КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Сутгоф Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СУТГОФ Олександр Миколайович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Декабрист.

З дворянської родини. Батько, Сутгоф М., – генерал-майор царської армії, герой війни 1812 р.

Народився 4 (16) грудня 1801 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 14 (26) серпня 1872 р. в м. Боржомі Тифліської губернії Російської імперії (нині –

Республіка Грузія). Похований в огорожі місцевого храму Івана Хрестителя.

Навчався в Московському університетському пансіоні.

З дитинства був зарахований до лав Донського козачого війська (1809), служив юнкером 7-го

єгерського полку (1817-1819), прапорщиком, підпоручиком, поручиком 25-го єгерського полку

(1819-1823), поручиком лейб-гвардії Гренадерського полку (1823-1825), рядовим Кавказького

окремого корпусу (1848-1849), рядовим, унтер-офіцером, прапорщиком Кубанського єгерського

корпусу (1849-1855), прапорщиком Кубанського піхотного полку (1857-1858), прапорщиком

Московської фехтувально-гімнастичної команди (1858-1859), керуючим Боржомським казенним

маєтком і палацом великого князя Михайла Миколайовича (1859-1864), поручиком, штабс-

капітаном, капітаном Кубанського піхотного полку (1864-1872).

Член Північного товариства декабристів (1825).

Під час повстання вивів свою роту на Сенатську площу (1825).

Засуджений до страти, заміненої 20 роками каторги (1826). Покарання відбував в Читинському

острозі (1827-1830), Петровському заводі (1830-1839), в слободі Введенщина (1839-1841), селах

Куда (1841-1842) і Мале Розводне (1842-1848) Іркутської губернії.

В результаті амністії відновлений в колишніх правах (1856).

Наш земляк – автор спогадів про повстання декабристів (1907).

Серед друзів та близьких знайомих С. – П. Свистунов, М. Бестужев, С. Трубецькой, М. Лорер, М.

Муравйов-Апостол, С. Волконський, К. Рилєєв, П. Каховський, К. Наришкін, І. Горбачевський, І.

Пущін, Д. Завалишин, І. Киреєв, П. Аврамов, Г. Батеньков, І. Павало-Швейковський, В.

Штейнгель, О. Одоєвський та ін.


***

ЧЕСТЬ – НАД УСЕ,

з життєвого кредо О. Сутгофа

Над усе – закон честі.

НЕ ВИКАЗУЙТЕ МЕНЕ, зі звернення О. Сутгофа до своєї роти на Сенатській площі 14 грудня

1925 р.

Хлоп’ята, ви даремно присягнули, бо інші полки стоять на площі і не присягають. Надіньте

швидше шинелі і амуніцію, зарядіть рушниці, прямуйте за мною на Петровську фортецю і не

видавайте мене!

СЛОВА ДОТРИМАВ, з розвідки М. Азадовського

З 3 бойових з’єднань, які з’явилися на площу (Московський полк, Лейб-гренадерський полк і

Морський Гвардійський екіпаж), 2 були приведені братами Бестужевими. Лише вони та Сутгоф і

Панов повністю виконали покладені на них зобов’язання.


ВСТУПИВ ДО ТАЄМНОГО ТОВАРИСТВА, з свідчень О. Сутгофа на допиті

У 1825 році, з лютого, пан Каховський щодня відвідував мене під час моєї хвороби, прагнучи

передати мені свої думки і запрошуючи вступити до таємного товариства, про існування якого він

оголосив мені в березні...

...Після присяги прибув корнет князь Одоєвський до мене, який сказав: «Що ви робите? Ви

зраджуєте своєму слову. Всі полки вже на площі».

СОЛДАТИ КОМАНДИРА ПОВАЖАЛИ, з статті Ю. Душкіна «Сторінка з життя декабриста»

Солдати в роті поважали свого командира за сміливість, рішучість, стройову виправку і ще більше

– за прогресивні погляди, хороше ставлення до нижніх чинів, йому довіряли і були готові іти за

ним.

СУХОРЛЯВИЙ, з прикмет О. Сутгофа

Зріст 2 аршини 84/8 вершка. Обличчям білий, сухорлявий, очі блакитні, ніс прямий, волосся на

голові і бровах русяве.


КЛОПОЧЕ ПРО ШЛЮБ, з донесення Г. Ребіндера В. Руперту в 1839 р.

З числа ...державних злочинців Олександр Сутгоф бажає одружитися з донькою колишнього штаб-

лікаря при Петровському залізному заводі, надвірного радника Янчуковського ...Ганною

Янчуковською, і просить мого на те клопотання.


КАТОРЖНА АКАДЕМІЯ, з статті Д. Сапіжева «Лейб-гвардії поручик О. М. Сутгоф»

Він був одним з діяльних і твердих змовників.

…Йшла одинадцята година. Збиті з пантелику Коновніциним, Сутгоф і Панов, не маючи наміру

безглуздо ризикувати солдатами, стали для присяги. Лейб-гренадери присягали неохоче. «Я бачив,

– стверджував Сутгоф, – що багато солдатів не піднімали рук і розмовляли». Полк присягнув і

відправився до казарм.

…Після тривалого слідства декабристам оголосили вироки. Тридцять осіб віднесли до першого

розряду – страта з відсіканням голови. До потрапили декабристи, які дали особисту згоду на

царевбивство... Серед них був і Сутгоф.

Томливо збігали хвилини очікування страти. Несподівано її замінили вічною каторгою.

Декабристів щодня водили на роботу – вони чистили хліви і стайні, зарослі гноєм, копали землю,

рівняли дороги, засинали яри. Взимку в теплій кімнаті мололи муку: мали вісім ручних жорен.

Смутна і одноманітна робота на млині (декабристів не допускали на завод, боялися їх можливого

впливу на робітників), замкнене коло спілкування, суворий режим – все це було спрямовано на те,

аби убити людину, знищити її етично. Але саме тут якнайповніше виявилися дружба,

цілеспрямованість, цивільна відвага дворянських революціонерів.

Вони створили артіль, куди вносили гроші для спільного харчування, і це зрівняло тих, хто

одержував грошову допомогу від родичів, з тими, хто не мав нічого. Тим, у кого завершувався

термін каторги і починалося довічне заслання, видавали з артільних сум допомогу, яка

полегшувала труднощі дорогою і давала можливість влаштуватися, придбати найнеобхідніше.

Декабристи також створили каторжну «академію». Філософія, історія, фінанси, фізика, хімія,

анатомія, історія російського флоту, військова справа, прикладна математика, російська,

англійська, німецька, латинська, французька й інші мови, словесність, якщо до цього додати

знання музикою, обмін новинами і думками про прочитані книги і журнали – а завдяки дружинам

декабристів в’язні мали всі найцінніші російські і зарубіжні видання, – можна уявити, яким

вражаючим учбовим (і хіба лише учбовим!) закладом була каторжна «академія»!


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПРИГНОБЛЮЄ, з листа О. Сутгофа П. Свистунову від 23

вересня 1839 р.

Особливо мене пригноблює сільське господарство, я в ньому рішуче ніякого поняття не маю, а з

потреби займатися маю.


ДРУЖИНІ КАВКАЗ НЕ СПОДОБАВСЯ, зі спогадів О. Сутгофа

До Казані ми їхали довго і нудно, від Казані до Ставрополя ще довше і нудніше, особливо від

Дубовки до Новочеркаська – коні були такі погані, що дві станції ми тягнулися на биках...

У Ставрополі оголосили, що до Тифлісу мені немає чого їхати, що головнокомандуючий

призначив мені полк і що я маю туди безпосередньо відправитися. ...Ми з дружиною поїхали в

різні боки, вона до Москви, до сестри моєї, а я до Великої Кабарди, до укріплення єгерського

полку...

Дружина повернулася до мене в грудні. Їй Кавказ не сподобався, особливо перший час її приїзду

ми щодня сперечалися. Дуже натурально, що їй тут нудно, особливо коли я виїжджаю...

Найбільше турбує дружину мою літній похід...


ЖИВЕМО ПОРЯДНО, з листа О. Сутгофа С. Трубецькому в березні 1849 р.

Ми живемо порядно, дружина іноді нудьгує і лає Кавказ, але від цього ні їй, ні Кавказу не гірше.

Тепер вона зайнята. Допомагає Варварі Миколаївні Бельгард доглядати за її сином, який

нещодавно народився. Я її рідко бачу, вона приходить по декілька разів на день на хвилинку.

Свариться зі мною за те, що у мене відкрито завжди вікно – кавказький клімат донині ні їй, ні мені

не шкідливий, дружина ще скаржиться іноді на головний біль...

14 квітня я з батальйоном відправляюся до Дагестану... нам призначено через Моздок і Кизляр

прибути до Темір-Хан-Шури. Маршрут присланий тільки вчора, дружина дізналася про це перша і

не перестає плакати і лаяти Кавказ, мені бачити її сльози не зовсім весело, утішити ж її

неможливо.


ДЯКУЮ ДУШЕВНО, з листа Г. Сутгоф К. Трубецькій в березні 1849 р.

Читання листа Вашого, добра княгине, доставило мені одну з приємних хвилин в моєму

нальчикському житті. Одержавши його, я подумки перенеслася до Петровського Заводу і до

Іркутська, де так була щаслива в колі вашого сімейства. З Кавказом я б ще могла змиритися, коли

б не експедиції, в яких чоловік повинен бувати, мені і так тужливо, залишатися ж одній на

декілька місяців дуже важко...

За ласки, яких ви продовжуєте надавати братові Віктору дякую вам душевно,

віддана вам Ганна.


ПОРТРЕТ НАРЕЧЕНОЇ, з «Літературної спадщини» (вид-во Академії наук СРСР, 1956)

Розшукуючи дані про бестужевські портрети Трубецької, ми, зокрема, зацікавилися її єдиною

запискою, яка збереглася в архіві Бестужевих, написаною украй нерозбірливим почерком. У

записці є цікаве свідоцтво про портрет нареченої одного з декабристів, який збирався писати

Бестужев. Ось текст записки: «Миколо Олександровичу. Ви не відмовилися робити для

Олександра Миколайовича (Сутгофа – авт.) портрет його нареченої»


РОДИННИЙ АРХІВ ЗНИЩИЛИ, з листа М. Янчуковського В. Кравченкові

Я все більше переконуюся, що портрет Ганни Федосіївни все ж таки був написаний Бестужевим,

але де він – ось загадка. Чи залишався він в родинах Янчуковських, чи був подарований комусь з

декабристів або їх друзям? А може бути, знаходиться за кордоном, у нащадків декабристів? Невже

ми ніколи не дізнаємося про це? А дуже хочеться!

У наших сім’ях портрета немає – це однозначно. Архів був в 30-і роки знищений моїми тітками,

щоб не дістався НКВС і не було гонінь (дворяни). Одна з тіток в 20-х роках з сином виїхала до

Харбіну, потім до Аргентини, потім до Австралії. Там вона померла в 70-х роках у віці 100 років.

Залишився син, але чи живий він, невідомо, я писав листи, однак відповіді так і не дочекався.

Інша з тіток загинула під час революції у Фінляндії – її разом з чоловіком вбили матроси, а дачу

спалили.


ВІЧНИЙ КАШЕЛЬ І ЗАСТУДА, з нарису В. Кравченка «Наречена з Петровського заводу»

Ганна Янчуковська народилася і виросла в Сибіру і належала до жінок, котрі вийшли заміж за

декабристів після закінчення ними каторжного терміну.

Штаб-лікар Янчуковський був, природно, своєю людиною в казематі і будинках дружин

декабристів, нерідко допомагав їм. Дитинство Ганни пройшло серед цих людей.

...У рядового Сутгофа почалося похідне життя, повне тривог і очікувань. Кубанський єгерський

полк брав участь в бойових діях з горцями, облозі аулів, прокладці просік і доріг, розчищенні

завалів.

...Маніфестом від 26 серпня 1856 р., з нагоди коронації Олександра II, Сутгофу було повернена

потомствена дворянська гідність і право вільного обрання місця проживання. Подружжя переїхало

до Москви, де Олександр Миколайович якийсь час завідував фехтувальною школою. Але, за

станом здоров’я, йому був необхідний теплий клімат, і він клопоче про повернення на Кавказ.

У жовтні 1858 року Ганна Федосіївна разом з своєю матінкою Євдокією Петрівною виїхала до

Кислих вод. Наступного року услід за ними поспішив і Олександр Миколайович.

...У листах він скаржився на нудьгу, відсутність книг і журналів, дорожнечу продуктів, вічний

кашель і застуду.