ГОРОДЕЦЬКИЙ Лєшек Дезидерій Владислав Владиславович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.
Архітектор. В архітектурі існує науковий термін «Будинок з химерами Городецького».
З дворянської родини.
Народився 23 травня (4 червня) 1863 р. в с. Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії
Російської імперії (нині – Немирівський район Вінницької області України).
Помер 3 січня 1930 р. в м. Тегеран (Іран). Похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб. За
заповітом, на надмогильному камені польською мовою вибиті слова і цифри «Владислав Лєшек
Городецький. Професор архітектури. 23.5.1863-3.1.1930. Нехай йому земля буде пухом».
Закінчив одеське реальне училище св. Павла (1879-1885), петербурзьку Імператорську академію
мистецтв (1885-1890).
Працював помічником архітектора Київської учбової округи (1887-1890), архітектором
міністерства суспільних робіт Польщі (1921-1923), керівником проектного бюро фірми «Генрі
Улен і К» (1926-1928), головним архітектором Американського синдикату зі спорудження
перських залізниць (1928-1930).
Прихильник модернізму.
Дебютував гімназичною роботою «малюнок ручним пензлем з гіпсу», за яку офіційно удостоївся
похвали і свідоцтва Ради Імператорської академії мистецтв (1882).
Упродовж тридцяти років тільки в Києві спорудив близько тридцяти будинків. Серед
найвідоміших – «Будинок з химерами» на вул. Банковій, Миколаївський костьол на вул. Великій
Васильківській, Караїмська кенаса на вул. Ярославів Вал, міський музей старожитностей та
мистецтв (нині – Національний художній музей України).
Перу Г. належить книга «У джунглях Африки. Записки мисливця», проілюстрована власними
малюнками і фотографіями.
Не сприйнявши подій 1917 р., емігрував до Польщі (1920). Потім переїхав до Тегерану (1928), де
встиг побудувати шахський палац, залізничний вокзал, готель.
Ім’я архітектора присвоєно одній з центральних вулиць столиці України (1996), Немирівському
будівельному технікумові Вінницького державного аграрного університету (2003).
На центральній площі м. Київ – Хрещатику – йому встановлено пам’ятник з філіжанкою кави
(2004).
У Тегерані за сприяння посольств України і Польщі пройшла міжнародна наукова конференція,
присвячена життю і творчості Г. (2005).
Книгу «Владислав Городецький» видав у Києві Д. Малаков.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Е. Саль, М. Балашов, П. Бойцов, Г. Шлейфер, Є.
Куликівська, Г. Пампулов, С. Воловський, Е. Брадтман та ін.
***
МОЖУ ВСЕ
, з життєвого кредо Л. Городецького
Я можу дозволити собі все.
СПОКУСЛИВА ДИВИНА, з оцінки Л. Городецьким будинку з химерами
Будинок, звичайно, дивний, але, повірте, не знайдеться в Києві людини, яка не удостоїть його
поглядом.
АРХІТЕКТОР СТОЛІТТЯ, з інтернет-сайту Вінницької обласної універсальної наукової
бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва
Ще за життя ім’я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а його дивовижні
витвори стали не лише відомими, але й улюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з
плином часу не згасає, бо в ній закладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва
найвищого ґатунку. У цій неординарній людині органічно поєднувалися тонке відчуття краси,
буйна фантазія художника і невичерпна енергія будівничого.
…У 1895 році, всього через п’ять років по завершенні академії, В. Городецький бере участь у двох
великих проектах, що стали помітним явищем в архітектурному житті Києва: планування і
розбудова колишньої садиби відомого київського медика, професора університету св. Володимира
Ф. Ф. Мьорінга, а також планування і спорудження Київської сільськогосподарської та
промислової виставки. За проектами Владислава Владиславовича на виставці було споруджено
оригінальні павільйони графів Потоцьких: Костянтина та Юзефа.
Вочевидь Городецький був улюбленцем долі – йому вдавалося все, за що не брався. Його знали не
тільки як архітектора, але й художника-монументаліста. Він розписував плафони, прагнув
осягнути секрети фрескового живопису.
…В Польщі за його проектами споруджено критий ринок і водогінну вежу в Пьотркові
Трибунальському, водогінну вежу та механізовані бойні – в Радомі і Любліні, а в останньому – ще
й електростанцію. Майже всі споруди збереглися.
Архітектурна спадщина В. Городецького – яскраве творче явище в історії архітектури. Велич
споруд не перестає викликати подив і захоплення нових поколінь. Про це свідчать результати
конкурсу «Факти» – ХХ сторіччя», проведеного в Києві у 2000 році, де в номінації «Архітектор
століття» безальтернативним переможцем визнано В. Городецького.
ГРОМАДЯНИН ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ, з есе О. Анісімова «Фантасмагорії Лєшека Городецького»
Про життя цієї людини і її чудову творчість написані сотні статей і видано кілька книг. …Ярлик
«гіпертрофованої міщанської архітектури» намагалися навісити на київські твори Городецького за
радянської влади, проте, якщо й паскудили, те, щонайменше, обачно, так би мовити, майже
«акуратно».
…Будинок Городецького на Банківській вулиці Києва – витвір, не схожий на щось інше в усьому
світові, хоча дехто бачить його споріднення з Нотр-Дам де Парі.
…Владислав Владиславович був марнолюбною, подекуди навіть зарозумілою людиною. Це
дратувало сірість, яка не могла вибачити художникові його видатний талант і забезпечений
власною працею добробут.
Радянські мистецтвознавці звинувачували Городецького в занепадницьких настроях: мовляв,
створене ним – ознака буржуазного декадансу. З цим навряд чи можна погодитися. «Знакові» для
Києва архітектурні добутки, хоча і покалічені будівельниками нового світу, все-таки радують око і
донині.
…Дивакуватий архітектор-багатій, котрий дозволяв собі мати один з перших легкових
автомобілів, запеклий мисливець (уся квартира в «Будинку з химерами» суцільно складалася з
трофеїв), безстрашний «льотчик», що піднімався з першими авіаторами на очах здивованих
гультяїв у відкрите небо, франт, який любив епатувати всіх і вся (мав мавпочку, з якою
прогулювався містом, що в ті часи шокувало) і інше, інше, інше, а головне – великий розумник і
великий талант, ось хто такий Городецький!
…Цього року – чергова річниця з дня народження видатного зодчого, який зумів створити свій
неповторний «Київський космос» і став рідним для нас з вами...
Лєшек Дезидерій Владислав – великий син польського народу, що народився на нашій землі, а
працював у різних країнах, по суті – громадянин Земної кулі.
У КОСТЬОЛІ ВЛАШТУВАЛИ СКЛАД, з статті В. Пономарьова «Видатний талант»
1891 року архітектор переселився до Києва. Його першими роботами тут стали дерев’яний
стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та
правильного полювання» та мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.
Він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у
Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані,
лікарню у Мошнах, греблі і шлюзи на волинських річках.
В Євпаторії архітектор змурував собі віллу, у Сімферополі – власний завод вуглекислоти та
штучного льоду.
…Наприкінці ХІХ століття Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, яка за його
проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською
(нині Городецького), Лютеранською та Банковою. Серед них вирізнялася чотириповерхова
будівля Російського страхового товариства на розі Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою із
шпилем.
…До власного сорокаліття Городецький побудував на вулиці Банковій знаменитий «будинок з
химерами». Кожний поверх в ньому займала одна квартира, і для кожної архітектор передбачив
окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник.
На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині – Національний
художній музей) із класичним шестиколонним портиком, на Ярославовому валу Городецький –
караїмську кенасу. Нарешті, у долині Либіді митець збудував у нео-готичному стилі костьол
Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття.
…Більшовики влаштували у Миколаївському костьолі склад, а в «будинку з химерами» –
номенклатурну поліклініку. Вони зруйнували купол кенаси, збили ліплення з фасаду прибуткового
будинку, знищили усипальницю Штейнгелів разом з усім цвинтарем на Аскольдовій могилі.
Будинок на розі Прорізної та Хрещатика, де колись було кафе «Жорж», 24 вересня 1941-го року,
після відходу Червоної армії, висадили у повітря за допомогою радіокерованого фугасу.
КОЖНОЇ ТВАРІ – ПО ПАРІ, з статті О. Седик «Резиденція для урядових прийомів... у будинку з
химерами»
Навряд чи хтось заперечуватиме, що найзагадковіша й найромантичніша споруда в Києві – так
званий будинок з химерами, зведений за проектом архітектора Владислава Городецького. Вже
століття стоїть він на Банковій, 10 під «охороною» бетонних носорогів, ящірок, жаб, дельфінів,
наяд, орлів. Одне слово, як зовні, так і в середині споруди, мов у Ноєвому ковчегові: «кожної тварі
по парі».
…Ліворуч від центрального фасаду тішить око камерний садок з альпійською гіркою та фонтаном.
Не поступається розкішшю й інтер’єр. Парадні мармурові сходи оточені фігурами путті з луками і
стрілами, на балясинах – пташині лапи, на стелі – фризи з екзотичних рослин і фруктів,
перемежовані скульптурними зображеннями голів оленя, лося. Навіть світильники зроблено у
вигляді морських химер із закрученими хвостами.
Деякі з них де-не-де збереглися на стелях апартаментів першого і третього поверхів. Особливо
пишно прикрашені плафони. Чого лишень там нема! Гірлянди з фруктів і галузок винограду,
ананаси, листя, квітки соняшника.
Не забули й про море. У вестибулі розетка плафона – морська зірка. Є тут і черепашки, й риби та
восьминоги.
…Після революції будинок націоналізували й оселили в ньому людей, далеких від мистецтва. Так
тривало до вересня 1944 року, коли ЦК КПУ обладнав тут відомчу поліклініку.
Нині ж доля оригінальної споруди різко змінюється. Колишній прибутковий будинок вирішено
перепрофілювати на резиденцію для прийомів почесних гостей.
ЛЕГЕНДИ І ДІЙСНІСТЬ, нарису Г. Іваненко «Будинок з химерами Владислава Городецького»
Сто років височіє це диво архітектури. А ми все не заспокоїмося. Ну не може бути, щоб у Будинка
на Банковій не було легенд. Це якесь історичне непорозуміння. І самі собою придумуються різні
міфи і передаються з вуст у вуста майже казкове закляття.
Мов, побудував Городецький цей будинок на згадку про свою померлу від сухот дружину.
Острах! Тільки ось дружина його, красуня Корнелія Марр, пережила свого чоловіка на тридцять
років.
«Та ні ж, – брешуть, як очевидці, інші, – Будинок з химерами – подарунок архітектора своїй
коханці» (корисливий якийсь подарунок – будинок для себе).
А найпоширеніша легенда,буцімто донька Городецького потонула, і той, недовго розмірковуючи,
вирішив увічнити свою тугу в образах морських чудисьок на фронтоні. А що?! Різним метким
пані-коханкам безцеремонно «входити» в історію можна, а дівчаткам-підліткам не можна? Тільки
знову-таки неув’язочка вийшла. Донька Городецького прожила щасливе життя. Двічі була
заміжньою за шанованими людьми і топитися, навіть заради відомого будинку, не збиралася.
Втім, була одна утоплениця, яку «добрі» городяни «приписують» древу Городецьких. Насправді
задовго до появи архітектора втопилася донька Мерінга, господаря величезної садиби в центрі
Києва, на клаптику якої дещо пізніше Владислав Городецький і побудував собі житло.
Чуйте? Собі. Як не сумно...
...У 1912 році Городецький вирішує закласти особняк Київському товариству взаємних кредитів.
Можемо попрощатися. Будинок з химерами більше ніколи не називатиметься будиноком
Городецького. Так проходить земна слава...
КОБЕЛЄВ ЗНЯВ КАПЕЛЮХА, бувальщина
Коли Городецький заявив, що збирається побудувати будинок з химерами, досвідчений київський
архітектор Олександр Кобелєв заявив, що подібне – неможливо. І що тільки божевільний здатен
взятися за подібний нездійснений проект: в такому незручному місці та й ще й за такий короткий
термін звести будівлю. Зодчі уклали парі.
Городецький, як відомо, свого слова дотримав. Не відступив від свого і Кобелєв. Як і
домовлялися, він публічно зняв капелюха і вклонився колезі.
