НЕДОБРОВО Микола Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, критик, теоретик мистецтва, літературознавець.
З дворянської родини.
Народився 1 вересня 1882 р. в маєтку Роздольне Харківської губернії Російської імперії (нині –
Зміївський район Харківської області України).
Помер 3 грудня 1919 р. в м. Ялта, де господарювали денікінці (нині – Автономна Республіка Крим
України). Похований на Аутському цвинтарі.
Закінчив Харківську гімназію, навчався в Харківському університеті, закінчив Петербурзький
університет (1906).
Служив в канцелярії Державної Думи Росії (1908-1916).
Член Товариства ревнителів художнього слова.
Один із засновників і заступник голови Товариства поетів (1913-1915).
Друкувався в газеті «Мова», журналах «Світ мистецтва», «Російська думка», «Альманах дум»,
«Північні нотатки».
Як літератор дебютував в газеті «Мова» (1907).
Перу Н. належать повість «Душа в машкарі» (1914), трагедія у віршах «Юдіф» (1923), статті про
творчість Г. Ахматової, А. Фета, Ф. Тютчева.
Поезія Н. опублікована лише в 1999 р.
Серед друзів та близьких знайомих Н. – А. Білий, Г. Ахматова, К. Бальмонт, О. Мандельштам, О.
Блок, В. Брюсов, Є. Лисенков, В. Іванов, Е. Метнер, В. Знаменська, А. Горнфельд, С. Дягілєв, В.
Розанов, Д. Філософов, Л. Шестов та ін.
***
ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД + ЗДОРОВЕ ТІЛО + ХВОРІ НЕРВИ
, з життєвого кредо М. Недоброво
Мій ідеал – отримати якомога більше всіляких емоцій: вони засмучують, витончують і тренують
нерви. Людина зі здоровими нервами схожа на свиню. Ідеал людини: здоровий глузд, здорове тіло, хворі нерви.
***
ВЕРХОВЕНСТВО МИСТЕЦТВА
, з творчого кредо М. Недоброво
Точки перетину мистецтва з не мистецтвом суть точки верховенства мистецтва.
ПОЕТИ ВИПЕРЕДЖАЮТЬ СУСПІЛЬСТВО, з засадницьких позицій М. Недоброво
Фізіономія епохи не є щось єдине в часі і просторі. Ні. Кожна її риса спочатку виникає в іншій
епосі, у вузькому колі людей, потім все розширюється, захоплює більше і більше людей, переплутується з іншими рисами епохи, потім знову зменшується в просторі і втрачається тонкою
ниткою в наступних епохах. Таким чином, кожна епоха визначається пануючими рисами і духовно
бере собі з інших епох, хто приходив до цієї межі, але в ній завжди є й інші риси, які належать
минулим і майбутнім епохам.
Епоха не є щось послідовне в часі, бо нитки, щупальця однієї епохи заходять в іншу, а іноді й у
третю, а є щось єдине в культурному відношенні. Поети здебільшого починають епохи і тому
бувають незрозумілі, випереджають суспільство.
***
УНИКАЄ ХОЛОДНИХ БАЛАД
, з статті М. Недоброво «Ганна Ахматова»
Ахматова не бере форми ліричного вірша для вираження неліричного за суттю завдання, що, на
жаль, дуже поширене нині. Може бути, і є у неї зовсім не ліричні завдання: якщо є, майже можна
за неї поручитися, що висловить вона їх у пристойному вигляді: в поемі, в повісті, в драмі, в
романі.
Поки боги уберігають її від холодних балад, з мармуровим малюнком, котрі ритмом і рухом своїм
викликають в уяві одну неминучу картину: мармурового барельєфа, які везуть бруківкою на
тягловому возі, в кращому випадку до музею, а частіше – до Speise-saale, що рясно споруджуються
нині в Петербурзі німецькими акціонерними готельними компаніями.
***
ТЕПЕР ТИ ЗНАЄШ
, з вірша М. Недоброво «В розлуці»
С тобой в разлуке от твоих стихов
Я не могу душою оторваться.
Как мочь? В них пеньем не твоих ли слов
С тобой в разлуке можно упиваться.
………………………………………
И скольких жизней голосом твоим
Искуплены ничтожество и мука...
Теперь ты знаешь, чем я так томим? —
Ты, для меня не спевшая ни звука.
***
БРЮСОВ ВЧИНИВ КОН’ЮКТУРНО
, з листа М. Недоброво Е. Метнеру
В умовах жорсткої літературної боротьби акмеїзм, як це вже досить докладно простежено в
роботах останніх десятиліть, не був сприйнятий. Брюсов, всупереч очікуванням Гумільова, підтримав не його, а футуристів, побачивши в них чи то справді нове віяння в літературі, чи то
більш сильну нову кон'юнктуру.
РОЗВІНЧАННЯ РОСІЇ, з листа М. Недоброво О. Скалдіну від 14 квітня 1917 р.
Дорогий Олексію Дмитровичу!
Ніякої нової народобудівничої системи ніхто не проектує: втілюються в життя принципи явно
застарілі і до кінця зжиті там, де вони свого часу, до речі, були проголошені. Істотно лише одне: питання про розвінчання Росії. ...Все ж інше – релігійно беззмістовне, хоч і дуже відрадне з
політично-соціальної точки зору.
…Може статися, коли зберуться Установчі Збори (якщо вони зберуться – за затримки може само
собою, після різних бунтів, встановитися якийсь половинчастий лад), в ньому з'явиться нова душа, ще нами не бачена. Та ж душа, що при владі тепер, надто близька поваленій і така ж неплідна.
…Ні на що, крім слідування готовим моделям, здається, ніхто й не робить замах.
…Я все-таки жваво цікавлюся мистецтвом: що роман Ваш? що можна сказати про поведінку
російського мистецтва в ці дні?
Вам душевно відданий
Недоброво.
***
ЗАКОНОДАВЕЦЬ СМАКІВ
, з книги О. Кондратєва «Близькі тіні»
Це був знавець історії, літератури і метрики, античної і нової. Авторитету мого бідного товариша і
його промовам охоче корилися члени поетичних гуртків, навіть такі, які значно раніше його
виступили на арену літератури.
Непомітно для інших, ця людина була законодавцем смаків, і натхненним словом своїм змушувала
оточуючих його молодих письменників сприймати той чи інший погляд на мистецтво, історію, літературу.
***
ДРУГ НОВИХ ВІЯНЬ
, з оцінки творчості М. Недоброво Є. Анічковим
Вдумливий критик-поет, друг нових віянь.
***
ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК НЕПОМІЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ
, з оцінки діяльності М.
Недоброво Р. Тименчиком
На відміну від багатьох своїх ровесників, Недоброво прагнув до побудови системи, заснованої
цілком на позитивних підставах... Це взагалі робить його «людиною десятих років» – майже
непоміченого покоління, чия історичне місія була обірвана серпнем чотирнадцятою.
***
ЗАЛИШАВСЯ НЕЗАЛЕЖНИМ, з антології Є. Євтушенка «Десять століть російської поезії»
У пору розквіту декадентства цей красень аристократ, який грав в лаун-теніс, який робив складні
піруети і знаменитий «іспанський стрибок» на ковзанах, заявив про свою незалежну старомодність
в літературі. ...На фото він виглядає мов класичний герой-коханець німого кінематографа початку
XX століття.
...Він одним з перших молодих поетів заявив про несумісність понять «держава» і «батьківщина».
***
ПОЗАГРУПОВА ФІГУРА
, з дослідження К. Орлової «Микола Володимирович Недоброво. До
історії літературного процесу 1910-х років»
Микола Володимирович Недоброво був у літературному житті 1910-х рр. фігурою помітною. І тут
грає роль не кількість написаного і опублікованого, а його безперечний авторитет як критика і
віршознавця... Обіймав відкриту позицію по відношенню до різних, часто ворогуючих
літературних течій.
...Схоже, він вважав за краще залишатися позапартійною фігурою навіть в моменти
найнапруженішого протистояння літературних шкіл.
***
КОХАВСЯ НА ПОЕЗІЇ ТЮТЧЕВА
, з книги О. Мандельштама «Шум часу»
Уїдливо-ввічливий петербуржець, балакун пізніх символістичних салонів, непроникний, мов
молодий чиновник, який зберігає державну таємницю, Недоброво з'являвся всюди читати
Тютчева... Мова його, і без того надмірно ясна, з широко відкритими голосними, ніби записана на
срібних пластинах, прояснялася на диво, коли доходило до Тютчева, особливо до альпійських
віршів... Тоді починався справжній розлив відкритих «а»: здавалося, читець щойно прополоскав
горло холодною альпійською водою.
***
ПЕРЕДБАЧИВ МАЙБУТНЄ
, зі спогадів Л. Чуковської
Ахматова сказала: приголомшлива стаття («Ганна Ахматова» – авт.), Пророча... Я читала вночі і
шкодувала, що не маю з ким поділитися своїм захопленням. Як він міг вгадати жорсткість і
твердість попереду? Звідки він знав? Це диво. Адже в той час прийнято було вважати, що всі ці
віршики – так собі, сентименти, сльозливість, примха...
Але Недоброво зрозумів мій шлях, моє майбутнє, вгадав і передбачив його тому, що добре знав
мене.
***
БЛАКИТНЕ СЯЙВО ОЧЕЙ
, з нарису Ю. Сазонової-Слонімської «Досвід портрету»
У його зовнішньому вигляді, насамперед, запам'ятовувалися руки з вузькою, ніжно-рожевою
довгою кистю, з тонкими ніжними пальцями – руки рідкісної краси та виразності. І
запам'ятовувався сліпучий фарфоровий блиск його шкіри, разюче поєднувалися з різкими
контурами його мужнього обличчя.
Рішучий ніс з горбинкою, два крила широких «соболиних» брів над довгастою вузькістю довгих
очей, майже захованих в тихий час і які раптом розширювалися у відкрите блакитне сяйво: рідкісна людина могла знести це блакитне сяйво.
...В перші дні Керенського він докладно розповідав про перемогу більшовиків, про розорення
селянського господарства, про голод, навіть про горезвісну «допомоги Антанти».
… Війна виявилася центральною ланкою всього ланцюга, і ця ланка виявилася для М. В.
Недоброво фатальною. Зиму 1914-15 рр. він був нездоровий, в пору відступу влітку 1915 року
його нездоров'я перейшло в «хворобу без назви», а в 1916 році ця хвороба отримала назву: сухоти.
…Лікар говорив його дружині: «Хвороба починає повертати на погане».
***
САМ СЕБЕ СПАЛЮЄ
, з листа дружини М. Недоброво В. Знаменській
Найжахливіше, що він сам себе спалює, і в цьому страхітність нашого становища, – у нього ні
здатності до життя, ні бажання.
***
ЖАХЛИВЕ МАРЕННЯ МОГО ЗАБУТТЯ, вірш Г. Ахматової, присвячений М. Недоброво
Целый год ты со мной неразлучен,
А как прежде и весел и юн!
Неужели же ты не измучен
Смутной песней затравленных струн,–
Тех, что прежде, тугие, звенели,
А теперь только стонут слегка,
И моя их терзает без цели
Восковая, сухая рука...
Верно, мало для счастия надо
Тем, кто нежен и любит светло,
Что ни ревность, ни гнев, ни досада
Молодое не тронут чело.
Тихий, тихий, и ласки не просит,
Только долго глядит на меня
И с улыбкой блаженной выносит
Страшный бред моего забытья.
ТРАУРНИЦІ ШЛЮБНИЙ ПОЛІТ, з передсмертних нотаток Г. Ахматової
Ти! Кому ця поема («Поеми без героя» – авт.) належить на 3/4, тому що я сама на 3/4 зроблена
тобою, я пустила тебе лише в один ліричний відступ (Царськосільський). Це ми з тобою дихали і
не надихалися сирим водоспадним повітрям парків («ці живі води») і бачили там 1916 р. (нарциси
вздовж набережної) ...траурниці шлюбний політ...
***
СУЦІЛЬНА РАНА
, вірш Є. Євтушенка, присвячений Г. Ахматовій і М. Недоброво
Ахматовская любвиана
была – одна сплошная рана.
В кровоточащей этой ране –
и Гумилев, и Модильяни.
Но все-таки поверх всего
соавтор был – Недоброво.