Якби не дощ, ми й не зупинилися б біля цієї модерної споруди з дещо претензійною вивіскою — «Ресторан „XX сторіччя“». Нам і без ресторанного сервісу було гарно посеред прадавнього дубового гаю. Та лісова ідилія хутко втратила свою привабливість. Зніжені такими чудесами цивілізації, як парове опалення, громадський транспорт, напівавтоматичні пральні машини та парасольки, ми не були готові до подібних випробувань. Тож ресторан «XX сторіччя» й привернув увагу мою та моєї супутниці.