КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Сикорский Игорь [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СІКОРСЬКИЙ Ігор Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Авіаконструктор, пілот. Один з фундаторів світового авіабудування.

З лікарської родини. Батько, Сікорський І., – один з фундаторів дитячої психології і психопатології

на теренах Російської імперії.

Народився 13 (25) травня 1889 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 26 жовтня 1972 р. в м. Істоні (штат Коннектікут, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в гімназії, Петербурзькому морському кадетському корпусі, французькій технічній

школі Дювіньо де Ланно, Київському політехнічному інституті.

Працював головним конструктором авіаційного відділу Русько-Балтського заводу (1912).

Кавалер почесної медалі Джона Фріца «За науково-технічні досягнення в області

фундаментальних і прикладних наук» (серед авіаконструкторів її мають лише двоє – ще О. Райт).

Перші два гелікоптери власної конструкції побудував у Києві (1908-1911), які при вазі 180 кг

могли злітати, щоправда, без пілота.

Злетів на літаку власної моделі (1910).

Під керівництвом С. започаткована багатодвигунна авіація: наш земляк першим у світі підняв у

повітря на «Російському витязі» 8 осіб, протримавшись майже дві години (1913). Уже наступного

року рекорд буде доведено до 10 пасажирів, половина з яких будуть членами Державної думи.

Наш земляк з колегами на літаку «Ілля Муромець» здійснили найдовший у світі переліт по

маршруту «Петербург – Київ» і назад.

С. – конструктор гелікоптерів з газотурбінними двигунами, амфібій, «літаючих кранів»,

гідролітаків, трансатлантичних лайнерів. Саме на його гелікоптерах здійснені перші перельоти з

дозаправленням у повітрі через Атлантичний (1967) й Тихий (1970) океани.

Події 1917 р. нашому земляку не припали до вподоби. Під загрозою арешту на пароплаві він

залишив Росію (1918).

Мешкав в Англії, Франції і, нарешті, США (1919). Даава приватні уроки, читає лекції з астрономії

й авіації. А далі створює компанію «Сікорський Аероінжиніринг Корпорейшн» (1923). Вона

розміщується то в курнику, то в старезному ангарі.

Перший літак S-29А вдало стартував лише з другої спроби (1924).

Потім настала черга літака-амфібії S-38 й «літаючого човна» S-42, який встановлює низку

світових рекордів швидкості та вантажопідйомності (1934). А амфібія S-43 бере участь в пошуках

зниклого в північних льодах екіпажу радянського пілота С. Леваневского.

Пізніше наш земляк створює нову компанію – «Сікорський Авіейшн Корпорейшн» і починає

посилено конструювати гелікоптери. Успіхи настільки очевидні, що екс-киянину довіряють

створювати повітряні засоби пересування для американських президентів. Між іншим, на одному

з них – S-58 – Д. Ейзенхауер «катав» радянського лідера М. Хрущова.

С. – автор книги «Повітряний шлях» (1920).

Щодо особистого життя, то з першою дружиною наш земляк, маючи доньку Тетяну, розлучився.

Вдруге він одружився з Є. Семеновою (1924). З нею авіаконструктор був не тільки щасливим, а й

мав чотирьох синів.

Ім’я нашого земляка викарбуване в Національному залі Слави США.

Воно також присвоєне одній із площ м. Санкт-Петербург РФ.

Серед друзів та близьких знайомих С. – К. Захарченко, Л. Блеріо, Ф. Фербер, М. Шидловський, С.

Рахманінов, Б. Юр’єв та ін.


***

ВІДНОВИТИ БАТЬКІВЩИНУ

, з життєвого кредо І. Сікорського

Нам потрібно працювати, а головне, вчитися тому, що допоможе нам відновити Батьківщину, коли

вона того зажадає.

ПІЛОТОВІ ПОСТАВИЛИ ПАМ’ЯТНИК, з мемуарів І. Сікорського «Повітряний шлях»

Протягом війни майже у всіх країнах йшла посилена робота над поліпшенням аеропланів, тобто

над збільшенням їхньої швидкості, вантажопідйомності й інших якостей. Точні результати,

звичайно, трималися в таємниці і лише тепер, по закінченні війни, започаткували відкриті

випробування.

Зараз можна робити висновки про те, які величезні успіхи зробила авіація за недовгий час свого

існування. В 1909 році Блеріо перелетів через канал Ла-Манш – близько 35 верст, причому цей

переліт вважався дуже серйозним, льотчик одержав великий грошовий приз, йому навіть

спорудили пам’ятник і т. п. Десятиліття по тому, в 1919 р., британець Алкок перелетів без посадки

за 16 годин через Атлантичний океан, здолавши 3000 верст. У тому ж 1919 році американець

Рольфс піднявся на висоту 34610 футів, тобто майже на 10 верст (10550 метрів).

В червні 1920 р. французи Буссутро і Бернар протрималися у повітрі, не спускаючись, 24 години

19 хвилин. Цей політ став найтривалішим з усіх, зроблених дотепер на аероплані.

Нарешті, найбільшої швидкості досяг француз Лекентом, який пролетів 300 кілометрів за 1 годину

6 хвилин 171/5 секунди, тобто, летів з середньою швидкістю близько 240 верст на годину. Це

найбільша швидкість, якою людина коли-небудь подорожувала, бо найшвидші паровози,

автомобілі, моторні човни і, тим паче, пароплави рухаються значно повільніше.

Коротше кажучи, аероплани зробилися слухняним, витривалим і винятково швидким засобом

сполучення, який дозволяє людям робити далекі подорожі за дуже короткий час. Всіляких

польотів, іноді на величезні відстані, зроблена безліч. Переліт через Атлантичний океан я вже

згадував. Крім того, на аеропланах були здійснені подорожі з Лондона в Австралію – близько

15000 верст, з Парижа до Центральної Африки та ін. Кругосвітня подорож на кінець 1920 року ще

не здійснена. Але в найближчі роки це, без сумніву, буде зроблено.

...За останні роки розвиток літальних апаратів йшов так швидко, щороку приносив так багато

нового і несподіваного, що, здавалося, непросто говорити про майбутнє. Проте деякі припущення

висловити ризикну.

Перевезення пасажирів і пошти – уже почалися. Безсумнівно, це справа значно розшириться. Далі

варто чекати створення нових типів великих аеропланів з багатьма двигунами. Їх будуть будувати

…на 100-200-500 чоловік, а потім – і більше. Такі повітряні кораблі будуть перелітати величезні

простори і будуть надійними, витривалими і безпечними.

Люди швидко звикнуть до цього способу пересування і почнуть купувати квитки чи замовляти

каюти на повітряному кораблі так само просто, як купують квиток на залізничній станції.

Керовані аеростати навряд чи одержать поширення. Пасажирські аероплани такого типу будуть

літати не дуже швидко. Швидкість 150-200 верст на годину стане найбільш поширеною.

Таким чином, найбільш важливим типом літальних машин, напевно, залишиться аероплан. Там, де

буде необхідна надійність і велика вантажопідйомність, використовуватимуться великі машини з

декількома двигунами. Одномоторні ж залишаться, головним чином, для спорту, перегонів,

фокусів і лише в невеликій кількості – для повітряного сполучення, тому що з одним двигуном не

можна гарантувати високу надійність польоту.

Ймовірно, буде створений і гелікоптер. Але йому може належати лише другорядна роль. Він буде

служити для перевезення пошти з полів, куди стануть спускатися аероплани «далекого плавання»,

до середини міст, тому що він здатен опускатися на найменші майданчики, наприклад, на дахи

будинків. …Але особливого значення гелікоптер мати не буде, тому що …він все-таки залишиться

набагато слабкішим за аероплан і підніматиме значно менший вантаж.

Усе, що перераховане вище, і є подальший розвиток повітроплавальних апаратів. Проте …цілком

ймовірно, що у майбутньому буде створений новий тип аеропланів, спеціально пристосованих для

польотів на дуже великій висоті, верст на 20-30, може бути, навіть ще вище. Повітря на такій

висоті дуже розріджене. Людина задихнулася б у ньому. Також і двигун не зможе би працювати.

Але якщо зробити корпус апарата непроникним для повітря і досить міцним, то можна буде

всередині, де знаходяться люди, мати повітря під звичайним тиском, тобто на такому аероплані

екіпаж буде знаходитися в таких же приблизно умовах, як на підводному човні.

Що ж стосується двигунів, то вони можуть стояти зовні. Потрібно буде тільки подавати до них

повітря під тиском. Інакше кажучи, потрібен особливий насос, що приводиться в рух самим

мотором, який буде набирати в себе повітря, стискати його й у такому вигляді направляти до

двигуна, котрий, у цьому випадку, зможе працювати на дуже великій висоті.

Але навіщо аероплану забиратися на таку величезну висоту, якщо це пов’язано з такими

ускладненнями? Адже для звичайного пасажирського польоту досить висоти в 2-4 версти, і на

такій висоті ці польоти, звичайно, і будуть здійснюватися.

Треба, однак, зазначити, що велика висота у той же час є і дуже цікавою. …Розрідженість повітря

дозволить аеропланам розвивати величезні швидкості, неймовірні в інших умовах. Можна чекати,

що апарати такого типу будуть робити 400-500 і навіть більш верст на годину.

Зрозуміло, яке величезне значення це зможе мати для людей. …Переліт з Москви до Одеси займе

2-3 години

З Москви до Парижу чи Лондону можна буде дістатися годин за 5. Нарешті, в Америці, з її

величезними відстанями, подорож з Нью-Йорка до Сан-Франциско, тобто через усю країну від

Атлантичного океану до Великого, потребувала б 8-10 годин. Годі й говорити, як це повинно

вплинути на зносини людей і держав між собою.

Таким чином, … можна висловити таке припущення про майбутнє повітряних польотів.

Головним типом апаратів залишиться аероплан. Ні керований аеростат, ні гелікоптер не зможуть з

ним зрівнятися.

Особливе значення будуть мати великі аероплани з декільком двигунами. Протягом найближчого

десятиліття вони служитимуть в усьому світові для перевезення пасажирів і пошти нарівні з

залізницями та пароплавами.

Вони пересуватимуться на висоті від однієї до чотирьох верст, а швидкість залишиться приблизно

такою, як у сучасних аеропланів, тобто 150-250 верст на годину.

Розміри ж їхні, кількість двигунів та вантажопідйомність, напевно, зростуть у декілька разів.

Будуть побудовані машини, які піднімуть 300-500 чоловік. Цей тип апаратів буде найбільш

розповсюдженим.

Крім цього, протягом найближчих десятиліть треба очікувати створення аеропланів великої

висоти і швидкості. Після них на Землі не залишиться місця для тривалих подорожей.

Коли цей час наступить – нехай читачі згадають цю книгу...


ВИБИРАТИСЯ З БОЛОТА, з виступу І. Сікорського перед емігрантами-співвітчизниками з

приводу 950-річчя хрещення Русі

Народ повинен думати не про те, як повернути назад, до того, що не встояло, мабуть, не вберегли,

а думати про те, щоб з того болота, в якому тепер ми загрузли, вибратися на широкий шлях, аби

рухатися вперед.


СВІДЧАТЬ ОЧЕВИДЦІ, з розвідки В. Довгича «Сікорський – американський українець»

Не знаю, я родиться нова, «національно свідома історія», але все-таки був Сікорський і українцем,

і україномовним, і патріотом України. Ось живий аргумент.

У штаті Коннектикут, США, в містечку Гантигтон, неподалік від так званого «заводу

Сікорського», я випадково познайомився з літнім подружжям Свириденків – Боголюбом та

Світланою. Вони добре знали Ігоря Івановича, а нині підтримують досить близькі стосунки з

Ігорем Ігоревичем та іншими нащадками генія.

– Ким вважав себе Сікорський? – запитав я пані Світлану, коли дізнався, що вона тривалий час

працювала з дружиною винахідника в одній фірмі.

– Не знаю, ким він себе вважав до війни, – щиро відказала ця жвава жінка, яка, між іншим, взяла

діяльну участь у III Конгресі українців. – У повоєнний час наша діаспора робила все, щоб Ігор

Іванович цілком усвідомлював себе українцем. Ми з ним не розмовляли російською. І не лише з

принципових мотивів: практично не знаємо її досі. Тож Сікорський дедалі частіше вживав не

англійську, а українську. Надто якщо ми затівали дискусію про майбутню самостійну

Батьківщину. В кожнім разі, коли він помирав, усвідомлював себе американцем за громадянством

і українцем за походженням та менталітетом.


МИ ЗРОЗУМІЛИ, ЧОМУ ВОНИ ВТЕКЛИ ЗВІДСИ, з кореспонденції «В небі, на землі і на

морі» на іrussianday.com

У СРСР в офіційній персі було заборонено навіть згадувати імена емігрантів. Емігрантів-

інженерів, що втілюють передову інженерну думку, більшовицька преса зневажливо називала не

інакше, як «буржуазним охвістям».

Щоправда, у наш час усвідомлено, що з країни виїхали тисячі і тисячі освічених, творчих і, до того

ж, найбільш етичних особистостей. Цей результат не лише сильно ослабив СРСР, а й навіки

зганьбив його в очах всього цивілізованого світу.

Після багатьох десятиліть замовчання ролі «білогвардійців» в прогресі світової науки і техніки

стали з’являтися книги і фільми про них. Зараз робляться деякі кроки, відверто кажучи, запізнілі, й

бодай віддалено схожі на розкаяння.

Так, президент України Віктор Ющенко вручив орден уродженцеві Києва Ігорю Сікорському,

знаменитому американському авіаконструкторові. Орден отримав його син Сергій.

До речі, у зв’язку з «датою», ім’я І. Сікорського не тільки занесли в «Золоту Книгу Санкт-

Петербурга», а й створили у місті фонд його імені. На урочистості запросили представників

компанії «Сікорський». І треба ж такому трапитися: в аеропорту гостей ніхто не зустрів. Про

готель також ніхто не поклопотався. Того ж дня в американців вкрали валізи. Коли вони,

пограбовані, пішли скаржитися до міліції, їх заяву зустріли реготом.

На гостей такий прийом справив дуже сильне враження. Керівник групи, виступаючи по радіо в

ефірі станції «Свобода», сказав: «За ці декілька днів перебування в Росії я зрозумів, чому свого

часу були вимушені емігрувати Ігор Іванович Сікорський, а також багато-багато інших».


НЕ НАЗДОЖЕНЕШ, з замітки «Американці випробували найшвидший гвинтокрила в світі» на

vilka.info

Нова американська машина «вогняної підтримки» перевершить за швидкістю нинішні вертольоти

«Апачи». Компанія «Sikorsky» успішно провела перше льотне випробування дослідного зразка

найшвидшого в світі легкого гвинтокрила вогняної підтримки X2, здатного розвивати швидкість

до 470 кілометрів на годину (2008).

X2 планується озброїти автоматичними гарматами і керованими ракетами, зокрема AGM-114

Hellfire.