КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Хартахай Феоктист [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ХАРТАХАЙ Феоктист Аврамович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: греко-російський.

Літератор, філософ, просвітник, етнограф, громадський діяч.

З міщанської родини. Батько, Хартахай А., – чиновник Маріупольського грецького суду.

Народився між 7 і 25 березня 1836 р. в с. Чердаклах Маріупольського повіту Катеринославської

губернії Російської губернії (нині – с. Кременівка Володарського району Донецької області

України).

Помер 25 березня 1880 р. в м. Маріуполі Катеринославської губернії Російської губернії (нині – м.

Маріуполь Донецької області України). Похований на місцевому цвинтарі. Могила не збереглася.

Закінчив Олександрівське (Запорізьке) повітове училище, Катеринославську гімназію (1858),

навчався на історико-філологічному факультеті Харківського (1858-1859) і Київського (1859),

закінчив східний факультет Петербурзького (1860-1861) університетів.

Працював кореспондентом журналу «Сучасник» (1863-1866), учителем російської мови і

словесності, історії і географії в низці гімназій Варшавського учбового округу (1866-1875),

директором Маріупольських чоловічої та жіночої гімназій (1876-1880).

Кавалер російських орденів св. Ганни 3-го ступеня (1871), св. Станіслава 2-го ступеня (1874).

Друкувався в журналах «Сучасник», «Вісник Європи».

Як літератор-просвітник дебютував статтею «Ігнатій, митрополит Готфійський і Кафейський»

(1860).

Потім настала черга статей «З приводу «Живописної України», «Жіночий бунт в Севастополі»

(1830), дослідження «Історична доля кримських татар» (1866).

Перу Х. також належать книги «Історична доля кримських татар», «Християнство в Криму»,

навчальних посібників «Буквар і книга для читання в народних школах», «Російські прописи для

народних шкіл».

Укладав словник румеїв.

Брав участь у похованні Т. Шевченка і виступив з прощальним словом (1861).

З владою порозуміння не знаходив: за участь в студентських заворушеннях був виключений з

Петербурзького університету, заарештований і запроторений до Петропавловської фортеці (1861).

Після звільнення перебував під таємним наглядом поліції.

На відзнаку заслуг у сфері просвітництва Х. в Маріупольській гімназії було засновано стипендію

його імені (1898).

За розпорядженням міністра народної освіти російської імперії в Маріупольській гімназії

дозволили повісити портрет її засновника (1899).

У свою чергу, пам’ять про видатного педагога і просвітителя належним чином не увічнена ні в с.

Чердакли (Кременівка), ні в Маріуполі.

Життю та творчості Х. присвятили свої книги А. Проценко «Феоктист Хартахай: народний

просвітник» (2006), С. Калоєров «Феоктист Хартахай» (2007).

Перевидано «Буквар і книгу для читання в народних школах» нашого земляка (2003).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Т. Шевченко, І. Александрович, М. Некрасов, М.

Чернишевський, М. Добролюбов та ін.


***

СХИЛЬНІ ДО ЗРАДНИЦТВА

, з громадянського кредо Ф. Хартахая

Татарські утиски з благородних, гордих і патріотичних греків, виробив зовсім протилежних

людей, схильних до лукавства, рабського приниження, зрадництва, лицемірства тощо.

НАРІКАЛИ НА ХАНА, з книги Ф. Хартахая «Християнство в Криму»

Ігнатій (останній митрополит Готії і Кафи) запропонував християнам вихід (з Криму). Християни,

вважаючи, що духовний їх батько став агентом системи підкупу росіян, прийняли пропозицію

недовірливо, не розуміючи всієї важливості пропозиції російського уряду.

Звістка про вихід християн розійшлася всім Кримом; татари з межовим обуренням говорили про

вихід і нарікали на хана, який байдуже ставиться до розпорядження росіян.

З свого боку, і християни не менше татар опиралися виходу. Ось що говорили євпаторійські греки

на залишити Крим: «Ми його світлістю ханом і батьківщиною своєю задоволені; від предків своїх

платимо данину своєму государеві, і хоч шаблями нас рубати будуть, то ми все ж нікуди не

підемо».

Вірменські християни в проханні до хана говорили: «Ми слуги ваші і піддані триста років тому, як

живемо в державі вашої величності в задоволенні і ніколи від вас неспокою не відчували. Нині ж

нас хочуть звідси вивести. Заради Бога, Пророка і предків ваших нас, бідних рабів ваших, просимо

від такої напасти позбавити, за що за вас Бога благати будемо невпинно.

ЛИХОДІЙСТВО ЗАЛИШАЛОСЯ БЕЗКАРНИМ, з книги Ф. Хартахая «Християнство в Криму»

Татарське пригноблення по відношенню до життя греків можна назвати отрутою, впродовж п’яти

століть давалася в різних прийомах і яка зрештою, остаточно отруїла і погубила його: витончений

грек часів квітучого стану Херсонеської республіки в XVIII ст. звироднів в неосвіченого татарина і

за поняттями, і за зовнішнім виглядом, так що короткозорі дослідники походження жителів

південного Криму не можуть впізнати його, вбраного в татарський костюм.

Часи першого зіткнення християнства з магометанством супроводжувалися жахами. Татари під

впливом фанатизму і сильної упевненості в правоті і рятівності їх релігії палили або розоряли

християнські церкви і монастирі, винищували грецькі книги і проганяли саму мову християнської

цивілізації. Але при цьому потрібно відзначити, що офіційних гонінь ніколи не було: натовп в

поривах люті нападав на християн, і так як вони були позбавлені заступництва, будь-яких законів,

то лиходійство залишалася безкарним. Говорити про лиходійства татар щодо християн означало б

малювати одноманітну картину жахів.

НІЧОГО ПОДІБНОГО НЕ БУЛО, з книги Ф. Хартахая «Історична доля кримських татар»

Розповідали, що окаянні різали язики християнам, котрі розмовляли своєю мовою, палили їх

храми і книги церковні для того, щоб знищити їх релігію.

Насправді нічого подібного не було. Як митрополитам, так і священикам дозволялося відправляти

службу урочисто. Без дозволу митрополита нікому з мусульман не дозволялося бути присутнім

при богослужінні і заборонялося примушувати до прийняття мусульманства.


ПРИХИЛЬНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, з книги «Видатні греки України»

У Петербурзі Ф. Хартахай з головою занурився в студентське життя і одночасно став активним

учасником революційного руху в університеті. Включається і в роботу української молодіжної

групи, яка сформувалася навколо Т. Шевченка. ...До кінця своїх днів він залишиться

прихильником вивчення і розповсюдження творів Кобзаря, української мови і культури.

Ф. Хартахай – один з тих, хто 28 лютого 1861 року взяв участь у похованні поета і над його

труною виступив з полум’яною промовою українською мовою.

...У 1875 році переїздить до Маріуполя і повністю віддається підготовці відкриття приватного

чоловічого училища 2-го розряду й жіночого училища. Початок їх функціонування заклали

підвалини середньої освіті в м. Маріуполі і повіті.

З 1 липня 1876 року в місті відкрилася чоловіча гімназія, директором якої став Ф. Хартахай. В цей

же час відкрила двері і жіноча гімназія, головою педагогічної ради якої теж став Ф. Хартахай.

Його працею і талантом були закладені основи учбового процесу, створений кваліфікований

педагогічний колектив і початкова матеріальна база навчальних закладів.

ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ПОСТУЛАТ, з розвідки Б. Короленка «Російське завоювання

Криму: від Івана IV до Катерини II»

23 квітня 1778 року, в день Великодня, після літургії в Успенському Бахчисарайському скиті,

кримський православний архієпископ Ігнатій звернувся до парафіян і повідомив їх про підготовку

до виходу з Криму. Як пише Ф. Хартахай, «Християни, вважаючи, що духовний їх батько став

агентом системи підкупу росіян, сприйняли пропозицію недовірливо».

Безпідставним є твердження про добровільний вихід християн з ханства. Цей пропагандистський

постулат, який, за невеликим винятком, був пануючим в російській та радянській історіографії,

спрямовувався на приховування справжніх причин переселення християнського населення Криму.

Документи свідчать про зворотне.

ЦІКАВИЙ ПЕРЕКАЗ, з дослідження М. Ніколаєнка «Національні промисли і ремесла XIX

століття (кримські традиції)»

Ф. Хартахай в книзі «Історична доля кримських татар» наводить цікавий переказ, в якому мова іде

про те, що родич і соратник засновника ісламу Шейх-Мухаммед вперше виготовив кольорові

шкіри, а його тесть Алі держалном свого батога надав їй глянцю (цікаво, що кизиловими палицями

аж до середини минулого століття полірувалися шкіри).

«БЛАГОДАТЬ» ЗА ХАРТАХАЄМ, з інформації Фонд розвитку економічних і гуманітарних

зв’язків «Москва – Крим»

Щодо походження слова Крим існує багато припущень. Бачать в ньому спотворену назву

Кіммеріума, стародавньо-грецького поселення; проводять це слово від кімврів, якнайдавніших

ніби-то його мешканців; потім виводять із слова Крімні, згадуваного Геродотом; Ф. Хартахай

застосовує до слова Крим відвернуте поняття, яке знаменує благодать...


БЕЗ ЩОНАЙМЕНШИХ ВИГАДОК, з інтерв’ю А. Проценка О. Панкову «Я прагнув пройти

слідами Феоктиста Хартахая»

Не знаю, наскільки повно мені вдалося в монографії відобразити особу цієї знатної людини

Приазовського краю. Адже донині були лише окремі статті про життя і діяльність Феоктиста

Хартахая. Я ж постарався їх звести воєдино.

Робота над монографією була одночасно і складною, і захоплюючою. Довелося опрацювати всі

його праці, провести ціле розслідування за джерелами, котрі зберігаються в Санкт-Петербурзькій

бібліотеці, побувати в селах нашого краю. Я пройшов його слідами, образно кажучи.

У моєму дослідженні немає вигадки, моє бачення його особи, вчинків і творчості засновано на

документах.


ПРАПРАВНУК МЕШКАЄ У ФРАНЦІЇ, з замітки І. Зеленської «Презентація книги С.

Калоєрова «Феоктист Хартахай»

6 жовтня 2007 року в приміщенні Донецького національного університету відбулася презентація

книги доктора фізико-математичних наук, професора Донецького національного університету,

голови Приазовського елліністичного центру Калоєрова Стефана Олексійовича «Феоктист

Хартахай «, яка побачила світ завдяки натхненням активістів Приазовського елліністичного

центру та при підтримці Генерального консулу Греції в м. Маріуполі Франгіскоса Костелленоса і

голови Федерації грецьких товариств України Олександри Іванівни Проценко-Пічаджи.

Зі словами подяки до автора біографічного твору про предка родини Хартахаїв звернувся пан

Ксав’є Барре, праправнук відомого педагога, громадянин Франції, доктор права, магістр з історії,

адміністрування школи права різних університетів, консультант декількох неурядових міністерств,

агентств і представництв у Росії, Україні, Казахстані, Киргизстані, Узбекистані Він зазначив, що

для нього «надзвичайно важливо й хвилююче бути присутнім сьогодні на цій презентації і

дізнатися більше про своїх родичів, не кажучи вже зустрітися з ними». Крім того, він розповів про

те, як довгий час збирав матеріали про свою родину спочатку в архівах Санкт-Петербургу, а потім

у Маріуполі. Однак, зрозуміти своє генеалогічне дерево спромігся завдяки книзі С. О. Калоєрова.