КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бобровников Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БОБРОВНИКОВ Микола Федорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американо-російський.

Астроном. Фундатор основ фізичної теорії комет.

З дворянської родини.

Народився 29 квітня 1896 р. в м. Старобільську Харківської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Луганської області України).

Помер 21 березня 1988 р. в м. Берклі (штат Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Петроградському гірничому інституті (1914-1916), астрономічному відділенні

Харківського університету (1917-1918), празькому Російському інституті (1921-1923), Чиказькому

університеті (1924-1927), був стипендіатом Національного дослідницького фонду з фізики

Каліфорнійського університету (1929-1930).

Працював асистентом Йоркської (1927), Лікської (1927-1929) астрономічних обсерваторій,

викладачем Огайського університету (1930-1966); паралельно очолював Перкінську астрономічну

обсерваторію (1934-1951).

Заслужений професор Огайського університету (1966).

Спеціалізувався з проблем фізичної теорії комет, природи астероїдів, спектру зірок.

Друкувався в журналах «Світознавство», «Успіхи астрономічних наук».

Серед найвідоміших доробків – розвідок «Комети і космогонія» (1930), «Походження астероїдів»

(1931), «Молекулярні смуги в зоряних спектрах» (1930-і), «Фізична теорія комет в світлі

спектроскопічних даних» (1942), «Дотелескопічна топографія Місяця» (1967).

Наш земляк першим ідентифікував в старих спектрах комети Галлея лінії простої органічної

молекули – CH (1931).

Був мобілізований до Добровольчої армії А. Денікіна, брав участь у боях проти червоних. Після

поразки білого руху емігрував: спочатку – до Кіпру (1920), потім – Праги (1821), і, нарешті, – до

США (1924).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. і Л. Струве, В. Стратонов, Д. Бігбю, Б. Герасимович, Е.

Фрост, І. Сікора та ін.


***

АСТРОНОМАМИ НАРОДЖУЮТЬСЯ

, з професійного кредо М. Бобровникова

Астрономами не стають, ними – народжуються.

МИСЛИВЕЦЬ ЗА ХВОСТАТИМИ ЧУДОВИСЬКАМИ ВСЕСВІТУ, з нарису В. Бронштена

«Астроном Микола Бобровников»

Основні наукові дослідження Бобровникова зосереджені на вивченні спектрів і фотометрії комет.

Ще в 1925 р. він фотографував спектр комети за допомогою 6-дюймової камери.

Учений порівняв блиск комет і вивів формули, за якими ці оцінки можна було порівнювати між

собою. Надалі більшість дослідників використовували цю методику.

Бобровников виконав ґрунтовне дослідження процесів в кометі Галлея під час її наближення до

Землі в 1910 р. і встановив існування різких змін в русі хмарних утворень в голові комети. Він

розрахував швидкості розльоту компонентів комети, яка розпадалася, і набув значень від 300 до

1000 м/с, що майже не відрізняється від значень, отриманих сучасними методами.

Для фотометричних досліджень Бобровников зібрав величезний матеріал: 4500 фотометричних

спостережень 45 комет (1858-1937). Він розглянув спостереження коливань їх блиску, а також

вікового убування, і пов’язану з цим проблему виснаження і дезінтеграції хвостатих чудовиськ.

Багато дослідників в своїх роботах спиралися на результати Бобровникова. Так, бельгійський

астроном А. Дельземм за швидкостями виходу газів обчислив швидкості утворення молекул СС і

ОН в голові комети. Українські астрономи Д. Андрієнко і В. Ващенко використовували дані

Бобровникова з фотометрії комет для вивчення зв’язку їх блиску з сонячною активністю.

Дослідження Бобровникова використовували в своїх роботах радянські астрономи С.

Всехсвятський і Б. Льовін, німецький астроном К. Вурм, американський дослідник комет Е.

Резмер.

Іншою проблемою, якою багато років займався Бобровников, була природа астероїдів (малих

планет). За допомогою 36-дюймового рефрактора Лікської обсерваторії він ще в 1928-1930 рр.

вивчив спектри 12 астероїдів, побудував криві розподілу яскравості уздовж спектру, що дало

змогу робити висновки про природу їх поверхонь. Бобровников довів, що астероїди, на відміну від

комет, світять відбитим світлом Сонця.

Він також звернув увагу на те, що фіолетовий і ультрафіолетовий кінці спектру астероїдів помітно

ослаблені. Учений пояснив це явище існуванням біля цих тіл пилових оболонок. Схожість

спектрів деяких астероїдів і комет (якщо виключити емісійні смуги в спектрах комет) привела

Бобровникова до гіпотези, що малі планети – це комети, які втратили під дією сонячного

випромінювання свої газові оболонки. Ця гіпотеза в 60-70-х рр. широко обговорювалася в

астрономічних колах, і, врешті-решт, була знехтувана більшістю дослідників.

А ще астроном припустив, що всі астероїди утворилися від розпаду однієї великої комети,

захопленої Юпітером. Згідно сучасним уявленням, таких великих комет не існує, а діаметри

кометних ядер вимірюються декількома кілометрами (не більше 15), тоді як розміри астероїдів

сягають 1000 км.

Бобровников займався і спектроскопією зірок. У 30-х рр. він вивчив смуги оксидів металів:

титану, цирконію, скандію, а також спектри нових зірок.


МЕТОД БОБРОВНИКОВА, з статті В. Невського «Як спостерігати за кометами»

У літературі приводиться декілька методів оцінок зоряної величини комети. Але найбільш

застосовними залишаються метод Бобровникова, Моріса і Сидгвіка.

Метод Бобровникова

Він застосовується лише для комет, ступінь конденсації яких знаходиться в межах 7-9! Його

принцип полягає у виведенні окуляра телескопа з фокусу до тих пір, поки позафокальне

зображення комети і зірок не стануть порівняно однакового діаметру. Повної рівності досягти

неможливо, оскільки діаметр зображення комети завжди більше діаметру зображення зірки.

Слід враховувати, що у позафокального зображення зірки яскравість приблизно однакова, а

комета виглядає плямою нерівномірної яскравості.

Спостерігач повинен навчитися усереднювати яскравість комети по всьому її позафокальному

зображенню і цю середню яскравість порівнювати із зірками порівняння.


«РОЗСЕКРЕТИВ» ВЕСТУ, з енциклопедії В. Шелохаєва «Російська еміграція»

Бобровников М. встановив, що астероїди Церера і Еврінома мають блакитніший колір, ніж Веста...

За змінами в спектрі він визначив період обертання Вести (5 год. 55 хв.).


ОПУБЛІКУВАВ НАЙДОКЛАДНІШІ ДАНІ, з реферату І. Смоліної «Візит невидимого дещо»

Ще 1835 року було названо дві дати наступного повернення комети Галлея до перигелію в 1910 р.

– 9 травня (Розенбергер) і 24 травня (Понтекулан). Грінвічські астрономи Ф. Г. Коуелл і А. К.

Кроммелін виконали точніші обчислення і опублікували нову дату – 17 квітня 1910 р.

Пошуки небесної гості почалися вже в 1909 р., проте довго залишалися безуспішними.

Комету в сузір’ї Риб виявив 11 вересня 1909 р. Макс Вольф – директор Гейдельберзької

обсерваторії. 15 вересня комету спостерігали візуально за допомогою найбільшого в світі

метрового рефрактора Йеркської обсерваторії (США, Чикаго).

Вже перші спостереження показали, що поправка до результатів Коуелла і Кроммеліна складає 3

дні, тобто точність прогнозу залишилася на рівні минулої появи.

Після відповідного аналізу вчені дійшли висновку, що принаймні 2 доби з розбіжності, що

залишилася, не можуть пояснюватися помилками обчислень, неточним знанням розташування

великих планет чи їх мас. Зараз ми знаємо, що причина цих розбіжностей криється у дії

негравітаційних сил.

Оскільки довжина хвоста комети Галлея перевищувала 30 млн. км., то Земля, рухаючись своєю

орбітою, мала пройти через її хвіст. Швидко розповсюдилися чутки про отруєння атмосфери

небезпечними для здоров’я людей кометними газами. Газети зарябіли тривожними

повідомленнями про велику небезпеку, яка загрожує людству 19 травня 1910 р.

Як і передбачали астрономи, Земля 19 травня 1910 р. «зіткнулася» з хвостом комети. Проте навіть

найчутливіші прилади не зафіксували ніяких незвичайних явищ в атмосфері Землі, які можна

було б однозначно пов’язати з цією подією.

За весь період спостережень комети Галлея в 1909-1911 рр. було одержано понад тисячу

астронегативів, понад сотню спектрограм, багатьох сотень малюнків і величезне числа визначень

її екваторіальних координат у різні моменти. Весь цей багатий матеріал дозволив детально

дослідити характер руху комети, вивчити зміну блиску і геометричних розмірів голови та хвоста

із зміною геліоцентричної відстані, структурні особливості і хімічний склад голови і хвоста, а

також низку інших фізичних параметрів.

Основні підсумки вивчення величезного і різноманітного матеріалу, який складав 26 пунктів, були

опубліковані Бобровниковим в 1931 р.


ВІДКРИТТЯ БІЛОЕМІГРАНТА, з кореспонденції А. Тунцова «До Сонячної системи завітала

«чужа» комета»

Комета Мачхольца-1, яка зараз появляється поряд із Землею кожні п’ять років, могла з’явитися в

іншій системі, біля іншої зірки. На це указує її унікальний хімічний склад. Перевірити гіпотезу

можна буде вже в 2012 році, коли комета знов наблизиться до Сонця. Щоправда, спочатку

доведеться пошукати свідоцтва позасонячного походження, які перевірка могла б підтвердити чи

спростувати.

...Не виключено, комета Мачхольца-1 – перший приклад «чужої» комети, що зародилася поряд з

іншою зіркою, втраченою нею і надалі захопленою Сонячною системою.

...Ще у середині 1920-х років ...астроном і білий емігрант Микола Федорович Бобровников,

працюючи в американській Йеркськой обсерваторії, виявив, що комета Джакобіні – Ціннера різко

відрізняється від усіх інших – C2 в ній було у декілька разів менше, ніж ціану. Пізніше виявили й

інші комети подібного складу.

...Судячи з усього, відмінності хімічного складу – пам’ять про різні умови утворення.