«Сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій у . навчальному процесі закладу освіти.»
Методичний посібник. (розділ 1)
Згідно тематичним, та методичним направленням, посібник, у скороченій формі, надається по розділам:
. 1. «Упровадження технічних засобів при використовуванні інтернет-ресурсів інформаційно-комунікаційних технологій навчального процесу в учбових закладах»
2. «Інтернет-ресурси Інформаційно-комунікаційних технологій»
3. «Методичні рекомендації викладачу з практичного досвіду роботи у навчальному закладі освіти».
4. «Електронні освітні ресурси навчального призначення для вивчення курсу з «Історії України та «Культурології» (приклади з авторських посібників)»
5. «Виховувати Красою- девіз аудиторних і позааудиторних заходів».
6. «Збірка каталогів відеоматеріалів сервісу YouTube з «Історії України», культури,
мистецтва»
7. «Я громадянин України»-зібрання авторських тематичних заходів та сценаріїв виступів студентів Одеського обласного базового медичного училища.
Присвячується музичному відділенню
Білгород-дністровського педагогічного училища,Одеської обл.
викладачам та сокурсникам, які навчали і навчалися
з 1958 – 1961роки
Наше училище – це сама найкраща пора кожного із нас, хто навчався в ті часи. Шкода, що розуміємо ми це- через багато років. Час має властивість пролетіти швидко й непомітно. Тільки зараз, маючи солідний вантаж досвіду, ми розуміємо, скільки необхідного змогли дати нам наші викладачі.
З великою повагою і подякою ми згадуємо тих, хто віддавав нам, «дітям війни», частку свого тепла, душі, любові, великі знання і педагогічну майстерність, вели нас маленькими кроками по широким сходинкам студентського життя, вчили не тільки
азам музичного мистецтва, а й виховували нас, «майбутніх вчителів». по законам краси і високої духовності.
Форми їхнього виховання відповідали стандартам культури та естетики, відчуттю честі, порядності і чуйності, працьовитості, бажанню бачити нас особистостями.
Високий рівень професійної компетенції наших викладачів, велика їх відповідальність виховувала в нас любов до майбутньої професії, вчила вмінню організації учнівського колективу, вмінню знаходити і використовувати в роботі нові форми естетичного виховання учнів. Результатом була наша цілеспрямованість та відданість, постійне удосконалення педагогічної професії та майстерності. Цікаві та яскраві уроки, новітні форми навчально-виховного процесу, які проходили на рівні міста, регіону та України, вирізнялися своєю організацією та творчістю. Особливо у цьому напрямку працювали: Нікора В., Бугорська Н., Нікуліна О., Павленко Л., Русів І Коломієць Н., Коломієць Л.,Мандриченко Є. Карпюк А., Алендер А., Бабушкіна С. ,Костенко Г. та інші.
Урок диригування: Викладач Кирилов В.О., студентка-Калініна Л.(Маштакова Л.М)
Викладач уроку з диригування Кирилов Віталій Олексійович один з самих улюблених викладачів училища, який став для нас прикладом високої культури й освіченості. Його інтелігентність, була супроводом всього нашого життя і основ виховання після військового періоду, він зміг зародити в нас високі почуття до музики, до нашої майбутньої професії, навчив нас витонченям музично-хорового мистецтва.
Моя творчо-методична праця «Сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі закладу освіти» є продовженням і підсумком всього того, чому мене навчали в училищі.
Весь свій творчий, керівний і викладацький шлях я пройшла від простого вчителя співів загальноосвітньої школи (20р.) до Секретаря Одеського обкому профспілок працівників культури.
Останні 30 років педагогічної роботи були присвячені Одеському базовому медичному училищу , де я працювала замісником директора з виховної роботи і викладачем суспільних дисциплін. Маю кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та звання «викладач-методист». Всім цим, я зобов’язана моєму училищу.
Наша вдячність і низький уклін Зінчику С.Г., Шехтеру Е.Д., Метіль Н.О.Вознюк З.В, Вовку Ю.М., Полонському В.Г. Кирилову В.О., Нагаєвій В.М., Петуховій К.А., Парнюку М.Г. Ганасу М.П. Ченцовій Л.Ф. і всім викладачам, хто працював в ті часи.
Ми з честю намагалися пронести всі їхні поради і побажання через все своє життя .
1.«Упровадження технічних засобів при використовуванні інтернет- ресурсів інформаційно-комунікаційних технологій навчального процесу в учбових закладах»
Мистецтво навчання – є мистецтвом пробудження . в наших душах допитливості, а потім її задовольняти. . А.Франс.
1. Комп’ютерна грамотність.
Зміст:
1.Комп’ютерна грамотність.
2.Комп’ютерна технологія.
3.Цифрова грамотність.
3.Інформаційна культура.
4.Медіа освіта.
Вік комп’ютерних технологій набирає обороти, і сьогодні, вже не має ні єдиної галузі людської діяльності де б вони не знайшли свого застосування В наш час, комп’ютерній технології надається основне значення, яке є сильним засобом навчання, здібним підвисити ефективність і якість знань студентів. Комп’ютер – є витоком навчальної інформації, наочним посібником якісно нового рівня, з можливостями мультимедіа. Завдяки достоїнствам комп’ютерної підтримки, як одного з видів нових інформаційних технологій у навчанні, можливо конструювати окремі матеріали до конкретного заняття, або конкретної теми, використовуючи різні програмні засоби. Комп’ютер – це універсальний інструмент, який дає можливість працювати практично з усіма видами інформації, яка існує у сучасному світі і займає місце нового універсального технічного засобу, і виступає в ролі інформаційної системи, і є сукупністю апаратних і програмних засобів з метою виконання операцій і обробки інформації. Це група працюючих разом електронних і електромеханічних пристроїв, які обробляють дані комп’ютера. Операція в комп’ютері виконується під управлінням програми, що зберігається в ньому. Програма є набором інструкцій, які вказують комп’ютеру, що і як він повинен зробити з даними. Узагальнений термін, використовуваний у комп’ютері для опису програм, називається програмним забезпеченням. Еволюція сучасної освіти, інформатизація навчання, масова комп’ютеризація закладів середньої та вищої освіти, модернізація комп’ютерної техніки, розвиток мережних технологій, розширення персональної комп’ютеризації суспільства, збільшення обсягу програмних заходів для застосування їх у навчальному процесі, це умови, які створюють нове інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище. Таке середовище постійно збільшує мотивацію студентів, нову дидактичну модель–трьох суб’єктивних відносин, які включають трьох суб’єктів навчання – студента, викладача та середовище. Володіння мінімальним набором знань і навичок роботи на комп’ютері- називається комп’ютерною грамотністю.
2.Комп’ютерна технологія. Інформаційні технології, процес яких створює, зберігає, передає сприйняття інформації, та є методом реалізації таких процесів прирівнюється до комп’ютерних технологій. Різновидом комп’ютерних технологій є засоби інформаційних технологій, за допомогою яких розшукується, обробляється і передається інформація. Вони потрібні для того, щоб прискорити і забезпечити виконання завдань. З трьох видів засобів інформаційних технологій, в освіті використовуються тільки комунікаційні засоби, до яких відноситься техніка: комп’ютерів, ноутбуків, смартфонів, планшетів та інших приладів. Вважається, що інформаційні технології почали розвиватися після комп’ютерів. Але, насправді, їх історія йде далеко в минуле, аж до первісних часів, коли люди ділилися даними за допомогою наскельних малюнків. З античних часів до П половини Х1Хст. головними інструментами інформаційних технологій, в той час, були ручне перо, книга, чорнильниця. Взаємодії між людьми проходили шляхом відправки листів. Але, все ж, головною метою було донесення інформації до адресата таким чином, щоб він зрозумів про що, його хотіли повідомити. Комп’ютерні технології з’явилися у 1980р. по наш час. Основний інструмент цієї технології – персональний комп’ютер з набором програмного забезпечення для виконання завдань різного призначення. Інформаційні системи і технології в навчанні застосовують в перегляді фільмів, отриманні доступу до інформації в навчанні: вебінарами, довідниками, онлайн-уроками, підручниками в електронному форматі, відео, і т.і. Основними вимогами формаційних систем є – упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему освіти і є – забезпеченням зворотного зв’язку відповідності обраної методики при проведенні заняття. Комп’ютер виконує різні функції, як джерело навчальної інформації, та як засіб діагностичного контролю, а також бере на себе функції ілюстрування матеріалу, показу в динаміці важких для розуміння моментів, диференціювання заняття, відповідно до індивідуальних особливостей, кожного студента, повторень того, що викликало утруднення. Можливості комп’ютера я використовую на всіх етапах навчання: при поясненні нового матеріалу, повторенні, контролі знань. При подачі нового матеріалу я намагаюсь скоординувати і організувати навчальний процес застосуванням демонстраційного матеріалу.
3.Цифрова грамотність та освіта, як інструмент інформаційної діяльності, вийшла за рамки вміння тільки використовувати комп’ютер і стала розглядатися в ряду понять, пов’язаних з технологічною грамотністю: комп’ютерною та ІК: комп’ютерна грамотність включає спеціальні технічні навички в області комп’ютерів і ІКТ грамотність включає комунікаційну складову, як набір користувальницьких навичок для використання сервісів і культурних пропозицій, які підтримуються комп’ютером і розподіляються через інтернет і інформаційно складову, яка заснована на знаннях суспільства, здатності находити, отримувати, обробляти, передавати, створювати і використовувати цифрову інформацію. Професійний розвиток викладача досягається за рахунок використання електронного навчання, що формує методичні навички, які згодом застосовуються в педагогічній практиці. Як універсальний засіб обробки текстів, комп’ютер сприяє універсалізації мовних засобів вираження. Необхідно враховувати, що вимоги глобального світу, змінюють якість інформації. Вона передається вже не лише на рівні понять, що вимагає її внутрішньої смислової обробки, а й на рівні образів, які сприймаються почуттями.
Процес комп’ютеризації суспільства, постійно оновлюється, несучи в собі величезний гуманістичний потенціал. В інтелектуальній культурі вперше з’являється реальна можливість синтезу не тільки між гуманітарними і природничими науками, а й взагалі, між її усіма видами.
4.Інформаційна культура. Уфілософській, педагогічній та іншій суспільствознавчій літературі існують терміни «інформаційна культура», «медіа освіта», «медіа культура», «комунікативна культура» тощо. За визначенням вітчизняних дослідників інформаційна культура, як один із найважливіших чинників загальної культури людства, є сукупністю усіх видів інформаційно-комунікаційної діяльності людини й суспільства, та її наслідків. Як результат цієї діяльності, вона забезпечує здатність поводитись в багато джерельному інформаційному середовищі, тобто вчить вміти: орієнтуватися в потоках інформації, сприймати ті, чи інші явища, події, факти, орієнтуючись на власні інформаційні потреби. Ядро інформаційної культури складають взаємопов’язані компоненти – інтелектуальний потенціал, інформаційний світогляд, інформаційний менталітет, інформаційно-орієнтаційну діяльність, інформаційні установки та потреби, тощо. Основою інформаційної культури особистості є- знання про навколишнє інформаційне середовище, про закони його функціонування та розвитку, вміння орієнтуватися у інформаційному просторі.
5.Медіа освіта. Незважаючи на досить тривалий дискусійний період, на сьогодні, не існує чіткої концепції і відповідної термінології-«медіа», а є певна змішаність і невизначеність.
термінів. Термін «media» є похідним від слова«medium» (англ. – середина, центр, посередник). За допомогою терміна «медіа», можна поширювати відомості великої кількості людей без зусиль. Саме тому, термін часто згадується як синонім засобів масового інформування, або «мас-медіа». У комунікації «медіа» – це канали й інструменти, що використовуються для зберігання, передавання і подання інформації, або даних: допоміжних наукових і технічних засобів, які застосовуються у навчанні. Уперше над потребою вивчення й розуміння терміну «медіа» задумався відомий дослідних М.Маклюен. Він розглядає «медіа» не як засоби й канали передавання інформації, а, як посередник між людиною і суб’єктом. На основі аналізу теоретичних джерел, ми дійшли висновку, що «медіа технології» надають більше уваги способу взаємодії й передаванню відомостей у соціум. Тоді, як суміжний термін «мультимедіа» описує технічну сторону процесу передавання даних, охоплюючи різноманітні способи подання – звукові, текстові, графічні, відео, анімаційні, чи в одну систему, чи в поєднанні. «Медіа технології» можуть бути використані як засіб зовнішньої дії на розумову діяльність студентів, і як чинник, який діє уже на наявні знання, уміння та навички. Слід зауважити, що студенти мають змогу самостійно працювати над навчальним матеріалом. Використання «медіа технологій», під час навчання, зводиться до поєднання різноманітних видів інформації: статичної і динамічної, та симуляцій, віртуальних класів і демонстрацій та презентацій, електронних документів і наочності та яскравості. Формування медіа культури ґрунтується на основних принципах, що визначають: систему вимог до медіа освіти, як специфічного освітнього напряму; систему вимог до змісту, організації й методики викладання медіа освітнього курсу; систему психолого-педагогічних механізмів, які б забезпечували таке формування. За визначенням Т. О. Боришпольця медіа культура трактується як особливий різновид культури, що зародився з появою мас-медіа, розвивається разом з її розвитком іскладовою частиною інформаційної і загальної культури суспільства, та особистості. Колектив науковціввизначає медіа культуру особистості як певний рівень розвитку під кутом зору, її здатності ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися у інформаційному середовищі: розпізнавати, сприймати, розуміти, аналізувати, оцінювати медіа тексти, тлумачити поширювану через мас-медіа культуру, інформацію, долучати до медіа творчість, засвоювати нові знання. Складовими медіа культури є медіа обізнаність, медіа грамотність, та медіа освіченість, що не викликає сумніву актуальності формування медіа культури і розвитку медіа освіченості, медіа інформаційної грамотності, медіа обізнаності, та мережної культури спілкування особистості, для здійснення інноваційної діяльності
Медіа освіченість – представлена як розвинута здатність до сприймання, аналізу, оцінки і створення медіа текстів, до розуміння соціокультурного і політичного контексту функціонування медіа, а також здатність бути носієм і передавачем медіа культурних смаків і стандартів, вступати в медіа діалог між виробниками і споживачами інформації створювати
нові елементи медіа культури сучасного суспільства, які передбачають :
– Знання способів, за допомогою яких, медіа конструюють реальність;
– Знання соціального, культурного, політичного та економічного значення
– Розуміння того, що кожна людина долучається до аналітичного процесу дослідження медіа текстів. Медіа освіченість передбачає високий рівень розвитку медіа культури особистостості і є – одним з найважливіших завдань медіа освіти.
Медіа грамотність (від англ. Мedialiteracy)– перекладається як медіа писемність, медіа освіченість. По-перше, медіа грамотність визначена як сукупність мотивів, знань, навичок, умінь та можливостей, що сприяють сприйманню, використанню, критичному аналізу медійної інформації; а також має здатність використовувати засоби масової комунікації для задоволення інформаційних потреб, оцінювання, створювання і передачи повідомленнь різних форм, жанрів, аналізу складних процесів соціокультурного і політичного контексту, функціонування медіа в суспільстві. Базується на моделі, яка заохочує людей критично ставитися до того, що вони дивляться, слухають, читають. По-друге, визначено, що медіаграмотність є об’єднаним комплексом навичок та вмінь користування технікою мас-медіа та спілкування за її допомогою.
Критерії медіаграмотності – визначальні ознаки особистості, які
забезпечують її ефективне функціонування в медіа середовищі: єМедіа активність – спрямованість особистості, та свідоме споживання медіа продукції; регулярна робота по використанню масової комунікації та її засобів для задоволення інформаційних потреб. Аналітичність – здатність оцінювати медіа,використовуючи джерела інформації різної спрямованості, та зіставляючи нову інформацію з раніше отриманою; здатність до образного сприйняття та образного аналізу; Селективність – високорозвинена здатність розрізняти першорядну і другорядну інформацію, свідомий відбір інформації, необхідної для виконання соціальних ролей.
Рівні медіа грамотності – показники практичної реалізації кожного з конкретних критеріїв. Виділяють високий, середній, низький та нульовий (повна відсутність певної ознаки медіа грамотності) рівні. Інтегральним показником є базовий рівень – комплекс мінімально необхідних знань, навичок та вмінь, які забезпечують людині можливість функціонування в медійному середовищі.
Медіа обізнаність – сформульовано як систему знань про засоби масової комунікації, особливості їх функціонування, про користь і шкоду, блага і загрози, які вони несуть людині; а також, як властивість, вільно орієнтуватися в насиченому інформаційному середовищі, швидко віднаходити потрібні джерела інформації, та сповна їх використовувати.
У житті сучасної людини суттєво зросла роль як електронних засобів навчання так і соціальних мереж, які стали невід’ємним складником середовища життєдіяльності людини. Необхідність індивідуалізації навчання зумовлює реалізацію принципів безперервної освіти, розвиток особистісно-орієнтованого підходу у навчанні та вихованні.
Концепція «медіа освіти». В оновленій редакції «Концепції впровадження медіа освіти в Україні» у 2016 році зазначено, що майбутнє суспільство, все більше, спиратиметься на інформаційно-комунікаційні технології: web-технології, хмарні обчислення, смартфони, інтернет «розумних речей», штучні інтелекти та ін. На взаємодію з різноманітними медіа (книги, преса, радіо, кіно, телебачення, інтернет) припадає все вагоміша частка в бюджеті вільного часу, чим зумовлюється вплив медіа на всі верстви населення. Медіа впливає на освіту молодого покоління ,перетворюючись на провідний чинник його стихійного навчання і стає засобом дистанційної і джерелом неформальної освіти.
Найбільш популярний і, водночас, специфічний ресурс-сервіс YouTube який завдяки простоті й зручності технологій використання, став найпопулярнішим місцем для розміщення відео файлів.
Відео блог – це форма блогу, у якому мультимедійним середовищем є відео, а також він є – формою веб-телебачення. Записи в ньому поєднують вбудоване відео, або відео зв’язок з підтримкою тексту, зображень та інших методів. Записи можуть бути зроблені у вигляді одного блоку або складатися з декількох частин. Для зручності користування , сервіс YouTube, передбачає можливість анотувати створені ним відео файли, опис яких, стає основним джерелом інформації про його зміст.
В)Використання різних сервісів Інтернету вже сьогодні є невід’ємним компонентом інформаційної культури людини. Це соціальні, пошукові системи, народні класифікатори, вікі-проекти, онлайн-офіси, карти знань, блоги, ресурси соціальних мереж.
