КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Зельманов Абрам [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЗЕЛЬМАНОВ Абрам Леонідович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астроном, космолог. Один з фундаторів математичної космології; антропного принципу, у

відповідності з яким умови Всесвіту дозволяють існувати біологічним об’єктам (1955).

З родини службовця.

Народився 15 травня 1913 р. в м. Гадячі Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Полтавської області України).

Помер 2 лютого 1987 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету (1937),

аспірантуру державного астрономічного інституту ім. Шкловського (1944).

Працював науковим співробітником державного астрономічного інституту ім. Шкловського (1944-

1951), Московського планетарію (1951-1987).

Спеціалізувався з проблем релятивістської астрофізики, космології, теорії анізотропного Всесвіту.

Створив низку нових математичних методів в загальній теорії відносності, пов’язаних з

можливістю розщеплювання простору-часу на тривимірний простір і час; ортометричну форму

монадного формалізму; розвинув релятивістську теорію анізотропного неоднорідного Всесвіту.

Важливе місце в його творчості займали філософські питання природознавства.

Як вчений дебютував розвідкою «Про деформацію і кривизну супутнього простору

(Релятивістські рівняння для елементу неоднорідного Всесвіту» (1944).

Потім настала черга наступних доробків: «Про нескінченність матеріального світу» (1964), «Про

поведінку і властивості тривимірних просторів» (1982).

Ім’я нашого земляка носить космологічний семінар державного астрономічного інституту ім.

Шкловського МДУ (1995).

Серед друзів та близьких знайомих З. – І. Шкловський, Г. Гамов, В. Бердичівська, О. Лозинський

та ін.


***

БЕЗ СВІДКІВ

, з наукового кредо А. Зельманова

В галузі космічних, а тим більше космологічних масштабів сама можливість існування суб’єкта,

який вивчає Всесвіт, визначається властивостями об’єкту, що вивчається.

Ми живемо в області, де принаймні впродовж десяти мільярдів років (або біля того) відбувається

розширення Всесвіту. Думаю, що нам не довелося б жити там, де впродовж десяти мільярдів років

відбувається стиснення.

Таким чином, ми є свідками процесів певних типів тому, що перебіг процесів інших типів

відбувається без свідків.


ЗБЕНТЕЖЕНІ ГАЛАКТИКИ, афоризм А. Зельманова

Галактики розбігалися, охоплені червоним збентеженням.


ЯКА ПОЛОВИНА, афоризм А. Зельманова

Половина ідей, висунутих Шкловським, абсолютно геніальна. Тільки як дізнатися, яка половина.


ЩО СПРИЯЄ ВИНИКНЕННЮ ЖИТТЯ У ВСЕСВІТІ, з наукової доповіді А. Зельманова в

1955 р.

У Всесвіті може існувати внутрішній зв’язок, який повинен бути розкритий за допомогою

фізичної теорії. Зокрема, може існувати зв’язок між такою особливістю оточуючої нас області, як

наявність умов, що допускають розвиток життя, з одного боку, і іншими особливостями цієї

області, з іншого. Так, наприклад, за тривалого взаємного зближення галактик або зірок в

достатньо протяжному просторі щільність випромінювання в ньому повинна стати такою

високою, що життя тут буде неможливим.

Навпаки, достатньо швидке і тривале взаємне віддалення галактик в такій області помітно знижує

щільність випромінювання і, таким чином, є одним з чинників, котрі сприяють появі і розвитку

життя.


ПАРАДОКС ЗЕЛЬМАНОВА, з статті «Геометрія Всесвіту» в журналі «Знання – сила» №2 за

1968 р.

Популярний виклад питань сучасної теоретичної фізики вельми ускладнюється тією обставиною,

що вони в більшості випадків не допускають наочних пояснень і аналогій. Все ж таки ми

спробуємо привести одну аналогію, нагадавши, що вона вельми приблизна.

Знайомий приклад: повз Землі пролітає космічний човен з швидкістю, рівною двом третинам

швидкості світла. Згідно з формулами теорії відносності, повинне спостерігатися скорочення всіх

масштабів удвічі. Виходить, з погляду космонавтів, якорі перебувають на борту, всі відрізки на

Землі скоротять свої розміри вдвічі.

Так от, десь «на межі нескінченності», за майже безмежних відстаней, цей парадокс за

Зельмановим почне працювати «у зворотний бік». Уявимо собі, що у нас є дуже довга, неймовірно

довга, проте все таки кінцева пряма лінія, і ми вимірюємо її за допомогою певної одиниці

масштабу довжини – наприклад, метра. Причому спостерігач перебуває в космічному човні, що

мчить з швидкістю, яка вельми наближається до швидкості світла. Для нього наш еталонний метр

стягуватиметься... в крапку. А оскільки крапок навіть на кінцевій прямій є незліченна множина, то

для спостерігача в човні наша пряма не коротшатиме, а стане нескінченно довгою. Приблизно те ж

саме відбудеться і відносно масштабів площ і об’ємів. Отже, кінцеві області простору можуть

стати іноді в рухомій системі відліку нескінченними.

...Таким чином з робіт А. Зельманова витікає, що властивості скінченності і нескінченності

простору є відносними.


СЬОГОДЕННЯ ПОЗБАВЛЕНЕ СЕНСУ, з статті З. Дашевського «Перемога над часом»

Є блискучий жарт Абрама Леонідовича Зельманова про інваріантне визначення сьогодення,

минулого і майбутнього. З погляду об’єктивної структури світу, сьогодення, саме по собі, не має

ніякого внутрішнього змісту, воно лише межа між минулим і майбутнім. Таким чином, мов люди,

які завжди доїдали вчорашній хліб і тому ніколи не їли свіжого, також і людина, яка женеться за

чисто раціональною і об’єктивною картиною світу, завжди живе виключно «не зараз». Вона

завжди – або у минулому або в майбутньому і ніколи не в сьогоденні.

...Той же Абрам Леонідович ...розбирав дуже серйозне наукове питання космології, котре полягає

в тому, чи може в принципі наука розглядати унікальні об’єкти? Адже вона тримається на тому,

що все переноситься з одного на інше: повторюваність дослідів, аналогії тощо. Як може в

принципі існувати наука про Всесвіт? Всесвіт за визначенням існує в єдиному екземплярі і тому

виходить, що учення про нього не може бути наукою.

Твердження Зельманова полягає в тому, що саме твердження про заборону або неможливість

науки про цей «унікальний екземпляр» є внутрішньо хибним і суперечливим і що існувати наука й

про унікальний екземпляр, тому що, врешті-решт, наука ніколи не говорила, що вона нічого не

приймає на віру. Просто те, що не контрольоване, вона не оголошує своїм твердженням і говорить, що таке припущення вона перевірити не може.


ПЛІДНІСТЬ ШЛЯХУ, з статті «Зельманов Абрам Леонідович» на spacetravell.narod.ru

Зельманов А. Л. розвинув релятивістську теорію анізотропного неоднорідного Всесвіту,

використавши метод суходільних координат. Він розробив математичний апарат хронометричних

і кінематичних інваріантів. У 1955 одним з перших висловив думку про те, що умови, які

допускають розвиток життя і розуму в оточуючій нас області Всесвіту, повинні бути пов’язані з

деякими більш загальними фізичними умовами в ній, наприклад з характером розширення

Метагалактики, що визначає зміну щільності випромінювання.

Абрам Леонідович любив повторювати, що виготовляти «інструменти» йому подобається значно

більше, ніж використовувати готовий «інструмент» для отримання результатів. Напевно, тому він

створив так багато нових методів: хронометричні інваріанти, кінеметричні інваріанти, монадний

формалізм.

Математичний зміст робіт Абрама Леонідовича не затуляє їх чіткої астрономічної, наглядової

спрямованості. У складному наборі величин, що входять в математичний апарат космології,

учений завжди прагнув виділити ті конструкції, які були б вільними від свавілля в математичному

описі, які можна було спостерігати і зміряти. Мабуть, з цієї причини так часто зустрічається в його

роботах термін «інваріантність».

Абрам Леонідович був упевнений, що адекватний опис навколишнього світу здатна лише теорія

неоднорідного, анізотропного Всесвіту. Він ввів чинники неоднорідності і анізотропії, вивчав їх

поведінку. Час підтвердив плідність такого шляху...


ТЕОРІЯ РУХУ БЕЗ УРАХУВАННЯ СИЛ ТЯЖІННЯ, з дослідження В. Корухова

«Методологічна функція гравітаційної постійної»

Розглянута модель систематизації у загальних рисах співпадає з моделями А. Л. Зельманова і М.

Штрауса і має в своєму арсеналі (для трьох константної теорії) фундаментальну планківську

довжину, lpl = (ћG/c3)1/2, лоренц-інваріантність якої, на наш погляд, є достатньою умовою, аби

задовольнити обидві моделі. З одного боку, вона складена з фундаментальних констант (як і в

моделі Зельманова), з іншого – використання цієї довжини при набутті граничних значень напруги

електричного і магнітного полів в електродинаміці, дозволяє сподіватися і на успіх застосування її

в релятивістській квантовій теорії поля.

У роботі А. Л. Зельманова залишився практично непоміченим... аспект специфічного виділення

«ньютонівської теорії тяжіння в окрему теоретичну підсистему, відмінну від підсистеми

ньютонівської механіки». Акцентування уваги на цьому питанні приводять У. А. Раджабова до

думки, що «ньютонівська механіка в моделі А. Л. Зельманова буде теорією руху тіл без

урахування сил тяжіння, а ньютонівська теорія тяжіння – теорію їх руху з урахуванням сил

тяжіння».


ОБСТАВИНИ ПОЯВИ ЛЮДИНИ, з статті В. Казютинського «Антропний принцип і світ

постнекласичної науки»

Один з важливих моментів в релятивістській космології пов’язаний з дослідженнями А. Л.

Зельманова і Г. М. Ідліса. Відмінна риса їх підходу – виявлення деяких великомасштабних, по

суті, глобальних властивостей Всесвіту, без яких поява на Землі людини була б неможливою.

А. Л. Зельманов називав також низку інших взаємозв’язків між фізичними особливостями

спостережуваної області Всесвіту, під яким, як ясно з прикладів, що наводяться ним, мається на

увазі Метагалактика.

Питання про те, чому Всесвіт такий, яким ми його спостерігаємо, ще не обговорювалося. Йшлося

буцімто лише про космологічні умови можливості життя, пояснення яких, як вважав автор,

повинна дати фізична теорія. Проте з контексту ясно, що А. Л. Зельманова це міркування цікавило

головним чином з іншого боку. Оскільки релятивістська космологія залишалася «репресованою

наукою», він прагнув використовувати факт існування життя Всесвіту як додатковий, хоч і

непрямий аргумент для обґрунтування теорії Всесвіту, який розширюється.

Сенс антропного аргументу, висунутого А. Л. Зельмановим, достатньо прозорий: якби

Метагалактика не розширювалася, спостерігач не міг би існувати. А раз він існує, отже, Всесвіт

розширюється. Цей вельми нетривіальний аргумент виявляв глибокий зв’язок факту нашого

існування з фундаментальними властивостями Всесвіту.


ЗАГАДКОВОСТІ ДОЛЬ НЕ ІСНУЄ, з кореспонденції «Феномен близнюків» на Medolina.ru

Якщо в схожості зовнішнього вигляду однояйцевих близнюків поза сумнівом визначальну роль

грають однакові набори генів в їх ДНК, то загадковою залишається відповідь на запитання: яку

роль можуть грати гени в схожості їх життєвих доль? І тим більше, в появі двійників, не

пов’язаних один з одним навіть віддаленою спорідненістю?

Втім, як показують розрахунки, виконані свого часу відомим космологом А. Л. Зельмановим,

якщо зіставити генеалогічні древа двох навмання узятих людей, то десь у віддаленому минулому

вони обов’язково перетнуться! Тобто, у будь-якої пари людей колись обов’язково були близькі

родичі!

Хоча, з іншого боку, навряд чи через стільки поколінь ця спорідненість може проявити себе

відповідним явним чином.