...Пройшли роки, і доля звела нас з Президентом знову. Так вийшло, що Єфраїм Кацир, будучи
крупною фігурою в біохімії, став за роки, що пройшли з часу нашої зустрічі, також помітною
фігурою у області іммобилізованих ферментів. І так вийшло, що призначили нас обох
співголовами секції на конгресі Європейських біохімічних товариств, який проходив в Москві
1986 року.
Конгрес завершився, і по закритті останнього засідання я говорю йому – послухайте, Єфраїме, а
давайте заїдемо до моєї лабораторії до Інституту біохімії Академії наук СРСР? Я вас запрошую
неформально.
Кацир погодився.
Посиділи, попили чаю з бубликами, поговорили – вже російською, знову за життя. Потім за ним
прибув лімузин, і Кацир виїхав, як потім з’ясувалося, того ж дня до Ленінграда.
А з’ясувалося це в наступному, 1987-му році. Я знову був в тій же своїй Гарвардській лабораторії, цього разу на декілька місяців. Приїхав Кацир – на декілька днів. Зустрілися, мов рідні. Я запитав, як завершилася його поїздка до Союзу.
– Так собі, – відповідає.
– Що так?
Виявилось, Кацир з Москви поїхав до Ленінграда, і вирішив там відвідати відмовників на їх
зборах в чиїйсь квартирі. Надати моральну підтримку. Знаючи, мабуть, на що йде.
Так і сталося. Його заарештували в під’їзді того самого будинку. І вислали з Ленінграда прямо за
рубіж.
Посміялися.
– Нічого, – зауважив, – справа звична.
АБСОЛЮТНО ЧУДОВИЙ СВІТ, з «Нотаток» В. Лазаріса
6.6.09
Із запізненням дізнався про смерть четвертого президента Ізраїлю, професора біохімії Єфраїма
Кацира, який дожив до 93-х років, зберігши ясність мислення.
«На жаль, – сказав Кацир в останньому інтерв’ю – сьогодні у нас немає таких людей, як Бен-
Гуріон. Він не чекав, що скаже народ, і не цікавився тим, що про нього пишуть в газетах.
Сьогоднішні керівники піклуються виключно про себе і про те, щоб залишитися на посту. Є
багато маленьких партій. Немає світогляду, немає ясної програми. Так заради чого і заради кого
йдуть голосувати? Заради людей, які не знають, що робити далі?»
Про екс-президента Кацава: «Я відчув себе просто жахливо, коли побачив, що він зробив з
президентством».
Від президентського терміну самого Єфраїма Кацира в пам’яті залишилися всього три слова, сказані ним після війни Йом-Кіппур: «Ми всі винні». Іншими словами, не винен ніхто.
Побачивши в житті немало жахливого (включаючи пізнання в морзі брата, знаменитого вченого
Аарона Кацира, застреленого японськими терористами в аеропорту), Єфраїм Кацир все ж таки
сказав на прощання, що «це був абсолютно чудовий світ».
Хто з нас здатний на такий оптимізм в цьому божевільному, божевільному, божевільному світі?
