ФАЛЬЦ-ФЕЙН Фрідріх Едуардович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Землевласник, вівчар, коняр, меценат. Фундатор першого приватного заповідника на теренах
Російської імперії.
З поміщицької родини.
Народився 16 (29) квітня 1863 р. в маєтку Асканія-Новій Дніпровського повіту Таврійської
губернії Російської імперії (нині – Чаплинський район Херсонської області України).
Помер 2 серпня 1920 р. в м. Бад Кіссінгені (Німеччина). Похований на цвинтарі «Дванадцяти
апостолів» в м. Берлін (нині столиця – ФРН). На могильному камені з зображенням двох степових
орлів висічений напис: «Тут спочиває знаменитий творець «Асканії-Нової».
Закінчив Херсонську гімназію, природничий факультет Дерптського університету (1882-1889).
Почесний мировий суддя (1892-1917), піклувальник ремісничого і сільськогосподарського
училищ, жіночої прогімназії, низки лікарень і будинків для людей похилого віку повіту й губернії.
Дійсний і почесний член Дерптського (1882), Французького національного (1888), Московського
(1894), Кримського (1913) товариств натуралістів.
Член Постійної природоохоронної комісії Російського географічного товариства (1912).
Кавалер золотої медалі всесвітньої виставки в Парижі (1889) й срібної медалі Імператорського
Руського товариства акліматизації тварин і рослин.
Багаторазовий призер всесвітніх, всеросійських і крайових сільськогосподарських виставок.
У маєтку Асканія-Нова ще юнаком відгородив вісім десятин степу для охорони тубільної фауни й
завіз байбаків (1883). Це була піонерна спроба охорони дикого степу не тільки в Росії, а й у світі: перший заповідник в американських преріях, приміром, з’явився лише 1903 р. Пізніше створив
зоопарк (1874-1916), дендропарк (1885-1902), резерват для тварин (1883-1898), природничо-
історичний музей (1900).
Ф.-Ф. більшовицької революції не сприйняв. За підозрою в шпигунстві був заарештований 1917 і
відправлений в Бутирки (1917-1918). Завдяки протестам вчених-біологів звільнили. Тоді ж у нього
спаралізувало весь лівий бік тіла.
Від гріха подалі барон емігрував до Німеччини (1918).
На честь Ф.-Ф. названо вероніку (Veronica spicata var. falz-feinii Tuzson, 1912), гвоздику (Dianthus guttatus var. falz-feinii, Paczoski,1912), емуранчика (Scirtopoda telum subsp. falz-feinii, Brauner, 1913), хом’ячка (Cricetulus migratoris subsp. falz-feinii, Matschie, 1918), кабана (Sus scrofa subsp. falz-feinii, Matschie, 1918), степову мишу (Apodemus falz-feinii Mezhzherin et Zagorodnjuk, 1989).
Ім’я Ф.-Ф. також присвоєно Українському національному заповіднику «Асканія-Нова» (1994). Тут
йому відкрито барельєф.
Внук нашого земляка Е. Фальц-Фейн від імені діда передав державному архівові Херсонської
області сімейні реліквії, які включають 14 рідкісних книг і понад 6000 документів, що охоплюють
період з 1829 по 1914 рр. (2005).
Серед друзів та близьких знайомих Ф.-Ф. – І. Айвазовський, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, В.
Набоков, М. Іванов, В. Семенов-Тянь-Шанський, Ю. Ігумнова, П. Аппель, С. Огнєв, І. Пачоський, М. Бекманн, С. Мокржецький, В. Талієв, Л. Хекк, П. Мачі, М. Кулагін, О. Хайнрот, Х. Конвенц, Х.
Унгевіттер, П. Козлов, А. Браунер та ін.
***
МІЙ ДІАМАНТ,
з життєвого кредо Ф. Фальц-Фейна
Із задоволенням провожу я тихі ясні ночі серед нашої південної природи, серед вихованців мого
парку... Зірки сяють, мов діаманти.
ЗУБРІВ ТРЕБА РЯТУВАТИ, з листа Ф. Фальц-Фейна М. Кулагіну в грудні 1902 р.
Варто було б, не втрачаючи часу, створити в підходящих місцях різних частин Росії окремі
розсадники... і згодом переміщати молодих самців з одного розсадника до іншого. Цими заходами
можна було б паралізувати в Біловезько-Пущинському табуні вплив постійного кровозмішення й
врятувати біловезьких зубрів від... остаточного й неминучого виродження й вимирання.
НІБИ КАРТИНА З БІБЛІЇ, з листа Миколи II матері
Там (в Асканії – авт.) живуть різні олені, кози, антилопи, кенгуру й страуси цілий рік під
відкритим небом на відкритому повітрі й теж разом.
Дивне враження, ніби картина з Біблії, начебто звірі вийшли з Ноєвого ковчега.
ПИСАТИ НЕ ЛЮБИВ, зі спогадів Є. Козлової
Ф. Е. органічно не терпів письмово викладати свої думки, він ніколи або майже ніколи не писав
листів і за все своє життя видрукував лише п’ять маленьких статей...
На всі мої зауваження й докори з цього приводу він, бувало, відповідав: «Приїдьте в Асканію й
давайте спільно працювати: я буду говорити, розповідати, відповідати на запитання, я нічого не
приховаю...
А Ви – запитуйте, спостерігайте самі, розбирайтеся в архіві зоопарку й пишіть.
Проте цьому доброму наміру так і не призначено було здійснитися, і Ф. Е. забрав з собою все, що
знав, над чим працював, і чого досяг його видатний, самобутній розум.
МИКОЛА II ПОЖАЛУВАВ ДВОРЯНСЬКЕ ЗВАННЯ, з буклету М. Дрогобич «Історія
заповідника «Асканія-Нова»«
Ставши повновладним хазяїном Асканії, Фрідріх повністю підкорив господарські інтереси
природоохоронним і науково-біологічним. Прибуток від продажу овець і вовни він пускав на
розвиток заповідника, зоопарку, дендропарку й біологічних досліджень (по 20-40 тисяч рублів на
рік). Охорона природи й біологія стали в Асканії за Фальц-Фейна справою номер один.
…Далеко за межі Росії розійшлася слава про маєток. З 1912 по 1917 роки його відвідало 12850
чоловік. «Райським садом» назвав Асканію професор Хеч.
У 1901 році Микола II, відвідавши Всеросійський торговельний ярмарок і познайомившись з
асканійськими експонатами, твердо вирішив погостювати у Фрідріха Едуардовича, чим уперше
порушив палацовий етикет, який забороняє імператорові зупинятися у приватних осіб у їхньому
власному будинку. Від’їжджаючи, самодержець пообіцяв дати хазяїнові Асканії нагороду за його
працю – звання «потомственого дворянина». І слова дотримав. Єдиний випадок, коли за охорону
природи одержали дворянське звання.
УКРАЇНСЬКИЙ КІБЧИК ЯК НІМЕЦЬКИЙ АГЕНТ, лист помічника начальника губернського
жандармського управління в Товариство натуралістів
До Товариства натуралістів при Новоросійському університеті.
В останніх числах липня ц/р одним із селян Дніпровського повіту, який був на полюванні в степу
біля маєтку Фальц-Фейна «Асканія-Нова», вбитий кібчик, на нозі якого виявлено алюмінієве
кільце з написом, доставлене потім мені.
Уклінно прошу не відмовити в розпорядженні повідомити мені по можливості і якомога швидше
про наявні у Вас з цьому питання дані з метою висвітлення цієї обставини, котра викликала
розмови про якісь підозрілі витівки ворожої нам Німеччини.
В. о. помічника начальника Херсонського губернського жандармського управління в
Дніпровському повіті Таврійської губ. Полковник (Підпис нерозбірливий).
25 жовт. 1914 р. №1770, м. Херсон.
МАЄТОК ПОГРАБУВАЛИ СЕЛЯНИ, з доповідної записки пристава Дніпровського повіту
Таврійському губернаторові від 2 грудня 1905 р.
Учора, 1 грудня ввечері, розгромлена економія «Дофіно» з кондитерською фабрикою, а сьогодні
ранком остаточно спалена. Громили й грабували селяни, жінки й діти сіл Калапчак, Чалбасс і
Миколаївка, куди й відвезли награбоване. Грабіжників було бричок сорок, з них деякі були
озброєні вогнепальною зброєю.
Сьогодні вдень розграбована економія «Максимівка» С. Б. Фальц-Фейн (матері Ф. Фальц-Фейна –
авт.).
У Хорлах поки що тихо, влаштована самооборона, зроблені барикади.
КЛОПОЧУСЯ ПРО ЗАХИСТ ПРИРОДИ, лист Ф. Фальц-Фейна В. Талієву, написаний в 1917 р.
При Московському товаристві акліматизації відбулися за моєї присутності два засідання з приводу
охорони пам’ятників природи, рідких диких тварин на волі й у звіринцях, а також рідких рослин і
рослинних співтовариств у парках і на природі, в тому числі й в моєму зоопарку із захисним
степом...
Було ухвалено негайно клопотатися перед Тимчасовим урядом про заснування постійного
центрального комітету, який, за прикладом Комітету з охорони пам’ятників мистецтва, взяв би всі
згадані вище організації й захищав би їхні інтереси перед урядом...
Відносно охорони степу необхідно висловитися з приводу нижченаведеного:
1. Моя захисна ділянка цілинного степу в 500 дес. являє собою об’єкт великої наукової цінності.
2. Інший цілинний степ, розташований навколо цієї ділянки, як сінокоси і випаси, є необхідною
облямівкою й доповненням для ділянки захисного, обгороджуючи цей останній від засмічення й
видозміни флори.
ІНАКШЕ ВСЕ ЗАГИНЕ, з листа Ф. Фальц-Фейна Таврійському губернаторові в грудні 1905 р.
Через жахи, що відбуваються в західній частині нашого повіту, звертаюся до Вас із покірним
проханням заради порятунку від розгрому хоча б кількох садиб нашого повіту призначити на
постій до мене в Асканію-Нову й до брата Володимира хоча б двадцять чоловік козаків або
кримчаків за наш рахунок і повне утримання. Ці, хоча й незначні, сили спільно зі службовцями, я
впевнений, могли б відстояти поки ще не розгромлені економії...
Скажу тільки, що пожежа ця швидко розпалюється, рухаючись із заходу на схід...
Переконливо прошу Вас, Ваше превосходительство, виконати моє прохання, тому що інакше все
загине.
КОМІСАР-ЛАТИШ НАКАЗАВ РОЗКРИТИ ВСІ ТРУНИ, з дослідження В. Борейко «Пам’ять
про Фальц-Фейна і його справи»
А ось інший свій заповідник – Налибоки в Білорусії – Фальц-Фейну зберегти не вдалося. Там були
вибиті всі бобри, зіпсований древній ліс. Почуваючи негарне, Фрідріх просив матір покинути
маєток. Але вона відповіла: «Нічого зі мною не трапиться, я стара жінка, я нікому не зробила зла.
Залиш мене тут з Богом». Червоні розстріляли її в родовому замку в Хорлах в 1919 р. Слуги
винесли тіло з палаючого будинку й заховали.
Дехто з Фальц-Фейнів переплив Чорне море на човні, але в Болгарії їх убили бандити. Тим, хто
залишився живим, дав притулок принц Ліхтенштейну Франц I… і останні члени родини незабаром
стали громадянами цієї маленької країни.
…Російські й українські вчені 1922 року просили Раднарком «належним чином відзначити наукові
заслуги покійного Фальц-Фейна як організатора наукових основ заповідника, який має величезну
наукову цінність і завоював собі світову славу», проте згоди не отримали.
Понад те, в 1925 р. радянський комісар латиш Зітте, котрий управляв Асканією, за допомогою
якогось Привалова розкрив усі труни предків родини Фальц-Фейнів, розпорядився висипати їхній
вміст у велику яму, а труни використати для поховання керівних комуністів.
Всі прикраси й мармурові пам’ятники в церкві були знищені. А саму церкву й склеп перетворили
на сховище для картоплі.
