Книга в формате epub! Изображения и текст могут не отображаться!
Якось Перченятко з Мурчиком зайшли далеко в ліс до якогось високого паркану. Заглянули з цікавістю за огорожу й відразу ж зрозуміли, що потрапили до країни казок!
Яких тільки див, яких казок не побачили вони там з Мурчиком! Тільки не могли повз несправедливість байдуже проходити.
Врятували від гострих зубів Лисчиних довірливого Колобка. „При нагоді й я вам у пригоді",— сказав їм Колобок. Пішли друзі далі.
Ідуть, коли чують — хтось співає: «Я не Вовк, а ваша мама. Молочка вам принесла".. Це безсоромний вовк тонесеньким голосом благав козеняток двері йому відчинити. Нагнали малюки сіроманця.
Тут саме й мама - Коза підійшла та й каже: „Коли вам скрутно буде, то я у пригоді стану". І на дорогу молочком їх почастувала.
Не сподобалося Лисиці й Вовчику, що якісь пришельці заважають їм, втручаються. От пішли вони до баби Яги за порадою.
„Зроби, бабцю, так,— стали Ягу благати — щоб від цих пакісних Перченяти з котом і духу не лишилося." Пообіцяла їм баба-злюка допомогти.
Ідуть собі Перченятко з Мурчиком, коли бачать — бабуся гірко плаче: „Ой, зламалася ж моя ніженька костяная! Ой, хто ж мені допоможе старенькій?" Знала, облудниця, що добре серце Перченятко мало.
„Чим допомогти вам зможемо? — питає Перченятко.— Кажіть, бабусю". Баба Яга улесливо так і каже:" Принесіть мені, діточки, пляшечку сліз від Змія Гориновича, який у замку за лісом розбійницьким живе. Вам прогулянка цікава буде, а мені — поміч."
„Ой, хитрюща стара! — раділи Вовк з Лисичкою.— Хто ж це бачив, щоб Змій Горинович плакав?! Та й лісом не пройдеш, бо там розбійників, мов комарів на болоті. Ні, не вернутися назад Перченяті з Мурчиком!"
Дорогою до лісу наздогнали наші мандрівники візок. Тихесенько, щоб не почув візник, взяли собі два гарбузи. „Не збідніє цар Горох, — вирішили вони,— а нам вони у пригоді стануть".
У величезному дуплі край дороги жили страшні лісові розбійники. Як завжди, вони займалися своєю улюбленою справою: грабували кожного, хто лісом проїздив.
І раптом... „Мамцю!"— заволали перелякані розбійники, коли побачили страхітливих істот.
"Кидай зброю!"— грізно наказали невідомі.
Несподівано одне страхіття спіткнулося, і тут всі по бачили, що страшна голова, яка від удару розбилася на шматочки, була звичайнісіньким гарбузом. А „страхіття" — Мурчиком!
„Нас ошукали! — закричали з дупла розбійники.— Хапайте їх!“ Та Перченятко з Мурчиком, захопивши зброю розбійників, уже мчали в кареті царівни подалі від небезпеки.
Над усе на світі полюбляв цар Горох гарбузову кашу. і от сьогодні його величність залишився без улюбленої страви. Царський гнів не знав меж.
Карета примчала вчасно. Горох довідався про все й змінив свій гнів на милість.
З радощів, що все так добре скінчилося, візник, Перченятко та Мурчик пішли у танок. «Ось так. ось так в нас танцюють гопак! — приказувало Перченятко.
Цар Горох теж не всидів: „Ех, бий мій каблук, в мене чоботів сто штук!" — загукав він і собі.
Та дорога вела наших героїв далі. От дійшли вони до Змія Гориновича. Перченятко хоробро вийшло до змія та й показало тому кулака: „Ану, понюхай, чим пахне!*.
Змій понюхав. Добре, що наші мандрівники скористалися з парасольки, яку їм подарувала царівна Гороха Бо відразу з очей Гориновича в три струмки полилися сльози.
На зворотному шляху у лісі Перченятка з Мурчиком вже чекали розлючені розбійники. Кинулися вони в погоню, та тут підкотився Колобок. Виручив друзів.
Тут ще й коза нагодилася. Злякалися розбійники гострих її рогів і в дупло своє сховалися. Без зброї вони відразу свою хоробрість втратили.
Як побачили Вовк з Лисицею, що Перченятко з Мурчиком повертаються, знову до баби Яги подалися. А та саме Телесика схопила.
Сховала баба Яга Івасика-Телесика в комірчині та й каже: „Вернулися? Що ж. смачніший обід буде. Ха-ха-ха! Всіх запрошую.“
— Дивись, Перченятко, срібне весельце!
— Е, так он яка ця бабуся!.. —здогадалося Перченятко.— Швидше, котику! Це весельце Телесика!
Зайшли вони до хати на курячій ніжці. Віддали бабі пляшечку зі слізьми Гориновича. „За таку послугу, діточки, — каже Яга — я вас покатаю. Сідайте на лопату" —„Так?" — запитують Перченятко з Мурчиком.
„Які ж бо ви нерозумні! — розсердилася баба Яга.— Ось так треба!" І тільки сіла вона на лопату, як Перченятко з Мурчиком відразу ж її з мітлою у піч і кинули.
Вилетіла баба Яга з димаря чорною та такою страшною, що Вовк з Лискою з великого ляку аж в тридесяте царство забігли.
А Перченятко з Мурчиком звільнили Івасика-Телесика й відвели його до тата й мами. Отож, вам, дітки, оцю казку, а Перченяткові й Мурчикові, коли вони додому верталися, за хоробрість дали бубликів в'язку.
