діяльності навчальних закладів цих регіонів України на довгі подальші роки. Обоє просвітники
прагнули до створення у своєму краї вищих навчальних закладів – один завдяки імператорському
указові (університет у Харкові), інший – всупереч останньому (Волинський ліцей у Кременці).
На Правобережжі Адам Чарториський співпрацював у справі розбудови мережі шкільництва з
Тадеушем Чацьким. Призначений візитатором шкіл Волинської, Київської, Подільської губерній, Т. Чацький реорганізував та відкрив багато шкіл, в тому числі й на території Волині–
Житомирщини, а саме: в Овручі, Любарі та Житомирі. Загалом на Волині ним було засновано 126
парафіяльних училищ.
У 1803р. Т. Чацькому вдалося досягти угоди з католицьким духовенством про те, що при кожному
костьолі буде утримуватися парафіяльна школа... Крім цього, візитатор запропонував
реорганізувати орден василіянців з чернечого у виховний, щоб зберегти училища в Любарі та
Овручі після скасування єзуїтського ордену. У 1807р. таке рішення було затверджене російським
міністерством освіти, але розвитку не отримало за браком часу та наступом соціально-політичної
кризи внаслідок поразки першого польського повстання 1831р.
...Крім Волинського ліцею, який Т. Чацький прагнув підняти до рівня університету, він опікувався
гімназіями, початковими школами і прагнув знайти доброчинні пожертви для них.
Т. Чацький став справжнім проповідником доброчинності. Його промови й звертання,
аргументовані й патріотичні, дали змогу зібрати таку кількість едукаційних фундушів, що за 10
років дозволило відкрити 85 парафіяльних училищ на Волині, 26 – на Поділлі, 15 – в Київській
губернії.
Т. Чацький особисто звертався до місцевих губернаторів, предводителів дворянства з
рекомендаційними листами від міністра освіти та А. Чарториського і збирав кошти на устрій
гімназії в Кременці. Крім того, він вклав в цю справу 2/3 свого власного капіталу.
...Варто зауважити, що створення Волинського ліцею відбувалося без такої кількості перешкод, –
можливо, за тої причини, що ліцей початково не претендував на рівень вищого навчального
закладу (та й пізніше, як стверджують деякі науковців, ніколи такого рівня не досяг).
НЕПОВТОРНА ДУХОВНА АТМОСФЕРА, з статті П. Кралюка «Волинські Афіни» на
Кременеччині»
Одним із таких діячів був Тадеуш Чацький, який належав до сполонізованих українських
аристократів. Народився він на Волині, мав помістя на території цього краю. Володів великою
бібліотекою з 20 тисяч книг, серед яких було 8508 стародруків, 1558 рукописних томів. Також там
зберігалося 146258 різноманітних історичних документів.
Вивчав історію, право, економіку та сільське господарство Польщі, запропонував польському
сеймові ряд проектів господарських реформ.
...Найвдалішим епізодом у його організаційно-педагогічній діяльності стало створення вищої
Волинської гімназії в Кременці, яка згодом перетворилася в ліцей.
Під опікою Чацького розвивалася наукова бібліотека. Для навчальних потреб із Європи
привозилися книжки й наукові журнали. У 1834 р. у ній нараховувалося 24379 творів у 34378
томах, у тому числі чимало цінних видань та стародруків. Зокрема, серед останніх була знаменита
Острозька Біблія 1581 року видання.
...Гордістю гімназії став ботанічний сад, що не поступався ботанічним садам кращих європейських
університетів. У ньому нараховувалося близько 12 тисяч рослин і дерев, привезених із різних
країн– Данії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Польщі, Росії тощо.
Чацький дбав про те, щоб усі учні мали однакові умови для навчання. Для бідних молодих людей, які добре навчалися, він намагався організувати стипендії, місця у безплатних або пільгових
пансіонах.
Опіка Чацького сприяла розвитку Вищої Волинської гімназії. У 1819 р. російська влада
перетворила школу на ліцей, навчальний заклад підвищеного типу з правом надання нижчих
наукових ступенів (дійсного студента і кандидата наук).
Цей навчальний заклад творив у Кременці неповторну духовну атмосферу. Не дивно, що серед
його вихованців знаходимо чимало видатних учених, письменників, поетів. Найбільш знаний
серед них поет-романтик Юліуш Словацький.
Кременецький ліцей фактично проіснував до 1834 року. Формальним приводом для його закриття
стало Польське повстання 1830-1831 рр.
ВИДАТНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, з статті В. Дениса «Закриття Київської Академії і
реформування її в Київську Духовну
