленого пропускання транспортних потоків у визначених напрямках з одного підходу до перехрестя у ви­няткових випадках, якщо в конкретних умовах із технічних та економічних міркувань неможливо використати світлофори типу 2.

Світлофори виконань ТІ.13 - ТІ.15 можна компонувати однією з додаткових секцій залежно від схеми організації дорож­нього руху на перехресті.

7.2 Транспортні світлофори типу 2 треба застосовувати для регулювання руху у визначених напрямках у тих випадках, коли транспортний потік, що рухається на їхній дозволяючий сигнал, не перетинається (злиття можливе) в межах перехрестя з транспор­тними потоками інших напрямків руху, а також не перетинається з пішохідними потоками (безконфліктне регулювання). У цьому випадку кожному напрямкові руху транспортних засобів повинен відповідати свій світлофор.

Застосовуючи світлофори виконань Т2.10 - Т2.12, Т2.16 -Т2.18 можливе одночасне вмикання зеленого сигналу з початком руху пішоходів, що переходять проїзну частину вулиці праворуч.

Впроваджуючи світлофорне регулювання перевагу треба віддавати транспортним світлофорам типу 2.

7.3 Транспортні світлофори типів 1 і 2, виконань ТІ.З, ТІ.6, Т1.9, Т1.12, Т1.15, Т1.17, Т2.3, Т2.6, Т2.9, Т2.12, Т2.15, Т2.18 з сигна­лами діаметром 300 мм треба застосовувати:

· на магістральних дорогах та площах;

· на дорогах з максимально допустимою швидкістю руху більше ніж 60 км/год;

· у несприятливих умовах видимості.

Світлофори виконань Т1.2, Т1.5, Т1.8, ТІЛІ, Т1.14, Т2.2, Т2.5, Т2.8, Т2.11, Т2.14, Т2.17 треба встановлювати з боку другорядних доріг перед перехрестями у вищезазначених умовах. Світлофори типів 1 і 2 решти виконань треба застосовувати в усіх інших ви­падках.

7.4 Транспортні світлофори типу 3 треба застосовувати як повторювані сигналів світлофорів типу 1 у разі, якщо їх видимість ускладнена для водія першого транспортного засобу, що зупинився біля стоп-лінії на крайній смузі проїзної частини даного напрямку.

Можна застосовувати ці світлофори для регулювання ру­ху велосипедистів у місцях перетинання дороги велосипедною доріжкою.

7.5 Транспортні світлофори типу 4 треба застосовувати для регулювання в'їзду на окремі смуги проїзної частини.

7.6 Транспортні світлофори типу 5 треба застосовувати тільки для безконфліктного регулювання руху трамваїв, а також маршрутних автобусів і тролейбусів, що рухаються спеціально виділеною смугою. В інших випадках для регулювання руху цих видів транспортних засобів треба використову вати транспортні світлофори типу 1 або 2.

7.7 Транспортні світлофори типу 6 треба застосовувати для регулювання дорожнього руху через залізничні переїзди, розвідні мости, причали поромних переправ, у місцях виїжджання на до­рогу спеціальних транспортних засобів (оперативних, дорожньо-експлуатаційних і комунальних служб).

7.8 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати для позначання нерегульованих перехресть чи пішохідних переходів.

7.9 Пішохідні світлофори типів 1 і 2 треба застосовувати для регулювання руху пішоходівчерез проїзну частину доріг.

На пішохідних переходах, якими регулярно користуються сліпі, окрім світлофорної сигналізації можна застосовувати звуко­ву сигналізацію, що працює в узгодженому режимі з пішохідними світлофорами.

7.10 Транспортні світлофори типів 1,2 і пішохідні світлофори треба встановлювати за наявності хоча 6 однієї із таких п'яти умов.

УМОВА 1. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша зазначеної в таблиці 9.

УМОВА 2. Протягом 8 год робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша:

· 600 од./год (для доріг з розділовою смугою - 1000 од./ год) головною дорогою в двох напрямках;

· 150 пішоходів переходять проїзну частину в одному найбільш завантаженому напрямку в кожну із тих же 8 год.

Для населених пунктів із чисельністю мешканців менше ніж 10 тис. чол. нормативи за умовами 1 та 2 становлять 70 % зазначених.

УМОВА 3. Існує проміжок часу в 1-ну годину, протягом якого виконується умова 2.

УМОВА 4. Умови 1 та 2 одночасно виконуються за кож­ним окремим нормативом не менше ніж на 80%.

УМОВА 5. За останні 12 місяців на перехресті скоєно не менше трьох дорожньо-транспортних пригод, яких можна бу­ло 6 запобігти за наявності світлофорної сигналізації (напри­клад, зіткнення транспортних засобів, що рухаються з попе­речних напрямків, наїзди транспортних засобів на пішоходів, що переходять дорогу, зіткнення між транспортними засоба­ми, що рухаються в прямому напрямку та тих, що поверта­ють ліворуч із зустрічного напрямку). До того ж умови 1 або 2 повинні виконуватись не менше ніж на 80%.

7.11 Вводити світлофорне регулювання, яке здійснюється світлофорами типів 1 та 2 в місці перетинання дороги й велосипедної доріжки, треба у випадку, коли велосипедний рух має постійний характер, а його інтенсивність перевищує 50 велосипедистів на годину.

7.12 Транспортні світлофори типів 1, 2 та пішохідні світлофори можна застосовувати і в випадках, не перед­бачених 7-Ю й 7.11, за відповідного техніко-економічного обґрунтування та за узгодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

7.13 Вводити реверсивне регулювання з використанням транспортних світлофорів типу 4 треба за наявності одночас­но таких умов:

· інтенсивність руху транспортних засобів у години пік становить більше ніж 500 од./год на смугу руху в більш заван­таженому напрямку;

· сумарна інтенсивність руху транспортних засобів у більш завантаженому напрямку перевищує інтенсивність зустрічного руху більше ніж на 500 од./год;

· зазначена нерівномірність руху систематично змінюється за напрямками протягом доби або по днях тижня;

· проїзна частина дороги має три та більше смуг руху в обох напрямках.

7.14 Транспортні світлофори типу 7 треба застосовувати

за таких умов:

· не забезпечено видимість небезпечної ділянки на відстані, достатній щоб транспортний засіб міг зупинитися рухаючись зі швидкістю, допустимою на попередній ділянці дороги;

· умови 1 або 2 пункту 7.10 виконуються від 50% до 100% (за винятком граничних значень), або одночасно від 50% до 80% (за винятком граничних значень).

7.15 За наявності на дорозі декількох проїзних частин, призначених для руху в одному напрямку й відокремлених од­на від одної розділювальними смугами, для регулювання руху по кожній із них треба застосовувати окремий світлофор.

7.16 Розташованість дорожніх світлофорів (окрім транс­портних типу 3 та пішохідних) повинна забезпечувати видимість їх сигналів на відстані не меншій ніж 100 м з будь-якої смуги руху, на яку поширюється їх дія, за будь-яких по-годних умов. У іншому випадку треба попередньо встановити дорожні знаки 1.24 «Світлофорне регулювання».

Мінімальну відстань видимості сигналів світлофора роз­раховують за формулою:

L>LP + IT + LC, (1)

де L - відстань видимості світлофора (м);

LP - шлях що проїде автомобіль за час реакції водія (м);

IT - шлях, що проїде автомобіль за час гальмування (м);

LC - відстань від світлофора до розмітки 1.12 «Стоп-лінія».

LP = Vflxt, (2)

ІТ = УД/2х8х(ф±і), (3)

де УД, - максимальна дозволена швидкість руху на дорозі (м/с);

t - тривалість часу усвідомлювання водієм необхідності гальмування й приведення в дію гальмівної системи (с);

g - пришвидшення сили тяжіння (м/с2);

ф - коефіцієнт зчеплення;

і - повздовжній нахил (%о).

Розташованість транспортних світлофорів типу 3 по­винна забезпечувати видимість їх сигналів водієм першо­го транспортного засобу, що зупинився перед дорожнім зна­ком 5.62 «Місце зупинки» згідно з ДСТУ 4100 чи дорожньою розміткою 1.12 «Стоп-лінія» згідно з ДСТУ 2587 на крайній смузі, найближчій до цього світлофора.

Розташованість пішохідних світлофорів повинна за­безпечувати видимість їх сигналів пішоходам з проти­лежного боку проїзної частини дороги яку перетинає пішохід.

7.18 Висота встановлених світлофорів від нижньої точки корпусу до поверхні проїзної частини (див. рисунок 2) повин­на становити:

а) для транспортних світлофорів (окрім типу 3):

· у разі розташування над проїзною частиною - від 5,0 до 6,0 м;

· у разі розташування збоку від проїзної частини - від 2,0 до 3,0 м;

б) для транспортних світлофорів типу 3 - від 1,5 до 2,0 м;

в) для пішохідних світлофорів - від 2,0 до 2,5 м. Розташовувати на одній опорі транспортні світлофори

типів 1 або 2 не можна нижче пішохідних світлофорів.

Уздовж однієї дороги висота встановлених світлофорів та їх віддаленість від проїзної частини повинна бути за можливості однакова.

7.19 Відстань від краю проїзної частини до світлофора, встановленого збоку від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2,0 м (див. рисунок 2).

7.20 Розташованість світлофорів відносно розмітки 1.12 «Стоп-лінія» повинна забезпечувати розпізнаваність їхніх сигналів водіями перших транспортних засобів, що стоять біля неї (див. рисунок 3).

Рекомендована відстань у горизонтальній площині від транспортних світлофорів до розмітки 1.12 «Стоп-лінія» на підході до регульованої ділянки повинна бути не менша ніж 5,0 м у разі встановлення їх над проїзною частиною й не мен­ша ніж 3,0 м у разі встановлення збоку від проїзної частини. Використовуючи світлофори типу 3 відстань у горизонтальній площині від транспортного світлофору, встановленого збоку від проїзної частини, до стоп-лінії на підході до регульованої ділянки можна зменшувати до 1,0 м.

За відсутності на регульованому переході розмітки 1.14.3 пішохідні світлофори повинні бути установлені так, щоб відносно транспортних засобів, що наближаються до пере­ходу, пішохідний світлофор з правої сторони проїзної части­ни містився на ближній межі переходу, а з лівої сторони - на дальній. За наявності дорожньої розмітки 1.14.3 дозволяється установлювати пішохідні світлофори на одному перетині до­роги.

7.22 Транспортні світлофори треба розміщувати відповідно до таких варіантів, перевагу у використовуванні яких для різних типів і виконань світлофорів зазначено у таблиці 10:

- перед перехрестям (регульованим пішохідним перехо­дом):

а - праворуч від проїзної частини;

б - над проїзною частиною;

в - ліворуч від проїзної частини на розділовій смузі, на-прямовому острівці чи острівці безпеки;

г - ліворуч від проїзної частини. (Варіант можна засто­совувати на дорогах з одностороннім рухом транспортних засобів. За двостороннього руху варіант можна застосовува­ти за наявності не більше трьох смуг зустрічного руху, до то­го ж світлофори треба розташовувати на консольних опорах (за однієї зустрічної смуги можна встановлювати світлофор на стояку))

- на території перехрестя:

д - ліворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

е - праворуч на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

- за перехрестям (регульованим пішохідним переходом):

ж - на розділовій смузі, напрямовому острівці чи острівці безпеки;

з - ліворуч від проїзної частини;

і - праворуч від проїзної частини.

Варіанти ж, з, і можна застосовувати лише у випадках, як­що відстань між стоп-лінією та світлофором не перевищує 25 м.

Примечания:"Варіант використовують за відсутностінаданому піШідо перехрестя с^а{юріввикшньШ-Т2.6. ^Дозволено встановлювати один світлфр типу7на центральному(трівц або підвішувати його над центром * Можна застосовувати лише використовуючи варіанти в та г розміщення основного світлофора. перехрестя *Регулюючи рухтрамваїв, щоідуть відособленою колією, дозволено розміщувати між коліями.

7.23 Якщо режим роботи світлофорного об'єкта передбачає різну тривалість та/або послідовність сигналів для окремих смуг руху, світлофори типу 2 як правило встановлю­ють над кожною відповідною смугою.

Світлофори типу 2 треба обладнувати табличкою білого кольору із зображенням чорної стрілки (стрілок), що вказує напрямок (напрямки) руху, який регульований даним світлофором. Табличка повинна мати форму квадрата із сто­роною 400 мм.

7.24 Транспортні світлофори типу 3 треба розміщувати під відповідними світлофорами виконань ТІЛ - ТІЛ2.

Використовуючи світлофори типу 3 для регулюван­ня руху велосипедистів їх треба встановлювати праворуч від велосипедної доріжки на відстані від 0,4 до 1,5 м обладную­чи табличкою білого кольору з чорним символом велосипеда, згідно з ДСТУ 4100. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 200 мм.

7.25 Транспортні світлофори типу 4 треба встановлюва­ти на початку регульованої смуги над нею й повторювати та­ким чином, щоб відстань між цими світлофорами забезпечу­вала видимість водіями транспортних засобів не менше двох послідовно встановлених світлофорів.

7.26 Пішохідні світлофори треба розміщувати на тротуа­рах з обох сторін проїзної частини. За наявності острівця без­пеки або розділової смуги - і на них, якщо кількість смуг руху в одному напрямку більша чотирьох.

7.27 Транспортні світлофори типів 1 та 2 потрібно ду­блювати, якщо рух, що регулюється цими світлофорами, здійснюється двома і більше смугами і в конкретних умовах неможливо забезпечити виконання вимог для розпізнання сигналів відповідно до 7.20.

За наявності світлофорів типу 3 світлофори виконань ТІЛ - ТІ.9 не дублюються.

Транспортні світлофори типу 2, розташовані над проїзною частиною (смугою руху) не дублюються.

7.28 Усі світлофори, встановлені на одному світлофорному об'єкті (крім світлофорів типу 4), повинні пра­цювати у взаємозалежних режимах.

Кожний світлофорний об'єкт, що входить у систему ко­ординованого регулювання рухом, повинен мати можливість працювати в індивідуальному автоматичному режимі, неза­лежно від роботи інших світлофорних об'єктів.

7.29 Під час роботи світлофорів треба дотримуватися такої послідовності вмикання сигналів:

· у транспортних світлофорах типів 1 - 3 - червоний -червоний з жовтим - зелений - жовтий - червоний ... Дозволено застосовувати послідовності: червоний - зелений - жовтий - чер­воний червоний - жовтий - зелений - жовтий - червоний

· у транспортних світлофорах типу 4 - послідовне вми­кання червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. Світлофори типу 4 можна доповнювати жов­тим сигналом у вигляді стрілки й мати таку послідовність: червоний - зелений - жовтий - червоний

· у транспортних світлофорах типу 5 - відповідно до ре­жиму роботи світлофорного об'єкта та напрямом руху транс­портних засобів громадського користування;

· у транспортних світлофорах типів 6 і 7 - поперемінно вмикання двох миготливих сигналів (миготіння одного сигна­лу в світлофорах виконань Т6.3, Т6.4, Т7.3, Т7.4); у світлофорі виконання Т6.5 при закритому залізничному переїзді -поперемінно вмикання двох миготливих червоних сигналів, при відкритому - миготіння одного місячно-білого сигналу; частота миготіння сигналів- 1 с;

· у пішохідних світлофорах, встановлених на пішохідних переходах, де пропускання транспортних та пішохідних потоків здійснюється в різні такти регулюван­ня (безконфліктне регулювання) - почергове вмикання червоного та зеленого сигналів відповідно до робочого ре­жиму об'єкта. До того ж вмикання зеленого сигналу, який дозволяє рух пішохідного потоку через проїзну частину, по­винно бути лише після ввімкнення червоного сигналу для транспортного потоку, який рухався нею. У пішохідних світлофорах, що їх встановлюють на пішохідних перехо­дах, де пропускання транспортних і пішохідних потоків здійснюється одночасно відповідно до Правил дорожньо­го руху (конфліктне регулювання) - почерговим вмиканням червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого ре­жиму об'єкта.

7.30 Режим роботи світлофорної сигналізації з використо­вуванням транспортних світлофорів типів 1-3 і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також ниж­нього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5. Частота миготіння сигналів -1с.

7.33 Під час регулювання руху транспортними світлофорами виконань ТІ.4 - ТІ.15 не можна допускати постійної дії якої-небудь комбінації сигналів (наприклад, чер­воного з сигналом додаткової секції).

Пленум Верховного суду України. Постанова №9 від 01.11.96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя

2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точ­ки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних ви­падках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чин­ному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотан­ням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (поста­новою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Су­дом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прий­няти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, зако­ном України не врегульовано, а нормативно - правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той за­кон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.

Кабінет міністрів України. Постанова. Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 17 грудня 2008 р. №1103

1. Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлен­ня стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або пе­ребування під впливом лікарських препаратів, що знижують ува­гу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

2. Огляду підлягають водії транспортних засобів, що­до яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, нар­котичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі -стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установлени­ми МОЗ і МВС.

3. Огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу прово­диться у присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

5. Результати огляду, проведеного уповноваженою осо­бою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та зго­да водія транспортного засобу з результатами такого огля­ду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

6. Водій транспортного засобу, що відмовився від прове­дення огляду на місці зупинки транспортного засобу або вис­ловив незгоду з його результатами, направляється уповнова­женою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладна­них пересувних пунктах (автомобілях), що належать закла­дам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ ви­могам.

7. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує про­ведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту вияв­лення відповідних підстав.

8. У разі відмови водія транспортного засобу від прове­дення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена осо­ба Державтоінспекції в присутності двох свідків складає про­токол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

9. Проведення огляду водіїв транспортних засобів ­учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.

10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

11. Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомити­ся з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).

Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.

12. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної при­годи водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що зни­жують увагу та швидкість реакції.

13. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами вис­новок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.

14. Висновок може бути оскаржений водієм транспортно­го засобу у встановленому законодавством порядку.

Міністерство внутрішніх справ України. Міністерство охорони здоров'я україни міністерство юстиції України. Наказ від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18

1. Затвердити та ввести в дію з 1 квітня 1995 року Інструкцію про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (додається).

2. Начальникам ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, М.Севастополі та на транспорті:

2.1. Організувати вивчення згаданої Інструкції усіма працівниками органів внутрішніх справ, які відповідно до вимог чинних нормативних актів оформляють доку­менти про правопорушення, вчинені особами, відносно яких є достатньо підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, і до 31 березня 1995 року прийняти від цих працівників заліки.

2.2. Забезпечити направлення громадян для огляду на стан сп'яніння і проведення огляду відповідно до чинного за­конодавства і положень Інструкції.

2.3. Провести роботу щодо роз'яснення положень Інструкції в трудових колективах. До ЗО червня 1995 ро­ку обладнати відповідні інформаційні стенди в приміщеннях міськрайорганів внутрішніх справ, підрозділів ДАІ, автогосподарствах, а також на організованих стоянках транспорту індивідуальних власників.

2.4. Забезпечити зазначену в пункті 2.1 цього нака­зу категорію працівників органів внутрішніх справ бланка­ми протоколу, передбаченого Інструкцією, та індикаторними трубками «Контроль тверезості».

2.5. Зобов'язати керівників міськрайорганів внутрішніх справ, командування підрозділів ДАІ, інших служб міліції постійно здійснювати контроль за дотриманням підлеглими вимог Інструкції, оперативно вживати заходів до усунення ви­явлених недоліків і порушень.

3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я виконкомів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів:

3.1. Вжити вичерпних заходів до покращення організації та підвищення якості медичного огляду на стан сп'яніння.

3.2. Забезпечити контроль за проведенням медичними працівниками огляду громадян на стан сп'яніння відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України та цієї Інструкції.

3.3. Виходячи з місцевих умов, організувати проведен­ня в лікувально-профілактичних закладах лабораторних досліджень на стан сп'яніння.

3.4. Покласти організаційно-методичне керівництво в питанні проведення оглядів на стан сп'яніння на регіональні наркологічні диспансери.

5. Вважати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про порядок направлення громадян на огляд для встановлення стану сп'яніння і проведення огля­ду, затверджену наказом міністра внутрішніх справ СРСР, міністра охорони здоров'я СРСР, міністра юстиції СРСР від 29 червня 1983 року № 45/06-14/14/14/К-8-347.

Міністр внутрішніх справ України Міністр охорони здоров я Україн Міністр юстиции України В.І.Радченко В.О.Бобров В.В.Онопенко

Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів

Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров я України та Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року №114/38/15-36-18

1. Загальні положення

1.1. Інструкція визначає порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Згідно з чинним законодавством України вчинення адміністративного правопорушення громадянином, який зна­ходиться у стані сп'яніння, може бути визнано обставиною, що обтяжує відповідальність. Відповідно до вимог статті 266 Ко­дексу України про адміністративні правопорушення, водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використан­ням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та(або) працівниками медич­них закладів.

Проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп'яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп'яніння, - учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов'язковим.

Ознаками знаходження особи у стані сп'яніння є:

1.1.1. Наявність ознак алкогольного сп'яніння: запах ал­коголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного по­криву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Зая­ва громадян про вживання водієм спиртних напоїв, а так само признання в цьому самої особи.

1.1.2. Наявність ознак наркотичного чи іншого сп'яніння: наведені вище ознаки алкогольного сп'яніння (крім запа­ху алкоголю з рота), а також звужені чи дуже широкі зіниці, які майже не реагують на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання. Специфічною ознакою можуть бути численні сліди від ін'єкцій на руках чи тілі.

1.2. Іноземці й особи без громадянства підлягають огляду на загальних підставах. Огляд іноземців, які користуються ди­пломатичним імунітетом, здійснюється, за їх згодою, у закла­дах охорони здоров'я.

1.3. У разі, коли особу, що перебуває в стані сп'яніння, до­ставляють до медичного витверезника, підставою для при­тягнення її до відповідальності є протокол медичного витве­резника. Копія його видається працівнику міліції або іншій службовій особі, які доставили особу на витверезвлення.

1.4. В інших випадках огляд особи на стан сп'яніння про­водиться з додержанням вимог цієї Інструкції.

1.5. Під час проведення огляду працівники закладів охо­рони здоров'я та міліції повинні діяти тактовно, не принижу­ючи честі й гідності особи, яка оглядається.

2. Огляд з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості»

2.1. До проведення огляду особи на стан сп'яніння із за­стосуванням індикаторної трубки «Контроль тверезості» до­пускаються уповноважені працівники органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання.

2.2. Перед застосуванням індикаторної трубки «Кон­троль тверезості» перевіряється її придатність до викори­стання. Забороняється застосовувати трубку, якщо вона має механічні пошкодження, порушена її герметичність, наповню­вач має зелені вкраплення та пересипається по трубці, минув гарантійний строк придатності, наявні інші порушення вимог паспорта, що додається до неї підприємством-виготовлювачем.

2.3. Огляд водія (іншої особи) з використанням індикаторної трубки «Контроль тверезості» проводить­ся в присутності двох свідків. При цьому працівник міліції одержує згоду особи на її огляд на стан сп'яніння з викори­станням трубки «Контроль тверезості» або інших технічних засобів. У разі відсутності такої згоди огляд проводиться в за­кладах охорони здоров'я.

При отримані згоди трубку розкривають, безпосередньо, перед застосуванням у присутності особи, яку оглядають, і свідків. Працівник, котрий проводить огляд, надіває мунд­штук респіраторного балона на кінець трубки, що знаходить­ся ближче до реагенту, і пропонує особі, яку оглядають, взя­ти з упаковки індивідуальний мундштук одноразового вико­ристання, надіти його на протилежний кінець трубки і проду­ти її до повного заповнення згаданого балона.

Наповнювач під дією парів алкоголю повинен протягом 1-2 хвилин змінити колір з жовтого на зелений.

Якщо колір реагенту змінився з жовтого на зелений, то пробу на вміст пари алкоголю в повітрі, що видихається, вва­жають позитивною. Якщо зміни кольору реагенту на зелений не відбулося, пробу вважають негативною.

2.4. Результати огляду оформляються протоколом огляду особи на стан сп'яніння (додається), а у разі, коли відповідні позиції передбачені в протоколі про адміністративне правопо­рушення, - розділом цього протоколу.

Бланки протоколів огляду особи на стан сп'яніння є до­кументами суворого обліку та звітності. Вони виготовляють­ся типографським способом ГУМВС України в Криму, м.Києві та Київській області, УМВС України в областях та місті Севастополі.

2.5. Позитивна проба на алкоголь у повітрі, що видихається, є підтвердженням факту вживання алкоголь­ного напою, а протокол, при згоді особи з результатами огляду, - підставою для притягнення її, згідно з чинним за­конодавством до відповідальності, у тому числі водіїв - за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.

Якщо оглянута особа не погоджується з результатами проби, цю особу направляють на огляд до закладу охорони здоров'я.

2.6. Якщо водій ухиляється від огляду, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне право­порушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

2.7. У разі підозри на наявність у особи, яку огляда­ють, захворювання, зовнішні ознаки якого схожі на озна­ки алкогольного сп'яніння, або травматичних ушкоджень перевірка цієї особи з допомогою індикаторних трубок «Кон­троль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів не проводиться. Даній особі, у разі необхідності, подається перша медична допомога, після чого вона доставляється до лікувального закладу з метою надання медичної допомоги і огляду на стан сп'яніння.

2.8. Викладені в цій Інструкції процесуальні дії працівників по огляду осіб на стан сп'яніння поширюють­ся й на інші технічні засоби, які допускаються до застосу­вання за погодженням з Міністерством охорони здоров'я та Міністерством внутрішніх справ України. При цьому слід неухильно дотримуватись, викладеного в Інструкції підприємства-виготовлювача чи в іншій нормативно-технічній документації, порядку технічної експлуатації при­ладу.

3. Огляд у закладах охорони здоров'я

3.1 Огляд у закладах охорони здоров'я для встановлен­ня стану сп'яніння особи проводиться будь-якої пори до­би в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів лікарями-психіатрами-наркологами або у визначених орга­нами охорони здоров'я лікувально-профілактичних устано­вах чи пересувних спеціалізованих медичних лабораторіях лікарями-психіатрами, психіатрами-наркологами, невро­патологами, спеціально підготовленими лікарями інших спеціальностей, фельдшерами фельдшерсько-акушерських пунктів, значно віддалених від лікувальних закладів, які пройшли спеціальну підготовку з використанням методик та приладів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України, за списком, затвердженим головним лікарем центральної міської (районної) лікарні.

Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається пра­во проведення огляду на стан сп'яніння особи, затверджується регіональним органом охорони здоров'я за погодженням із відповідним органом внутрішніх справ. Проведення огляду на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.

3.2. Направлення на огляд здійснюють працівники міліції, слідчі, прокурори, судді, а також службові осо­би підприємств, установ і організацій за місцем роботи осо­би, яка направляється на огляд. Якщо особа направляється з підприємства, установи чи організації, у неї повинно бу­ти письмове звернення, завірене відповідною печаткою. Допускається проведення огляду за особистим зверненням громадянина на підставі його письмової заяви.

Особа, яка направлена на огляд за письмовим зверненням підприємств, установ чи організації може прибути в заклад охорони здоров'я як самостійно, так і в присутності уповнова­жених працівників цих підприємств.

3.3. Особи, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, повинні бути доставлені до місця проведення огляду не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для йо­го проведення.

3.4. Якщо огляд у повному обсязі провести неможливо через характер спричинених особі травм, то в лікувальному закладі, в обов'язковому порядку, проводяться дослідження для встановлення наявності (концентрації) алкоголю в біологічних середовищах організму. За згодою чи на вимогу особи, яка оглядається, у разі її незгоди з отриманими резуль­татами огляду, проводяться аналогічні дослідження.

В усіх випадках лікарі лікувально-профілактичних закладів відповідно до порядку, передбаченого Міністерством охорони здоров'я України, складають за визначеною формою протокол огляду для встановлення стану сп'яніння.

3.5. Працівник міліції, службова особа або уповноважений працівник підприємства, установи чи організації, які достави­ли громадянина на огляд, повинні вжити заходів до встановлен­ня його особи. Лікар повинен упевнитися в особі, яку оглядає, ознайомитись з її документами (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо). Відсутність документів не може бу­ти причиною для відмови у проведенні огляду. У цьому разі в протоколі огляду для встановлення стану сп'яніння зазначають­ся прикмети особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі потреби, дані про оглянуту особу додатково повідомляються закладу охорони здоров'я.

3.6. Висновки, за результатами огляду лікарем, повідомляються оглянутій особі, у присутності особи, яка її доставила, про що робиться запис у протоколі.

Якщо особа, яка оглядається, ухиляється від проходжен­ня огляду (не дає можливості провести його в необхідному обсязі), це також відображається в протоколі з обов'язковим зазначенням у ньому ознак сп'яніння і дій особи по ухиленню від огляду.

Протокол складається у двох примірниках, перший з яких видається працівнику міліції, службовій особі, уповноважено­му працівнику підприємства, установи, організації, що доста­вила громадянина для огляду, і засвідчується підписом лікаря і печаткою, а другий залишається в закладі охорони здоров'я.

У разі, коли особа за направленням відповідного підприємства, установи, організації самостійно звернулась до закладу охорони здоров'я для проведення огляду, прото­кол медичного огляду надсилається поштою на їх адресу, або передається їх представникові.

Відсутність бланків протоколів не може бути причиною відмови у проведенні огляду.

3.7. Кожний випадок огляду громадян на стан сп'яніння обов'язково фіксується в установленому Міністерством охо­рони здоров'я України порядку в прошнурованому, прону­мерованому і скріпленому печаткою журналі, який ведеться і зберігається працівниками закладу охорони здоров'я. У разі необхідності вони надають працівникам міліції відомості про направлення співробітниками органів внутрішніх справ гро­мадян на огляд за певний період часу.

3.8. Особа, яка оглядалася, а також працівник міліції, ко­трий доставив особу на огляд, в десятиденний строк мають право оскаржити висновки огляду до контрольної комісії ме­дичного огляду для встановлення факту вживання алкого­лю і стану сп'яніння регіонального наркодиспансера або, в установленому порядку, до відповідної контрольної комісії Міністерства охорони здоров'я чи народного суду.

3.9. Витрати на проведення огляду можуть компенсувати­ся на договірній основі. Замовниками на проведення огляду не можуть виступати фізичні особи за винятком випадків прове­дення огляду з їх ініціативи.

3.10. Висновки щодо огляду особи на стан сп'яніння, одержані з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, а винні в цьому службові особи несуть відповідальність у встанов­леному законодавством України порядку.

Министерство здравоохранения СССР. Приказ 08.09.1988 №694. О мерах по дальнейшему совершенствованию медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения

В настоящее время медицинское освидетельствование лиц с по­дозрением на употребление алкоголя широко осуществляется в учреждениях здравоохранения. Прежде всего это касается осви­детельствования водителей автотранспорта и других подвижных средств. Освидетельствование также осуществляется при забо­леваниях и травмах вследствие опьянения или действий, связан­ных с опьянением и употреблением алкоголя, а также в случае кон­фликтных ситуаций, связанных с пребыванием на работе в нетрез­вом состоянии. Указанные обстоятельства налагают на работни­ков здравоохранения повышенную ответственность за качество проведения медицинского освидетельствования и обоснованность выносимых ими заключений.

Вместе с тем, на местах в организации медицинского освиде­тельствования для установления состояний, связанных с употре­блением алкоголя, имеются серьезные недостатки. Нередко врачи,

привлекаемые к проведению такого освидетельствования, не осве­домлены о всех действующих по этому вопросу нормативных до­кументах; осуществляемое ими освидетельствование не соответ­ствует требованиям инструкции, выносимые заключения долж­ным образом не обосновываются результатами самого освидетель­ствования. Вследствие этого только за 1985-1987 годы Централь­ной контрольной комиссией экспертизы алкогольного опьянения при Минздраве СССР на основании экспертной оценки актов ме­дицинского освидетельствования и медицинской документации, заключения о наличии алкогольного опьянения более чем в поло­вине случаев признаны необоснованными.

В целях дальнейшего повышения качества медицинского осви­детельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения, организационно-методического улучшения этой работы органами и учреждениями здравоохранения.

ПРИКАЗЫВАЮ:

1. Министрам здравоохранения союзных и автономных ре­спублик, заведующим областными (краевыми) отделами здравоох­ранения, начальникам управлений (главных управлений) здраво­охранения:

1.1. Принять необходимые меры по улучшению организа­ции и повышению качества медицинского освидетельствова­ния для установления факта употребления алкоголя и состоя­ния опьянения.

1.2. Обеспечить контроль за проведением медицинскими ра­ботниками медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения в строгом соответствии с порядком, устанавливаемом Минздравом СССР.

Первый заместитель Министра И.Н.Денисов

Методические указания медицинское освидетельствование для установления факта употребления алкоголя и состояния опьяненияуказание министерство здравоохранения СССР

2 сентября 1988 г. № 06-14/33-14 (Д)

УТВЕРЖДАЮ Заместитель Министра здравоохранения СССР A.M. МОСКВИЧЕВ 2 сентября 1988 года №06-14/33-14

Основные принципы проведения медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения.

При осуществлении медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя или состоя­ния опьянения следует иметь в виду, что соответствующее за­ключение нуждается не только в медицинском обосновании («медицинский критерий»), но и в правовом рассмотрении («юридический критерий»).

Соотношение медицинского и юридического критериев может быть различным в зависимости от характера конкрет­ной правовой ситуации, по поводу которой проводится осви­детельствование.

В действующем законодательстве определен целый ряд та­ких ситуаций. В частности, в соответствии с Указом Президи­ума Верховного Совета СССР от 16 мая 1985 г., Указом Прези­диума Верховного Совета РСФСР от 16 мая 1985 г. и соответ­ствующими Указами других союзных республик устанавлива­ется дисциплинарная и административная ответственность за появление в общественных местах в пьяном виде, оскорбля­ющем человеческое достоинство и общественную нравствен­ность, распитие спиртных напитков на производстве или пре­бывание на работе в нетрезвом состоянии, управление транс­портными средствами в состоянии опьянения. Наряду с этим определяется ответственность за доведение несовершеннолет­них до состояния опьянения и оговариваются условия поме­щения в медицинские вытрезвители лиц, находящихся в сред­ней и тяжелой степени опьянения.

В связи со сказанным, врач, проводящий освидетельство­вание, должен не только констатировать сам факт потребле­ния алкоголя, но и правильно квалифицировать состояние об­следуемого, поскольку диагностика соответствующих синдро­мов служит медицинским критерием для установления опре­деляемых в законе правонарушений, связанных с потреблени­ем алкоголя.

Как показывает клиническая практика и опыт эксперт­ной работы, наступающее при потреблении алкоголя состо­яние, в зависимости от тяжести алкогольной интоксикации, выраженности ее клинических признаков и времени, прошед­шего после потребления спиртного, может характеризоваться несколькими самостоятельными с медико-биологической точ­ки зрения синдромами.

Кроме того, при проведении освидетельствования в це­лях предупреждения заболеваний, несчастных случаев и обе­спечения безопасности труда необходимо выявлять наруше­ния функционального состояния, требующие отстранения от работ с источниками повышенной опасности.

Наряду с необходимостью дифференцированной квали­фикации синдромов, связанных с употреблением алкоголя, освидетельствование по этому вопросу должно отвечать ряду дополнительных требований.

Во-первых, поскольку отдельные проявления ал­когольной интоксикации не являются специфичными, оценку следует производить синдромально: при условии выявления и учета целого комплекса признаков, свиде­тельствующих о нарушении в самых различных системах организма.

Во-вторых, в связи с тем, что медицинское освидетель­ствование должно быть основано на всестороннем клини­ческом обследовании освидетельствуемых с использованием необходимых лабораторных тестов, выполнять его должен врач (фельдшер), который полностью несет ответственность за правильность вынесенного заключения.

В-третьих, следует помнить, что решающим условием правильного осуществления медицинского освидетельствова­ния для установления факта употребления алкоголя и состо­яния опьянения является строгое соблюдение его единого по­рядка и формы во всех регионах страны. При проведении дан­ного вида освидетельствования необходимо иметь в виду пра­вомерность медицинского обследования и обоснованность вынесения соответствующего заключения.

Обоснованность вынесения заключения о факте употре­бления алкоголя и состоянии опьянения подразумевает все­сторонний характер обследованияосвидетельствуемого и вы­явления целого ряда симптомов, сочетание которых позволя­ет говорить о наличии признаков, специфичных для того или иного синдрома. Обоснованность вынесения заключения име­ет в виду квалифицированное изучение клинических прояв­лений, связанных с употреблением алкоголя, проведение спе­циальных функциональных проб испытуемому, правильный анализ результатов освидетельствования. Важнейшим услови­ем при этом является соблюдение соответствия диагностиче­ских формулировок наблюдаемым клиническим феноменам.

Недопустимым является установление факта употребле­ния алкоголя и состояния опьянения у обследуемого исклю­чительно на основании запаха алкоголя изо рта, а также све­дений о потреблении спиртных напитков.

Одновременно следует указать, что использование биоло­гических реакций на наличие этилового спирта требует тща­тельного врачебного контроля за условиями и методикой осу­ществления соответствующих исследований. Выбор и поря­док проведения биологических проб определяются особенно­стями клинического состояния обследуемого; при этом взя­тие крови производится только по медицинским показани­ям (в основном, в связи с общим тяжелым состоянием осви­детельствуемого). Необходимо учитывать, что большинство из используемых в настоящее время проб не являются строго специфичными на алкоголь. Имеющийся опыт свидетельству­ет также о нередко возникающих методических ошибках при осуществлении пробоотбора и проведении анализа.

В связи со сказанным в случаях неполной или неясной клинической картины опьянения необходимо исследовать различные биосреды, применять сочетание 2-3 химических тестов на алкоголь, а при исследовании выдыхаемого возду­ха или слюны повторять их проведение через 20-30 минут. Заключение об установлении факта употребления алкоголя и состояния опьянения должно выноситься на момент пер­вичного обследования освидетельствуемого. Это связано в первую очередь с приходящим характером симптоматики опьянения. Кроме того, определенное значение здесь может иметь влияние сопутствующих факторов, например, введе­ние обследуемому наркотических или спиртосодержащих препаратов по медицинским показаниям. Необходимость вынесения заключения по вопросам опьянения в возможно более ранние сроки продиктована также большим социаль­ным и моральным значением указанного диагноза. Причем соблюдение прав граждан в данном отношении предполага­ет сообщение освидетельствуемому результатов освидетель­ствования.

Еще одним принципом осуществления освидетельство­вания для установления состояний, обусловленных потре­блением алкоголя, является соблюдение врачом, проводя­щим медицинское освидетельствование, деонтологических норм. В каждом сомнительном случае следует тщательно оценивать возможность появления тех или иных признаков вне связи с потреблением спиртных напитков.

Конфликтные случаи по заявлению частных лиц и адми­нистрации предприятий и организаций подлежат разбору в соответствующих региональных контрольных комиссиях, в состав которых входят высококвалифицированные специ­алисты. При проведении повторного освидетельствования необходимо исследование как минимум двух биологических сред организма с обязательным анализом мочи на алкоголь. При возбуждении уголовного дела (например, по факту до-рожно- транспортного происшествия или уголовно наказу­емого правонарушения) и возникновении необходимости в ретроспективной оценке состояния указанная оценка осу­ществляется в рамках судебно-медицинской или судебно-психиатрической экспертизы по постановлению следовате­ля, прокурора или определению суда.

Краткие сведения о физиологических основах фармакологического эффекта алкоголя

Этиловый спирт как фармакологический агент обладает це­лым рядом эффектов. Ведущим среди них является действие на центральную нервную систему. Кроме того, влияние ал­коголя сказывается на сердечно-сосудистой, пищевари­тельной и выделительной системах. Наконец, как показано, алкоголь обладает мощным воздействием на гормональную систему и обмен веществ в целом.

Эффекты, вызываемые при однократном введении эти­лового спирта и при его систематическом приеме, могут су­щественно различаться, что важно учитывать для правиль­ной квалификации состояний, обусловленныхего приемом.

По некоторым особенностям центрального действия этанол близок к наркотическим анальгетикам и снотвор­ным.

Механизм острого действия этилового спирта на уровне клетки преимущественно связан с изменением под его влия­нием структуры клеточной мембраны (так называемое «раз­жижение» мембран).

Как показано в экспериментах на животных и под­тверждено в клинических наблюдениях над людьми, алко­голь поражает в первую очередь нейроны коры больших по­лушарий, гиппокампа, зубчатой извилины и мозжечка. Кро­ме того, он воздействует и на нейрональную передачу в си­напсах спинного мозга. Потребление алкоголя приводит к нарушению синтеза нейробелков, вызывает изменение в об­мене нейромедиаторов и нейрогормонов. Под влиянием ал­коголя изменяется мозговой кровоток.

Иными словами, этиловый спирт обладает многообраз­ным фармакологическим и токсическим действием на нерв­ную систему и другие системы организма. Кроме собствен­ных эффектов алкоголя, его потребление может приводить и к потенцированию действия иных химических веществ и со­единений, присутствующих в организме. Все это обуславли­вает чрезвычайную сложность физиологического действия алкоголя, полиморфизм клинических проявлений и поведе­ния индивида при алкогольной интоксикации.

Считается, что влияние алкоголя на деятельность цен­тральной нервной системы человека складывается из двух фаз: фазы возбуждения и фазы торможения.

Согласно этим представлениям, физиологическое дей­ствие, которое производит алкоголь, зависит от его до­зы и от скорости изменения концентрации алкоголя в тка­нях. Возбуждающий эффект начинает проявляться уже при самых незначительных дозировках алкоголя. Он достигает своего пика, с учетом индивидуальных колебаний, при при­ближении концентрации алкоголя в крови к 0,5 град./оо. Торможение обычно наблюдается с уровня 1 град./оо. Сле­дует также учитывать, что быстрый подъем уровня этилово­го спирта в средах организма ведет к возбуждению и пере­возбуждению центральной нервной системы. Его снижение способствует проявлению процессов центрального тормо­жения.

Здесь, однако, важно подчеркнуть, что представления о двухфазном действии алкоголя весьма приближенные и мо­гут быть применены лишь к некоторым показателям актив­ности нервной системы (спонтанная и вызванная электри­ческая активность коры и ряда подкорковых структур, ча­стота дыхания и сердечных сокращений, перистальтика ки­шечника и др.). На самом деле изменение деятельности нервной системы под влиянием алкоголя имеет более слож­ный характер. Об этом говорит, в частности, то, что этило­вый спирт обладает значительным угнетающим действием на мезэнцефалическую ретикулярную формацию, мозжеч­ковые и моторно - координационные центры. В отношении других функций эффект алкоголя вообще непостоянен (мы­шечный тонус, кожно - гальванический рефлекс, синаптиче-ская передача и др.). Для понимания сущности физиологи­ческих эффектов этилового спирта важное значение имеет уяснение того факта, что наблюдаемые изменения в деятель­ности различных систем мозга происходят не синхронно, а с различной скоростью и в различных размерах и, кроме того, подвержены колебаниям, обусловленным индивидуальными особенностями и ситуационными влияниями.

Все это приводит к тому, что функциональные рас­стройства, появляющиеся после введения незначительно­го количества этанола, проявляются мозаично и имеют бы­стро проходящий характер. При введении больших дозиро­вок этого вещества отмеченная мозаичность физиологиче­ских реакций уступает место более специфичному набору расстройств, которые и определяют своеобразие клиниче­ских проявлений алкогольной интоксикации.

Наибольшей чувствительностью к эталону отличают­ся системы, ответственные за оперативную переработку ин­формации, память, моторные функции и эмоциональное ре­агирование. Ранимость названных функций значительно возрастает при дополнительных нагрузках. Поэтому при ди­агностике опьянения обязательно следует включать специ­альные пробы, позволяющие усилить проявления отмечен­ной функциональной недостаточности в деятельности нерв­ной системы.

Эффекты алкоголя чаще всего выявляются тогда, когда перед индивидуумом встают задачи по выбору характера ре­агирования. В таких случаях объективно регистрируются в интеллектуальной деятельности, снижение чувства опасно­сти, утрата контроля за поведением.

Выявление клинических признаков действия алкоголя

Клиническая оценка является определяющим этапом меди­цинского освидетельствования обследуемых для установле­ния факта употребления алкоголя и состояния опьянения. Это связано с тем, что клиническое обследование базирует­ся на всестороннем изучении индивидуума. Правильное его осуществление позволяет предупредить ошибки и случайно­сти, неизбежно возникающие при одностороннем подходе к освидетельствованию.

Традиционно клиническая диагностика состояний, обу­словленных потреблением алкоголя, производится на осно­вании рассмотрения и оценки психической сферы и поведе­ния, выявлении неврологических и вегето-сосудистых нару­шений. При этом в зависимости от степени алкогольной ин­токсикации выраженность ее клинических признаков может быть различной. В наиболее типичном виде клинические признаки действия алкоголя обнаруживаются в средней и тяжелой степени опьянения. При других формах нетрезво­го состояния указанные признаки выражены менее или вы­являются лишь на уровне микросимптомов. В таких случа­ях важным подспорьем при установлении нетрезвого состо­яния являются биохимические методы исследования.

Наиболее характерные изменения в психическом состо­янии под действием алкоголя отмечаются в рамках выра­женного алкогольного опьянения. Как правило, они наблю­даются в форме следующих трех симптомокомплексов.

Первым из них является алкогольная эйфория. Она обычно возникает после приема сравнительно небольших доз алкоголя и относительно непродолжительна: длится на протяжении первых 1-3 часов после приема спиртного. Ча­сто эйфория недостаточно устойчива и легко сменяется дис-форическими вспышками. Для ее возникновения и поддер­жания необходимо сохранение благоприятного психологи­ческого окружения.

Повышенная речевая и моторная активность, экспрес­сивность поведения, отвлекаемость, расторможенность и повышение самооценки являются основными признаками эйфории.

Второй клинический вариант алкогольного опьянения наблюдается в форме дисфорического состояния, развиваю­щегося на фоне алкогольной интоксикации. Указанная фор­ма простого алкогольного опьянения нередко возникает в случаях измененной «почвы», при формировании патологи­ческой зависимости от алкоголя, а также в условиях психо­логии. Дисфорический оттенок настроения возникает так­же на выходе из опьянения. Эмоциональный фон в таких случаях характеризуется раздражительностью, недоволь­ством, легко возникающим чувством ущемленного достоин­ства. Лица, находящиеся в описываемом состоянии, угрю­мы, озлоблены, их речь отрывиста. Со стороны такого ин­дивидуума возможны отдельные импульсивные и агрессив­ные действия и поступки. В некоторых случаях при дисфо-рическом характере опьянения фон настроения приобрета­ет гипотимическую окраску. Определяются более или менее выраженные расстройства тревожного ряда. Указанные на­рушения могут достигать депрессивного уровня. При таких состояниях выявляются идеи самообвинения, реакции рас­каяния и т.д.

Третий тип алкогольного опьянения характеризуется состоянием психомоторной заторможенности. Обычно он сопровождается снижением возбуждений, активности, по­явлением вялости, медлительности, нарастанием сонливо­сти. При этом отмечается обеднение речевой продукции, за­медление интеллектуальных процессов, нарушение мышле­ния и памяти. Указанные расстройства часто возникают по­сле потребления больших количеств алкоголя или при по­вышенной чувствительности к нему.

Помимо отмеченных вариантов простого алкогольного опьянения в наркологической и психиатрической практике, хотя и сравнительно редко, встречаются осложненные фор­мы алкогольного опьянения и патологическое опьянение.

Подробное описание и особенности диагностической оценки указанных расстройств приводятся в соответству­ющей литературе и методических указаниях по их судебно - психиатрической квалификации. Ввиду этого и учитывая относительную редкость возникновения таких форм опья­нения, следует только указать на ведущие клинические кри­терии их диагностики.

Главным признаком осложненных форм простого ал­когольного опьянения и патологического опьянения явля­ется то, что при этих состояниях происходит относительно длительное помрачение сознания с расстройством ориенти­ровки в месте, времени, ситуации, а иногда и в собственной личности. При этом отмечается внешняя упорядоченность и целесообразность действий и поступков индивида, находя­щегося в состоянии опьянения, хотя по существу в его пове­дении отсутствует понятная мотивировка и оно неадекват­но реальности. Указанные расстройства, как правило, воз­никают неожиданно и сопровождаются резким изменением аффективной сферы с появлением ярости, страха, гнева, не-провоцированной агрессии.

Патологическое опьянение обычно возникает у лиц с преморбидно измененной «почвой» нередко в стрессовых ситуациях после употребления небольших доз алкоголя. Для осложненных форм простого опьянения, наоборот, ха­рактерно возникновение нарушения сознания после приема больших доз алкоголя. Причем возникновению состояния измененного сознания предшествует последовательная сме­на основных фаз алкогольного опьянения.

Опыт работы в области экспертизы алкогольного опья­нения говорит о том, что наибольшее количество экспертиз связано со случаями потребления небольших доз алко­голя, когда диагностика психических нарушений затруднена и требует практического навыка. При анализе клинической картины простого алкогольного опьянения следует учи­тывать то, что в зависимости от чувствительности субъек­та и количества принятого алкоголя и толерантности к не­му состояние субъекта может быть различным. Кроме то­го, экспертная ситуация, в которой проводится обследова­ние освидетельствуемого, вносит существенную специфи­ку в психопатологические проявления симптоматики опья­нения. Важно подчеркнуть, что в условиях освидетельство­вания выявление алкогольной эйфории бывает относитель­но редким. Поэтому в случаях ее возникновения надо не за­бывать о возможности неалкогольного генеза эйфории.

Значительно чаще при медицинском освидетельствова­нии по вопросам установления факта употребления алкого­ля и состояния опьянения приходится сталкиваться с дис-форическими состояниями, которые развиваются на фоне алкогольной интоксикации. В этих условиях часто можно наблюдать быструю трансформацию симптоматики под вли­янием ситуационных воздействий.

Необходимо подчеркнуть, что проведение медицин­ского освидетельствования само по себе является мощным психогенным раздражителем, в ответ на который возможно возникновение бурных психологических реакций, маскиру­ющих симптоматику алкогольного опьянения (реакция про­теста, оппозиции, отказа, паранойяльные и тревожные реак­ции и др.). Их выраженность в значительной степени зави­сит от характерологического склада обследуемого, с одной стороны, и порядка проведения процедуры обследования с другой.

Кроме того, клинические признаки опьянения в опреде­ленной степени могут нивелироваться попытками обследуе­мого скрыть имеющуюся у него симптоматику, что также за­трудняет выявление психических отклонений, обусловлен­ных действием алкоголя.

В связи со сказанным следует подчеркнуть, что прео­доление указанных диагностических сложностей возмож­но только при условии строгого соблюдения порядка осви­детельствования и корректности проведения самой проце­дуры.

Необходимо следить за тем, чтобы клиническое обсле­дование предваряло лабораторные тесты, чтобы оно про­водилось уверенно, строго и быстро, а результаты отдель­ных проб и испытаний ни в коем случае не сообщались обследуемому до окончания всей процедуры освидетель­ствования.

Немалое значение, особенно при повторном анали­зе обоснованности вынесения диагностического заключе­ния по жалобам, играет правильность описания врачом, проводившим освидетельствование, психического состоя­ния обследуемого. Оно требует указания, в первую очередь, на особенности внешнего облика и поведения освидетель­ствуемого, его реакцию на ситуацию обследования, а также субъективные жалобы и интерпретацию обстоятельств за­держания. За исключением случаев глубокого опьянения, когда в состоянии обследуемого преобладает заторможен­ность, вплоть до сонливости, поведение нетрезвого челове­ка может характеризоваться широким спектром психиче­ских реакций. Нередко обследуемые бывают нарочито сдер­жанными, замкнутыми. При этом их речевая продукция обеднена. Они предпочитают давать односложные ответы, избегают эмоционального контакта с окружающими. Чув­ствуется, что они эмоционально напряжены, осторожны, стремятся контролировать свои высказывания и поступки, скрыть проявления опьянения. У таких лиц обнаруживает­ся подчеркнутое и несколько замедленное реагирование на внешние раздражители, отсутствие спонтанности, бросаю­щаяся в глаза скованность, осторожность, обдумывание от­ветов на вопросы.

В других случаях, особенно при наличии соответствую­щего характериологического склада, обследуемые начинают шумно протестовать против проведения процедуры освиде­тельствования, провоцируют конфликты, иногда угрожают. В таких случаях не исключены агрессивные и аутоагрессив-ные поступки. В последнем случае они зачастую имеют явно демонстративный оттенок. При склонности к демонстратив­ным реакциям испытуемые жалуются на свое самочувствие, нарочито неправильно выполняют предлагаемые пробы, за­искивают перед врачом, проводящим освидетельствование, или напротив, привлекая всеобщее внимание, шумно требу­ют «справедливости».

Поведение обследуемого в состоянии опьянения мо­жет иметь и другие проявления. Нередки суетливость, по­дозрительность, реакции рассеяния. Довольно часто со сто­роны обследуемого обнаруживается тенденция к диссиму-ляции. Обычно это проявляется в отказе или неправильной даче биосред для анализа на алкоголь (неправильное проду­вание выдыхаемого воздуха, попытки подменить анализы и т.д.). Отмечаются также случаи «непонимания» инструкций, невыполнения отдельных функциональных проб, попытки затруднить освидетельствование, уйти от контакта с врачом.

Регистрация указанных феноменов имеет существенное диагностическое значение, поскольку косвенно свидетель­ствует о возможности предшествующего потребления алко­голя.

При оценке психического состояния необходимо обра­щать внимание на преобладающий фон настроения освиде-тельствуемого, указывать, если это имеется, на значитель­ную выраженность эмоциональных реакций того или ино­го регистра (эйфоричность, апатия, напряженность, трево­га, раздражительность, неустойчивость настроения). Важ­но также описывать особенности протекания интеллекту­альной деятельности, указывать в соответствующих случа­ях на затруднения при концентрации внимания, рассеян­ность, повышенную отвлекаемость, излишнюю обстоятель­ность. Полезно предъявлять интеллектуальные задачи (на­пример, вычитать по семь из ста, запоминание ряда чисел, ассоциативный тест, называние предметов на какую-либо букву и т.д.). Важную информацию дают также наблюдения за характером речи обследуемого, выговариванием отдель­ных звуков, словосочетаний, эмоциональными модуляци­ями голоса. В опьянении часто выявляются «смазанность» произношения, отдельные дизартрии, иногда речь приобре­тает скандированный оттенок, появляется монотония. Ука­занные особенности обычно обнаруживаются при выполне­нии скороговорок, чтении вслух, счете.

Наибольшие затруднения при оценке психического со­стояния освидетельствуемого обычно возникают в свя­зи с интерпретацией роли психогенных факторов. В своих жалобах обследуемые нередко ссылаются на конфликты с представителями милиции или администрации, повышен­ную эмоциональную возбудимость, наличие тяжелых субъ­ективных переживаний, которые якобы сказались на их со­стоянии в момент освидетельствования. Поэтому в ходе проведения обследования врач обязан учитывать и отра­жать такие обстоятельства, если они имеются, при запол­нении соответствующих пунктов акта. В то же время при описании состояния обследуемого рекомендуется обра­щать внимание, в первую очередь, на те особенности его поведения и психического статуса, которые сами по себе не вписываются в реальную обстановку освидетельствова­ния и не могут быть обусловлены факторами ситуационно­го порядка.

Наряду с изучением психического состояния важнейшее место при проведении клинического освидетельствования обследуемого занимает выявление нарушений со стороны нервно-двигательного аппарата. В акте медицинского осви­детельствования отражаются общие особенности двигатель­ной сферы обследуемого, обращается внимание на усилениеобщей подвижности или, наоборот, ее снижение. Описыва­ется характер мимики, которая при опьянении обычно ста­новится более вялой или утрированной.

Весьма характерным признаком воздействия алкого­ля является нарушение походки. Этот показатель, как сви­детельствует опыт, является высокочувствительным и до­вольно надежным. Неустойчивая походка, разбрасывание ног при ходьбе постоянно встречается у лиц с выраженным опьянением. Следует подчеркнуть, что аналогичные рас­стройства, хотя и в меньшей степени, обнаруживаются так­же и при легкой алкогольной интоксикации. Для их выявле­ния и в этом случае следует прибегать к весьма надежной и простой функциональной пробе: ходьбе с быстрыми пово­ротами.

При проведении пробы «ходьба с быстрыми поворота­ми» обследуемому предлагают сделать 5-6 шагов в одном направлении, быстро развернуться вокруг своей оси и сде­лать столько же шагов в обратном направлении.

Установить тонкие нарушения координации в легком алкогольном опьянении можно также при задании под­нять мелкий предмет с пола; при закрытых глазах коснуться пальцем кончика носа; свести при закрытых глазах кончики указательных пальцев.

Опыт работы в области освидетельствования по вопро­сам алкогольного опьянения показывает, что к диагности­чески ценным симптомам опьянения относятся нарушения при удерживании равновесия в позе Ромберга, особенно в сенсибилизированной, и появление нистагма.

При исследовании движений глаз выявляют горизон­тальный установочный нистагм во время фиксации взора в крайних отведениях. Более чувствительной является проба Ташена, которая проводится следующим образом. Обследу­емому предлагают, стоя на месте, совершить 5 оборотов во­круг собственной оси в течение 10 сек. Затем его останавли­вают и просят зафиксировать взор на каком-либо предмете, который врач держит у него перед глазами на расстоянии 25 см. По секундомеру отмечают время длительности появля­ющегося нистагма. Обычно у здорового индивида длитель­ность нистагма не превышает 10 сек. В случае опьянения этот показатель увеличивается.

Некоторую дополнительную информацию о состоянии освидетельствуемого дает изучение сухожильных рефлек­сов. Однако следует подчеркнуть, что их изменение под дей­ствием алкоголя наблюдается при весьма выраженной сте­пени интоксикации. А нарушения с этой стороны при отсут­ствии или сомнительности других признаков скорее указы­вает на наличие самостоятельного заболевания нервной си­стемы. То же самое можно сказать и об изменениях болевой чувствительности, поскольку клинически значимое анесте­тическое действие этилового спирта также выявляется толь­ко при глубоком опьянении.

Тем не менее, наличие названных расстройств целе­сообразно проверять в ходе медицинского освидетель­ствования, поскольку они могут иметь дифференциально-диагностическое значение. С этой же целью следует осма­тривать кожные покровы для обнаружения шрамов, рубцов, а также расспрашивать обследуемого о возможных невроло­гических заболеваниях и потреблении медикаментов.

В качестве самостоятельной группы расстройств, обуслов­ленных алкогольным опьянением, следует назвать симптома­тику, указывающую на нарушение в системе вегетативной ре­гуляции. Специальные исследования показали, что в совокуп­ности с другими признаками интоксикации диагностической ценностью при легкой степени опьянения обладает такой сим­птом, как покраснение склер глаз. Характерно также увеличе­ние частоты сокращений сердца свыше 100 в минуту.

Известно, что во многих случаях при проведении осви­детельствования у обследуемых отмечается гиперемия кож­ных покровов, изменения артериального давления, частоты дыхания и температуры тела. Однако перечисленные сим­птомы в большой степени подвержены колебаниям и могут отражать неспеци-фическую реакцию обследуемого. Реги­страция комплекса негативных проявлений в полном объ­еме, тем не менее, имеет немаловажное значение, посколь­ку на основании правильно выявленных расстройств мож­но сделать заключение о стойком изменении функциональ­ной активности организма болезненной или постинтокси­кационной природы. При клиническом обследовании осви­детельствуемого следует обратить внимание на правильную оценку запаха алкоголя от освидетельствуемого. Запах алко­голя изо рта практически обязателен в состоянии алкоголь­ного опьянения. Однако субъективная оценка наличия или отсутствия запаха алкоголя изо рта, как показывает практи­ческий опыт, нередко приводит к ошибкам. Следует диффе­ренцировать запах алкоголя с запахами других летучих пи­щевых, лекарственных или косметических веществ, кото­рые могут весьма напоминать алкоголь. Кроме того, неред­ко может запах исходить от одежды обследуемого, пропи­танной спиртными напитками, от повязок или ран, обрабо­танных спиртосодержащими препаратами. Поэтому запах алкоголя следует определять при глубоком выдохе обследу­емого с близкого расстояния. В ряде случаев можно прибег­нуть к стаканной пробе, которая производится путем глубо­кого выдоха обследуемого в чистый стакан до запотевания его стенок и последующей немедленной оценкой этой пробы лицом, осуществляющим освидетельствование.

Ввиду сказанного, запах алкоголя изо рта при отсут­ствии других клинических признаков воздействия алкоголя на организм не может служить единственным основанием для установления факта употребления алкоголя.

Анализ полученных данных, заключение по результатам освидетельствования

Одним из наиболее ответственных этапов медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения является правильное фор­мулирование соответствующего заключения. В его основу должна быть положена синдромологическая квалификация состояния освидетельствуемого, поскольку только при этом условии заключение может быть признано медицински обо­снованным.

При первичном освидетельствовании отсутствие кли­нических симптомов нарушения функционального состоя­ния, запаха алкоголя изо рта в сочетании с отрицательными результатами биологических проб на наличие алкоголя в вы­дыхаемом воздухе может являться достаточным для вынесе­ния заключения: трезв, признаков потребления алкоголя нет.

При повторном освидетельствовании, а также в тех слу­чаях, когда по мнению врача, проводящего освидетельство­вание, это необходимо, производится отбор проб биоло­гических жидкостей организма, и заключение выносится с учетом результатов газохроматографического исследования этих жидкостей.

При выявлении симптомов, свидетельствующих о по­треблении обследуемым алкоголя, в зависимости от их вы­раженности, выносится следующее заключение:

- установлен факт употребления алкоголя, признаков опьянения не выявлено.

Данное заключение выносится при выявлении факта употребления алкоголя в тех случаях, когда поставлен во­прос об установлении факта употребления спиртных на­питков или пребывания в нетрезвом состоянии на работе (в соответствии с п. 2 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 16 мая 1985 г. «Об усилении борьбы с пьянством»).

Факт употребления алкоголя диагностируется в случа­ях наличия убедительных данных, подтверждающих потре­бление освидетельствуемым алкоголя при отсутствии четкой клинической картины алкогольного опьянения. Такие состо­яния могут наблюдаться при потреблении алкоголя в незна­чительных дозах, а также через некоторое время после исчез­новения выраженного синдрома опьянения в фазе элимина­ции.

Такое заключение об установлении факта употребления алкоголя выносится на основании выявления по крайней мере одного из следующих совокупностей признаков:

- наличие отдельных признаков действия алкоголя (на­пример таких, как покраснение склер глаз, горизонтальный нистагм, положительная проба Ташена, нарушение коорди-наторных проб и др.) в сочетании с запахом алкоголя или перегара изо рта и выявлением алкоголя в выдыхаемом воз­духе не менее, чем двумя различными методами (например, показания прибора ППС-І, индикаторных трубок «Контроль трезвости» и трубок Мохова-Шинкаренко, реакции Рапо­порта) при обязательном двукратном проведении этих проб с интервалом в 20-30 минут;

- наличие запаха алкоголя или перегара изо рта в соче­тании с положительной реакцией на алкоголь в выдыхаемом воздухе при двукратном проведении одной из индикатор­ных проб с интервалом в 20-30 минут (на приборе ППС-І, с помощью индикаторных трубок трезвости и трубок Мо­хова-Шинкаренко, реакции Рапопорта), подтвержденной положительными результатами газохроматографического определения алкоголя в моче.

Безусловно, вынося заключение об установлении факта употребления алкоголя, врач должен быть уверен в том, что при пробоотборе, хранении проб, проведении анализов не допущено ошибок.

Алкогольное опьянение

Алкогольное опьянение представляет собой развернутый синдром воздействия алкоголя на организм. Его возникно­вение свидетельствует о выраженном нарушении способно­сти индивидуума контролировать свое поведение в обычных условиях, что может быть связано как с количеством приня­того алкоголя, так и с индивидуальной чувствительностью к нему. Синдром алкогольного опьянения включает в себя па­тологические изменения в психической сфере и поведении, расстройства в системе вегетативно-сосудистой регуляции, двигательные нарушения, запах алкоголя изо рта и положи­тельные химические реакции на этиловый спирт.

В случаях освидетельствования водителей транспорт­ных средств, когда ответственность водителя наступает при управлении транспортным средством в состоянии опьяне­ния в соответствии с Указом Президиума Верховного Сове­та СССР от 15 марта 1983 г. «Об административной ответ­ственности за нарушение правил дорожного движения» при выявлении клинического синдрома опьянения и положи­тельных результатов инструментальных или химических те­стов на алкоголь в выдыхаемом воздухе или биологических жидкостях выносится заключение: алкогольное опьянение.

Степень опьянения не указывается, поскольку в этих случаях ответственность наступает независимо от степени опьянения. Если у водителя не выявлена клиническая кар­тина опьянения, выносится заключение: признаков опьяне­ния не выявлено.

Следует подчеркнуть, что основой медицинского заклю­чения при установлении синдрома алкогольного опьянения является внимательное клиническое обследование ©свиде­тельствуемых, химические реакции имеют дополнительное значение.

В зависимости от характера и выраженности клиниче­ских проявлений выделяют легкую, среднюю и тяжелую сте­пень алкогольного опьянения, а также алкогольную кому.

а) Легкая степень алкогольного опьянения устанавли­вается на основании выявления следующего симптомоком-плекса:

- незначительные изменения психической деятельно­сти (например, замкнутость, замедленное реагирование, вспыльчивость, демонстративные реакции, попытки дисси-муляции, эйфория, эмоциональная неустойчивость, затруд­нения при концентрации внимания, отвлекаемость и др.);

- усиление вегетативно-сосудистых реакций (гиперемия кожи и слизистых, инъецированность склер, повышенная потливость, тахикардия и т.д.);

- отдельные нарушения в двигательной сфере (воз­можны: изменения походки, пошатывание при ходьбе с быстрыми поворотами, неустойчивость в сенсибилизиро­ванной и простой позе Ромберга, неточность выполнения мелких движений и координаторных проб, горизонталь­ный нистагм при взгляде в сторону, положительная про­ба Ташена);

- запах алкоголя изо рта;

- положительные химические реакции на алкоголь.

б) Алкогольное опьянение средней степени устанавли­вается при выявлении следующих расстройств:

- выраженные изменения психической деятельности (поведение, сопровождающееся нарушением общественных норм, неправильная оценка ситуации, заторможенность, возбуждение с агрессивными или аутоагрессивными дей­ствиями и неадекватными высказываниями, эйфория, дис­фория, нарушение последовательности изложения мыслей, фрагментарность высказываний, элементы персеверации, замедление и обеднение ассоциаций и т.д.);

- вегетативно-сосудистые расстройства (гиперемия или побледнение кожных покровов и слизистых, учащение пуль­са, дыхания, колебание АД, потливость, слюнотечение, рас­ширение зрачков, вялая фотореакция);

- двигательные и нервно-мышечные нарушения (выра­женная дизартрия, неустойчивость при стоянии и ходьбе, отчетливые нарушения координации движений, снижение сухожильных рефлексов и болевой чувствительности, гори­зонтальный нистагм);

- резкий запах алкоголя изо рта;

- положительные химические пробы на этиловый спирт.

в) Тяжелая степень алкогольного опьянения устанавли­вается на основании выявления следующих нарушений:

- тяжелые расстройства психической деятельности (на­рушения ориентировки, резкая заторможенность, сонли­вость, малая доступность контакту с окружающими, непо­нимание смысла вопросов, отрывочные бессмысленные вы­сказывания);

- выраженные вегетативно-сосудистые нарушения (та­хикардия, артериальная гипотония, дыхание хриплое из-за скопления слизи в полости рта и носоглотке, бледность ко­жи и слизистых, потливость, в ряде случаев непроизвольное мочеиспускание, слабая реакция зрачков на свет);

- тяжелые двигательные и нервно-мышечные наруше­ния (неспособность самостоятельно стоять и выполнять це­ленаправленные действия, подавление сухожильных реф­лексов, снижение корнеальных рефлексов, иногда спонтан­ный нистагм);

- резкий запах алкоголя изо рта;

- положительные химические пробы на этиловый спирт. В крови, как правило, свыше 3 град./оо алкоголя.

г) Алкогольная кома диагностируется при:

- отсутствии признаков психической деятельности (бес­сознательное состояние, отсутствие реакций на окружаю­щее);

- тяжелых нарушениях вегетативной регуляции и дея­тельности сердечно-сосудистой системы (коллаптоидное со­стояние, непроизвольное мочеиспускание и дефекация, рас­стройства дыхания);

- тяжелых нервно-мышечных нарушениях (резкое по­нижение мышечного тонуса, отсутствие болевых, рогович-ных, сухожильных рефлексов, в ряде случаев - патологиче­ские рефлексы, гиперкинезы и др.);

- резком запахе алкоголя;

- концентрации алкоголя в крови свыше 3-4 град. / оо. Следует подчеркнуть, что диагностика тяжелой степени

опьянения и тем более алкогольной комы является абсолют­ным показателем для оказания медицинской помощи.

Примечание. При травмах и заболеваниях, сопровожда­ющихся тяжелым, бессознательным состоянием больного, затрудняющим выявление клинических симптомов опьяне­ния, основой заключения о нетрезвом состоянии или алко­гольном опьянении являются результаты количественно­го определения алкоголя в крови только газохроматографи-ческим методом, а также описанные в медицинской карте стационарного больного симптомы в процессе динамического наблюдения. При этом опьянению легкой степени соответ­ствует содержание в крови алкоголя от 1,0 до 2,0 град./оо и средней степени - свыше 2,0 град./оо.

Состояние одурманивания, вызванное наркотически­ми или другими веществами

Наличие клинических симптомов опьянения при отсут­ствии запаха алкоголя изо рта и отрицательных химических проб на алкоголь может наблюдаться при опьянении (одур­манивании), вызванном наркотическими или другими одур­манивающими средствами.

В этих случаях для подтверждения диагноза наркотиче­ского или токсикоманического опьянения наряду с подроб­ным описанием клинических симптомов опьянения необ­ходимы результаты химических исследований, подтвержда­ющих потребление освидетельствуемым конкретного веще­ства, оказывающего наркотическое или токсикоманическое воздействие, и на основании которых выносится заключе­ние о наркотическом опьянении или опьянении, вызванном потреблением других одурманивающих средств.

Определение этанола в выдыхаемом воздухе и биологических средах организма

Этиловый алкоголь обладает высокой гидрофильностью и при попадании в организм распределяется по всем тканям и органам пропорционально содержанию в них воды.

В алкогольном опьянении выделяют фазу всасыва­ния (резорбции), во время которой концентрация алкоголя в тканях организма быстро возрастает, и фазу окисления и выведения алкоголя (элиминации), характеризующуюся тем, что концентрация алкоголя с постоянной скоростью умень­шается. Однако такое наименование фаз в известной ме­ре условно, т.к. окисление и выделение алкоголя начинает­ся сразу же с момента поступления его в кровь, т.е. с начала фазы всасывания.

Скорость нарастания концентрации алкоголя в крови непостоянна, она зависит от многих условий: количества и крепости принятых напитков, количества и состава приня­той до и после употребления алкоголя пищи, уровня всасы­ваемости и моторной деятельности желудочно-кишечного тракта. На пустой желудок концентрация алкоголя в крови нарастает быстро и достигает максимума через 30-80 минут, на полный желудок всасывание протекает медленно - мак­симум алкоголя в крови наблюдается через 90-180 минут.

Окисление и выведение алкоголя происходит медлен­нее, чем всасывание и с более постоянной скоростью. Дли­тельность этого периода определяется, в первую очередь, ко­личеством принятого алкоголя. Мощность всех алкогольо-кисляющих систем, а также частичное постоянное выделе­ние алкоголя из организма обеспечивает уменьшение ко­личества содержащегося в организме алкоголя на 4-12 г, в среднем около 7- 10 г алкоголя в 1 час, или снижение его концентрации в крови на 0,1-0,16%. При высоких концен­трациях алкоголя в крови окислительные процессы акти­вируются, снижение концентрации в крови происходит бы­стрее и может достигать, например, 0,27% в час. Окисление и выделение алкоголя повышается также с повышением об­мена, например, при физической работе, тепловых воздей­ствиях, гипертермии.

Длительность нахождения алкоголя в организме челове­ка обусловлена, в основном, количеством выпитого алкого­ля и может быть определена с учетом окисления 7-10 г ал­коголя в 1 час. Например, в 100 мл водки содержится око­ло 40 мл алкоголя, т.е. алкоголь может определяться в выды­хаемом воздухе, слюне и крови в течение 4-5 часов с момен­та употребления напитка. В моче алкоголь может быть опре­делен и позднее, т.к. в составе мочи он находится в мочевом пузыре неопределенно долгое время вплоть до момента опо­рожнения мочевого пузыря.

При приеме больших количеств алкоголя он содержит­ся в организме до суток и более. При этом в конце срока дей­ствия алкоголя к его непосредственному действию присоеди­няется влияние продуктов его распада и изменения внутрен­ней среды организма вызываемые интоксикацией алкоголем, такие как, например, гипогликемия и метаболический ацидоз. Именно этим объясняют симптомы, наблюдаемые после алко­гольной интоксикации в период, когда алкоголя в организме уже нет: утомляемость, жажда, дрожание конечностей, голов­ная боль, потливость, сердцебиение, колебание артериального давления, неустойчивое, а нередко депрессивное настроение.

В наркологической практике при проведении медицин­ского освидетельствования принято определять наличие ал­коголя или его концентрацию в выдыхаемом воздухе, слюне, моче и крови.

Определение алкоголя в выдыхаемом воздухе, кро­ви или другой биологической среде организма не позволя­ет окончательно судить о степени опьянения человека. Это связано с неодинаковой реакцией различных людей и непо­стоянной реакцией одного человека на одни и те же дозы ал­коголя, а также фазой алкогольной интоксикации.

Однако выявление в биологических средах организма содержания алкоголя, превышающего эцдогенный уровень, свидетельствует о факте употребления спиртных напитков.

Определение алкоголя в выдыхаемом воздухе

В выдыхаемый воздух алкоголь проникает из крови, диф­фундируя через стенки альвеол. Соотношение концентра­ции алкоголя в крови и альвеолярном воздухе постоянно, оно определяется разностью плотности сред: крови и возду­ха и составляет в среднем 1 : 2200 при колебаниях от 1300 до 3000. Это означает, что в 2200 см3 альвеолярного воздуха со­держится такое же количество алкоголя, как и в 1 см3 крови.

Содержание паров алкоголя в выдыхаемом воздухе вы­ражается в миллиграммах на 1 м3 (мг/м3) и с учетом отноше­ния плотностей крови и воздуха может быть ориентировоч­но выражено в промиллях по крови. При этом 0,1 град./00 алкоголя в крови соответствует примерно 45 мг/м3 алкоголя в выдыхаемом воздухе.

Как правило, в выдыхаемом воздухе в небольших коли­чествах может находитьсяряд органических, так называе­мых редуцирующих веществ, таких как ацетон, альдегиды и др., которые также, как и алкоголь могут влиять на результа­ты исследования при применении неизбирательных к алко­голю методов.

Следует отметить, что при исследовании выдыхаемо­го воздуха на алкоголь нередко допускаются ошибки. Чаще всего они обусловлены неточным выполнением методики исследования. Кроме того, имеются по крайней мере два об­стоятельства, влияющие на результат исследования.

Во-первых, иногда ошибочный результат исследования может быть получен за счет небольших количеств алкого­ля, адсорбировавшегося на слизистой оболочке ротоглот­ки при употреблении накануне исследования спиртосодер­жащих лекарств. Это так называемый фиксированный алко­голь. При употреблении небольших количеств, например 20 капель спиртовой настойки валерианы, алкоголь адсорбиру­ется на слизистой оболочке ротовой полости и глотки и вы­деляется с выдыхаемым воздухом в течение 10-20 минут в значительной концентрации.

Во-вторых, ошибка может быть обусловлена наличием в полости рта либо в окружающей среде примесей редуциру­ющих веществ. Например, наличие в окружающем воздухе в значительных концентрациях ацетона, бензина, выхлопных газов и других летучих веществ приводит к их вдыханию об­следуемым с последующим введением с выдыхаемым возду­хом в реакционную камеру приборов и искажению результа­тов исследования. В течение 4-5 минут после курения на ре­зультаты исследования могут оказывать влияние выделяю­щиеся из дыхательных путей соединения углерода.

В целях недопущения ошибок, вызываемых изложенны­ми выше причинами, следует соблюдать следующие правила:

- помещение перед проведением исследования должно быть хорошо проветрено; проведение исследования не до­пускается при наличии запахов спирта, эфира, бензина, аце­тона, одеколона и других летучих горючих веществ от одеж­ды, рук, лица обследуемого; до начала исследования запахи должны быть устранены (наличие летучих горючих веществ в окружающей атмосфере может быть оценено с помощью тех же методов и устройств, которые применяются для ана­лиза выдыхаемого воздуха);

- перед тем, как приступить к проведению пробы, об­следуемого предупреждают об этом и спрашивают его, о чем бы он хотел сообщить в связи с проведением медицинского освидетельствования; такая постановка вопроса позволяет получить более точные сведения об употреблении накануне спиртных напитков или спиртосодержащих лекарств, пря­мые же вопросы о приеме накануне обследования спиртосо­держащих жидкостей нередко наталкивают испытуемого на неверные ответы;

- проба проводится не ранее, чем спустя 15-20 минут после употребления спиртных напитков, приема спиртосо­держащих лекарств, полоскания рта дезодорантами.

Химические способы определения алкоголя в выдыхаемом воздухе

Проба Рапопорта A.M.

Наиболее простым и доступным для применения в любом медицинском учреждении способом является проба Рапо­порта.

В две чистые сухие пробирки наливают по 2 мл дистил­лированной воды. В одну из них опускают пипетку с узким вытянутым концом, и испытуемый пропускает через нее 1,9-2,1 л выдыхаемого воздуха.

Объем воздуха может дозироваться продолжительно­стью выдоха или с помощью дозирующего устройства. В первом случае для продувания воздуха используют пипетку типа пастеровской, и воздух продувают в течение 20-30 се­кунд.

Проходя через воду, алкоголь, содержащийся в выдыха­емом воздухе, растворяется в ней, и затем наличие его опре­деляют с помощью следующей химической реакции.

В обе пробирки приливают осторожно по 20 капель хи­мически чистой концентрированной серной кислоты и по­сле этого по 1 капле 0,5% свежеприготовленного раствора марганцовокислого калия. Необходимо тщательное выпол­нение технологии проведения пробы: соблюдение последо­вательности операций, использование свежеприготовлен­ных дистиллированной воды и 0,5% раствора перманганата калия, чисто вымытых и высушенных пробирок и пипеток, шлангов, проведение реакции в контрольной пробирке.

ВНИМАНИЕ! Соблюдение описанной последовательно­сти действий обязательно. Недопустимо продувание выды­хаемого воздуха через раствор, содержащий серную кисло­ту, т.к. в этих случаях возможно попадание кислоты в дыха­тельные пути.

Результаты исследования оцениваются в течение 1-2 минут с момента введения в пробирку раствора марган­цовокислого калия. Если в течение 2 минут раствор в сравнении с контрольным не изменил цвета - экзогенного алкоголя в организме обследуемого нет, испытуемый на момент исследования под воздействием алкоголя не нахо­дится.

При полном или частичном обесцвечивании раствора пробу через 15-20 минут проводят повторно. Полное обесц­вечивание раствора за 1-2 минуты при повторной пробе свидетельствует о наличии экзогенного алкоголя в выдыхае­мом воздухе, что при точном соблюдении методики исследо­вания может подтверждать факт потребления испытуемым спиртных напитков.

Если при повторной пробе полного обесцвечивания раствора в течение 2 минут не наступило, результаты пробы расцениваются как отрицательные.

Изменение цвета раствора в контрольной пробирке сви­детельствует о нарушении условий проведения пробы (за­грязненная посуда, некачественные реагенты) и опровергает результаты исследования.

Индикаторные трубки Мохова – Шинкаренко и «Контроль трезвости»

Эти трубки имеют сухую индикаторную набивку (реа­гент), что исключает необходимость в проведении каких-либо манипуляций с реактивами в момент экспертизы. Ре­агент индикаторных трубок состоит из носителя (силикаге-ля), импрегнированного раствором хромового ангидрида в концентрированной серной кислоте. При воздействии на ре­агент парами этилового спирта происходит реакция, во вре­мя которой пары этилового спирта восстанавливают ионы 6-валентного хрома до ионов 3-валентного хрома, в связи с чем оранжевый или желтый цвет реагента изменяются на зеленый, что оценивается как положительная реакция.

Несмотря на некоторую неспецифичность метода, все же индикаторные трубки выгодно отличаются от других проб тем, что при воздействии на реагент парами некоторых веществ, лекарств и ядов отсутствует положительная реак­ция реагента, в то время как он имеет место в других про­бах. Реагент изменяет цвет на зеленый при воздействии паров следующих веществ: этилового и метилового спир­тов, эфиров, ацетона, альдегидов, сероводорода. При воз­действии бензина, скипидара, уксусной кислоты, камфары, а также фенола, дихлорэтана реагент приобретает темно-коричневую или коричневую окраску. При воздействии па­ров валидола, ментола, воды, хлороформа, хлорангидрата, керосина, аммиака, щелочи, этиленгликоля, окиси углеро­да, чистого выдыхаемого воздуха и слюны цвет реагента -оранжевый.

Правила пользования индикаторными трубками, каж­дая из которых рассчитана только для однократного употре­бления, предусматривают несколько манипуляций. Перед употреблением на герметичной индикаторной трубке дела­ются напильником два надреза: один вблизи заплавленного широкого конца трубки, а другой вблизи вершины конусоо­бразной наплавки.

После этого оба конца трубки отламываются. Трубку предлагают взять обследуемому в рот со стороны широкого конца и интенсивно непрерывно продувать воздух в направ­лении реагента в течение 20-25 секунд. Этого времени впол­не достаточно для обнаружения присутствия паров спирта. При слабом продувании выдыхаемого воздуха, содержащего пары алкоголя, оранжевая окраска индикатора может изме­ниться в зеленый цвет не полностью, а частично. Однако и в этом случае реакция окажется положительной. Контроль за интенсивностью струи продуваемого воздуха осуществляет­ся путем надувания емкости, или наблюдения за отклонени­ем пламени горящей спички, подносимой к периферическо­му суженному концу трубки. При отсутствии спички ре­комендуется направить трубку на увлаженную поверхность тыльной стороны кисти и об интенсивности струи продува­емого воздуха судить по ощущению охлаждения.

Трубка Мохова-Шинкаренко обладает большим сопро­тивлением, что затрудняет ее продувание. Облегчить проце­дуру отбора проб и контролировать достаточное продува­ние реагента выдыхаемым воздухом можно с помощью не­сложного приспособления. Между обследуемым и трубкой Мохова-Шинкаренко с помощью трехходовой трубки уста­навливается полиэтиленовый мешок емкостью 650-750 куб. см, а на периферический суженный конец индикаторной трубки - полиэтиленовый мешок емкостью 120-130 куб. см. Обследуемому дается команда дуть в мундштук до полного заполнения обоих мешков. При выполнении пробы воздух «вредного» пространства дыхательных путей за счет высо­кого сопротивления трубки Мохова-Шинкаренко первона­чально заполняет мешок емкостью 650-750 см3 находящий­ся перед трубкой, а затем альвеолярный воздух проходит ре­агент и наполняет мешок емкостью 120-130 куб. см, находя­щийся на выходе из трубки.

Благодаря такому приспособлению на реагент поступает только альвеолярный воздух, которого для проведения про­бы необходимо в несколько раз меньше, чем воздуха, сме­шанного с воздухом «вредного» пространства.

Ввиду гигроскопичности индикатора трубки вскрыва­ются непосредственно перед употреблением. По этой же причине индикаторные трубки рассчитаны только для од­нократного употребления даже при наличии отрицательной реакции.

Индикаторные трубки, имеющие нарушение герметиза­ции, а также изменившие окраску реагента на зеленый цвет, употреблению не подлежат.

Термокаталитический метод

Метод основан на сорбировании паров алкоголя выды­хаемого воздуха с последующей термодесорбцией и сжига­нием на элементах чувствительного детектора. Этот прин­цип реализуется с помощью прибора для определения паров спирта в выдыхаемом воздухе - ППС-1.

Конструкция прибора обеспечивает подогревание вы­дыхаемого воздуха и отбор для анализа пробы именно аль­веолярного воздуха. Калибровка прибора производится с помощью генератора контрольных смесей ГС-1, производя­щего пароспиртовоздушные смеси с определенным содержа­нием в них алкоголя.

Прибор ППС-1 более чувствителен и точен в сравнении с качественными реакциями.

Инструкция по медицинскому применению прибора ППС-1 с описанием порядка работы и указанием критериев выявления паров алкоголя в выдыхаемом воздухе входит в комплект прибора.

Следует отметить, что термокаталитический метод, ре­ализуемый с помощью прибора ППС-1, также, как и каче­ственные пробы на алкоголь (Рапопорта, трубки Мохова-

Шинкаренко и «Контроль трезвости»), неизбирателен по отношению к этиловому спирту. Указанные способы дают положительные результаты и при наличии в выдыхаемом воздухе ряда других летучих веществ, например, ацетона, эфиров, метанола. В связи с этим в практике экспертизы алкогольного опьянения перечисленные методы использу­ются как предварительные пробы. Доказательное значение имеет лишь отрицательный результат качественных проб и исследований с помощью прибора ППС-1 или сочетание положительных реакций с клинической картиной опьяне­ния. В ряде случаев у освидетельствуемого необходимо со­бирать на исследование жидкие биологические среды (мочу, слюну либо кровь) для проведения количественного опре­деления алкоголя в них предпочтительно методом газовой хроматографии.

Методы количественного определения алкоголя в жидких биологических средах

Из жидких биологических сред при освидетельствова­нии для установления факта употребления алкоголя и ал­когольного опьянения наиболее часто исследуются моча и слюна. Кровь для определения алкоголя может забираться только при наличии соответствующих медицинских пока­заний.

Оценивая результаты исследований, следует иметь в ви­ду, что даже при одновременном отборе проб различных биологических жидкостей количество алкоголя в них может быть неодинаковым. Это обусловлено рядом причин:

- во-первых, плотностью среды, количеством в ней во­ды. В связи с гидрофильностью алкоголя, при равных усло­виях в среде с большим содержанием воды больше и алко­голя. Например, если определить концентрацию алкоголя в цельной крови, плазме и эритроцитарной массе из одной и той же пробы крови, то, соответственно, наибольшее коли­чество алкоголя будет определено в плазме, меньшее в цель­ной крови и еще меньшее в эритроцитарной массе;

- во-вторых, имеет значение фаза опьянения. В фазе резорбции наибольшая концентрация алкоголя определя­ется в артериальной крови. В этой фазе алкоголь проника­ет из артериальной крови в ткани, и в венозной крови, отте­кающей от тканой, его концентрация ниже. В фазе резорб­ции артерио-венозная разница по алкоголю может дости­гать 0,6 град./оо. Что касается мочи, то ее проба из мочеточ­ников содержит алкоголя столько же, сколько и омывающая почки кровь. Поскольку на практике для пробы отбирает­ся пузырная моча, то концентрация алкоголя в ней зависит от времени отбора пробы и времени, предшествующего опо­рожнению пузыря, т.к. в пузыре идет постоянное смешива­ние порций мочи, поступающей в различные фазы опьяне­ния. Тем не менее определенно известно, что в фазе резорб­ции концентрация алкоголя в пузырной моче всегда ниже, чем в крови. В фазе элиминации содержание алкоголя в мо­че может быть выше, чем в крови. И, наконец, после опьяне­ния, когда в крови экзогенный алкоголь уже не обнаружива­ется, он все еще может определяться в моче.

Содержание эндогенного алкоголя в крови, соглас­но литературным данным, находится в пределах 0,008-0,4 град./оо. Результаты определения эндогенного алкоголя за­висят прежде всего от применяемого метода. При не изби­рательных к алкоголю способах, обладающих большой по­грешностью измерения, например способе Видмарка, Никлу, фотоколориметрическом, максимальными уровнями эндо­генного алкоголя в биологических жидкостях принято счи­тать 0,3-0,4 град./оо. При газохроматографическом исследо­вании в биологических жидкостях в зависимости от методи­ки исследования эндогенного алкоголя определяют не более 0,02-0,07 град./оо.

Результаты исследования во многом зависят от точ­ности соблюдения методики пробоотбора биологической жидкости, условий хранения пробы и транспортировки, по­грешности метода, ошибок при проведении исследований. С учетом сказанного обнаружение алкоголя в биологиче­ской жидкости в концентрации ниже 0,3 град./оо не может достоверно свидетельствовать о факте употребления алко­голя.

Забор биологических сред у лиц, освидетельствуемых для установления состояния алкогольного опьянения, дол­жен проводиться в любое время суток.

Взятие крови и мочи у лиц, подозреваемых или обви­няемых в совершении правонарушений, а также у потерпев­ших производится в порядке, установленном ст. ст. 141 и 186 УПК РСФСР и соответствующими статьями союзных респу­блик.

Моча отбирается в сухой стерильный флакон из-под пенициллина «под пробку». Флакон тотчас же закрывают пробкой. Отбор пробы мочи должен производиться в усло­виях, исключающих подмену или замену ее другими жидко­стями.

Слюна отбирается в стерильный сухой флакон из-под пенициллина в количестве 5 мл и тут же закрывает­ся пробкой.

У всех флаконов с отобранными пробами фиксируют пробки алюминиевыми колпачками с помощью приспосо­бления для обжима колпачков (ПОК-1), обеспечивающего герметизацию флакона, и ставят их в холодильник. В случае герметизации другим способом флаконы должны быть опе­чатаны. На каждый флакон наклеивается этикетка с указа­нием номера пробы (по регистрационной книге), даты, вре­мени забора пробы, фамилии освидетельствуемого, фами­лии медицинского работника, подготовившего пробу.

Перед отбором пробы крови в сухой стерильный фла­кон из-под пенициллина закапывают 1-2 капли гепарина или 0,8 мл 3,8%-го раствора цитрата натрия и встряхивани­ем флакона смачивают его стенки.

Кровь в количестве 5 мл отбирается пункцией куби-тальной воды при строгом соблюдении асептических усло­вий самотеком во флакон, обработанный гепарином или ци­тратом. Флакон тотчас же закрывают стандартной резино­вой пробкой, фиксируют пробку и содержимое флакона пе­ремешивают. Кожа в месте пункции предварительно обраба­тывается раствором сулемы 1 : 1000 или риванолом 1 : 500.

Дезинфекция кожи спиртом, эфиром, настойкой йода или бензином не допускается.

Данные о взятии мочи, слюны или крови заносят­ся в журнал регистрации анализов и их результатов (форма № 250/у, утвержденная Приказом Минздрава СССР от 04.10.80 № 1030). При этом указываются: порядковый номер, дата и время взятия мочи, крови или слюны фамилия, имя, отчество врача, производившего взятие пробы крови (откуда взята кровь и способы обработки кожи), количество взятых биосред, дата и время передачи биосред на анализ, дата про­ведения исследования, результаты исследования. Листы ре­гистрационного журнала должны быть пронумерованы, про­шнурованы и скреплены сургучной печатью учреждения.

В настоящее время для количественного определения алкоголя в биологических жидкостях в нашей стране ис­пользуются методы фотоколориметрии и газожидкостной хроматографии.

Первый из них недостаточно избирателен к алкоголю, обладает значительными погрешностями, однако до сих пор используется в отдельных лечебных учреждениях в тех слу­чаях, когда не представляется возможным анализ более из­бирательным и точным способом.

В кабинете медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения количественное определение алкоголя в биологи­ческих жидкостях должно производиться методом газовой хроматографии. Этот метод обладает высокой специфично­стью и точностью.

Газовая хроматография

Среди известных хроматографических методик для опреде­ления алкоголя в биологических жидкостях к настоящему времени Минздравом СССР рекомендованы к использова­нию две модификации нитритного метода (см. Методическое письмо № 10-95/14-32 от 22.04.68 с Дополнениями от 12.08.71 и методические указания о повышении качества исследова­ний при количественном определении этилового спирта в крови и моче (1977 г.), а также методику, излагаемую ниже).

Сущность нитритного метода заключается в превраще­нии спиртов в алкилнитриты, более летучие, чем спирты, и в дальнейшем хроматографировании алкилнитритов. Разде­ленные на хроматографической колонке компоненты смеси последовательно поступают в детектор по теплопроводно­сти - катарометр, сигналы которого регистрируются в виде ряда хроматографических пиков на хроматограмме. Иденти­фикация веществ производится по времени их удержания, которое исчисляется от момента введения анализируемого вещества в колонку до появления максимума пика. Чувстви­тельность для этилового спирта составляет 0,01%. Расчет концентрации этилового алкоголя производят после кали­бровки по методу внутреннего стандарта. Внутренним стан­дартом служит изопропиловый спирт.

Для работы могут быть использованы отечественные га­зовые хроматографы ЛХМ-8МД, ЛХМ-80, «Цвет-100», 102, 106, 162 и другие, комплексованные детектором по тепло­проводности (катарометром).

Полезная информация

Буквенные обозначения на нагрудных знаках работников ГАИ

Принадлежность

Обозначение

Принадлежность

Обозначение

МВД Украины

ІІ

Львовская область

ВС

АР Крым

АК

Николаевская область

ВЕ

Винницкая область

АВ

Одесская область

ВН

Волынская область

АС

Полтавская область

ВІ

Днепропетровская область

АЕ

Ровенская область

ВК

Донецкая область

АН

Сумская область

ВМ

Житомирская область

АМ

Тернопольская область

ВО

Закарпатская область

АО

Харьковская область

АХ

Запорожская область

АР

Херсонская область

ВТ

Ивано-Франковская область

АТ

Хмельницкая область

ВХ

Киевская область

АI

Черкасская область

СА

г.Киев

АА

Черниговская область

СВ

Кировоградская область

ВА

Черновицкая область

СЕ

Государственные номерные знаки Коды регионов

Принадлежность

Обозначение

Принадлежность

Обозначение

АР Крым

АК

Николаевская область

ВЕ

Винницкая область

АВ

Одесская область

ВН

Волынская область

АС

Полтавская область

ВІ

Днепропетровская область

АЕ

Ровенская область

ВК

Донецкая область

АН

Сумская область

ВМ

Житомирская область

AM

г.Севастополь

СН

Закарпатская область

АО

Тернопольская область

ВО

Запорожская область

АР

Харьковская область

АХ

Ивано-Франковская область

AT

Херсонская область

ВТ

Киевская область

AI

Хмельницкая область

ВХ

г.Киев

АА

Черкасская область

СА

Кировоградская область

ВА

Черниговская область

СВ

Луганская обл.

ВВ

Черновицкая область

СЕ

Львовская область

ВС

Общегосударственный

ІІ

Телефоны доверия ГАИ. Почтовые адреса и телефоны областных управлений ГАИ МВД Украины

РЕГИОН

ГОРОД

ИНДЕКС

АДРЕС

ТЕЛЕФОНЫ ДЕЖУРНЫХ ЧАСТЕЙ

ТЕЛЕФОНЫ ДОВЕРИЯ ГАИ УКРАИНЫ

Департамент ГАИ МВД Украины

Киев

04171

ул. Лукьяновская, 62

(044) 2723660

2724659

АР Крым

Симферополь

95034

ул. Киевская, 152 а

(0652)550163

550161

Винницкая область

Винница

21100

ул. Ботаническая, 23

(0432)611770

593434

Волынская область

Луцк

43000

ул. Железнодорожная, 15

(0332)296215

796215

Днепропетровская область

г. Днепропетровск


49600

ул. Ширшова, 9

(056)7447170

7445192

Донецкая область

Донецк

83023

ул. Ходаковского, 10

(062)3049082

3452330

Житомирская область

Житомир

10031

ул. Щорса, 96

(0412)400175

407341

Закарпатская область

Ужгород

88000

ул. Кошевого, 2

(0312)612735

232286

Запорожская область

Запорожье

69035

ул. 40 л. Советской Украине, 57а

(061)2398622

2243020

Ивано-Франковская область

Ивано-Франковск

76000

ул. Юности, 23

(0342) 787366

230573

Киевская

Киев

3153

ул. Ф.Эрнста, 3

(044)2498402

2498402


Киев

1030

ул. Хмельницкого, 54

(044)4893133

4837064

Кировоградская область

Кировоград

25013

ул.Тобилевича,31

(0522)357506

357533

Луганская область

Луганск

91008

ул.Линёва

(0642)953232

953232

Львовская область

Львов

79053

ул. Перфецкого, 19

(0322)659944

646941

Николаевская область

Николаев

54056

ул. Новозаводская, 16

(0512)218195

212091

Одесская область

Одесса

65114

ул. А.Королева, 5

(0482)477455

301753

Полтавская область

Полтава

36008

ул. Фрунзе, 164

(0532)595645

590725

Ровенская область

Ровно

33028

ул.С.Бендеры,14а

(0362)635821

635821

Сумская область

Сумы

40009

ул. Белопольский шлях, 18/1

(0542)221001

213114

Севастополь

Севастополь

99040

ул. Промысловая, 1

(0692)481111

481111

Тернопольская область

Тернополь

46000

ул. Котляревского, 24

(0352) 524738

523886

Харьковская область

Харьков

61013

ул. Шевченко, 26

(057)7002655

7041581

Херсонская область

Херсон

73034

ул.Сенявина,128

(0552)432535

432536

Хмельницкая область

Хмельницк

29008

пер. Коцюбинского, 35/2

(03822)21227

22037

Черкасская область

Черкассы

18000

ул. Л.Украинки, 21

(0472)193202

393211

Черниговская область

Чернигов

14037

ул. Борисенка, 66

(04622)56245

56302

Черновицкая область

Черновцы

58007

ул. Заводская, 22

(0372)591541

550513

Образцы жалоб, заявлений, ходотайств

ВНИМАНИЕ!

Некоторые судьи, получив жалобу на постановление по делу об административном правонарушении, полагают, что по та­кому делу необходимо подавать административный иск, а не жалобу, а потому оставляют жалобу без рассмотрения, и дают срок на устранение такого «недостатка».

Мы считаем такую точку зрения неправильной по следу­ющим причинам. КАС Украины, действительно, устанавли­вает обращение в суд в форме административного иска, ког­да речь идёт о несогласии с действиями органов государствен­ной власти. Это общая норма. Однако ст.288 КоАП устанавли­вает именно обжалование конкретно для постановлений по делам об административных правонарушениях. Это частная норма, которая должна применяться по отношению именно к этой категории дел (кстати, она же устанавливает и освобож­дение от судебного сбора по таким делам). Данная норма не устанавливает разных названий документа для обжалования в суд или вышестоящему должностному лицу. Кроме того, она же устанавливает, что хотя рассмотрение таких дел и происхо­дит в порядке КАС, но с особенностями, установленными Ко­АП. Такой особенностью, среди прочего, является обращение именно с жалобой, а не иском, в суд.

ПОМНИТЕ! Все приведенные ниже документы являют­ся лишь образцами! Окончательная их редакция должна гото­виться квалифицированными юристами!


КЛОПОТАННЯ

Про надання права на захист (у порядку ч.1 ст. 268 КУпАП)

«_» ____________ 200_ року стосовно мене скла­дено протокол № _ про вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. _ ст._КУпАП.

Згідно з ч.І ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ...при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвока­та, іншого фахівця у галузі права, який за законом має пра­во на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Зазначене право на правову допомогу гарантується стат­тею 59 Конституції України: «Кожен має право на право­ву допомогу... Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмеже­не в жодному випадку в силу ст. 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадяни­на не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайно­го стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями ...59, .. .цієї Конституції».

Оскільки у вчиненні адміністративного правопорушен­ня винним себе не вважаю та не володію достатніми знаннями у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, мені необхідна кваліфікована правова допомога при розгляді даної справи, зокрема для складання і написання ґрунтовних заперечень та пояснень, надання додаткових документів, вста­новлення необхідних фактів.

Враховуючи викладене, керуючись ч.І ст. 268 КУпАП, ст.ст. 59, 64 Конституції України, з метою всебічного, повно­го і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом,

ПРОШУ:

1. Долучити дане клопотання до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

2. Надати мені можливість реалізувати моє право на пра­вову допомогу.

3. Надати мені час для вибору захисника моїх прав, у зв'язку з чим розгляд справи про адміністративне правопору­шення відкласти на іншу дату.

4. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити письмово.

«_»_ 200_року_

(підпис) (П.І.Б.)


Примітка: в графі протоколу «пояснення» треба зробити запис:

«Із обставинами, викладеними в протоколі, не зго­ден, порушень правил дорожнього руху не вчиняв. Мною заявлено клопотання про надання права на захист, що додається».


* * * *

ФОТОФИКСАЦИЯ

Вариант 1

До_районного суду міста_

вул._, буд._, поштовий індекс_


Позивач:_

Місто_, вул.._і буд.,_

Поштовий індекс_тел.:......


Відповідачі:

1. УДАІУМВС України в_області

вул._, буд._, поштовий індекс,_

2. Інспектор ДПС прапорщик міліції_

Позовна заява

Примітка: Ця позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.З КпАП України, яка прямо передбачаю пра­во особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) су­ду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, і не містить виключення для постанов, винесених у порядку ст.. 14-1 КпАП України.

Постановою інспектора ДПС_ міста_прапорщика_(далі за текстом Інспектор ДПС) від «_»_2009 року на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гри­вень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, «_»_2009 року, керуючи автомобілем_(но­мер авто), на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена максимальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозво­лену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаче­ного ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відео фіксації, «Ви­зир» №_, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отримана на­правленням мені поштою лише «_»_.2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з та­ких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з ме­тою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фо­то- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (виз­начаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду при­ладу, тощо). Між тим, ст.. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засо­бами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматич­ному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимо­гам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню право­порушень.

У тексті постанови зазначено, що я, власник транспорт­ного засобу, «керував транспортним засобом» у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо осо­би, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у поряд­ку ст.. 14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити твер­джень, що саме зазначена особа керувала транспортним засо­бом. Отже, така постанова підлягаю скасування, як винесена із порушенням закону.

До того ж у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона про­водилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім ру­хом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відповідно до пп..12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому на­гляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбуван­ня та спеціальних сигналів допускаються виключно у ви­падках руху у потоці транспорту. А використання приват­них транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись стст. 287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.


Додатки:

1. Копія позовної заяви З примірника

2. Копія Протоколу Серія_№_про адміністративне правопорушення від «_»_200_ р.

3. Копія Постанови Серія_№_про адміністративне правопорушення від «_»_200_ р.

4. Фотографії

5. Доказ сплати державного мита «_»_20_р. (Підпис)

* * *
До_районного суду міста_

вул._, буд._, поштовий індекс


Позивач:_

Місто_, вул.._, буд.,_

Поштовий індекс_тел.:

Відповідач: Відділ Державної автомобільної

інспекції міста_

вул._, буд._і поштовий індекс, _


Від сплати судового збору звільнений

на підставі ст.288 КУпАП

АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення

Постановою інспектора ДПС_ міста_ прапорщика _ від «_» _ 2009 ро­ку на мене накладено адміністративне стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень. Відповідно до вищезазначеної постанови, я, начебто, «_»_2009 ро­ку, керуючи автомобілем_(номер авто) , на ділянці дороги вул._в м._, де обмежена макси­мальна швидкість руху до 40 кілометрів на годину, рухався із швидкістю 71 км/ч, чим перевищив дозволену швидкість руху на 31 кілометр на годину.

Зазначена постанова винесена, як вказано у постанові, за результатами застосування фіксації порушень ПДР перед­баченого ч. 1 ст. 122 КУпАП засобом фото- та відеофіксації, «Визир» № _, як того вимагає ст. 14-1 КУпАП, та отри­мана направленням мені поштою лише «_»_2009 року.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з на­ступних підстав:

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або не­обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУ­пАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопо­рушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладанні стягнення враховуються характер вчи­неного правопорушення, особа порушника, ступінь його ви­ни, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.

При винесенні постанови було грубо порушено мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:

· знайомитися з матеріалами справи;

· давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

· при розгляді справи користуватися юридичною допомо­гою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Всіх наданих мені цим законом прав я був позбавле­ний, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, ко­ли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час роз­гляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В якості місця розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано «місто_, ВДАІ».

Однак про час і місце розгляду справи мене не сповістили, крім цього, незважаючи на те, що положеннями КУпАП пе­редбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення, справа була розглянута з винесенням постанови «_»_2009 року - в день фіксації правопорушення.

У постанові по справі про адміністративне правопо­рушення вказано, що посадова особа, прапорщик міліції _, «розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення скоєне, гр. (фамілія), у результаті переви­щення швидкості на 31 км/год, що є порушенням п. 12.9 б ПДР, встановив, що їм було скоєно адміністративне правопо­рушення передбачене ч.І ст. 122 КУпАП».

У вказаний в протоколі час, я дійсно знаходився у цьому автомобілі, але фактично їм не керував, тому що _. Тому, я не скоював дане адміністративне пра­вопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складе­но на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бу­ти складеним протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУ­пАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла право­порушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.

У дійсності ж ніякого протоколу складено не було чим грубо порушено ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, відповідно до яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, але у цьому разі у постанові не повинно бути вказівок про те, що саме мною, власником транспортного засобу, було скоєно адміністративне право­порушення.

Частиною 6 ст. 258 передбачений випадок, коли прото­кол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопо­рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фо­то- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушен­ня зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.

Оскільки адміністративно-процесуальне законодав­ство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально логічного тлу­мачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним вважається такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.

Прилад «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім ру­хом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматич­ним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються прила­дом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо).

Між тим ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосуван­ня необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

У підтвердження того факту, що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього при­ладу, копія якої додається. Вказана інструкція може бути нада­на судові представником відповідача.

В розділі 2 вищевказаної інструкції «Основні технічні ха­рактеристики» чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Па­трульний, але ніяк не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначе­но на фото (мого автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні, доданого до постанови, на­лежить саме до мого автомобіля.

Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці доро­ги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 «Обме­ження максимальної швидкості 40км/год.».

На фотознімку дійсно зображено належний мені автомобіль_. Також на знимку знаходиться напис російською мовою «Скорость 071 км/ч.».

Жодні об'єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю, - відсутні. Крім того, навіть якщо враховувати знаходження автомобілю в населено­му пункті, де режим швидкості руху автомобілів обмежений швидкістю 60 км/год., зафіксована швидкість складає 71 км/ год., що відповідно до диспозиції ч.І ст. 122 КУпАП не являє собою складу адміністративного правопорушення.

У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фотофіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим це по­винно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено на­казом МВС 27.03.2009 № 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з ви­користання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропу­ску зазначеного строку з поважних причин цей строк за за­явою особи, щодо якої винесено постанову, може бути по­новлено органом (посадовою особою), правомочним роз­глядати скаргу.

Як вбачається з поштового конверту, де міститься печатка пошти про відправку поштової кореспонденції, постанова по справі про адміністративне правопорушення була направле­на мені тільки 07.02.2009 року, а отримано мною 12.02.2009 ро­ку, тому вважаю є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної постанови.

Виходячи з вищевикладеного, вважаю постановунеза­конною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржи­ла постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, 247 п. 1, КУпАП,


ПРОШУ:

1. Поновити мені строк оскарження постанови серії_№

_від «_»_2009 року про накладення на мене - (фамілія)

адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень.

2. Постанову серії_№_від 04 січня 2009 року про

накладення на мене - (фамилия) адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 300 (триста) гривень визнати незаконною та скасувати.

3. Провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Додаток:

· копія постанови;

· ксерокопія фотознімку, доданого до постанови;

· копія поштового конверту;

· копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

· копія інструкції до приладу «Візир».

«_»_2009 року (Підпис)

* * *
БЕЗПІДСТАВНА ЗУПИНКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Начальнику_

(Підставити посаду начальника та адресу

органу ДАІ або ГУМВС України у регіоні) Від:__

(Підставити свої ШБ та адресу)

СКАРГА

«_»____________200_р.,.__________________________________

(підставити дату та місце подій)

під час керування транспортним засобом______________________

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ_________________

(Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак па­трульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (предста­вився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбачене ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, зна­ти причину зупинки транспортного засобу, задав це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Поста­новою KM України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупи­няти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднен­ня довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони ви­користовуються з протиправною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання що­до додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів особи може бути підозра щодо громадянина у вчиненні ним право­порушення. Мені про будь-які підозри про вчинені мною пра­вопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти ви­ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служ­би Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулю­ють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також пору­шують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,


ПРОШУ:

1). Вжити заходів дисциплінарного характеру до службової (посадової) особи ДАІ, яка вчинила дії, що порушують законодавство, та керівників підрозділу ДАІ, які допускають такі порушення працівниками при організації несення ними служби;

2). Дати відповідь у порядку та у терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

«_»_20_р. (Підпис)

* * *
Прокурору_

(Підставити назву та адресу прокуратури/посади про­курора )

Від:_

(Підставити своїШБ та адресу)

заява

«_»__________________200_p.,___________________________

(підставити дату та місце подій) під час керування транспортним засобом__________________

(Підставити марку, модель, державний номерний знак) мене було зупинено співробітником ДАІ____________

(Підставити відомі дані співробітника ДАІ, - ШБ, звання та посаду, або номер нагрудного знаку, або номерний знак па­трульного транспортного засобу, тощо).

Зазначений співробітник ДАІ не представився (предста­вився нерозбірливо), на протиріччя вимогам ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі вже у процесі подальшого спілкування.

Коли я, забажавши реалізувати своє право, передбаче­не ч.І ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.14 «в» ПДР, знати причину зупинки транспортного засобу, поставив це питання працівнику ДАІ, то отримав відповідь: «Перевірка документів».

Зазначені дії співробітника міліції я вважаю незаконними з таких підстав.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою КМ України від 14 квітня 1997 р. № 341), а саме: пп..5 п.5 зазначеного Положення, Державтоінспекція має право: зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечен­ня безпеки дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з про­типравною метою.

Як видно з наведеного, цей перелік є вичерпним. Ніяких інших підстав для зупинки транспортного засобу зазначене Положення не знає і це недаремно.

У відповідності до ст.. 11 Закону України «Про міліцію», міліція має право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання що­до додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Тобто єдиною підставою для перевірки документів осо­би може бути підозра громадянина у вчиненні правопору­шення. Мені про будь-які підозри у вчинені правопорушення співробітником міліції повідомлено не було.

У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові (службові) особи органів державної влади можуть діяти ви­ключно у межах, способом та у порядку, що прямо передбачені законом.

Своїми діями співробітник міліції порушив й вимоги п.3.3 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служ­би Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 № 111) щодо забезпечення безперебійного руху транспортних засобів.

Вочевидь, що безпричинні або з тих причин, що не передбачені законодавством, зупинки транспортного засобу, порушують законодавство, нормативні документи, які регулю­ють діяльність підрозділів ДПС та МВС взагалі, а також пору­шують мої права, як учасника руху.

На підставі викладеного, керуючись стст. 5-7 Закону України «Про звернення громадян»,

Вважаю, що таке істотне порушення вимог законодав­ства щодо громадянина з боку співробітника міліції є переви­щенням з його боку службових повноважень, а отже, утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.365 КК України. З іншого боку, допущення керівництвом відповідного підрозділу ДАІ таких порушень з боку працівників останнього, є службо­вою недбалістю, що утворює склад злочину, передбаченого ч.І ст.367 КК України.

На підставі викладеного, керуючись стст.94,95,97 КПК України,


ПРОШУ:

Вжити заходів прокурорського реагування відносно працівника міліції.

«_»_________20_р. (Підпис)

* * *
ПРОЇЗД ПІШОХОДНОГО ПЕРЕХОДУ

Начальнику_________________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від__________________________

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову____________________________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.І ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то не-надання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначено­го переходу.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та об­ставинам справи з таких підстав.

У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуа­ру (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до за­значеного переходу.

П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, як­що на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного пе­реходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі ру­ху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховую­чи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п. 1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Бо­ковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних озна­кам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для за­стосування даного пункту.

Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушен­ня та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам ха­рактер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказа-. ми по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопору­шення не можна.

Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: _________________________________________________________________

(вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків),

посилаючись на те, що вони ніби-то є зацікавленими осо­бами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають вста­новленню по даній справі. Вочевидь, що безпосередній оче­видець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризу­ють особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні дміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За та­ких умов мої права при такому розгляді справи грубо поруше-о. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за в ідсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»______________20_р. (Підпис)

* * *
ПЕРЕВИЩЕННЯ ШВИДКОСТІ

Начальнику__________________________

(Вказати реквізити УДАІрегіону)

Від__________________________________

(Вказати свої прізвище, ім'я, по батьові, адресу)

На постанову______________________________

(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, - прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч.З ст.122 КпАП України,

СКАРГА

Зазначену постанову винесено щодо мене співробітником ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху.

Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам за­кону та підлягає скасуванню з таких підстав.

У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості са­ме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби­то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мо­го автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.

При цьому у момент, близкий до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль (вказати марку та/або номерний знак).

У відповідності до стст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, де його результат може бути використаний у якості до­казу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.

Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.

Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ мені не повідомив, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.

Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого пе­ревищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

Співробітник ДАІ знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив транспортний засіб, у межах дії відповідного обмеження швидкості (вказати населений пункт або дію знаку обмеження швидкості), але у момент вимірювання транспор­тний засіб знаходився до зазначеного знаку. Тобто дія зазначе­ного обмеженя на нього не розповсюджувалася.

Співробітник ДАІ зупинив транспортний засіб після перехрестя, яким закінчується зона дії знаку обмежен­ня швидкості (відповідно до опису знаку 3.29 у додатку 1 «Дорожні знаки» до ПДР).

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до опису та­блички 7.2.1 вона може тільки зменшувати, а не збільшувати зону дії заборонного знаку, а отже, немає підстав для збільшення зони дії вказаного знаку поза перехрестя.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризу­ють особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За та­ких умов мої права при такому розгляді справи грубо поруше­но. Про що я зазначав у протоколі.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»____________ _20_р. (Підпис)

* * * * * * *


СТВОРЕННЯ АВАРІЙНИХ ОБСТАВИН

До________________________.-

(підставити назву суду)

Від________________________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)


У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст.. 122 чА КпАП України

СКАРГА

На мене складено протокол про адміністративне право­порушення за те, що ніби-то «_»_____________200_p., ке­руючи автомобілем_держ.№ _ на_ (підставити місце), _, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складе­но адмінпротокол, наприклад, «проїхав перехрестя на забо­ронний сигнал світлофора», або «виїхав на смугу зустрічного руху», або «не надав перевагу пішоходам, що рухалися н-регульованим пішохідним переходом», тощо, змусивши _ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку.

Насправді це не відповідає дійсності з таких підстав.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не ство­рювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною пере­ходу. Між тим, у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визна­чення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспор­тних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосову­ватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обста­новки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборон­ний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перети­нання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на до­зволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигна­лу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смуту зустрічного ру­ху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов до­датком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспорт­ного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недарем­но передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних пору­шень ПДР, а саме за такі, якими створено аварійну обстанов­ку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обста­новку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, як­що їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного пра­вопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх «зацікавленості». Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст..256 КпАП. За таких умов є необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме:______ _(підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

На підставі викладеного, керуючись ст. 268 КпАП України,


ПРОШУ:

Викликати у судове засідання та опитати особу, яка склала адміністративний протокол;

Викликати у судове засідання зазначених свідків;

Провадження у справі про адміністративне правопору­шення, передбачене ст..122 чА КпАП України, щодо мене, за­крити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопо­рушення.

«_»_________200_р. (Підпис)

Додаток: матеріали, що характеризують особу, на _аркушах.

* * *
До Апеляційного суду__________________

(підставити назву суду)

На постанову суді_______________________

(підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)

Від «_»___________________200_р.

(підставити дату)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ст. 122 ч.4 КпАП України

Від_______________________,

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, свою адресу)

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА (у порядку ст. 294 КпАП України)

Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то «_»_200_p., керуючи автомобілем __________ держ.№ _ на ________ (підставити місце події), _______________ (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складе­но адмінпротокол, наприклад, „проїхав перехрестя на забо­ронний сигнал світлофора", або „виїхав на смугу зустрічного руху", або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися не-регульованим пішохідним переходом", тощо, змусивши _________ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху - автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді ________ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення).

Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.

Створення аварійної обстановки, тобто необхідність інших учасників руху різко змінювати напрямок руху, швидкість руху, або вживати інших заходів для забезпечення безпеки, не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Далі варіанти:

1. Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не ство­рювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною пе­реходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебу-вають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визна­чення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспор­тних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосову­ватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обста­новки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

2. Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборон­ний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перети­нання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на до­зволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигна­лу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

3. Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного ру­ху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов до­датком 2 до ПДР (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспорт­ного засобу, що рухається зі швидкістю менше ЗО км/год.). І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Далі для всіх випадків:

Також слід зазначити, що ст.. 122 КпАП України недарем­но передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних по­рушень ПДР, саме за такі, якими створено аварійну обстанов­ку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які 6 дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обста­новку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, як­що їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст. 269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст. 272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст. 256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, разом із іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного пра­вопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.

Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Та­ким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопору­шення по справі відсутні.

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх «зацікавленості». Проте ст. 272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст. 256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме: _ (підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

Цього судом не було зроблено, що також негативно по­значилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.

За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст. 278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність складання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.

Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.

Так, у відповідності до ст. 268 КпАП, мене повинно бу­ло завчасно сповістити про дату та час судового засідання. В даному випадку про «завчасність» не може бути й мо­ви, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд спра­ви відбувся на наступний день після того, як було складе­но протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки сповістили мене не судовою повісткою, а так зва­ним «сповіщенням». Цей документ не має процесуальної фор­ми, не передбачений чинним законодавством, виданий не су­дом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.

Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ без­посередньо до суду, а не у встановленому відповідним норма­тивними актами порядку, зокрема, пп. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕР­ДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. № 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.

Нарешті, такою передачею справи до суду порушу­ються як вимоги ст. 257 КпАП, яка передбачає пересилан­ня у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Нака­зом ДСА України 27.06.2006 № 68), а саме таких пунктів:

2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі до­кументи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, прийма­ються, опрацьовуються та під підпис передаються за призна­ченням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.

2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Поса­довою інструкцією покладено обов'язки щодо приймання су­дових справ і кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого докумен­та реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надход­ження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1).

Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержан­ня матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник яко­го надсилається відправнику, а другий - долучається до одер­жаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконавця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журна­лу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.

Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи адмінматеріал не міг.

3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення та в алфавітному по­кажчику справ про адміністративні правопорушення. В алфавітному покажчику справ про адміністративні право­порушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне право­порушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.

І ці порушення не є суто формальними. Такий строк роз­гляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати доку­менти, які характеризують особу. Враховуючи викладені ви­ще аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.

Захід адміністративного стягнення також обраний із по­рушенням вимог закону. У цій частині постанова суду аб­солютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного до­воду, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними за­собами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині по­станова є голослівною та необгрунтованою. До того ж, та­кою, що явно порушує вимоги ст. 33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майново­го стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, то­що. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.

Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я «не працюю», хоча насправді це не відповідає дійсності.

З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності су­дового розгляду та порушив вимоги Постанов Пленуму Вер­ховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 № 11 - «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», яка у п.З передбачає, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляд ісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, по­вно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Від 23.12.2005 р. № 14 - «Про практику застосування су­дами України законодавства у справах про деякі злочини про­ти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а та­кож про адміністративні правопорушення на транспорті», яка п.24 передбачає:

- Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні пра­вопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких-притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників;

- Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне пра­вопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення;

- При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз;

- Зміст постанови судді має відповідати вимогам, перед­баченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мо­тиви відхилення інших доказів, на які посилався правопоруш­ник, чи висловлених останнім доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,


ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»_____________200__р. (Підпис)

Додатки:

1) . Копія постанови суду;

2) . Матеріали, що характеризують особу, на_аркушах;

3) . Довідка про склад сім'ї та документи про пільги, стан здоров'я членів сім'ї на_аркушах.

* * *
КЕРУВАННЯ АВТОМОБІЛЕМ У СТАНІ АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ

До________________

(підставити назву суду, його адресу)

Від_________________

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

У справі про адміністративне правопорушення,

передбачене ч. 1 ст. 1 ЗО КпАП України,

КЛОПОТАННЯ

Протокол про адміністративне правопорушення, передба­чене зазначеною нормою закону, щодо мене, складено за те, що ніби-то «_»__________-2000_р., я,__________ (підставити місце порушення, зазначене у протоколі), керуючи автомобілем__ (підставити марку та державний номер автомобіля), знаходився у стані сп яніння.

Вказаний протокол не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

Стосовно звинувачення у керуванні транспортним за­собом у нетверезому стані, слід вказати, що у цій частині огляд проведено із значними порушеннями нормативних актів, які регулюють цю процедуру, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.

Так, як на єдиний доказ мого перебування у такому стані, у протоколі є посилання на пробу із застосуванням трубки «Контроль тверезості».

Між тим, застосування такої трубки не є однозначним до­казом сп'яніння. Відомо, що трубка реагує на наявність ряду захворювань, аж до карієсу.

До того ж, відповідно до «Інструкції про порядок на­правлення громадян для огляду на стан сп'яніння в закла­ди охорони здоров'я та проведення огляду з використан­ням технічних засобів» (наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), у разі незгоди водія з наслідками перевірки за допомогою трубки «Контроль тверезості» (п.2.5 Інструкції), він направляється на медичний огляд у заклади охорони здоров'я. З наслідками перевірки я був незгоден. Але у даному випадку висновок про стан сп'яніння було зроблено тільки на підставі вказаної проби, що є незаконним.

До того ж, у протоколі про адміністративне правопору­шення вказано, що «огляд» за допомогою трубки проводився у присутності двохсвідків. Проте у графі протоколу «Свідки, поняті» дані цих осіб не вказані, що саме по собі говорить про порушення порядку проведення огляду.

Можна вказати про інші порушення під час проведен­ня перевірки із застосуванням трубки: не дали перевірити придатність до використання - наяність або відсутність механічних пошкоджень, її герметичність, наявність вкра­плень у наповнювачі та пересипання його по трубці, гарантійний строк придатності та інші порушен­ня вимог паспорта, що додається до неї підприємством-виготовлювачем.

Упаковка трубки була пошкоджена, свідки трубку не оглядали, індивідуальний мундштук одноразового вико­ристання доставав з упаковки не самостійно, надівав його на протилежний кінець трубки не самостійно. Все це робив працівник ДАІ.

У відповідності ж до положень зазначеної Інструкції, ре­зультати огляду на стан сп'яніння, які отримані із порушенням зазначеного порядку, є недійсними (п.3.10 Інструкції).

Слід зазначити і те, що сам факт визнання у пояснен­нях до адмінпротоколу вживання за тривалий час до скла­дання протоколу незначної кількості спиртних напоїв ще не може бути доказом наявності стану сп'яніння саме у мо­мент керування транспортним засобом та складання про­токолу, оскільки відповідно до Інструкції про порядок на­правлення громадян для огляду на стан сп'яніння в закла­ди охорони здоров'я та проведення огляду з використан­ням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 р. за № 55/591), такий стан може визначатися тільки шляхом, прямо передбаченим у цій інструкції.

Сам факт вживання за тривалий час незначної кількості спиртних напоїв не може бути таким доказом ще й тому, що сп'яніння до того часу могло минути, а алкоголь - бути виве­дений з організму. Саме наявність або відсутність цього стану і має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції. Без цього вважати доведеним наявність такого ста­ну не можна у будь-якому разі.

Інший варіант:

Дії співробітників ДАІ були незаконними внаслідок то­го, що мене було затримано не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч. І це саме по собі є грубим порушенням моїх прав, не кажучи вже про те, що співробітниками ДАІ щодо мене було застосовано насильство, для чого, у відповідності із нормами Закону України «Про міліцію», не було жодних підстав

Зазначені обставини можуть бути підтверджені пояснен­нями свідків, а саме:_____________ (вказати прізвища, імена, по батькові, домашні адреси свідків) На підставі викладеного, керуючись ст..268 КпАП України,


ПРОШУ:

Викликати та опитати у судовому засіданні зазначених свідків;

Викликати та опитати у судовому засіданні лікаря-нарколога, яким проводився медичний огляд;

Викликати та опитати у судовому засіданні співробітника міліції, яким складено протокол про адміністративне правопорушення;

Справу про адміністративне правопорушення щодо мене за­крити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

«_»______________200_р. Підпис

Додатки:

Медична документація на_аркушах;

Характеристика;

Документи про сімейний стан (наявність утриманців, членів сім'ї, які потребують переміщення автомобілем за ста­ном здоров'я, тощо).

* * *
ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ

До______________________

(Підставити назву суду)

Позивач: __________________

(Підставити свої прізвище, ім'я, по батькові, адресу)

Відповідач:_________________,

(Підставити дані органу ДАІ, де працює посадова особа, що склала протокол, та адресу, при наявності - телефон)

* * *
ПОЗОВНАЗАЯВА

(у справі за адміністративним позовом).

Звільнено від сплати судового збору відповідно

до ст..288 КпАП України

«_»_______________20_р. посадовою (службовою) особою відповідача -_____________ (підставити дані посадової особи, яка винесла постанову) винесено постанову у справі про адміністративне право­порушення, передбачене ст..__ _, щодо мене. (підставити статтю та частину статті КпАП України)

Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.

(Вказати аргументи про невідповідність закону та об­ставинам справи постанови, взяті з наведених скарг, за­лежно від характеру правопорушення, за яке складено адмінпротокол.)

З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними. Документи складені із значними процесуальними порушеннями, протокол вступає у протиріччя з постановою про адміністративне правопорушення.

До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов'язок доказу правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.

Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача - суб'єкта влад­них повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Та­ку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.З Закону України «Про міліцію», заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст.. 1172 ЦК України, несе відповідальність за дії* свого працівника при виконанні службових обов'язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Матеріальна шкода полягає у _______________

(Підставити обставини, які обумовлюють матеріальну шкоду, докази, якими вона підтверджується, та суму спричиненої матеріальної шкоди.)

та складає ___________

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене бу­ло необгрунтовано винесено постанову, мене необгрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено по­станову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із вине­сення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стре­совою, і кожне судове засідання у справі призводить до погли­блення цього стресу. Причинену мені таким чином мораль­ну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у

(Підставити суму, у яку позивач оцінює моральну шкоду.) На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,


ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та по­садову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;

2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а спра­ву про адміністративне правопорушення щодо мене закри­ти, за відсутністю у моїх діях складу такого правопору­шення.

3. На відшкодування матеріальної шкоди стягнути з відповідача на мою користь__ _________ (Підставити суму.)

4. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на мою користь _______________(Підставити суму.)

«_»___________200_р. (Підпис)

Додатки:

1. Копія позовної заяви;

2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на__аркушах.

3. Документи на підтвердження факту спричинення та розміру матеріальної шкоди на_аркушах. (Вказати, які документи.)


ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

01011, м.Київ, вул. Різницька, 13/15

№ 07/1/2 - 165 від 02.07.09

Начальнику Департаменту Державної

автомобільної інспекції Міністерства

внутрішніх справ України

генерал-майору міліції

Коломійцю С. Г.

Генеральна прокуратура України. Припис про усунення порушень закону припритягненні осіб до адміністративної відповідальності

У зв’язку з виконанням органами Державтоінспекції України вимог Закону України «Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України щодо вдосконалення ре­гулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорож­нього руху», застосуванням працівниками ДАІ технічних засобів при виявленні порушень Правил дорожнього ру­ху суттєво покращилася ситуація на автошляхах країни. Во­дночас до органів прокуратури надходять численні звер­нення громадян з питань порушень закону про притяг­нення до відповідальності за адміністративні правопо­рушення, зафіксовані за допомогою радіолокаційного відеозаписуючого технічного засобу «Візир».

Установлено, що працівниками Державтоінспекції України у разі виявлення порушень Правил дорожнього ру­ху водіями транспортних засобів, зафіксованих за допо­могою вимірювача швидкості «Візир», постанови у спра­вах про адміністративні правопорушення виносяться без складання протоколів та участі осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності.

Разом з тим відповідно до ст.258 КУпАП посадові особи органів ДАІ мають право застосовувати безпротокольну фор­му фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюю­чих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За інформацією ДП «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «Візир» не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.

Таким чином, застосування цього технічного за­собу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягуються до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст.258, 254, 268 КУ­пАП і суттєво порушує конституційні права громадян.

Тільки у Донецькій та Тернопільській областях за позо­вами громадян судами з цих підстав скасовано понад 100 по­станов працівників ДАІ, винесених за результатами розгляду справ щодо адміністративних правопорушень, зафіксованих вимірювачем швидкості «Візир».

Враховуючи, що наведені порушення закону мають яв­ний, очевидний характер, перешкоджають здійсненню працівниками Державтоінспекції накладених на них законом основних обов’язків, завдають істотної шкоди інтересам гро­мадян, керуючись ст.22 Закону України «Про прокуратуру», –

ВИМАГАЮ:

1. Припинити практику винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення, зафіксовані за допомо­гою вимірювача швидкості «Візир», без складання протоколів та без участі осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності.

2. Припис підлягає невідкладному розгляду, про що повідомити Генеральну прокурату України в десятиденний строк із моменту його вручення.

Заступник

Генерального прокурора України Т.Корнякова

Міністерство внутрішніх справ України Розпорядження 21.05.2009 м. Київ № 466. «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису»

Із 17 листопада 2008 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдо­сконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпе­ки дорожнього руху». Нові норми законодавства та відповідна організація роботи підрозділів ДАІ з його виконання стали го­ловними чинниками зниження рівня аварійності на вулично-дорожній мережі України.

Від початку цього року вдалося зберегти життя 894 осіб та попередити травмування ще 6 тис. осіб. Разом з тим основною формою профілактики правопорушень залишається нагляд за дорожнім рухом та своєчасне виявлення і попередження пору­шень Правил дорожнього руху його учасниками. При цьому ве­лику роль у підвищенні ефективності нагляду за дорожнім ру­хом відіграє застосування сучасних технічних засобів, у тому числі радіолокаційних відеозаписувальних вимірювачів швидкості.

Проте останнім часом у засобах масової Інформації оприлюд­нено різного виду інформацію щодо недосконалої організації ро­боти підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень з викори­станням указаних технічних засобів, а також їх невідповідності існуючим світовим стандартам. При цьому зверталася увага на безпідставність зупинення транспортних засобів, несення служ­би в місцях необгрунтованого обмеження швидкості, неналежну якість складання адмінпротоколів, постанов у справі та формуван­ня адмінматеріалів.

З метою вдосконалення роботи підрозділів Державтоінспекції з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та підвищення ефективності нагляду за дорожнім рухом

ВИМАГАЮ:

1. Начальникам ГУМВС, У MB С України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

1.1. Забезпечити під час здійснення контролю за дотриман­ням водіями ПДР з використанням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису несення служби працівниками ДАІ виключ­но у форменому одязі, з нагрудним знаком та на службовому автомототранспорті.

1.2. Не допускати випадків здійснення контролю за дотри­манням водіями правил дорожнього руху із місць, закритих для візуального огляду учасникам дорожнього руху (об'єкти дорож­нього сервісу, зелені насадження тощо).

1.3. Забезпечити безумовне виконання вимог наказу МВС №1111/2006, зокрема, щодо виключення випадків безпідставного зупинення транспортних засобів.

1.4. Виключити випадки документування порушень встанов­леного швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його по­чатку.

1.5. Зобов'язати працівників ДПС ДАІ перед початком ро­боти з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості «ВИЗИР» робити знімки службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості та в разі необхідності долуча­ти до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації по­рушення.

1.6. Виключити випадки складання відносно водіїв транспор­тних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої ви­ни чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).

1.7. У ході документування порушень правил дорожньо­го руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, то мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, до винесеної постанови додавати 3-4 знімки зафіксованого порушен­ня правил дорожнього руху. Знімки повинні містити інформацію про місце, час скоєння порушення, чітке зображення автомобіля порушника.

1.8. Не допускати випадків документування порушень ПДР, якщо порушення скоєне внаслідок неналежного утримання до­рожнього покриття (виїзд на зустрічну смугу для об'їзду перешкод, ям тощо).

1.9. Ужити заходів щодо облаштування спеціальними інформаційними щитами ділянок вулично-дорожньої мережі, де здійснюється контроль за дотриманням водіями ПДР з вико­ристанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

1.10. З метою профілактики порушень правил дорожньо­го руху організувати та забезпечити виставлення на дорожньо-шляховій мережі муляжів приладів фото- і кінозйомки, відеозапису, забезпечивши при цьому їх передислокацію не рідше одного разу на тиждень.

1.11. Зобов'язати працівників Державтоінспекції під час ви­несення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

1.12. У ході документування дорожньо-транспортних при­год виключити випадки неякісного оформлення матеріалив ДТП (унесення в схеми ДТП неправдивої, помилкової або неповної інформації, неврахування показів свідків, очевидців), що призво­дить до поверхового та необ'єктивного розгляду таких справ.

1.13. Організувати перевірки силами створених груп з контро­лю за станом дотримання працівниками ДПС установленого по­рядку несення служби.

1.14. Спільно з представниками дорожніх та комунальних організацій провести ревізію всіх дорожніх знаків 3.29 «Обмежен­ня максимальної швидкості», установлених на вулично-дорожній мережі регіону, за наслідками якої визначитися з необхідністю за­стосування кожного дорожнього знака.

Щодо кожної ділянки вулично-дорожньої мережі, де значен­ня максимально дозволеної швидкості менше, ніж визначено Пра­вилами дорожнього руху, разом з власниками вулично-дорожньої мережі підготувати висновок з обґрунтуванням установленої швидкості руху. Особливу увагу при цьому приділити автомобільним дорогам загального користування державного зна­чення та магістральним вулицям населених пунктів.

1.15. Ужити заходів стосовно термінового демонтажу тих дорожніх знаків, які встановлені з порушенням державного стан­дарту та вводять необгрунтовані обмеження для учасників дорож­нього руху.

1.16. З урахуванням вимог пункту 12.8 Правил дорожньо­го руху вийти з пропозиціями до власників вулично-дорожньої мережі щодо підвищення на магістральних вулицях населених пунктів максимально дозволеної швидкості руху до 80 км/год шля­хом установлення відповідних дорожніх знаків.

1.17. На ділянках доріг загального користування держав­ного значення, які проходять через населені пункти, спільно із представниками місцевих органів виконавчої влади визначи­тися щодо можливості заміни дорожніх знаків 5.45 (5.46) «По­чаток (кінець) населеного пункту» (білий фон) на дорожні зна­ки 5.47 (5.48) «Початок (кінець) населеного пункту» (синій фон). У випадку позитивного рішення власникам вулично-дорожньої мережі направити подання щодо проведення на зазначених ділянках доріг робіт з:

- відновлення (влаштування) зовнішнього освітлення, у пер­шу чергу в місцях розташування пішохідних переходів;

- позначення наземних пішохідних переходів червоно-білою дорожньою розміткою та транспортними світлофорами типу 7 (із сигналами жовтого кольору); нанесення на підходах до пішохідних переходів шумових смут; відновлення (установлення) транспорт­ного огородження на розділювальній смузі та пішохідного ого­родження на узбіччях доріг; упровадження інших заходів щодо підвищення безпеки дорожнього руху.

1.18. Вийти з ініціативою до органів місцевого самовряду­вання щодо забезпечення фінансування впровадження пра­цюючих в автоматичному режимі стаціонарних спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису для нагляду за дорожнім рухом та фіксації правопо­рушень у сфері безпеки дорожнього руху за рахунок коштів, що надходять до місцевих бюджетів від сплати штрафів.

1.19. Узяти на особистий контроль юридичне супроводжен­ня в судах справ у частині, що стосується оскарження накла­дених стягнень за правопорушення, зафіксовані з використан­ням показань спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

1.20. Для забезпечення належного захисту в судах інтересів органів внутрішніх справ організувати вивчення представни­ками органів внутрішніх справ, які беруть участь у судових роз­глядах, нормативно-правової бази використання вимірювача швидкості радіолокаційного відеозаписувального приладу «ВИ­ЗИР», у тому числі його тактико-технічних характеристик та можливостей. Виключити випадки неявки вказаних осіб у судові органи в терміни, указані в судових повістках.

1.21. З метою забезпечення якісного документування ви­явлених порушень ПДР, матеріалів дорожньо-транспортних пригод організувати вивчення в системі службової підготовки з прийняттям заліків вимог наказу МВС від 29.02.2009 №77 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівни­ками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 24.04.2009 за № 374/16390.

1.22. Про виконання вимог цього розпорядження доповісти в ДДАІ до 1 червня 2009 року.

2. Начальникові ДДАІ МВС України генерал-майору міліції Коломійцю С.Г.:

2.1. До 01.06.2009 розробити єдиний зразок інформаційного щита з попередженням водіїв про те, то контроль за дотриманням правил дорожнього руху здійснюється за допомогою засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

2.2. Спільно з представниками ЗМІ організувати проведен­ня рейдів з документування порушень правил дорожнього ру­ху водіями за допомогою вимірювача швидкості радіолокаційного відеозаписувального приладу «ВИЗИР». Забезпечити висвітлення результатів проведеної роботи в засобах масової інформації.

2.3. Для створення позитивного іміджу працівника Державтоінспекції налагодити тісну співпрацю з громадськими організаціями, у тому числі спілкою автомобілістів при Кабінеті Міністрів України.

2.4. Організувати проведення контрольних перевірок вико­нання даного розпорядження.

2.5. До 15 червня 2009 року на підставі отриманих доповідей особисто доповісти Міністрові про виконання вимог цього розпо­рядження.

3. Контроль за виконанням даного розпорядження покла­сти на заступника Міністра генерал-лейтенанта міліції Савчен-ка О.І. та ДДАІ (Коломієць С.Г.).

Т.в.о. Міністра генерал-лейтенант міліції М.М.Клюев

Міністерство внутрішніх справ України Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (№77)

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства внутрішніх справУкраїни 26.02.2009 № 77

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009р. за № 374/16390

І. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає процедуру оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС (далі -Державтоінспекція МВС) матеріалів про адміністративні пору­шення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тимчасо­вого затримання транспортного засобу, здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження держав­ного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб та організацію діловодства в підрозділах Державтоінспекції МВС з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

1.3. Основні терміни, що використовуються в цій Інструкції, мають таке значення:

повторність правопорушення - повторне вчинення про­тягом календарного року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частинами третьою та шо­стою статті 121, частиною другою статті 128, частиною другою статті 130 КУпАП та визначається за фактами винесених поста­нов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які пе­редбачена частиною третьою статті 130 КУпАП);

посадова особа - начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції МВС, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов'язки, а також працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання;

сталий орієнтир - стаціонарно встановлений об'єкт (кут будівлі або павільйону зупинки маршрутних транспор­тних засобів, дорожній знак 5.60 «Кілометровий знак», опо­ра електропередач, об'єкт дорожнього сервісу, порядковий еле­мент інженерної конструкції дороги тощо), який має свою на­зву, порядковий номер, іншу видиму відмінність серед подібних об'єктів та розташований вздовж вулиці або смуги відведення дороги. Сталим орієнтиром не є дерева, кущі, транспортні за­соби, які стоять, тимчасові споруди або конструкції, пересувні торговельні споруди, огорожі будівельних майданчиків або місць проведення дорожніх робіт, інші об'єкти, розташування яких на місцевості в подальшому неможливо об'єктивно визначити, чи геометрія, розміри або місце розташування яких можуть з часом змінюватися.

II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення

2.7. Під час вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (частина пер­ша статті 36 КУпАП). У цьому випадку посадова особа накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які вона має право розглядати.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопору­шень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (частина друга статті 36 КУпАП).

2.8. Справи про адміністративні правопорушення розгляда­ються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім випадків фіксації правопорушення за до­помогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (Стаття 258 КУпАП). Під час відсутності цієї особи справу може бу­ти розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Стаття 268 КУпАП).

Якщо при складанні протоколу порушника не було повідомлено про місце і час розгляду справи, йому за місцем проживання (роботи) надсилається рекомендованим листом повідомлення про запрошення до підрозділу Державтоінспекції

2.9. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на на­дання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами пере­кладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється проваджен­ня; оскаржувати постанову в справі.

Потерпілий має право знайомитися з матеріалами спра­ви, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, мають право знайомитися з матеріалами спра­ви; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запро­сила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

2.10. Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

2.10.1. Відсутність події і складу адміністративного правопо­рушення.

2.10.2. Недосягнення особою на момент учинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

2.10.3. Неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

2.10.4. Вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

2.10.5. Видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення.

2.10.6. Скасування акта, який установлює адміністративну відповідальність.

2.10.7. Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

2.10.8. Наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постано­ви компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи.

2.10.9. Смерть особи, стосовно якої було розпочато провад­ження в справі.

2.14. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими зако­нами України. При накладенні стягнення враховуються харак­тер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (Стаття 33 КУпАП).

2.15. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушен­ня, звільняється від адміністративної відповідальності з пере­дачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудо­вого колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого пра­вопорушення і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до неї доцільно застосувати захід громадського впливу (Стаття 21 КУпАП).

2.16. Розглянувши справу про адміністративне правопо­рушення, посадова особа виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, що­до якої розглядається справа, та транспортний засіб, його но­мерний знак; опис обставин, установлених при розгляді спра­ви; зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушен­ня повинна містити вирішення питання про вилучені речі і до­кументи, а також інформацію про порядок і строк її оскарження.

2.22. У разі скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення внаслідок її неправомірного винесення за даним фактом проводиться службова перевірка. Стосовно винної посадової особи відповідно до положень Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» вживаються заходи дисциплінарного впливу, відомості про які додаються до матеріалів перевірки.

III. Виконання постанов в справах про адміністративні правопорушення

3.1. Постанова в справі про адміністративне правопорушен­ня виконується уповноваженим на те органом у порядку, уста­новленому КУпАП та іншими законами України.

У разі винесення кількох постанов у справах про адміністративні правопорушення щодо однієї особи кожна по­станова виконується окремо (Стаття 300 КУпАП).

3.2. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного право­порушення) здійснюється в порядку, встановленому законом (Стаття 301 КУпАП)

3.3. За наявності обставин, зазначених у пунктах 5,6,9 статті 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, припиняє її вико­нання (Стаття 302 КУпАП).

Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначено статтею 303 КУпАП.

3.4. Постанова в справі про адміністративне правопорушен­ня, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попе­редження, виконується органом (посадовою особою), який виніс таку постанову.

Якщо постанова в справі про адміністративне правопору­шення у вигляді попередження виноситься за відсутності поруш­ника, йому вручається копія такої постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 КУпАП.

3.5. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як че­рез п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови в справі про адміністративне правопорушення, а в разі оскарження або опро-тестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задо­волення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного право­порушення, вноситься порушником в установу банку України (Стаття 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу в строк, установ­лений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення супровідним листом надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, установленому законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче про­вадження» постанова, що направляється до органу державної виконавчої служби, повинна бути скріплена печаткою підрозділу, який його надіслав.

Копії постанови, супровідного листа про надсилання поста­нови для примусового виконання та квитанція про сплату штра­фу чи копія платіжного доручення долучаються до матеріалів справи.

3.7. Постанова в справі про адміністративне правопору­шення, за якою стягнуто штраф, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс таку поста­нову.

3.8. У разі винесення постанови суду про позбавлен­ня права керування транспортним засобом тимчасово вилуче­не посвідчення водія особі, стосовно якої застосовано вказаний захід адміністративного стягнення, не повертається на термін по­збавлення права керування транспортним засобом.

3.9. Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи або про заміну по­збавлення права керування транспортним засобом іншим адміністративним стягненням (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 КУпАП), вилучене посвідчення водія повертається

особі, у якої його було вилучено.

3.10. Водії транспортних засобів вважаються позбавле­ними права керування транспортним засобом з дня набрання чинності постановою про позбавлення цього права. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі докумен­та, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлен­ня спеціального права особі, стосовно якої застосовано вка­зане адміністративне стягнення, повертаються вилучені в неї документи відповідно до чинного законодавства. Вилуче­не посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державтоінспекції МВС іспитів для отримання права керування.

3.11. Посвідчення водія, вилучене в порядку, передбаче­ному статтями 317 та 318 КУпАП, зберігаються в підрозділах реєстраційно-екзаменаційної роботи за місцем проживання по­рушника.

IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

4.1. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпе­чення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.

4.2. До протоколу про адміністративне правопорушення до­лучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 (створення аварійної обстановки), частиною третьою статті 123, частинами першою-четвертою статті 130 КУпАП (алкоголь­не сп'яніння), наявність свідків є обов'язковою; акт перевірки технічного стану транспортного засобу; акт огляду та тимчасо­вого затримання транспортного засобу. У разі тимчасового ви­лучення посвідчення водія (Стаття 265-1 КУпАП), талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (Стаття 265-3 КУпАП) робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопору­шення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і осо­бою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписаний також цими особа­ми. У разі відмови порушника від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків. Особа, яка вчи­нила адміністративне правопорушення, має право подати по­яснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викла­сти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучають­ся до протоколу.

4.3. При вчиненні особою будь-якого з порушень, перед­бачених частинами першою-шостою статті 121 (Порушен­ня водіями правил експлуатації транспортних засобів, пра­вил користування ременями безпеки або мотошоломами), ча­стинами першою, другою статті 128 (Випуск на лінію транс­портних засобів, технічний стан яких не відповідає встанов­леним вимогам або без необхідних документів, передбаче­них законодавством) та частинами першою-третьою статті 130 КУпАП (Керування транспортними засобами у стані ал­когольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впли­вом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), за кожне порушення складається окремий протокол про адміністративне правопорушення.

V. Особливості оформлення матеріалів щодо адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП

5.1. Водії таЧншї особи, які керують транспортними засоба­ми, стосовно яких є достатні підстави вважати, що вони перебу­вають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх ува­гу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керуван­ня цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольно­го, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впли­вом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).

5.2. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, нар­котичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

5.3. Результати огляду, проведеного в присутності двох свідків працівником Державтоінспекції МВС з використан­ням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосуван­ня МОЗ і Держспоживстандартом, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі проведення огляду в закладах охорони здоров'я вис­новок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення.

5.4. У разі відмови водія транспортного засобу від про­ведення огляду в закладі охорони здоров'я посадова особа Державтоінспекції МВС в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у яко­му зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

VI. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке пе­редбачена статтею 124 КУпАП

6.1. У разі порушення учасниками дорожнього руху пра­вил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспор­тних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушен­ня стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП, що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником Державтоінспекції МВС; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів та засобів фо­то- і відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прий­няття рішення в справі.

У випадках, коли учасникам ДТП заподіяно тілесних ушкод­жень, викликається слідчий для проведення огляду місця події відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Одночасно на місці оформлення відповідних документів про адміністративні правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження транспортних засобів. Копія схеми або фотографії з місця ДТП надаються учасникам пригоди за їх письмовою за­явою в підрозділі Державтоінспекції МВС, працівники якого оформили зазначене ДТП.

На схемі місця ДТП повинні бути графічно зображені та зафіксовані такі об'єкти: ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжи­на слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та пред­мети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини та ін.), що відокремилися від транспортно­го засобу,відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту то­що; координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів; ширина проїзної частини разом з роздільними сму­гами; ширина тротуарів, узбіччя; розміри ділянок з різним ста­ном дорожнього покриття; розміри та розміщення дефектів до­рожнього покриття; розташування дорожньої розмітки; роз­ташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов'язковому порядку в схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображе­них на схемі.

На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник транспортного засобу; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які ста­лися внаслідок ДТП.

Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

6.2. Складена на місці пригоди схема місця ДТП долучається до матеріалів справи. Зазначена схема підписується особами, які брали участь у ДТП, а також працівником Державтоінспекції МВС, який її склав.

6.3. Якщо на місці ДТП працівник Державтоінспекції МВС не може об'єктивно визначити особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, або відсутні прямі докази її вини, оформлені матеріли ДТП протягом до­би передаються для подальшого розгляду інспектору з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС, на території обслуговування якого сталася пригода, або особі, яка виконує його обов'язки.

6.4. Інспектор з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особа, яка виконує його обов'язки, під час розгляду матеріалів ДТП повинен в найкоротший, але не більше одного місяця з моменту скоєння ДТП, термін, установити всі обстави­ни її скоєння, ужити інших заходів щодо об'єктивного визначен­ня особи (осіб), яка (які) скоїли адміністративне правопорушен­ня, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої осо­би (осіб) протокол (и) про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний термін надіслати його до відповідного суду.

6.5. Якщо для об'єктивного розгляду матеріалів ДТП необхідне залучення експерта, інспектором з дізнання підрозділу Державтоінспекції МВС або особою, яка виконує його обов'язки, у триденний термін з моменту скоєння ДТП готується відповідний лист до регіонального підрозділу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС з переліком питань, які треба з'ясувати для прийняття об'єктивного рішення в справі.

6.6. Якщо внаслідок ДТП немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці об­ставин скоєного) можуть прибути до найближчого підрозділу Державтоінспекції МВС або в орган чи підрозділ міліції, на території обслуговування якого сталася пригода, для оформлен­ня відповідних матеріалів, попередньо склавши самостійно схему місця ДТП та підписавши її особисто.

Працівник Державтоінспекції МВС здійснює огляд транс­портних засобів та діє відповідно до вимог цієї Інструкції. Схема місця ДТП, складена водіями транспортних засобів, долучається до матеріалів справи.

6.7. При складанні схеми місця ДТП рекомендується: засто­совувати спеціальні креслярські приладдя (лінійки, лекала тощо); користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об'єктів та умовними позначками; не порушувати масштабу зо­браження; деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди; вико­ристовувати винесення фрагментів за схему.

VII. Порядок здійснення тимчасового вилучення посвідчення водія

7.1. У разі вчинення водієм порушення, за яке відповідно до статті 265-1 КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспор­тними засобами, працівник Державтоінспекції МВС тимчасо­во вилучає посвідчення водія до набрання законної сили по­станови в справі про адміністративне правопорушення і видає

тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засо­бами терміном дії три місяці. Талон до посвідчення водія не вилучається, але при цьому не дає права на керування транспор­тними засобами без посвідчення водія або без тимчасового до­зволу на право керування транспортними засобами. Про тим­часове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У тимчасовому дозволі на право керування транспортним засобом з лицьового боку гасяться (перекреслюються) категорії транспортних засобів, право на керування якими водій не має, проставляються дата тимчасового вилучення посвідчення водія, посада, прізвище працівника Державтоінспекції МВС, а також робляться такі записи:

7.2.1. У графі «Дата складання» вказується дата (день, місяць, рік) вчинення правопорушення (наприклад, 06.05.2009).

7.2.2. У графі «Стаття КУпАП» вказується Стаття Кодек­су України про адміністративні правопорушеннята части­на цієї статті, якою передбачена відповідальність за порушення (наприклад, частина перша статті 130 КУпАП).

7.2.3. У графі «Серія, номер нагрудного знака» вказують­ся серія та номер нагрудного знака працівника Державтоінспекції МВС, який склав протокол про адміністративне правопорушення.

7.2.4. У графі «Серія, номер протоколу про адміністративне правопорушення» вказуються серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником

Державтоінспекції МВС.

7.3. У разі скоєння адміністративного правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, осо­бою, у якої посвідчення водія тимчасово вилучено за попереднє (попередні) адміністративне правопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, виданий у першому випадку, не поновлюється. У відповідних графах тим­часового дозволу на право керування транспортним засобом працівником Державтоінспекції МВС робляться відмітки за фак­том виявленого правопорушення.

7.4. Втрачений тимчасовий дозвіл поновлюється в підрозділі Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживання власника до­зволу після документального підтвердження інформації про йо­го попередню видачу.

7.5. У разі вчинення особою, якій уже видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, повторно­го адміністративного правопорушення, за яке передбачено по­збавлення такого права, цій особі новий дозвіл видається ли­ше після закінчення терміну дії попереднього дозволу, але на термін не більше трьох місяців з моменту скоєння такого пра­вопорушення.

7.6. Повторні тимчасові дозволи на право керування транс­портним засобом видаються інспектором з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району за місцем проживан­ня правопорушника або особою, яка виконує його обов'язки.

7.7. Облік видачі та використання тимчасових дозволів на право керування транспортним засобом ведеться в Журналі обліку надходжень та витрати бланків суворого обліку. Зіпсовані, повернуті або такі, що мають друкарський брак, бланки дозволів знищуються та списуються з обліку відповідно до чинного зако­нодавства.

7.8. Після закінчення тримісячного строку тимчасового ви­лучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушен­ня не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернен­ня особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

VIII. Тимчасове затримання транспортних засобів

8.1. Тимчасове затримання транспортного засобу посадовою особою Державтоінспекції МВС проводиться у випадках, перед­бачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопору­шення, і передбачає примусове припинення використання тако­го транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставления на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешко­ди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102.

Функціонування спеціальних майданчиків і стоянок Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів забезпечується МВС.

Органи місцевого самоврядування можуть виділяти у межах населених пунктів підрозділам Державтоінспекції МВС земельні ділянки для створення спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

8.2. Про тимчасове затримання транспортного засобу (блокування) працівником Державтоінспекції МВС робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопору­шення, і в присутності свідків та працівника, якому передається транспортний засіб для транспортування, складаються прото­кол про адміністративне правопорушення та акт огляду та тим­часового затримання транспортного засобу. У разі застосуван­ня блокування транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, яка прийняла таке рішення, на лобово­му склі автомобіля у видному місці залишається повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу.

8.3. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. За транс­портування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції МВС справляється плата відповідно до наказу МВС, Мінфіну та Мінекономіки від 05.10.2007 № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів пла­ти за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за № 1235/14502.

Після закінчення триденного строку тимчасового затри­мання транспортного засобу особа має право звернутися до Державтоінспекції МВС зі зверненням щодо повернення їй тим­часово затриманого транспортного засобу.

Подання особою такого звернення є обов'язковим для йо­го виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

У черговій частині підрозділу або в разі відсутності чергової частини у відділенні Державтоінспекції МВС інспектором з адміністративної практики або особою, на яку покладені такі обов'язки, ведеться Журнал обліку тимчасово затриманих (забло­кованих або доставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспортних засобів.

Посадові особи, зазначені в частинах другій та третій статті 222 КУпАП, після здійснення відповідних перевірок за наявними інформаційними базами Державтоінспекції МВС повертають транспортний засіб його власнику (співвласнику) або уповноваженій ним особі, про що робиться відмітка в Журналі обліку тимчасово затриманих (заблокованих або до­ставлених на спеціальний майданчик чи стоянку) транспор­тних засобів.

IX. Тимчасове вилучення талона про проходження дер­жавного технічного огляду

9.1. У разі експлуатації транспортного засобу, що має несправності гальмової системи, рульовогоуправління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної по­ри доби), або не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановле­них правил експлуатація його забороняється, або переобладна­ний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду, працівник Державтоінспекції МВС тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду.

9.2. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення за­тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1086.

9.3. За фактом виявлення порушень, передбачених ча­стинами третьою, шостою статті 121 КУпАП, працівник Державтоінспекції МВС складає протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки технічного стану транспорт­ного засобу, тимчасово вилучає талон про проходження дер­жавного технічного огляду, про що складається акт тимчасово­го вилучення талона про проходження державного технічного огляду. Складений протокол про адміністративне правопо­рушення направляється для розгляду до суду. Акт перевірки технічного стану транспортного засобу та тимчасово вилу­чений талон про проходження державного технічного огля­ду з карткою обліку адміністративного правопорушення зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС до усунен­ня недоліків, указаних в акті перевірки технічного стану транс­портного засобу.

У разі усунення технічних несправностей транспортно­го засобу на місці виявлення адміністративного правопорушен­ня працівник Державтоінспекції МВС складає акт перевірки технічного стану транспортного засобу, не вилучаючи талон про проходження державного технічного огляду, про що робить за­пис у протоколі про адміністративне правопорушення.

9.4. Протокол про адміністративне правопорушення, скла­дений разом з актом перевірки технічного стану, тимчасово ви­лученим талоном про проходження державного технічного огля­ду транспортним засобом, зареєстрованим за межами території обслуговування підрозділу Державтоінспекції МВС, та інші до­кументи в п'ятиденний термін надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання правопорушника, про що робиться відповідна відмітка в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечен­ня безпеки дорожнього руху, який ведеться інспекторами з адміністративної практики або посадовою особою, що виконує його обов'язки.

9.5. Контроль за дотриманням порядку обліку, зберігання протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів перевірки технічного стану транспортних засобів покладається на керівника відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС.

9.6. Тимчасово вилучений талон про проходження держав­ного технічного огляду видається власникові або уповноваженій ним особі після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції МВС акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваже­ним на проведення перевірки технічного стану суб'єктом госпо­дарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопору­шення штрафу.

XI. Діловодство у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

11.1. Бланки протоколів про адміністративні правопору­шення, постанов у справах про адміністративне правопорушен­ня, тимчасових дозволів на право керування транспортними за­собами є документами суворого обліку. Бланки документів су­ворого обліку у справах про адміністративне правопорушен­ня виготовляються відповідно до технічного опису бланка тим­часового дозволу на право керування транспортними засобами, технічного опису бланка постанови в справі про адміністративне правопорушення, технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення і направляються в підрозділи Державтоінспекції МВС централізовано за надісланими заявка­ми про їх потребу.

Бланки документів суворого обліку повинні мати єдину нумерацію в межах Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, областей України.

Кількісний облік надходження, видачі та використан­ня бланків документів суворого обліку ведеться особою, на яку покладено обов'язки інспектора з адміністративної практики підрозділу Державтоінспекції МВС, у Журналі обліку надходжен­ня та витрати бланків суворого обліку.

11.2. Особа, яка здійснює контроль за використан­ням бланків протоколів про адміністративне правопорушен­ня в підрозділі Державтоінспекції МВС, заповнює корінець до складеного протоколу про адміністративне правопорушен­ня і одночасно здійснює перевірку правомірності оформлених адміністративних матеріалів.

11.3. Корінець до тимчасового дозволу на право керу­вання транспортним засобом заповнюється працівником Державтоінспекції МВС, який його видав.

11.4. Облік використання бланків документів суворо­го обліку здійснюється відповідно до наявних корінців і Жур­налу обліку надходження та витрати бланків суворого обліку. Заповнені корінці зберігаються та знищуються відповідно до чинного законодавства.

11.5. Про виявлення зіпсованих бланків протоколів про адміністративне правопорушення (механічні пошкоджен­ня, друкарський брак) доповідається керівнику підрозділу

Державтоінспекції МВС.

Зазначені бланки повертаються відповідальній за їх отри­мання та видачу особі, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку.

11.6. Складені протоколи про адміністративні правопору­шення, а також долучені до них тимчасово вилучені посвідчення водіїв, талони про проходження державного технічного огляду, ліцензійні картки на транспортний засіб та інші документи про­тягом доби реєструються в Журналі обліку матеріалів про пору­шення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Окремо реєструються протоколи про адміністративні правопо­рушення, що надійшли з інших підрозділів Державтоінспекції МВС.

11.7. У разі надходження протоколів про адміністративне правопорушення, до яких долучено тимчасово вилучені посвідчення водія, талони про проходження державно­го технічного огляду або ліцензійні картки на транспор­тний засіб, складається картка обліку адміністративного пра­вопорушення за номером реєстрації справи. Картки обліку адміністративних правопорушень разом із тимчасово вилучени­ми документами за алфавітним порядком зберігаються протя­гом трьох років у металевій шафі (сейфі) приміщення підрозділу Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративної території міста або району.

11.8. За наявності підстав для повернення тимчасово вилуче­них документів (постанова суду, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт із відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) тимчасово вилучені документи повертаються власникові, про що робиться відмітка в картці обліку адміністративного правопорушення.

Документи, які є підставою для повернення тимчасово ви­лучених посвідчень водія, талонів про проходження державного технічного огляду або ліцензійних карток на транспортний засіб, а також тимчасові дозволи на право керування транспортними засобами долучаються до картки обліку адміністративного пра­вопорушення.

Невитребуване посвідчення водія зберігається в підрозділі Державтоінспекції МВС протягом двох років. Після закінчення цього строку посвідчення водія в триденний термін направляється до підрозділу реєстраційно-екзаменаційної робо­ти за територіальністю.

11.9. Матеріали щодо порушень правил дорожнього ру­ху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фо­то- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови у справі про адміністративне правопо­рушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспор­тних засобів, реєструються в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомо­гою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протягом однієї доби. У журналі реєструються матеріали щодо адміністративних пра­вопорушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомо­гою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та постанови про адміністративні правопорушення, винесені стосовно власників (співвласників) транспортних засобів, що надійшли з інших підрозділів.

11.10. Постанови суду про позбавлення водіїв права керу­вання транспортними засобами реєструються протягом доби з моменту їх надходження в Журналі обліку постанов суду про по­збавлення водіїв права керування транспортними засобами.

11.11. Зазначені журнали ведуться інспекторами з адміністративної практики підрозділів Державтоінспекції МВС. У підрозділах Державтоінспекції МВС, де не введена посада інспектора з адміністративної практики, ведення документації покладається на окремого працівника.

11.12. У підрозділі Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху, переходять від працівника до працівника під підпис у відповідній графі Журна­лу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

11.13. У підрозділи Державтоінспекції МВС матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху, долучають­ся, надсилаються або передаються в п'ятиденний строк, про що робиться відмітка в графі 6 Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечен­ня безпеки дорожнього руху (у містах обмін матеріалами мо­же здійснюватися один раз на тиждень). У цей же термін про­токоли про адміністративні правопорушення спрямовуються до судів для розгляду.

11.14. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до­рожнього руху, надсилаються поштою рекомендованими ли­стами виключно через підрозділи Державтоінспекції МВС, а постанови в справах про адміністративні правопорушення надсилаються безпосередньо порушникам поштою листом з повідомленням.

11.15. Справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розглядаються за місцем проживання правопорушника. У разі розгляду справи за місцем учинення правопорушення матеріали справи та постанова в справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення вищезазначеної постанови надсилаються до підрозділу Державтоінспекції МВС за місцем проживання по­рушника.

11.16. Алфавітна книга, журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою й зареєстровані в канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС.

11.17. Записи в протоколах про адміністративні правопору­шення, талонах до посвідчення водія, тимчасових дозволах, жур­налах робляться чорнилом (пастою) темного (чорного або си­нього) кольору. Вони заповнюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові порушника, його місце проживання, а також посада, місце роботи, звання працівника Державтоінспекції МВС записуються друкованими літерами. За фактами виправлен­ня, підчисток тощо керівництвом підрозділів Державтоінспекції МВС у п'ятиденний термін проводяться службові перевірки.

11.18. У разі встановлення факту безпідставного складання протоколу про адміністративне правопорушення, винесення по­станов у справах про адміністративні правопорушення або на­дання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом у висновку службової перевірки обов'язково вказується необхідність зняття з обліку бланка вищезазначених протоколу, постанови або дозволу.

Списані бланки долучаються до матеріалів перевірки, про що робиться відповідний запис у Журналі обліку надходження та витрати бланків суворого обліку, які в подальшому знищуються відповідно до чинного законодавства.

11.19. Матеріали про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорож­нього руху, підшиваються до справи згідно з порядковими но­мерами в Журналі обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього ру­ху і зберігаються в підрозділах Державтоінспекції МВС за місцем прийняття рішення щодо накладення стягнення. Підшиті до справи аркуші нумеруються. На останньому аркуші працівник канцелярії підрозділу Державтоінспекції МВС засвідчує кількість пронумерованих аркушів своїм підписом.

11.20. Справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що ма­ють функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі в електронно­му вигляді протягом трьох місяців з моменту фіксації порушен­ня. Видалення електронних матеріалів у зв'язку із закінченням установленого терміну зберпання здійснюється в першій декаді кожного місяця, про що складається акт знищення.

11.21. Зіпсовані бланки суворого обліку, справи про адміністративні правопорушення, строк зберігання яких минув, знищуються під час проведення внутрішніх перевірок підрозділу з адміністративної практики Державтоінспекції МВС. Знищення бланків суворого обліку здійснюється за відповідним актом знищення.

11.22. Посвідчення водія особи, позбавленої права керу­вання транспортними засобами, з копією постанови суду та карткою обліку адміністративного правопорушення у триден­ний термін від дня надходження постанови суду надсилають­ся до територіального підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за місцем проживання порушника для зберігання. Якщо посвідчення водія не було вилучене під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, до зазначеного підрозділу реєстраційно-екзаменаційної роботи також у триден­ний термін надсилаються копія постанови суду та картка обліку адміністративного правопорушення.

11.23. Начальник підрозділу Державтоінспекції МВС з об­слуговування адміністративної території міста або району вживає заходів щодо обов'язкового виконання постанови суду про позбавлення особи права керувати транспортними засобами.

11.24. Облік видачі та списання бланків суворого обліку, облік виявлених порушень у сфері забезпечення безпеки до­рожнього руху та ведення відповідних журналів дозволяється здійснювати з використанням автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

XII. Особливості провадження у справах про правопо­рушення, яке зафіксовано за допомогою працюючих в авто­матичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

12.1. Фіксація правопорушення учасниками дорожньо­го руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції* фо­то- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпе­ки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забез­печити визначення суті порушення та чітке зображення транс­портного засобу, яким було вчинено правопорушення (його мар­ку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходив­ся за кермом.

12.2. Про використання спеціального технічного засобу, працю­ючого в автоматичному режимі, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобу фото- і кінозйомки, відеозапису, робляться відповідні записи про їх використання в Журналі обліку матеріалів фіксації порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допо­могою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

12.3. Оформлення матеріалів адміністративного право­порушення, зафіксованого за допомогою працюючих в ав­томатичному режимі спеціальних технічних засобів, що ма­ють функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фо­то- і кінозйомки, відеозапису, проводиться після обробки інформації, що міститься на електронних носіях, особою, яка відповідальна за роботу цього технічного засобу. Зазначена особа робить роздруківки матеріалів фото-, кінозйомки чи відеозапису, перевіряє транспортний засіб по автоматизованій інформаційно-пошуковій системі «Автомобіль» для встановлення власників або співвласників транспортних засобів, фотокартку передає до підрозділу з адміністративної практики для реєстрації.

12.4. Інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із стат­тями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення.

12.5. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене по­рушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то посадова особа Державтоінспекції МВС зобов'язана скласти про­токол про адміністративне правопорушення відповідно до ви­мог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

12.6. Підставою для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомо­гою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

12.7. Постанова в справі про адміністративне правопору­шення виноситься уповноваженою особою Державтоінспекції МВС з урахуванням положень статей 34, 35 КУпАП з метою при­йняття об'єктивного рішення в справі.

12.8. Постанова в справі про адміністративне правопору­шення не виноситься, якщо матеріали фіксації адміністративного правопорушення мають нечітке зображення номерного знака на транспортному засобі, відомості про транспортний засіб не відповідають наявним даним реєстрації.

12.9. У випадку фіксації спеціальним технічним засобом про­тягом десяти діб більше 10% фото-, відеозображень, на яких немож­ливо визначити номерний знак транспортного засобу, складається акт про технічні недоліки в роботі цього технічного засобу, до яко­го долучаються відповідні матеріали. Про факт виявлення недоліків інформується Департамент Державтоінспекції МВС.

12.10. Копії постанови у справі про адміністративне право­порушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюю­чих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

12.11. За наявності обставин, які свідчать про вчинен­ня адміністративного правопорушення іншою особою, влас­ник (співвласник) транспортного засобу може протягом де­сяти днів з дня вручення йому постанови про накладення на нього штрафу повідомити про відповідні обставини (напри­клад, транспортний засіб був у володінні чи користуванні іншої особи; вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс поста­нову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постано­ви про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

12.12. У разі якщо в результаті вжитих заходів у визначений статтею 38 КУпАП строк особу встановити не вдалося, уповно­важеною особою Державтоінспекції МВС, у якої в провадженні знаходяться вказані матеріали, виноситься мотивований висно­вок, а провадження у справі закривається.

Начальник Департаменту

ДАІ МВС України генерал-майор міліції С. Г. Коломієць

Адреси та телефони довіри територіальних підрозділів служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України

Вінницька область

вул. Театральна, 10

8-(0432)-57-61-13

Волинська область

вул. Винниченко,11

8-(03322)-79-63-65

Дніпропетровська область

вул. Набережна Леніна, 18-а

8-(056)-756-57-80

Донецька область

вул. Горького 61

8-(062)-301-83-67

Житомирська область

Старий бульвар, 5/37

8-(0412)-40-78-66

Закарпатська область

вул.'Факоці, 13

8-(03122)-69-55-35

Запорізька область

вул. Матросова, 29

8-(0612)-39-83-78

Івано-Франківська область

вул. Лепкого, 28

8-(03422)-2-39-73

м. Київ

вул. Володимирська, 15

8-(044)-271 -95-94

Київська область

вул. Воздвижинська, 2

8-(044)-592-30-09

Кіровоградська область

вул. іЦзержинського, 41

8-(0522)-24-32-53

АР Крим

м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 4

8-(0652)-24-50-03

Луганська область

вул. Луначарського, 38

8-(0642)-52-72-87

Львівська область

площа ген. Григоренка, 3

8-(0322)- 78-26-10

Миколаївська область

вул. Декабристів, 5

8-(0512)-49-80-20

Одеська область

вул. Буніна, 37

8-(048)-795-24-56

Полтавська область

вул. Пушкіна, 83

8-(0532)-51-77-64

Рівненська область

вул. Хвильового, 2

8-(0362)-43-02-28

м.Севастополь

вул. Пушкіна, 2

8-(0692)-59-45-22

Сумська область

вул. Жовтнева, 25

8-(0542)-28-34-62

Тернопільська область


8-(0352)-52-67-15

Харківська область

вул. Раднаркомівська, 5

8-(057)-700-40-24

Херсонська область

вул. Кірова, 4

8-(0552)-44-60-02 8-(050)-318-60-02

Хмельницька область

пров. Військоматський, 3

8-(0382)-69-24-67

Черкаська область

вул. Смілянська, 57

8-(0472)-39-33-43

Чернігівська область

проспект Перемоги, 74

8-(0462)-61-35-48

Чернівецька область

вул. Головна, 24

8-(0372)-52-11-41


«100 аргументов против штрафов ГАИ» - это уни­кальная книга, в ней собраны все дорожные ситуа­ции, сценарии поведения с инспектором, если при­шлось нарушить ПДД. Книга учит правильно от­стаивать свои права в диалоге с инспектором, со­держит выдержки из законов, Правил, образцы за­явлений и жалоб, рекомендации по заполнению протоколов. Эта книга должна повлиять на си­туацию в неравном противостоянии водителей с людьми в форме. Предупрежден, значит вооружен.

«...Декабрь 2008 года. После похорон родного мне человека воз­вращаюсь домой. Дождь, слякоть, жуткий холод, до Киева ещё полтысячи километров. Взмах полосатой палочки. Останав­ливаюсь... Семипудовий детина через губу:

- Бу-бу-бу, а где талон техосмотра?

- Техосмотр проходил. Вот акт, квитанции об уплате сборов. Только бланки в МРЭО закончились - попросили зае­хать за талоном через пару недель.

- Понимаю, - обнадёживает инспектор. - Имею право за­держать ваш автомобиль до трёх суток, потому что вот тут, - тычет жезлом в лобовое стекло, - должен находить­ся талон техосмотра, а не квитанция! Так что давайте, ма­шинку на штрафплощадку!


Пытаюсь воззвать к человеческим чувствам:

- Сержант, у меня в машине двухлетний ребёнок, где же ночевать с ним? Да и денег после похорон у меня немного, только на дорогу.

- Сколько? - гаишник интересуется суммой наличных. - А карточка банковская есть?.. До города недалеко, щ-а-а-ас подъедем к банкомату и оплатите штраф на месте... Не но­чевать же вашей семье на улице.

Нет смысла пересказывать дальнейшее... Вернувшись до­мой, я сел за написание этой книги и начал с названия, сохра­нившегося в рукописи - «Поединок на дороге», потому что в этот день поединок с хамством, невежеством и вымогатель­ством я проиграл. Ой, как было обидно!»


Оглавление

  • I. Напутствие перед дорогой
  • II. Подготовка водителя к поездке
  •   Проверьте документы
  •   Проверьте комплектацию автомобиля
  •   Проверьте техническое состояние автомобиля
  • III. Подготовка инспектора гаи к патрулированию
  •   Экипировка инспектора ГАИ
  •   Виды патрулирования
  •   Остановка автомобиля инспектором ГАИ
  •   Права инспектора ГАИ
  •   Что запрещено инспектору ГАИ?
  •   Обязанности инспектора ГАИ
  • IV. Общие правила ведения поединка
  •   Остановка автомобиля инспектором ГАИ
  •   Правильное составление протокола об административном нарушении
  •   Кто может быть свидетелем?
  •   Осмотр автомобиля инспектором гаи (сотрудником милиции)
  •   Может ли инспектор ГАИ изымать водительское удостоверение?
  •   Наложение запрета на эксплуатацию транспортного средства путем временного изъятия талона о государственном техническом осмотре
  •   Наложение запрета на эксплуатацию транспортного средства путем временного задержания транспортного средства
  •   Эвакуация автомобиля
  •   Проверка технического состояния автомобилей на дороге
  •   О фотофиксации правонарушений
  •   Фиксация нарушений инспектором ГАИ
  •   Обжалование решения инспектора ГАИ
  •   Кто несет ответственность за состояние дорог?
  • V. Что делать, если пришлось нарушить?
  •   Управление транспортными средствами с неисправной тормозной системой, с неисправ­ным рулевым управлением, с неисправными световыми приборами, переоборудованными с нарушениями требований ПДД, не прошедшими то
  •   Нарушение правил пользования ремнями безопасности
  •   Превышение установленных ограничений скорости движения более чем на 20 кm/час и 50 км/час
  •   Нарушения требований дорожных знаков и разметки
  •   Нарушение правил остановки и стоянки
  •   Нарушение правил проезда пешеходных переходов, проезд по тротуарам
  •   Нарушение правил проезда перекрестков. Проезд на запрещающий сигнал светофора или жест регулировщика
  •   Непредоставление преимущества в движении маршрутным транспортным средствам
  •   Нарушения правил обгона
  •   Нарушение правил пользования внешними осветительными приборами или предупредительными сигналами, в том числе при начале движения или изменении его направления, их переоборудование
  •   Использование водителем средств связи (без громкой связи)
  •   Все перечисленные нарушения, которые привели к созданию аварийной обстановки, начиная от превышения скорости на 20 км/час и заканчивая правилами остановки, стоянки, которые создают угрозу безопасности
  •   Невыполнение водителем требования работника милиции об остановке транспортного средства
  •   Непредоставление транспортного средства сотрудникам милиции и медицинским работникам
  •   Управление тс в состоянии алкогольного, наркотического или другого опьянения или под воздействием лекарственных препаратов, отказ от прохождения осмотра на состояние опьянения или относительно употребления препаратов
  •   Зависимость между наличием паров алкоголя в выдыхаемом воздухе при освидетельствовании с использованием индикаторных трубок «контроль трезвости» и употребленным напитком
  •   Употребление алкоголя, наркотиков или лекарственных препаратов на их основе, после ДТП или остановки автомобиля работниками ГАИ
  • VI. Последний совет
  • VII. Приложение
  •   Конституція України
  •   Правила дорожнього руху
  •   Кодекс України про адмінітративні правопорушення
  •   Таблица штрафов
  •   Міністерство внутрішніх справ України наказ від 27.03.2009 № 111 Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС(№111)
  •   Кабінет міністрів України Постанова від 14 квітня 1997р. № 341 «Положення про Державну Автомобільну Інспекцію міністерства внутрішніх справ»(№341)
  •   Закон України Про міліцію
  •   Закон України Про дорожній рух
  •   Цивільний процесуальний кодекс України
  •   Кримінальний кодекс України
  •   Кримінально-процесуальний кодекс України
  •   Кабінет міністрів України. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення(№1086)
  •   Кабінет міністрів України. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках(№1102)
  •   Пленум Верховного суду України Постанова 23.12.2005 № 14
  •   Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність
  •   Закон України Про звернення громадян
  •   Міністерство охорони здоров'я України Наказ № 187 від 07.07.98
  •   Закон України Про інформацію
  •   Конвенция о дорожных знаках и сигналах
  •   Національний стандарт України. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування ДСТУ 4100-2002. Чинний від 2003-01-01
  •   Державний стандарт України. Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методиконтролю.Правила застосування. ДСТУ 2587-94 Чинний від 01.01.95
  •   Національний стандарт України. Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. ДСТУ 4092-2002
  •   Пленум Верховного суду України. Постанова №9 від 01.11.96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя
  •   Кабінет міністрів України. Постанова. Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду
  •   Міністерство внутрішніх справ України. Міністерство охорони здоров'я україни міністерство юстиції України. Наказ від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18
  •   Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів
  •   Министерство здравоохранения СССР. Приказ 08.09.1988 №694. О мерах по дальнейшему совершенствованию медицинского освидетельствования для установления факта употребления алкоголя и состояния опьянения
  •   Методические указания медицинское освидетельствование для установления факта употребления алкоголя и состояния опьяненияуказание министерство здравоохранения СССР
  • Полезная информация
  •   Буквенные обозначения на нагрудных знаках работников ГАИ
  •   Государственные номерные знаки Коды регионов
  •   Телефоны доверия ГАИ. Почтовые адреса и телефоны областных управлений ГАИ МВД Украины
  •   Образцы жалоб, заявлений, ходотайств
  •   Генеральна прокуратура України. Припис про усунення порушень закону припритягненні осіб до адміністративної відповідальності
  •   Міністерство внутрішніх справ України Розпорядження 21.05.2009 м. Київ № 466. «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису»
  •   Міністерство внутрішніх справ України Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (№77)
  •   Адреси та телефони довіри територіальних підрозділів служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України