«Уот» (1953) ірландського письменника Семюеля Беккета (1906–1989) є класикою світової літератури XX століття. У цьому творі, як і в інших своїх романах та п’єсах, Беккет з допомогою філософів, загримованих під блазнів, розігрує трактат про мову, наукоцентричну європейську свідомість, про релігію, про біль і розпач людини, якій випало жити у XX столітті.
Попри глибину порушених у романі тем і проблем, «Уот» є, мабуть, найприступнішим, найдотепнішим та найабсурднішим твором великого ірландця, лауреата Нобелівської премії з літератури (1969).
