СИПЯГІН Дмитро Сергійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч. Міністр внутрішніх справ Російської імперії.
З дворянської родини. Дід, Сипягін М., – учасник усіх воєн з Наполеоном, військовий губернатор
Тифліса, котрий побудував перші грузинські світські школи і заснував першу російську газету в
Закавказзі.
Народився 8 (20) березня 1853 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Загинув під час терористичного акту 2 (15) квітня 1902 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині
– м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1874).
Був чиновником міністерства внутрішніх справ (1874-1881), Волоколамським повітовим
маршалком дворянства (1881-1886), харківським віце-губернатором (1886-1888), курляндським
(1888-1891), московський (1891-1893) губернатором, товаришем міністра державного майна (1893-1894), товаришем міністра внутрішніх справ (1894), єгермейстером (1894-1895), головним
керуючим імператорською канцелярією з прийняття прохань (1895-1899), міністром внутрішніх
справ (1900-1902).
Член Державної Ради (1900).
Ініціатор скликання «Особливої наради про потреби сільськогосподарської промисловості» (1902).
Здійснював жорсткі заходи проти студентського, робочого і селянського руху, русифікаторську
політику відносно національних околиць.
Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Вітте, В. Мещерський, М. Боголєпов, П. Святополк-
Мірський, П. Дурново, С. Зволянський, О. Стішинський, М. Остен-Сакен, П. Ванновський, М.
Клейгельс та ін.
***
ВІРУЮ
, з життєвого кредо Д. Сипягіна
Людина я віруюча і вірю в майбутнє життя.
МЕРЗОТНИЙ ЗАМАХ, з листа Д. Сипягіна В. Ламсдорфу від 18 лютого 1901 р.
Довірливо
Милостивий Государю, Графе Володимире Миколайовичу.
З даних розслідування у справі замаху на життя Міністра Народної освіти з’ясовується, що
звинувачений гомельський міщанин Петро Карпович провів останній рік в Берліні, займаючись в
Королівській бібліотеці і місцевому університеті. ...Серед агітаторів особливо виділявся Карпович, який під впливом ...розмов і, мабуть, забезпечений навіть грошима від місцевої російської
революційної групи і виїхав 10 лютого до Петербургу, де 14-го вчинив свій мерзотний замах.
Обставини і подробиці справи, оскільки вони з’ясовані даними..., повідомлені вже директором
Департаменту поліції президентові Берлінської поліції, як для з’ясування обставин мешкання
Карповича в Берліні, так і для перевірки деяких його свідчень.
Повідомляючи про викладене Вашій Ясновельможності, маю честь покірно просити Вас,
Милостивий Государю ...просити дійсного таємного радника графа фон-дер Остен-Сакена, після
встановлення винних, наполягти найенергійнішим чином перед німецьким урядом про ухвалення
проти них належних заходів, проведення обшуків і арештів ... про висилку
найскомпрометованіших винуватців в розпорядження російських властей.
Д. Сипягін.
СИЛОЮ ЗБРОЇ, з статті С. Лебедєва «Сипягін Дмитро Сергійович»
Сипягіна перевели до Курляндської губернії. У цьому «складному» краю, де стикалися російські, німецькі, єврейські, польські і латиські домагання, він зумів добитися загального примирення, твердо дотримуючи при цьому інтереси держави. Енергія, розпорядливість і працездатність
звернули на себе увагу Імператора Олександра III.
...Сипягін зайняв міністерське крісло в складний момент. Економічна криза і неврожай 1900-1903
рр. украй ускладнили внутрішньополітичну ситуацію в Росії. В обох столицях почалися
студентські заворушення, багато заводів охопили страйки, ...барикадні зіткнення... («Обухівська
оборона»). Численні вороги традиційного російського образу правління підбадьорилися, і
почалося бурхливе формування опозиційних партій. Так, в 1901 виникли есери, єврейська
незалежна партія тощо.
У таких умовах Сипягін діяв рішуче і твердо, приборкуючи силою зброї всі порушення порядку.
Але був убитий есером Балмашевим.
НЕВИПРАВДАНА РІЗКІСТЬ, з оцінки діяльності Д. Сипягіна С. Вітте
Вживає занадто різкі заходи, які по суті ніякої користі не приносять, а тим часом хвилюють деякі
шари суспільства і шари добромисні і, в усякому разі, помірні, на що він мені сказав: можливо, ти
маєш рацію, але інакше вчинити я не можу, вгорі знаходять, що ті заходи, які я вживаю,
недостатні, що потрібно бути ще строгішим.
«А Я РОЗМІШАЮ КОЦЮБОЮ», з роману В. Пікуля «Нечиста сила»
– Ну і що? – настовбурчився Сипягін, дивлячись на полум’я.
– Вашоль-Філіпп, – продовжував Рачковський, – видає себе за француза... Це не правда! Він є
активним членом таємного «Гранд-Альянс-Ізраеліт» – центру міжнародної організації сіоністів, фінансові щупальця якого вже охопили весь світ. З його допомогою сіонізм проник туди, куди
невхожі навіть ви...
– До чого ви хилите? – запитав міністр.
– До того, що таке ненормальне становище таїть в собі небезпеку для Російської держави. Не
виключено, іноземні розвідки стануть і надалі використовувати для проникнення до двору
містичну настроєність нашої государині імператриці...
Сипягін показав очима на полум’я в каміні:
– Ось моя добра рада – киньте своє досьє сюди, я як слід розмішаю коцюбою, буцімто його ніколи
не було...
БОЛІСНИЙ ТИЖДЕНЬ, з книги С. Нікітіна (Вінсена) «Кола безумства»
Двадцять другого грудня в половині одинадцятої ранки за терміновим викликом до Міністерства
внутрішніх справ прибув ...Дмитро Сергійович Сипягін.
– Через тиждень государ з родиною... зустрічати Новий Рік! Традиційний бал-маскарад в
Зимовому! А шостого січня на Неві перед палацом традиційне водосвяття. Вже щосили зводять
Йордань! Будуть всі! Прошерстіть!! Просіяти дрібним ситом весь Пітер!!! Трутні, мать вашу! Не
столиця, а кубло! А газетним перошкрябам я нарешті таки виставлю всі коми! До найостаннішої, а
заразом і всі двокрапки! Мало їм публікувати фривольні карикатури, так ще. Ет, мерзотники!
– ...Статейка газетного перошкряба, – продовжував тихо і монотонно говорити Святополк-
Мірський..., – взагалі не варта уваги. Відомо, що в Царськосільському палаці газет не читають, а
якщо яку і проглядають, так це виключно закордонні.
Дмитра Сергійовича упевнено-надійний вигляд Петра Дмитровича частково заспокоїв, але в
грудях його розтікся холодок страху.
...Пролунав дзвінок з Царськосільського палацу. Діловод міністра приклав кінчик вказівного
пальця до губ і, протягуючи слухавку, прошепотів – «Його імператорська величність!»
Вислухавши, Сипягін обережно слухавку, поволі опустився в крісло, неуважно провів долонею по
стільниці свого величезного письмового столу і знов зажадав з’єднати з поліцмейстером і
директором департаменту поліції.
Неділя для Дмитра Сергійовича видалася вельми болісною...
ДОВЕРШЕНИЙ ДВОРЯНИН, з книги С. Вітте «Царювання Миколи Другого»
Приїхав Дмитро Сергійович Сипягін. У вестибулі до нього підійшов офіцер, одягнений в
ад’ютантську форму, і протягнув руку з пакетом. Сипягін запитав, від кого цей пакет, і офіцер
відповів: від Великого Князя Сергія Олександровича з Москви. Коли Сипягін протягнув руку, щоб
узяти пакет, прозвучало декілька пострілів, тобто цей офіцер в нього зробив декілька пострілів з
браунінга.
Сипягін впав, але перебував у свідомості. Його перевезли до Максиміліанівської лікарні, яка
знаходиться недалеко від приміщення комітету міністрів, тобто Маріїнського палацу.
...Коли я спустився, цього офіцера роздягали в сусідній кімнаті. Він був високого зросту, блондин.
Він зізнався зараз же, що він не військовий, а анархіст, що прізвище його Балмашов, що він
колишній студент. Я весь час не відходив від Сипягіна і на моїх очах, через декілька годин після
замаху, він помер, що викликало в мені щирий, сердечний жаль.
...Це була чудова і благородна людина. ...Сипягін, довершений дворянин, ультраконсерватор, він в
останні півроку свого міністерства відверто і з великою гіркотою мені говорив, що на Государя
покладатися не можна і головне, що Государ – не правдивий і підступний.
ОСВІЧЕНІСТЮ НЕ ВІРІЗНЯВСЯ, з розвідки А. Шикмана «Діячі вітчизняної історії»
Д. С. Сипягін був типовим представником старого російського панства, з поглядами якого
співпадали і його уявлення про державне управління. Росія для нього все ще була вотчиною, якою
повинен по-батьківськи правити цар.
Від природи обмеженого розуму, він хоч і мав диплом про вищу освіту, проте освіченістю зовсім
не відрізнявся. Нескінченна складність назрілих і знов виникаючих питань, пов’язаних з
подальшим розвитком Росії, від нього вислизала. Нарівні зі всіма він бачив, що державний
корабель явно збивається з шляху, що скільки-небудь певного курсу він не тримає, а якось
безнадійно штовхається в різні і причому іноді прямо протилежні боки, однак основні причини
цього грізного явища були поза його розумінням. Зло, на його думку, полягало в тому, що окремі
міністри недостатньо оберігали царську владу, причому цією ж владою користувалися при
проведенні тих заходів, які розхитували міцність самодержавства і знищували престиж його
ставлеників на місцях.
...Необхідно, проте, відзначити, що за своєї розумової обмеженості і малої освіченості, Сипягін
мав якесь особливе внутрішнє чуття. Так, повернувшись із здійсненої ним 1900 року поїздки
Росією, де він, проте, силою речей бачив лише зовнішній показний бік, ...він, на чималий подив
супроводжуючих його чиновників міністерства, заявив, що в Росії відбувається щось недобре і
народжується революція.
...Не зважаючи на те, що дворічне управління Сипягіна Міністерством внутрішніх справ не
залишило сліду в країні, йому вдалося спорудити собі пам’ятник у вигляді перебудованої будівлі
міністерства на Фонтанці.
Поза найближчим сімейним колом, здається, ніхто, за винятком Вітте, не оплакував його смерті.
ЗЛОВІСНА ПЕРЕСТОРОГА, бувальщина
Сипягін був щедрим і люб’язним господарем; він любив добре поїсти і пригостити друзів; був
знавцем кулінарії і великим цінителем російських старожитностей. Він не пошкодував казенних
грошей для удосконалення свого улюбленого помешкання. Стіни їдальні прикрасили художні
панелі, а шкіряну оббивку стільців – власна монограма.
Поширений переказ свідчить, що в цій самій кімнаті йому було дано знамення трагедії, що
наближалася. Того дня, коли він в’їжджав до палацу, важка бронзова люстра староруського стилю
впала із стелі і рознесла в тріски накритий для обіду стіл.
Говорили, що ця подія глибоко засмутила Сипягіна. Пізніше, після вбивства Плеве, котрий також
займав цю квартиру, широко розповсюдилося переконання, що цей будинок приносить нещастя
мешканцям.
