КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Стен Анна [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СТЕН Ганна Петрівна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: німецько-американо-російський.

Актриса, художниця. Перша українська акторка в Голлівуді.

З інтелігентської родини. Батько, Фесак (Реснак?) П., – балетмейстер.

Народилася 3 грудня 1908 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Померла 12 листопада 1993 р. в м. Нью-Йорку (США). Похована на місцевому цвинтарі.

Навчалася в Київських балетній школі і державному театральному технікумі.

Як актриса дебютувала епізодичною роллю в радянському кінофільмі «Москва в Жовтні» (1927).

Виїхавши на зйомки з СРСР до Німеччини, не повернулася (1928), щоб пізніше перебратися до

США (1932).

Знялася в стрічках: радянських – «Земля в полоні», «Жовта книжка», «Дівчина з коробкою» (усі –

1927), «Провокатор», «Мій син», «Білий орел» (усі – 1927), «Торговці славою», «Золотий дзьоб»

(обидві – 1928); німецьких – «Вбивця Дмитро Карамазов», «Бухгалтер Кремке» (обидві – 1930),

«Бомби над Монте-Карло», «Сальто-мортале» (обидві – 1930), «Бурі пристрасті» (1932);

голлівудських – «Ми знову живі», «Нана» (обидві – 1934), «Весільна ніч» (1935), «Самотня жінка»

(1936), «Експрес вигнання» (1939), «Чоловік, за яким я заміжжю» (1940), «Так закінчується наша

ніч» (1941), «Вони прийшли зруйнувати Америку» (1943), «Три російських дівчини», «Та, яка

ризикує» (обидві – 1944), «Давайте трохи поживемо» (1948), «Солдат успіху» (1955), «Збіглі

доньки» (1956), «Черниця і сержант» (1962).

Займалася живописом. Роботи експонувалися в Бостонському музеї, низці європейських країн.

У Франції пройшла ретроспектива, присвячена нашій землячці (1999).

Серед друзів та близьких знайомих С. – Г. Коваленко, К. Станіславський, Б. Барнет, А. Судокевич, Г. Альберс, Л. Оболенський, В. Турін, Ю. Тамарський, Е. Дюпон, В. Качалов, В. Мейерхольд, Х.

Шварц та ін.


***

НИНІШНЄ ДАРОВАНЕ, з життєвого кредо Г. Стен

Нинішнє дароване.

ВИМУШЕНА ЕМІГРАЦІЯ, з кореспонденції «Під плащем у Мельпомени» на m-

llekolombina.livejournal.com

У радянському кіно 1920-х рр. красунь було предостатньо. Біда в тому, що не дуже-то воно їх

потребувало. Кіноавангард не відчував в них потреби: Марфа Лапкіна або Віра Барановська мали

куди більше шансів, ніж красиві пані з «колишніх» або причаровувачки сучасного типу.

Критика не знала, що з ними робити: про всяк випадок жіноча краса прирівнювалася до

«пережитків», а режисери фільмів, в яких з’являлися красуні, вислуховували звинувачення в

«потуранні буржуазним смакам».

Одним з виправдань такої появи могло бути класово чуже або зовсім іноземне походження героїні.

Втім, героїні подібного типу не особливо були затребувані радянським кінематографом й актриси

не могли бути задоволеними таким обмеженням свого амплуа – отож, так чи інакше, вони або

вимушено емігрували (як Віра Малиновська чи Ганна Стен), або пристосовувалися до нових умов.


ПИСАНА КРАСУНЯ, з книги Г. Ріхтера «Людина з кіноапаратом»

Пудовкін, в порівнянні з Ейзенштейном, все-таки ще давав шанс акторові.

...Прийшла маса народу, на запрошення і без запрошення; окрім Асті Нільсен і Пудовкіна, були

подружжя Хіндеміт, писана красуня Ганна Стен, яка саме святкувала свій тріумф в «Братах

Карамазових», Курт Пінтус, Фрідріх Вольф, Піскатор, молодий голландський режисер Йоріс

Івенс, актриса Маргарет Мельцер, похмурий художник Ельце, піонер звукового кіно Гвідо

Бадж’єр, друг поетів Карл Оттен, друг кіно Хайнц Френкель, Вальтер Рутман, Біла Балаш та інші.


СЕКСАПІЛЬНА «ПРОЙДА», зі спогадів С. Голдвіна

День, коли я побачив її, був найзначнішим днем у всій моїй кар’єрі. Я подумав: «Це справжня

зірка! У неї є все. І зовнішність, і стиль, і сексапільність, і клас. У неї природна краса,

інтелігентність, інтуїція природженої актриси, серйозне знання життя. І вона могла б зіграти, як

«пройда»!

...Кожен думав, що Ганна була німкенею, багато хто і зараз так думає. Можливо, тому, що всі свої

хіти вона зробила в німецькому кіно.

Та ні. Вона була росіянкою. Українкою. Це правда. Вона народилася в Києві. Але її сценічна

діяльність почалася в Росії. У Москві. І там же вона знімалася у фільмах.


СТАНДАРТ КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ КРАСИ, з оцінки Г. Стен американським журналом

«Вераєті» в 1931 р.

Г. Стен блискуче утілила на екрані Грушеньку. З нею в німецьке кіно прийшов новий образ. Вона

за походженням росіянка, але в деякі моменти виступає, як двійник Марлен Дітріх. Не слід

розуміти буквально; йдеться лише про зовнішню схожість, про відповідність зовнішності, особи і

фігури стандартам континентальної краси.


ГОТУВАЛИ СЕНСАЦІЮ, статті О. Васильєва «Зірки великого німого»

Російській актрисі і зірці Голівуду Ганні Стен, яка зіграла в радянському фільмі «Дівчина з

коробкою», а потім емігрувала до Німеччини і пізніше – до США, на студії «Метро Голдвін Меєр»

готували успіх, порівнянний із славою великої Грети Гарбо.


ТРАГІЧНИЙ ПРЕДСТАВНИК, зі спогадів Ж.-Л. Пассека

До кінця своїх днів вона жила так, ніби її кар’єра зірки була запрограмована і раптово зруйнована, проте все це не відбилося на її моральному стані.

...Ганна Стен, забута сьогодні кінематографістами, залишається ...трагічним представником світу

голлівудських зірок великої епохи.


ХТО ЧИЯ ПОМИЛКА, з розвідки О. Новикової «З життя Ганни Стен»

Вона померла зовсім недавно, ...проживши довге, повну зльотів і падінь життя. У Росії, де

почалася її артистична кар’єра і де вона була в кінці 1920-х «зіркою екрану», про неї вже мало хто

пам’ятає, та й історики кіно згадували її хіба що у зв’язку з Барнетом, у якого вона зіграла свою

першу роль – «дівчину з коробкою». На Україні, де вона народилася і де пройшла її юність, її ім’я

було віддане забуттю, зате його можна знайти в багатьох зарубіжних кінематографічних

довідниках.

...У Києві її буцімто помітив Станіславський, коли гастролював з театром, після чого вона грала у

нього в п’єсах Метерлінка, Ібсена тощо. А до кіно, по одній з легенд, її залучив Сергій

Ейзенштейн (?), хоча першим наставником був все ж таки Борис Барнет. Втім, називають ще й

Валерія Інкіжінова, який викладав в Києві акторську майстерність. Одні довідники стверджують,

що вона була дружиною Григорія Александрова, інші – Федора Оцепа.

Де тут правда, а де легенда, до появи якої у низці випадків, не виключено, доклала рук сама

актриса?

Плутанина починається з дати народження: у джерелах указується то 1908-й, то 1910-й рік, а в

повідомленні про смерть (у журналі «Вераєті») йдеться, що вона померла у віці 80років – якщо

порахувати, виходить, що народилася в 1913-му. На запити в київські архіви про її метрику ми

поки відповіді не одержали.

...Стен багато знімалася, і мінявся її екранний образ. З обкладинки «Радянського екрану» за 1929

рік на нас дивиться красива, але дещо озлоблена брюнетка. У німецьких же фільмах такою вона

нам вже не зустрінеться. Стається метаморфоза. Тепер вона – чарівна блондинка. Стильна, повна

європейського лиску. Звичайно, цій зміні сприяли не лише середовище, а й, найперше,

пропонований їй кіноматеріал.

...Контракт з Голдвіном був помилкою Ганни. Вона мала власну творчу особу, свій імідж, власний

акторський шлях і рівень майстерності. Не потрібно було їй погоджуватися на роль другої Гарбо. .

Актрису підпорядкували голлівудській традиції.

Агенти Голдвіна допустили також грубу тактичну і психологічну помилку. Вони розрекламували

майбутній фільм в гігантських масштабах як «пришестя в світ нової Грети Гарбо», так що публіка

була дезорієнтована і в результаті прийняла стрічку не так, як могла б без цього нав’язливого

попередження.

Це був великий удар для Ганни, першокласної актриси, що склалася. Тоді Голдвін вирішив

помістити Стен в російське середовище – фільм «We live Again» (1934) за романом Толстого

«Неділя» «російського» режисера Рубена Мамуляна, учня Станіславського і Вахтангова. Тут

Ганна відчула себе краще, і преса порахувала, що попередня невдача була випадковістю. Проте

прагматик Голдвін резюмував: «Чудові відгуки і порожня каса».

І взявся за третій фільм. Ганна була знічена. До того ж, в Голівуді до неї ставилися недружньо,

називаючи «помилкою Голдвіна».

А тим часом Ганна була освіченою і мислячою людиною, розмовляла німецькою і французькою

мовами, займалася живописом...

...Під час Другої світової війни Ганна зніметься в Америці у низці антинацистських фільмів. А в

серпні 1941-го, коли Україна палахкотіла у вогні боїв, в інтерв’ю назве себе українкою...

...У 1955 році вона знялася у Едварда Дмитрика у фільмі «Солдати успіху» з Кларком Гейблом.

Цей і подальші фільми за участю Стен не мали успіху у глядачів, в результаті її кінокар’єра

практично закінчилася, хоча вона й продовжувала зрідка зніматися в Голівуді до 1962 року...

Працювала на телебаченні, на радіо, взяла участь в постановці брехтовської «Трьохкопійчаної

опери».

Кінодивою в Америці вона так і не стала. Американці не пробачили їй акценту, європейського

менталітету і того, що вона не зуміла (чи не захотіла?!) вписатися в харизму Гарбо.


РОЗПАТЛАНА КІНОЗІРКА, бувальщина

Ганна Стен упродовж багатьої років приятелювала з Галиною Сергіївною Кравченко. Якось вона

учергове без попередження зайшла до тієї додому. А мешкала відома кінозірка в в двох кімнатах

комунальної квартири на Арбаті.

Заходить і застає господиню на кухні. Та щось пере. Стоїть над коритом – вся розпатлана, мокра,

волосся – висульками, напівгола, в якихось стоптаних чоловічих черевиках. Тут же щось вариться,

булькає. Якісь ганчірки звисають.

Гостя говорить:

– Ганно, в якому ти вигляді? Боже! Подивися на себе! Ти ж – кінозірка!

А та – у відповідь:

– Але ж я – радянська кінозірка!