Головному герою повісті «Гірчичне зерно» старому Басарабу не під силу жити в будинку для престарілих, і він тікає в рідне село. Тут, на всіма забутій садибі, він і переживає в самотині все своє життя, роздумує, та так і не може збагнути, чом воно отак гірко склалося.
У двох інших повістях — «Пан у чорному костюмі з блискучими гудзиками» та «Бесіди з Перевізником» авторка також на прикладах окремих людських доль досліджує вічні питання Совісті, Добра, Любові.
