КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Череванский Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЧЕРЕВАНСЬКИЙ Володимир Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський

Письменник, державний діяч. Псевдонім і криптонім – Ечь, В. Ч.

З дворянської родини.

Народився в 1836 р. в м. Сімферополі Таврійської губернії Російської імперії (нині – столиця Автономної Республіки Крим України).

Помер в 1914 р. в м. Петрограді Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Херсонську гімназію.

Був рахівником Одеського військового шпиталю (1853-1856), помічником державного контролера (1864-1868), керуючим туркестанською контрольною палатою (1868-1880), польовим контролером Закаспійського краю (1880-1883), керуючим московською контрольною палатою (1883-1884), помічником державного контролера (1889-1897).

Дійсний таємний радник.

Член Державної ради (1897).

Друкувався в журналах «Лелітка», «Російський світ», «Сімейне коло», «Петербурзький вісник», «Син Вітчизни».

Як літератор дебютував нарисом в журналі «Сімейне коло» (1858).

Потім настала черга романів і повістей «Мозок і серце», «Таємниця», «Наша неміч», «Пізнє пробудження», «Голодні люди», «Діамантове намисто», «Актриса», «Тихе побережжя», «Маріца», «Донька гувернантки»; драматичних творів «Хижаки», «Пекуче питання», «Біля золотої копальні».

Перу Ч. також належать історичні хроніки «Під бойовим вогнем», «Дві хвилі» (1896-1898), монографії «Світ ісламу і його пробудження» (1901), «Царство, яке зникло» (1906),»Останній подих Візантії» (1909).

Серед друзів та близьких знайомих Ч. – В. Татаринов, О. Ріхтер, Д. Мілютін, О. Редігер, О. Ігнатьєв, В. Коковцев та ін.


***

СМУТОК НАДІЙ, з політичного кредо В. Череванського

За програмою природи переливи смутку необхідні для урівноваження нещастя з душевним захопленням і рожевими надіями.


ЗАГРОЗА КУЛЬТУРНОМУ СВІТОВІ, з монографії В. Череванського «Світ ісламу і його пробудження»

Російські князі складали свої голови перед золотоординцями, не питаючи: чи зобов’язані вони своєю сумною смертю виключно дикому самовладдю ханів, чи останні є простими виконавцями заповітів могутнішої сили, яка мріє про полонення всього світу.

... Іслам тримав її (Русь – авт.) в покорі впродовж двох сторіч і ще стільки ж часу паралізував її рух шляхом прогресу спадщиною своєї відсталості і інерції.

...Пробудження ісламу зріє виключно на грунті войовничості і нетерпимості до європеїзму. На цьому грунті не важко досягти примирення між монотеїзмом ісламістів і політеїзмом жовтої раси, яка давно вже розмінює своїх племінних богів на національне політиканство.

...Ісламський світ стає загрозою культурному світові.

...Манія до втручання в чужі справи, яка здолала Європу, ...викликає ...стихійну силу опору, у розпорядженні якої ...багатомільйонне воїнство, страшне не стільки силою зброї і мужністю, скільки традиційною зневагою до земного життя, яке не може змагатися з блаженством потойбічного буття.


НАЗВИЧАЙНА ПОЛІТИЧНА ЖОРСТОКІСТЬ, з анотації до монографії «Останній подих Візантії»

Володимир Павлович Череванський написав і видав книгу «Останній подих Візантії» до п’ятдесятирічного ювілею своєї літературної діяльності. Загострення міжнародного стану на Балканах, успадковане від Візантії, стало початком Першої світової війни і зробило звернення до теми падіння Візантії досить актуальним.

...Одна з найголовніших причин падіння Візантійської імперії, на думку автора, – традиція надзвичайної політичної жорстокості, палацових переворотів і насильства, успадкована нею ще від Риму.

У своїй книзі Вол. Череванський приділив увагу релігійній ситуації за часів пізнього Риму і в епоху Візантійської імперії, внутрішнім проблемам держави, соціальним і політичним суперечностям. Показано зародження ісламу і роль проповіді Мухаммеда, виникнення арабської загрози. Центральне місце відводиться нашестю на Візантію османів, котре завершився облогою і узяттям Константинополя.

З іншого боку, в книзі висвітлено різноманітні аспекти життя Візантійського суспільства і держави – господарській і адміністративній системам, придворному життю, освіті, рівню духовного і художнього розвитку і багато чому іншому, що складало поняття «візантизм», запропоноване автором.


УПОРАВСЯ ШВИДКО, з книги В. Коковцова «З мого минулого»

Наступного дня Государ прислав мені записку, що доручає цю справу графові Ігнатьєву, а мене просить допомогти йому. Граф Ігнатьєв негайно ж зібрав у себе невелику нараду, на якій був присутній і я, проте всього раз.

Окрім мене був ще, як представник Державного Контролю В. П. Череванський, але, потім, якось непомітно сам граф Ігнатьєв абсолютно знітився і виклопотав дозволу Государя передати всю справу Череванському, який і впорався з нею досить швидко і абсолютно спокійно, з витратою з скарбниці порівняно невеликої суми.


ОПИРАВСЯ ДЕРЖАВНОМУ БЛЕФУ, з книги А. Коні «До історії нашої боротьби з пияцтвом»

Засобами для цієї перемоги в законі і окремих проектах пропонувалися: опікування про народну тверезість; зменшення процентного вмісту алкоголю і збільшення розмірів посуду; установа опіки і обмеження правоздатності для звичних п’яниць і далі низка «маніловських» побажань, здійснення яких ледве видніється в тумані віддаленого майбутнього, забарвленого рожевим кольором мріянь, які нещадно руйнуються грубою прозою життя.

Все це було пропозицією паліативів, що примушувало лише на якийсь час зажмурювати очі на корінь зла. «Зеленому змієві» всемірно уникали завдавати удару в серце або навіть налякати його, а все прагнення було обернене на те, аби створити йому на його переможному ході деякі – вельми легко долані – утруднення і примарні перешкоди.

Щоправда, проти цього способу боротьби пролунали в Державній думі за сміливим і наполегливим закликом М. Д. Челишева і в Державній раді з благородного почину покійного В. П. Череванського рішучі голоси. Перший з них упродовж декількох сесій безперервно і з пристрасною наполегливістю, що заслуговує найбільшої пошани, вів боротьбу проти казенного продажу горілки; другий і деякі з його союзників доводили неспроможність і брехливу практичність тих заходів, якими передбачалося ослабити народне пияцтво.


ВІДСЕБЕНЬКИ, з книги О. Редігера «Історія мого життя»

У спеціальній комісії йшла розробка додатків до «Положення про польове управління», а саме: про польову пошту і телеграф (12 засідань); для іншого додатку, про польовий контроль, основні положення теж були встановлені в особливій комісії (4 засідання), а розробка його була доручена мені за угодою з таємним радником Череванським.

Володимир Павлович був директором Канцелярії Державного контролю; людина дуже поважна, яка це знає і тримає себе досить важливо. Із цього приводу у мене стався з ним такий інцидент. Складаючи «Положення про польовий контроль» я наткнувся на одне питання, яке в комісії не обговорювалося, і вирішив його за власним розумінням. Коли «Положення» було готове, я його послав Череванському на читання. Через декілька днів зайшов до нього, аби почути зауваження.

Він мене зустрів досить важливо і тоном догани сказав: «З такою-то статтею (моєї вигадки) я зовсім не згоден, звідки Ви її узяли?»

Я ...найшанобливішим чином доповів, що це, мовляв, Ваше превосходительство, відсебеньки! Череванський розсміявся і запитав, навіщо ж писати відсебеньки? Я пояснив, що питання це Комісія випустила з уваги, а тим часом його треба вирішити; я його й вирішив по-своєму.

У Череванського щез начальницький тон і далі ми міркували дружно; зрештою, я переробив «Положення про евакуацію».


ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИЙ ХАРАКТЕР, з статті Д. Арапова «Імперська політика в галузі державного регулювання ісламу на Північному Кавказі в XIX – початку XX ст.»

Аж до початку Першої світової війни в 1914 р. питання про «впорядкування» системи духовного життя північнокавказьких мусульман неодноразово піднімалося, причому як представниками царської бюрократії, так і мусульманськими і російськими громадськими діячами, в основному ліберального напряму.

Можна виділити декілька подібного роду спроб:

1) Крупний сановник імперії, член Державної ради, дійсний таємний радник В. П. Череванський висунув в квітні 1906 р. низку пропозицій з реорганізації управління духовним життям мусульман Росії. На його думку, зокрема, мусульмани Північного Кавказу мають бути підпорядковані Закавказькому сунітському правлінню, ніякого ж окремого муфтіяту для них створювати ...не потрібно.

...Ухвалення якогось чіткого рішення постійно відкладалося. Офіційно публічно це, як правило, пояснювалося бажанням пов’язати вирішення цієї проблеми з підготовкою «загального питання про впорядкування вищого управління справами магометан в тих місцевостях імперії, де такого управління немає». Реально ж правлячі верхи стали ще більше побоюватися можливості антиурядової консолідації північнокавказького «мусульманства» у разі створення в цій частині Кавказу самостійного муфтіяту.

Таким чином, до моменту падіння монархії Романових система організації духовного життя мусульман Північного Кавказу, як і раніше, мала децентралізований характер.


ЗАМОВНА ІДЕОЛОГІЧНА ПРОГРАМА, з розвідки І. Алексєєва «Іслам, мусульманський суспільний рух і проблеми управління мусульманським населенням внутрішніх губерній Росії на початку ХХ ст. у ракурсі російської адміністративної еліти»

Точка зору наближених до уряду кіл російського суспільства найяскравіше виражена і узагальнена в роботі дійсного таємного радника і члена Державної ради Вол. Череванського «Світ ісламу і його пробудження». В перших же рядках автор констатує, що «перед очима культурного світу виявляється на рубежі ХХ століття посилений прояв життєдіяльності ісламу». Череванський стверджує, що «Європа і культурний світ відвіку знайомі з важким гнітом ісламу». Автор ставить в один ряд такі явища усесвітньої історії як завоювання Іспанії і монголо-татарське ярмо на Русі.

...Не визнає безпосереднього зв’язку науки і культури з ісламом, стверджуючи, що наука виникла в ісламському світі в ім’я адміністративних потреб.

Внутрішня ірраціональна ворожість Череванського до ісламу така глибока, що в роботі, яка претендує на наукову об’єктивність, він вибухає тирадами такого порядку: «Культура (мусульманського світу– авт), що виникла на грунті хижацтва, і прикрита релігійними висловами і квітами красномовства, протрималася рівно стільки часу, скільки релігійне натхнення підтримувало блиск володарів».

Причину занепаду мусульманського світу ...бачить в «коранічної відсталості», від якої іслам не зможе звільнитися самостійно.

...Стверджує, що «іслам є перед вищими расами таким привіском і гальмом, завдяки якому понад 10% всього населення земної кулі залишаються з роду в рід за флангом цивілізації;...затримуючи на десять відсотків розумовий розвиток всього світу, іслам дихає чимось таким, що засушує, мертвить, губить і нагадує собою саме той самум, про який так картинно згадує коран».

...Створена Череванським концепція цивілізаційного протистояння ісламського світу (= варварства) і освіченої європейської (= християнською) культури, є ідеологічною програмою, котра має всі ознаки політичної міфології, і яка апелює до стереотипних пластів свідомості у відверто політичних цілях.