КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Голосовкер Яков [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ГОЛОСОВКЕР Яків Еммануїлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, філософ, перекладач.

З міщанської родини. Батько, Голосовкер Е., – лікар.

Народився 23 серпня (4 вересня) 1890 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 20 липня 1967 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на цвинтарі селища

Передєлкіно Московської області.

Закінчив Київські класичну гімназію і історико-філологічне відділення університету.

Працював викладачем московського Вищого літературно-художнього інституту,

Як літератор дебютував поетичною збіркою «Сад моєї душі» (1913).

Потім настала черга наступних доробків: «Життя (біос) і творчість Сафо, старогрецької поетеси VI ст. до Р.Х. і новела про Харакса, брата Сафо, і гетеру-рабиню Доріху на рубежі VII і VI ст. до

Р.Х.», «Суб’єкт пізнання у філософії Ріккерта», «Лірика – трагедія – музей і площа», «Переказ про

кентавра Хірона», «Достоєвський і Кант», «Перекази про титанів».

Рукопис книги «Імагінативний абсолют» видрукуваний в уривках лише через двадцять років після

смерті Г.

Перекладав Ф. Гьольдерліна, Ф. Ніцше, античних ліриків.

Що стосується особистого життя, то за те, що Г. повісив у себе на стіну портрет Ф. Ніцше, його

засудили на 3 роки концтаборів і заслання (1936).

У Москві в Центральному Домі працівників мистецтва пройшов вечір пам’яті нашого земляка

(1987).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – В. Брюсов, С. Крижанівський, М. Булгаков, Ю.

Айхенвальд, Л. Озеров, О. Форш та ін.


***

ГОЛОД РОЗУМУ

, з життєвого кредо Я. Голосовкера

Голод Ерісіхтона – голод невситимий, нічим не угамований. Така й трагедія розуму: ніяке знання

не може вгамувати голоду думки, її голоду, і вона у результаті сумнівів, втративши всі підстави

знання, з’їдає сама себе.

ВИЩИЙ ІНСТИНКТ, з творчого кредо Я. Голосовкера

Свобода творчості найдорожча володареві інтимно...: поетові, філософові, художникові: а також і

справжньому ученому. Вона – голос інстинкту, який живе в них.


ЦИНІЗМ І ЛЮТІСТЬ, з дослідження Я. Голосовкера «Імагінативний абсолют»

Гальмування уяви, гальмування її свободи пізнання і творчості завжди загрожує самій культурі

вакуумом, порожнечею. А це означає: загрожує заміною культури технікою цивілізації, яка

прикривається великими гаслами людського оптимізму і самовдоволення, а також

супроводжуваною великою метушнею в порожнечі, за якою неминуче слідує відчуття нісенітниці

існування зі всіма наслідками, котрі звідси витікають: втомою, пошуками сп’яніння, прихованим

страхом, етичною байдужістю та іншими продуктами цинізму і лютості.


ЗДІЙСНЕННЯ НЕЗДІЙСНИМОГО, з книги Я. Голосовкера «Логіка міфу»

Кожен вид знання має свою структуру. Але разом із структурою знання існує й структура помилки

і неуцтва.

Разом із структурою світла існує структура мороку – у тому числі і духовного мороку. А якщо є

структура помилки, неуцтва і духовного мороку, то не неможлива і структура чудового. Оскільки

координовані помилки можуть розглядатися як система помилок, остільки і координовані

«чудеса» можуть розглядатися як система чудового. А де є система, там є і логіка. Отже, можлива

і «логіка чудового».

...Закон абсолютного досягнення мети визначає абсолютність подолання перешкоди або

вирішення заданого герою завдання. Звідси – виконання невиконуваного, досягання недосяжного,

здійснення нездійснимого.


СВІТ-МАРЕВО, з оцінки книги Я. Голосовкера книги «Логіка міфу» Н. Брагінською

Чужий погляд в світ дивний, нещадний, яскравий і невірний, мов марево.


НАБЛИЖЕННЯ ДО УНІВЕРСАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ, з дослідження Н. Марчун «Теорія

фольклору»

У вченні Я. С. Голосовкера про «імагінативний абсолют» знаходимо певне наближення до тієї

універсальної філософії творчої діяльності людини, котра так необхідна тепер пострадянській

гуманітарній науці. ...Деякі основні його ідеї й раніше обговорювалися в науці, зокрема, – за

архівним рукописом – на сторінках розвідки Є. М. Мелетинського «Поетика міфу». Термін

«імагінація» в інтерпретації Я. С. Голосовкера поєднує значення власне «уяви» (imaginatio) та

пізнавальної діяльності людини.

Головною ідеєю філософа є апологія могутнього «інстинкту культури», що тільки й спроможний

врятувати людство від «світового вакууму» та інфекції «морального нігілізму». ...У розробленій

філософом гносеології творчої діяльності той же «дух» як інстинктивний потяг до постійності або

абсолюту у вищих регіонах культури, цебто як скерування до досконалого, до безумовного, до

ідеалу, виявляє себе силою діяльності уявлення, що втілюється у творчі форми культури, в її

культурімагінації: філософію, мистецтво, релігію, науку.

Цей підхід підкреслює принципову єдність названих форм «культурімагінації», до яких можна

додати й синкретичну – фольклор.


ДЕРЖАВА – ДУРЕНЬ, з післямови Н. Брагінської

Після революції Голосовкерові, як і іншим людям його кола, доля пропонувала два шляхи:

«спеца» і «емігранта». Спочатку він спробував першу роль, в 1922-му – другу, поїхав до

Німеччини «продовжувати освіту» – проте повернувся. Сам Голосовкер пояснював причину:

– Якось не вірив я, що все це так надовго. Мені Лосєв говорив ще тоді: «Що ви, Якове

Еммануїловичу, все бунтуєте? Ця історія з більшовиками років на двісті».

А я не вірив і не вірю зараз. Скільки у нас пройшло нової ери? Сорок чотири роки? Ну, років

двадцять п’ять – тридцять ще, можливо, і протягнеться. Якщо держава у нас дурень, не може ж

вона всіх зробити дурнями.


ПОВНЕ АНУЛЮВАННЯ, з розвідки В. Жулая «Визначальний модус творчої уяви в

міфологічному просторі (за Голосовкером)»

Діяльність уяви напряму пов’язана з мисленням і може бути визначена, загалом, як здатність

створювати нові образи і смисли. При цьому найсуттєвішим залишається питання наскільки

довільною є уява і чим вона відрізняється від фантазії. Якщо уява означується як щось менш

довільне ніж фантазія, то чи співпадає вона з «мисленням образами», і, більш того, з «мисленням

смислами», як говорить про це Голосовкер: «Мислення образами як діяльність уяви є одночасно

мислення смислами. В так званому міфологічному мисленні це дано оголено: там образ є смисл і

значення».

...Проте Голосовкер намагається показати не тільки реальність імагінативного світу (як,

наприклад, вищої, в людському самовизначенні, реальності, – і це було б зрозуміло), але і його

фізичність: «І при всьому цьому ніякої трансцендентності-потойбічності, ніякої метафізики.

Навпаки, – бог, душа, саме безсмертя в цьому світі чудесного тілесні, фізичні». В чому ж їх

фізичність? Очевидно в тому, що на відміну від сучасної людини, яка розповідаючи казку знає, що

це казка, давні греки творячи і розповідаючи міфи не проводили чіткої грані між ними і реальним

життям.

...Серед багатоманітних означень імагінативної логіки, які у Голосовкера ніби «відштовхуються», від занурення в міфічну реальність домінує інтенція визначальності для творчості цілісної

невідчуженої дії, «абсолютне досягнення мети». Недосягання мети «означає анулювання

найчарівніших предметів і істот. Не виконавши своєї функції, вони позбавляються тим самим

свого смислу і разом з анулюванням їх смислу, анулюються вони самі».


НЕ РАЦІО, з нарису В. Сильченка «Пасинки нашої пам’яті»

Розмірковуючи про Голосовкера, не можна не відзначити його титанічну роботу з аналізу

старогрецької міфології, який став класикою навіть на тлі десятків (чи сотень?) тисяч праць на цю

тему. ...Завдяки ньому ми розуміємо, що античний міф – це не просто казочка, а ціла ідеологічна

система, яка допомогла стародавнім вибудувати своє світобачення. Логіка і уява можуть

співіснувати, і їх співдружність надзвичайна плідна – ось генеральна ідея доробків ученого.

Але головне – це, безумовно, «Імагінативний абсолют». Голосовкер досяг цією (не виданою

повністю) книгою якщо не перевороту, то величезного якісного стрибка, порівнянного з проривом

Шопенгауера з його «світом як волею» і Ніцше з його «волею до влади».

Голосовкер вважає найголовнішим не раціо, а... уяву (імагінацію) як творчий початок людини і

пропонує вважати його сенсом людського існування в «світовому вакуумі, піднесеному людині

наукою».


СПАЛЕНИЙ РОМАН, з довідки «Яків Голосовкер. біографія» на belletrist.ru

Три роки провів на каторзі у Воркуті. Право московської прописки йому повернули лише в 1943-

му. У ці роки він пізнав трагедію загибелі від вогню своїх творів: художник, якому довірив

напередодні арешту рукописи, вмираючи, спалив їх.

І Голосовкер зайнявся відновленням втраченого. Певною мірою відновив і прозаїчний твір, події

якого розгортаються у Москві кінця 1920 року, – він під назвою «Спалений роман» надрукований

в журналі «Дружба народів» (1991) і перекладений іноземними мовами.


НЕ УСІ – ГВИНТИКИ, з статті P. Фpумкіної «Логіка життя Якова Голосовкера»

Я дізналася історію книги Голосовкера «Достоєвський і Кант»... Знехтуваний рукопис із словами

«Ну, Достоєвський – це ще куди не йшло, але ще й Кант?!» був вручена співробітникові

видавництва Євгенію Михайловичу Кляусу для повернення авторові – вони, виявляється, жили по

сусідству.

Є. М. Кляус знайомий з Яковом Еммануїловичем не був, і, як я зрозуміла, залишаючись фахівцем

іншої галузі, про Голосовкера взагалі не чув. Проте заголовок рукопису здався йому цікавим, він

відкрив її дорогою – і відірватися вже не зміг.

Ось переді мною ця книжечка 1963 року видання, прізвище редактора на останній сторінці, як

ведеться, дрібним курсивом; дещо нижче ціна – 21 копійка.

Тільки через 25 років ми почули, що, виявляється міг зробити рядовий редактор, який не побажав

бути гвинтиком. Чому ж ми не пишемо про тих, хто нас оточує? Адже це і є усвідомлення себе в

потоці історії!


ЗАМКНУВСЯ У ЧУЖІЙ ЕПОСІ, з вірша Ю. Айхенвальда, присвяченого Я. Голосовкеру

Кто прав, титаны или боги?

Я думаю о старике;

Он заперся в чужой эпохе,

Как в собственном особняке.

.................................................

На нем ничто не удержалось -

Ни дом, ни чувство, ни семья,

Ни человеческая жалость,

Ни право пожалеть себя.

Он жил один в пустынном доме

И охранял игру теней.

Он хорошо писал о ней...