КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Ратгауз Даниил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

РАТГАУЗ Данило Максович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-єврейський.

Поет.

З міщанської родини. Батько, Ратгауз М., – директор Київського філіалу Петербурзького

міжнародного комерційного банку; донька, Ратгауз Т., – актриса, поет, перекладач.

Народився 25 січня (6 лютого) 1868 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 6 червня 1937 р. в м. Празі Чехословацької Республіки (нині – столиця Чеської Республіки).

Похований на Ольшанському цвинтарі.

Закінчив одну з Київських гімназій, юридичний факультет університету св. Володимира (1895).

Працював присяжним повіреним.

Як літератор дебютував віршами (1888).

Потім настала черга книг «Вірші» (1893), «Пісні серця», «Зібрання віршів» (обидві – 1899),

«Вибрані вірші» (1910), «Вибрані вірші» (1916), «Мої пісні» (1917), «Мої пісні» (1922).

Його перу також належать збірки «Пісні кохання і печалі», «Про життя і смерть».

За життя мав тритомне зібрання творів (1909-1910).

Поезія Р. відрізняються мелодійністю: на його вірші писали музику П. Чайковський (шість

романсів), Ц. Кюї, М. Іпполітов-Іванов, С. Рахманінов, О. Гречанінов. Усього романсів написано

понад 140 – приблизно стільки ж, як на вірші О. Пушкіна та О. Толстого.

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до Берліна (1921), а потім – Праги (1923).

Що стосується особистого життя, то останні роки життя нашого земляка паралізувало.

Серед друзів та близьких знайомих Р. – С. Баскін-Серединський, В. Немирович-Данченко, А.

Чехов, Ц. Кюї, С. Рахманінов, Р. Гліер та ін.


***

СОРОМНО ЗА ПИСЬМЕННИКІВ,

з творчого кредо Д. Ратгауза

Соромно бути в наші дні письменником! До того споганили нині це звання, до того багато

наплодилося в наші плутані дні тих, що пишуть і уявляють себе письменниками!

КОЛИ БЕЗСИЛІ СЛОВА, романс Д. Ратгауза «У цю місячну ніч»

В эту лунную ночь, в эту дивную ночь,

В этот миг благодатный свиданья,

О мой друг! я не в силах любви превозмочь,

Удержать я не в силах признанья.

В серебре чуть колышется озера гладь,

Наклонясь, зашепталися ивы...

Но бессильны слова! – как тебе передать

Истомленного сердца порывы?

Ночь не ждет, ночь летит. Закатилась луна,

Заалело в таинственной дали...

Дорогая! прости, – снова жизни волна

Нам несет день тоски и печали.

Я ТОБІ НІЧОГО НЕ СКАЗАВ, романс Д. Ратгауза «Ми сиділи з тобою...»

Мы сидели с тобой у заснувшей реки.

С тихой песней проплыли домой рыбаки.

Солнца луч золотой за рекой догорал...

И тебе я тогда ничего не сказал.

Загремело вдали – надвигалась гроза.

По ресницам твоим покатилась слеза.

И с безумным рыданьем к тебе я припал...

И тебе ничего, ничего не сказал.

И теперь, в эти дни, я, как прежде, один.

Уж не жду ничего от грядущих годин.

В сердце жизненный звук уж давно отзвучал

Ах, зачем я тебе ничего не сказал!

БЛІДІ НАДІЇ, романс Д. Ратгауза «Туманно-каламутним серпанком»

Туманно-мутной дымкою

Покрыт весь мир земной,

И кто-то невидимкою

Витает надо мной.

Я слышу речь тоскливую

И тихий, тихий стон...

И душу сиротливую

Объемлет полусон.

С опущенными веждами

Сижу я, чуть дыша,

И бледными надеждами

Взволнована душа.


БЛИЗЬКІ МЕНЕ ЗНЕВАЖАЛИ, зі спогадів Д. Ратгауза

Я був переважно оточений людьми практичної справи, котрі ставлять над усе свої юридичні, медичні чи комерційні пізнання і які ставляться звисока і зневажливо до моїх перших та й

подальших доробків.

...Писати я почав досить рано, однак рідко ділився написаним з тими, хто мене оточував. Близькі і

знайомі постійно і наполегливо радили мені «кинути писати» та зайнятися якоюсь «серйозною

справою».

ГРІЮСЯ БІЛЯ ВАШИХ ВІРШІВ, з листа Я. Полонського Д. Ратгаузу

Я грівся біля Ваших віршів, як хтось біля багаття чи каміна, ...не тільки проблиск живого

поетичного вогню я бачу у Вас, але й сам цей вогонь.


ВІДГУКУЮСЯ НАЙСХВАЛЬНІШИМ ЧИНОМ, з листа П. Чайковського Д. Ратгаузу від 30

серпня 1892 р.

Я недостатньо компетентний в літературі, аби рішучим чином, в тому чи іншому сенсі, розсіяти

сумніви, які Вас турбують. Проте як музикант, котрий дивиться на вірші Ваші з погляду більшої

або меншої зручності бути покладеними на музику, – я маю відгукнутися найсхвальнішим чином

про симпатичність п’єс Ваших.


НАПИСАВ ШІСТЬ РОМАНСІВ, з листа П. Чайковського Д. Ратгаузу від 5 травня 1893 р.

Поспішаю вас повідомити: щойно написав шість романсів на Ваші вірші. У нетривалому часі вони

будуть надруковані.


ВИ – МІЙ ДАВНІЙ ЗНАЙОМИЙ, з листа А. Чехова Д. Ратгаузу від 10 березня 1902 р.

Ялта.

Високошановний Даниле Максимовичу! Пробачте, до цих пір я не відповів на Ваш лист. Все

нездоровилось! Тепер погода в Криму змінилася, стала прекрасною, а з погодою і здоров’я теж

покращало. З Вашими віршами я давно вже знайомий, у мене вже є Ваша перша збірка, знаю я

чудово і дуже люблю також романс Чайковського «Знову, як раніше, один» – коротше, Ви мій вже

давній знайомий. Велике сердечне Вам дякую за «Пісні», я прочитав з великим задоволенням. І

мені совісно, що на Ваше бажання одержати від мене тепер фотографічну картку я маю відповісти

відмовою або майже відмовою. У мене нині немає жодної картки, яку можна було б послати; є, та

негарні. У травні я буду в Москві, звідти і вишлю Вам. Якщо в травні Ви вже не будете в Києві, то

напишіть, куди надіслати.

Бажаю Вам всього хорошого і ще раз дякую.

З щирою пошаною до Вас А. Чехов.


ЗВЕРНУВ УВАГУ, з кореспонденції Н. С-ъ «Л. М. Толстой про сучасну літературу» в газеті

«Біржові відомості»

Ми сиділи в кабінеті графа.

– Якої ви думки ...про двох найпопулярніших в даний час наших письменниках – Горького і

Леоніда Андрєєва? ...Багато хто, мені здається, несправедливо дорікає їм у відсутності душевної

м’якості і художності, в грубості і вважають їх скороминучими?

– Ні, це справедливий докір. Я абсолютно такої ж думки.

– Якої ви думки про декадентів?

– Це прищ, навіть не прищ, а прищик.

– Але ж багато хто надає серйозного значення декадентам і прислухаються до їх шукань, до їх

нових шляхів...

– Та чи варто про них говорити? ...Говорю вам, це прищик. Показали мені якось їх писання, так я

нічого зрозуміти не міг.

– Кого ж з нових письменників ви вважаєте кращими?

– Ось – Чехов, я його люблю.

– А з поетів? А втім, – похопився я, – адже ви поетів не визнаєте.

– Це хто вам казав? ...Я лише не люблю віршів, ламаю їх (справжній вислів графа), не

прислухаюся до музики вірша, але художню ідею, художній образ і глибину душі автора, пише він

прозою чи віршами, я завжди ціную. Ось, до речі, мені прислали нову книгу віршів Ратгауза.

...Пише російською мовою, є душа... Я його добре знаю. Я звернув на нього увагу.


ДИВНА ВИПАДКОВІСТЬ, з статті «Данило Ратгауз» на livejournal.com

Він завжди здавався ...старшим за свої роки. Вже для символістів – ходячий анахронізм, поет для

«Читців-декламаторів» – десь між Апухтіним і Майковим. Приятель доньки згадував «його високу

худорляву фігуру і ...дуже старе для його віку ...лице з сірою борідкою. Це при тому, що він на два

роки молодший за Мережковського, на п’ять – Сологуба, на дванадцять – Мінського.

Доля і пихатість постійно штовхали його до них; дивна випадковість не дозволила цьому союзу

відбутися, інакше історія російського символізму виглядала б по-іншому.


ФЕНОМЕН РАТГАУЗА, з дослідження В. Калугіна «Поети Срібного віку»

«Феномен Ратгауза» – так можна назвати ті нерідкі явища в історії російської літератури, коли

своєю славою поети зобов’язані не поезії, а музиці. Найтиповіший приклад – Данило Ратгауз.

Поет, поза всяким сумнівом, володів «пісенним секретом», став некоронованим королем

романсової лірики кінця XIX – почала ХХ століття, що ніяк не позначилося на його літературній

репутації.

...За Ратгаузом міцно закріпилася сумнівна слава «поета банальностей». Він важко переживав цю, як вважав, історичну несправедливість, знаходячи підтримку своїй гнаній Музі не у побратимів за

пером, а у композиторів, які склали про його вірші власну думку, не залежну від

загальноприйнятої в літературних колах.

Найбільші російські композитори створили понад 140 романсів на вірші Ратгауза, багато з яких

стали романсовою класикою. Найвідоміші пов’язані з ім’ям П. І. Чайковського. Цикл романсів на

вірші Ратгауза став «лебединою піснею» великого композитора.


КИЇВ – МІСТО СПЕКУЛЯНТІВ, з розвідки Ю. Каплана «Бойовий вісімнадцятий рік»

Часто зустрічалося в київських газетах ім’я ще одного популярного в ті роки, особливо в

музичному середовищі, поета Данила Ратгауза. На його вірші писали романси Чайковський, Кюї, Рахманінов. Але в 1918 році Ратгауз забуває про мелодійність своєї поезії і публікує гострі

злободенні вірші. Цікаво прослідкувати, як міняється настрій поета. Ось вірші, написані відразу

після приїзду в наше місто:

И слабеет нестерпимый

Гнет московских

страшных дней...

Киев, Киев, мой любимый,

Город юности моей!

А буквально через місяць – зовсім інша тональність:

Какие тягостные дни –

Дни без сияний,

без талантов!..

И гаснут чистых чувств огни

Во тьме дельцов

и спекулянтов.

Щось співзвучне нашому часу відчувається у відчайдушних рядках поета, чи не так?

До еміграції Ратгауз подався разом з ще двома поетами – донькою Тетяною і племінником

Михайлом Форштетером. Тетяна влаштувалася в Ризі і таким чином в 1940 р. не за власною волею

знову опинилася на території Радянського Союзу (незадовго до смерті вона ще встигла стати

свідком його розпаду).

ПОЕТ БАНАЛЬНОСТЕЙ, з оцінки творчості Д. Ратгауза В. Брюсовим

Зібрані приклади і зразки всіх побитих, трафаретних виразів, всіх зношених епітетів, всіх

вульгарних сентенцій ...на будь-які рими і в будь-яких розмірах.

Немає жодного поета, яким поганим він не був, який бодай раз в житті не написав хорошої

строфи. Навіть Ратгауз – зразок бездарності, – автор простих і вдало-знайдених рядків.


ТВОРЧА НЕСАМОСТІЙНІСТЬ, з оцінки творчості Д. Ратгауза М. Гумільовим

Є в селах такі крамарі, які уміють лише писати, але не читати. Я думаю, такий і Ратгауз. Тому що

інакше у нього не вистачило б духу в не-письменних віршах передавати думки і відчуття

відсталих хлопців на шістнадцятому році. ...У цьому уривку весь Ратгауз. Вже неприємно-

вилощений вірш показує, що він абсолютно байдужий до теми, якої торкнувся; нецікава, заяложена думка викриває нечуйність автора у виборі чужих настроїв, і сірість слів – повну

поетичну несамостійність.

ТЮКАВ НА ПРОЛЕТАРІАТ, з радянської «Короткої літературної енциклопедії»

Поет міських буржуазно-міщанських шарів, Р. дав глибоко аполітичну, любовно-сентиментальну, заколисуючу лірику. Настрої і образи його ліричних віршів шаблонні, ...женеться за зовнішньою

красивістю і чутливістю.

Вірші його відрізняються мелодійністю і музичністю. Близько два десятиліть сентиментальна

лірика Р. була широко відома в обивательських міщанських колах.

...Лютневу революцію вітав гімном «1-і березня 1917». Але скоро захоплені гімни змінив на пісні

туги і злостиве тюкання на адресу пролетаріату.


ЧЕПУРИСТИЙ САМОЗВАНЕЦЬ, з кримінальної хроніки в ростовській газеті «Приазовський

край» від 14 березня 1913 р.

У Харкові й Одесі з’явився якийсь чепуристо одягнений пан, який видає себе за поета Д. Ратгауза.

Користуючись його ім’ям, цей самозванець проникає в будинки спроможних людей, з великим

апломбом читає «свої» вірші, дарує книги з автографами і ...надзвичайно вправно позичає гроші у

легковірних людей.

Тим часом відомо, що справжній поет Данило Максимович Ратгауз живе постійно в Москві; ні у

Харкові, ні в Одесі за останні роки не був.