КОРОБКА Микола Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Критик, історик літератури, етнограф.
З дворянської родини.
Народився 24 квітня (6 травня) 1872 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині
– районний центр Волинської області України).
Помер в 1921 р. Точні дата і місце – не відомі.
Навчався в Житомирській гімназії, Київському університеті св. Володимира, закінчив історико-
філологічний факультет Петербурзького університету (1895).
Працював чиновником археологічної комісії Міністерства народної освіти, інспектором народних
училищ Волинської губернії, викладачем Петербурзького учительського інституту та низки інших
учбових закладів.
Член Російського географічного товариства.
Кавалер срібної медалі Російського географічного товариства (1894).
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Російське багатство», «Вісник знання», «Журнал
Міністерства народної освіти», «Запити життя», «Російська думка», «Освіта», «Щорічник
імператорських театрів», «Сучасник», «Жива старовина», «Вісник і бібліотека самоосвіти».
Як літератор дебютував брошурою «Східна Волинь» (1895).
Потім настала черга статей «Горький і його громадське значення» (1901), «До вивчення
малоросійських колядок» (1902), «Селянин і робітник у новітнього письменника», «Про ситих і
знемагаючих інтелігентів» (обидві – 1903), «На захист слова» (1905), «Камінь на морі» (1908),
«Остання хмара розвіяної бурі», «Дворянські гнізда» в зображенні сучасної белетристики» (обидві
– 1912).
Його перу належать доробки «Апокрифи в російській писемності», «Куліш про українські повісті
Гоголя», «Бєлінський і Лермонтов в Московському університеті», «Із справ про декабристів. Два
донесення великого князя Костянтина Павловича», «Мережковський про Толстого і
Достоєвського».
Наш земляк – автор книг «Дитинство і юність Гоголя», «Особистість в російському суспільстві і
літературі початку XIX ст.» (обидві – 1902), «Нариси літературних настроїв» (1903), «Свобода
совісті» (1906), «Досвід огляду історії російської літератури для шкіл і самоосвіти» (1907-1914),
«Перекази про урочища Овруцького повіту» (1908), «Декабристи брати Борисові і Товариство
об’єднаних слов’ян» (1911), «Війна, її причини і цілі» (1917).
Серед друзів та близьких знайомих К. – П. Шереметєв, В. М’якотін, О. Веселовський, В. Саїтов, С.
Мельгунов, Є. Ляцький, В. Богучарський та ін.
***
ОБЕРЕЖНО: СЛОВО,
з творчого кредо М. Коробки
Обережність в словах важливіша за красномовство.
ГОЛУБ – ПТАХ-ТОТЕМ, з статті М. Коробки «До вивчення малоросійських колядок»
Характерний звичай великорусів …забороняє вживати голуба в їжу. Тварина-тотем, тварина-
родоначальник легко розуміється і як творець або, принаймні, влаштовувач світу.
…Зважаючи на космічне значення церкви, яке з’ясовується з інших подробиць колядок про
побудову церкви й із звичайного розуміння цього образу, відзначеного О. Веселовським і О.
Потебнею, ми повинні дійти висновку, що у росіян існували космогонічні уявлення про побудову
птахами світової церкви або міста.
ВИРОСЛО КЕДРОВЕ ДЕРЕВО, колядка, записана М. Коробкою і опублікована в статті «Образ
птаха, який творить світ»
А що нам було з нещаду світу?
Ой, не було ж нам, хіба синя вода,
Синя вода, та й білий камiнь,
А прикрив Господь сирою землицею.
Виросло на ній кедрове дерево
Барз высочейке и барз сличнейке,
Висмотрєла то Пресвята дiва,
Зізвала до нього сорок ремісників:
«Ой, пiдiть же ви ремісниченьки,
А зітніть же ви кедрове дерево,
Збудуйте з нього Святу Софiю,
Святу Софiю в Святому Києвi».
ТРОЯКА ТВОРЧІСТЬ, з статті В. Сидоренка «Коробка Микола Іванович»
Статті К. можна розділити на три групи: перша піддає оцінці позитивні, прогресивно-революційні
тенденції сучасної літератури (статті про В. Вересаєва, М. Горького); друга присвячена
занепадницьким явищам російської літератури, і тут К. вдається показати дворянську природу
творчості О. Апухтіна, І. Буніна, А. Фета, О. М. Толстого, Б. Зайцева та ін.
Нарешті К. належить ряд історико-літературних етюдів і етюд про творчість М. Гоголя, в якому
вперше останній розглядається, як оспівувач дрібномаєтного патріархального побуту.
КОСМОГОНІЧНИЙ ХАРАКТЕР ГАЛИЦЬКИХ КОЛЯДОК, з дослідження В. Кузнєцова
«Фольклор і постфольклор: структура, типологія, семіотика»
З усними дуалістичними легендами про створення світу зв’язують малоросійські галицькі колядки
про голубів, які творять світ. Їх, як і легенди, прийнято було або тлумачити міфологічно, або
пояснювати книжковим впливом (апокриф про Тіверіадське море) і зводити до богомільских
джерел.
Колядка про творіння світу за допомогою пірнання записувалася лише в Прикарпатті, в Галіції, причому, обмеженість її поширення наголошувалося дослідниками особливо. У науковій
літературі вона відома в невеликій кількості списків, перші з яких були опубліковані на початку
40-х р. ХIХ ст. приблизно в той же час, коли з’явилися перші публікації легенд.
Виділяються дві версії колядки. Перша починається словами «Колись то було з початку світу» і
розповідає про творіння миру двома голубами. Вона повідомляє, що коли не було ні неба, ні землі, було тільки синє море, а посеред нього два дуби – «два дубочки», на які «сіли-упали два
голубочки» і стали «раду радити, раду радити і гуркотати: «Як ми маємо світ заснувати». Вони
вирішують опуститися на дно моря, й винести «дрібного піску» і «синього каміння»: Дрібний пісочок посіємо ми,
Синій камінець подунеме ми.
З дрібного піску – чорна землиця,
Студена водиця, зелена травиця;
З синього камінця – синє небо,
Синє небо, світле сонечко,
Світле сонечко, ясен місячок,
Ясен місячок і всі зірочки.
Ця версія колядки опублікована 1843 р. М. Костомаровим; пізніше цей варіант колядки був
передрукований в збірці духовних віршів В. Варенцова (1860) і у різний час приводився в роботах
Ф. Буслаєва (1861), А. Щапова (1863), О. Афанасьєва (1868), О. Потебні (1887), О. Веселовського
(1889) і М. Коробки (1910).
Ще один записаний в Галіції варіант космогонічної колядки опублікував в перекладі чеською
мовою К. Ербен з посиланням на рукопис Я. Головацького. Цей текст також розповідає про двох
голубів на двох дубках, проте цікаво, що дістають вони з дна моря не синій камінь, а золоті
камінчики; у інших своїх подробицях варіант аналогічний першій версії.
Згідно іншої версії колядки, посередині моря стояли не два дуби, а один зелений явір, на якому
сиділи не два, а три голуби і з дна синього моря вони дістають не синій, а золотий камінь. Ця
версія представлена в двох дуже близьких списках: один – із збірки І. Вагилевича з Червоної Русі, з Дністра – вперше був опублікований П. Шафариком в 1842 р., потім О. Новосельським (1854), передрукований О. Кольбергом (1882), був відомий М. Сумцову, цитується М. Драгомановим; інший запис – з Сяноцьбкого округу, Західна Галіція – була опублікована Я. Головацьким в 1864
р., на різночитання в ній вказує О. Афанасьєв (1868), текст приводиться М. Сумцовим (1887), О.
Потебнею (1887) і О. Веселовським (1889), згадується М. Коробкою (1910).
Всі названі варіанти містять одну тимчасову форму сюжету – творцями світу тут є птахи, які
піднімають з дна моря пісок і камінь (синій або золотий).
Інший етап в розвитку сюжету представлений текстом, приведеним М. Драгомановим, а услід за
ним М. Коробкою, іншим дослідникам він не був відомий. Творцями світу тут є не птахи, а два
ангели, які сидять на одному дереві, вони пірнають на дно чорного моря і виносять чорної землі, яку ділять на чотири частини:
З першої частини красне сонечко,
З другої частини ясен мiсячик,
З третьої частини ясні звiздойки,
З четвертої частини дрібний дощійко…
Згадка про камінь, як матеріал для творіння, тут відсутній.
За іншим варіантом творцями світу є два апостоли, святий Петро і святий Павло, і Бог, які сидять в
«трьох кріслечках» на трьох яворах, що стоять «на синьому морі». По черзі упірнають апостоли –
спочатку Петро, потім Павло, щоб дістати «жовтого піску» і посіяти по всьому світові, проте
невдало – не можуть дістати дна. Тоді упірнає сам Бог, дістає пісок і розсіває по всьому світові; камінь не згадується. Цей варіант був опублікований А. Новосельським (1857), цитувався потім М.
Сумцовим (1887), О. Веселовським (1889), М. Драгомановим (1892), а також М. Коробкою.
При всій схожості сюжету про творіння світу в колядках і в усних легендах дослідниками
справедливо наголошувалася істотна відмінність розповіді космогонії в колядці – присутність в
ній образу дерева… посеред світових вод. О. Веселовський зводив образ чудового дерева до
книжкового джерела – апокрифів, М. С. Драгоманов і М. Коробка визнавали в ньому
християнізований образ арійського світового дерева. Образ світового дерева, який втілює
універсальну концепцію світу, засвідчений практично повсюдно. Наголошується також, що в
різних джерелах зустрічається образ двох птахів, що сидять на гілках світового дерева, в цих
випадках птахів співвідносять з сонцем і місяцем і вся схема може розумітися як рід моделі
космогонії світу.
…У колядці про творіння церкви М. Коробка бачив південну версію космогонічного міфу, яка
відрізняється від північної присутністю образу світового дерева. Подібний мотив колядки є і в
південнослов’янських піснях – сербських та болгарських. Особливе місце в історії сюжету
космогонічної колядки займає наведений М. Коробкою і дуже рідкісний, як він зазначає, запис, котрий складає ніби перехід від типу колядок про побудову церкви до типу колядок про творіння
світу пірнаючим птахом.
…Думка, яка уявляється нам справедливою, була висловлена М. Коробкою. Він припускав, що в
основі колядок про творіння світу голубами лежить версія легенди про творіння світу пірнаючою
твариною, яка знайшла підґрунтя в «тубільних» уявленнях про космічну роль голубів і злилася з
цими уявленнями. …Ангели, що творять мир, – результат пізнішого осмислення цих образів.
Таким чином, в галицькій колядці ми знаходимо версію світобудови, яка стала результатом
контамінації мотивів космогонічного міфу про пірнаючого птаха і міфу про світове дерево з
птахами на ньому.
