МОРАВСЬКИЙ Сергій Павлович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик-медієвіст, педагог, перекладач. Перший директор ростовської гімназії, фундатор
ростовського сільськогосподарського технікуму.
З лікарської родини. Батько, Моравський П., – хірург.
Народився 29 (17) листопада 1866 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 22 листопада 1942 р. в с. Хмільниках Борисоглібського району Ярославської області СРСР
(нині – Борисоглібський район Ярославської області РФ). Похований на сільському цвинтарі.
Закінчив київську колегію Павла Галагана (1885), історико-філологічний факультет Московського
університету (1885-1890).
Працював викладачем Московських Медведниковської, Алфьоровської, Купчинської гімназій
(1890-1907), директором Ростовської гімназії (1907-1923), економістом Держплану СРСР і
Держторгу РРСФСР (1924-1927), старшим науковим співробітником Публічної бібліотеки СРСР
(1927-1935), перекладачем Соцеквидаву (1935-1939), науковим співробітником Фундаментальної
бібліотеки суспільних наук АН СРСР (1939-1941).
Голова історичного відділення Педагогічного товариства при Московському університеті (1900-
1904).
Член Товариства з розповсюдження технічних знань.
Друкувався в журналах «Міжнародний літопис», «Вісник народного комісаріату шляхів
сполучення», «Економічний огляд», «Вісник виховання».
Перу М. належать (деякі – у співавторстві) навчальні посібники для вищих навчальних закладів
«Хрестоматія з історії середніх віків», «Культурно-історичні картини з життя Західної Європи в
IV-XVIII ст.», «Історія в джерелах. Соціальна історія середньовіччя», «Стародавні германці».
Наш земляк редагував «Російську історію у картинах», брав активну участь у підготовці
«Всесвітньої історії».
Перекладав Г. Кунова, Ш. Пті-Дютаї, Цезаря, Тацита, М. Ковалевського, Л. Альфана, Ж. Вейля.
На приміщенні гімназії в Ростові встановлено меморіальну дошку, на якій написано «Першим
директором Ростовської чоловічої гімназії з 1907 по 1923 рік працював видатний педагог і
громадський діяч Сергій Павлович Моравський « (1990), а одна з вулиць носить ім’я останнього.
Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Мілюков, Д. Петрушевський, В. Грабар, П.
Виноградов, В. Гер’є, О. Кізеветтер, М. Любавський, С. Трубецький, К. Сімон, М. Покровський,
Д. Іванов, В. Хмельова, Р. Віппер, М. Богословський, В. Волгін та ін.
***
ДЕМОКРАТИЗУВАТИ ШКОЛУ
, з педагогічного кредо С. Моравського
Школу щонайшвидше потрібно демократизувати.
ВІДПОЧИТИ РОЗУМОМ І СЕРЦЕМ, з передмови С. Моравського до брошури «До питання
про елементарне викладання історії»
Ми порівняно довго зупинилися на невеликій брошурі педагогічного товариства: проте вона
настільки змістовна і цікава, настільки б’є свіжою життєвою правдою, що заслуговує повної уваги.
Якщо навіть її ідеали ще не скоро увійдуть до життя (але вони повинні увійти раніше чи пізніше!), все ж і цю хвилину на цій брошурі можна відпочити і розумом і серцем.
А чудово розроблена програма і зараз може зіслужити хорошу службу всякому викладачеві, який
не обмежується офіційними вимогами, а хоче поставити російську історію науково і дати учням
глибокі знання.
МАЛОРОСІЯ МЕНІ ДОРОЖЧА ЗА ВАС, лист-заповіт матері С. Моравського своїм дітям
Знайте, що мати Ваша любила свою дорогу Малоросію найбільше у світі, і пробачите, дорогі, я
любила її однаково, як Вас, а може бути, й більше; і хто з Вас поважає мене, хай любить її, дорогу.
Даю Вам чесне слово, що це була єдина любов, заради якої любов до Вас відходила назад або,
краще сказати, слабшала. Розумієте, якщо б сказали: «Віддай всіх чотирьох синів для блага
батьківщини, але знай, що вони всі загинуть», напевно, віддала б.
Ось єдиний секрет в моєму житті, всі інші слабкості мої ви знаєте, я їх ніколи не приховувала.
Ваша мати А. Картамишева.
ВИНЯТКОВА ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ, зі спогадів В. Волгіна
Діяльність С. П. Моравського в кінці 90-х років і на початку 1900-х в Москві мені добре відома.
Він різко виділявся в колі молодих учених своєю винятковою громадською активністю.
Культурне значення тих заходів, які він очолював або натхненником яких був, не підлягає ніякому
сумніву.
ПРЕКРАСНА ЛЮДИНА, з листа Д. Петрушевського О. Неусихіну від 30 травня 1943 р.
З Сергієм Павловичем я знайомий понад 60 років, а перебував з ним в найтісніших дружніх
стосунках понад 55 років. Чим був для мене Сергій Павлович немає потреби пояснювати Вам. Ви
самі близько знали, високо цінували і всією душею любили цю виключно прекрасну людину, і
смерть його – таке ж особисте важке горе... Ми ще багато розмовлятимемо з Вами про
нескінченно дорогого нам Сергія Павловича.
Напишу сьогодні ж В’ячеславу Петровичу (Волгіну), Вашу думку про збірку в пам’ять Сергія
Павловича вітаю...
ПРАЦІ ХРЕСТОМАТІЙНОГО ХАРАКТЕРУ, з виступу Ю. Безсмертного на засіданні,
присвяченому пам’яті С. Моравського 20 листопада 1986 р.
С. П. Моравський – приклад ученого-дослідника, який все життя поєднував дослідницьку роботу з
наполегливою і ще раз наполегливою працею з популяризації наукових знань. Хоча кількість його
наукових доробків не така вже й велика, їхній зміст надає їм особливого – класичного, і тому у
відомому сенсі – хрестоматійного, характеру.
ВИСТУПАВ ПРОТИ СПОТВОРЕННЯ ІСТОРІЇ, зі спогадів А. Моравської «Сергій Павлович
Моравський»
Мій батько присвятив себе суспільно-педагогічній діяльності, благородній справі демократизації
вищої і середньої школи, популяризації науки, розвитку народної самоосвіти. У автобіографії він
писав, що ставив собі наступні завдання: 1) широке розповсюдження наукових знань в тих
верствах населення, яким не доступна вища школа; 2) підняття методик викладання історії в
середній школі на науковий рівень і боротьба із спотворенням історичної науки; 3) боротьба за
демократизацію школи.
Головним він вважав розвиток історичного мислення школярів і студентів.
У 1902 році на з’їзді Московського учбового округу, присвяченому реформі середньої школи,
Сергій Павлович виступив з доповіддю про викладання історії, а в 1907 році в журналі «Вісник
виховання» опублікував статтю на цю тему, яку цитували потім у всіх методиках. Він вперше ввів
в науковий обіг термін «суспільствознавство», переконаний в тому, що історія в школі повинна
викладатися як синтез суспільних наук – економічних, юридичних і інших. Його педагогічні
прийоми пізніше увійшли до багатьох методичних керівництв.
...Особливу популярність набуло організоване і редаговане Моравським видання «Російська
історія в картинах». Воно ілюструвалося репродукціями картин Сурикова, Васнецова,
Маковського. Авторами текстів були відомі історики. Висока якість і дешевизна забезпечили
«Історії...» широке розповсюдження. Незабаром її випустили окремою книгою, яка витримала з
1904 по 1914 рік чотири видання.
Моравський взяв активну участь в складанні «Книги для читання з історії середніх століть» під
редакцією П. Виноградова, перевиданою з 1896 по 1915 рік шість разів.
...При Учбовому відділі була створена Комісія з організації домашнього читання – по суті, перший
заочний народний університет. Тисячам людей в вона допомогла здобути освіту.
БУЛИ НАВІТЬ ШАЛЯПІН І СОБІНОВ, з статті Н. Савельєвої «Вільна з вільних»
Ростовській гімназії – сто років. Давно зник з хорів прекрасного актового залу іконостас. Діти
ходять в джинсах і не знають Закону Божого – немає такого уроку. Проте традиції тут дбайливо
зберігають. Кожен школяр може детально розповісти історію учбового закладу, в якому йому
пощастило вчитися.
2 березня 1885 року колезький радник, потомствений почесний громадянин, санкт-петербурзький
купець Олексій Леонтійович Кекін підписав духівницю, яка багато в чому визначила подальшу
долю Ростова. Після своєї смерті він передавав «у власність міському товариству міста все
нерухоме і рухоме майно (землі, будинки, маєтки, ліси і оренду), грошовий капітал». У
завершальному пункті заповіту йшлося про обов’язкове заснування в Ростові гімназії і за першої
нагоди – університету.
...Оголосили конкурс на посаду директора майбутньої гімназії. Представник Ростова їздив
містами, збирав відомості про претендентів. Запросили Сергія Павловича Моравського, педагога-
новатора, ученого-історика, громадського діяча. І той створює унікальну, одну з кращих в Росії,
гімназію.
Погоджуючись стати директором, С. П. Моравський висунув умову: викладачів підбиратиме сам.
Йому не перешкоджали. За весь час лише двох викладачів призначив учбовий округ. При виборі
викладачів, окрім високої кваліфікації, директор керувався наступним критерієм: «Бажано
найперше, щоб це були люди, не дуже обтяжені педагогічним досвідом, в усякому разі не
настільки, аби втратити здібність і бажання до пошуку нових шляхів у педагогічній справі».
У гімназії були скасовані спеціальні наглядачі. Сергій Павлович вважав, що виховання повинне
засновуватися не на страхові і механічній слухняності, а на пошані і довірі до вихователів, на
свідомому прагненні підтримати честь і добре ім’я свого учбового закладу, на усвідомленні своїх
обов’язків.
...А ще видавали в гімназії журнали: «Дзвонар», «Співробітник», «Ку-ку-рі-ку» та інші.
Влаштовувалися музичні вечори і любительські спектаклі. Приїжджали гості, були навіть Шаляпін
і Собінов!
