Повернувся Данило Омелянчик із туристської мандрівки. Зарубіжної. Кудись у східні країни його носило. А може, у південно-східні. Для нашої історії ця обставина особливого значення не має.
Отже, приїхав Данило й роздає співробітникам своїм східні чи південно-східні зарубіжні сувеніри. Доходить черга й до мене. Виймає Омелянчик з кишені якусь скляну трубочку й каже:
– А це я прихопив спеціально для нашого молодого, ще не одруженого колеги Аскольда Цуркаленка. Найнеобхідніша, я вам скажу, в парубоцькому побуті річ.