ІГНАТОВИЧ Федір Киріякович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик, педагог. У чернецтві – Феофіл (1742).
З родини священика. Батько, Ігнатович К., – священик білоцерківської церкви Успіння
Богородиці.
Народився в 1726 р. в сотенному містечку Білоцерківці Миргородського полку Російської
імперії (нині – Великобагачанський район Полтавської області України).
Помер 27 вересня 1788 р. в Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України). Похований в місцевому Борисоглібському соборі.
Закінчив Київську духовну академію (1738-1742).
Був учителем (1742-1748), префектом (1748-1751), ректором (1751-1765) Казанської семінарії,
ігуменом підмосковного Саввіно-Сторожевського монастиря (1765-1770), єпископом
Чернігівським і Новгород-Сіверським (1770-1788).
Серед друзів та близьких знайомих І. – Л. Конашевич, В. Садковський та ін.
***
ПРАВДОЛЮБЦІ НАСИТЯТЬСЯ
, з життєвого кредо Ф. Ігнатовича
Блаженні охочі до правди – вони нею наситяться.
ГОНІННЯ ДРАТУЮТЬ УМИ, з указу Катерини II в 1767 р.
У такій великій державі... було б дуже шкідливим для спокою та безпеки громадян забороняти чи
не дозволяти різні віри. Гоніння людські уми дратує, а дозвіл вірити, згідно свого закону,
пом’якшує найтвердіші серця й відводить від закоренілої впертості, гасить суперечки, супротивні
спокою держави, єдності громадян.
КОЛЕГІУМ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ, з розпорядження Ф. Ігнатовича в кінці 1784 р.
Чернігівський училищний колегіанський будинок досі іменувався і іменується колегією
Чернігівською училищною, а в указі Святійшего Синоду, який відбувся 1784 р. травня 10, і мав
стосунок до училищ чернігівських... між іншим, ...училище йменується Чернігівською семінарією.
Віднині не колегією, а Чернігівським училищним семінарським будинком найменувати і в справах
теж вживати.
...На печатці колишнє зображення відмінити, ...семінарський будинок училища вирізати і ...з
училищним підписом.
НЕ РАЗ ПРИЙМАВ САНОВНИХ ОСІБ, з статті Г. Половцова «Ігнатович Феофіл»
У 1751 р. призначений ректором і першим в казанській семінарії вчителем богословського класу із
зведенням в сан архімандрита Зілантового Успенського монастиря. Не зважаючи на безліч турбот
в семінарії, він умів знайти час і засоби відновити, прикрасити і забезпечити потрібним майже
зруйновану пожежею обитель.
У вересні 1765 р. переведений до Саввінового Сторожевського монастиря. ...У 1781 р. приймав у
ньому государя спадкоємця з дружиною.
У січні 1782 р. Ф. відкрив Чернігівське намісництво, яке встановило межі і Чернігівської єпархії з
виділенням з неї самостійної Новгород-Сіверської єпархії...
За нього в Чернігівській єпархії пройшла знаменита катерининська секуляризація нерухомого
церковного майна, причому довелося багато монастирів закрити і храми їх перетворити на
парафіяльні церкви.
У січні 1787 р. він зустрічав в Чернігові государиню імператрицю і виклопотав грошову допомогу
архієрейському будинку, Спаському собору і Єлецькому монастирю.
ПРОХАТИ НЕ СТАВ, з статті «Історія існування Чернігівського колегіуму» на
old.orthodox.com.ua
Бачачи тисняву приміщень училища і пов’язані з цим незручності, як для учнів, так і для
викладачів, чернігівські ієрархи кілька разів намагалися виправити цю ситуацію, просячи у
Синоду дозволу перевести колегіум з Борисоглібського до П’ятницький монастиря, проте їх
прохання не дали бажаних результатів.
Єпископ Феофіл (Ігнатович), врахувавши невдачі своїх попередників, не став звертатися до
Синоду за допомогою і сам на гроші архієрейського будинку купив будинок для колегіуму...
Це був 5-кімнатний кам’яний корпус і два флігелі – дерев’яний і кам’яний з 2-ма кімнатами.
Після відповідного ремонту «за добрістю Божою, новокуплений Чернігівський будинок заради
училищної колегії, з іншими його прибудовами переважно закінчений і вже відкрився на
суспільну користь юнацтва і учення», – писав преосв. Феофіл (Ігнатович).
У 1784 р. архієп. Феофіл влаштував усередині цих будівель храм для вихованців – на честь Різдва
Христового.
З перенесенням колегіуму з Борисоглібського монастиря в окрему будівлю, училищне начальство
починає звертати особливу увагу на дисципліну, з’являються списки учнів кожного відділення, за
якими вони перевіряються в класах. Мало-помалу посилюється інспекторський нагляд, а
дисциплінарні стягнення урізноманітнюються. Так, за неуспішність в науках сікли різками, за
провину в поведінці, окрім різок, били «києм» (палицею) і батогом. Загальним повчальним
заходом вважалося «суботнє шмагання», – тобто, загальна прочуханка різками всіх учнів класу у
суботу після уроків, не як покарання, а «пам’яті ради і страху Божого».
На той час матеріальний стан цього учбового закладу доходить до межі. У 1785г. архієп. Феофіл
відправляє до Синоду довжелезне послання, в якому живо і яскраво зображає гірку долю семінарії,
і в тому ж 1785 р. Синод повідомив, що, починаючи з січня 1786 р. на її утримання щороку
виділятиме 2 тис. рублів.
Остаточна реорганізація учбового закладу в семінарію відбулася в 1786 р., коли одержали указ
Синоду, в якому було офіційно привласнено назву духовної семінарії, наказано запровадити
викладання богослов’я і головне керівництво семінарії передати ректорові.
Таким чином, ми бачимо, що в другому періоді продовжується становлення Чернігівського
колегіуму: відкривається новий філософський клас, вводяться нові дисципліни. Проте поступово,
зі всестанового, він перетворюється на вузько-духовно-становий учбовий заклад.
ВДАВСЯ ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ, з розвідки Н. Ципляк «Чернігівська духовна семінарія на зламі
XVIII-XIX ст.»
Протягом XVIII ст. Чернігівській колегіум залишався провідним культурно-освітнім осередком
Північного Лівобережжя, проте поступово втрачав свій загальноосвітній характер,
перетворюючись у становий духовний навчальний заклад. Остаточно він трансформувався у
Чернігівську духовну семінарію у 80-х рр. XVIII ст. у зв’язку з проведенням в Російській імперії
шкільної реформи й створенням централізованої мережі світських навчальних закладів.
Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович у 1785 р. порушив клопотання перед Св. Синодом щодо
фінансування Чернігівської духовної семінарії. Цей не дивно, адже у зв’язку із секуляризацією
церковних володінь духовні школи значною мірою втратили джерела коштів. Клопотання Феофіла
не залишилось поза увагою, і наприкінці 1785 р. Св. Синод повідомив, що починаючи з січня 1786
р. на утримання Чернігівської семінарії буде виділятися 2 тис. крб. на рік.
Окрилений Феофіл одразу ж вдався до перетворень. Зокрема, він вирішив відкрити в семінарії
богословський клас, запровадити нові предмети, впорядкувати семінарське життя, дотримуючись
звичаїв Київської академії’. Ще у 1776 р. коштом архієрейського дому для потреб навчального закладу
було придбано садибу П. Полуботка. Вона складалася з п’ятикімнатного кам’яного будинку,
дерев’яного та кам’яного флігелів. У головному корпусі розміщувалась бібліотека, канцелярія та
правління, квартира помічника інспектора та спальня семінаристів. У 1784 р. завдяки зусиллям
Феофіла було засновано храм Різдва Христова, що розміщувався в одній з кімнат поряд з класами.
З’ЯВИЛАСЯ НОВА ДЗВІНИЦЯ, з «Путівника Черніговом»
На кошти архієрейського дому він (Ігнатович Ф. – авт.) придбав колишню садибу П. Полуботка.
Сюди в 1776 р. перенесли колегіум і за його наказом (Ігнатовича Ф. – авт. ) перейменували в
семінарію.
У 1771 р. Феофіл запровадив святкування пам’яті святих мучеників Михайла і боярина його
Феодора.
За часів його єпископства збудували дзвіницю Свято-Троїцького монастиря.
ПОДБАВ ПРО МОЩІ ПОПЕРЕДНИКА, з дослідження В. Шахбазової «Святитель Феодосій,
архієпископ Чернігівський»
У 1772 році, за благословенням Чернігівського єпископа Феофіла Ігнатовича, нетлінне тіло
святителя Феодосія переклали до нової дерев’яної раки.
У 1781 році владика Феофіл повідомив до Св. Синоду, що «в кафедральному Борисоглібському
монастирі, у великій церкві, є внизу в дерев’яній раці нетлінні мощі преосвященного Феодосія
Углицького, архієпископа Чернігівського, до яких є хід і ...зціляються одержимі біснуванням і
тілесними недугами багато людей різного віку, статі і стану».
ОСВЯТИВ СЛУЖБОВІ ПРИМІЩЕННЯ, з книги О. Рігельмана «Літописна оповідь про Малу
Росію та її народ і козаків узагалі»
Губернський прокурор оголосив указ 1781 року про запровадження в Малій Росії трьох
намісництв...
Після прочитання ж всього того, з колінопреклонінням відслужений був молебень..., при чому
пролунало сто пострілів з однієї гармати ...і цілу годину на трубах грали.
Освячували службові приміщення в Києві – митрополит Київський Гаврило Кременецький, а в
Чернігові і в Новгород-Сіверському – Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович.
У той день до будинку до обіднього столу були запрошені государевий намісник, архієрей з
архімандритами й іншим знатним духівництвом, губернатор, генералітет, віце-губернатор, всі
губернські члени, предводителі і все дворянство... Під час чаркування лунала гарматна стрілянина
і в продовженні того столу грала інструментальна музика.
РОДИЧ МАЙБУТНЬОГО ПІОНЕРА КОСМОНАВТИКИ, з книги В. Іващенка і А. Кравця
«Микола Кибальчич»
Дуже коротким було 27-річне життя М. І. Кибальчича, однак він залишив яскравий слід як в історії
революційного руху в Росії, так і в зародженні науки про ракетні польоти.
...З’явилися Кибальчичі спочатку в Стародубі, потім – у Мглині, Новгород-Сіверському,
Почарському, а потім і в інших містах.
Про протопопа Почарського Петра Кибальчича є запис від 9 травня 1742 року в щоденнику
українського мемуариста М. Д. Ханенка: «29 листопада 1784 року... Чернігівський архієрей
Феофіл (Ігнатович) віддав протопопу Почарському Никифору Кибальчичу розпорядження –
підготувати «достойне усне вітання» Катерині II для зустрічі її під час подорожі на південь».
