КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Безредка Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БЕЗРЕДКА Олександр Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мікробіолог, імунолог. В мікробіології існує науковий термін «метод Безредка».

З інтелігентської родини. Батько, Іш-Ноомі Е., – письменник.

Народився 27 березня (8 квітня) 1870 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 28 лютого 1940 р. в м. Парижі (Франція).

Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету

(1892), Паризький медичний коледж (1893-1897).

Працював науковим співробітником (1897-1916), заступником директора (1916-1940) паризького

інституту ім. Пастера.

Створив учення про рецептивні клітини й антивіруси; розробив принципи десенсибілізації;

запровадив термін – анафілактичний шок; відкрив метод місцевої імунізації; дослідив токсин

черевнотифозної бактерії, а також участь в імунітеті лейкоцитів; з’ясував роль нервової системи в

розвитку анафілактичного шоку, розробив метод його запобігання (метод Безредка).

Лікування шкіряних захворювань стафілококової або стрептококової етіології шляхом зрошувань і

компресів з фільтратом тривало вирощуваної бульйонної культури збудника (Безредка

антивірусотерапія) нині не застосовується.

Друкувався в журналах «Лікарська справа», «Ха-рефуа», «Журнал експериментальної біології і

медицини».

Перу Б. належать книги «Місцева імунізація» (1926), «Про значення подразників в інфекції й

імунітеті» (1927), «Анафілаксія і антианафілаксія» (1930).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Мечников, І. Савченко, М. Гамалія, Л. Тарасевич, Д.

Заболотний та ін.


***

ТРУПИ НЕ ПРИБИРАЄМО

, з професійного кредо О. Безредка

Прибирати трупи своїх ворогів мікробіологам не доводиться.

ТВАРИНА ПОМИРАЄ ВІД ЗАДУХИ, з «Щоденника спостережень» О. Безредка

Як тільки зроблено пробне упорскування, сенсибілізована морська свинка починає хвилюватися.

Вона дряпає мордочку. Її хвилювання зростає з кожною хвилиною. Раптом вона починає

обертатися навколо своєї вісі. Ці обертальні рухи уриваються судомними здриганнями, все більш

частими і сильними.

У певний момент – через 3-4 хвилини опісля після упорскування – судомні рухи рідшають.

Тварина здається виснаженою...

Лягає на бік. Сфінктери сечового міхура і заднього проходу розслабляються; відбувається

виділення сечі і калу. Дихання, дуже коротке і переривисте спочатку, стає все повільнішим.

До кінця короткого проміжку, котрий рідко перевищує 5-6 хвилин, тварина помирає від задухи.


НЕЗМІННА ПРИВІТНІСТЬ, з книги О. Безредка «Історія однієї ідеї»

Впродовж 35 років Мечникову невпинно доводилося боротися за фагоцитоз...

Ті, хто мав випадок бачити його, завжди згадують оригінальну зовнішність, яка вже стала

легендарною, його фігуру – одну з найпопулярніших в Парижі, його ваговиту ходу, котра справляє

враження непохитної волі та енергії, його заховані за окулярами очі, що іскряться доброю

усмішкою, його простоту і незмінну привітність.


РЯТІВНА СИРОВАТКА, з книги І. Мечникова «Етюди оптимізму»

Після того, як Борде відкрив сироватки, які набувають здатності розчиняти червоні кульки інших

видів тварин, почали готувати схожі сироватки, котрі діють на різні інші елементи організму: білі

кульки, насінні тіла, ниркові і нервові клітини тощо.

При цьому було встановлено, що потрібно брати завжди певну кількість сироваток, аби вони діяли

як отрута; узяті в меншій дозі, вони проводять зворотну дію. Таким чином, сироватка, узята у

великій дозі, розчиняє червоні кульки і зменшує їх кількість в крові; а упорскнута в дуже

маленькій дозі, навпаки, збільшує їх кількість.

Цей факт був вперше встановлений Кантакузеном по відношенню до кроликів, а Безредка і мною

– по відношенню до людини.

...Безредка одержав збільшення кількості білих кров’яних кульок у лабораторних тварин після

уприскування їм слабких доз сироватки, сильні дози якої діють руйнівно на клітини. Ці факти

представляють лише окремий випадок того правила, що маленькі дози отрути викликають

посилену діяльність чутливих елементів, тоді як сильні дози приводять до їх ослаблення і смерті.


НА ПІДСТАВІ НЕПРАВИЛЬНИХ ТЕОРІЙ, з книги І. Дегена «Портрети вчителів»

– Нам з вами відомо, що лише на підставі безперечної наукової теорії можна будувати нові

суспільні формації. Утішно, проте всі блискучі практичні пропозиції Безредка, які і через сто років

не втратять свого величезного значення для медицини, виникли на підставі неправильних теорій, котрі представляють сьогодні виключно історичний інтерес.

Георгій Платонович Калина подивився в зал і вперше за весь час, що ми знали його, посміхнувся.

Яка це була усмішка!


У ЗОЛОТОМУ ФОНДОВІ НАУКИ, з розвідки О. Корсун «Не все витримало випробування

часом»

О. М. Безредка визначив місцевий імунітет як формування неприйнятності до інфекцій окремого

органу, скажімо, шкіри чи кишечнику, без утворення захисних білків-антитіл. Учений вважав, що

місцеву стійкість забезпечують чутливі клітини, котрі звикають до ослаблених або вбитих

мікроорганізмів. Вони роблять орган нечутливим і до «диких», циркулюючих в природі збудників

інфекції.

Теоретичні уявлення О. М. Безредка набули широкого поширення, проте, випробування часом

вони не витримали. Розвиток вчення про цілісність організму й нейрогуморальної регуляції різних

проявів його життєдіяльності, прогрес у вивченні клітинних і біохімічних основ стійкості до

інфекційних захворювань відвели цим уявленням лише історичне місце. Проте, хоча погляди

Безредка і були залишені, сам термін «місцевий імунітет» міцно увійшов до спеціальної

літератури і поступово наповнився новим змістом.

У той же час рекомендації О. М. Безредка про доцільність введення профілактичних вакцинних

препаратів безпосередньо в органи, залишилися в золотому фонді науки. Найрельєфніший доказ

цього – профілактика поліомієліту за допомогою вакцини з живих, спеціально ослаблених вірусів

у вигляді драже або пігулок.


КЛИН КЛИНОМ, з статті І. Беруша «Анафілаксія»

Анафілаксія – стан підвищеної чутливості організму до повторного введення чужорідної речовини

білкової природи – анафілактогена; один з видів алергії.

...Клінічна картина анафілактичного шоку залежить від виду тварини, способу введення і дози

антигена і може значно варіювати. ...Істоти, які вижили після анафілактичного шоку, стають

стійкими до введення тієї ж речовини. О. М. Безредка назвав це явище антианафілаксією, або

десенсибілізацією. Вона наступає через 10-20 хв. після клінічних проявів шоку і продовжується у

морських свинок до 40 діб, а у кроликів до 9 діб. Стан сенсибілізації можна зменшити або

усунути, якщо за декілька годин до введення вирішальної дози антигена вводити тварині невеликі

дози того ж антигена. Цим методом, запропонованим О. М. Безредка, користуються для

запобігання анафілактичним реакціям, зокрема сироватковій хворобі.

... О. М. Безредка вперше вказав на значення нервової системи в розвитку анафілаксії ... Останню

слід трактувати як комплекс реакцій організму, в якому беруть участь центральна нервова

система, ендокринні залози, імунні механізми.


ВИСНОВОК – ПРОБЛЕМАТИЧНИЙ, з статті А. Залманова «Таємна мудрість людського

організму»

Генералізовані дерматити, такі як ртутна чи сальварсанова еритродермії, є важкими

захворюваннями (схожі на масивні опіки). Є підстава припускати, що в даному випадку не

спрацювало нейтралізуюча і дезинтоксикуюча дія шкіри.

Праці Безредка показали, що шкіра грає специфічну захисну роль в організмі. При сибірській

виразці переважно шкіра сприйнятлива до інфекції і лише один її імунітет може виявитися

успішним.

...Безредка встановив, що внутрішньошкіряне щеплення проти стрепто– і стафілококової інфекції

ефективніше, ніж підшкірне.

Біглієрі і Віллега спостерігали, що щеплення в шкіру вакцини проти сказу створює міцніший

імунітет і при менших дозах, ніж підшкірне. Безредка приписує ці функції певним сприймаючим

кліткам ретикулоендотеліального шару. (Спостереження правильне, висновок проблематичний.

Навряд чи можна уявити собі непроникну перешкоду між клітками і позаклітинною рідиною).


НЕ ВСЕ ТАК ПРОСТО, з статті «Гіпосенсибілізація за Безредком» на alergetik.ru

Гіпосенсибілізацію по Безредка призначають, коли уникнути зустрічі з алергенами хворий не

може. Простіше кажучи, її призначають майже завжди при алергії на домашній пил і пилок рослин

і дуже часто –при чутливості до інших подразників.

Процедура ця вельми складна. Спочатку шляхом численних проб визначають, скільки алергену

можна закачати пацієнтові під шкіру, аби, з одного боку, той не особливо постраждав і, з іншого, –

все ж таки якийсь толк був: адже якщо відсутня взагалі будь-яка реакція, значить, алергену

введено надто мало, а це робота даремно. А потім починають регулярно і занудно колоти хворому

алерген, з кожним разом трохи збільшуючи дозу.

...Сперечатися не доводиться: метод Безредка – краще, що сьогодні має у своєму розпорядженні

наука.

Але що він дає?

І що дасть в майбутньому?

Поки що його можливості досить скромні. Ось, наприклад, яку статистику одержав доктор Клюєв

при лікуванні дітей від бронхіальної астми. Найкращі результати – у тих, хто загострено реагував

на один-два алергени: 95% таких дітей вдалося практично повністю вилікувати. Проте в групі

поліалергіків цей показник впав до 66% – і, що найнеприємніше, нічого не дав повторний курс. А

оскільки хворі з полівалентною сенсибілізацією більшість скорботної армії – самі розумієте, висновок невтішний.

А наскільки мають рацію лікарі, котрі все-таки готують методу Безредка блискуче майбутнє, – не

зважаючи на неухильне зростання питомої ваги поліалергії?

Існує думка, що коли методику удосконалити і гарненько обкатати, то вдасться позбавити її

недоліків, і тоді ми зуміємо вимести алергію залізною мітлою з людської популяції...

Можливо, тут стане якоюсь мірою корисним погляд токсиколога. Справа в тому, що для

«вимітання залізною мітлою» ...годиться лише одне: відбір на генетичну резистентність до

алергенів. Як не шкода, але в іншій формі завдання, напевно, навіть не може бути поставлене.

Чому шкода? А тому, що в токсикології є одне непорушне правило: відбір на резистентність до

чого завгодно проводиться виключно летальними – смертельними! – дозами отрути. Тоді як

методом Безредка фактично ведеться відбір – та не популяційний, а індивідуальний! – на

толерантність, тобто витривалість. Це, звичайно, теж добре, однак толерантність, по-перше, недостатньо специфічна (недостатньо «націлена» саме на алерген, а, як би висловитися,

«розпилюється», попутно прямує на інші чинники) і, по-друге, не успадковується.

А це означає, що нащадки алергіка, повністю вилікувані за методу Безредка, ризикують

народитися схильними до алергії.