КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Подолинский Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ПОДОЛИНСЬКИЙ Сергій Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, економіст, еколог, громадський діяч. Криптонім – П. С. Фундатор світової теорії про

працю як основної зберігачки сонячної енергії, батько «зеленого руху».

З поміщицької родини. Батько, Подолинський А., – поет.

Народився 19 (31) липня 1850 р. в с. Ярославці Звенигородського повіту Київської губернії

Російської імперії (нині – Шполянський район Черкаської області України).

Помер 30 червня (12 липня) 1891 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Похований на цвинтарі Аскольдової могили. Пізніше прах перенесли на Звіринецький цвинтар

(30-і рр. ХХ ст.).

Закінчив 1-у Київську гімназію (1866), природниче відділення фізико-математичного факультету

Київського університету (1867-1871), медичний факультет Цюріхського університету (1872-1874).

Член Південно-західного відділу Російського географічного товариства (1874).

Член Французького товариства розвитку науки.

Друкувався в газеті «Київський телеграф», журналах «Вперед», «La Plebe», «La Revue socialiste».

Як літератор дебютував брошурами «Парова машина», «Про багатство і бідність», «Про

хліборобство», «Про бідність» (1875). Між іншим, видання заборонили російський та австрійський

уряди.

Потім настала черга наступних доробків: «Життя і здоров’я людей на Україні», «Ремесла і

фабрики в Україні», «Праця людини та її відношення до розподілу енергії», «Громадівство і

теорія Дарвіна», «Розщеплення білків ферментами підшлункової залози», «Соціалізм, нігілізм та

тероризм. Відповідь старому російському соціялістові», «Перегляд громадського руху в Західній

Європі» (усі – 1879-1881).

Твори нашого земляка відразу ж привернули увагу міжнародної громадськості: приміром, книга

«Праця людини та її ставлення до розподілу енергії» вийшла друком в Росії, Німеччині, Італії,

Франції і в подальшому була перекладена сербською та білоруською мовами.

Особисте життя П. було не з легких. Відірваність від рідних внаслідок вимушеної еміграції (1877).

Матеріальні нестатки. Зрада дружини. Нарешті, смерть від хвороби двох синів і доньки

народоволки О. Любартович, яка виховувалась в його сім’ї. У П. не було грошей навіть на

похорони. Все це і викликало тяжке психічне захворювання (1882).

Лікувався вчений у Франції (1882-1885), доки мати не забрала його до Києва, де вони оселилися в

садибі на Виноградній вулиці (нині вул. Богомольця).

Нині в Україні створено і діє Товариство С. Подолинського.

Серед друзів та близьких знайомих П. – І. Франко, М. Драгоманов, М. Павлик, О. Терлецький, М.

Ковалевський, О. Черепахін, Ф. Вовк, Я. Шульгін, О. Любартович, К. Маркс, М. Зібер, В.

Волховський, Ф. Енгельс, П. Лавров, Я. Ковач та ін.


***

ГРОМАДА МАЄ СИЛУ, з життєвого кредо С. Подолинського

Громада – великий чоловік, і завсігда має за собою силу.

УКРАЇНА ПОВИННА МАТИ ПОЛІТИЧНУ САМОСТІЙНІСТЬ, із «Спогадів» С.

Подолинського

Відразу після появи перших українських соціялістичних видань, ... почав говорити, що книжки на

зразок «Парової машини» особливо небезпечні в тому смислі, що представляють революцію і

соціялізм у надзвичайно привабливому вигляді, намагаючись умовити, а не залякати, і що

найбільш шкідливі ті люди, що в одній кишені носять Карла Маркса, а в другій батька Тараса

Шевченка, маючи на увазі людей, які вміють з’єднувати вчення соціалізму з традиціями і

симпатіями, викликаними місцевим українським націоналізмом, тобто прагненням українського

народу поряд з економічною емансипацією досягнути ще й політичної і культурної самостійности.


СКАЗАТИ – ЩЕ НЕ Є ЗРОБИТИ, з оповідання-утопії С. Подолинського «Парова машина»

Годі нам терпіти неправду. Не треба нам панів та жидів та чиновників. Земля уся, – наша, громадська, бо наша громада на неї працює і обливає своїм потом. Не треба нам начальства, бо

воно раз у раз держить руку з панами та жидами, та забирає нас та гонить до Сибіру.

…Так само як селяни почали робити і робітники по заводах. Вони зібрались коло фабрик і

сказали: «Фабрики наші, бо ми на них ложили свою кров і здоров’я. Відберем же їх в жидів та

німців та будемо самі управляти через наших виборних людей».

…Так сказали наші люди, так сказали українські селяни, як дійшли вони свого розуму. Та сказати,

ще не є зробити. Начальство мало військо, і багато потекло нашої крові – аж вода в річках

почервоніла – поки сталося по нашому. Ну та за це байдуже.


СТАВ ЗАПЕКЛИМ УКРАЇНОФІЛОМ, з листів С. Подолинського В. Смирнову

Коли ми бачилися востаннє, Ви сказали, що мене можуть погубити три речі: медична практика,

українофільство і жидофобія. Тепер, переходячи до часу мого життя в Києві, я Вам відповім.

Медичну практику я переміг, як ви можете бачити з попереднього... (Питання про жидофобію я ще

не вирішив.) Навпаки, українофільство мене перемогло: я завжди мав до нього схильність,

останнім часом став абсолютно переконаним українофілом.

...Знайте передовсім, що тепер українофільство означає – українська соціяльно-демократична

партія, і якщо між українофілами є ще люди, які в глибині душі з тим не згідні, то вони бояться

вже про це говорити, тому, що в результаті повинні би негайно вийти з українофільської партії.

Але разом з тим ми, українофіли, настільки націоналісти, наскільки націоналісти – серби-

соціялісти, англійці, та інші, і певна річ, не більше націоналісти, як Ви, росіяни. Не забувайте, що

ми інший нарід, і різниця між нами і Вами, як між Вами і поляками, сербами та іншими.


СВІТ МАЄ ВИНИКНУТИ В НОВІЙ ЯКОСТІ, з розвідки І. Огородника та М. Русина

«Подолинський Сергій Андрійович»

Під іншим кутом зору проблему праці розглядає С. Подолинський; він осмислює її через фізичну

енергетичну економіку, згідно з якою праця є одним із мислених різновидів загальної світової

енергії. Її специфіка полягає в тому, що праця (якщо це осмислена, а не безсистемна робота)

орієнтована не на розпорошування енергії, насамперед сонячної як основи життя, а на пакетування

енергії, придатної для забезпечення вищих форм діяльності людини.

Функція розуму полягає тут у регулювання господарського життя та організації енергетичних

потоків з метою перетворення світу та виникнення в нього нової якості.

ГОСТРО КРИТИКУВАВ АВТОРИТАРИЗМ, з дослідження С. Іваха «Сергій Подолинський –

видатний вчений, громадський діяч, творець теорії про працю як основного зберігача сонячної

енергії»

Праця «Ремесла та фабрики на Україні» є першим українським підручником з політичної економії.

Ця монографія багата цікавими матеріалами з економічної історії України, зокрема з життя

ремісників мануфактур і фабрик. Полемізуючи з народниками, які заперечували капіталістичний

розвиток Росії й обстоювали її особливий шлях господарського розвитку, автор аналізує історію

промисловості України в контексті світової історії. Аналіз дає Подолинському підставу дійти

висновку, що Росія й Україна в економічному розвитку проходять ті ж етапи, що й Західна

Європа, але зі своїми характерними особливостями.

Основне зло капіталізму, на думку Подолинського, у привласненні експлуататорами продукту

неоплаченої праці робітників – «додатної вартості»; ліквідувати це зло можна лише знищивши

такий устрій і встановивши «громадське впорядкування праці»; земля має належати громадам

села, що її обробляють, а машини і фабрики – громадам робітників, що на них працюють. При

цьому слід зазначити, що Подолинський не відкидав існування приватної власності без найманої

праці, але вважав, що такі господарства не втримаються поруч з громадськими.

...У 1984 році бельгієць російського походження І. Пригожин у своїй праці «Порядок із хаосу»

порушив аналогічні проблеми і дістав такий же самий результат, що й Сергій Андрійович. За це

Пригожин отримав Нобелівську премію, а про Подолинського забули.


ЗАСНОВНИК ФІЗИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ, з статті В. Шабетника «Ведична «Книга Велеса» й

наука про світобудову»

Згадаймо, великий російський (так вважає не тільки даний автор – авт.) мислитель С. А.

Подолинський видав роботу «Праця людини та її відношення до розподілу енергії» 1880 року.

Проте ні Росії, ні Радянському Союзі вона не друкувалася. Бо ґрунтувався не на постулаті

«диктатури пролетаріату», а на глибокому знанні основного закону світобудови – «Гармонічне

сполучення «Єдності» безлічі протилежних початків», що не вписувалося в парадигму теорії

«перманентної революції» політичної економіки Маркса, оприлюдненої в його першому томі

«Капіталу». Замовчування роботи С. А. Подолинського протягом 110 років затримало розвиток

науки й, насамперед, соціології, економіки й ряд сфер природознавства. Головне, що ця робота

довела невідповідність навчання Маркса законам Космосу.

Робота С. А. Подолинського мала приголомшливий вплив на комуніста №1: він заборонив

видавати 2-й і 3-й тому «Капіталу», припинив роботу над 4-м томом. Після зустрічі з

Подолинським Маркс розпустив 1-й «Інтернаціонал».


ЗАБУТИЙ НАУКОВИЙ НОВАТОР, з статті Л. Демченко і Т. Слюдікової «Хроніка архівного

життя»

У Держкомархівові України відкрилася виставка, присвячена черговій річниці з дня народження

Сергія Андрійовича Подолинського. Проживши коротке, трагічне життя, він залишив нащадкам

низку цінних наукових праць, в яких тісно переплелися технічні й суспільні науки. Наукові ідеї С.

Подолинського значно випереджали час і не тільки багатьом його сучасникам, а й наступним

поколінням не були достатньо зрозумілі. В. І. Вернадський високо оцінив ідеї Подолинського про

енергетику життя і назвав його «забутим науковим новатором», який «зрозумів усе значення цих

ідей і намагався їх застосувати до вивчення економічних явищ».

У 1872-1874 рр. наш земляк брав активну участь у житті російської колонії, дискусіях, боротьбі

між лавровистами і бакунінцями, організував вечір пам’яті Т. Шевченка у Цюриху. Перебуваючи в

маєтку батьків, організував лікарню, де щоденно безкоштовно приймав понад 50 хворих з

навколишніх сіл.

У 1874 р. С. Подолинський зблизився з діячами «Київської громади», вів роботу зі створення

української соціально-демократичної партії, організації в Женеві друкарні.

Документи Центрального державного історичного архіву України, м. Київ розповідають про

участь С. Подолинського в діяльності «Київської громади». Це, насамперед, протоколи допитів у

Київському губернському жандармському управлінні у справі діяльності громадівців у 1877– 1878

рр., автографи листів С. Подолинського до К. Маркса від 1880 р., рукописні примірники його

творів (зокрема, оповідання – казка «Парова машина»), листування матері С. Подолинського з

київським, подільським і волинським генерал-губернатором про дозвіл перевезти хворого сина з

Франції до Києва.


Document Outline

YANDEX_28

YANDEX_44

YANDEX_46