ГРЕЙД (ГРАД) Луїс Ісакович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: англійський.
Медіамагнат, театральний антрепренер, кінопродюсер. Фундатор незалежного британського
телебачення (канал Ай-Ті-Ві, 1950); чемпіон світу з чарльстону (1926).
З міщанської родини. Справжнє прізвище – Виноградський Лев. Батько, Виноградський І., –
кравець; брати, Леслі Грейд та Бернард Дельфонт, – імпресаріо та менеджери ITC Entertainment,
The Beatles, шоу Jesus of Nazareth, The Muppet Show, EMI; племінник, Майкл Г., – голова
опікунської ради Бі-Бі-Сі (2004-2008).
Народився 25 грудня 1906 р. в с. Токмаці Бердянського повіту Таврійської губернії Російської
імперії (нині – районний центр Запорізької області України).
Помер 14 грудня 1998 р. в м. Лондоні (Англія).
Перший продюсер серіалу «Маппет-шоу» (1962).
Наш земляк також – продюсер художніх фільмів «Мадам Сайн» (1972), «Перевал Кассандри»
(1976), «Легіонери» (1977), «Вічний сон», «Кривава сутичка двох чоловіків із-за однієї вдови,
імовірно з політичних мотивів», «Осіння соната» (усі – 1978), «Втеча до Афіни» (1979), «Підняти
«Титанік» (1980), «Зелений лід», «Легенда про самотнього рейнджера» (обидва – 1981), «Дуель
пристрастей» (1992).
Стрічка І. Бергмана «Осіння соната» отримала «Оскара» (1979).
Для Ай-Ті-Ві британським парламентом офіційно встановлена 25-процентна квота на продукцію
незалежних продюсерів (1990).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Бергман, Д. Грін, У. Фрай, Д. Фроулі, Д. Барнс, М.
Старгер, Л. Вертмюллер, Д. Хенсон, Д. Лазер, А. Коломбо, Р. Вагнер, К. Понті, Д. Річардс, М.
Гіббс, Х. Бьорк, Л. Олів’є та ін.
***
ВОЛЯ НЕ ПРОДАЄТЬСЯ
, з професійного кредо Л. Грейда (Града)
Навіть за усе золото світу не можна продавати власну волю.
ЛОРД З ТОКМАКА, з радіопередачі С. Новгородцева «Грейд Лью»
Лорд Грейд отримав свій титул за заслуги перед мистецтвом. Свій шлях в ньому він починав з
бальних танців.
...Росією котилася хвиля єврейських погромів, і Виноградським довелося зніматися з насиджених
місць. У 1912 році вони прибули до Лондона, де вже поселилися родичі. Батько став за
прасувальну дошку, пізніше дослужився до механіка швейних машин.
Син, який став в Англії Луїсом, був на рідкість здібним. Він швидко освоїв англійську і багато
разів вигравав стипендії до коледжу, котрих йому зрештою не давали, оскільки він не був
англійським громадянином. Батько, до речі, так і помер без паспорта.
Але поки він був живий, Луїс допоміг йому відкрити вишивальну фабрику «Виноградський і син».
А ще він захоплювався танцями, вивчився краще за інших модний чарльстон, завоював перше
місце на світовому чемпіонаті. Тоді ж і змінив довге і незручне прізвище Виноградський на
коротке Град.
На дворі стояв 1926 рік. Через два роки Луїс поїхав на гастролі до паризького «Мулен-руж».
Французька газета «Парі-міді», описуючи його виступ, надрукувала прізвище на французький
зразок, з буквою «е» на кінці. Тож з Парижа наш герой повернувся Лу Грейдом.
Він привіз з собою купу вражень і контактів. Виявляється, в континентальній Європі безліч
артистів, яких можна з успіхом показати англійській публіці. Так Лу Грейд поступово перейшов в
театральні агенти.
Вести переговори з акторами і антрепренерами – справа непроста, ці люди слабке місце
відчувають миттєво. Вихід знайшла дружина, подарувавши Лу Грейду коробку дорогих сигар.
Пускаючи клуби ароматного диму, він міг тепер виходити на фінансовий поєдинок з ким завгодно.
Після багатьох років успішної діяльності, в 1950 році Лу Грейд зумів зібрати консорціум знайомих
по шоу-бізнесу і одержати ліцензію на новий телевізійний канал, поклавши початок незалежному
телебаченню у Великобританії.
БРИТАНСЬКА ТЕЛЕКОМПАНІЯ №1, з статті М. Озерова «Відповідальність і успіх»
Би-Бі-Сі – єдина державна телекомпанія в Англії, інші – приватні. Три ведучі: Ай-Ті-Ві, Четвертий
канал і П’ятий канал. Номер один з них – Ай-Ті-Ві, що розшифровується як «Індепендент
телевіжн» – «незалежне телебачення».
...Би-Бі-Сі і Ай-Ті-Ві – непримиренні суперники.
Прийоми боротьби відомі. Анонсуючи майбутні передачі, супротивники повторюють
найзахоплюючіші уривки з них. З 19.00 показують найвидовищніші програми.
Ай-Ті-Ві ось вже понад сорок років (!) починає вечірню програму з «Коронейшн-стріт» і крутить її
тричі на тиждень. Вигуки, п’яний сміх, шум розбитого посуду... Дія багатьох серій відбувається в
пивному барі. Жителі Коронейшн-стріт поспішають після роботи до пабу і просиджують там до
опівночі, перемиваючи кісточки один одному.
– Мері купила новий капелюшок! Звідки вона дістала гроші? – питає одна жінка іншу.
– Ха, ти що, Мері не знаєш! Кожен другий на нашій вулиці – її коханець. Але цікаво, хто зробив їй
подарунок?
Далі йде довге обговорення цієї животрепетної для «людини з вулиці» теми. А саме до нього
прагнуть максимально наблизитися такі передачі «легкого жанру». Їх, до речі, на британському ТБ
значно більше, ніж у нас.
Бойовиків з «ментами» і гонитвою менше, хоча різних «жахливчиків» – достатньо. За один вечір я
переглянув на Ай-Ті-Ві три таких фільми: «Сліди в тумані» (служниця підглянула, як чоловік
задушив дружину, і почала його шантажувати, в результаті вбивця задушив і її); «Чоловік на
прізвисько Відважний» (безногий інвалід за допомогою гіпнозу розкрив надзаплутаний злочин) і
«Пекло» (пишна блондинка разом з коханцем поволі і витончено убиває в розпеченій пустелі
свого чоловіка).
ХОРОБРИЙ ГРЕЙД, з кореспонденції О. Купцової «Усе це – маппет-шоу»
У 1969 році в «ляльковому» бізнесі стався прорив. До ефіру вийшла перша дитяча повчальна
програма з маріонетками – «Вулиця Сезам». І Хенсон з своїм «штатом» маппетів, який вже
розрісся, перекочував до неї.
Усе б нічого, ось лише затісно було майбутньому творцеві «Маппет-шоу» в рамках дитячої
передачі. І не пожартуєш особливо, і на всякі слизькі теми не поговориш.
Джім уже змирився з тим, що він лялькар, проте він волів виготовляти ляльки дорослих. Йому
більше до душі було створювати скетчі типу: великоокі ящір-сексист і духовний оракул якоїсь
землі Горч міркують на тему сексу і наркотиків.
Його недостатньо розуміли. Один з телевізійних чиновників навіть скаламбурив із цього приводу,
назвавши маппетів «Mucking Fuppets». Хенсона попросили повернутися до традиційних
«сезамівських» приколів.
Про створення власної програми не могло бути й мови. Лише 1976 року хоробрий і далекозорий
британець Луїс Грейд вирішив профінансувати шоу Хенсона. У ефір вийшло «Маппет-шоу».
Своєю присутністю його вшановували Пітер Устінов, Шарль Азнавур, Стів Мартін, Елтон Джон,
Рудольф Нурієв, Сильвестр Сталлоне, Еліс Купер, Лайза Міннеллі, Даяна Рос, Роджер Мур, Брук
Шілдс etc. Жодна із зірок не з’являлася в шоу двічі. Таким був неписаний закон...
УЗГОДЖЕНО ПРЕСУВАЛИ «БІТТЛЗ», з книги П. Брауна і С. Гейнза «Любов, яку ти віддаєш»
Не зважаючи на колосальний успіх, заповнені концертні зали і зростаючу популярність групи,
головне лондонське видавництво «Фліт-стріт» продовжувало ігнорувати «Біттлз». ...Щоразу, як
тільки Бріан робив спробу протягти матеріал про «Біттлз» в крупних лондонських виданнях, гідні
їх популярності, він, здавалося, натикався на кам’яну стіну. Бріан зрозумів, що це змова трьох
братів – Лу і Леслі Грейдів і Бернарда Дельфонта. Грейди весь розважальний бізнес обплели
павутиною, в яку і потрапили Бріан з хлопцями.
Лу Грейд, згодом лорд Грейд, володів величезною телевізійною корпорацією, найкрупнішою
незалежною компанією, що випускає телепрограми для Великобританії. Ще він особисто створив
популярне телешоу «Недільний вечір в Палладіумі».
Леслі Грейд очолював найбільше в країні агентство шоу-бізнесу, ...а також кінофільми, спектаклі і
телепрограми.
Третій брат, Бернард, власник декількох престижних театрів, був могутньою силою за спиною
театрів Вест-енду; після аудієнції у королеви він став власником престижної програми «Роял
Комманд Перфоманс». Успішність братів зачіпала Бріана навіть більше, ніж ігнорування ними
«Біттлз».
Проблема виникла, коли після першого успіху «Біттлз» агентство Леслі Грейда запропонувало
Бріану підписати контракт на презентацію і ангажемент. Оскільки крупне і впливове агентство
могло надати значну допомогу «Біттлз», такий крок уявлявся розумним. Але за свої послуги воно
хотіло одержувати 10 відсотків всього – дуже значного – доходу від виступів групи.
Бріан, який виконував функції менеджера і агента з ангажементу, мав скоротити свої комісійні до
15 відсотків. Понад те, тепер він активно організовував власні концерти на півночі Англії,
користуючись послугами менш відомих менеджерів, котрі відкривали рахунки для «Біттлз».
Таким чином, він одержував гроші як менеджер всіх груп, як агент з ангажементів і як керівник.
Його дохід – в основному готівкою – був величезним. Як тільки Грейди накладуть лапу, все
прикриється, і Бріан вирішив повністю ігнорувати це питання.
Однак з’ясувалося, що Бріан тим самим створив певні складнощі, оскільки брати усунули «Біттлз»
від свого видавництва. Все ж таки він не здавався і сподівався, що хлопці самі прокладуть собі
дорогу, а Грейди будуть вимушені їхнім вимогам.
...Пісня «Вона тебе кохання» не просто побила всі рекорди, платівка стрімко вирвалася на перше
місце і була розпродана швидше, ніж будь-який з синглів, раніше випущених у Великобританії.
Цей рекорд так і не був побитий впродовж подальших п’ятнадцяти років.
Лу Грейд не міг протистояти тиску сотень тисяч листів від людей, які прохали показати «Біттлз» в
«Недільному вечорі в Палладіумі», і бітли одержали запрошення.
ПЛЕМІННИК – ГОЛОВНИЙ ПОРНОГРАФ ТУМАННОГО АЛЬБІОНУ, з інформації Бі-Бі-сі
«Головою Бі-Бі-Сі став Майкл Грейд»
Майкл Грейд залишив помітний слід в історії телебачення Бі-Бі-Сі, запустивши популярний
телесеріал «Жителі Іст-енду», який донині має багатомільйонну телеаудиторію.
Коли Грейд очолив Четвертий канал за часів його створення, він не побоявся здійснити цілу низку
дуже сміливих нововведень, купуючи ліцензії на право показу американських телесеріалів і
запрошуючи журналістів, які користувалися популярністю у молодих телеглядачів. Він навіть
заробив кличку «головного порнографа» британського телебачення, якою нагородила його газета
«Дейлі мейл».
Пішовши з телебачення у середині 90-х років, Грейд очолив британські кіностудії Pinewood і
Shepperton і знову досяг успіху. Він створив кінокомплекс, який брав участь в зйомках великої
кількості американських кінофільмів, які мали касовий успіх у всьому світі.
