Кожному кортить бодай на кілька місяців зазирнути в майбутнє, випитати у долі, що вона готує тобі персонально, чого ти можеш сподіватися — успіху або прикрощів, догани або квартальної премії.
От і вигадали ми в нашому управлінні таку химерію: закладаємо в електронно-обчислювальну машину короткі, так звані об’єктивні відомості на того або іншого співробітника управлінського, і машина, перемноживши й поділивши їх на процент виконання плану і показники підвищення продуктивності праці, видає недвозначний індивідуальний прогноз на кінець кварталу. Така собі електронна ворожка з кібернетичною гарантією. Вигадка сподобалася, хоч особливих надій на неї спочатку не покладали. Розвага, забавка, іграшка для дорослих.
І машина нічого особливого попервах не видавала. Її прогнози відзначалися одноманітністю й відсутністю фантазії. Об’єктивні показники в її програму закладалися наче різні, різних нічим не схожих одне на одного управлінців, а результат вона видавала для всіх той же самий — «квартальна премія».
Спробували з допомогою машини зазирнути трохи глибше в майбутнє. І там якихось відмінностей в її прогнозах не знайшли. Кожному, без винятку, обіцяла тринадцяту зарплату і відпустку за графіком.
Сумніви почали заїдати управлінський люд. З одного боку, всі машинні прогнози виправдовувалися завжди і повністю. На сто відсотків. Незалежно від випадкових факторів — епідемій грипу, позапланових виїздів на картоплю, недовиконання по окремих показниках і навіть невиконання після другого корегування планів. А з іншого боку, було в цих прогнозах щось механічне, байдуже, одноманітне, щось таке, чого не хотілося сприймати, у що не хотілося вірити.
І тоді відомий управлінський скептик Степан Кізюк вирішив розвінчати машину, довести всім і кожному, що її прогнози нічого не варті. Досі послугами машини не користувався, не заглядав з її допомогою у майбутнє, а тут наважився.
Попередньо одержав три підряд догани за невиконання останніх попереджень, невиправдані прогули за підробленим бюлетенем і повторні відвідини міського витверезника. Розрахунок був підступний. Мовляв, видасть машина свій прогноз-відписку, а насправді — ні квартальної премії, ні тринадцятої зарплати, ще й відпустку на зиму перенесуть.
Цього разу машина думала трохи довше, аніж завжди, але однаково пообіцяла Степанові і квартальну премію, і тринадцяту зарплату, і відпустку за графіком.
Тут уже всі в управлінні засумнівалися, почали іронічно посміхатися, висловлювати різні там сумніви на адресу кібернетичної науки взагалі і електронно-обчислювальної техніки зокрема.
І даремно. Даремно сумнівалися і висловлювалися. Степан Кізюк все, що машина обіцяла, одержав — премію, зарплату, відпустку. Попри всі оті догани, прогули, витверезники. Машина свою справу робить з гарантією і пам’ять має чудову. А в тій пам’яті чітко закарбовано: премія, зарплата, відпустка — величини постійні, незмінні й непорушні. Що б той Кізюк не вигадував, що б він не виробляв, а своє одержить.
Твір відшукав Сергій ТРОНЬКО, 2017.
