КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Лаппо-Данилевский Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Історик, соціолог, педагог.

З дворянської родини. Батько, Лаппо-Данилевський С., – віце-губернатор Таврійської губернії.

Народився 15 (27) січня 1863 р. в с. Удачному Верхньодніпровського повіту Катеринославської

губернії Російської імперії (нині – Криничанський район Дніпропетровської області України).

Помер 7 лютого 1919 р. в м. Петрограді (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив Сімферопольську гімназію (1882), історико-філологічний факультет Петербурзького

університету (1886).

Працював викладачем Петербурзького університету (1890-1919), паралельно читаючи лекції в

Історико-філологічному інституті (1891-1905), приватній гімназії Тагащевої, Тенишевському

училищі.

Ординаторний академік Російської академії наук (1905).

Член Міжнародної асоціації академій.

Член Міжнародного соціологічного інституту.

Один з фундаторів і перших членів Російського соціологічного товариства (1916).

Член російської Археологічної комісії.

Доктор права Кембріджського університету.

Член Державної Ради Російської імперії (1906).

Друкувався в «Журналі міністерства народної освіти», «Нотатках Відділення російської й

слов’янської археології», «Повідомленнях Російської академії наук», «Cosmopolis», «Селянському

устрої», «Матеріалах з археології Росії».

Як літератор дебютував в «Нотатках Відділення російської й слов’янської археології» оглядом

«Скіфські старожитності» (1887).

Потім настала черга наступних доробків: «Організація прямого оподаткування в Московській

Державі за часів смути до епохи перетворень» (1890), «Критичні нотатки з історії народного

господарства у Великому Новгороді і його області за ХI-XV ст.» (1895), «Зібрання і Зведення

Законів Російської Імперії, складені в царювання Катерини II», «Нарис внутрішньої політики

Катерини II» (обидва – 1897), «Російські промислові й торгові компанії XVIII століття» (1898-1899), «Розшуки з історії прикріплення селян в Московській державі XVI-XVII ст.» (1901),

«Основні принципи соціологічної доктрини О. Конта» (1902), «І. І. Бецький і його система

виховання» (1904), «Методологія історії» (1910), «L’idee de l’Etat et son evolution en Russie depuis les troubles du XVII siecle jusqu’aux reformes du XVIII-me» (1913), «Найголовніші напрями в

розвитку номотетичної побудови історичного знання» (1917), «Основні принципи історичного

знання в найголовніших його напрямах: номотетичному і ідеографічному» (1918).

Перу нашого земляка також належать дослідження «Нарис історії утворення найголовніших

розрядів селянського населення в Росії», «Історія політичних ідей в Росії в XVIII ст. у зв’язку з

розвитком її культури та ходом її політики».

Серед друзів та близьких знайомих Л.-Д. – І. Гревс, П. Сорокін, В. Веретинников, Є. Шмурло, Ф.

Гольдер, Л. Таганцева, П. Новгородцев, М. Дяконов, С. Ольденбург, П. Мілюков, Е. Радов, К.

Тахтарєв та ін.


***

ІСТИНИ І ПРАВДА,

з життєвого кредо О. Лаппо-Данилевського

Існує два поняття, які для мене особливо дорогі: поняття істини й поняття правди.


КУЛЬТУРА РОЗПОВСЮДИЛАСЯ З ЄВРОПИ, з матеріалів О. Лаппо-Данилевського «До

плану загальноосвітнього курсу з історії людства»

Понад усе позначився розвиток людської культури, якщо не тієї, що тільки зародилася, то, в

усякому разі, тієї, яка склалася в одне ціле на європейському ґрунті і розповсюдилася в новий час

за межі нашого матеріалу.


ДОЛІ НАРОДІВ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ, з дослідження О. Лаппо-Данилевського «Методологія

історії»

Пильно вдивляючись в історію людства, історик помічає все більш і більш зростаючу

взаємозалежність між її частинами: він все менш здатний зрозуміти історію, наприклад, поза її

залежністю від низки подій, наприклад, тих відкриттів і винаходів, рухів народних мас і

переселень, реформ, битв і т.п. фактів, які здійснюють загальний вплив на цілу сукупність народів, тобто на подальший хід їх розвитку, подумки переходячи від попереднього періоду історії

людства до подальшого її періоду, він все менш в змозі вивчити один без іншого, історію одного

народу поза її зв’язком з історією іншого народу, історію його культури поза її відношенням до

культурних впливів інших народів і т.д.


«СИНОПСИС» ЗШИТИЙ ШТУЧНО, з статті О. Лаппо-Данилевського «Начерк розвитку

російської історіографії»

Компілятивний характер «Синопсиса» виявляється й у його побудові: він складається з частин, що

відповідають окремим джерелам, досить штучно зшитим разом.

…Хоча укладач «Синопсиса», як видно, зосередився на історії Київського князівства, однак, він

намагався зв’язати її з історією Москви і розглядав такий зв’язок, по суті, з погляду московської

політичної теорії.


КОЖЕН З НАС – УЧАСНИК СВІТОВОГО ПРОЦЕСУ, з «Зеленої книжки» О. Лаппо-

Данилевського

Під істиною я розумію логічну думку, думка строгу, неупереджену, безтурботну, але й безнадійну.

Під правдою я розумію не логічну думку, а етичне відчуття, те відчуття, завдяки якому …не

тільки розглядає своє життя, як суб’єктивне патологічне явище, не тільки підноситься до

об’єктивного його вивчення, а бере участь в навколишньому житті.

Людина, в зіставленні зі всесвітом, така нікчемність в просторі, про який і говорити нічого і

думати не варто. Проте якщо …розглядати себе, як атом, як частинку, бодай щонайменшу

частинку світової будівлі, як шерех, незначний звук в гармонії всесвіту, словом, якщо ми

поглянемо на себе, як на учасників світового життя, не людського тільки, а саме світового, – тоді

набудемо значення й станемо на своє місце. А тим часом, зайняти таке місце людина може лише

тоді, коли вона стане служителем початків істини й правди, коли підкорятиметься взаємодії цих

початків.

Ось чому для мене особливо дорогі ці два поняття.


СПРАВЖНІЙ ВЧЕНИЙ, зі спогадів В. Веретенникова

Не багато зрозумів я тоді на цій лекції! Одне було для мене ясно (не розумом, а скоріше якимсь

відчуттям я зрозумів це): переді мною був справжній вчений, і переді мною викладалася справжня

наука.

…Мало й дуже мало хто давав своїми лекціями стільки, скільки давав покійний вчитель!


ВИВЧАВ ВАШУ «МЕТОДОЛОГІЮ», з листа В. Веретенникова О. Лаппо-Данилевському від 3

лютого 1911 р.

Вчора й позавчора я з глибокою цікавістю вивчав по II-й частині «Методології» …Ваше

конструювання поняття про інтерпретацію, доповнюючи в думках читане тими роз’ясненнями, які

Ви мені робили, – якщо пам’ятаєте, – під час наших розмов на цю тему восени в Новгороді. Все це

здалося мені надзвичайно цікавим і новим за суттю (принаймні, ні Бернгейм, ні Ланглуа, ні

Фріман, ні інші, кого я знаю, нічого подібного не говорили).

Якби міг би до Вас зайти, то поділився б своїми деякими думками з цього приводу! Проте, на

жаль, це поки що неможливо!


ВІДКРИВ СВІТОВЕ ЦІЛЕ, з розвідки С. Погодіна «Російська і європейська філософія: шляхи

сходження»

Значний вплив на формування світогляду О. С. Лаппо-Данилевського мав позитивізм. Саме цей

новий європейський напрям у філософії, насамперед, позначився на трактування вченим змісту

історії.

…У науковому лексиконі О. С. Лаппо-Данилевського з’являється поняття «Світового цілого». Це

одне з понять в міркуваннях історика про об’єкт історичного пізнання. Для нього цей об’єкт –

всеєдине людство, яке розглядається як в еволюційному, так і в коекзтстенціальному просторі,

штучно виокремлюється ним з «світового цілого». Саме ж «світове ціле» не конструюється як

епістемологічна категорія (наприклад, як поняття суспільно-економічної формації в марксизмі).

О. С. Лаппо-Данилевський пише про сприйняття людською свідомістю «світового цілого» як про

єдино можливе: «історик уявляє дійсність у вигляді єдиного цілого». Таким чином, О. С. Лаппо-

Данилевський починає дослідження з аналізу не дослідження, а сприйняття дійсності суб’єктом

пізнання. Людській свідомості «тільки світове ціле, єдине і єдине уявляється повною мірою

дійсністю, кожна з частин якої лише штучно може бути виокремлена з реальної єдності для

наукового її розгляду».

Таким чином, «світове ціле» – це граничне поняття. Історик виокремлює об’єкт свого дослідження

– людство як частину «світового цілого», наділену свідомістю, яка впливає на «світове ціле».

Людство як колективний індивідуум «складається з індивідуумів, здатних спільно створювати

абсолютні цінності». Роздумуючи про напрям еволюції людства, О. С. Лаппо-Данилевський

дійшов висновку, що людство у міру об’єднання на основі усвідомлення абсолютних цінностей…

все більше стає «великою індивідуальністю». Усвідомлюючи і реалізовуючи систему абсолютних

цінностей, людство, з одного боку, стає все більш взаємозалежним, а з іншого, все більше впливає

на той універсум, частиною якого є.

…Ідеї європейства виявилися у О. С. Лаппо-Данилевського й у викладанні. …Вважав, що шкільна

історія повинна бути науковою історією. В основу якої він поклав, головним чином, історію

Європи.

Початковим моментом були взяті «рід» і «плем’я», як якнайдавніші типи політичного спілкування.

Історик розглядав, з одного боку, доісторичну культуру Європи, з іншого, – сучасні прості типи

сімейного, родового і племінного життя. Далі він запропонував розглянути: «Войовничі держави

якнайдавнішого часу», «Феодальні держави в середні віки», «Національно-правові держави нового

часу», «Розвиток міжнародної загальноєвропейської цивілізації й розповсюдження її земною

кулею».

Таким чином, в запропонованому О. С. Лаппо-Данилевським плані розглядається стан всього

людства, на початку – в доісторичні часи, в кінці – під впливом загальноєвропейської цивілізації.


НЕ ПРАГНУВ ПОДОБАТИСЯ, з дослідження Н. Павловської «Вплив О. С. Лаппо-

Данилевського на формування світоглядних та наукових поглядів В. І. Веретенникова»

Дуже багатьом він імпонував, проте загальною симпатією не користувався та й зовсім її не

прагнув. При поверховому знайомстві він справляв враження холодної, замкнуто-недосяжної,

гордовитої людини.

Споглядальна, «кабінетна» натура (за власним висловом вченого) ставала діяльною й активною, коли він був зайнятий «професорською роботою».

…Зникали зовнішні мало симпатичні риси О. С. Лаппо-Данилевського – холодна стриманість,

відстороненість. Відкривалися не лише всі складні риси його натури, але і все її багатство.

…За свідченням сучасників, О. С. Лаппо-Данилевський вносив у наукову роботу глибоку щирість

та етичну настроєність. Цими рисами визначалась його роль як університетського викладача і

наукового діяча.

…Учитель і учень мали багато спільних рис: їх виплекало одне середовище, одна культура, дуже

схожі соціальні умови. Але головним була духовна спільність, налаштованість на одну хвилю –

спільність ідеалів, інтересів, поглядів. Обидва жили наукою, в ній знаходили сенс буття.