ГАНЗЕН Олексій Вільгельмович (Васильович)
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник, державний діяч.
З інтелігентської родини. Дід, Айвазовський І., – художник.
Народився 19 (31) січня 1876 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 19 жовтня 1937 р. в м. Дубровниках (Хорватія). Похований на місцевому православному
цвинтарі.
Закінчив юридичний факультет Новоросійського університету (1900), Одеську художню школу
(1900), Берлінську (1902) та Дрезденську академії витончених мистецтв.
Був чиновником Відомства закладів імператриці Марії (1900-1917), художником Головного
морського штабу Росії (1915-1917).
Почесний член Одеського і Петроградського міських, Шліссельбурзького повітового Опікунств
дитячими притулками.
Член Міжнародної Асоціації акварелістів.
Член Асоціації гравюри.
Член Російського товариства художників у Парижі.
Кавалер російських орденів св. Ганни -го ступеня, св. Станіслава 2-го і 3-го ступенів, медалі на
честь 300-річчя царювання дому Романових, французької відзнаки «Offizier d’Academie».
Лауреат премії «Mention honorable» (1907).
Учасник виставок Товариства російських акварелістів, Товариства південноросійських
художників, Петербурзької імператорської академії мистецтв (1898-1904), великої Берлінської
(1903), виставок у Венеції, Флоренції (1904-1907), в галереях «International Art Galleri» (1910) і
Лемерс’є (1913).
Виставлявся також в Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айресі, Загребі, Белграді, Римі, Празі, Бухаресті.
Мав персональні виставки в Парижі (1908; 1929).
Ілюстрував альбом «Російський імператорський флот» і книгу контр-адмірала Бубнова О. Д.
«Історія військово-морського мистецтва».
Серед найвідоміших доробків – «Море» (1898), «Вранці в океані після бурі» (1904), «Чорне море»,
«Захід сонця. Нерві» (обидва – 1907), «Перед шквалом» (1909), «Узбережжя», «Околиці Одеси»,
«Середземне море» (усі – 1912), «Бій «Св. Євстафія» з «Гебеном», У відкритому морі» (обидва –
1915), «На заході», «Ранок», «Прибій» (усі – 1916), «В океані», «Штиль в Криму» (обидва – 1917),
«Ферма в Нормандії» (1918), «Місячна ніч» (1919).
Його пензлю також належать «Марина», «Морський прибій», «Біля скелястого берега», «Ріо-де-
Жанейро», «Нічна атака і відбиття міноносців», «Загибель броненосця «Петропавловськ»,
«Броненосний крейсер «Адмірал Макаров», «Лінійний човен «Імператриця Марія» під вітрилами»,
«Перестроювання в морі», «Монітор «Стрілець», «Ескадрені міноносці «Фін» і «Новік»,
«Зимівля лінійних кораблів в Гельсінгфорсі», «Конвоювання транспорту», «Вантаження
вугілля на лінійний човен «Гангут», «Спуск лінійного крейсера «Кінбурн».
Творча спадщина художника складає близько 3000 живописних полотен, безліч малюнків і етюдів.
Друкувався в журналах «Нива», «Вогник», «Новий час», «Літопис війни», «Сонце Росії».
Долі нашого земляка присвячена книга І. Касацької «Художник-мариніст Олексій Ганзен.
Нащадки І. К. Айвазовського: життя, спогади, рід».
У Феодосії пройшла виставка творів трьох художників-онуків І. К. Айвазовського – М. П. Латрі, О. В. Ганзена і К. К. Арцеулова (1970).
В харківській галереї «АВЕК» пройшла виставка робіт І. Айвазовського, М. Латрі, О. Ганзена, К.
Арцеулова «Полонені красою» (2005).
Нині доробки нашого земляка зберігаються в Феодосійській картинній галереї, коктебельському
Будинку-музеї М. Волошина (Україна), Петербурзькому державному військово-морському музеї,
Ульяновському художньому музеї (обидва – РФ), численних приватних зібраннях.
Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до Королівства Югославія(1920).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – М. Реріх, Б. Кустодієв, І. Білібін, К. Зальцбург, О. Петрова, О. Венявський, Г. Маєргейм, А. Рилов, Е. Брахт, Ж. Лефевра, К. Богаєвський, М. Рундальцев, Е.
Робер-Фльорі та ін.
***
БЕЗ ДРІБНИЦЬ,
з творчого кредо О. Ганзена
Дрібниць у художника не буває.
ВИСОКООСВІЧЕНИЙ ЄВРОПЕЄЦЬ, з книги І. Касацької «Художник-мариніст Олексій
Ганзен. Нащадки І. К. Айвазовського: життя, спогади, рід»
Олексій Васильович навчався в 2-ій Одеській прогімназії, Рішельєвському ліцеї, закінчив
юридичний факультет Новоросійського (нині – Одеського) університету з дипломом II ступеня.
Судячи з листування, почав займатися живописом.
У 1902 році Берлінська академія мистецтв доручила йому, іноземцеві, спостереження над
декількома пансіонерами, котрих відряджали до Італії. Чотири місяці під його керівництвом вони
писали етюди на лігурійських берегах в Генуї.
Після поїздки до Італії виїжджає до Парижа, де продовжує займатися живописом у Ентоні Робер-
Флері і Жюля Лефевра, «під впливом яких створив свій стиль мариніста з особливою
індивідуальністю».
У цей період він пише в рік до 100 картин, які розкуповуються Парижем, Лондоном і Америкою.
Про визнання таланту художника говорить і той факт, що 1908 року Французька Республіка
придбала його картину «Після бурі» (зустрічається «Штиль після бурі»), котру згодом подарувала
Мадриду.
З 1909 року Ганзен все більше уваги в своїй творчості приділяє флоту. Весною художник здійснив
подорож крейсером «Адмірал Макаров», який супроводжував імператорську яхту «Штандарт» під
час зустрічей Миколи II з главами Німеччини, Франції і Великобританії. Один з 60 етюдів,
привезених з подорожі, – «Яхта «Штандарт» на Ревельському рейді» – він презентував
російському монархові. Зусилля Ганзена під час подорожі, відзначені подарунком імператора –
шпилькою у вигляді російського герба з діамантами.
Наприкінці 1909 р. А. Ганзен робить їде до Криму і на Кавказ. Весною наступного – відкриває
виставку своїх робіт в галереях «Internazional art Gallery» (52 картини маслом, 12 акварелей, з яких
декілька величезних розмірів, і 9 офортів). Влітку повертається до Одеси з Парижа і привозить
свій бронзовий бюст, виконаний Леопольдом Бернштамом (в даний час знаходиться у фондах
Національної картинної галереї ім. І. К. Айвазовського в м. Феодосія).
У січні 1920 року Олексій Васильович разом з дружиною Олімпіадою Володимирівною покинув
Росію і через Константинополь, Салоніки, Легковац прибув до Королівства Югославія.
За спогадами сучасників, він був високоосвіченим європейцем, який творив щиро і
безкомпромісно, наполегливо трудився над всякою «дрібницею» від молодих років до смерті.
Остання його виставка була присвячена флоту Далмації – від перших вітрильників до крейсера
«Дубровник».
ЗАВАДИЛА РЕВОЛЮЦІЯ, з статті «Ганзен Олексій Вільгельмович» на інтернет-сайті
markoni.ucoz.ru
1910 р. О. Ганзен переїхав до Одеси і виступив з ініціативою створення тут художнього музею, на
який виділив власні кошти.
З 1914 року – жив у Петербурзі, а літні місяці проводив в маєтку Роман-Елі в Старому Криму, де
написав безліч пейзажів маслом, аквареллю, сепією, гуашшю. Звертався і до гравюри.
У 1915 р. на замовленням російського уряду виконав велике полотно «Бій «Святої Євгенії» з
«Гебеном», яке відразу з’явилося на виставці «Війна» в Петрограді.
Дещо пізніше вийшов альбом акварелей «Російський імператорський флот».
У 1917 році був висунутий на звання академіка разом з І. Я. Білібіним, З. Є. Серебряковою, С. Т.
Коненковим, проте голосування, призначене на жовтень, не відбулося із-за революційних подій.
КОЛІРНА ГАМА БЕЗ ЯСКРАВИХ ЕФЕКТІВ, зі спогадів С. Байкалова-Латишева «Як я став
художником»
Арсеній Петрович (Сосновський – авт.) – талант-самородок, колишній морський офіцер
Імператорського флоту, потрапивши до Далмації, після зустрічі з відомим уже мариністом,
племінником Айвазовського художником Ганзеном став писати морські пейзажі. Вплив
останнього не міг не позначитися на Сосновському.
Але те, що я бачив, у Ганзена на його виставках в Белграді, я запам’ятав, як звучала декілька
приглушена його благородна колірна гамма без яскравих ефектів. Його композиція відрізнялася
продуманою серйозністю.
ХУДОЖНИК-ПОЕТ АДРІАТИКИ, з добірки «Ганзен. Новини» на hanzen.ru
8 травня 2008 року в міській бібліотеці м. Загреба (Хорватія) зібралися члени російського
Академічного товариства. Тема – «Художник-поет Адріатики Олексій Ганзен, внук і учень І. К.
Айвазовського». На зустрічі були присутні посол Росії в Хорватії Михайло Конаровський і
співробітники посольства.
З розповіддю про творчість художника-мариніста розповіла Ірина Касацька.
Мультимедійні можливості дозволили перегорнути її сімейний альбом, побачити на екрані
фотографії Олексія і Олімпіади Ганзенів, Михайла і Варвари Мурузів, контр-адмірала Олександра
Бубнова, а також роботи О. Ганзена, присвячені флоту Росії і Далмації, морські пейзажі, віллу
«Олімпія».
Тепер у відділі російської книги міської бібліотеки м. Загреба є і доробок І. Ф. Касацької
«Художник-мариніст Олексій Ганзен. Нащадки І. К. Айвазовського: життя, спогади, рід», буклет
листівок «Олексій Ганзен. Художник-поет Адріатики» з репродукціями картин художника, фільм
«Художники російської еміграції» (виробництво галереї «Маricevic fine art & antiques»).
ДРУГА ДОМІВКА ЕМІГРАНТІВ, з замітки «Художники російської еміграції в Чорногорії» на
hanzen.ru
У грудні 2008 р. в місті Підгориці вперше відкрилася виставка «Художники російської еміграції в
Чорногорії». Організаторами виступили мерія, посольство Російської Федерації, «Гайо Галері» і
«Олександр Арт Груп».
На виставці представлена творчість Ганзена, Сосновського, Харитонова, Богданова-Бельського,
Кисельової, Кузнєцова, Шелумова, Лажечникова і Соловйова.
Дирекція виставки звертає увагу на те, що ця подія «дасть привід подумати про непрості долі
російських художників-емігрантів», адже «не зважаючи на роки через полотна і фарби просвічує
ніжне милування природою країни, що стала другим будинком для російських живописців, котрі
зберегли для нас цінні свідоцтва часу – ілюстрації життя Чорногорії і російської громади в першій
третині ХХ століття».
КАРТИНИ ЗНАЙШЛИ ПОЦІНОВУВАЧІВ, з інформації «Весняний аукціон в «Магнум Арсі»
на порталі Культура.ру
Великої уваги були удостоєно вітчизняне мистецтво, в якому лідирували улюбленці публіки Ю.
Клевер, О. Ганзен і І. Крачковський.
Елегійний пейзаж Крачковського «Літній вечір» знайшов свого покупця за стартовою ціною в
55000 доларів США.
Обидві марини Ганзена також знайшли свого цінителя: «Вигляд на бухту» пішов за $20000
доларів, а невеликий за розмірами «Прибій» при старті в 6000 доларів продався за 8500.
