На перший погляд, у тому дзеркалі нічого особливого не було. Звичайнісінький ширвжиток. Придбала його баба Настя тоді, як ми в неї ще не прописаними жили. Хотіла стара потішити онуку, себто мою дружину Лерку. Таки потішила. Мали чудову нагоду брати на кпини бабин смак, її повне нерозуміння естетичних принципів умеблювання сучасної квартири. Робили це спочатку тихенько, бо були ще не прописаними на бабиній жилплощі.
Потім прописалися. Невдовзі бабин ветхий будиночок було знесено, і ми одержали окрему трикімнатну квартиру з відокремленим санвузлом. Хотів, було, я залишити при переїзді те страховинне, ширвжиткове дзеркало. Баба Настя не дозволила. Навіть образилася чомусь, коли ми щиросердно виклали їй наші міркування.
Так дзеркало залишилося у нас, а баба Настя скоро померла.
