Три дні під вікнами ревли асфальтові котки. Народжувалась нова вулиця. Рівненька, чепурненька, обсаджена тендітними липами, обставлена модерними ліхтарями. У середу, пізно ввечері, роботу було закінчено. Шарудів теплий дощ. Я визирнув з балкона. Новонародженою вулицею по свіжому, лискучому асфальту кудись прямувала дівчина. Може, з побачення поверталася. Або з театру. Чи вирішила похвалитися перед усім світом новенькою парасолькою.
А вранці я прокинувся від гуркоту. Невже вчорашній вечір, дощ, дівчина під червоною парасолькою мені наснилися? Глянув у вікно: кремезні хлопці-молодці пневматичними молотками довбали свіжий асфальт. Щось, виходить, забули прокласти. Тепер виправляють.
