КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Стрельбицкий Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ Іван Опанасович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Геодезист, мапограф. Генерал від інфантерії (1899). Першим точно визначив як загальну площу

Росії, так і за губерніями та повітами (1874).

З дворянської родини.

Народився 18 (30) червня 1828 р. в с. Голенці Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – Роменський район Сумської області України).

Помер 15 (28) липня 1900 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ). За

іншими даними, в с. Голенка Конотопського повіту Чернігівської губернії Російської імперії (нині

– Роменський район Сумської області України).

Закінчив школу землемірів при Київському університеті св. Володимира, петербурзьку

Миколаївську академію Генерального штабу (1859).

Служив мапографом межового корпусу, III петербурзького гренадерського полку, військово-

топографічного відділу Головного штабу (з 1859).

Член Міжнародного статистичного інституту.

Кавалер медалі Французького географічного товариства.

Кавалер Костянтинівської медалі Російського географічного товариства.

Очолював роботи зі складання «Спеціальної мапи Європейської Росії» у масштабі 10 верст : 1

дюйм, яка охоплювала також значну частину території Балкан, Німеччини і Малої Азії (1865-

1871).

С. – автор книг «Обрахування поверхні Російської імперії» (1877), «Володіння турок на материку

Європи з 1700 по 1879 р.» (1879), «Земельні придбання Росії з 1855 по 1881 р.» (1880), «Superficie de l’Europe» (1882), «Обчислення поверхні Російської імперії за царювання імператора Олександра

III» (1889).

Перу нашого земляка також належать доробки «Мапа Європейської Росії, складена на підставі

статуту про звільнення селян від кріпосної залежності, 19 лютого 1861 г.», «Мапа Донецького

кам’яновугільного кряжа».

Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Чабаненко, О. Воєйков, О. Тілло та ін.


***

ОБРАЗ ПРОСТОРУ, з професійного кредо І. Стрельбицького

Мапа – не модель простору, а його образ.

НАЙБІЛЬШИЙ МАПОГРАФІЧНИЙ ТВІР, з посібника «Геодезія в Росії в ХIХ ст.»

На зміну застарілій десятиверстній мапі Ф. Ф. Шуберта прийшла «Спеціальна десятиверстна мапа

Європейської Росії» І. О. Стрельбицького. Це був найбільший мапографічний твір, що складався з

177 аркушів і охопив майже три чверті території Європи, включаючи Європейську Росію.

На мапу були ретельно нанесені гідрографія, рельєф, ліси, межі, шляхова мережа, населені пункти.

Обгрунтуванням мапи стали понад 20000 астрономічних і тріангуляційних пунктів.

ОБРАХУВАВ ОСТРОВИ Й ОЗЕРА, з статті «Стрельбицький Іван Опанасович» на rulex.ru

Стрельбицький отримав завдання підготувати «Спеціальну мапу Європейської Росії». З тих пір він

був постійним керівником цієї величезної праці, виконуючи разом з тим, як в Росії, так і за

кордоном, багато інших доручень. Його наукові роботи привернули до себе загальну увагу.

...»Обчислення поверхні Російської імперії за царювання імператора Олександра III» – величезна і

чудова за обробкою праця, яка вперше дала точні відомості про поверхню володінь Росії, як в

цілому їх складі, так і за губерніями та повітами, з окремим обчисленням островів і озер.


ЗНАМЕНИТИЙ ДРІБ, з замітки П. Іваненка «1/6 земного суходолу»

Цей знаменитий дріб уперше вивів в кінці XIX століття військовий топограф, генерал-лейтенант

Іван Опанасович Стрельбицький, що керував роботами з складання «Спеціальної мапи

Європейської Росії». Саме він дав перші точні відомості про територію Російської імперії,

вказавши, що площа її дорівнює 1/6 від загальної площі світового суходолу.

ІМПЕРСЬКИЙ ПРОРАХУНОК, з розвідки О. Литвина «Російська мапографія»

Географія є системою наук, яка створила свою особливу мову, особливий засіб передавання

інформації про навколишній простір – географічну мапу. Цією мовою людина почала

користуватися задовго до появи писемності. З розвитком уявлень людства про географічне

середовище і уміння в ньому орієнтуватися розвивалася і спеціальна галузь географічних знань –

мапографія. Мапи, складені різними народами в різні епохи, неповторювані й різноманітні. Їх

особливості відображають рівень культури і специфіку цивілізації так само виразно, як

пам’ятники історії чи архітектури.

...Судячи з джерел, що збереглися, мапографія розвивалася за декількома напрямами: 1) створення

мап всієї держави і її окремих частин; 2) земельне (кадастрове) мапографування феодальних

володінь; 3) зображення кордонів країни і фортифікаційних споруд; 4) опис численних походів і

маршрутів в процесі освоєння нових земель.

...Історики іноді називають XIX століття століттям «військової мапографії» і в цьому визначенні є

велика частка істини.

У Росії теж була створена централізована військова топогеодезична і мапографічна служби, що

свідчило про визнання військової топографії, геодезії і мапографії як самостійного розділу наук

про землю. ...Головним методом мапографії став метод послідовного зменшення

великомасштабних мап для створення зведених дрібномасштабних.

У XIX столітті за матеріалами інструментальних зйомок Корпусом військових топографів була

спочатку складена і видана «Спеціальна десятиверстна мапа Європейської Росії» (мапа Федора

Федоровича Шуберта), а в 70-х роках – нова десятиверстна мапа Івана Опанасовича

Стрельбицького...

...Основна увага була направлена на мапографування територій, недавно включених до складу

імперії, що пояснювалося стратегічним положенням регіонів як потенційного театру військових

дій. Таким чином, до революції 1917 року і подальшого розпаду Російської імперії склалася

унікальна ситуація, за якої понад половину найосвоєніших в мапографічному сенсі регіонів

(Польща, Фінляндія, Україна, Білорусія, Прибалтика) опинилася за кордонами нової держави, а на

території, що залишилася, багато робіт потрібно було проводити наново.

НЕ ВІДСТАВАЛИ АВСТРІЙЦІ З НІМЦЯМИ, з статті С. Овчаренка «Розвиток мапографування

України»

Мапографування території України в кінці XVIII – на початку XIX ст. пов’язано з установою

топографічних зйомок на основі побудови тріангуляційної мережі. Тріангуляційні роботи

здійснювалися австрійськими топографами з 1772 р. і російськими топографами з 1825 р.

Топографічне мапографування мало на увазі, найперше, військові потреби воєнно-топографічних

служб Австро-Угорської і Російської імперій.

Велике значення для виконання мапографічних робіт мало створення і діяльність Корпусу

військових топографів у Росії (топографічне мапографування) і Військово-географічного

інституту в Австрії (топографічні і довідкові мапи). Протягом XIX ст. проводяться

широкомасштабні роботи з топографічного зняття і щоразу з’являються мапи в більшому

масштабі, з більшою точністю і детальністю. Українські землі відображені на російських мапах

масштабу 1:840 000, 1:420 000 (мапа Шуберта 1821-1839 рр. і спеціальна мапа Стрельбицького

1865-1871 рр.), 1:126 000, 1:84 000, 1:42 000; на австрійських мапах масштабу 1:288 000, 1:144 000, 1:115 200, 1:75 000, 1:25 000, а також 1:200 000, 1:750 000; на німецьких мапах масштабу 1:100

000, 1:300 000, 1:400 000).

Таким чином, на кінець ХІХ – початок ХХ ст. українські землі були покриті російськими,

австрійськими і частково німецькими топографічними мапами. У зв’язку з військовими інтересами

цих держав топографічна забезпеченість території України на захід від Дніпра була кращою за

східноукраїнські землі.

Заслуговує на увагу вища періодичність оновлення і перевидання австрійських топографічних

мап, що не в останню чергу пояснюється меншою порівняно з російською територією

мапографування.


ПРОМАЛЬОВАНІ НАЙДРІБНШІ ДЕТАЛІ, з інформації В. Загряжського «Спеціальна

десятиверстна мапа України»

Спеціальна десятиверстна мапа Європейської Росії, І. О. Стрельбицького 1865-1871 років.

Масштаб: 10 верст в дюймі 1:420 000 (у 1 см – 4,2 км). Друкувалася з 1870 р. по 1930 р.

Мапа дуже докладна, з хорошим промальовуванням дрібних деталей. Вказана кількість дворів в

населених пунктах, нанесені села, церкви, хутори й інші дрібні об’єкти. Якість аркушів – відмінна.

України стосуються аркуші 30, 31, 33, 34, 46, 47, 48, 49, 60, 62.


В ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДМУРОК – МАПУ СТРЕЛЬБИЦЬКОГО, з статті В. Владімірова,

Д.Колдакова та І. Силіної «До створення комп’ютерного атласу історії Росії початку XX ст.»

У останні десятиліття однією з визначальних тенденцій розвитку історичної науки стало

неухильне розширення її методичного арсеналу. Найважливішим напрямом цього процесу є

широке використання методів математики та інформатики, передових комп’ютерних технологій.

Одна з гілок історичної інформатики – комп’ютерне мапографування – привертає останнім часом

всю більшу і більшу увагу істориків. Це не дивно, оскільки залучення історичних мап істотно

розширює джерелову базу будь-якого дослідження, а можливості комп’ютера дозволяють

поставити у низці випадків цей вид джерел на одне з перших місць і зробити мапографічні

матеріали основою крупних наукових проектів.

...Шістнадцятиаркушева мапа Європейської частини Росії особливо докладна. Укладачі Атласу

указують, що її основою стала спеціальна мапа на 177 аркушах в масштабі 1:420000 або 10 верст

на дюймі (укладач І. О. Стрельбицький), видана Воєнно-топографічним Управлінням Головного

Штабу, і мапа Імператорського Російського Географічного Товариства 1862 р. з масштабом 40

верст на дюйм.

Імовірно в нашому розпорядженні знаходяться достатньо точні для того часу мапи, якщо,

звичайно, вони не фальсифіковані в процесі складання з метою секретності, подібно до радянських

мап.


БІЛА ПЛЯМА, з репліки Ю. Попова «Пласкош. Бончарово. Княжі села»

Хто ж став першим дослідником, який помістив назву Пласкош на географічну мапу?

У відділі картографії Російської національної бібліотеки мені показали спецмапу Європейської

Росії за редакцією Ф. Ф. Шуберта. Створювалася вона з 1823 по 1839 роки. На 23 аркуші

знаходимо село Пласкош. По сусідству Єрмішено, Юшено, Симаново, але Тяполово і Середохіно -

відсутні.

Наступну спецмапу Європейської Росії складав Генеральний штаб під керівництвом полковника

Стрельбицького. У Псковській губернії дослідження закінчилися в 1869 році в тому ж масштабі.

На моє розчарування на місці Пласкоші ...зяяла біла пляма. Знову ми нічого не дізналися і про

Тяполово.

...Не можна виключити технічні умови, задані укладачам військовим міністром. На мапу

потрапляли села, де мінімальна кількість дворів складала три. Можливо, в Пласкоші на той період

їх було один чи два.