ОМЕЛЯНСЬКИЙ Василь Леонідович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мікробіолог. В мікробіології існує науковий термін «анаероби Омеляновського».
З дворянської родини.
Народився 26 лютого (10 березня) 1867 р. в м. Полтаві Полтавської губернії Російської імперії
(нині – адміністративний центр однойменної області України).
Помер 21 квітня 1928 р. в м. Гагра Абхазької АРСР СРСР (нині – самопроголошена Абхазька
Республіка в складі РФ).
Закінчив Петербурзький університет (1890).
Працював науковим співробітником (1893-1912), завідуючим відділом загальної мікробіології
Інституту експериментальної медицини (1912-1928).
Дійсний академік академії наук СРСР (1923).
Спеціалізувався з проблем анаеробного розкладання целюлози; ролі мікроорганізмів в кругообігу
азоту і вуглецю в природі.
Першим у світі виділив культури анаеробних і спороносних бактерій, котрі зброджують
клітковину з утворенням органічних кислот і водню; першим вказав на можливість застосування
мікроорганізмів як хімічних індикаторів; довів існування бактерій, які утворюють метан з
етилового спирту; встановив, що кількість засвоєного азотофіксованого мікроорганізмами азоту
пропорційна засвоєнню органічної речовини.
Друкувався в журналі «Архів біологічних наук».
Як вчений дебютував низкою публікацій про анаеробне розкладання целюлози (1895-1900).
Потім настала черга наступних доробків: «Основи мікробіології» (1909), «Практичне керівництво
з мікробіології» (1922), «Скріплення атмосферного азоту грунтовими мікробами» (1923),
«Мікроорганізми як хімічні реактиви» (1924).
Перу О. також належать грунтовні нариси про І. Мечникова, Л. Пастера, С. Виноградського.
Уже після смерті вийшли двотомні «Вибрані праці» нашого земляка (1953).
Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць м. Житомир.
Серед друзів та близьких знайомих О. – І. Павлов, С. Виноградський, О. Владіміров, В. Ушаков, Н.
Дмитревська, Д. Заболотний, М. Чигорін, В. Савич, Г. Баклеансон, П. Садовський, С. Салазкін, П.
Ашмарін, О. Альохін, Б. Грегорі, І. Макрінов, Д. Пшепюрка, К. Глухов, С. Розенталь та ін.
***
ВОРОГИ-ДРУЗІ
, з наукового кредо В. Омелянського
Мікроорганізми невидимо вдираються в наше життя, то як люті вороги, то як вірні друзі.
У РОЛІ ІНДИКАТОРІВ, з статті В. Богданова «Омелянський Василь Леонідович»
Застосувавши елективні живильні середовища, які містять як єдине джерело вуглецю
фільтрувальний папір, Омелянський вперше виділив культуру бактерій, що зброджують целюлозу,
і вивчив їх морфологію та фізіологію. Розробляючи проблему нітрифікації, встановив
пригноблюючий вплив різних органічних речовин на нітрифікуючі бактерії.
Поєднання морфологічного і фізіологічного методів дослідження дозволило йому всебічно
висвітлити роль мікроорганізмів в круговороті азоту і вуглецю.
Відомі також роботи вченого з різних питань загальної мікробіології: утворення бактеріями
метану, розкладання ними пектинових речовин, роботи з біології безбарвних сіркобактерій.
Омелянський першим вказав на можливість використання бактерій в ролі чутливих індикаторів
різних хімічних речовин.
ВІД ПОСАДИ ДИРЕКТОРА ВІДМОВИВСЯ, з офіційного листа О. Владімірова М. Семашкові
від 11 червня 1927 р.
№2394.
Народному комісарові охорони здоров’я М. О. Семашкові
На моєму клопотанні про звільнення мене від обов’язків директора Державного Інституту
Експериментальної Медицини, Вами накладена резолюція 6-го травня ц.р., в якій разом з іншими
розпорядженнями Ви запропонували Раді інституту намітити кандидата на названу посаду.
Виконання цього завдання Радою дещо затягнулося, оскільки Рада, перш за все, звернулася до
академіка В. Л. Омелянського, який перебуває зараз в Парижі, з пропозицією погодитися на
подання його кандидатури на посаду директора, причому за пропозицією академіка І. П. Павлова
для полегшення адміністративної роботи запропонувати вибрати йому в помічники ... Лева
Миколайовича Федорова.
Після отримання від В. Л. Омелянського переконливо мотивованої письмової відмови Рада
інституту 9-го червня в майже повному складі знов приступила до виборів кандидата. Результат
голосування подаю у вигляді копії журналу засідання на Ваш розсуд...
З глибокою пошаною і щирою відданістю
О. Владіміров.
ТВОРЧА СВОБОДА – ДОРОЖЧА, з стенограми засідання Ради Державного Інституту
Експериментальної Медицини від 9 червня 1927 р.
3. О. О. Владіміров повідомляє про листи, які надійшли на його ім’я від В. Л. Омелянського у
відповідь на звернення до нього Ради з пропозицією не ухилятися від висунення його кандидатури
на посаду директора інституту, яка запропонована І. П. Павловим і одностайно підтримується
Радою.
У своїх листах В. Л. Омелянський висловлює подяку Раді за надану йому утішну довіру, проте
рішуче ухиляється від ухвалення його кандидатури на посаду директора, мотивуючи свою відмову
віком і станом здоров’я, котрі не дозволяють в достатній мірі використовувати свої сили, які на
даний час повністю йдуть на виконання покладених на нього наукових завдань; до того ж, В. Л.
Омелянський вважає себе невідповідним для широкої адміністративної роботи навіть в комбінації
з молодшим і енергійнішим помічником.
На закінчення В. Л. Омелянський висловлює бажання залишитися і надалі слугою і посильним
захисником інтересів інституту.
Д. К. Заболотний підтверджує категоричність відмови В. Л. Омелянського на підставі одержаного
від останнього листа.
Ухвалили:
Взяти до уваги.
ЦВІЛЬ ПРОТИ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ, з розвідки М. Рабиновича і М. Мельник «Хвостаті
ферменти»
В історії боротьби США і Японії за панування на Тихому океані і в Південно-східній Азії в роки
другої світової війни, крім трагічних моментів, був і один курйозний епізод, про який не згадують
військові хроніки. Справа в тому, що спочатку американський десант ніс вельми чутливі втрати
від... мікроскопічної цвілі. У вологому і жаркому кліматі ця дивовижна вона в лічені дні
перетворювала на потерть бавовняні, брезентові тенти і намети, залишаючи елітні частини армії
під пекучим сонцем і тропічними зливами буквально в чому мати народила.
Становище здавалося таким серйозним, що Міністерство оборони США змушене було навіть
організувати спеціальний науковий центр в Нейтіці (штат Массачусетс). Саме там з
обмундирування, що розклалося, виділили грибок, який виробляє незвичайно агресивні ферменти
– целюлази, які і руйнували целюлозну основу тканини.
Справедливості заради відзначимо, що насправді честь відкриття мікроорганізмів, котрі
розщеплюють целюлозу, належить нашому співвітчизникові – російському мікробіологові В. Л.
Омелянському.
Проте до цього за допомогою ферментів (без мікроорганізмів) вдавалося розкладати лише
аморфну або розчинну похідну целюлозу, наприклад карбоксиметилцелюлозу, котра при
заварюванні утворює драглистий клейстер (добре знайомий в побуті шпалерний клей). Целюлази,
розрізаючи довгі молекули КМЦ, на очах перетворюють холодець на ріденький киселик.
Ферменти ж нового гриба цим не обмежувалися. За пару днів за температури 30-50оС вони майже
без залишку розкладали бавовняне волокно. А бавовняна целюлоза (так звана целюлоза I) має
справжнє кристалічне укладання, стабілізоване міжмолекулярними водневими зв’язками. Вона
настільки щільна, що між сусідніми молекулами не проникають навіть протони. Недаремно окремі
кристаліти бавовняного волокна витримують кип’ятіння в міцних розчинах соляної кислоти!
ДВІЧІ ПОСПІЛЬ ВИГРАВ У ЧИГОРІНА, з кореспонденції В. Трубіцина «Санкт-Петербург в
історії знакових ігор»
Академік В. Л. Омелянський за визначенням «Шахового аркуша» – поважний ветеран
чигорінських часів.
...Він виріс в сім’ї шахістів: і батько, і обидва старших його брати грали в шахи на дуже
пристойному рівні. Причому (майже як в казці) старший брат А. Омелянський мав 2-у категорію,
середній брат (відомий лікар П. Омелянський) був сильним гравцем 1-ої категорії.
Що ж в такій ситуації залишалося молодшому братові? Тільки перевершити їх!
І ось в турнірі-гандикапі 1902 року Василь Омелянський залишає позаду себе... М. Чигоріна, Е.
Шифферса і А. Романовського! А вже наступного – завойовує 3-е місце в турнірі шахістів першої
категорії.
Ще через рік на першості Петербургу він обіграє М. Чигоріна і займає 3-е місце з результатом 7,5
очок з 11.
Широко відомий малюнок Г. Баклеансона: знаменитий гросмейстер Акиба Рубінштейн, який на
початку ХХ століття був одним з претендентів на світову шахову корону, грає з ученим-
мікробіологом Василем Омелянським. Малюнок був зроблений 22 грудня 1906 року в Петербурзі
під час IV Всеросійського шахового турніру. Як відомо, ця партія закінчилася внічию.
Шахи були настільки популярними в ученому середовищі, що 12 квітня 1910 року відбувся матч
на 30 дошках між сильними гравцями петербурзьких шахових збірних і командою петербурзьких
вузів! На ньому В. Омелянський розгромив свого суперника за 16 (!) ходів.
Понад десять років В. Омелянський входив до правління шахових зборів.
Він також відомий дослідженням теорії дебютів, а в 1914 році був серед переможців конкурсу
розв’язання шахових композицій.
ШЛЕМО ВІТАННЯ, з підпису на фото, адресованого Л. Омелянському
Високошановний Василю Леонідовичу! Російські шахісти з Бреславля шлють Вам привіт.
О. Альохін, Д. Пшепюрка, А. Рубінштейн, С. Розенталь, Б. Грегорі та інші.
