Автономність плавання, як відомо, для «Щук» була встановлена двадцятидобовою. Постало
питання: а чи можуть човни цього типу пробути у відриві від баз довше за цей термін? 11 січня
1936 року «Щ-117» вийшла в море і пробула там 40 діб, тобто удвічі більше норми.
...У роки війни були здійснені безприкладні для того часу походи підводних човнів з
Тихоокеанського флоту на Північний. Дальність цих переходів дорівнювала навколосвітньому
плаванню. Човни перетнули два океани і дев’ять морів. І в цьому випадку досвід плавання «Щ-
117» зіграв свою позитивну роль.
ВРЯТУВАВСЯ ДИВОМ, з розвідки Ю. Пантелєєва «Морський фронт»
Підводний човен «С-5», який йшов за крейсером, щоб не зіткнутися з ним, вийшов з протраленої
смуги. Тут він зачепила міну. Вибух був надзвичайної сили, – напевно, здетонували торпеди
самого човна.
Над морем злетіло мідно-червоне полум’я, котре швидко зникло без жодного диму. На містку
загиблого човна перебував капітан 1 рангу М. П. Єгипко. Вибухом його викинуло в море. Він
протримався у воді декілька годин, доки не був підібраний катером, який випадково проходив.
ПРИЗНАЧИЛИ... КАМІКАДЗЕ, з книги М. Кузнєцова «Курсом до перемоги»
Підводні човни ми дуже берегли і прагнули використовувати їх з максимальною ефективністю.
Пам’ятаю, коли над Ленінградом нависнула особлива загроза і навіть виникло питання про
можливе знищення кораблів, дехто з флотських товаришів пропонував скористатися Зундом –
протокою, яка зв’язує Балтійське і Північне моря, аби перевести частину підводних човнів на
Північний флот. Вже був призначений і командир загону, який поведе човни, – Герой Радянського
Союзу М. П. Єгипко.
Я доповів Ставці про підготовлювану операцію (хоча в душі і не зовсім погоджувався з цим
задумом). І. В. Сталін похмуро вислухав мене і відповів досить різко, в тому сенсі, що не про це
слід думати, треба відстоювати Ленінград, а для цього і підводні човни потрібні, а якщо відстоїмо
місто, тоді підводникам і на Балтиці справи вистачить.
КОМАНДИР ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ, зі спогадів Ю. Руссіна «Усю війну на «малятках»
Ми всі знали Миколу Павловича Єгипка як людину чудової долі. Він був командиром «Щ-117»,
одного з перших підводних човнів, які вступили до ладу на Тихоокеанському флоті.
Ну як можна забути Миколу Павловича Єгипка, воїна-інтернаціоналіста, командира високої
культури, широкого кругозору! Він терпляче навчав керівні кадри підводників майстерності
торпедних атак, умілому впливу людей, державному підходу до справи.
