КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Лозино-Лозинский Глеб [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЛОЗИНО-ЛОЗИНСЬКИЙ Гліб Євгенович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Авіаконструктор. Головний конструктор першої у світі багаторазової космічно-транспортної

системи «Енергія – Буран».

З дворянської родини. Батько, Лозино-Лозинський Є., – присяжний повірений.

Народився 25 грудня 1909 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 28 листопада 2001 р. в м. Москві (столиця РФ).

Закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут (1926-1930).

Працював інженером-конструктором Харківського турбогенераторного заводу (1930-1932),

Харківського авіаційного інституту (1932-1939), Ленінградського Центрального котлотурбінного

інституту (1939-1941), Київського заводу N43 (1941), обіймав посади від інженера-конструктора

до головного конструктора Конструкторського бюро Мікояна (1941-1967), головним

конструктором Московського машинобудівного заводу «Зеніт» (1967-1976), генеральним

директором і головним конструктором НВО «Блискавка» (1976-1994), головним конструктором

НВО «Блискавка» (з 1994).

Дійсний член Інженерної академії РФ (1990).

Дійсний член Інженерної академії України (1992).

Дійсний член академії авіації і повітроплавання РФ (1997).

Почесний член російської академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського (1994).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1950; 1952).

Лауреат Ленінської премії (1962).

Герой Соціалістичної Праці (1975).

Кавалер ювілейної медалі ім. академіка С. П. Корольова (1986).

Кавалер золотої медалі Всесвітнього салону винаходів, наукових досліджень і промислових

інновацій «Брюссель-Еврика-94» (1994).

Почесний авіабудівник СРСР (1989).

Кращий винахідник Міністерства оборонної промисловості Росії» (1997).

Вніс значний внесок в теорію і практику створення високошвидкісних маневрених літаків,

космічної техніки, включаючи систему Мрія»– «Буран». Брав активну участь у створенні

реактивних винищувачів МіГ-15, МіГ-17, МіГ-21, МіГ-25, МіГ-29, МіГ-31.

Серед друзів та близьких знайомих Л.-Л. – В. Глушко, А. Люлька, А. Мікоян, М. Гіндес, В.

Цвєтков, О. Єрьоменко, В. Таїров, І. Вовк, М. Бісноватов, В. М’ясищев, Р. Станкявічюс, І.

Іващенко та ін.


***

ЧИМ ВИДІЛЯТИСЯ,

з життєвого кредо Г. Лозино-Лозинського

Людина має своїми здібностями виділятися. За титулами ж ганяються лише ті, кому виділятися

більше нічим.

Був голод, зі спогадів Г. Лозино-Лозинського

Почалася громадянська війна, і влада в місті стала постійно змінюватися. Хто у нас тільки не був...

Поряд з нашим домом був міський суд. І нам на подвір’ї завжди стояли автомобілі чергових

«батьків міста». І ми знали: якщо вночі заводять авто, значить, назавтра відбудеться зміна влади.

Все це привчило нас швидко пристосовуватися до плинних умов існування, які часом були дуже

важкими.

Інколи, крім макухи, їсти було нічого. Пізніше, уже в Харкові, я бачив, як люди на вулиці падали й

помирали від виснаження – в 1933 році в Україні був голод.


КРИЛА РОЗІГРИЛИСЯ ДО 1500 ГРАДУСІВ, з розповіді Г. Лозино-Лозинського про перший

політ «Бурану»

Для мене два витки орбітального польоту протікали якось спокійно – доки човен в космосі,

особливої тривоги не повинно бути. Але, природно, вже з моменту подачі команди на

гальмування, це відбувалося за 22000 кілометрів до точки посадки в Байконурі, почалася велика

напружена увага – «як проходитиме політ траєкторією руху в атмосфері?».

Ось трохи західніше за африканське побережжя, на відстані понад 8000 км. від точки посадки, почалася атмосферна ділянка спуску. На висоті 100 км човен увійшов в атмосферу. Якщо до цих

пір ми акуратно одержували інформацію про те, де знаходиться корабель і який перебіг польоту,

то після входу в щільні шари атмосфери із-за сильного нагріву човен був оточений плазмою, котра

екранує будь-який радіозв’язок. Тому ми впродовж 20 хвилин з напругою чекали, коли ж корабель

загальмується до такої швидкості, за якої знову з’явиться радіозв’язок, і ми зможемо дізнатися, як

же він пройшов найвідповідальнішу ділянку шляху.

На цій ділянці траєкторії «Буран» подолав температурний бар’єр, передні кромки крила нагрілися

до температури понад 15000С і світилися так яскраво, що корабель можна було б бачити із землі як

рухомий предмет, що світиться. Нижня поверхня нагрівалася до температури приблизно 12500С.

Знаючи це, ми розуміли, що складаємо іспит на доказ того, якою мірою нам вдалося вирішити всі

завдання, пов’язані з такими умовами польоту.

Пройшло двадцять хвилин і було отримано звістку, що приблизно в заданій точці простору на

висоті 50 км човен з’явився, а оскільки з’явився – значить все пройшло більш-менш задовільно.

Ми зрозуміли, що перший, найсерйозніший іспит нібито склали непогано. Ще не можна було

сказати, що добре, але що непогано, вже було ясно.


СКОНСТРУЮВАВ ВИНИЩУВАЧ СУПУТНИКІВ, з розвідки М. Калашникова «Хрещення

вогнем. Вівтар перемоги»

Коли американці в 1970-і зайнялися розробкою важкого і неповороткого орбітального планера

типу «Шаттл», Москва скомандувала: робити повний аналог штатівського «човника» – повітряно-

космічний корабель «Буран».

Лозино-Лозинський лютував. Американський човен на цілу епоху відставав від його системи

«Спіраль» зразка 1966 року. Їй не потрібні були дорогі космодроми і стартові комплекси... Якщо

нахили орбіти «Шаттла» залежали від місцеположення космодрому, то «Спіраль» стартувала з

літака-разганяльника, – з найвигіднішого положення і в будь-якому напрямі. І якщо

аерокосмольоту «Спіраль» був потрібен всього один, невеликий розгінний ступінь, то «Шаттлу» –

три важкі ракетні блоки.

Але Кремль не послухав його. ...Не знайшлося в Кремлі розумного лідера, який зміг би розгледіти

проект, який обіцяє країні перемогу в боротьбі за ближній космос.

...Політбюро нагадувало зборище трухлявих руйновищ, котрі думають лише про те, як би не

обмочити штани. Вони ніяк не могли уторопати, що Імперії не потрібні літаючі монстри

вантажопідйомністю в тридцять тонн. Що росіянам не треба виводити в космос величезну махину

бойових платформ в марній спробі на льоту збивати ракетні боєголовки.

Нам потрібні були невеликі космоплани – винищувачі супутників. Ми потребували зброї, здатної

за лічені години знищити всю хитку космічну техносферу Північноатлантики – супутники зв’язку,

розвідки, навігації, метеорології. Так, щоб США осліпнули, щоб замовкли їх телефони і урвалися

лінії зв’язку, щоб їх винищувачі, крилаті ракети і кораблі на Землі втратили здатність точного

орієнтування. Ні, цим старцям, що вижили з розуму, хотілося мати таку ж велику штуку, як і у

американців!


НА ПЕРЕДНЬОМУ КРАЇ, з статті В. Лєбєдєва «Гліб Євгенович Лозино-Лозинський»

Головною проблемою, з якою зіткнулися конструктори в 40-х роках при збільшенні швидкостей

польоту, стала неефективність повітряного гвинта як основного рушія літака. Подальший приріст

максимальних швидкостей досягався непропорційним збільшенням потужності поршневого

двигуна і прогресуючими ваговими витратами. Це була безвихідь, з якої конструктори гарячково

шукали вихід: випробовувалися комбіновані рухові установки, порохові прискорювачі, з’явилися

перші літаки з рідинними ракетними двигунами.

Пропоновані технічні рішення дозволяли одержати короткочасний виграш в швидкості за рахунок

істотного зниження ефективності. Це був передній край інженерних досліджень, і саме тут вперше

виявився інженерний талант Г. Є. Лозино-Лозинського.


МИСЛИВЕЦЬ НА ЛИСИЦЬ, з статті К. Щербатого «Форсаж для вартових неба»

Аналізуючи інженерну діяльність Лозино-Лозинського, авіаційні експерти зазначають, що у нього

практично не було рядових робіт, вся його конструкторська діяльність була пов’язана з розробкою

принципово нових, унікальних конструкцій, які визначали етапи розвитку авіаційної та космічної

техніки.

Основним інтересом на довгі роки у конструктора стала енергетика літаків. Ще з 1932 року у

Харківському авіаційному інституті він розробляв паротурбінну установку для важкого

бомбардувальника Тополева. В КБ Мікояна Лозино-Лозинський зайнявся розробкою

різноманітних проектів реактивних газотурбінних двигунів. Військовій повітряній техніці треба

було дати великі швидкості, нове потужне серце. Саме двигуни, в принципі, непоганих радянських

літаків часів Другої світової були їх найуразливішим місцем. Закінчувалися останні часи для

винищувачів з повітряним гвинтом, майбутнє було за реактивними двигунами.

Наприкінці 1949 року на МіГ-15 була досягнута швидкість звуку під час пікірування, у лютому

1950 на МіГ-17 – вже і у горизонтальному польоті. Літаки були оснащені форсажною камерою,

розробленою Лозино-Лозинським, яка збільшувала тягу двигуна на 30%. Після досягнення

рекордних показників на перше місце вийшло завдання створення високоефективного серійного

винищувача. Так з’явився МіГ-19 – перший у світі серійний надзвуковий винищувач.

Його замінив кращий винищувач свого часу МіГ-21 з максимальним розгоном у дві швидкості

звуку. Прийнята на озброєння ще у 1959 році, ця машина і досі стоїть на бойовому посту багатьох

країн світу.

1971 року Лозино-Лозинський призначений Головним конструктором надзвукового

перехоплювача, який згодом весь світ знав як МіГ-31 (за натовською класифікацією «Мисливець

на лисиць»). Цей літак здатний виконувати довготривале патрулювання та вести боротьбу зі всіма

класами повітряних цілей у будь-який час доби, у складних погодних умовах, при інтенсивному

веденні радіоелектронної боротьби. Група з чотирьох взаємодіючих літаків МіГ-31 здатна

повністю контролювати повітряний простір до 900 км.


ОБСЛУГОВУЄМО ІНШИХ, з розвідки С. Чалого «Космічний шанс України»

Ще за Корольова, Лозино-Лозинський вперше починає безпосередньо працювати на

космонавтику. Він очолює роботу над орбітальним літаком «Спіраль» та повітряно-космічною

системою, призначеною для виведення його у навколоземний простір. ...Втім, з’ясувалося, що

проект настільки випередив свій час, що радянська промисловість не могла його повною мірою

втілити, насамперед це стосувалося електроніки та теплостійкого покриття; що ж до

аеродинамічного рішення системи, то воно, на думку експертів, було бездоганним.

1976 року Валентин Глушко запрошує конструктора повернутися до аерокосмічної тематики,

очоливши НВО «Блискавка», де розробляються орбітальні кораблі «Бор» та «Буран».

«У космос нас винесе крило!» – повторює Лозино-Лозинський своїм працівникам. І воно

виносить. Космічні літаки «Бор-4» та «Бор-5» здійснюють кілька вдалих польотів в

автоматичному режимі на початку 1980-х, а 1988 року в космос злітає «Буран». Теж в

автоматичному режимі. І теж вдало. Але...

Але Лозино-Лозинський не здається. Наприкінці 1980-х він починає розробку унікальної

багаторазової системи, що і донині випереджає все наявне у світі, – системи МАКС, котра

складається з українського «летючого космодрому» АН-225 «Мрія», зовнішнього паливного бака і

космічного літака «Блискавка». 1994 року ця система була представлена й одержала всі можливі

призи на всесвітньому авіасалоні у Брюсселі. Йдеться про нечувану дешевизну доставки вантажів

на орбіту (у 50 разів дешевше, ніж на американських «шаттлах»), про можливість оперативного

порятунку космонавтів у разі аварії на орбіті («Шаттл» чи «Союз» здатні зістикуватися з об’єктом,

котрий зазнав такої аварії, через дві доби після старту, «Блискавка» – через три години).

І насамкінець – про відсутність потреби у стаціонарному космодромі з його надзвичайно дорогим

обладнанням. ...Але Росія припинила фінансування програми.

Досі безкосмодромна аерокосмічна система МАКС не має аналогів навіть у проектах, створених у

найрозвиненіших країнах. І щонайменше половина МАКСу «лежить» у нас. А тим часом космічна

галузь України тільки обслуговує інших...


ВИ – ТАЛАНОВИТИЙ КОНСТРУКТОР, привітальна телеграма Б. Єльцина Г. Лозино-

Лозинському з нагоди його 90-річчя

Шановний Глібе Євгеновичу!

Сердечно вітаю Вас з 90-річчям.

Талановитий конструктор, видатний учений, Ви внесли величезний внесок у розвиток вітчизняної

авіації і космонавтики. Під Вашим керівництвом був створений «Буран» – унікальний орбітальний

корабель, успішний політ якого став епохальною подією для всього людства, підтвердив статус

Росії як великої космічної держави.

Сьогодні Ви повні енергії, нових ідей і задумів. Утілити їх в життя покликані Ваші учні, які, упевнений, збережуть і примножать чудові традиції російської конструкторської школи.

Бажаю Вам, шановний Глібе Євгеновичу, доброго здоров’я, щастя і всього найкращого!

Б. М. Ельцин.