РУСОВ Олександр Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, етнограф, фольклорист, філолог, перекладач. Псевдоніми та криптоніми: «Р-въ А.», «О-ч
О.», «Дописуватель», «Кирпатенко О.», «Українець», «Старий українець», «А.Р.», «О.О.», «В – а»,
«Граб. Рус. Линд.», «О-вич О.», «Звісний старий», «Бувший земець», «Волоцюга», «Саша –
Янгол», С.Русов», «А. -въ», «Беззубенко», «Д.Р.».
З міщанської родини. Батько, Русов О., – молодший ординатор Київського військового шпиталю.
Народився 7 (20) лютого 1847 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 8 жовтня 1915 р. в м. Саратові Російської імперії (нині – однойменний обласний центр РФ).
За заповітом похований на київському Байковому цвинтарі. На надгробку викарбували рядок Т.
Шевченка «Раз добром нагріте серце ввік не прохолоне». Могила не збереглася: на її місці – нове
поховання (1977).
Закінчив 2-у Київську гімназію (1856-1864), історико-філологічний факультет університету св.
Володимира (1864-1888), стажувався в Австро-Угорщини та Німеччині (1871).
Працював учителем Златопольської класичної прогімназії Чигиринщині (1868-1869), Києво-
Подільської прогімназії (1869-1872), 1-ї Київської гімназії (1872-1874), статистиком Чернігівської
губернської земської управи (1876-1878), виконував статистичне обстеження Ніжинського повіту
(1878-1879), брав участь в археологічних розкопках в Південному Дагестані (1880), був
редактором київської газети «Труд» (1881-1882), очолював статистичні дослідження в
Херсонській губернії (1882-1889), був статистиком при Харківській міській управі (1892-1893),
статистиком Чернігівської губернської земської управи (1894-1899), завідувачем статистично-
економічного бюро Полтавської губернської управи (1899-1902), завідувачем статистичним
відділом петербурзької страхової компанії «Надія» (1902-1908), викладачем Київського
комерційного інституту (1908-1915).
Член Київської Старої громади (1870).
Один з фундаторів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
Кавалер великої срібної і золотої медалей Російського географічного товариства.
Друкувався в газетах та журналах «Киянин», «Київська старина», «Український вісник», «Діло»,
«Вісник Європи», «Правда», «Тиждень», «Записки південно-західного відділу Імператорського
Російського географічного товариства».
Як учений дебютував розвідкою «Епоха складання слов’янської азбуки і першого перекладу Св.
Писання слов’янською мовою» (1868).
Потім настала черга наступних доробків: «Остап Вересай, один з останніх кобзарів малоруських»,
«Ніжинський повіт. Статистико-економічний опис», «Опис Чернігівської губернії», «Документи,
які стосуються Густинського і Мгарського монастирів», «Зміни в становому складі жителів
Чернігівської губернії в другій половині XVIII століття», «Українофільство. Про відміну
утруднень малоросійського друкованого слова», «До питання про українську пресу», «З нагоди
святкування пам’яті Пушкіна», «Дніпро в кінці XVIII століття», «Народна освіта Херсонської
губернії», «Страта відміняється».
Переклав українською мовою розділ «Земля» з підручника політекономії.
Що стосується особистого життя, то наш земляк ще дитиною втратив батька (1853); висилався за
межі Херсонської губернії (1889); заарештовувався (1893); йому заборонили проживати в Україні
(1902). До того ж, упродовж життя він багато разів позбавлявся роботи, жив під особливий нагляд
поліції. Перебувала під пліційним наглядом, позбавлялася права на професію, можливості
переїздити до інших міст і його дружина С. Русова.
Серед друзів та близьких знайомих Р. – Ф. Вовк, О. Потебня, П. Чубинський, Б. Грінченко, М.
Лисенко, В. Науменко, Л. Яснопольський, М. Старицький, О. Шликевич, М. Довнар-Запольський,
М. Константинович, О. Михалевич, І. Петрункевич, Л. Жебуньов, М. Маковєєв, М. Ланганс, В.
Савич, Ф. Корш, О. Шахматов, П. Червинський, В. Варзар та ін.
***
СПОСТЕРІГАТИ ОСОБЛИВОСТІ
, з професійного кредо О. Русова
Етнограф має спостерігати всі різноманітні особливості, які тільки є в роді людському.
МОГО ІМЕНІ ВЛАДА ЛЯКАЄТЬСЯ, з листа О. Русова О. Лашкевичеві від 11 жовтня 1888 р.
Але прислухаючись до жахів, з якими вимовляється моє революційне ім’я, прошу Вас прийняти до
уваги те, як до мене ставиться влада і якщо це може зашкодити журналу, то викресліть це ім’я і із
сторінок обкладинки і під справжньою статтею поставте не О. Русов, а тільки А.Р.
НЕ ЛИШЕ ОСОБИСТА ПРАЦЯ, з листа О. Русова М. Кулябко-Корецькому від 1 січня 1892 р.
Я завжди дивився на земські видання не як на особисту працю, а як на працю всього Бюро; тому
херсонців я, напр., переконував навіть прізвищ авторів не писати в передмовах, переконуючи, що
якщо писати всіх, то потрібно і реєстраторів і рахівників прописувати, а це дуже довго.
ХОЧ НЕ В КАЛЮЖУ ПОКЛАДУТЬ, з листа О. Русова Б. Грінченкові від 9 вересня 1906 р.
Хочется мені у Київ – що й казати! Там вмирати, – знаєш, що тебе не у калюжу покладуть, як тут я
вмиравших товаришів по службі вже ховав у грязюці, а – у алюмінієвий рідний льос на
Байковому.
СИРОТИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ, з листа О. Русова О. Потебні
На докладній грунтовій карті можна з досить великою упевненістю сказати, що там, де чорнозем,
там і малоросійські відмінності частіші, а на гірших же землях поселилися малороси з північним
типом, ближчим до великоросів й білорусів.
ЗДОРОВ’Я ВЖЕ НЕ ТЕ, з листа О. Русова П. Стебницькому від 11 червня 1915 р.
Ви думаєте, що я такий же, яким був у Петрогороді, коли я і до обід і після обід у «Надежді»
працював, да ще зверх того сочиняв чи для з’їзда представників промислу й торгівлі, чи для
нашого товариства кревного та сердешного про Поля та Джона Юза! А Ви ж знаєте, що є часи, є й
часища: то такі часи були, що я граючись було побіжу і на Васильєвський, і на Петрогородську
сторону; а тепер міні не то що на 3-й поверх забратися, де бібліотека Інститутська, а й тут сидючи
по садку пройтись не можна, бо asthma cordіale почнеться!
ХОТІВ ВАМ СЛУЖИТИ, з щоденникових нотаток О. Русова
Жаль мені Вас, що Ви такі дурні. Ніхто з Вас не може зрозуміти, що хоч би й університетський
чоловік, хоч би й маючий право на півторатисячний годовий гонорар за свої праці, вдруг схоче
служити народові за малиї гроші собственно для того, щоб йому услужувати чим може, без
посторонніх задач!
...Важка дуже, ця робота, – не зніс би я роз’їздів по конській повинності, по рекрутській, по
составлению відчитів та таблиць. Не стало б мені грошей на харч та на одежу з малого
писарського жалування – це так. Але обкрадати я Вас не хотів; ізучати Вас та навчати
революційним рухам не думав, а просто хотів служити Вам.
...Головна нісенітниця, що не знаю я не тільки – як, але й що треба робити... Ну ось хоч би тепер?
Хоч заріж треба сіяти, але я й Микола (Маковеєв – авт.) невже вміємо? Невже ми наважимося
розкидати насіння і губити його невправною рукою? Я коней запрягати по-справжньому не вмію,
я не знаю, як рало направити і запрягати, а не то що сіяти, чи орати, чи косити! На всі роботи
наймати треба, да і найняти то я не зумію, тому що всюди переплачу!
...Ось уже скоро 5 місяців, як я з Колею сипали тут гроші для того, щоб облаштувати будинок; як
ми копали город, з якого нічого не вийшло, як косили й губили сіно, як взялися нарешті жати і
переконалися, що нам дворянськими двома парами рук не впоратися с 12-ма десятинами землі.
ПОВЕРНУВ НАЦІОНАЛЬНУ ЛІТЕРАТУРУ, з оцінки діяльності О. Русова О. Рябініним-
Скляревським
Економізм херсонських статистиків на чолі з О. О. Русовим повернув українську літературу на
шлях соціальних і правових проблем.
СИМПАТИЗУВАВ ПРОСТИМ ЛЮДЯМ, зі спогадів С. Русової
Талановитий, ласкавий люд був наче зовсім занедбаний, до нього ні звідкіля не доходила ані
запомога в скрутному матеріальному становищі, ані слово ласкаве – сам він викручувався з
економічних злиднів, сам якось довідувався з легендарних джерел про всякі політичні події. І це
був не чужий люд, а український, до якого линули всі симпатії О. Олександровича.
НЕБЕЗПЕЧНА ЛЮДИНА, «Щоденника» О. Кістяківського
На хуторі Сороки говорили, що Русов соціаліст, що він по вечорах збирає в себе хлопців та дівчат, які танцюють, що він друг Петрункевича і людина небезпечна.
МУСИВ ЗАЛИШИТИ АДАПТОВАНУ БАТЬКІВЩИНУ, зі спогадів М. Добриловського
Багато літ минуло від того часу, а мені все згадується старий мій учитель, як він із скарбами свого
кабінету і з тугою в очах перед обличчям війни, яку так ненавидів, навіки покидав Київ і свою
адаптовану батьківщину – Україну.
ОБГРУНТУВАВ ПРАВО УКРАЇНЦІВ НА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, з дослідження О. Рахна
«Олександр Русов: штрихи до біографії»
Громадський діяч і вчений Олександр Олександрович Русов – постать загальноукраїнського
масштабу. Філолог та історик, етнограф і фольклорист, він був також одним з фундаторів
української статистичної науки. Крім того, він входив до складу редакційних колегій багатьох
газет та журналів, відгукувався на злободенні питання тогочасного життя публіцистичними
статтями. Втім, його біографія, наукова та громадсько-політична діяльність, багатюща спадщина
залишаються маловідомими широкому загалу науковців і шанувальників старовини.
...О. Русов ...став речником ідей федералізму М. Драгоманова. Він багато зробив для розвитку
науки й культури України. Вагомим є його внесок у встановлення зв’язків з галицькими
українцями влітку 1871 р., що поклало початок співпраці західноукраїнських діячів з
наддніпрянськими і сприяло консолідації українського національно-визвольного руху.
...24 жовтня 1873 р. О. Русов на прохання П. Чубинського привiз до Києва з с. Кирилiвки на
Звенигородщинi спадкоємцiв поета, у яких громадiвцi за 5000 крб. викупили право на видання усiх
його творiв. О. Русову довелося здійснити їх перше повне видання. За дорученням Київської
громади навесні 1875 р. він разом з дружиною виїхав до Праги, де упродовж 1875-1876 рр. видав
«Кобзар» і 5000 примірників 1-го тому з дозволеними цензурою творами переправив у Російську
імперію. 2-й том з нецензурованими творами поширювався за кордоном і частково в Росії
нелегальним шляхом.
Центральне місце в діяльності О. Русова, починаючи з другої половини 70-х років ХІХ ст. і до
кінця життя, зайняла статистична діяльність. ...Вже перші статистичні праці засвідчили характерну
рису дослідницької роботи О. Русова – історизм.
О. Русов був причетним до земського руху, спрямованого на демократизацію суспільно-
політичного ладу в Російській імперії шляхом реформ. ...Боровся за збереження самоврядування і
розширення прав земств, впровадження конституційного ладу в Росії, виступав проти
адміністративної сваволі.
...О. Русов створив Український політичний клуб, брав участь у заснуванні журналу «Український
вісник», а згодом газети «Рідна справа – Вісти з Думи». Він був причетним до створення
Декларації про автономію України, над якою працював М. Грушевський. Найвищим його
досягненням була розробка Проекту державного устрою України у федеративній Російській
державі.
Головний підсумок життя О. Русова полягає в тому, що науковою та громадсько-політичною
діяльністю він сприяв обґрунтуванню права українського народу на існування, його споконвічних
прагнень до незалежного, вільного життя.
