академік ВУАН С. Єфремов та професор О. Гермайзе сформулювали оригінальну теорію
українського декабризму. Її суть зводилася до визнання впливу українських традицій, історії та
культури на формування світогляду багатьох членів таємних товариств, що діяли в Україні, а
також впливу декабристських ідей на погляди діячів українського національно-визвольного руху:
Т. Шевченка, членів Кирило-Мефодіївського товариства, М. Драгоманова, автономістів-
федералістів.
С.Єфремов визнавав, що організаційний зв’язок між ложею «Об’єднані слов’яни» та
«Товариством об’єднаних слов’ян» визначити важко, але характерна назва і деяка схожість у
програмах організацій дозволили йому припустити певну ідеологічну спадковість двох
організацій. …Лідери «слов’ян» П. Борисов, Я. Драгоманов, I. Горбачевський «мали вже й зерно
національної української свідомості». З інтересу до слов’янства, з федералізму почалася
українська ідея.
С.Єфремов уважав, що в Україні точилася боротьба між федералістськими елементами, осередком
яких було Товариство об’єднаних слов’ян, і централістськими, які гуртувалися в Південному
товаристві. Він доводив, що об’єднання двох товариств є «сущим нещастям» для розвитку
федеративної, а в подальшому й української національної ідей. Централізм затяг федералістські
елементи в Україні…
Після перемоги більшовиків відбулася «приватизація» ними декабристів. Послідовники М.
Покровського вбачали у П. Пестелі та його команді (а особливо у членах «Товариства об’єднаних
слов’ян») попередників більшовиків, а в конституційних монархістах Північного товариства –
пращурів меншовизму. Партійний діяч К. Радек піддав критиці претензії емігрантів на
декабристську спадщину.
Сьогодні, на думку директора Інституту історії України НАН України, академіка В. Смолія, перед
декабристознавцями стоїть завдання очищення проблеми як від однобічного революційного
підходу, так і від новітніх інсинуацій. Прискіпливіше потрібно поставитися до висновків наших
попередників.
Звичайно, ми не закликаємо до критиканства, оскільки воно не може бути рушієм у вивченні будь-
якої проблеми. Праці наших попередників є не тільки цінним джерелом історіографічних думок та
фактологічного матеріалу, але й запліднюючим стимулом, котрий сприятиме подальшому
розвитку декабристознавства. Інколи навіть хибні висновки можуть дати позитивні результати,
оскільки для їх спростування проводиться значна наукова робота. Порівняння думок українських і
російських декабристознавців здатне пролити світло на суперечливі питання руху декабристів.
