ТУРЧАНІНОВ Петро Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик, композитор. Прийняв чернецтво (1803).
З дворянської родини.
Народився 1779 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 16 (28) березня 1856 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Похований на Великоохтинському цвинтарі. Надгробок прикрашає чорний хрест на постаменті.
Навчався в Київському народному училищі, у Д. Сарті, А. Веделя.
Був полковим півчим у хорі генерала Леванідова, керував хорами в Києві, Севську (1798-1804),
регентом Петербурзького митрополичого хору (1804-1827), учителем придворної співочої капели
(1827-1833), протоієреєм палацових церков (1833-1841).
Брав активну участь у різних комісіях з розробки і видання духовних музичних творів.
Один з перших композиторів, хто звернув увагу на супровід древніх наспівів.
Дебютував «Літургією св. Івана Златоуста» (1801).
Усі його твори при збереженні основної мелодії у гармонійному плані вирізняються величчю і
простотою, строгим чистим стилем. Вони співучі і задушевні, а отже не могли не стати надбанням
усього православного світу. Вважаються зразками духовної музики.
Перу Т. належить величезна кількість церковних музичних доробків. Ним, наприклад, написаний
майже весь панахидний спів, що нині виконується на християнських теренах. Музичні твори
митця користуються особливою повагою за свою близькість до повсякденних мелодій. Вони
буквально вражають тих, хто молиться.
Серед найвідоміших: «Задостойники», «Ірмоси», «Херувимська № 5», «Жагуча седмиця», «До
тебе утренюю», «Вечері Твоея тайныя», «Тобі одеющагося», «Благовидний Йосип», «Волною
морскою», «Так мовчить усяка плоть», «Воскресни Боже, Суди землі», «Воскрес із труни», «Днесь
славение».
Творчі добутки нашого земляка вийшли в чотирьох книгах.
Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Гнєдич, А. Ведель, М. Глинка, О. Пушкін, Д.
Брянчанінов, І. Крилов, К. Батюшков, П. Єпропкін, Г. Потьомкін та ін.
***
ВІДРІЗНЯТИ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ,
з професійного кредо П. Турчанінова
Поганий той регент, у якого одного композитора не можна відрізнити від іншого, у якого не
можна упіймати бодай крихту індивідуальності виконуваного автора.
ВЕЛИЧ ХОРУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ, зі спогадів П. Турчанінова
Я з щирою насолодою слухав спів у Києво-Печерській лаврі. Простота і велич його торкали мене
до глибини душі.
Керуючи хорами, я багато зробив перекладів, не відступаючи від древнього наспіву, і цілком їх
зберіг.
У ПОВНІЙ ГАРМОНІЇ, з оцінки діяльності П. Турчанінова Д. Антоновичем
Петро Турчанінов – українець, теж киянин – переїхав до Москви, де дуже вправно робив солідну
духовну кар’єру. Його композиторська праця стояла в повній гармонії з його лояльною
протоієрейською кар’єрою.
ГІДНИЙ СВОЄЇ СЛАВИ, з оцінки діяльності П. Турчанінова Б. Ніколаєвим
Турчанінов перекинув місток через велику прірву, яка утворилася, починаючи з XVIII століття,
між священною старовиною і сучасною музичною цивілізацією. Переклад знаменних мелодій на
мову сучасних музичних понять, що зробив ці мелодії прийнятними для музичного слуху,
вихованого в гармонійному співі, створив композитору немеркнучу славу, якої він цілком гідний.
СМІЛИВІ ПРИЙОМИ ВИРАЗНОСТІ, з статті М. Успенського «Протоієрей Петро Іванович
Турчанінов»
Протоієрей Петро Турчанінов був першим слов’янським композитором, який використав в
гармонізаціях стародавніх мелодій для того часу досить сміливі прийоми виразності. В цьому
відношенні він був попередником нового напряму церковної музики на теренах Російської імперії, з яким пов’язана творчість Львівського, Архангельського, Кастальського та інших композиторів
останньої половини XIX і початку XX сторіч.
ВІДШТОВХУВАВСЯ ВІД ПІВДЕННОРОСІЙСЬКОЇ ПРАКТИКИ, з дослідження С.
Трубачова «Богослужебний спів в православній церкві»
Його перекладення задостойників на всі двунадесяті свята, догматиків восьми голосів, співів
Пристрасної седмиці свідчать не лише про дбайливе ставлення до справжнього наспіву, котрий
зазвичай проводиться в другому голосі, але й про релігійно натхненне перетворення змісту співу.
Турчанінов не шукав оригінального стилю, він відштовхувався від типово південноросійської
практики церковного співу і створив зразки гармонізацій, які надовго затвердилися в церковних
хорах.
Цінність їх – в зверненні до повсякденних наспівів, хоч і видозмінених в стилі європейській
гармонії, яка тоді панувала. Знання співецьких можливостей хору, опора на першокласні
виконавські сили забезпечили перекладенням Турчанінова довге життя ...і увійшли до церковних
служб Пристрасної седмиці як її невід’ємна частина.
У XVIII-XIX ст. напрям російської церковної музики багато в чому визначався діяльністю
керівників Придворної співецької капели. У XVIII столітті нею керували італійські композитори, а
з 1779 по 1825 рік – Д. С. Бортнянський. У рік управління Бортнянського імператор надав капелі
монопольне право на видання церковно-співочих творів і контроль над всіма церковними хорами.
Капела впливала на провінційні хори, диктувала репертуар. З одного боку, це упорядковувало
церковний спів, очищаючи його від репертуару, що його засмічувало, однак, з іншого боку,
європеїзований стиль капели ставав пануючим і сковував церковномузичну творчість.
Скутість гармонійними прийомами західноєвропейської школи, штучна метрична впорядкованість
ритму в музиці для церкви вступали в суперечність з несиметричним, вільним ритмом стародавніх
розспівів, з мелодією і своєрідністю ладу, котрі не вкладалися в рамки квадратних періодів.
ВІДЧУВАЄТЬСЯ НЕЗЕМНА НАТХНЕННІСТЬ, з музичного огляду «Русь святого
Володимира» в журналі «Руський чернець»
Найближче до церковних мелодій тримався у своїх добутках протоієрей Петро Іванович
Турчанінов. Його перекладання відрізняються простотою і зрозумілістю гармонії; мелодія, що
поміщається більшою частиною в альту (іноді в басі), для великої рельєфності супроводжується
терціями чи секстами інших голосів. У його добутках почувається особлива натхненність співака і
музиканта.
Розповідають, що тріо «Воскресни, Боже», яке співають Страсну суботу, коли відбувається зміна
церковних одягань з чорних на білі, написано ним за наступних обставин.
Будучи регентом, протоієрей Турчанінов одержав розпорядження від митрополита «покласти» на
ноти «Воскресни, Боже». Кілька разів починав писати, але все, на його думку, виходило не так.
Дні йшли, і вже настала Страсна субота. Після утрені о. Турчанінов, котрий втомився після нічної
служби, задрімав з думкою, що не зможе до літургії виконати доручення.
Раптом він почув якусь мелодію, котра до цих пір смутно уявлялася його музичній фантазії. Він
розчулено стямився після дрімоти, сів за фортепіано і перевірив чуту їм неземну мелодію,
підписав під неї слова і поклав на тріо.
На літургії в той день усі були розчулені тим дивовижним тріо, що і нині розчулює тих, хто
молиться, своєю справді неземною красою.
ДОБРИЙ ПАСТИР, з розвідки В. Хорецької «Історія Маріїнської лікарні»
За церковним переказом цей образ Богородиці виявив себе як чудотворний 24 жовтня 1688 року в
Москві зціленням від смертельної недуги Юхимії Паніної, сестри патріарха Іоакима. На початку
XVIII століття на прохання благочестивої царівни Наталії Олексіївни, сестри Петра I, образ Божої
Матері перевезли до столиці.
Згодом спеціально для ікони побудували однойменний храм, і петербуржці «бодай кілька разів на
рік відвідували його, аби помолиться перед чудотворною іконою».
…Для відспівування покійних була побудована спочатку дерев’яна, а в 40-х роках – кам’яна
каплиця св. Лазаря. З волі Імператриці «священик лікарняної церкви повинен бути гідний і
людинолюбний, котрий понад церковну службу частим відвідуванням приносив би хворим велику
користь».
Таким добрим пастирем з 1818 по 1833 роки був чудовий російський композитор протоієрей
Петро Турчанінов. У Маріїнській лікарні він довів до дивного звучання (почасти, завдяки
прекрасній акустиці храмового приміщення) хор півчих Дуб’янського.
…Для хору Сергієвської пустині на прохання св. Ігнатія Брянчанінова композитор, що проживав
тоді поблизу, у Стрельні, написав низку творів.
Сукупними працями знаменитого композитора і архімандрита монастирський хор незабаром
зійшов на першу сходинку серед чернечих співочих колективів Росії.
…У Турчанінова був могутній музичний талант. Навіть Бортнянський, який взагалі не любив
суперників, віддавав йому належне і навіть доручив перекласти для фортепіано свої духовно-
музичні твори.
Головна заслуга Турчанінова полягає в тому, що він переклав багато древніх співів ясно, просто,
зручно для хорового виконання і при цьому не порушив їхнього духу і характеру. У його
перекладаннях скрізь чується строгий і серйозний стиль, що цілком відповідає духу православного
церковного співу, і в той же час не порушує музичної гармонії.
ПОТРАПИВ ДО СЛОВНИКА «ПРАВОСЛАВ’Я», з рецензії Л. Звонарьової «Про гріхи і не
лише»
Доки російські педагоги запекло сперечаються, викладати чи не викладати в сучасній школі
«Основи православної культури», редакція православної літератури московського видавництва
«Росмен» двадцятитисячним тиражем випустила словник «Православ’я», написаний священиком
Ярославом Шиповим, розрахований на читача-підлітка.
Автор словника поставив перед собою конкретне завдання – допомогти юним і дорослим читачам
одержати короткі дані про великих подвижників землі російської і про події, з ними зв’язані,
глибше зрозуміти вітчизняну історію, невіддільну від православ’я.
Серед відомих світських особистостей, прокоментованих у словнику шість художників (Михайло
Микешин, Михайло Нестеров, Василь Полєнов, Василь Суриков, Симон Ушаков, Костянтин
Юон), сім композиторів (Олександр Архангельський, Михайло Глинка, Олександр Гречанінов,
Олексій Львов, Сергій Рахманінов, Павло Турчанінов Петро Чайковський) і сім філософів
(Сергій Булгаков, Іван Ільїн, Костянтин Леонтьєв, Ориген, Сергій Соловйов, Георгій Федотов,
Олексій Хом’яків).
МОГИЛА ГЕНІЯ В РОСІЇ ЗАНЕДБАНА, з розвідки О. Любомудрова «Пам’яті о. Петра»
Часто в храмах можна чути простий і піднесений спів, мелодії якого знайомі кожному
віруючому. Знавці назвуть і автора – Турчанінов.
…Неоціненна заслуга його в тому, що він відкрив сучасникам красу і велич знаменних мелодій.
…На жаль, могила його В Санкт-Петербурзі перебуває в запустінні, заросла бур’яном, хрест давно
відламаний, залишився лише чорний обеліск.
Кому, як не єпархії, потурбуватися про реставрацію надгробка о. Петра (все-таки чверть століття
був регентом митрополичого хору!)? Чи принаймні відновити, або хоча б вирізати на граніті знак
Хреста; а ученицям регентського відділення – пофарбувати огорожу, висадити квіти.
Знайти могилу не складно: вона в шістдесяти кроках на південь від Нікольскої церкви, наприкінці
Ладозької доріжки, праворуч.
