КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Рутенберг Пинхас [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РУТЕНБЕРГ Пінхас Мойсеєвич


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльсько-російський.

Інженер, громадський діяч, літератор. Псевдонім – Пінхас Бен-Амі.

З міщанської родини.

Народився 5 лютого 1879 р. в м. Ромнах Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Сумської області України).

Помер в 1942 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Закінчив Роменське реальне училище (1897), Петербурзький технологічний інститут (1897-1902).

Працював молодшим інженером, начальником інструментальної майстерні Путилівського заводу,

заступником голови Петроградської думи, міністром постачання білого уряду, головою

Національної Ради (фактично, уряду єврейських колоній Палестини).

Перу Р. належить низка статей в періодиці, книга «Національне відродження єврейського народу».

Не поділяючи більшовицьких поглядів, емігрував до Палестини (1919).

Що стосується особистого життя, то Р. за спробу контрабанди зброї на судні «Джон Крафтон» для

бойової організації есерів був заарештований російською поліцією; удруге його уже до

Петропавловської фортеці кинули більшовики як «міністра-капіталіста» Тимчасового уряду.

Долі нашого земляка присвячено книги Я. Полєскіна «Пінхас Рутенберг: людина і його справа»

(1939) та Е. Шалтіеля «Пінхас Рутенберг. Зліт і падіння «сильної людини» в країні Ізраїль» (1990).

Свої статки Р. заповів фонду молодіжної діяльності, який мали назвати його ім’ям.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – М. Горький, Б. Савенков, О. Керенський, Є. Азеф, В.

Ленін, Б. Бахметьєв, Д. Бен-Гуріон, І. Бен-Цві, Б. Борохов, Х. Житловський, Б. Муссоліні, В.

Чернов, З. Жаботинський, І. Трумпельдор та ін.


***

СТРАЖДЕННИЙ НАРОД

, з життєвого кредо П. Рутенберга

Російська література, наука, мистецтво і музика розкрили переді мною всю глибину страждання

російського народу.


ДО ЗИМОВОГО ПАЛАЦУ, зі спогадів П. Рутенберга

Гапона я побачив лише вранці дев’ятого січня. «Святий отче, чи є у вас якийсь реальний план?» –

запитав я. «Зовсім немає», – була його відповідь. «Але солдати можуть відкрити вогонь» – сказав

я. «Ні, не думаю», – відповів Гапон невпевненим голосом.

Я дістав з кишені план Петербургу зі всіма позначками, які підготував. І запропонував

найбезпечніші, на мою думку, шляхи відходу. Якщо солдати відкриють вогонь, треба зводити на

вулицях барикади, захопити зброю на найближчих складах і всіма шляхами пробиватися до

Зимового.

План був прийнятий. Ми пішли до сусідньої церкви й узяли хрести і корогви. Гапон трохи

заспокоївся.

У дворі вже зібрався великий натовп. До мене стали звертатися за вказівками. Група робочих

запитала: «Хрести і корогви є, чи не варто узяти портрети царя?» Я порадив цього не робити.


БЕЗ ГАПОНА ПОРТРЕТ НЕПОВНИЙ, з книги Я. Полєскіна «Пінхас Рутенберг: людина і його

справа»

Як неможливо розповісти про Голема з Праги, не згадуючи Махарала, так само не можна

розповісти про Гапона, не згадуючи Рутенберга. І як образ Махарала з Праги був би неповним без

згадки легенди про Голема, так само і розповідь про Рутенберга не буде повною і вичерпною без

історії Гапона.


ПЛАНУВАВСЯ ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ, зі спогадів О. Герасимова

Цій пихатій людині (Гапону) було утішно знов і знов чути підтвердження своїх героїчних

подвигів; проте і реальніші радощі мали для нього привабливість. ...Ці відомості говорили мені,

що доля революціонера Гапона не має мене особливо турбувати. Він не загрожує ніякою

небезпекою державному порядку.

...Рутенберга ж я знаю особисто; під час одного з допитів я докладно спостерігав за ним і виніс

враження, що це непохитна людина і переконаний революціонер. Смішно й говорити, щоб його

вдалося схилити на зраду і поліцейську роботу.

...Раптово я його (Гапона) запитав, чи вірно, що 9 січня був план застрелити государя при виході

його до народу. Гапон відповів: «Так, це вірно. Було б жахливо, якби цей план здійснився. Я

дізнався про нього набагато пізніше. Це був не мій план, а Рутенберга.


ЗАПЕКЛИЙ ЧОРНОСОТЕНЕЦЬ, зі звернення від імені Петроради Л. Троцького і В. Антонова-

Овсєєнка від 10 листопада 1917 р.

Громадяни Петрограду! Керенський втік з міста, залишивши вас на піклування Кишкіна,

прихильника здачі Петрограду німцям, на піклування Рутенберга, чорносотенця, котрий саботував

продовольство міста, на піклування Пальчинського, який має одностайну ненависть всієї

демократії.


В УВ’ЯЗНЕННІ, зі спогадів Н. Сиркіна

Цікаві речі розповідає Р. (Рутенберг П. – авт.) про зустрічі і знайомства, набуті в ув’язненні. Там

перебував відомий міністр царських часів Щегловітов, знаменитий антисеміт Пуришкевич й інші

подібні «фрукти».

Стосунки між побратимами за нещастям залишалися пристойними, ввічливими і, як годиться

джентльменам. Разом з цим, вони говорили одне одному правду відкрито і в обличчя. «Будь це в

моїх силах, я б підвів би вашу вельможність під розстріл в 24 години», – такою реплікою

завершилася дружня бесіда з Пуришкевичем.

ПРОПОНУВАВ СТРАТИТИ ЛЕНІНА І ТРОЦЬКОГО, з статті М. Носоновського «Від

руйнування до творення»

Мова піде про дивовижну людину, котра волею долі опинився в центрі подій історії першої

половини ХХ століття. Саме він був одним з організаторів російської революції 1905 року і йшов

на чолі процесії робочих під час «Кривавої неділі». Ця ж людина організувала вбивство попа

Гапона.

25 жовтня (7 листопада) 1917 року як керівник оборони Зимового палацу П. Рутенберг чинив опір

загонам більшовиків до останнього. Він же був одним з організаторів Американського

Єврейського Конгресу, а разом з Жаботинським в 1914 р. створював Єврейський Легіон.

Він розробив план електрифікації Палестини, створив і очолив електричну компанію «Хеврат

Хашмаль», яка і нині існує в Ізраїлі.

Він ...неодноразово зустрічався з королем Йорданії Абдаллою.

...Понад ста тисяч чоловік йшли колонами з різних кінців міста. Події, проте, обернулися не так, як

припускав Гапон. Козаки стали розстрілювати маніфестантів. Декілька сот осіб загинуло. У цій

ситуації Рутенберг, котрий зберіг самовладання, фактично врятував життя Гапона, вивівши його з-

під вогню. Збривши йому бороду і довге волосся і переодягнувши в простий одяг, Рутенберг відвів

Гапона на одну з таємних квартир. Змінивши декілька адрес, той залишався певний час у Максима

Горького, після чого його вивезли за кордон.

...На початку 1906 року один з керівників Таємного управління поліції Петро Рачковський

намагається завербувати Рутенберга через Гапона, який повернувся у самому кінці 1905 року до

Росії.

26 березня Рутенберг запросив Гапона на зняту наперед дачу в Озерцях (селище на північ від

Петербургу), де того повісили три бойовики партії. Тіло виявили лише через місяць. Керівництво

партії відмовилося узяти відповідальність за злочин, заявляючи, що Рутенберг діяв за власною

ініціативою, виходячи з особистих мотивів.

Більшість серйозних істориків сходиться на міркуванні, що Рутенберг діяв за завданням Азефа,

вважаючи, що виконує волю ЦК партії.

...Пізніше Рутенберг згадував, що пропонував Керенському заарештувати і стратити Троцького і

Леніна. Хто знає, вияви тоді Керенський рішучість, може, історія склалася б зовсім по-іншому.


РУТЕНБЕРГ – НЕ БІЛЬШОВИК, з дебатів в британській Палаті лордів

Депутат:

– Чи відповідає дійсності опубліковане «The Time» повідомлення, що п. Рутенберг – один з

найнебезпечніших російських революціонерів, що він убив священика Гапона відразу після

першої російської революції?

Уїнстон Черчілль:

– Шановний депутат не може вимагати від мене повідомити йому повну біографію інженера

Рутенберга, оскільки це не входить до кола моїх обов’язків. Проте я можу з точністю

стверджувати, що було б безумством вважати пана Рутенберга більшовиком. Пан Рутенберг був

вигнаний з Росії саме із-за свого активного опору більшовизму і його ученню.


СТАРИЙ З НАХАРАЇМА, з статті М. Носоновського «Від руйнування до творення»

Рутенберг не припиняє роботи з отримання концесії і пошуку інвестицій для будівництва

електростанцій. У нього була ідея осушити малярійні болота долини озера Хула у верхній Галілеї,

перетворивши їх на родючі землі, і після цього використовувати значний перепад рівня води між

Мейромом і Кінеретом (700 футів на 15 миль) для отримання електроенергії.

Наступним завданням Рутенберга стало отримання від британського уряду концесії на

будівництво невеликою ГЕС на Ярконі в районі Тель-Авіва. Міністром колоній, від якого багато в

чому залежало рішення цього питання, був Уїнстон Черчілль, з яким Рутенберг вже зустрічався в

Лондоні. Черчілль особисто відвідав Палестину в 1921 р. у супроводі барона Джеймса Ротшильда і

ознайомився з діяльністю Рутенберга.

...Рутенберг врешті-решт зумів подолати останні перешкоди, і 1923 року ...з’явилася перша

електростанція і електрика прийшла до Тель-Авіва. У 20-і роки електричні стовпи і лінії

електропередач стають новим елементом пейзажу Ерец Ісраель. До електромережі підключається

Хайфа, Тверія й інші міста.

У 1930-му році зводиться порівняно крупна електростанція в Нахараїмі, в місці впадіння Ярмука в

Іордан. «Старий з Нахараїма» – під таким прізвиськом став відомий Рутенберг серед єврейських

колоністів.


РЕВОЛЮЦІОНЕР І ПОВІЯ, бувальщина

У 1907 році Леонід Андрєєв опублікував оповідання «Темрява», в якому розповів про

революціонера-терориста, вимушеного ховатися від переслідування поліції в публічному будинку.

Терорист-аскет, який присвятив своє життя «благу народу», відмовляється від послуг повії, і між

ними зав’язується тривала бесіда про сенс життя. До ранку виявляється, що ідеали революціонера

абсолютно помилкові, а пропаща пані проявляє набагато вищий ступінь душевної чистоти, ніж

він.

Оповідання це було зустрінуте з незадоволеністю радикальними російськими колами. Максим

Горький не лише розкритикував Андрєєва за подібне зображення революціонера, а й звинуватив у

поводженні з приватними даними. Виявилось, що історія ця заснована на справжньому випадку з

їх спільним знайомим Петром Рутенбергом, про що останній розповів Горькому, перебуваючи в

еміграції в Італії.