вважати невдалим щодо руху, проте не моя справа це розголошувати. Справа командира – дати
ім’я своєму судну і змусити офіцерів полюбити його і вважати незрівнянно вищим за інші кораблі.
…Визначення морськими призовими правилами грошової винагороди військовим чинам за
здійснені ними військові подвиги не підходить духу російського воїнства. Призове право занесене
до нас із заходу, і корінь його не відповідає ґрунту.
Кожен військовослужбовець під час війни покликаний…бити ворога всіма залежними від нього
засобами…Начальство знайде, яким чином винагородити тих, хто відзначився.
Російський воїн йде на службу не заради грошей, він дивиться на війну як на виконання свого
священного обов’язку…і не чекає грошових винагород за свою службу…
Я завжди дивився на справу таким чином, і в минулу війну я захопив біля ворожих берегів 9
вітрильних суден… Я всі 9 знищив…, хоча не було ніякого утруднення привести їх у російський
порт.
Мої дії мали на меті справити враження на турецьких каботажних моряків і пригальмувати
перевезення вантажів між турецькими портами. Цих результатів я досяг швидше, спаливши
кораблі на виду у турків, ніж аби відвів їх до російських берегів для отримання призових
грошей…
Усе вищевикладене не потребує міжнародного схвалення. Ми повинні оголосити ці правила з
початком війни і чи погодиться з цим ворог чи ні, – байдуже. Треба його розбити, тоді він,
напевно, з усіма нашими правилами погодиться.
НЕ ГУБИТИСЯ, з книги С. Макарова «Розмірковування з питань морської тактики»
Моральність за військовим тлумаченням це:
1) спритність, доведену до того, що людина не губиться за будь-якої несподіванки;
2) рішучість і завзятість;
3) здатність холоднокровно обмізкувати своє становище в найкритичніші хвилини.
З ДВОХ ЛИХ ВИБИРАЮ МЕНШЕ, з листа С. Макарова управляючому справами Морського
міністерства Росії Ф. Авелану
З розмов з людьми, котрі повернулися з Далекого Сходу, я зрозумів, що флот планують тримати
не у внутрішньому басейні Порт-Артура, а на зовнішньому рейді. Якщо це так, то невдовзі ми
втратимо всі запаси вугілля, і тоді флот буде приречений на повну бездіяльність.
Перебування суден на відкритому рейді дозволяє ворогу організовувати нічні атаки… Тобто, це
вимагає посиленої пильності щоночі… Що, і це загальна думка, вкрай стомлюватиме екіпажі і
послаблює їхні моральні сили…
Розумію, що перебування флоту на внутрішньому рейді Порт-Артура є зло, але ще більше зло –
розташування на великому рейді з величезною витратою вугілля, з крайнім стомленням команди і
можливістю великих втрат від мінних атак ворога.
З двох лих вибирають менше… Якщо ми не поставимо тепер же у внутрішній басейн флот, то
будемо змушені зробити це після першої ж нічної атаки, дорого заплативши за помилку.
ВІДВІДУВАВ УСІ ЛЕКЦІЇ, зі спогадів А. Шторре
День адмірала починався о 6 1/2 годин ранку; о 7 годині, найпізніше о 7 1/2, він уже сидів за
робочим столом. Дуже часто в цей час я вже отримував від Степана Осиповича розпорядження чи
запит по телефону. До 9 1/2 чи 10 години ранку звучали доповіді правителя канцелярії у справах
військового губернатора і поліцмейстера.
З 10 години ранку адмірал виїжджав або в екіпажі, або в порт, або в спеціальні класи; усіляка нова
робота уникала догляду і керівництва адмірала…
Снідав він близько 1 години дня, після їжі ніколи не лягав, викурював сигару і півгодини
переглядав газету…
Доповідь начальника штабу порту, медичного інспектора й інших осіб тривали безупинно з 2
години до 6 1/2 годин вечора і з 8 до 10 години ранку.
Обід тривав лише годину: довго сидіти за столом адмірал не любив…
…Усі лекції в Морських зборах, у спеціальних класах, будь-де у Кронштадті адмірал обов’язково
відвідував і неодмінно брав особисту участь в обговоренні почутого.
НЕ ПОВІРИЛИ, зі спогадів О. Крилова
Частину пропозицій Макарова прийняли і здійснили, проте найважливіша з них – вирівнювання
корабля затопленням неушкоджених відділень – здалася Морському технічному комітетові
настільки великою єрессю, що знадобилися 35 років, загибель Макарова , Цусіма... , аби
переконатися в справедливості, практичній важливості й здійсненності ідей 22-літнього мічмана
Макарова.
ЙОГО КРЕЙСЕР ТРИМАВ У НАПРУЗІ ВЕСЬ ВОРОЖИЙ ФЛОТ, з статті «Макаров Степан
Осипович» на vokrugsveta.com
