КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бен-Цви Ицхак [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

БЕН-ЦВІ Іцхак


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.

Державний і політичний діяч, історик. Президент Ізраїлю, який найдовше виконував свої

повноваження (11 років).

З міщанської родини. Справжнє прізвище – Шимшелевич Ісак.

Народився 24 листопада 6 грудня) 1884 р. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 23 квітня 1963 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль). Похований на горі Герцля.

Навчався в Київському (1905), Стамбульському університетах.

Був членом (1920-1931), головою (1931-1944) президентом (1944-1948) президії Єврейської

національної ради, членом тимчасової Державної ради Ізраїлю (1948), членом Кнесету (1949-

1952), президентом Ізраїлю (1952-1963).

Один з фундаторів соціалістичного напряму в сіонізмі.

Фундатор першого в Єрусалимі вузу (1909).

Один з фундаторів першого друкованого органу соціалістичного руху на івриті в Ерец Ісраель –

«Єдність» (1910).

Фундатор і перший директор Інституту з вивчення єврейських громад на Близькому і

Середньому Сході (1948).

Підписант Декларації про незалежність Ізраїлю (1948).

За організацію постачань зброї для єврейських організацій засуджений до сибірського заслання

(1905).

Емігрував до Ерец Ісраель (1907), потім – США (1915-1918).

Перу Б.-Ц. належать книги «Зниклі і відроджені племена Ізраїлю» (1952), «Палестина під 400-

річним пануванням Османів» (1955), «Вигнанці, що повернулися» (1958).

Що стосується особистого життя, то батька нашого земляка запроторили до Сибіру (1905); він

також молодим втратив сина Елі, який загинув під час війни за незалежність (1948).

Ім’я нашого земляка носить філіал Єврейського університету в Єрусалимі.

Його портрет прикрашає ізраїльську купюру в 100 шекелів (1999).

Серед друзів та близьких знайомих Б.-Ц. – Н. Бару, Д. Бен-Гуріон, Х. Вейцман, С. Маршак, Б.

Борохов, А. Техомі та ін.


***

НЕ ВІДСТУПИМО

, з політичного кредо І. Бен-Цві

Збирання вигнанців все ще залишається нашим головним завданням і ми від нього не відступимо.

МОЯ БОРОТЬБА, зі спогадів І. Бен-Цві

Ми відразу ж заявили, що прибули сюди (до США – авт.) для того, аби згуртувати членів груп

«Першовідкривач», метою яких є еміграція з подальшою роботою в Палестині. У зв’язку з чим ми

звернулися до керівництва «Поалей-Ціон» з проханням організувати нам тур Америкою з тим,

щоб ми могли створювати по всій країні групи «Гехалуц».


ОРГАНІЗУВАВ ПЕРШИЙ СІОНІСТСЬКИЙ ТЕРАКТ, з статті А. Монро «Відомі люди на

ізраїльських грошових знаках»

Поліція виявила в будинку Бен-Цві в Полтаві склад зброї, призначеної для єврейської

самооборони; вся сім’я була арештована, батька заслали до Сибіру. Проте самому Бен-Цві

вдалося втекти до Вільно, яке стало центром руху «Поалей Ціон». Тоді ж з ним познайомився і

дуже потоваришував С. Я. Маршак (так-так, той самий!) і під впливом Бен-Цві переклав гімн

єврейського робітничого руху «Клятва».

У 1915 р. Бен-Цві разом з Д. Бен-Гуріоном заарештували й вислали з Палестини. Не стільки за

газету, скільки за спробу створити єврейську міліцію для захисту Палестини. Справа була ще й в

тому, що новий турецький командувач Джамаль-паша з однаковою жорстокістю почав діяти і

проти арабських націоналістів, і проти сіоністів.

...Перед початком британського наступу на Ерец-Ісраель Бен-Гуріон і Бен-Цві розгорнули в США

агітацію за вступ до добровольчих єврейських батальйонів у рядах британській армії й самі були в

числі перших добровольців. Вони прибули до Єгипту, а звідти відправилися до Ерец-Ісраель як

солдати.

У 1924 році Іцхак Бен-Цві брав участь в організації вбивства доктора Якоба Ісраеля де Хана,

секретаря Верховного рабина Палестини. Це було перше політичне вбивство в історії сіонізму,

...що викликало серйозні тертя між соціалістичною сіоністською верхівкою і релігійним

істеблішментом, який опирався створенню єврейської світської держави в Палестині.

Безпосереднім політичним наслідком цієї акції стало помітний спад дій антисіоністської

спрямованості з боку ортодоксів.

Проте практика терору у стосунках між єврейськими угрупуваннями, започаткована вбивством

Хаана, найсумнішим чином позначилася на подальшій історії ішува. Історія ця до такого ступеня

вдало замовчується в Ізраїлі, що вбивство Рабіна в листопаді 1995 року багато хто вважає першим

прецедентом подібного роду, хоча було ще й вбивство Х. Арлозорова й розстріл «Альталени»...


ДОПОМАГАЛИ ЗВ’ЯЗКИ І ГРОШІ, з статті М. Бар-Зохара «Бен Гуріон»

Після розлуки з Шломо Земахом у нього з’являються перші товариші, стосунки з якими

переростають в дружбу. Їх двоє; як і він, вони члени партії і працюють в редакції «Єдності».

Перший, Іцхак Бен-Цві – сором’язлива висока худа молода людина з сумним обличчям, гарними

вусами і борідкою, старший від Гріна на два роки. Один із засновників «Поалей-Ціон», він

організував перші єврейські групи самооборони в Росії, звідки втік, переодягнувшись ченцем.

Другий – Рахіль Янаїт, молода мрійлива жінка, закохана в Єрусалим, яка прибула до Палестини

сама, без копійки в кишені, зате з палким бажанням реалізувати ідеї сіонізму. Троє друзів стають

нерозлучними.

...Давид напровесні ...готується до складання вступних іспитів до університету. Проте йому не

вистачає деяких документів, зокрема, свідоцтва про закінчення середньої школи. Але за

допомогою Бен-Цві (і батьківських грошей) він отримує фальшиве свідоцтво, видане російською

школою.


ВЕРБУВАВ СОЛДАТІВ, з книги Г. Меїр «Моє життя»

Перші палестинці, яких я зустріла, були Іцхак Бен-Цві, який згодом став другим президентом

Ізраїлю, Яаков Зрубавел, відомий сіоніст-соціаліст і письменник, і Давид Бен-Гуріон.

Бен-Цві і Бен-Гуріон приїхали до Мілуоки 1916 року вербувати солдатів для Єврейського легіону;

вони жили в Палестині, але турецький уряд їх вислав, заборонивши туди повертатися.

Ніколи раніше я не зустрічала таких людей, як ці палестинці, ніколи не чула таких розповідей про

ішув (маленьку єврейську громаду в Палестині, яка у той час скоротилася з 85 до 56 тисяч). Тоді я

вперше дізналася, як страждає ішув від жорстокого турецького режиму, котрий заморозив всяке

нормальне життя в країні.


НЕЧУВАНА СКРОМНІСТЬ, з розвідки Р. Рамма «Вейцман: від Хаїма до Езера»

Подружжя Бен-Цві відрізнялося скромністю і навіть відмовилося залишити свій будиночок

барачного типу, погодившись лише на те, щоб їх переселили до президентської резиденції.


ДРУЖБА НАВІКИ, з книги К. Ієрухама «Завжди в строю. Записки ізраїльського офіцера»

Найбільший розквіт ліберійсько-ізраїльських стосунків досяг після візиту президента Іцхака Бен-

Цві до Монровії. Напередодні його президент Табмен на багатолюдному мітингу закликав не

шкодувати нічого, аби добре прийняти президента Ізраїлю. «Все, що ми зробимо, – сказав він, –

буде малою дещицею в порівнянні з тим, що було зроблене для нас під час нашого візиту до

Ізраїлю».

Монровія не шкодувала сил, щоб надати честь президентові Ізраїлю і його дружині. Всюди

майоріли біло-блакитні прапори. Вночі до аеропорту, розташованого в 80 кілометрах від столиці,

прибув президент Ліберії, міністри, громадські діячі, аби зустріти президента Ізраїлю. Уночі до

Монровії в’їхала колона машин, в одній з яких перебував Іцхак Бен-Цві з дружиною. Вулиці були

переповнені народом...

Візит, який тривав сім днів і в ході якого було укладено Договір про дружбу і співпрацю між

Державою Ізраїль і Ліберією, став яскравою демонстрацією дружби двох народів.


ПУШТУНИ – ТЕЖ ЄВРЕЇ, з репліки Brahmaa «Таки так! Вейзмір!»

Іцхак Бен-Цві, історик за професією, присвятив один доробок, в якому доводив, що сучасні

пуштуни – частина корінного населення Афганістану – є нащадками євреїв, причому не просто

євреїв, а представників десяти втрачених колін Ізраїлю (!). Оскільки євреї, що прийшли, були

нечисленним народом, вони не змогли чинити опір місцевим порядкам, і їм довелося прийняти

іслам. Спочатку вони дотримувалися єврейських традицій, але пізніше забули їх і стали

мусульманами.

Саме тому, як вважає Іцхак Бен-Цві, надалі євреї ніяк не згадані в історії Афганістану, оскільки

вже втратили національну ідентичність, проте фактично (точніше, етнічно) не перестали бути

ними.


ЗА ЩО БОРОЛИСЬ, з інтерв’ю Ш. Свірського Є. Кравчик «Нерівні можливості в країні

корупції, що перемогла»

– Чи вважаєте ви нормальною ситуацію, за якої громадянин, що відчайдушно має потребу і

який потом і кров’ю заробляє вечорами чи вихідним зайву пару сотень шекелів, виплачує з

них весь податок – до останньої агори, зате багатії, особливо наближені до правлячої

верхівки, стараннями своїх захисників звільняються від сплати астрономічних податків?

– Ні, це – украй нездорова ситуація. ...Ізраїль поступово перестає бути державою, в якій євреям

хотілося б жити.

Свірський . ..згадує, як в шкільні роки його клас повезли на екскурсію до Єрусалиму. «Ми

відвідаємо резиденцію президента країни», – попередила вчителька.

– Президентом був Іцхак Бен-Цві, – розповідає далі Шломо Свірський. – Приїжджаємо в потрібне

місце і бачимо... барак! Вчителька з неприхованим хвилюванням пояснює: «Бачите, в якій чудовій

країні ви живете: навіть президент мешкає в бараку. Уряд пропонує купити йому будинок, але пан

Бен-Цві категорично відмовляється». Я відчув невимовну гордість за свою країну. Я був на

сьомому небі: адже це гідно президента – ділити біди з своїм народом. «Дивовижна у мене

країна», – думав я.

– Цікаво, глава уряду Ехуд Ольмерт зробив собі пластичну операцію з підтяжки вік за

рахунок платників податків чи приватно? – запитую я.

– Мені здається, це питання другорядне, – припускає доктор Свірський. – Тому що сьогодні

політиків, подібних Іцхаку Бен-Цві, в Ізраїлі вдень з вогнем не знайдеш. У наші часи кожен з

можновладців піклується лише про себе і поспішає нахапати, скільки зможе.

Ні, я, звичайно, розумію що Бен-Цві був незвичайною особою. З іншого боку, і часи тоді були

інші, і настрій в суспільстві панував абсолютно інший. А що зараз? Вихованців дитсадка вчать

лише одному – споживацтву. Від школярів тільки і чуєш: «Дай! Це – моє».

Сумно...

ЗАРПЛАТА ВЛАШТОВУЄ, бувальщина

21 січня 1963 р. ізраїльський кнесет підвищив зарплату президентові І. Бен-Цві з 540 до 1500 лір.

Той заперечував проти цього рішення, а коли депутати все ж проголосували, заявив, що

віддаватиме половину платні до фонду дослідження Ерец-Ісраель і дотримав свого слова.