САБУРОВ Максим Захарович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч. Голова Держплану СРСР.
З міщанської родини. Батько, Сабуров З., – робітник.
Народився 7 лютого 1900 р. с. Дружківці Бахмутського повіту Катеринославської губернії
Російської імперії (нині – місто обласного підпорядкування Донецької області України).
Помер 24 березня 1977 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Закінчив Московські комуністичний університет ім. Я. Свердлова (1923-1926), механіко-
машинобудівний інститут ім. М. Баумана (1928-1933), стажувався в США (1935-1936).
Працював підручним слюсаря коксобензольного заводу (1915-1916), токарем Донецького
металургійного заводу (1916-1918), обрубувачем Торецького сталеливарного і механічного заводу
(1918-1920), відповідальним секретарем районного профспілкового комітету, секретарем
Бахмутського повітового комітету РКСМ, секретарем Константинівського райкому РКСМ
Донецької області (1921-1923), членом пропагандистської групи ЦК ВКП(б) в містах Донбасу
(1923-1926), завідуючим технологічним бюро цеху Московського заводу № 22 (1933), завідувачем
інструментальним відділом, заступником начальника ОТК, головним технологом
Новокраматорського металургійного заводу (1934-1935; 1936-1937), головним інженером
Головного управління важкого машинобудування Наркомату машинобудування СРСР (1936-
1937), начальником сектора, заступником, першим заступником, головою Держплану СРСР (1938-
1942), коордирдинував роботу евакуйованих підприємств на Уралі, Далекому Сході і в Сибіру
(1942-1944), першим заступником (1944-1946), заступником (1946-1947) голови Держплану СРСР,
заступником голови Ради Міністрів СРСР (1947-1953), міністром машинобудування СРСР (1953),
головою Держплану СРСР, заступником (1953-1955), першим заступником (1955-1957) голови
Ради Міністрів СРСР, заступником з зовнішніх економічних зв’язкыв голови Комітету Ради
Міністрів СРСР (1957), директором Сизранського спеціалізованого заводу з переробки пластмас
(1958-1962).
Депутат Верховної Ради СРСР 2-4-го скликань.
Серед друзів та близьких знайомих С. – В. Молотов, Л. Берія, М. Булганін, К. Ворошилов, А.
Мікоян, В. Малишев, М. Хрущов, Г. Маленков, Л. Каганович, М. Первухін, М. Вознесенський та
ін.
***
НЕ ПОСПІШАТИ
, з життєвого кредо М. Сабурова
Поспішай повільно.
ЦЕ – НЕ КОМУНІЗМ, з заяви М. Сабурова на засіданні президії ЦК КПРС у лютому 1956 р.
Якщо вірні факти, хіба це комунізм? Цього (репресій – авт.) пробачити не можна.
ХРУЩОВ, ВИ – БЕЗЧЕСНА ЛЮДИНА, з заяви М. Сабурова в червні 1957 р.
Я вас, товаришу Хрущов, вважав чесною людиною. Тепер бачу, що я помилявся, – ви безчесна
людина.
ВІДДАЮ СЕРЦЕ УДРУГЕ, з листа М. Сабурова дружині від 14 липня 1962 р.
Ася, мій милий друже! Вітаю тебе з днем народження і, моя дівчинко, з твоїм шістдесятиріччям!
Спасибі тобі, моя дорога, за твої добрі справи і за вірну дружбу – світлу, чесну і чисту. В день
твого шістдесятиріччя я віддаю тобі своє серце вдруге в моєму житті. І це, мабуть, тепер уже до
кінця.
Будь спокійна, терпляча і чекай мене – скоро зійде сонечко, і скоро ми будемо разом.
КЕРУВАВ «ДИКИМ» МІНІСТЕРСТВОМ, з інтерв’ю Академик М. Доллежаля К. Ренделю
– А що, скажіть, будь ласка, означало «штаб генерал-полковника Сабурова»? Той самий Сабуров,
що потім був головою Держплану?
– Так, так! Той самий, Максим Захарович. До речі, до того як він прийшов до Держплану, Сабуров
керував «диким», як ми його називали, міністерством. Чому «диким»? Комусь в голову прийшло
об’єднати під його керівництвом абсолютно різні галузі машинобудування. А оскільки
демонтовані підприємства Німеччини належало приймати цьому відомству, Сабурова й
відряджали до Берліна.
Намоталися ми з моїм водієм-старшиною усією нашою окупаційною зоною...
ЗАБЕЗПЕЧУВАВ НІМЕЦЬКІ РЕПАРАЦІЇ, з статті А. Волкова «Объект «Вісмут»
Улітку 1945 р. за розпорядженням Л. П. Берії офіцери оперативного складу НКВД почали розшук
відомих німецьких фахівців у галузі фізики, радіотехніки і металургії Альфреда фон Ардене, Отто
Герца, Ніколауса Ріля, Тіссона, Позі, Баєра, Доппеля, яким було запропоновано працювати в
Радянському Союзі. Умови роботи німецьких учених конкретно обговорювалися із Завенягіним.
Майно і устаткування для створюваних лабораторій на території СРСР було вивезене з Німеччини
Головним Трофейним управлінням. Для виконання спеціальних завдань ДКО до Німеччини
неодноразово виїздив Максим Захарович Сабуров. В рахунок німецьких репарацій до СРСР
вивезли устаткування і майно Фізичного інституту Товариства Кайзера Вільгельма, прискорювач з
Цоссена й інше устаткування з Дрездена, Штрассфурта тощо.
БЕЗПРОБЛЕМНИЙ САБУРОВ, з розвідки Ж. Медвєдєва «Справа лікарів». Сценарій і
виконання»
Доповідь про новий п’ятирічний план розвитку економіки готував Максим Сабуров, який в 1949
році змінив Вознесенського на посту голови Держплану СРСР. Сабуров не мав великого
політичного впливу, він навіть не входив до складу ЦК ВКП(б).
Він був технократом і не примикав ні до якого блоку, що боровся за владу. Сталін тому
справедливо вважав, що Сабуров не створює для нього жодних проблем.
КРІЗЬ ЛАЗ В СЕКРЕТНІЙ ОГОРОЖІ, зі спогадів П. Капіци
Якось за мною заїхав Сабуров і запропонував оглянути розташований неподалік заводик, на якому
виготовляли «Катюші». Приїжджаємо, а нас не пускають. Справа – до вечора, начальства немає, а
наші документи навіть дивитися не стали.
Сабуров спочатку почав доводити, хто та що, – нічого не виходить. Він вибачився, що потривожив
мене, що усе так безглуздо вийшло. Тоді я запропонував йому бодай обійти завод навколо, аби
дізнатися, яку приблизно площу він займає.
Пішли. Йдемо і раптом бачимо в огорожі великий лаз. Ми пройшли через нього, оглянули увесь
завод і через цю ж діру повернулися назад.
ЗДІБНА ЛЮДИНА, з книги С. Берії «Мій батько – Лаврентій Берія»
Дуже багато людей у той час зробили кар’єру за допомогою батька. Серед найвідоміших –
Устинов, призначений за його рекомендацією на посаду наркома озброєння в дуже молодому віці,
ті ж Ванников, Тевосян, міністр хімічної промисловості Первухін, замголови Ради Міністрів
Малишев, голова Держплану Сабуров.
Скажімо, Сабуров, экономіст за освітою і надзвичайно здібна людина, не припав до смаку
партійній еліті, тому що ніколи не працював в партійних органах, а це в очах номенклатури було
серйозним недоліком. Вона не терпіла справжніх фахівців ні в одній галузі. І хоча дуже багато хто
був проти висунення Сабурова, батько на своєму наполіг.
ПРОТИСТОЯННЯ, з книги П. Судоплатова «Спецоперації. Луб’янка і Кремль 1930-1950 років»
Берія, Первухін, Сабуров і Маленков представляли відносно молоде покоління в радянському
керівництві. «Люди» похилого віку – Молотов, Ворошилов, Мікоян, Каганович, – позбавлені
Сталіном реальної влади в останні роки його правління, вороже ставилися до молодого покоління,
яке прийшло до влади в результаті репресій 30-х – 40-х років.
Між цими двома віковими групами в березні-квітні 1953 року встановилася хистка рівновага, але
громадський престиж старших лідерів був вищим, ніж у Маленкова, Хрущова і Берії, котрі в очах
народу були прислужниками Сталіна, а зовсім не улюбленими вождями.
Хрущов успішно маневрував між двома цими групами...
БІЛЬШОВИЦЬКИЙ КУРОПАТКІН, з виступу Г. Денисова на пленумі ЦК КПРС 22-29 червня
1957 р.
Тов. Сабуров – нерозумна людина. Він погано спарвляється з дорученою ділянкою і за вчинками
нагадує Куропаткіна. Коли призначили Куропаткіна головнокомандувачем в російсько-японську
війну, то Куропаткін заявив Миколі Другому: «Росія зубожіла військовими кадрами, якщо мене
призначили головнокомандувачем».
А хіба зубожіла наша партія кадрами? Ні! ...Чому вибираємо таких, як тов. Сабуров, в Президію?
Це помилка, і її потрібно негайно виправити.
НЕ ПО МАКСИМОВІ СВИТКА, з виступу Г. Полянського на пленумі ЦК КПРС 22-29 червня
1957 р.
Сабуров завалив справи в Держплані. Йому ця посада не до снаги. Тут доречно нагадати
українське прислів’я: «Не по Савці свитка», а ми говоримо: «Не по Максимові свитка». Він
потонув в ній і його не видно, запустив планування. Його вигнали з Держплану, а в Президії
залишили. За які ж заслуги ми його тримаємо в Президії?
БЕЗ ДОЗВОЛУ ЦК ПОЛІЗ У БОЛОТО, з тексту виступу П. Чеплакова на пленумі ЦК КПРС 22-
29 червня 1957 р.
Він показав себе безхребетною, безпринципною людиною. Куди вітер, туди і він. Цей грішник, що
кається, прагне щоб то не було потрапити до раю. Він просить допомогти йому вилізти з болота. А
ви, тов. Сабуров, просили у ЦК дозволу лізти туди? Значить, ЦК повинен витягнути його з болота,
поставити на сонечко, він обсохне, увійде до будинку і у будь-який момент може знову бруднити
штанці і псувати повітря.
ПРИМКНУВ ДО ЗМОВНИКІВ, з розвідки О. Назарова «Антихрущовський недопереворот»
Прибічники Хрущова не сиділи склавши руки. За узгодженням з ними міністр оборони Георгій
Жуков і голова КДБ Іван Сєров (зняття якого із займаної посади «путчистами» також було
вирішено наперед) літаками військово-транспортної авіації доставляли до столиці членів ЦК –
прибічників Хрущова. Коли їх зібралося декілька десятків, спеціально підібрана група зажадала
зустрічі з членами Президії ЦК.
«Повідомлення про прибуття делегацій настільки вивело з рівноваги тт. Маленкова, Кагановича,
Молотова, Шепілова, Сабурова й інших, що вони, не соромлячись у виразах, стали неприпустимо
кричати на Хрущова та інших товаришів... Я ніколи не бачив у Маленкова, Кагановича, Молотова,
Шепілова, Сабурова таких озлоблених облич», – згадував Жуков.
Змовникам було від чого нервуватиме: прихід членів ЦК, які домагалися скликання пленуму ЦК і
ЦК, котрі вимагали не приймати на Президії ніяких кадрових рішень, ламав увесь сценарій
перевороту.
ПРИНИЖЕНО КАЯВСЯ, з «Енциклопедії біографій» на books.google.com.ua
На Пленумі (22-29 червня 1957 р. – авт.) М. Сабуров виступав двічі. Принижено каявся, розповів
про усі деталі зміщення М. С. Хрущова, про план призначення його міністром сільського
господарства, а М. О. Суслова – міністром культури або освіти. Просив вибачення, благав
пробачити йому ту помилку, яку він допустив, розраховуючи на поблажливість за правдиву
розповідь про «антипартійне, антидержавне угрупування, яке склалося в Президії нашої партії».
М. С. Хрущов сказав, що М. З. Сабуров ніколи не мав ні політичної зіркості, ні прозорливості. Був
звинувачений в тому, що підтримав антипартійну фракційну групу, проте з урахуванням того, що
в ході Пленуму усвідомив свої помилки, засудив їх і допоміг Пленуму ЦК викрити фракційну
діяльність групи, виведений із складу членів Президії, хоча у складі ЦК залишений.
У опублікованому в пресі повідомленні причина відставки не вказувалася.
СИН – ПРОСТЕЦЬКИЙ ХЛОПЧИНА, зі спогадів О. Максименка
Я мав двої друзів – Мишка Шагова, сина міністра зовнішньої торгівлі, і Сабурова Володю, сина
голови Держплану СРСР Максима Захаровича Сабурова. Той міг на аеродром і тортик принести –
багато жили.
А я що? Лише хліб чорний з шматком сала, що з села прислали й усе. А Володя принесе якусь
смачненьку булочку, торт; «Льоха, підемо, «тормозок» спожиємо».
З’їси – і веселіше на душі...
ЧИ ГАРЯЧА КАВА, бувальщина
Голова Ради міністрів СРСР О. Косигін розповідав колегам, як М. Сабуров «працював» у Варшаві
на черговому засіданні Ради економічної взаємодопомоги:
– Уся його участь в РЕВі полягала в тому, що він ...сидів і мовчав. Повідомлення робили інші
товариші.
Лише коли головуючий повідомив, що оголошується перерва і запросив піти випити кави до фойє,
Сабуров підняв руку і сказав: у
– У мене є запитання – кава гаряча чи холодна?
НАЙРУЙНІВНІША СИЛА, анекдот
На військовому параді Червоною площню проходять танкові частини і бронемашини з артилерією,
тактичні ракети з ядерними боєголовками, нарешті – стратегічні міжконтинентальні ракети з
багатьма ядерними голівками. І раптом, завершуючи парад, площі в оточенні співробітників КДБ
йде одна людина з портфелем в руці. Іноземні спостерігачі запитують міністра оборони
– В чому справа? Хто ця людина і як вона пов’язана з ядерним озброєнням?
– Це голова Держплану СРСР Сабуров, – відповідає міністр. – А Держплан має найпотужнішу у
світі руйнівну силу!
