ГОЛЬДХАБЕР Моріс
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: американський.
Фізик. У фізиці існує науковий термін «модель Гольдхабера».
З міщанської родини.
Народився 5 (18) квітня 1911 р. в м. Лемберзі Австро-Угорщини (нині м. Львів –
адміністративний центр однойменної області України).
Навчався в Берлінському (1930-1933), закінчив Кембріджський (1933-1936) університет.
Працював викладачем Кембріджського (1936-1938), Іллінойського (1938-1950) університетів, науковим співробітником 1950-1961(), директором (1961-1973) Брукхейвенської національної
лабораторії.
Член Національної академії наук США (1958).
Лауреат премії Т. Боннера (1971).
Лауреат премії Е. Фермі (1998).
Спеціалізувався з проблем атомної і ядерної фізики, нейтронної фізики, фізики елементарних
частинок, космології.
Розщепив повільними нейтронами ядер азоту, бору, літію (1934-1936); вперше системно дослідив
розсіяння повільних нейтронів ядрами і отримав значення їх поперечного перетину (1937); довів, що берилій можна використовувати як сповільнювач нейтронів (1940); розробив схему
класифікації елементарних частинок, поклавши в основу три частинки – протон, нейтрон і
негативний каон, яка отримала назву «модель Гольдхабера» (1956); зміряв спіральність нейтрино
(1958).
Наш земляк спільно з Дж. Чедвіком відкрив ядерний фотоефект (1934) і передбачив (1935) бета-
розпад вільного нейтрона, а з Е. Теллером – передбачив резонансне розсіяння на ядрі (1948) і
спостерігав його (1950).
Г. також здійснив експеримент з перевірки закону збереження електричного заряду, встановив, що
період напіврозпаду для процесу е– > н + р перевершує 1019 років; висунув гіпотезу Всесвіту на
ранній стадії його еволюції.
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Е. Теллер, Д. Чедвік, Р. Ялоу, К. Бейнбрідж, В. Векслер, Д.
Фейнберг, М. Фелс, Р. Девіс та ін.
***
ЗНАЄМО КІСТКАМИ
, з творчого кредо М. Гольдхабера
Ми знаємо власними кістками, що середній час життя протона понад 1016 років.
ВИРІЗНЯЛАСЯ І КУРЧАТОВСЬКА ШКОЛА, з інтерв’ю М. Гольдхабера Г. Любкіну та Ч.
Вайнеру 10 січня 1966 р.
Це була Кавендішська лабораторія, яку я вважаю кращою, потім римська школа, коли там
працював Фермі, вважалася першокласною; оточення Жоліо-Кюрі в Парижі. Потім Курчатов і
його люди. Вони робили хороші роботи.
Я завжди вважав, що саме Курчатов був найбільшою фігурою в області атомної енергії в Росії, оскільки я читав його статті. Він не дуже відставав від нас, з урахуванням різниці в часі отримання
журналів. Курчатовська школа завжди випускала цікаві статті.
АТОМ ЗАРАДИ МИРУ, телеграма М. Гольдхабера В. Векслеру від 1 серпня 1963 р.
Брукхейвенська національна лабораторія надсилає свої сердечні вітання з приводу присудження
Вам заслуженої премії «Атом для миру».
Брукхейвенська національна лабораторія
Моріс Гольдхабер, директор.
СКОРИСТАЛИСЯ ІНШИМ МЕТОДОМ, з розвідки Б. Айвазова і М. Неймана «Відкриття
тритію і методи його отримання»
На відміну від Чедвіка, який працював з іонізаційною камерою, Тейлор і Гольдхабер
застосовували для дослідження фотопластини,, які заздалегідь просочувалися сіллю літію, а потім
опромінювалися повільними нейтронами. Треки, котрі при цьому спостерігалися, відповідали
частинкам, які отримувалися в результаті реакції.
Довжина треків відповідала сумі довжин треків обох частинок і дорівнювала для повітря 6,9 + 0,2
см.
Для реакції Тейлор визначив величину енергії, рівну 3,3 MEV.
Результати, отримані Чедвіком і Гольдхабером, були незабаром перевірені Будницьким,
Курчатовим і Латишевим, які одержали пробіги частинок для реакції відповідно рівними 2,0 і 6,5
см.
...Одночасно з Альварецом О’Ніл і Гольдхабер визначили період напіврозпаду і константу розпаду
тритію, одержаного в ході реакції. Енергія β-випромінювання виявилася вельми незначною; її
максимум дорівнював 15 + 3KeV.
ЕНЕРГІЮ ЗВ’ЯЗКУ ПЕРЕВИЩУВАЛИ СВІДОМО, з статті А. Гришаєва «Нейтрон:
структурний зв’язок на «прирощуванні мас»
Максимальне значення маси нейтрона, одержане через енергетичні баланси, склало, судячи із
кінцевих результатів, 1.0090, причому довірчі інтервали у мінімального і максимального значень
не перекривалися. Це було обумовлено, на наш погляд, двома методологічними