Нам було соромно за Йосипа Цесарчука. Перед усіма відділами нашого управління. І перед установами, підпорядкованими йому. Навіть одне від одного очі ховали, коли мова заходила про Йосипа, бо Цесарчуковій голові бракувало клепки. І не одної. А відтак його чорна вузенька тінь падала й на нас — усіх тих, хто працював поруч. І, отже, в апокрифічних розповідях про Йосипову дурість згадуватимуть і його колег.
А сам Йосип на власну глупоту не зважав, бо вона йому не перешкоджала сяк-так виконувати не вельми хитрі службові обов'язки.
